Ухвала

від 29.10.2018 по справі 2-3898/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

29 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 2-3898/11

провадження № 61-24730ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16 квітня 2014 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, Приватного підприємства Екселлайн Медікал про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк , ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2010 року Публічне акціонерне товариство УкрСиббанк (далі - ПАТ УкрСиббанк ) звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути: в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № 11165055000 від 06 червня 2007 року в розмірі 66 672,12 доларів США, що еквівалентно 533 996,99 грн; з ОСОБА_2, ОСОБА_1 та Приватного підприємства Екселлайн Медікал (далі - ПП Екселлайн Медікал ) заборгованість за кредитним договором № 11237920000 від 19 жовтня 2007 року в розмірі 183 907,03 доларів США, що еквівалентно 1 472 966,61 грн; з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ПП Екселлайн Медікал судовий збір у розмірі 1 700 грн та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи - 120 грн.

У липні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ УкрСиббанк , ОСОБА_1, ОСОБА_3, в якому, уточнивши свої позовні вимоги, просила: визнати недійсними кредитні договори № 11165055000 від 06 червня 2007 року та № 11237920000 від 19 жовтня 2007 року; визнати, що по валютному споживчому кредиту № 11165055000 нею було отримано 338 350 грн, а по валютному споживчому кредитну № 11237920000 - 743 865 грн; визнати недійсними договір іпотеки від 06 червня 2007 року, договори поруки № 111904 та № 119043 від 06 червня 2007 року та договір застави обладнання від 19 жовтня 2007 року; виключити з Державного реєстру іпотек запис № 34 від 06 червня 2007 року про реєстрацію іпотеки квартири АДРЕСА_1 та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис № 34 про державну реєстрацію заборони відчуження об'єкта нерухомого майна за іпотечним договором.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 16 квітня 2014 року позов ПАТ УкрСиббанк задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ УкрСиббанк загальну суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11165055000 від 06 червня 2007 року в розмірі 66 672,12 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ПП Екселлайн Медікал солідарно на користь ПАТ УкрСиббанк загальну суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11237920000 від 19 жовтня 2007 року в розмірі 183 907,03 доларів США. Ухвалено виконання рішення здійснювати в гривневому еквіваленті за курсом, встановленим Національним банком України на день виконання рішення суду. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ПП Екселлайн Медікал на користь ПАТ УкрСиббанк судові витрати у розмірі по 455 грн з кожного. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16 квітня 2014 року в частині стягнення заборгованості за договорами про надання споживчого кредиту скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ УкрСиббанк та правонаступника ПАТ УкрСиббанк в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та гарантія (далі - ТОВ ФК Довіра та гарантія ) задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за договором поруки № 111904 від 06 червня 2007 року та солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за договором поруки № 119043 від 06 червня 2007 року на користь ПАТ УкрСиббанк заборгованість за укладеним 06 червня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк та ОСОБА_2 договором про надання споживчого кредиту № 11165055000 станом на 10 лютого 2010 року в розмірі 522 846,54 грн, що за курсом НБУ становить 65 279,93 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом - 451 702,97 грн, що за курсом НБУ становить 56 397,31 доларів США; заборгованості за процентам за користування кредитом - 71 143,57 грн, що за курсом НБУ становить 8 882,62 доларів США; пені за кредитом - 5 255,44 грн; пені за процентами - 5 895,01 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за договором поруки № 151308 від 19 жовтня 2007 року на користь ПАТ УкрСиббанк заборгованість за укладеним 19 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСббанк та ОСОБА_2 договором про надання споживчого кредиту № 11237920000 станом на 10 лютого 2010 року на загальну суму 1 326 181,58 грн, що за курсом НБУ становить 165 580,21 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом - 982 895,53 грн, що за курсом НБУ становить 122 719,28 доларів; заборгованості за процентами за користування кредитом - 343 286,05 грн, що за курсом НБУ становить 42 860,93 доларів США; пені за кредитом - 104 192,65 грн; пені за процентами - 42 592,38 грн. В решті позову відмовлено. В решті рішення суду залишено без змін.

