Постанова

від 27.04.2007 по справі 15/293-06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/293-06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.04.07                                                                                               Справа №15/293-06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі Шерник О.В.

за участю представників:

позивача – Белік С.П., довіреність б/н від 25.09.2006р. начальник юридичного відділу.

відповідача – Попович А.В., довіреність б/н від 26.04.2007р., адвокат; Бурлаченко В.В., паспорт МО № 343824 від 06.05.1997р. директор.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 15/293-06 та апеляційну скаргу Приватного підприємства «Херсонцемент», м.Херсон

на рішення господарського суду Херсонської області від 31.10.2006р. у справі № 15/293-06

за позовом Приватно виробничо – комерційної фірми «Стройіндустрія», м.Херсон

до Приватного підприємства «Херсонцемент», м.Херсон

про стягнення суми

Встановив:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 31.10.2006р. у справі                  № 15/293-06 (суддя Клепай З.В.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Приватного підприємства «Херсонцемент», м.Херсон на користь Приватної виробничо-комерційної фірми «Стройіндустрія», м.Херсон 65379грн.60коп.-основного боргу. Судові витрати покладено на відповідача.

Рішення суду прийнято з посиланням на ст.193 Господарського кодексу України та мотивовано тим, що позивач свої зобов'язання за договором № 1/06 від 01.06.2005р. виконав на загальну суму 65379,60грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт. Відповідно до п.4.4 договору термін розрахунку за послуги настає не пізніше 5-ти банківських днів після підписання актів виконаних робіт. Відповідач суду не надав доказів оплати боргу, у зв'язку з чим позовні вимоги судом першої інстанції були задоволені в повному обсязі.  

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач, просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 31.10.2006р. у справі № 15/293-06, визнати недійсним договір №1/06 від 01.06.2005р. та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Свої доводи, заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що господарським судом порушені і неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права та неповно з'ясовані обставини справи. Разом з цим, останній наголошує на тому, що згідно з протоколом №1/05 від 25.05.2005р. на укладення договорів зберігання, розвантаження та фасування цементу відповідач повинен мати від ВАТ «Кривий Ріг Цемент» необхідний дозвіл, якого в нього немає. Відповідно до п.3 протоколу №1/05 договори, які укладені без відповідного дозволу визнаються недійсними. Доводи апеляційної скарги, відповідач обґрунтовує тим, що відповідно до ст.227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу, може бути визнаний судом недійсним. Крім того, не маючи відповідного дозволу від власника 01.06.2005р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №1/06 на послуги по фасуванню та розвантаження цементу. Дана угода була підписана з боку директорів підприємств сторін за договором, які є подружжям, тобто пов'язаними між собою особами, що суперечить ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.3 Закону України «Про інститути спільного інвестування» та ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У доповненні до апеляційної скарги, заявник зазначає, що надані позивачем акти виконаних робіт за січень-лютий 2006р. не заслуговують на увагу, так як термін дії договору відповідно до п.5.1 сплив 31.12.2005р., а ці акти стосуються окремого договору № 2 від 01.07.2005р., який не є предметом даного спору. Також заперечує проти існування договору від 01.06.05р.№ 1\06, оскільки при звільненні з посади директора ПП «Херсонцемент» вказаний договір новому директору не передавався, про що свідчить акт приймання – передачі документів від 21.02.06р. Відсутня реєстрація вказаного договору у книзі реєстрації договорів. Фактично ні які роботи за договором від 01.06.05р. не проводилися. Сам договір та супутні документи до нього у відповідача відсутні. У книзі реєстрації зареєстрований тільки договір № 2 від 01.07.05р. Тому надані позивачем документи не підтверджують заборгованість перед ППКФ «Стройіндустрія».          

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що доводи заявника апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними та просить рішення господарського суду Херсонської області від 31.10.2006р. по справі № 15/293-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Позивач вказує на те, що він виконав роботи на суму 65379,60грн., а відповідач прийняв роботи на вказану суму за актами  виконаних робіт. Однак, до теперішнього часу ПП «Херсонцемент» не розрахувалося. Претензію від 04.08.2006р. залишено без відповіді. ПП «Херсонцемент» заперечує будь-які комерційні відносини з позивачем, але згідно доданих до відзиву платіжних доручень  відповідач неодноразово здійснювало перерахування коштів на рахунок позивача. На даний час в провадженні господарського суду Херсонської області знаходиться справа           № 1/380-ПД-06 за позовом ВАТ «Кривий Ріг Цемент» до ПП «Херсонцемент» та ПВКФ «Стройіндустрія» про визнання договору № 1/06 від 01.06.2005р. Представники позивача у судовому засідання підтримали доводи викладені у відзиві.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 15 грудня 2006р. у справі № 15/293-06 апеляційна скарга відповідача прийнята та призначена до розгляду на 31.01.2007р.  

Ухвалою суду апеляційної інстанції розгляд справи за клопотанням сторін у зв'язку з неявкою сторони та необхідністю надання додаткових доказів відкладався на 21.03.2007р. та 27.04.2007р.  

Склад колегії суддів змінювався. Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1396 від 27.04.2007р. справу призначено до розгляду у складі колегії – головуючого судді Мойсеєнко Т.В. (доповідач), суддів Шевченко Т.М.,             Кагітіна Л.П.  

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

        01.06.2005р. між Приватною виробничо-комерційною фірмою «Стройіндустрія» та Приватним підприємством «Херсонцемент» було укладено договір №1/06 на виконання послуг по розфасовці цементу та розвантажуванню вагонів з цементом. Строк дії даного договору сторони встановили до 31.12.2005р. (п.5.1 договору).

            Відповідно з п.1.2 договору сторони обумовили, що позивач виконує роботи по розвантажуванню вагонів з цементом клієнтів ВАТ «Кривий Ріг Цемент» із силосних ємкостей відповідача, розташований за адресою: м.Херсон, Миколаївське шосе, 5 км.  

          Обсяг виконаних робіт визначаються щомісячно за фактично виконанні роботи з обов'язковим зазначенням обсягів виконаних робіт в щомісячному акті приймання – передачі виконаних робіт. (п.3.4 договору).

          Позивачем під час дії договору № 1/06 за період з 01.06.2005р. по 31.12.05р. були виконані роботи з розвантаження цементу із вагонів в силоса на загальну суму 63173грн. 36 коп., що підтверджується актами приймання виконаних робіт № 6.1 від 30.06.2005р., №7.2 від 31.07.2005р., №8.2 від 31.08.2005р., № 9.2 від 31.09.2005р., № 10.2 від 31.10.2005р., № 11.2 від 30.11.2005р., № 12.2. від 31.12.2005р. Два акта виконаних робіт на загальну суму 2205,72грн.( № 1.2. від 31.01.06р. на суму 1350грн. та № 2.2 від 20.02.06р. на суму 855,36грн.) підписані за період після припинення дії договору № 1/06 від 01.06.05р.на підставі якого пред'явлені позовні вимоги.

         Відповідач зазначену суму виконаних робіт не сплатив.  

У зв'язку з тим, що відповідач не сплатив позивачу на його вимогу вищезазначену суму заборгованості, ПВ КФ “Стройіндустрія” звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на підставі ст. 526, ст.837 ЦК України 65379 грн.60 коп. Вказані вимоги стали предметом розгляду суду першої інстанції. Господарський суд Херсонської області задовольнив позовні вимоги, з чим не погодився відповідач, звернувшись з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Позовні вимоги заявлені на підставі договору  №1/06 від 01.06.2005р. За своєю правовою природою даний договір є договором про надання послуг. Тому до правовідносин сторін слід застосовувати  норми глави 63 ЦК України.

Згідно ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується  за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка  споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити  виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 ЦК України визначено, що якщо за договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та порядку, що встановлені договором.  

Пунктом 3.4 договору сторони передбачили, що обсяг виконаних робіт визначаються щомісячно за фактично виконанні роботи з обов'язковим зазначенням обсягів виконаних робіт в щомісячному акті приймання – передачі виконаних робіт.

Винагорода за виконані роботи обумовлені в пунктах 1.2. та 1.3 даного договору повинна бути перерахована Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця зазначений в даному договорі пізніше 5-ти банківських днів з моменту підписання актів виконаних робіт (п.4.4. договору).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір про надання послуг по фасовці та розвантажуванню цементу  сторонами не оспорено у встановленому законом порядку та не визнано судом недійсним, тому цей договір підлягає обов'язковому виконанню.

Як свідчать матеріали справи, сторонами підписано акти приймання виконаних робіт № 6.1 від 30.06.2005р., №7.2 від 31.07.2005р., №8.2 від 31.08.2005р., № 9.2 від 31.09.2005р., № 10.2 від 31.10.2005р., № 11.2 від 30.11.2005р., № 12.2. від 31.12.2005р.,  № 1.2. від 31.01.06р.,  № 2.2 від 20.02.06р. за період з 01.06.2005р. по 20.02.2006р. на загальну суму 65 379 грн. 60 коп. Однак, як зазначалося вище, останні два акта за 2006р. на суму 2205,72грн. підписані за періоди після припинення дії договору № 1/06 від 01.06.05р., який є підставою заявлених вимог, та не відноситься до правовідносин сторін за вказаним договором.

ПП «Херсонцемент» не виконало своїх зобов'язань за договором від 01.06.05р., виконані роботи не оплатило у строки встановлені договором.  

У зв'язку з цим, позивач звернувся з вимогою № 1 від 04.08.06р. до відповідача про перерахування на його рахунок винагороди у розмірі 65379,60грн. за договором, дана вимога була отримана відповідачем 09.08.06р., про що свідчить підпис представника відповідач (а.с.20, т.1). Однак відповідач вказану вимогу залишив без відповіді і задоволення.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення містить ст.193 ГК України.

Відповідач не надав доказів оплати виконаних позивачем робіт з розвантаження вагонів.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про стягнення суми боргу за договором про надання послуг з фасовки та розвантаженню цементу.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував фактичних правовідносин сторін та умов п.5.1 договору. Так, вимоги заявлені позивачем на підставі договору №1/06 від 01.06.2005р., а акти № 2.2 від 20.02.2006р. на суму 855,36грн., № 1.2 від 31.01.2006р. на суму 1350,36грн. складені за період після припинення дії цього договору, тому позовні вимоги в частині стягнення 2205,72грн. на підставі вказаного договору не підлягають задоволенню

Таким чином, відшкодуванню підлягає сума визначена сторонами у актах виконаних робіт в розмірі 63173,88грн. В іншій частині вимог у задоволенні позову слід відмовити. У зв'язку з чим, рішення суду першої інстанції в цій частині є необґрунтованим та підлягає частковому скасуванню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним та наступним.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що укладений договір №1/06 на послуги по фасуванню та розвантаження цементу був підписаний з боку директорів даних підприємств, які є подружжям і пов'язаними особами, що суперечить ст.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.3 Закону України «Про інститути спільного інвестування» та ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є безпідставним, оскільки чинне законодавство не визначає правових підстав для визнання недійсним такої угоди.

Позивач також просить стягнути з відповідача на підставі ч.5 ст.49 ГПК України судові витрати на юридичну допомогу у розмірі 3000,00грн., пов'язаних з розглядом справи № 15/293-06. У підтвердження цих витрат позивачем надано договір б/н від 11.09.2006р. про надання юридичної допомоги, а в підтвердження оплати цих послуг надана квитанція № 49 б/д на суму 3000,00грн. Однак, у договорі про надання юридичної допомоги відсутні відомості про те, що послуги надавалися саме за даною справою  відсутнє. Квитанція № 49 (а.с24) про оплату 3000грн. не є належним доказом оплати  послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи №15/293-06, бо не містить ні дати, ні підстави сплати цих коштів.

У ст. 44 ГПК України наведено перелік витрат, що відносяться до складу судових, зокрема суми оплати послуг адвоката.

Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зі змісту вищенаведених норм слідує, що стягненню підлягають не будь-які витрати послуг адвоката, а тільки ті, які пов'язані  з розглядом справи.

Оскільки у справі відсутні докази оплати адвокатських послуг, пов'язаних з розглядом справи № 15/293-06, заявлені позивачем на підставі ч.5 ст.49 ГПК України             3 000 грн. стягненню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним та наступним

Посилання відповідача на те, що ним не укладався договір № 1/06 від 01.06.05р.і  роботи за цим договором позивачем не виконувалися, бо цей договір відсутній у відповідача, є безпідставними, оскільки позивач у судовому засіданні надав оригінал вказаного договору, на якому стоїть підпис керівника та печатка ПП «Херсонцемент».

Оригіналу договору № 2 від 01.07.05р. відповідач не надав, зазначивши, що оригіналу договору на підприємстві немає, тому посилання на цей договір не може бути прийнято судом до уваги.

У апеляційній скарзі  відповідач заявив вимогу про визнання недійсним договору, однак такі вимоги відповідно до ст. 101 ГПК України не можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції, оскільки зустрічного позову про визнання недійсним договору відповідач у справі не заявляв, суд першої інстанції такі вимоги не розглядав. На даний час договір не визнаний у встановленому порядку недійсним. Крім того, як слідує з наданих до справи документів, у провадженні господарського суду  Херсонської області  знаходиться у справа № 1/380-пд-06 про визнання договору № 1/07 від 01.06.2005р. недійсним. Тому у випадку задоволення позову відповідач не позбавлений можливості  звернутися до суду з заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами.         

Судові витрати за розгляд справи у суді першої  та апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –

Постановив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Херсонцемент», м.Херсон задовольнити частково.  

Рішення господарського суду Херсонської області від 31.10.2006р. у справі                      № 15/293-06 скасувати частково.

Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

«Стягнути з Приватного підприємства «Херсонцемент», м.Херсон на користь Приватно виробничо – комерційної фірми «Стройіндустрія», м.Херсон 63173грн.88коп. основного боргу за договором № 1/06 за послуги по розфасовці та розвантаження цементу.

Стягнути з Приватного підприємства «Херсонцемент», м.Херсон на користь Приватно виробничо – комерційної фірми «Стройіндустрія», м.Херсон 631грн.77коп державного мита за розгляд справи у господарському суді Херсонської області.

Стягнути з Приватного підприємства «Херсонцемент», м.Херсон на користь Приватно виробничо – комерційної фірми «Стройіндустрія», м.Херсон 114грн.02коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Приватної виробничо – комерційної фірми «Стройіндустрія», м.Херсон на користь Приватного підприємства «Херсонцемент», м.Херсон 11грн.02коп. державного мита за розгляд справи у Запорізькому апеляційному господарському суді.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Херсонської області.