Постанова

від 23.10.2018 по справі 902/1056/17

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року Справа № 902/1056/17

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Дика А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства "Сільськогосподарське товариство "Турбівське" на рішення господарського суду Вінницької області від 14.06.18 у справі № 902/1056/17 (суддя Нешик О.С.)

за позовом Публічне акціонерне товариство "Турбівське"

до відповідача ОСОБА_1 районна державна адміністрація Вінницької області

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграція Поділля"

про визнання незаконним та скасування розпорядження

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

третьої особи - ОСОБА_2 - адвокат, посвідчення №513 від 16.10.2006 року

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Турбівське" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про визнання незаконним та скасування п.4 розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації Вінницької області №272 від 30.09.2008р.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 14 червня 2018 року в справі №902/1056/17 в позові Публічного акціонерного товариства "Турбівське" (надалі - Позивач) до ОСОБА_1 районної державної адміністрації (надалі - Відповідач) про визнання незаконним та скасування розпорядження було відмовлено.

При розгляді даної справи судом першої інстанції було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеграція Поділля" (надалі - Третя особа).

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з підстав, висвітлених в ній, просить суд поновити строк на оскарження рішення суду першої інстанції, скасувати рішення місцевого господарського суду та поновити публічному акціонерному товариству "Турбівське" пропущений з поважних причин строк на оскарження пункту 4 розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації Вінницької області від 30.09.2008р. №272 Про затвердження технічної документації по передачі земельних часток (паїв) та видачу державних актів приватної власності на землю в частині визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею виданого ВАТ Турбівське згідно рішення 9 сесії Турбівської селищної ради 22 скликання від 07.08.1996р. та задовольнити позов, а саме визнати незаконним та скасувати пункт 4 розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації Вінницької області від 30.09.2008р. №272 Про затвердження технічної документації по передачі земельних часток (паїв) та видачу державних актів приватної власності на землю в частині визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею виданого ВАТ Турбівське згідно рішення 9 сесії Турбівської селищної ради 22 скликання від 07.08.1996р.

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Зокрема, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, та не обґрунтовано відмовив в задоволенні позову з підстав спливу позовної давності, про застосування якої заявлено в судовому процесі іншою стороною у справі. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник зазначив, що строк позовної давності ПАТ Турбівське на оскарження пункту 4 розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації Вінницької області від 30 вересня 2008 року №272 було пропущено з поважних причин, оскільки про реальне порушення своїх прав та інтересів на земельні ділянки, які належать йому на праві постійного користування ПАТ Турбівське довідалось із листа Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області відділу у ОСОБА_1 районі міжрайонного управління у Калинівському та ОСОБА_1 районі від 26.04.2017 року за №П-102/0-0.182-182-154/154-17, окрім того мало місце переривання перебігу строку позовної давності. Також скаржник зазначив, що відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України в редакції до 15 січня 2012 року позовна давність на вимоги власників та інших осіб на захист права власності або іншого речового права, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування не поширювалась.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграція Поділля" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа просить рішення господарського суду Вінницької області від 14 червня 2018 року у справі №902/1056/17 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

ОСОБА_1 районна державна адміністрація надіслала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні повністю, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2018р. апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сільськогосподарське товариство "Турбівське" на рішення господарського суду Вінницької області від 14 червня 2018 року в справі № 902/1056/17 прийнято до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В., суддя Грязнов В.В. та призначено розгляд скарги на 23.10.2018р.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано позивачем - 16.10.2018р., відповідачем - 16.10.2018р., що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (т.2 а.с.207-208).

Позивач та відповідач не забезпечили явку повноважених представників в судове засідання 23.10.2018р., хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлялися у встановленому законом порядку.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача в судовому засіданні 23.10.2018р. заперечив доводи апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представника третьої особи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що державним актом на право постійного користування землею серія І-ВН №001273 від 10.08.1996 року посвідчено право постійного користування відкритого акціонерного товариства "Турбівське" земельною ділянкою площею 1740,5 га сільськогосподарського призначення на якій, серед іншого, розміщені багаторічні насадження, господарські будівлі та споруди. Державний акт на право постійного користування землею було видано на підставі рішення Турбівської селищної Ради народних депутатів від 07.08.1996 року №9-22 (т.1 а.с.18-19).

Крім того, на земельній ділянці площею 16,6 га розміщені багаторічні насадження, які на даний час перебувають на балансі публічного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське" та об'єкти нерухомості (т.1 а.с.21-24).

Більша частина земель сільськогосподарського призначення у 2008 році була розпайована між працівниками ВАТ "Турбівське" та пенсіонерами з їх числа, і працівниками соціальної сфери (т.1 а.с.115, 150-155).

