Постанова

від 16.10.2018 по справі 906/948/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 906/948/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Овчарик В. М.,

за участю представників:

позивача - Гребенюка М. С. (директор),

відповідача - Руденка А. О. (адвокат),

третьої особи - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства "Ві.Ей.Ті. Лоджистікс Україна"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.06.2018

за позовом Приватного підприємства "Ві.Ей.Ті. Лоджистікс Україна"

до фізичної особи-підприємця Скиби Ірини Миколаївни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лукро",

про стягнення 1 434 822,30 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У жовтні 2017 року Приватне підприємство "Ві.Ей.Ті. Лоджистікс Україна" (далі - ПП "Ві.Ей.Ті. Лоджистікс Україна") звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Скиби Ірини Миколаївни 1 434 822,30 грн, з яких:

- 1 184 822,30 грн збитки на підставі статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у виді:

1) витрат, які позивач має понести у зв'язку з поверненням замовникові (Товариству з обмеженою відповідальністю "Лукро" (далі - ТОВ "Лукро") попередньої оплати у сумі 548 000,00 грн;

2) втраченої вигоди, яку неминуче одержав би позивач від замовника (ТОВ "Лукро") у випадку належного виконання відповідачем зобов'язання у сумі 582 963,46 грн;

3) витрат з перевантаження у порту, пов'язаних із поданням відповідачем транспорту без належних дозволів на перевезення негабаритного вантажу відповідно до вимог замовника (ТОВ "Лукро") у сумі 53 858,84 грн;

- 250 000, 00 грн штрафна санкція на підставі пунктів 5.3-5.6 договору.

2. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем договору від 14.06.2017 № 14/06/17-1 (далі - договору) та односторонньою відмовою відповідача від виконання прийнятого на себе зобов'язання за цим договором.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.02.2018 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 394 500 грн збитків; у задоволенні позову щодо стягнення 790 322,30 грн збитків та 250 000 грн штрафу було відмовлено.

4. Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив зокрема з того, що оскільки відповідач не виконав належним чином обов'язок з перевезення вантажу у кількості 55 вантажних місць загальною вагою 1 004 156 кг у період з 29.06.2017 по 28.07.2017, не довів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання цього зобов'язання, не заявив позивачеві в активній однозначній формі про відмову від виконання зобов'язання з підстав неналежного виконання обов'язків, що є необхідною умовою виконання договору у строк до 28.07.2017 включно, отримана від позивача попередня оплата підлягає поверненню у сумі 394 500 грн як збитки.

5. Разом з тим, суд першої інстанції у рішенні вказав, що не підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача збитки у сумі 53 858, 84 грн, пов'язані з перевантаженням транспортних засобів відповідача у порту 18.07.2017, з огляду на те, що позивач не довів, яким чином із суми 73 933,86 грн, визначено суму 53 858,84 грн. Також, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності всіх ознак цивільного правопорушення для стягнення з відповідача збитків у виді упущеної вигоди і витрат, як це передбачено приписами статті 623 ЦК України, статей 224 та 225 ГК України.

6. Крім того, у рішенні суд першої інстанції зазначив, що не підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення 250 000 грн штрафу у зв'язку з односторонньою відмовою перевізника від виконання зобов'язання з перевезення вантажу у встановленому домовленістю обсязі: 10% від фрахту, оскільки такої домовленості досягнуто не було.

7. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 рішення Господарського суду Житомирської області від 26.02.2018 у частині задоволення позову щодо стягнення збитків і розподілу судових витрат - скасовано; прийнято у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ПП "Ві.Ей.Ті. Лоджистікс Україна" щодо стягнення збитків у розмірі 394 500 грн відмовлено.

8. Постанову мотивовано тим, що після надіслання вимоги про негайне повернення передоплати (11.08.2017), сторони договору і далі вчиняли дії з його виконання, адже як установлено судами попередніх інстанцій, вантаж відповідачем вивозився і після цієї дати (зокрема і 14.08.2017). Разом з тим, апеляційний господарський суд наголосив, що у цій справі відсутні позовні вимоги щодо повернення суми передоплати за договором, а заявлені вимоги виключно щодо стягнення збитків та штрафних санкцій. Крім того, апеляційний господарський суд критично поставився до доводів місцевого господарського суду, який самостійно змінив обґрунтування позову та визначив повернення попередньої оплати як збитки. Разом з тим, апеляційний суд врахував той факт, що збитки відрізняються за своєю правовою природою від повернення попередньої оплати, неможливість повернення якої, обумовлено частинами 2 та 3 статті 693 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. У касаційній скарзі ПП "Ві.Ей.Ті. Лоджистікс Україна" просить постанову скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. В обґрунтування вимог, викладених у касаційній скарзі, скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме статті 193 ГК України, статей 611, 614 ЦК України, статей 120, 216, 268, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наголошує, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач був належним чином повідомлений про судове засідання 25.06.2018, апеляційний суд неправомірно відмовив у застосуванні до відповідача (винної особи) такої міри відповідальності як стягнення збитків, а також самовільно вирахував обсяг виконаного відповідачем зобов'язання, виходячи виключно з кількості вивезеного вантажу без врахування інших його параметрів (вага, габарит).

