Рішення

від 11.10.2018 по справі 2140/1696/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/1696/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитрієвої О.О.,

при секретарі: Пономаренко М.М.,

за участю:

представника позивача - Бондар Л.А.;

представників відповідача - Козлова А.О., Вчерашнюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІКО" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, за участю третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача Приватного підприємства "Гарде-плюс", Приватного підприємства "Вега-Ремстрой", Приватного підприємства "Пайола", Приватного підприємства "Фебрус", Приватного підприємства "Фанди Бей" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 03.05.2018 року № 0001631422 та №0001621422,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю ІВІКО (далі - позивач, ТОВ ІВІКО ) звернулося до Херсонського окружного адміністративного суд із позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач, ГУ ДФС), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Херсонській області від 03.05.2018 р. №0001631422 та №0001621422.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.04.2018 року Головним управлінням ДФС у Херсонській області (з 02.05.2018 року Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі) було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ІВІКО , код ЄДРПОУ 31653048, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2015, 2016 роки та податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами постачальниками ПП Гарде-плюс (код 39012097), за квітень, червень-липень 2015 року, липень 2016 року, ПП Вега-Ремстрой (код 39076564) за червень 2015 року, ПП Пайола (код 40027892) за березень 2016 року, ПП Фебрус (код 39613421) за липень-жовтень, грудень 2015 року, ПП Фанди Бей (код 4003553) за травень 2016 року та подальшого використання придбаного товару, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності. За результатами перевірки було складено акт від 19.04.2018 № 78/21-22-14-06/315530. На підставі висновків даного акту перевірки контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Позивач не погоджується з висновками викладеними в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення вважає протиправними та такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства України, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 23.08.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі. Ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 24.09.2018 о 09:30 год.

24.09.2018 у судовому засіданні судом задоволено клопотання представника позивача про залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача.

Ухвалою суду від 24.09.2018 до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача залучено: ПП "Гарде-плюс" (код ЄДРПОУ 39012097, 01103, м. Київ, вул. Драгомирова, буд. 9), ПП "Вега-Ремстрой" (код ЄДРПОУ 39076564, 01103, м. Київ, вул. Драгомирова, буд.9), ПП "Пайола" (код ЄДРПОУ 40027892, 69096, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Медична, буд. 25), ПП "Фебрус" (код ЄДРПОУ 39613421, 01135, м. Київ, вул. Золотоустівська, буд. 3), ПП "Фанди Бей" (код ЄДРПОУ 40033555, 69096, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Медична, буд. 25). Розгляд справи відкладено на 11.10.2018 о 13:30 год.

11.10.2018 р. протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті в цей же день з урахуванням письмової згоди всіх учасників справи, присутніх в підготовчому засіданні.

11.10.2018 представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі із підстав викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.

Представники відповідача проти позову заперечили з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов. В задоволенні позову просили відмовити повністю.

05.09.2018 р. відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Херсонській області від 06.04.2018 №406 відділом позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту на підставі ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.78.1.4, п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2, п.79.3 ст.79 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 2755-УІ (далі - ПК України), проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ІВІКО з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2015, 2016 роки та податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ПП Гарде - плюс за квітень, червень-липень 2015, липень 2016, ПП Вега-Ремстрой за червень 2015, ПП Пайола за березень 2016, ПП Фебрус за липень-жовтень, грудень 2015, ПП Фанди Бей за травень 2016 та подальшого використання придбаного товару, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

Контролюючим органом було встановлено порушення скаржником вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства 211 233 гри.; п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до бюджету р. 18.1 на 231152 грн.

Підставою для прийняття зазначених ППР стали висновки акту перевірки про нереальність здійснення господарських операцій скаржника із контрагентами та, відповідно, недостовірність показників податкового обліку з ПДВ, сформованих на підставі спірних господарських операцій.

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Херсонській області були прийняті ППР від 03.05.2018 №0001621422, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 216 058,50 грн., з яких на 211233 грн. за основним платежем та на 4825,50 грн. за штрафними санкціями; №0001631422, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 288940 грн., з яких на 231152 грн. за основним платежем та на 57788 грн. за штрафними санкціями.

Контролюючим органом здійснено висновок про нереальність здійснення операцій між про нереальність здійснення операцій між ТОВ ІВІКО та ПП Гарде-плюс , ПП Вега- Ремстрой , ПП Пайола , ПП Фебрус , ПП Фанди Бей . Враховуючи викладене, вважає податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області від 03.05.2018 №0001631422, №0001621422, такими що прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства.

Представники третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача в судове засідання не з'явилися, поштові відправлення повернулися до суду з довідкою про причини повернення за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до ч. 11 ст. 126 КАС України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи вищенаведену норму та з урахуванням думки сторін про можливість подальшого розгляду справи, суд ухвалив продовжувати розгляд справи за вказаною явкою сторін.

Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю ІВІКО зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з ідентифікаційним номером 31653048 та здійснює свою господарську діяльність згідно вимог діючого законодавства України.

Основним видом діяльності ТОВ ІВІКО відповідно до КВЕД є: 46.61 - Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням.

ГУ ДФС у Херсонській області на підставі Наказу від 06.04.2018 №406, головним державним ревізором - інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС у Херсонській області Камарницькою А.О., на підставі ст.. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.4 п.78.1, ст..78,п.79.1, п.79.2, п.79.3 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ІВІКО , код ЄДРПОУ 31653048 (далі - ТОВ ІВІКО ), з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2015, 2016 роки та податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами постачальниками ПП Гарде-плюс (код 39012097), за квітень, червень-липень 2015 року, липень 2016 року, ПП Вега-Ремстрой (код 39076564) за червень 2015 року, ПП Пайола (код 40027892) за березень 2016 року, ПП Фебрус (код 39613421) за липень-жовтень, грудень 2015 року, ПП Фанди Бей (код 4003553) за травень 2016 року та подальшого використання придбаного товару, відображення здійснених фінансово- господарських операцій у податковій звітності .

За результатами перевірки складено акт від 19.04.2018 № 78/21-22-14-06/315530 (далі Акт).

Як вбачається з висновків акта перевірки, контролюючим органом встановлено порушення ТОВ Івіко , а саме:

- пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства за 2015 рік у сумі 191931,00 грн, за 2016 рік на суму 19302 грн.;

- п.44.1, п.44.6 ст. 44, п. 198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов 'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до бюджету р. 18.1 на загальну суму 231152 грн., в тому числі за квітень 2015 року на суму 978 грн., червень 2015 року на суму 26308 грн., за липень 2015 року на суму 30679грн., серпень 2015 року на суму 56315 грн., за вересень 2015 року на суму 50571 грн., жовтень 2015 року на суму 36286 грн., за грудень 2015 року на суму 8569 грн., за березень 2016 року на суму 7079 грн., за травень 2016року на суму 8325 грн., за липень 2016 року на суму 6042 гривень.

За результатами перевірки та на підставі висновків зазначених в акті перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення рішення від 03.05.2018:

- №0001621422, яким ТОВ ІВІКО збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 260058,50 грн., у тому числі за податковими зобовязаннями в сумі 211233,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4825,50 грн.;

- №0001631422, яким ТОВ ІВІКО збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 288940,00 грн., у тому числі за податковим зобовязанням 231152,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 57788,00 грн.;

Підставою для встановлення таких порушень слугувало те, що ТОВ ІВІКО у період з 01.01.2015 по 31.12.2016 відображало у бухгалтерському та податковому обліку операції із суб'єктами господарської діяльності, а саме: ПП Гарде-плюс (код 39012097), за квітень, червень-липень 2015 року, липень 2016 року, ПП Вега-Ремстрой (код 39076564) за червень 2015 року, ПП Пайола (код 40027892) за березень 2016 року, ПП Фебрус (код 39613421) за липень-жовтень, грудень 2015 року, ПП Фанди Бей , з якими не підтверджено реальність здійснення господарських операцій.

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в рамках здійснення своєї господарської діяльності, ТОВ ІВІКО укладало господарські договори, в тому числі, ТОВ ІВІКО уклало з ПП ГАРДЕ-ПЛЮС (код ЄДРПОУ 39012097) договір поставки № 1 від 01.04.2015 року та договір поставки № 1 від 01.07.2016 року, з ПП ВЕГА- РЕМСТРОЙ (код ЄДРПОУ 39076564) договір поставки №1006 від 01.06.2015 року, з ПП ПАЙОЛА (КОД ЗА ЄДРПОУ 40027892) договір поставки №1 від 17.03.2016 року, з ПП ФЕБРУС (код ЄДРПОУ 39613421) договір надання послуг №1/1 від 28.07.2015 року, договір надання послуг №1/2 від 27.10.2015 року, договір надання послуг №2 від 01.12.2015 року, договір поставки сільськогосподарських запчастин №1 від 01.07.2015 року, з ПП ФАНДИ БЕЙ (код ЄДРПОУ 4003553) договір поставки сільськогосподарських запчастин №1 від 12.05.2016 року.

В ході судового засідання було встановлено, що на виконання вказаних вище договорів на користь ТОВ ІВІКО було отримано товари та послуги від перелічених вище контрагентів, зокрема:

1) ПП ГАРДЕ-ПЛЮС (продавець) у квітні, червні-липні 2015 р., липні 2016 р. передало на користь ТОВ ІВІКО (покупець) товари (сільськогосподарські запчастини) на загальну суму 211581,38 грн. у тому числі ПДВ 35263,56 грн.

Доставку Товару на склад покупця, ТОВ ІВІКО здійснювало власними силами та за власний рахунок за допомогою орендованого автотранспорту.

ТОВ ІВІКО перерахувало на розрахунковий рахунок ПП ГАРДЕ-ПЛЮС грошові кошти у повному обсязі. Заборгованість за отриманий товар відсутня. З ПП ГАРДЕ-ПЛЮС було складено та зареєстровано податкові накладні за відповідними зобов'язаннями на обсяг постачання на загальну суму 211581,38 грн. у тому числі ПДВ 35263,56 грн.

2) ПП ВЕГА-РЕМСТРОЙ (продавець) у червні 2015 р. передало на користь ТОВ ІВІКО (покупець) товари (сільськогосподарські запчастини) на загальну суму 28779,00 грн. в тому числі ПДВ 4796,50 грн. (чотири тисячі сімсот дев'яносто шість гривень 50 копійок).

Доставку Товару на склад покупця, ТОВ ІВІКО здійснювало власними силами та за власний рахунок за допомогою орендованого автотранспорту.

ТОВ ІВІКО перерахувало на розрахунковий рахунок ПП ВЕГА-РЕМСТРОЙ грошові кошти у повному обсязі. Заборгованість за отриманий товар відсутня.

ПП ВЕГА-РЕМСТРОЙ було складено та зареєстровано податкові накладні за відповідними зобов'язаннями на обсяг постачання на загальну суму 28779,00 грн. в тому числі ПДВ 4796,50 грн. (чотири тисячі сімсот дев'яносто шість гривень 50 копійок).

3) ПП ПАЙОЛА (продавець) у березні 2016 р. передало на користь ТОВ ІВІКО (покупець) товари (сільськогосподарські запчастини) та надало послуги на загальну суму 42473,17 грн. в тому числі ПДВ 7078,86 грн. в тому числі послуги з заточення ножів на суму 6000,00 грн..

Доставку Товару на склад Покупця, ТОВ ІВІКО здійснювало власними силами та за власний рахунок за допомогою орендованого автотранспорту.

ТОВ ІВІКО перерахувало на розрахунковий рахунок ПП ПАЙОЛА грошові кошти за отриманий товар та здійснило послуги у повному обсязі. Заборгованість перед контрагентом відсутня.