06 квітня 2018 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16 квітня 2014 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року з пропуском строку на касаційне оскарження.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального Кодексу України в редакції Закону України № 2147-VIІІ від 3 жовтня 2017 року, що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 388 ЦПК України визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з підпунктом 14 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають чинності та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 325 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. У разі пропущення цього строку з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк.

Можливість поновлення строку на касаційне оскарження в разі його пропуску з поважних причин передбачена також статтею 390 ЦПК України у чинній редакції.

Разом із цим ОСОБА_1 звернувся з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, яке було обґрунтовано тим, що оскаржувані судові рішення він отримав 13 березня 2018 року після ознайомлення з матеріалами справи в суді першої інстанції. Під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій його сповіщали про час та розгляд справи за адресою, за якою він не мешкає, а саме: АДРЕСА_2, оскільки місцем його проживання та реєстрації є АДРЕСА_3

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2018 року визнано неповажними підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, оскільки з оскаржуваного рішення апеляційного суду вбачається, що у листопаді 2016 року ОСОБА_1 звертався до апеляційного суду з клопотанням, в якому посилався на те, що йому стало відомо про розгляд справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та просив направити копію апеляційної скарги та судову повістку за адресою його місцезнаходження у США. Також з рішення суду вбачалося, що за вказаною адресою у США апеляційним судом декілька разів направлялася апеляційна скарга та судові повітки про виклик його в судове засідання, однак поверталися до суду з відміткою за закінченням терміну зберігання . Отже, ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи в апеляційному суді. Рішення апеляційного суду від 23 листопада 2017 року було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 08 грудня 2017 року. Крім цього, посилання заявника на те, що він отримав рішення апеляційного суду 13 березня 2018 року, а подав касаційну скаргу 06 квітня 2018 року, тобто в строк, передбачений статтею 390 ЦПК України, також не заслуговує на увагу, оскільки він мав звернутися до суду касаційної інстанції у двадцятиденний строк, передбачений статтею 325 ЦПК України 2004 року, тобто до 02 квітня 2018 року. У зв'язку з наведеним касаційну скаргу було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме - заявнику слід було надати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення цього строку з наданням відповідних доказів, та встановлено для виправлення вказаних недоліків строк десять днів з дня вручення ухвали, і роз'яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.

Згідно із супровідним листом Верховного Суду від 25 червня 2018 року вих. № 24059/0/222-18 копію ухвали направлено на адресу заявника, яка зазначена ним у касаційній скарзі, а саме: АДРЕСА_4 .

У липні 2018 року копія ухвали Верховного Суду від 22 червня 2018 року повернулася до суду з відміткою одержувач відсутній під час доставки , що підтверджується поштовим конвертом зі штрихкодовим ідентифікатором поштового відділення RN 010353308UA.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвала Верховного Суду від 22 червня 2018 року була зареєстрована та оприлюднена в реєстрі 23 червня 2018 року.

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та принципу остаточності судового рішення.

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі Олександр Шевченко проти України ).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України ).

Отже, направивши у квітні 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 тривалий час не цікавився її розглядом, хоча мав таку можливість, зокрема довідатися про постановлену у справі ухвалуВерховного Суду від 22 червня 2018 року, яка була оприлюднена в установлений законом спосіб. ОСОБА_1 не подавав заяви про зміну свого місцезнаходження, не вживав заходів для отримання судової кореспонденції, направленої на зазначену ним у касаційній скарзі адресу.

Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.

Оскільки у відведений судом строк та станом на 29 жовтня 2018 року заявником не подано заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску процесуального строку та не надано відповідних доказів, то у відкритті касаційного провадження слід відмовити на підставі пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України.

Керуючись частиною третьою статті 393, пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16 квітня 2014 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, Приватного підприємства Екселлайн Медікал про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк , ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук