Рішення

від 18.10.2018 по справі 357/2065/18

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/2065/18

2/357/1476/18

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Бондаренко О. В. при секретарі - Бондаренко Н. В.,

за участю позивача - ОСОБА_1 та представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні залі суду № 4 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод спіральних шлангів ЕКСІМПЛАСТ Лтд., про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за службові відрядження та моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом 27.02.2018 року мотивуючи тим, що 19.08.2014 року на підставі наказу № 1 від 19.08.2014 року його було призначено на посаду директора ТОВ Завод спіральних шлангів ЕКСІМПЛАСТ Лтд., засновниками якого є ПП СТИЛЬ-ТУР та ТОВ Д.М.Т. , а в 2015 році він також став учасником товариства з розміром частки в статутному капіталі 5%. Наприкінці вересня 2017 року головний технолог підприємства ОСОБА_3 повідомив йому про рішення Загальних зборів учасників ТОВ ЗСШ ЕКСІМПЛАСТ Лтд. про звільнення з його посади директора, при цьому про такі збори його не повідомляли. Перед цим повідомленням бухгалтерією підприємства, що знаходиться в м. Києві, на його картковий рахунок було перераховано кошти в дещо більшому розмірі, ніж зазвичай, без будь-якого розшифрування та пояснення, що він сприйняв, як невелику премію, однак, як виявилось, це був розрахунок при звільнені. З 28.09.2017 року його було фактично усунуто від виконання посадових обов'язків директора ТОВ ЗСШ ЕКСІМПЛАСТ Лтд. та не було роз'яснено причин звільнення, не оформлено запис про звільнення в трудовій книжці, не надано на ознайомлення відповідного наказу/рішення про звільнення та не проведено повного розрахунку при звільненні, зокрема, не компенсовано добові витрати на закордонні службові відрядження до Туреччини і Китаю. Для того, щоб розібратись в ситуації він двічі направляв до відповідача адвокатські запити з метою з'ясувати чи дійсно його звільнено з посади директора, якщо звільнено, то коли саме та на підставі чого та просив надати відповідні документи по остаточному розрахунку при звільненні, однак, відповідач не надав відповідей на запити. Натомість, на початку січня 2018 року, в той час, коли він перебував за кордоном, на його адресу надійшов лист від відповідача за вих. № 12/101 від 28.12.2017 року, зі змісту якого він дізнався про те, що звільнення відбулось з 28.09.2017 року в порядку п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із відсутністю на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин (прогул), всі належні суми при звільненні були перераховані на картковий рахунок. Також, дізнався про те, що трудову книжку для запису про звільнення нібито не надав, а також нібито не з'явився на Загальні збори Учасників для отримання копії протоколу із рішенням про звільнення з посади. Звільнення вважає незаконним, оскільки прогулу не вчиняв, а наведені у листі відповідача обставини є надуманими та такими, що свідчать про намагання товариства уникнути майнової відповідальності за порушення трудового законодавства. Йому не відомо яка саме ситуація чи подія послугували підставою його звільнення за п.4 ст. 40 КЗпП України, що саме було розцінено відповідачем як прогул, та стверджує, що ніколи не допускав порушення своїх трудових обов'язків і не вчиняв прогулу. Відповідач не звертався до нього щодо отримання пояснень по факту допущеного ним прогулу, тому він був позбавлений можливості спростувати помилкову позицію відповідача. Більше того, до моменту ознайомлення з листом від 28.12.2017 року він не знав причину звільнення з посади. Тому, вважає, що рішення Загальних зборів учасників ТОВ ЗСШ ЕКСІМПЛАСТ Лтд. про звільнення його з посади директора з 28.09.2017 року в порядку п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із відсутністю на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин (прогул) винесено з грубим порушенням чинного трудового законодавства України, є незаконним та підлягає до скасування. Згідно виписки по особовому картковому рахунку заробітна плата за останні два оплачені місяці його роботи (серпень та вересень 2017 року) становила 8 465 грн. 56 коп., а отже середньомісячна заробітна плата складає 4 232, 78 грн. (після відрахувань всіх податків і зборів). Тому, відповідач має сплати йому середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.09.2017 року по день винесення судового рішення у справі зі сплатою відповідачем всіх податкових відрахувань та внесків (ЄСВ). Крім того, відповідач має відшкодувати йому витрати у зв'язку з службовими відрядженнями. В період з 07.12.2016 року по 10.12.2016 року наказом № 33 від 29.11.2016 року його, як директора підприємства, та технолога ОСОБА_3 було відряджено до м. Стамбул (Туреччина) на виставку Plast Eurasia Istanbul). Розмір добових було визначено наказом в сумі 1033,50 грн. Також, в період 12.08.2017 року по 20.08.2017 року наказом № 48 від 11.08.2017 року його, як директора підприємства, головного технолога ОСОБА_3 та консультанта в галузі екструзійного обладнання ОСОБА_4 було направлено у відрядження в зв'язку зі службовою необхідністю до КНР (Китаю). Розмір добових було обумовлено в сумі 80 євро/доба відповідно до ст. 170.9.1. Податкового кодексу України. Отже, загальний розмір компенсації добових за відрядження до КНР становить 23 952, 60 грн. (80 евро х 9 діб відрядження х 33,23 - офіційний курс НБУ станом на 23.02.2018 p.). На його неодноразові звернення щодо сплати добових за два закордонні відрядження в загальній сумі 28 059, 60 грн. - 4134, 00 грн. (відрядження до Туреччини) та 23 925, 60 грн. (відрядження до КНР) відповідач не реагує, на запити з цього приводу не відповідає. При цьому, відповідно до п.15 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 13.03.98 № 59 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 17.03.2011 № 362), добові витрати є окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження. Отже, вказана сума компенсації за службові відрядження підлягає стягненню з відповідача на його користь в судовому порядку. Також, відповідач має відшкодувати йому моральну шкоду, оскільки він віддав даному підприємству частину свого життя, саме завдяки його зусиллям, напрацюванням та знайомствам товариство досягло тих результатів, які мало наприкінці минулого року. Саме завдяки його вкладу в розвиток і становлення товариства його було включено до кола засновників. Тому неочікуване безпідставне звільнення за неіснуючий прогул в такій ситуації завдало йому суттєвої моральної шкоди, яку він оцінює в 10000 грн. Враховуючи, що йому до цього часу не вручено наказу про звільнення, не надано відповідного рішення Загальних зборів учасників ТОВ ЗСШ ЕКСІМПЛАСТ Лтд., не видано трудової книжки, про звільнення з 28.09.2017 року дізнався із листа відповідача №12/101 від 28.12.2017 року, з яким ознайомився в середині лютого 2018 року після повернення із закордонної поїздки (хронологія цих подій прослідковується і підтверджується письмовими доказами - штемпелями на конверті, де містився лист відповідача, повідомленням відділення поштового зв'язку про отримання цього листа його матір'ю, та відмітками в закордонному паспорті), отже, місячний строк звернення з даним позовом до суду не пропущено. Просив в судовому порядку визнати незаконним та скасувати рішення Загальних зборів учасників ТОВ ЗСШ ЕКСІМПЛАСТ Лтд. про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ ЗСШ ЕКСІМПЛАСТ Лтд. з 28 вересня 2017 року в порядку п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України; поновити його, ОСОБА_1, на посаді директора ТОВ ЗСШ ЕКСІМПЛАСТ Лтд.; стягнути з ТОВ ЗСШ ЕКСІМПЛАСТ Лтд. на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.09.2017 року по день винесення судового рішення у справі та зобов'язати товариство здійснити всі пов'язані з цією виплатою податкові відрахування і внески (ЄСВ); стягнути з ТОВ ЗСШ ЕКСІМПЛАСТ Лтд. на його користь компенсацію за службові відрядження за кордон в сумі 28 059 грн. 60 грн.; стягнути з ТОВ ЗСШ ЕКСІМПЛАСТ Лтд. на його користь моральну шкоду в сумі 10000 грн.

Ухвалою від 05.03.2018 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

05.03.2018 року, за клопотанням позивача, було постановлено ухвалу про витребування доказів у справі та виклик в судове засідання свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

На виконання ухвали суду про витребування доказів, відповідач 07.06.2018 року подав витребувані судом докази.

Щодо витребування доказів у ТОВ Аудиторська та консультаційна компанія Украудит , останньою 03.04.2018 року до суду направлено повідомлення щодо неможливості надання вказаних доказів в зв'язку з їх переданням замовнику - ТОВ Завод спіральних шлангів Ексімпласт .

Ухвала суду щодо виклику до суду свідків не виконана в зв'язку з відсутністю адресатів за вказаною позивачем адресою та неможливістю з'явитись до суду, в зв'язку з чим позивач 05.09.2018 року заявив клопотання про зняття з допиту в судовому засіданні вказаних ним свідків.

22.03.2018 року представник відповідача, ОСОБА_2 подав до суду клопотання про залишення позову без розгляду в зв'язку з пропущенням позивачем строків звернення до суду з даним позовом

Ухвалою суду від 18.04.2018 року в задоволенні клопотання відповідача, про залишення позову без розгляду, відмовлено.

18.04.2018 року представник відповідача, ОСОБА_2 подав до суду клопотання, про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 18.04.2018 року відповідачу було встановлено додатковий строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів, а позивачу було встановлено строк для подання протягом 10 днів відповіді на відзив.

02.05.2018 року відповідач направив відзив на позову заяву, який отримано судом та позивачем 04.05.2018 року, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову мотивуючи тим, що позивач працював до звільнення на посаді директора товариства. Відповідно до п.п. 11.1., 11.20. Статуту, в організаційній структурі товариства діє ревізійна комісія ( ревізор), що контролює діяльність директора. 03.08.2017 року на ім'я ревізора надійшла службова записка від головного технолога щодо відсутності на робочому місці директора ОСОБА_1 протягом тривалого часу, а саме: з 01.08.2017 року по 03.08.2017 року, 22.08.2017 року на ім'я ревізора надійшла повторна службова записка від головного технолога щодо відсутності на робочому місці директора ОСОБА_1 протягом тривалого часу, а саме: з 01.08.2017 року по 03.08.2017 року та 22.08.2017 року. Зі змісту вказаних службових записок вбачаться, що причини відсутності директора були невідомі і на зв'язок він не виходив. 22.08.2017 року ревізором було перевірено зазначену інформацію, складено відповідні акти та взято вказане питання на контроль. 23.08.2017 року знову була виявлена відсутність директора ОСОБА_1 на роботі. 24.08.2017 року позивач відмовився надавати пояснення ревізору з приводу відсутності на робочому місці у вказані періоди, про що було складено акт та повідомлено засновників з пропозицією зібрати позачергові збори. Засновники, враховуючи те, що мова йшла про позивача не тільки як про директора, а й як про співзасновника компанії, не квапились приймати заходи дисциплінарного впливу, проте, в бесідах з позивачем висловили своє занепокоєння таким станом справ, коли директор безконтрольно залишає виробничу компанію на тривалий час. Проте, на початку вересня 2017 року було знову виявлено тривалу відсутність позивача на робочому місці протягом усього робочого дня 06, 07, 08, 11 та 12 вересня 2017 року за адресою: виробничих потужностей у с. Ставище та офісі в м. Біла Церква. 25.09.2017 року позивач в черговий раз відмовився надавати ревізору пояснення з приводу своєї тривалої відсутності на роботі у вказані періоди, про що було складено акт. 27.09.2017 року засновниками товариства на загальних зборах учасників було прийнято рішення про звільнення позивача з роботи з посади директора за ініціативою власника на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Прийняте рішення від 27.09.2017 року відображено у протоколах № 5, №5/1 та у наказі про звільнення № 59 від 28.09.2017 року. Твердження позивача про те, що його не повідомляли про дату і причини звільнення не відповідають дійсності, оскільки 28.09.2017 року позивач дізнавшись від новопризначеного керівника компанії інформацію про своє звільнення відмовився від подальшого спілкування та просто залишив своє робоче місце і фактично зник , переховуючись багато місяців від роботодавця, щоб не ознайомлюватись з відповідним рішенням загальних зорів та наказом про звільнення та вручення їх копій. 28.09.2017 року в останній робочий день позивач в черговий раз здійснив прогул. Позивач позбавив роботодавця й можливості належним чином оформити трудову книжку, адже перебуваючи на посаді директора, мав до неї доступ і останнім часом, всупереч вимогам законодавства України не зберігав її на підприємстві. 28.09.2017 року позивачу було направлено лист за вих.. № 09-2801 про необхідність з'явитись до товариства для вручення копії документа про звільнення та належного оформлення трудової книжки. Повторно аналогічні листи направлялись ОСОБА_1 за вих.. № 10-2801 та № 11-2801 у жовтні та листопаді 2017 року, однак він до товариства не з'явився і не надав трудової книжки. 29.12.2017 року, розуміючи, що позивач маніпулює обставинами, зловживаючи своїми правами та перешкоджаючи роботодавцю виконати приписи ст.ст. 47, 116 КЗпП України, йому було повторно направлено лист щодо прибуття до товариства та надання трудової книжки рекомендованим листом з описом вкладень. Твердження позивача щодо подання даного позову у місячний строк, з дня коли від дізнався про своє звільнення є хибними, оскільки він сам зазначає у позові спочатку, що довідався про звільнення на початку січня 2018 року, в той час коли перебував за кордоном, на його адресу надійшов лист, а потім вказує, що ознайомився із листом в середині лютого 2018 року після повернення із закордонної поїздки. Однак згаданий лист позивач отримав 06.01.2018 року особисто, тому звернувшись до суду з даним позовом 27.02.2018 року він пропустив встановлений законодавством строк. З розрахункових листків за квітень - вересень 2017 року вбачається, що заборгованість перед позивачем на кінець місяця складала 2 151,72 грн. З роздруківки клієнт-банку вбачається, що електронний ключ новопризначеного директора товариства був отриманий лише наприкінці дня 29.09.2017 року (п'ятниця). 02.10.2017 року, в понеділок, робочий день, товариство перерахувало позивачу розрахунок при звільненні у розмірі 3 754,07 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 1445 від 02.10.2017 року, отже позивачеві було виплачено розрахунок при звільненні, а саме: зарплата за другу половину вересня 2017 року та відпускні. Твердження позивача, що він отримав на свій картковий рахунок кошти в дещо більшому, ніж зазвичай розмірі, та без зазначення розшифрування та пояснення, також не ґрунтуються на істині, оскільки невідомо про яку премію може йти мова враховуючи вчинені ним прогули, що є нічим іншим, як безвідповідальним відношенням до обов'язків директора, а в платіжному дорученні, з відміткою банку про проведення платежу, чітко зазначено призначення платежу. Щодо виплат по закордонним відрядженням, то позивач дійсно відряджався товариством до Туреччини та Китаю. Однак, позивач надаючи суду наче б то копію наказу про направлення у відрядження до Туреччини від 29.11.2016 року підробив його, шляхом внесення до цього документу завідомо неправдивих відомостей, а саме: 2. ТОВ ЗСШ ЕКСІМПЛАСТ , забезпечити видачу авансу на відрядження у розмірі відповідно до кошторису та виплату добових в розмірі 1033,50 грн. Витрати авансом виплатити в безготівковій формі в національній валюті. В пункт 3 цього ж наказу позивач вніс свої коригування, щодо обов'язку надання ряду звітів по відрядженнях, зокрема про використання коштів, разом із підтверджуючими документами. Наказ наче б то має підпис. Позивач так і написав. Підпис. Насправді, п. 2 та п. 3 мають зовсім інший зміст. Наказ не має жодного згадування про розмір відшкодування, а лише передбачає видачу авансу, а по приїзду з відрядження звіт з підтверджуючими документами протягом 4 робочих днів, що йдуть за днем закінчення відрядження. Саме в такому вигляді позивач власноручно підписав наказ про відрядження до Туреччини № 33 від 29.11.2016 року, копія якого з підписом позивача та печаткою додається. Виплата витрат по відрядженнях у товаристві організовано так, що багато витрат оплачується з корпоративної картки компанії. 06.12.2016 року, згідно п. 2 згаданого наказу, на підставі платіжного доручення № 807 від 06.12.2016 року позивач отримав на власний картковий рахунок аванс на відрядження у розмірі 4 000,00 грн. По приїзду з відрядження він подав документ, що звітує про витрати у відрядженні - кошторис витрат. Підтвердженням остаточного розрахунку з позивачем щодо відрядження до Туреччини є підписаний зі сторони позивача звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 3 від 13.12.2016 року на суму 6 296,79 грн.

Отже, остаточному розрахунку, з урахуванням виплаченого авансу (4 000,00 грн.), підлягала сума у розмірі 2 296,79 грн. 26.12.2016 року товариство перерахувало позивачу на картковий рахунок гроші в сумі 2 296,79 грн. на підставі платіжного доручення № 842 від 26.12.2016 року. Копію наказу відповідача від 11.08.2017 р. № 48 про направлення у відрядження до Китаю, позивач надав суду без підроблення, але, перекрутивши факти. Майже усі витрати по відрядженню, були йому сплачені у безготівковому вигляді за ті чи інші послуги отримані відрядженими особами за час такого відрядження. 19.07. 2017 року відповідач згідно платіжного доручення № 1276 оплатив авіаквитки Київ-Пекін-Шанхай, Пекін-Київ у сумі 59 438,00 грн. Проміжною випискою по корпоративній картці встановлено, що відповідач у безготівковому вигляді оплачував всі витрати відряджених осіб під час такого відрядження, а саме: 10 223,00 грн. оплата проживання в готелі GUOMAO Huangguan hotel з 13-15/08/2017, 7 801,03 грн. проживання в готелі HUFHAN hotel з 17.08.2017, 4 614,65 грн. і 2 074,81 грн. проживання в готелі XIN SHI DAI hotel. 3855,41 грн. , 77,11 грн., 34,88 грн. видача готівки і комісія. По приїзду з відрядження, позивач не надав відповідачу документів, що звітують про витрати у відрядженні, зокрема щодо сум зазначених вище, та про підтвердження таких витрат. І це не дивно, адже усі витрати були оплачені корпоративною карткою. Позивач зазначає, що з ним наче б то було обумовлено розмір добових витрат в сумі 80 євро/доба і посилається на приписи наказу Мінфіну від 13.03.1998 року № 59 про те, що витрати не потребують окремого документального підтвердження. Як вбачається, з поданих суду доказів, ніяких домовленостей з позивачем про добові витрати у розмірі 80 євро/доба не існувало. Згідно п. 11 згаданого позивачем наказу Мінфіну передбачено звітування про надміру використані кошти під час відрядження. Наведеними доказами, беззаперечно підтверджується, що усі витрати були сплачені корпоративною карткою, а надмірні витрати під час відрядження до Туреччини були виплачені позивачу, а інших документально підтверджених витрат під час відрядження до Китаю позивач не поніс.

07.06.2018 року представник відповідача подав до суду заяву про застосування строків позовної давності з посиланням на обставини викладені у відзиві та зазначив, що позивач дізнався про звільнення 28.09.2017 року ( останній день роботи), однак в черговий раз здійснив прогул, на неодноразові повідомлення товариства не відреагував, останній лист отримав 06.01.2018 року, а до суду з позовом звернувся 27.02.2018 року з пропущенням місячного строку встановлено ст. 233 КЗпП України.

07.06.2018 року представник відповідача подав до суду клопотання про зобов'язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 07.06.2018 року в задоволенні клопотання представника відповідача про зобов'язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу, відмовлено.

07.06.2018 року представник відповідача подав клопотання про залишення позову без руху.

Ухвалою суду від 07.06.2018 року позивачу було надано строк для усунення недоліків позову та у визначений строк позивач усунув вказані недоліки.

В судовому засіданні позивач підтримав викладені у позові обставини та просив задовольнити вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав, викладені у відзиві та заяві про застосування строків позовної давності, обставини та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Так, в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на підставі наказу № 1 від 19.08.2014 року був зарахований на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю Завод спіральних шлангів ЕКСІМПЛАСТ , що підтверджено копіями паспорта, ідентифікаційного номера та трудової книжки, які були надані позивачем для огляду в судовому засіданні.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ( а.с. 99-105), вбачається, що 19.08.2014 року було проведено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Завод спіральних шлангів ЕКСІМПЛАСТ ( ідентифікаційний код: 39355686, місце знаходження: 03148, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних,9) засновниками якого є: Приватне підприємство СТИЛЬ - ТУР , ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю Д.М.Т , що також узгоджується з копією Статуту товариства ( а.с. 91-98), а відомості щодо юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Завод спіральних шлангів ЕКСІМПЛАСТ Лтд. в державному реєстрі відсутні.

З протоколу № 5 Загальних зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Завод спіральних шлангів ЕКСІМПЛАСТ від 27.09.2017 року ( а.с. 123), вбачається, що учасниками зборів було вирішено: звільнити ОСОБА_1 з посади директора Товариства з 26.09.2017 року; призначити на посаду директора Товариства ОСОБА_3 з 27.09.2017 року та уповноважити директора Товариства на проведення дій щодо державної реєстрації змін до відомостей про Товариство, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з правом передоручення.

З протоколу № 5/1 позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Завод спіральних шлангів ЕКСІМПЛАСТ від 27.09.2017 року ( а.с. 143), вбачається, що учасниками зборів було вирішено надати повноваження призначеному директору Товариства ОСОБА_3 підписати наказ від 28.09.2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства за ініціативою власника за відсутністю на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин ( прогул) на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Наказом № 59 від 28.09.2017 року ( а.с. 145) позивача ОСОБА_1 було звільнено з роботи ( з посади Директора) за ініціативою власника за відсутністю на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин ( прогул) на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України, з підстав: протокол № 5 загальних зборів учасників ТОВ ЗСШ ЕКСІМПЛАСТ від 27.09.2017 року, акти від 22.08.2017 року, 23.08.2017 року, 06.09.2017 року, 07.09.2017 року, 08.09.2017 року, 11.09.2017 року, 12.09.2017 року, про відсутність директора на робочому місці та акти про відмову давати пояснення від 25.08.2017 року та від 25.09.2017 року.

Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно ст. 5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

У відповідності до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є, зокрема, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).

Так, як видно зі змісту наказу про звільнення позивача, правовою підставою для звільнення зазначено п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

На підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Абзацом 1 п.24 зазначеної Постанови визначено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Відповідно до ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана та звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно з ч.1 ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

З п. 11.1., п. 11.20. Статуту ТОВ Завод спіральних шлангів ЕКСІМПЛАСТ вбачається, що органами управління Товариства є Загальні збори учасників та Директор. Контролюючим органом в структурі Товариства є Ревізійна комісія, яка здійснює контроль за діяльністю Директора Товариства, що утворюється загальними зборами учасників з їх числа в кількості не менше трьох осіб строком на 2 роки, у випадку, коли кількість Учасників Товариства не перевищує трьох осіб, функції Ревізійної комісії у Товаристві одноособово здійснює ревізор Товариства у відповідності до положень цього Статуту та вимог чинного законодавства України.

Судом встановлено, що 03.08.2017 року, 22.08.2017 року та 06.09.2017 року Ревізору ТОВ Завод спіральних шлангів ЕКСІМПЛАСТ від головного технолога ОСОБА_3 були подані службові записки ( а.с. 124. 125,131) про те, що з 01.08.2017 року по 03.08.2017 року, 22.08.2017 року, 23.08.2017 року та 06.09.2017 року директор товариства відсутній на робочому місці, зв'язку з ним немає, причини відсутності невідомі. Товариство є виробничою компанією, усі процеси діяльності якої потребуються щоденного контролю зі сторони директора. На підставі викладеного, просив вирішити питання щодо подальшого адміністрування та менеджменту у компанії на час відсутності директора.

Також, встановлено, що 22.08.2017 року та 23.08.2017 року ревізор ТОВ Завод спіральних шлангів ЕКСІМПЛАСТ ОСОБА_8, головний технолог ОСОБА_3, менеджери із збуту ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 склали акти ( а.с. 127-129) про відсутність директора ТОВ Завод спіральних шлангів ЕКСІМПЛАСТ ОСОБА_1 на робочому місці за адресою офісу компанії, а саме: Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого,17, офіс 210 та за адресою: Київська область, с.м.т. Ставище, вул.. Сергія Цимбала,9, протягом всього робочого дня 22.08.2017 року та 23.08.2017 року. За цей час зв'язку із директором немає, причини відсутності невідомі. 25.08.2017 року вказані особи склали акт ( а.с. 130) про те, що директор ТОВ Завод спіральних шлангів ЕКСІМПЛАСТ ОСОБА_1 відмовився надавати пояснення ревізору Товариства про причини своєї відсутності на робочому місці протягом робочого дня в період з 01.08.2017 року по 03.08.2017 року, 22.08.2017 року та 23.08.2017 року. 06.09.2017 року, 07.09.2017 року,08.09.2017 року та 11.09.2017 року було складено акти про те, що директор Товариства ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці протягом всього робочого дня за адресою: виробничих потужностей компанії, а саме: Київська область, с.м.т Ставище, вул.. Сергія Цимбала,9, на робочому місці за адресою офісу компанії, а саме: Київська область, м. Біла Церква, вул. Северина Наливайка,13, офіс 307 та 25.09.2017 року було складено акт про те, що директор ТОВ Завод спіральних шлангів ЕКСІМПЛАСТ ОСОБА_1 відмовився надавати пояснення ревізору Товариства про причини своєї відсутності на робочому місці протягом робочого дня в період з 06.09.2017 року по 08.09.2017 року, з 11.09.2017 року по 12.09.2017 року.

Відповідно до наказу відповідача № 59 від 28.09.2017 року, позивача з 28.09.2017 року було звільнено з роботи за прогули без поважних причин, вчинені 22.08.2017 року, 23.08.2017 року,06.09.2017 року, 07.09.2017 року, 08.09.2017 року, 11.09.2017 року та 12.09.2017 року, на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Підставами видання наказу є акти про відсутність позивача на робочому місці та про відмову давати пояснення.

В судовому засіданні позивач дав пояснення про те, що 27.09.2017 року в період часу з 13:00 до 15:00 год. головний технолог Товариства ОСОБА_3 вручив йому протокол Загальних зборів № 5/1 від 27.09.2017 року, яким було вирішено звільнити його з посади директора Товариства, тому він віддав ключі від усіх приміщень Товариства ОСОБА_3, залишив робоче місце повідомивши усіх працівників про своє звільнення, що також узгоджується з викладеними у позові обставинами про повідомлення ОСОБА_3 щодо рішення про його звільнення з роботи.

Відповідно до ст. 2411 КЗпП строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк

Отже, враховуючи, що в протоколі загальних зборів та наказі про звільнення директора Товариства ОСОБА_1 зазначено звільнити з 28.09.2017 року , позивач вважається звільненим з наступного дня після того дня, з якого починається строк звільнення. Оскільки строк звільнення починається з 28.09.2017 року, наступний за ним день - 29.09.2017 року. Виходячи з цього, він вважається звільненим з 29.09.2017 року. Вказане також підтверджується п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29.07.93 р. № 58, де прямо зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи .

Таким чином, 27.09.2017 року та 28.09.2017 року були останні робочі дні позивача, в які він в черговий раз здійснив прогул.

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, позивачем, не доведено обставин, які б підтверджували, що він в період: 22.08.2017 року, 23.08.2017 року,06.09.2017 року, 07.09.2017 року, 08.09.2017 року, 11.09.2017 року та 12.09.2017 року був відсутній на робочому місці та не виконував свої функціональні обов'язки з поважних причин, а тому суд вважає, що позивач у вказані робочі дні вчинив прогул без поважних причин, в зв'язку з чим був обґрунтовано звільнений з роботи на підставі п.4 ч. 1 ст.40 КЗпП України.

Згідно зі ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган (роботодавець) зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку й провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП. У разі звільнення працівника з ініціативи роботодавця він зобов'язаний також у день звільнення видати працівникові копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Згідно зі ст. 235 КЗпП України, у разі затримки видачі трудової книжки з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Судом встановлено, що в день звільнення ОСОБА_1 не було видано копію наказу про звільнення з роботи та трудову книжку з відповідним записом, оскільки в день звільнення він був відсутній без поважних причин на робочому місці, а трудова книжка не була видана, адже знаходилась у позивача на руках, в порушення п.3 Постанови КМ України від 27 квітня 1993 р. № 301 Про трудові книжки працівників , відповідно до якого Трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб'єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

З матеріалів справи ( а.с. 107-112) вбачається, що ТОВ Завод спіральних шлангів ЕКСІМПЛАСТ направляло позивачу листи 28.09.2017 року, 28.10.2017 року, 28.11.2017 року та 28.12.2017 року щодо прибуття до товариства для вручення копії документів про звільнення та належного заповнення трудової книжки, однак дані листи були залишені без виконання.

Позивачем не спростовані доводи відповідача щодо неотримання даних листів та не надано до суду жодних доказів щодо поважних причин, які перешкоджали йому в день звільнення отримати наказ про звільнення, про що йому було відомо 27.09.2017 року, та після цього, та не доведено підстави щодо відсутності трудової книжки у товаристві.

Отже, суд не вбачає, що з вини відповідача позивачу не було вручено копію наказу та трудову книжку з відповідним записом в день звільнення.

Також, позивач обґрунтовуючи позовні вимоги вказує на те, що його не було повідомлено про Загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Завод спіральних шлангів ЕКСІМПЛАСТ , які відбулись 27.09.2017 року та на яких було прийнято рішення про його звільнення з роботи.

Однак, дані твердження позивача не підтверджено жодними доказами та спростовуються наданими відповідачем доказами ( а.с. 221-225), з яких вбачається, що 28.08.2017 року та 25.09.2017 року ОСОБА_1, як директору та як учаснику Товариства, було направлено персональне повідомлення про проведення Загальних зборів учасників товариства, які відбудуться 27.09.2017 року о 10:00 год. за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 9, та з вказаним порядком денним, в тому числі про звільнення з посади Директора Товариства, а 25.09.2017 року ревізором ТОВ Завод спіральних шлангів ЕКСІМПЛАСТ , головним технологом та менеджерами із збуту було складено акт про те, що позивач відмовився отримати запрошення від 25.09.2017 року про участь у Загальних зборах 27.09.2017 року.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач був обґрунтовано звільнений з займаної посади на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, а тому в задоволенні позову в дані частині слід відмовити.

Також, відповідачем спростовані доводи позивача щодо не проведення розрахунку при звільненні щодо невиплати компенсації за службові відрядження.

Так, з платіжного доручення № 1445 від 02.10.2017 року ( а.с. 206) вбачається, що позивачу було перераховано на особистий рахунок заробітну плату за другу половину вересня 2017 року та відпускні в розмірі 3754,07 грн., з розрахункових листів ( а.с. 199-204) вбачається, що йому було виплачено заробітну плату за квітень, травень, червень,липень, серпень, вересень 2017 року.

З наказу № 33 від 29.11.2016 року ( а.с. 207) вбачається, що ОСОБА_1, директора, та ОСОБА_3, технолога, було направлено у відрядження до м. Стамбул ( Турція) на виставку з 07.12.2016 року по 10.12.2016 року, з метою ознайомлення з новими технологіями та обладнанням. Товариству забезпечити видачу авансу на відрядження у розмірі відповідно до кошторису в безготівковій формі в національній валюті. Після повернення з відрядження ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надати протягом 4 днів, що йдуть за днем закінчення відрядження, звіт про виконання мети відрядження та звіт про використання кошів, разом із підтверджуючими документами.

З платіжного доручення № 807 від 06.12.2016 року ( а.с 208) вбачається, що ОСОБА_1 було перераховано аванс на відрядження згідно наказу № 33 від 09.11.2016 року в розмірі 4000,00 грн.

29.11.2016 року позивач подав до Товариства кошторис витрат ( а.с. 209), відповідно до якого витрати на відрядження в період з 07.12.2016 року по 10.12.2016 року, становили: добові - 8000,00 грн., проживання ( готель) - 3150,56 грн., витрат на проїзд - 3036,00 грн., всього 14186,56 грн.

Згідно із звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 3 від 13.12.2016 року ( а.с. 210), усього витрачено кошів в розмірі 6296,79 грн., що підтверджені документами ( а.с. 210 - на звороті) та платіжним дорученням № 842 від 26.12.2016 року позивачу виплачено компенсацію по звіту в розмірі 2296,79 грн.

З копії наказу від 11.08.2017 року № 48 ( а.с. 21) вбачаться, що директора ОСОБА_1, головного технолога ОСОБА_3 та консультанта в галузі екструзійного обладнання ОСОБА_4 було направлено у відрядження до КНР ( Китай) на 9 календарних днів з 12.08.2017 року по 20.08.2017 року. Добові виплатити через корпоративну картку ЗСШ ЕКСІМПЛАСТ в валюті країни перебування.

19.07.2017 року відповідач, згідно платіжного доручення № 1276 ( а.с. 212) оплатив авіаквитки Київ-Пекін-Шанхай, Пекін-Київ у сумі 59 438,00 грн. З Проміжної виписки по корпоративній картці ( а.с. 213) вбачається, що відповідач у безготівковому вигляді оплачував всі витрати відряджених осіб під час такого відрядження, а саме: 10 223,00 грн. оплата проживання в готелі GUOMAO Huangguan hotel з 13-15/08/2017, 7801,03 грн. проживання в готелі HUFHAN hotel з 17.08.2017, 4614,65 грн. і 2 074,81 грн. проживання в готелі XIN SHI DAI hotel., 3855,41 грн., 77,11 грн., 34,88 грн. видача готівки і комісія.

Також, встановлено, що після відрядження, позивач не надав відповідачу документів, що звітують про витрати у відрядженні, зокрема щодо сум зазначених вище, та про підтвердження таких витрат, що підтвердив в судовому засіданні позивач вказавши на те, що не подав відповідні документи відповідачу щоб не вилучати з товариства обігові кошти.

Позивач зазначає про те, що було обумовлено розмір добових витрат в сумі 80 євро/доба та посилається на приписи наказу Мінфіну від 13.03.1998 року № 59 про те, що витрати не потребують окремого документального підтвердження.

Однак, жодних належних та допустимих доказів в підтвердження даних тверджень до суду не надано, а згідно п. 11 Розділу ІІ наказу Мінфіну передбачено звітування про надміру використані кошти під час відрядження.

Отже, з наведених доказів, встановлено, що усі витрати на відрядження були сплачені корпоративною карткою, надмірні витрати під час відрядження до Туреччини були виплачені позивачу, а інші витрати під час відрядження до Китаю позивач не підтвердив відповідними документами та не подав до товариства відповідний звіт про використання коштів отриманих на корпоративну картку.

Також, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду яку оцінює в розмірі 10000,00 грн., однак враховуючи, що позовні вимоги щодо незаконного звільнення не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, вимоги щодо моральної шкоди не підлягають до задоволення, крім того, позивачем не доведено завдання відповідачем моральної шкоди в заявленому розмірі.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 року, а саме п. 4 визначено що встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов'язки сторін.

Як встановлено судом, позивач довідався про своє звільнення 27.09.2017 року від головного технолога товариства та з листа Товариства від 28.12.2017 року за вих. № 12/101, який отримав 06.01.2018 року ( а.с. 42,43,110 -112, 197,198), відповідач не видав копію наказу про звільнення та трудову книжку з відповідним записом позивачу з його вини, а не з вини Товариства, а з позовом звернувся до суду 27.02.2018 року, отже з пропущенням місячного строку встановленого ст. 233 КЗпП України.

Твердження позивача про те, що він з поважних причин пропустив вказаний строк не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки з наданої копії закордонного паспорту ( а.с. 45 - на звороті) вбачається, що він з 05.01.2018 по 06.01.2018 року, 14.01.2018 року по 31.01.2018 року та 28.01.2018 року по 11.02.2018 року перебував за кордоном, а з відомостей розміщених на сайті Укрпошти ( а.с. 112) вбачається, що лист Товариства від 28.12.2017 року за вих. № 12/101, отримано позивачем особисто 06.01.2018 року.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, в разі відмови у задоволенні позову судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 3, 5-1, 21, 36, 40, 41, 47, 116, 117, 147, 149, 233, 234 КЗпП України, ст.ст. 4, 12, 76 - 81, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 315, 355 ЦПК України суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод спіральних шлангів ЕКСІМПЛАСТ Лтд., про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за службові відрядження та моральної шкоди, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

СуддяОСОБА_12