Постанова

від 23.10.2018 по справі 201/7824/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/0430/77/18 Справа № 201/7824/18 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С.С. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Демченко Е.Л.,Куценко Т.Р.

при секретарі - Бойко О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2018 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання права користування земельною ділянкою, визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права користування земельною ділянкою, визнання протиправним та скасування рішення та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Разом з позовною заявою, позивач надав суду заяву про забезпечення позову, у якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Дніпровській міській раді вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення щодо затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1).

В обґрунтування зазначеної заяви, заявник зазначає, що у травні 2018 року йому стало відомо про те, що ОСОБА_2 спрямовує дії на отримання у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1. Однак, за розробленим проектом земельна ділянка включає у себе і земельну ділянку, на якій знаходиться буд.№ 32, який направі приватної власності належить позивачу, що може порушити права останнього як власника житлового будинку, який знаходиться на вказаній земельній ділянці.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2018 року задоволено заяву ОСОБА_1 та до набрання законної сили рішенням у даній цивільній справі заборонено Дніпровській міській раді вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення щодо затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1).

Ухвала судді мотивована тим, що необхідність вжиття вказаних заходів забезпечення позову існує реальна загроза невиконання судового рішення у випадку прийняття його на користь позивача, тому заявлені вимоги про забезпечення позову шляхом заборони Дніпровській міській раді вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення щодо затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_2) є обґрунтованими та співмірними заявленим позовним вимогам.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до предявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема забороною вчиняти певні дії.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Постанова Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз'яснила, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

А в п. 6 цієї Постанови роз'яснено, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі Шмалько проти України право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Також, суд враховує, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді вказаної заяви суд першої інстанції дотримався вимог процесуального права, а тому оскаржувана ухвала як законна та обґрунтована повинна бути залишена без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради - залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді: Е.Л. Демченко

ОСОБА_3