ПП ПАЙОЛА було складено та зареєстровано податкові накладні за відповідними зобов'язаннями на обсяг постачання на загальну суму 42473,17 грн. в тому числі ПДВ 7078,86 грн.

4) ПП ФЕБРУС (продавець) у липні-жовтні, грудні 2015 року передало на користь ТОВ ІВІКО (покупець) товари (сільськогосподарські запчастини) та надало послуги на загальну суму 1054129,19 у тому числі ПДВ 175688,20 грн.

Доставку товару на склад покупця, ТОВ ІВІКО здійснювало власними силами та за власний рахунок за допомогою орендованого автотранспорту.

ТОВ ІВІКО перерахувало на розрахунковий рахунок ПГІ ФЕБРУС грошові кошти у повному обсязі. Заборгованість перед контрагентом відсутня.

ПП ФЕБРУС було складено та зареєстровано податкові накладні за відповідними зобов'язаннями на обсяг постачання на загальну суму 1054129,19 у тому числі ПДВ 175688,20 грн.

5) ПП ФАНДИ БЕЙ (продавець) у травні 2016 року передало на користь ТОВ ІВІКО (покупець) товари (сільськогосподарські запчастини) на загальну суму 49951,50 грн. в тому числі ПДВ 8325,25 грн.

Доставку товару на склад покупця, ТОВ ІВІКО здійснювало власними силами та за власний рахунок за допомогою орендованого автотранспорту.

ТОВ ІВІКО перерахувало на розрахунковий рахунок ПП ФАНДИ БЕЙ грошові кошти у повному обсязі. Заборгованість за отриманий товар відсутня.

ПП ФАНДИ БЕЙ було складено та зареєстровано податкові накладні за відповідними зобов'язаннями на обсяг постачання на загальну суму 49951,50 грн. в тому числі ПДВ 8325,25 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом ТОВ ІВІКО було надано копії первинних документів: договори купівлі - продажу, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки на оплату, платіжні доручення, банківські виписки, товарно-транспорті накладні, акти на внутрішнє переміщення, картки складського рахунку, подальшої реалізації товару тощо.

Так, на думку суду, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Херсонській області від 03.05.2018 р. № №0001631422 та №0001621422, винесено контролюючим органом неправомірно, безпідставно та у порушення положень чинного законодавства України, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскаржень рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо;з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, в рамках здійснення своєї господарської діяльності, ТОВ ІВІКО укладало господарські договори, в тому числі, ТОВ ІВІКО уклало з ПП ГАРДЕ-ПЛЮС (код ЄДРПОУ 39012097) договір поставки № 1 від 01.04.2015 року та договір поставки № 1 від 01.07.2016 року, з ПП ВЕГА- РЕМСТРОЙ (код ЄДРПОУ 39076564) договір поставки №1006 від 01.06.2015 року, з ПП ПАЙОЛА (КОД ЗА ЄДРПОУ 40027892) договір поставки №1 від 17.03.2016 року, з ПП ФЕБРУС (код ЄДРПОУ 39613421) договір надання послуг №1/1 від 28.07.2015 року, договір надання послуг №1/2 від 27.10.2015 року, договір надання послуг №2 від 01.12.2015 року, договір поставки сільськогосподарських запчастин №1 від 01.07.2015 року, з ПП ФАНДИ БЕЙ (код ЄДРПОУ 4003553) договір поставки сільськогосподарських запчастин №1 від 12.05.2016 року.

На виконання вказаних вище договорів на користь ТОВ ІВІКО було отримано товари та послуги від перелічених вище контрагентів.

Щодо твердження відповідача стосовно того, що по ПП Гарде-Плюс , ПП Вега-Ремстрой , ПП Пайола , ПП Фебрус , ПП Фанди Бей внесені відомості до ЄРДР за №32016060000000036 за фактом скоєння злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Під час досудового розслідування виявлено, що невстановлені особи в період з 2013 року по теперішній час з метою прикриття незаконної діяльності, що полягає у незаконному формуванні податкового кредиту з ПДВ для суб'єктів реального сектору економіки, здійснили реєстрацію та перереєстрацію підприємств, які мають ознаки фіктивності , суд зазначає наступне.

Позбавлення права на податковий кредит або бюджетне відшкодування може бути застосоване саме до того платника податків, який припустився помилок, а не до іншої особи. Таким чином, сам по собі факт внесення до єдиного реєстру досудових розслідувань інформації відносно контрагента-постачальника до ЄРДР про скоєння злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України жодним чином не може вказувати на порушення податкового законодавства ТОВ ІВІКО .

Окрім того, судом встановлено і не заперечувалося сторонами, що на дату судового засідання відсутній обвинувальний вирок по вказаному кримінальному провадженню, і як наслідок, ГУ ДФС у Херсонській області, виходячи з принципів презумпції невинуватості та презумпції добросовісності платника податків не мало право посилатися на відомості внесені до ЄРДР, як на доказ фіктивності контрагентів ТОВ ІВІКО , адже це суперечить нормам законодавства України та правовим принципам Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Виходячи з принципу публічної достовірності даних державного реєстру, презюмується, що кожна юридична особа створена законно.

У відповідності до ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Керуючись п. 24 Постанови Пленуму ВС України від 06.11.2009 р. № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

При цьому, як зазначено в п. 38 рішення ВС України від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України : Коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, допущені конкретною компанією, вони можуть ужити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження уряду щодо загальної практики відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, котрі вказували б на те, що заявник був безпосередньо причетний до таких зловживань .

Зазначена правова позиція викладена також у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі Булвес АД проти Болгарії (заява №3991/03), а саме:

Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія - заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження до компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватись між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Біль того, виходячи із закріпленої в ст. 204 ЦК України норми про презумпцію правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішень, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ГУ ДФС у Херсонській області повинно надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що господарська діяльність контрагентів позивача по здійсненим операціям в реальності не виконувалися. Оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Суду не надано доказів винесення вироку суду по кримінальних справах посадових осіб позивача або його контрагентів, тому останні не мають ознак дефектності або фіктивності, також не було відповідачем доведено протиправного характеру їх діяльності.

Таким чином, надані відповідачем докази не підтверджують скоєння позивачем або його контрагентами податкового правопорушення.

Щодо посилання ГУ ДФС у Херсонській області на встановлені недоліки складання деяких видаткових накладних, зокрема відсутності посади та прізвища директора ТОВ ІВІКО , слід зазначити наступне: відповідно до п.44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно абз. 2-7 ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Наведений вище перелік є вичерпним.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

У відповідності до абз. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

А тому, суд зауважує, що наведені ГУ ДФС у Херсонській області в Акті перевірки видаткові накладні містять всі реквізити, визначені в абз. 2-7 ч. 2 ст, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , якими достеменно ідентифікується, що саме ТОВ ІВІКО брало участь у господарській операції з купівлі-продажу товарів.

Слід взяти до уваги, що ГУ ДФС у Херсонській області не заперечує проти автентичності відтиску печатки, здійсненого на видаткових накладних.

Згідно зі ст. 62 ГК України, підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний зокрема на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції.

Більше того, певні недоліки в заповненні окремих документів (описка, помарка, не заповнення певного реквізиту) носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є і підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема інших первинних документів. випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Крім того, зокрема, серед обов'язкових реквізитів первинного документа не передбачено відображення розшифровки підпису особи, що отримала товар, а таке її відсутність не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості. Крім того, видаткові накладні містять підпис особи, що отримала товар та печатку Товариства.

Наведене свідчить, що не зазначення у видаткових накладних посади особи, що отримала товар не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтиск печатки підприємства, наявний на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи у здійсненні певної господарської операції.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України від 08.11.2017 р. по справі № К/800/25401/16 та Вищим господарським судом України від 09.04.2013 року по справі № 5023/5085/12.

Так, беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що видаткові накладні №43 від 09.07.2015 року №42 від 09.07.2015 року №19 від 06.07.2015 року складені ПП Гарде-Плюс на реалізацію товарів для ТОВ ІВІКО містять усі необхідні реквізити, передбачені нормами діючого законодавства у якості обов'язкових для таких документів, а зокрема вони містять відтиск печатки покупця та підпис керівника ТОВ ІВІКО Гордієвського Ю.В.

А отже висновки ГУ ДФС у Херсонській області про те, що за вказаними документами неможливо ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції не відповідають дійсності.

Суд вважає за необхідне зазначити настпуне щодо посилання ГУ ДФС у Херсонській області на виявлені недоліки в деяких товарно-транспортних накладних.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Ст. 1 цього закону надає роз'яснення щодо термінів: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Як встановлено в судовому засіданні перевезення товару, придбаного ТОВ ІВІКО в контрагента постачальника ПП Гарде-Плюс здійснювалося автотранспортом покупця (використовувався ТОВ ІВІКО згідно договору від 29.05.2015 року серія НАН №463773).

Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України №207 від 25.02.2009 року затверджено перелік документів необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні. Пунктом 2 вказаних правил передбачено, що для водія юридичної особи або фізичної особи-піднриємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб обов'язковими є: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Перелік є вичерпним.

Тобто, з аналізу вищезазначених норм зрозуміло, що у випадку перевезення товару автотранспортом покупця товаротранспортна накладне не є первинним документом який підтверджує придбання та/або перевезення, оскільки норми діючого законодавства вичерпно вказують на коло документів, які повинні складатися у такому випадку.

Відповідно до п. 201.10 ПК України, саме податкові накладні, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Такі накладні були видані ТОВ ІВІКО контрагентами-постачальниками та надавали право на формування відповідного податкового кредиту, їх юридична дійсність податковим органом не оспорюється.

Окрім того, суд наголошує, що доводи відповідача щодо невідповідності ТТН вимогам первинного документу не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на вищевикладене, висновки ГУ ДФС у Херсонській області про те, що оформлені неналежним чином товаро-транспортні накладні вказують на відсутність постачання товарів на користь ТОВ ІВІКО з боку контрагентів є безпідставними.

При цьому, судом відхиляються та не приймаються до уваги посилання податкового органу на наявність податкової інформації щодо відсутності у контрагентів позивача основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей, оскільки податковому органу в першу чергу слід дослідити фактичні обставини господарських правовідносин безпосередньо позивача із вищеокресленими господарюючими суб'єктами, а не приймати вказану інформацію як безумовний доказ для відповідних висновків.

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Аналогічна правова позиція висловлена також в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.09.2018 р. по справі № 804/4747/16.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Така правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у постанові від 10.09.2014 року по справі № 2а-13207/12/2670.

Окрім того, слід відзначити, що відсутність у контрагента трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов'язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Більше того, у контрагентів ТОВ ІВІКО в наявності працівники - від 8 осіб. Суд погоджується з позивачем, що твердження відповідача про той факт, що 8 та більше осіб не мали змоги здійснити продаж кілька запчастин, за умови самовивозу такого товару покупцем, є помилковим та необґрунтованим.

Встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Більш того, суд зазначає, що на момент здійснення господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Суд критично ставиться до посилань відповідача на той факт, що при перевірці правочину з ПП Пайола відповідно до листа Державної прикордонної служби України від 11.08.2016 №5/3/-79 громадянка України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 01.01.1990 року по теперішній час державного кордону України не перетинала і з цих підстав робить висновок, що підпис на наданих до перевірки документах не дійсна, документи підписані невстановленою особою, не мають статусу первинного документу. Суд зауважує, що ПП ПАЙОЛА зареєстроване 24.09.2015 р. Засновником ПП Пайола до вересня 2016 року була ОСОБА_1 і як наслідок зрозуміло, що вказана особа виїхала з Криму до його анексії, про що у Державної прикордонної служби України відсутні відомості.

Згідно з ст. 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІУ (далі - Закон № 996-ХІУ) дія цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. З Закону №996-ХІУ бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону №996-ХІУ встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 83 ПКУ надано вичерпний перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, ними зокрема є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування по податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

д) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду

визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, п. 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг. не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Статтею 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Тобто, податкова звітність має формуватися на підставі даних, підтверджених документами. При цьому обмежень щодо виду, способу оформлення, змісту тощо документів даною статтею Податкового Кодексу України не встановлено. Зважаючи на це неодноразові посилання в акті перевірки на порушення є необґрунтованими, оскільки жодного випадку формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, перевіркою не встановлено.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11: "документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце".

Зазначені обставини дають підстави зробити висновок, що визначені в Акті юридичні особи на момент здійснення правочинів мали необхідний обсяг правоздатності, були зареєстровані в ЄДР, мали реєстрацію у якості платників ПДВ, крім того, відповідно них та їх посадових осіб не було судових рішень, вироків по кримінальних справах, які підтверджували б наявність умислу (вини) на укладання угод, які порушують публічний порядок.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів, вбачається, що відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій, а також зв'язку між фактом придбання товару (робіт/послуг) та подальшою господарською операцією. Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Судом встановлено, що в рамках здійснення своєї господарської діяльності, ТОВ ІВІКО укладало господарські договори з ПП ГАРДЕ-ПЛЮС (код ЄДРПОУ 39012097) договір поставки № 1 від 01.04.2015 року та договір поставки № 1 від 01.07.2016 року, з ПП ВЕГА- РЕМСТРОЙ (код ЄДРПОУ 39076564) договір поставки №1006 від 01.06.2015 року, з ПП ПАЙОЛА (КОД ЗА ЄДРПОУ 40027892) договір поставки №1 від 17.03.2016 року, з ПП ФЕБРУС (код ЄДРПОУ 39613421) договір надання послуг №1/1 від 28.07.2015 року, договір надання послуг №1/2 від 27.10.2015 року, договір надання послуг №2 від 01.12.2015 року, договір поставки сільськогосподарських запчастин №1 від 01.07.2015 року, з ПП ФАНДИ БЕЙ (код ЄДРПОУ 4003553) договір поставки сільськогосподарських запчастин №1 від 12.05.2016 року. На виконання вказаних вище договорів на користь ТОВ ІВІКО було отримано товари та послуги від перелічених вище контрагентів. Факт виконання контрагентами позивача визначених умовами договорів робіт повністю підтверджено наданими позивачем, наявними у матеріалах справи та дослідженими судом відповідними первинними документами, котрі повністю підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача, а відтак є належними доказами, підтверджуючими правомірність включення ТОВ ІВІКО спірних сум до складу податкового кредиту.

До того ж, суд вважає за доцільне наголосити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази, у порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, податковим органом до суду не надано, та реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем попередньо включено суми податку до складу податкового кредиту, не спростовано.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмовому відзиві на адміністративний позов.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, при вирішенні даного публічно-правового спору судом було враховано, що довести правомірність своїх дій відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, а відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Частиною 1 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі статтями 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Херсонській області від 03.05.2018 р. №0001631422 та №0001621422.

Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ ІВІКО правомірні, документально підтверджені та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного податкового законодавства, а отже підлягають задоволенню.

Щодо вирішення питання судових витрат, то відповідно до ч. 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Враховуючи, що судом задоволено вимоги позивача в повному обсязі, тому сплачений ТОВ ІВІКО судовий збір у розмірі 7 574,98 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 139, 241-246 КАС України, суд -

вирішив :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІКО" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Херсонській області від 03.05.2018 року № 0001631422 та №0001621422.

Стягнути з Головного управління ДФС у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39394259, 73000, м. Херсон, пр.-т. Ушакова, 75) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІКО" (код ЄДРПОУ 31653048, 73011, Херсон, вул. Макарова, 44) витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 574,98 грн. (сім тисяч п'ятсот сімдесят чотири гривні дев'яносто вісім копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 27 жовтня 2018 р.

Суддя Дмитрієва О.О.

кат. 8.3.3