30 вересня 2008 року ОСОБА_1 районною державною адміністрацією прийнято розпорядження №272 (т.1 а.с.17), яким вирішено:

1. Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що. посвідчують право на земельну частку (пай) на території Турбівської селищної, Приборівської, Костянтинівської та Брицької сільських рад.

2. Передати у власність земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та видати державні акти на право приватної власності на землю громадянам працівникам колишнього ВАТ Турбівське та пенсіонерам з їх числа (згідно додатку 1) і працівникам соціальної сфери (згідно додатку 2)

3. Дозволити землевпорядній організації в присутності представників відділу земельних ресурсів, Турбівської селищної, Приборівської, Костянтинівської та Брицької сільських рад, власників земельних ділянок та представників зацікавлених сторін встановити в натурі межі земельних ділянок і скласти відповідні документи з питання передачі ділянок до використання.

4. Державні акти на право постійного користування землею видані ВАТ "Турбівське" згідно рішення 9 сесії Турбівської селищної ради 22 скликання 07.08.1996 року, рішення 5 сесії Приборівської сільської ради 22 скликання від травня 1996 року, рішення 5 сесії Костянтинівської сільської ради 22 скликання від 26 квітня 1996 року та рішення 6 сесії Брицької сільської ради 22 скликання від 15.05.1996 року вважати недійсними.

Згідно пункту 1.2 статуту публічного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське" - публічне акціонерне товариство "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське", що надалі пойменоване Товариство, є правонаступником прав і обов'язків відкритого акціонерного товариства "Сільськогосподарське акціонерне товариство відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків "Турбівське", що засноване як правонаступник прав і обов'язків державного підприємства Турбівський бурякорадгосп, відповідно до рішення регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області від 31.10.1994 року №354-ПП та Декрету Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 року №54-93 шляхом перетворення державного підприємства в акціонерне товариство.

Частиною 3 ст. 24 Земельного кодексу України визначено, що лише у разі ліквідації державного чи комунального підприємства, установи, організації землі, які перебувають у їх постійному користуванні, за рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування переводяться до земель запасу або надаються іншим громадянам та юридичним особам для використання за їх цільовим призначенням, а договори оренди земельних ділянок припиняються.

Стаття 142 Земельного кодексу України визначає механізм добровільної відмови від права власності або права постійного користування земельною ділянкою.

Так, згідно ч.3 та ч.4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Як зазначено у статті 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у випадках визначених цією статтею.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент прийняття оскаржуваного розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 30.09.2008 року №272 згоди від постійного землекористувача до ОСОБА_1 районної державної адміністрації Вінницької області на відмову від права користування земельною ділянкою не надавалось.

Акт на право постійного користування землею серія І-ВН №001273 від 10.08.1996 року ВАТ Турбівське , ПАТ Турбівське до архіву державного органу земельних ресурсів не повертався.

Окрім того, державний акт на право постійного користування землею І-ВН №001273, видано на підставі рішення Турбівської селищної Ради народних депутатів від 7 серпня 1996 року №9-22. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №12 (т.1 а.с.18-19).

Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Отже, стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими способами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002 року.

Тому, якщо право постійного користування виникло до 01.01.2002 (дня набрання чинності діючим ЗК України), після цієї дати воно продовжує зберігатися.

Про відсутність обов'язкових приписів щодо переоформлення права постійного користування землею йдеться й у пункті 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002р. №449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" яким встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб (постанова втратила чинність 03.06.2013 р.).

Крім того, відповідно до пункту 10 розділу VII Закону України "Про Державний земельний кадастр" (чинний з 01.01.2013 р.) документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Частиною 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Аналогічна позиція закріплена постановою Верховного Суду України від 21.02.2011 року №21-3а11, в якій сформовано правову позицію, відповідно до якої припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

Згідно п. 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, зазначених у ст.141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Дії, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у ст.141 Земельного кодексу України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що порядок припинення права користування земельною ділянкою позивача ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Вінницької області дотриманий не був. ОСОБА_1 районна державна адміністрація не мала права скасовувати рішення Турбівської селищної ради, так як відповідно до нього виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів і суб'єкт цих правовідносин заперечує проти їх припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування - Турбівською селищною радою і позивачем публічним акціонерним товариством "Сільськогосподарське підприємство "Турбів" - породжуючи у останнього впевненість у тому, що його існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що пункт 4 розпорядження №272 від 30 вересня 2008 року ОСОБА_1 районної державної адміністрації Вінницької області "Про затвердження технічної документації по передачі земельних часток (паїв) та видачу державних актів приватної власності на землю" про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею виданого ВАТ "Турбівське" згідно рішення 9 сесії Турбівської селищної ради 22 скликання від 07.08.1996 року підлягає скасуванню.

Згідно матеріалів справи відповідачем в суді першої інстанції заявлено клопотання про застосування до вимог позивача строку позовної давності, а позивачем - про поновлення строку звернення до суду за захистом прав та інтересів (т.1 а.с.47-48, 139-142, 194-198, т.2 а.с. 35-38).

Щодо заяви апелянта про поновлення строку звернення до суду за захистом прав та інтересів, апеляційним судом зазначається наступне.

Позивач стверджує суду про те, що про розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації №272 від 30 вересня 2008 року яким державний акт на право постійного користування землею, виданий ВАТ Турбівське , визнано недійсним, йому стало відомо лише з листа відділу у ОСОБА_1 районі міжрайонного управління у Калинівському та Липовецькому районах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №П-102/0-0.182-182-154/154-17 від 26 квітня 2017 року.

Однак судом дані пояснення оцінюються критично, оскільки як вбачається з позовної заяви САТ "Турбівське" (код 00385632) №149 від 07.05.2009р.; ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 19.08.2009р. про закриття провадження у справі №2-а-2303/09/0270 за позовом сільськогосподарського акціонерного товариства "Турбівське" до ОСОБА_1 районної державної адміністрації про скасування розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації №272 від 30.08.2008 та інших документів, позивачу про існування оскаржуваного розпорядження було відомо раніше.

Також скаржник зазначив, що відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України в редакції до 15 січня 2012 року позовна давність на вимоги власників та інших осіб на захист права власності або іншого речового права, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування не поширювалась, а тому вважає що до правовідносин, які виникли під час дії нормативно-правового акта, який згодом втратив чинність, застосовуються його норми.

Проте, колегія суддів не може погодитися з твердженнями позивача щодо відсутності спливу строку позовної давності за вимогою з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 268 ЦК України (в редакції, чинній з 01.01.2004 до 15.01.2012) позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 №4176-VI протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 15.01.2012 до 15.01.2015, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконного акту органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи, чим позивач не скористався, подавши позов до господарського суду у цій справі лише у 28.11.2017 року. Аналогічна правова позиція щодо застосування строку позовної давності викладена в постанові Верховного Суду від 14.08.2018р. у справі № 922/1425/17.

Таким чином, суд першої інстанції загалом дійшов вірного висновку про наявність підстав для застосування інституту позовної давності за заявою відповідача, проте, не врахував положення пункту 4 частини 1 статті 268 ЦК України (в редакції, чинній до 15.01.2012) та не застосував пункт 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 №4176-VI, в подальшому, невірно визначив момент спливу строку позовної давності, який в силу прямих вказівок закону настав 15 січня 2015 року, тоді як позов було подано 28.11.2017 року.

Відповідно до статті 256, частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виходячи з приписів ч.1 ст.261, ст.ст. 256, 257 ЦК України, позивач про визнання незаконним та скасування п.4 розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації Вінницької області №272 від 30.09.2008 звернувся до суду з пропуском трьохрічного строку позовної давності, що вказує на правомірність вимоги відповідача про застосування позовної давності.

Відповідно до п.2.3 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29 травня 2013 року якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосовувати наслідки спливу позовної давності, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Щодо вимоги про поновлення строків позовної давності, зазначеної в апеляційній скарзі, суд відхиляє її з наступних підстав.

Згідно ч.5 ст.267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Тобто, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причини пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. (Постанова Пленуму ВГСУ №10 від 29.05.2012 року Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів .)

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що причиною неподання позову раніше, є та обставина, що з листа міжрайонного управління у Калинівському та ОСОБА_1 районі від 26.04.2017 року за №П-102/0-0.182-182-154/154-17 ПАТ Турбівське стало відомо про те, що в нього відсутні земельні ділянки на праві постійного користування на підставі розпорядження ОСОБА_1 райдержадміністрації №272 від 30.09.2008 року. А тому, саме з цього часу ПАТ Турбівське стало відомо про порушення його прав та інтересів щодо права постійного користування земельними ділянками зі сторони ОСОБА_1 райдержадміністрації.

Однак, як вказано вище, позивачу про існування оскаржуваного акту було відомо ще у 2009 році, про що свідчить позовна заява САТ "Турбівське" (код 00385632) №149 від 07.05.2009р. та ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 19.08.2009р. про закриття провадження у справі №2-а-2303/09/0270 за позовом сільськогосподарського акціонерного товариства "Турбівське" до ОСОБА_1 районної державної адміністрації про скасування розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації №272 від 30.08.2008 та інших документів.

Таким чином, надаючи правову кваліфікацію доказам, поданих сторонами з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог і заперечень на них, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом позовної давності, як наслідок, прийняв обґрунтоване і законне судове рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 227, 229, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сільськогосподарське товариство "Турбівське" на рішення господарського суду Вінницької області від 14.06.18 у справі № 902/1056/17 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "26" жовтня 2018 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.