Узагальнені доводи інших учасників справи

11. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

12. Відзиву на касаційну скаргу від третьої особи до суду не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13. 14.06.2017 між позивачем (експедитор) та відповідачем (перевізник) було укладено договір, за умовами якого:

- позивач доручив, а відповідач прийняв на себе зобов'язання з організації перевезення різними видами транспорту в межах України, а також про забезпечення виконання комплексу операцій, пов'язаних з перевезенням та експедируванням вантажів позивача, у відповідності з цим договором (пункт 1.1 договору);

- позивач інформує відповідача про передбачувані плани перевезення на наступний місяць і конкретизує їх письмово заявками у строки, необхідні для якісного надання послуг, але не менше ніж за один робочий день до передбачуваної дати відвантаження (пункт 1.2 договору);

- заявка на перевезення містить інформацію про характер вантажу, його вартість з вказівкою на особливості вантажу - небезпека, габарити, вага, необхідність спеціального рухомого складу, час і дату поставки транспорту під навантаження, адресу вантажовідправника та вантажоотримувача, маршрут, проміжні пункти слідування і вид транспорту (пункт 1.3 договору).

- кожне перевезення оформляється додатком до цього договору у виді заявки на транспортний засіб (пункт 1.4 договору);

- відповідач зобов'язався прийняти до виконання заявку позивача на транспортно-експедиційне обслуговування, організувати планування і подання транспортних засобів під вивезення (доставку) вантажу у строки, погоджені позивачем та відповідачем (підпункт 2.1.1 договору);

- позивач зобов'язався надати відповідачу всю необхідну для організації перевезення інформацію і документи, здійснити навантаження і вивантаження вантажу, звільнити транспортний засіб протягом 48 годин, визначити специфічні вимоги до вибору виду транспорту і здійсненню навантажувально-розвантажувальних робіт (підпункти 2.2.1- 2.2.3 договору);

- оплата послуг відповідача погоджується протоколами погодження ціни у кожному окремому випадку або заявкою на транспортний засіб (підпункт 3.1 договору);

- за загальним правилом, розрахунки проводяться на підставі оригіналів документів: ТТН з відміткою позивача про прийом вантажу, рахунка-фактури, акта виконаних робіт, податкової накладної, ксерокопії заявки на транспортний засіб, яка має бути завірена печаткою відповідача, протягом 10-ти банківських днів, за рахунок коштів, отриманих від позивача; сторони можуть домовитися про інші умови проведення розрахунків, які можуть зазначити у зазначених документах (пункт 3.2 договору);- підтвердженням виконання перевезення є накладна (ТТН), надана відповідачем (пункт 3.4 договору);

- позивач зобов'язується повідомити відповідача про конкретну дату перевезення письмовою заявкою за погодженою сторонами формою про необхідність перевезення вантажів не пізніше, ніж за одну добу до початку навантаження; заявка набирає чинності після підтвердження її підписом і печаткою відповідача (пункт 4.1 договору);

- у разі, якщо відповідач відмовився від виконання заявки, і це призвело до відміни перевезення вантажу в період менший, ніж за 12 годин до початку перевезення, відповідач сплачує штраф позивачу у сумі 200 грн; у разі, якщо дія або бездіяльність відповідача спричинили зрив перевезення вантажу, зокрема не надання у погоджений заявкою строк транспорту, відповідач сплачує позивачу штраф у сумі 200 грн (пункти 5.3, 5.6 договору);

- строк дії договору встановлюється з моменту його підписання та діє до 31.12.2017; у разі якщо одна із сторін не виявила бажання розірвати договір, він вважається продовженим на невизначений строк (пункт 8.1 договору);

- договір може бути розірваний сторонами у порядку, визначеному діючим законодавством України; на момент розірвання договору сторони мають провести повний взаєморозрахунок (пункт 8.2 договору).

14. Заявкою-підтвердженням LGU 16-07589 (далі - заявка), позивач і відповідач погодили: дату та час подання автотранспорту, а саме 29.06.2017 о 09:00; тип рухомого складу - негабаритні трали, евакуатори, площадки; ставку у сумі 2 500 000 грн; кількість вантажних місць 74; загальну вагу партії - 1 334 317 кг; місце завантаження - Чорноморський торговий порт; місце розвантаження - Рівненська область, м. Костопіль, вул. Степанська, 9; строк вивезення вантажу - до 28.07.2017; умови оплати - 1 250 000 грн попередньої оплати, а залишок - після подання позивачеві оригінала рахунку і CMR з відміткою вантажоотримувача.

15. Також позивач і відповідач погодили графік вивезення першої партії вантажу у кількості 55 вантажних місць загальною вагою 1 004 156 кг (далі - графік). При цьому, кожне вантажне місце позначене номером із чотирьох цифр (№ 1001 (далі - позиція 1001), розміром (4370х3760х660), вагою (16 165 кг), назвою вантажу (1 рама преса в комплекті)) та номерними знаками автотранспорту. У 21 випадку одним транспортним засобом передбачалось одночасне вивезення двох позицій вантажу. У цьому графіку відповідач зазначив, що від позивача очікує 50% попередньої оплати у сумі 1 250 000 грн (для отримання дозволів на перевезення великогабаритних вантажів) та що для отримання дозволів потрібно 3-5 днів, а вивезення вантажу буде здійснено у період з 29.06.2017 по 30.06.2017).

16. Заявку та графік позивач і відповідач погодили 23.06.2017.

17. Судом встановлено (сторонами не заперечується), що договір, заявку та графік було укладено у спрощений спосіб шляхом обміну проектами за електронними адресами: a.prokoshn@express-t.com.ua (відповідач) та oc@vatlogistics.com.ua, mg@vatlogistics.com.ua (позивач).

18. Позивач платіжним дорученням від 26.06.2017 перерахував відповідачу попередню оплату у сумі 1 250 000 грн.

19. Станом на дату укладення сторонами договору, заявки та графіку між позивачем (перевізник) і ТОВ "Лукро" (експедитор) існували договірні відносини щодо надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні на підставі договору-доручення від 05.08.2015 VLU № 05/08/15-1.

20. 23.06.2017 ТОВ "Лукро" подало позивачеві заявку на перевезення партії вантажу, що прибуває в Чорноморський торговий порт у кількості 74 вантажних місць загальною вагою 1 334 317 кг.

21. 25.06.2017 ТОВ "Лукро" і позивач погодили доповнення № 1 до заявки від 23.06.2017 у формі таблиці (далі - таблиця вивезення), у якій кожне вантажне місце у загальній кількості 74 позначене позицією (позиція 1001), розміром (4370х3760х660), вагою (16165 кг), номерними знаками автотранспорту або його видом (фура) та ціною в гривнях за 2 вантажних місця на тралі (92 230 грн).

22. За змістом цих доповнень із перерахованих позивачеві 1 541 481,73 грн, попередня оплата винагороди позивача становить 291 481,73 грн, а попередня оплата за транспортні послуги залученим транспортним компаніям становить 1 250 000 грн. Решта у сумі 1 540 348,27 грн буде сплачена до моменту вивантаження останнього авто, у тому числі 290 348,27 грн винагороди позивача та 1 250 000 грн за транспортні послуги залученим транспортним компаніям. У випадку зриву, відмови, неналежного виконання порядку і строків вивезення вантажу, позивач зобов'язаний повернути суму попередньої оплати на першу вимогу ТОВ "Лукро".

23. ТОВ "Лукро" перерахувало позивачеві попередню оплату у сумі 1 541 481,73 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 26.06.2017 № 2350.

24. Судами попередніх інстанцій встановлено, що графік співпадає із таблицею вивезення у частині позицій вантажних місць у кількості 55, ваги кожного вантажного місця, номерних знаків автотранспорту, однак графік не ідентифікує вид автотранспорту (фура, негабаритний трал, евакуатор тощо) та ціну в гривнях за вивезення одного (двох) вантажного (их) місця (місць). Крім того, як графік, так і таблиця вивезення не визначають конкретний порядок вивезення кожного вантажного місця (габаритного, негабаритного, інше) та конкретного строку його вивезення у період з 29.06.2017 по 28.07.2017.

25. 14.06.2017 на виконання договору відповідач як експедитор, уклав договір № 2017/06/14-ЕТ-С організації перевезення вантажів з Товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес-Т". До цього договору також погоджено заявку-підтвердження від 23.06.2017, за змістом якої перевізниками є Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес-Т" і Товариство з обмеженою відповідальністю "Евакуатор Сервіс", які взяли на себе зобов'язання вивезти вантаж у кількості 74 вантажних місця загальною вагою 1 334 317 кг у строк до 28.07.2017.

26. За інформацією ДП "Морський торговельний порт Чорноморськ" вивезення вантажу у кількості 74 вантажних місць загальною вагою 1 334 317 кг відбувалось у період з 30.06.2017 по 12.08.2017 за нарядом від 29.06.2017 № 1, виданим Товариством з обмеженою відповідальністю "Ума -Агро".

27. Також судом встановлено, що вантаж у кількості 32 вантажних місця, загальною вагою 456 586 кг у період з 03.07.2017 по 14.08.2017 вивезено відповідачем. При цьому, вантаж у кількості 24 вантажних місця значиться у графіку, який сторони погодили 23.06.2017 (перша партія), решта вантажу у кількості 8 вантажних місць вивезені відповідачем поза межами погодженого графіка. Однак, усі вивезені 32 вантажних місця співпадають із зазначеними у таблиці вивезення, що погоджена між позивачем і відповідачем.

27. Із матеріалів справи вбачається, що позивач, посилаючись на безпідставну односторонню відмову відповідача від виконання прийнятого на себе зобов'язання за договором і заявкою, звернувся до відповідача з вимогою від 02.08.2017 № 1/1 про негайне повернення попередньої оплати у сумі 1 250 000 грн, яку було направлено позивачем 11.08.2017 та отримано відповідачем 15.08.2017. Однак, цю вимогу відповідач залишив без відповіді та без задоволення.

28. Як встановили суди попередніх інстанцій, 28.08.2017 позивачем і ТОВ "Лукро" оформлено акт приймання-передачі фактично виконаних робіт (послуг) із вивезення вантажу відповідно до доповнення від 25.06.2017 № 1 та заявки від 23.06.2017 (у кількості 32 вантажних місць) на суму 791 000 грн.; вивезення цього вантажу здійснив відповідач.

29. Разом з тим, позивач отримав від ТОВ "Лукро" претензію від 14.09.2017 № 1 про повернення попередньої оплати у сумі 750 481,73 грн, з тих підстав, що 26.06.2017 на рахунок позивача перераховано попередню оплату автотранспортних послуг у сумі 1 541 481,73 грн, однак залученим перевізником (відповідачем) вивезено всього 32 вантажних місця загальною вагою 456 586 кг на загальну суму 791 000 грн. Також, ТОВ "Лукро" позивачеві було заявлено вимогу щодо відшкодування збитків, понесених на перевантаження вантажу в порту, у зв'язку із наданням відповідачем транспорту без належних дозволів на перевезення негабаритного вантажу (дві одиниці негабариту за рейс) у сумі 73 933,86 грн.

30. Позивач відповіддю на претензію від 14.09.2017 № 1 визнав вимоги ТОВ "Лукро" і зобов'язався повернути суму частковими щомісячними виплатами, починаючи з 17.10.2017 по 11.03.2018. За період з 04.10.2017 по 18.01.2018 позивач повернув ТОВ "Лукро" 200 000 грн.

31. Повторно позивач звернувся до відповідача із вимогою від 19.09.2017 № 1/52 про повернення протягом 3 днів попередньої оплати у сумі 548 000 грн, виходячи із вартості фактично виконаного перевезення (у кількості 32 вантажних місця загальною вагою 456586 кг), сплати штрафу у сумі 250 000 грн, компенсацію втраченої вигоди (сума винагороди, яку неминуче одержав би від замовника) у сумі 582 963,46 грн, відшкодування витрат, пов'язаних із поданням транспорту без належних дозволів на перевезення негабаритного вантажу) у сумі 53 858,84 грн. Цю вимогу відповідач отримав 27.09.2017, однак залишив її без відповіді та без задоволення.

Позиція Верховного Суду

32. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Щодо неповідомлення позивача належним чином про судове засідання 25.06.2018

33. Касаційний господарський суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права, зокрема статті 268 ГПК України, не повідомив належним чином позивача про судове засідання, призначене на 25.06.2018, в якому було прийнято оскаржувану постанову, прийняв постанову у судовому засіданні за відсутності представника позивача.

34. Як свідчать матеріали справи, ухвала Рівненського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 у цій справі про оголошення перерви в судовому засіданні у режимі відеоконференції на 25.06.2018 була своєчасно (21.06.2018) та належним чином надіслана судом всім учасникам справи, у тому числі позивачеві, за належною адресою (повідомленою суду стороною і зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) відповідно до вимог статті 120 ГПК України. Повернення поштового відправлення з відміткою "неправильна зазначення (відсутня) адреса" з огляду на правильно зазначену на конверті адресу позивача, не свідчить про порушення судом вимог наведеної процесуальної норми, оскільки суд не може відповідати за дії відділень поштового зв'язку.

35. Крім того, ця ухвала була надіслана судом до Єдиного державного реєстру судових рішень 20.06.2018 та оприлюднена для загального доступу 22.06.2018. Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення ЄСПЛ у справі "Олександр Шевченко проти України" та "Трух проти України").

36. До того ж, представник скаржника (адвокат Рогачов Ю. М.) був присутнім у судовому засіданні 20.06.2018, яке проводилось в режимі відеоконференції і під час якого суд оголосив перерву у судовому засіданні до 25.06.2018, що зокрема підтверджується долученим до матеріалів справи диском звукозапису (серійний номер LH3152VD0192687D4) цього судового засідання, тобто представнику позивача було відомо про дату, до якої оголошено перерву у судовому засіданні.

37. За змістом частини 4 статті 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо).

38. З огляду на присутність представників позивача і відповідача у судовому засіданні 20.06.2018, а також зважаючи на законодавче обмеження розгляду справи процесуальними строками, колегія суддів не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо повідомлення учасників справи про оголошення перерви до 25.06.2018.

39. Колегія суддів також звертає увагу скаржника, на те, що відкладення розгляду справи є прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи з урахуванням того, що присутність представників сторін у судовому засіданні обов'язковою не визнавалась. Таким чином, посилання скаржника про обов'язок апеляційного суду у такому випадку відкласти судове засідання не відповідає вимогам статті 202 ГПК України.

Щодо неправомірної відмови у застосуванні до відповідача (винної особи) такої міри відповідальності як стягнення збитків

40. Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволені частково щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат, які позивач має понести у зв'язку з поверненням замовникові (ТОВ "Лукро") попередньої оплати у сумі 548 000,00 грн. Зазначене рішення позивачем оскаржено не було. Суд апеляційної інстанції, під час перегляду в апеляційному порядку справи, дійшов висновку про відмову у задоволені зазначеної вимоги. Отже, оскарження позивачем постанови апеляційної інстанції стосується саме вимоги про стягнення з відповідача витрат, які позивач має понести у зв'язку з поверненням замовникові (ТОВ "Лукро") попередньої оплати, що позивач вважає збитками.

41. Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання, внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

42. Пунктом 8.1 договору передбачено, що строк його дії встановлюється з моменту його підписання та діє до 31.12.2017; у разі якщо одна із сторін не виявила бажання розірвати договір, він вважається продовженим на невизначений строк. За змістом пункту 8.2 договору його може бути розірваний сторонами у порядку, визначеному діючим законодавством України; на момент розірвання договору сторони мають провести повний взаєморозрахунок.

Наведені умови договору узгоджуються з положеннями наведених вище правових норм, і передбачають наслідки порушення сторонами умов договору. При цьому, обов'язок перевізника (відповідача) повернути попередню оплату виникає внаслідок припинення зобов'язання.

43. Договір, укладений між позивачем і відповідачем, не було розірвано його сторонами (не має ні угоди про розірвання договору, ні відповідного судового рішення). За змістом пункту 8.1 договору він є діючим та продовженим на невизначений строк.

Повернення попередньої оплати за договором є наслідком припинення правовідносин за умови, що виконавець надав послуги не у повному обсязі, у зв'язку з чим зобов'язаний повернути грошові кошти в частині невиконаних робіт (наданих послуг).

44. Разом з тим, позивач в обґрунтування цієї позовної вимоги посилається на відшкодування збитків.

За змістом частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

45. Зобов'язання сторін не припинилися, що виключає можливість кваліфікування вимоги про повернення попередньої оплати у якості збитків на підставі статті 22 ЦК України і статей 224, 225 ГК України.

Щодо самовільного вирахування апеляційним судом обсягу виконаного відповідачем зобов'язання

46. Колегія суддів вважає помилковими посилання скаржника на самовільне вирахування апеляційним судом обсягу виконаного відповідачем зобов'язання, оскільки зі змісту постанови вбачається, що апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог у повному обсязі, не вираховуючи обсягу виконаного відповідачем зобов'язання.

47. Разом з тим касаційна інстанція погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами відповідача, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується наведеними вище висновками судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

48. Згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

49. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає, що оскаржувану постанову апеляційної інстанції ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.

Щодо судових витрат

50. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Ві.Ей.Ті. Лоджистікс Україна" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 у справі № 906/948/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков