Рішення

від 01.03.2019 по справі 201/7824/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/7824/18

Провадження № 2/201/646/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2019 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі головуючого - судді Федоріщева С.С.,

за участю секретаря судового засідання Разумняк К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання права користування земельною ділянкою, скасування рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, скасування державної реєстрації земельної ділянки, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на домоволодіння,

ВСТАНОВИВ:

18.07.2018р. ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права користування земельною ділянкою, скасування рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, скасування державної реєстрації земельної ділянки, визначивши третьою особою без самостійних вимог на предмет спору Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (а.с. № 2 - 5).

Ухвалою судді Федоріщева С.С. від 26.07.2018р. відкрито провадження у справі і справу призначено до судового розгляду у порядку загального позовного провадження (а.с. № 45, 46).

Ухвалою судді Федоріщева С.С. за заявою позивача забезпечено позов шляхом заборони Дніпровській міській раді приймати рішення про затвердження проекту землеустрою і передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 (а.с. № 47 - 49).

Ухвалою суду від 20.12.2018р. в одне провадження з первісним позовом об'єднано зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на домоволодіння (а.с. № 175).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому на праві власності належить будинок, розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Червона Балка (ОСОБА_3), буд. 32. На підставі ст. 30 ЗК України, який діяв на момент надбання будинку, він автоматично став користувачем земельної ділянки розміром 1100 кв.м під будинком. В травні 2018 року він випадково дізнався про те, що відповідач ОСОБА_2 намагається отримати у власність цю земельну ділянку. Останнім подано заяву до міської ради про надання дозволу на оформлення земельної ділянки під забудову житлового будинку по вул. Червона Балка, в районі будинку № 30, і рішенням VI скликання сесії Дніпропетровської міської ради № 52/62 від 11.03.2015р. ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку. На замовлення відповідача виготовлено проект землеустрою, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер. За проектом земельна ділянка біля будинку № 30 включає в себе і земельну ділянку (територію), на якій знаходиться будинок позивача - № 32, простягається до домоволодіння № 34.

Рішення про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 порушує право власності позивача на будинок, фактично припиняє право користування земельною ділянкою під будинком, позбавляє права на подальшу приватизацію земельної ділянки.

Враховуючи викладене, посилаючись на норми ст.ст. 19, 41 Конституції України, ст.ст. 316, 317, 377 ЦК України, ст. 30 ЗК України у відповідній редакції, просить визнати за ним право користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Дніпро, вул. Крута Балка, 32, визнати протиправним і скасувати рішення VI скликання сесії Дніпропетровської міської ради № 52/62 від 11,03.2015р. в частині надання дозволу ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) по вулиці Червона балка в районі буд. № 30, скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:164:0044.

Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав. 20.12.2018р. звернувся до позивача із зустрічним позовом про припинення права власності ОСОБА_1 на домоволодіння (а.с. № 115 - 117), який ухвалою суду від 20.12.2018р. об'єднано в одне провадження (а.с. № 175). В обґрунтування зустрічних вимог зазначив, що дійсно рішенням Дніпропетровської міської ради № 52/62 від 11.03.2015р. йому (відповідачеві) надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, вул. Червона Балка, в районі будинку № 30 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. ТОВ Інфініт-Ленд на його замовлення розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

В результаті обстеження земельної ділянки в районі буд. № 30, виявлено, що об'єкти нерухомого майна на ній відсутні, що підтверджується ОСОБА_5 обстеження від 10.02.2017р., складеного інженером з інвентаризації. Знищення будинку, який належить позивачеві ОСОБА_1 є підставою припинення права власності на нього згідно зі ст. 346 ЦК України. Як наслідок, позивач втратив і право користування земельною ділянкою, на якій будинок знаходився. При цьому позивач не зареєстрував припинення права власності на нерухоме майно, що порушує права і законні інтереси ОСОБА_2

На підставі викладеного, посилаючись на норми ст. 182, 346 ЦК України, просить припинити право власності ОСОБА_1 на домоволодіння № 32 по вул. Крута балка у м. Дніпрі.

Позивач 06.02.2019р. надав відзив на зустрічний позов (а.с. № 184 - 186), в якому не погодився з тим, що його право користування земельною ділянкою припиняється у зв'язку із припиненням права власності на будинок на підставі ст. 346 ЦК України, оскільки до державного реєстру не вносилися відомості про припинення права власності на будинок у порядку ст. 349 ЦК України. Вважає, що зустрічний позов ОСОБА_2 не пов'язаний із захистом порушених, невизнаних чи оспорюваних прав ОСОБА_2, а стосується лише права позивача на майно, яке підлягає державній реєстрації. Акт обстеження складений в 2017 році, а оскаржуване рішення радою прийнято у 2015 році, проект землеустрою розроблено також у 2015 році, тобто до моменту складання акту. ОСОБА_3 того, припинення права власності на житловий будинок не є підставою для позбавлення права користування земельною ділянкою, відповідно до положень ст. 141 ЗК України, якою визначені вичерпні підстави припинення права користування земельною ділянкою.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 (діє на підставі довіреності від 13.06.2018р. - а.с. № 119-120), надала відповідь на відзив, в якому вказала, що позивач, не зареєструвавши припинення права власності сам порушив закон. ОСОБА_3 того, не вчинив жодних дій, спрямованих на оформлення права користування земельною ділянкою під своїм будинком.

Представник третьої особи - Дніпровської міської ради - ОСОБА_7 (діє на підставі довіреності від 21.12.2018р.) 03.01.2019р. надав відзив на позов ОСОБА_1 (а.с. № 179 - 130), в якому просив вирішити спір на розсуд суду, зауваживши, що тому, що відповідно до вимог ст. 349 ЦК України, Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Пізніше, 12.02.2019р. представник Дніпровської міської ради ОСОБА_7 звернувся до суду із клопотанням про закриття провадження у справі у порядку ст. 255 ЦПК України (а.с. № 192 - 194), в якому зазначив, що позовна вимога про скасування рішення ради № 52/62 від 11.03.2015р. в частині надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, висновок про що надано ОСОБА_8 Палатою Верховного Суду у постановах від 17.10.2018р. по справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18), від 21.03.2018р. у справі № 536/233/16-ц, від 30.05.2018р. у справі № 826/5737/16 та від 03.10.2018р. у справі № 820/4149/17.

Позовна вимога щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки також не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має також розглядатися в межах адміністративного провадження, оскільки державна реєстрація земельних ділянок є адміністративною послугою, що надається Держгеокадастром.

Вимогу ОСОБА_1 про визнання права користування земельною ділянкою належить розглядати у порядку цивільного судочинства. А відповідно до ч. 1 ст. 20 ЦПК України та ч. 6 ст. 21 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

ОСОБА_3 вказаного клопотання, представник відповідача - Дніпровської міської ради 15.02.2019р. надав пояснення, в яких просив відмовити позивачеві ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог (а.с. № 201-205). Зазначив, що земельні ділянки у власність громадян передаються за їх клопотанням, згідно із затвердженим радою проектом землеустрою, на підставі рішення ради у порядку ст.ст. 116, 118, 122, 186-1 ЗК України. Оспорованим рішенням ради ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Червона Балка в районі буд. № 30. Це рішення не встановлює право власності на земельну ділянку і не дає права на освоєння території, а є лише дозвільним документом, що у майбутньому є підставою для оформлення правовстановлюючого документу. Окрім того, пунктом 4.2 рішення передбачено, що у разі, якщо при складанні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки виникне невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генерального плану міста та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому порядку, то це рішення втрачає чинність.

На сьогодні проект землеустрою Дніпровською міською радою не затверджено.

Додатково звернув увагу суду, що позивачем надано технічний паспорт на домоволодіння станом на 2010 рік, що не надає уяви про об'єкт нерухомого майна на сьогоднішній день. Натомість відповідач представив акт від 10.02.2017р., яким встановлено, що земельна ділянка за адресою: м. Дніпро, вул. Червона Балка у районі буд. № 30 вільна від забудови, об'єкти нерухомого майна відсутні. Актом обстеження земельної ділянки від 04.04.2018р. № 7/1-0418 також зафіксовано, що земельна ділянка вільна від забудови. Отже, твердження позивача про те, що він автоматично став користувачем даної земельної ділянки є помилковим.

Представник позивача - ОСОБА_9 (діє на підставі ордеру від 12.02.2019р. (а.с. № 216-219), надала власні пояснення, у яких не погодилася із думкою Дніпровської міської ради стосовно того, що позивач не набув автоматично права користування земельною ділянкою у порядку ст. 30 чинного на той час ЗК України. Наполягала, що позивач автоматично став користувачем земельної ділянки розміром 1100 кв.м, на якій знаходилась набуте ним домоволодіння, не був позбавлений її у встановленому законом порядку. Відсутність домоволодіння на земельній ділянці, що зафіксовано актами обстеження у 2017 і у 2018 роках, не обґрунтовують законність рішення ради, прийнятого у 2015 році про надання дозволу на розроблення проекту земельної ділянки. ОСОБА_3 того, звертає увагу, що відповідач, звертаючись до ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, не погоджував з позивачем межі земельних ділянок. А право власності позивача на домоволодіння не може бути припинено на вимогу відповідача, оскільки нормами ст. 349 ЦПК України передбачено лише право власника звертатися із заявою про реєстрацію припинення права власності.

ОСОБА_3 того, вважає, що підтвердженням права користування земельною ділянкою за адресою: м. Дніпро, вул. Красна (Червона) ОСОБА_3, є нарахування податковим органом і сплата ОСОБА_1 земельного податку в 1994 році і в 1996 році, що сплачується користувачами земельних ділянок.

З урахуванням викладеного, просила задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 і відмовити у задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_2

Представник третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області ОСОБА_10 (діє на підставі довіреності від 07.08.2018р. - а.с. № 80) надала пояснення (а.с. № 99) про те, що державна реєстрація земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Червона Балка, у районі буд. 30, здійснена 13.07.2015р. за заявою ОСОБА_2 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 22.04.2015р., розробленого ТОВ Інфініт-Ленд , земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 1210100000:03:164:0044. За даними Національної кадастрової системи накладень земельної ділянки з таким кадастровим номером інших земельних ділянок немає. Згідно з даними Національної кадастрової системи, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 110100000:03:164:0044 має комунальну форму власності.

Зауважила на тому, що відповідно до п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №1051, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: 1) поділу чи об'єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію з земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об'єднання; 2) коди протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване: з вини заявника - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру.

Протиправність бездіяльності щодо реєстрації речового права на земельну ділянку встановлюється лише в судовому порядку.

Представник позивача - ОСОБА_9 (діє на підставі ордеру від 03.07.2018р., від 12.02.2019р. (а.с. № 38,228) в судове засідання не з'явилася, про дату, місце і час розгляду справи була повідомлена належним чином. Надала заяву, в якій просила справу розглядати без її участі, позовні вимоги задовольнити повністю, у задоволенні зустрічного позову відмовити (а.с. № 216-219).

Представники відповідача - ОСОБА_11 (діє на підставі довіреності від 18.05.2018р. - а.с. № 88 т. 1) в судове засідання не з'явилася, про дату, місце і час розгляду справи була повідомлена належним чином. Надала заяву, в якій просила справу розглядати без її участі, у задоволенні позовних вимог відмовити, задовольнити вимоги за зустрічним позовом (а.с. № 232).

Представники відповідача - Дніпровської міської ради - ОСОБА_7 (діє на підставі довіреності від 21.12.2018р.) в судове засідання не з'явився, про дату, місце і час розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав заяву, в якій зазначив, що проти задоволення позовних вимог за первісним позов заперечує, вважав, що провадження по справі у цій частині підлягає закриттю, оскільки вимоги ОСОБА_1 мають розгладшатися за правилами адміністративного судочинства, а вимоги за зустрічним позовом відніс на розсуд суду (а.с. № 233).

Представник третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області ОСОБА_10 (діє на підставі довіреності від 07.08.2018р. - а.с. № 80) в судове засідання не з'явилася, про дату, місце і час розгляду справи була повідомлена належним чином. Варто зазначити, що 23.11.2018р. представник ознайомлювалася з матеріалами справи (а.с. № 79), неодноразово надавала заяви про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю явки, перебуванням у відпустці (а.с. № 83, 90, 110-111), 26.11.2018р. надала заяву про розгляд справи без її участі, врахувавши надані пояснення (а.с. № 98). 01.03.2019р. представник третьої особи знову надала заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю явки без зазначення поважної причини (а.с. № 234). Тому у задоволенні її відмовлено з огляду на недопустимість затягування розгляду справи.

Суд, з'ясувавши позиції сторін, третьої особи, вивчивши матеріали справи, встановив такі обставини справи і відповідні їм правовідносини.

Як видно з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 є власником будинку, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Червона Балка (ОСОБА_3), буд. 32.

Право власності на 2/3 частин будинку набуте на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 22.04.1994р. (а.с. № 8), а на решту 2/6 (тобто 1/3) - на підставі заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.10.2010р., що набрало законної сили 03.11.2010р., яким визнано дійсним договір дарування, укладений у простій письмовій формі з ОСОБА_12 і ОСОБА_13 (а.с. № 17).

З договору дарування і рішення суду видно, що будинок складається з самого будинку і господарських прибудов, які розташовані на земельній ділянці 1100 кв.м.

З наданої представником позивача копії довідки Земельної межової секції Дніпропетровського Міськомунгоспу від 23.01.1934р., копії зведеного оціночного акту домоволодіння № 32, видно, що дворова ділянка площею 924 кв.м по вул. Червона Балка № 6, знаходилася в користуванні ОСОБА_14, потім - у користуванні ОСОБА_15, на підставі договору дарування від 13.07.1954р. (а.с. № 220).

17.06.2010р. на замовлення позивача КП Дніпропетровське МБТІ було виготовлено технічний паспорт на 2/3 частини будинку № 32 (а.с. № 10 14). Згідно з планом земельної ділянки (а.с. № 11) будинок № 32 по вул. Червона балка, розташований на земельній ділянці, яка прилягає з одного боку до домоволодіння № 34, з іншого боку - до домоволодіння № 30. За експлікацією, земельна ділянка має площу 1100 кв.м., на ній розташований будинок і господарські будівлі загальною площею 161 кв.м., під двором - 310 кв.м, під доріжками - 16 кв.м, під городом - 613 кв.м.

Стосовно набуття позивачем земельної ділянки у власність за нормою ст. 30 ЗК України.

В Україні діяли три земельні кодекси: ЗК УРСР від 18.02.1990 р., ЗК України в редакції Закону від 13.03.1992 р. та ЗК України від 25.10.2001р.

Відповідно до ст. 30 ЗК України в редакції Закону від 13.03.1992р., яка діяла на момент набуття позивачем у власність 2/3 частин будинку у 1994 році, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

В свою чергу, відповідно до ст. 23 цього Кодексу право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до ст. 120 ЗК України від 25.10.2001р., яка була чинною на момент набуття позивачем решти 1/3 частини будинку у власність - у 2010 році, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно зі ст. 125 ЗК України від 25.10.2001р. (у редакції 2009 року) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 цього кодексу, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину (ч. 2 ст. 125).

Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою (ч. 3 ст. 125).

Відповідно до ч. 4 ст. 125 ЗК України при набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки.

На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження.

Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа. Забороняється вимагати для здійснення відмітки та державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень документи, не передбачені цією статтею.

Державний акт на право власності та право постійного користування земельною ділянкою видається на одну земельну ділянку.

Як видно з витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно, право власності на будинок № 32 по вул. Крута Балка у м. Дніпрі позивач зареєстрував 13.03.2017р. (а.с. № 20).

Відповідно до ст. 125 ЗК України у редакції, що діяла на момент реєстрації права власності, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (редакція не змінилася).

А відповідно до ст. 126 ЗК України (у відповідній редакції) право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

З аналізу динаміки змін у Земельних кодексах видно, що до 2013 року право власності на землю підтверджувалось державним актом про право власності на земельну ділянку, який можна було отримати в місцевому органі Держкомзему. Нині ж зареєструвати право землю можна відповідно до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. № 1127, яка набрала чинності з 01.01.2016р.

Відповідно до пункту 6. Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду з одночасним набуттям речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, а також у разі державної реєстрації речових прав, що є похідними від права власності, одночасно з державною реєстрацією права власності на таке майно заявником подається одна заява.

Згідно з п. 10-1. Порядку № 1127 під час формування та реєстрації заяви щодо державної реєстрації прав на земельну ділянку автоматично за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримуються відомості Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку, у тому числі з метою перевірки її кадастрового номера щодо його наявності та автентичності, а також з метою встановлення наявності відомостей про власників, користувачів такої земельної ділянки, перенесених з державного реєстру земель, що містяться в Державному земельному кадастрі, та відповідності таким відомостям про власників, користувачів відомостей, зазначених заявником у заяві.

З вищенаведених норм законодавства у сфері землеустрою слідує висновок про те, що відомості про всі наявні земельні ділянки і права на них містяться Державному земельному кадастрі. Розробка проектів землеустрою здійснюється з урахуванням вже наявних відомостей про земельні ділянки, їх власників. Нова інформація до Державного земельного кадастру вноситься за заявами власників, землекористувачів (зацікавлених осіб) - на підставі розроблених на їх замовлення проектів землеустрою земельних ділянок. Проект землеустрою виготовляється з метою встановлення меж земельної ділянки на місцевості (в натурі) і подальшого оформлення права власності або користування земельною ділянкою.

В свою чергу, під час розроблення проекту землеустрою проводиться робота з обстеження земельної ділянки, збирається інформація про суміжних власників землі і землекористувачів по тих зовнішніх межах, до яких буде примикати проектна земельна ділянка.

З метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб для регулюванні земельних відносин, у т.ч. для здійсненні землеустрою створений Державний земельний кадастр.

Державний земельний кадастр, згідно зі ст. 1 Закону України Про Державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Відомості про межі земельної ділянки вносяться на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок.

Відповідно до ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подається заява, оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки, документація із землеустрою.

Статтею 30 цього ж Закону передбачена інформаційна взаємодія органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, та суб'єктів державної реєстрації прав. Для державних кадастрових реєстраторів інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених цим Законом, надається в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до цього реєстру відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Державний реєстратор речових прав на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки має безпосередній доступ та користується відомостями з Державного земельного кадастру в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок доступу державних реєстраторів прав на нерухоме майно та користування відомостями затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2017р. № 509, який визначає механізм безпосереднього доступу державних реєстраторів прав на нерухоме майно до відомостей Державного земельного кадастру та користування такими відомостями під час проведення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки шляхом інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Державним земельним кадастром.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012р. № 513 затверджений Порядок проведення інвентаризації земель, яка проводиться з метою забезпечення ведення Державного земельного кадастру, здійснення контролю за використанням і охороною земель; узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, та у Державному земельному кадастрі; прийняття за результатами інвентаризації земель Кабінетом Міністрів України, ОСОБА_16 міністрів Автономної Республіки ОСОБА_3, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідних рішень; здійснення землеустрою.

З наведених норм слідує, що держава через інвентаризацію земель формує відомості у державних реєстрах прав на нерухоме майно, за допомогою реєстраційних органів здійснює контроль і моніторинг власників і користувачів земельних ділянок з метою правильного розподілу земель між ними.

Отже, для набуття у власність або у користування земельної ділянки, як особливого об'єкту права, що перебуває під охороною держави, не достатнім є укладення правочину щодо землі або нерухомого майна, на ній розташованого. Право власності на землю виникає з моменту повідомлення державі про таке право, тому і нормами земельного законодавства у різні часи закріплювалося безумовне оформлення прав на землю.

Проте жодним з передбачених способів оформлення права на земельну ділянку під будинком упродовж всього часу користування ділянкою позивач не скористався. Як установлено судом і не заперечується позивачем, починаючи з моменту набуття у власність будинку (у 1994 році - 2/3 частини, і у 2010 році - 1/3 частини), а також після реєстрації у 2017 році права власності на будинок в цілому, позивач не порушував питання про оформлення права власності (користування) земельною ділянкою під будинком, не звертався до органу місцевого самоврядування із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою, не отримував державного акту на право власності (користування), не реєстрував право власності на землю. Позивач до цього не звертався з вимогами до суду про визнання за ним права власності на земельну ділянку.

З чого слідує, що відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру ніколи не вносилися. Як наслідок, під час розроблення проекту землеустрою на замовлення відповідача, відомості про земельну ділянку під будинком позивача були відсутні у Державному земельному кадастрі.

Що стосується правових підстав надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідачеві ОСОБА_2, то вони визначені нормами нині діючого ЗК України. Так, статтею 123 ЗК України регламентований порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування. Надання здійснюється Верховною ОСОБА_16 Автономної Республіки ОСОБА_3, Радою міністрів Автономної Республіки ОСОБА_3, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною ОСОБА_16 Автономної Республіки ОСОБА_3, Радою міністрів Автономної Республіки ОСОБА_3, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_16 Автономної Республіки ОСОБА_3, Раді міністрів Автономної Республіки ОСОБА_3, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Як видно з матеріалів справи, рішенням VI скликання сесії Дніпропетровської міської ради № 52/62 від 11.03.2015р. ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку орієнтованою площею 0,100 га (а.с. № 133-135).

На замовлення ОСОБА_2 ТОВ Інфініт-Ленд виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. № 148 - 154).

Як видно з проекту, земельна ділянка площею 0,100 га по вул. Червона Балка в районі буд. № 30 надається для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель раніше не наданих у власність або користування. Земельна ділянка межує з земельними ділянками ОСОБА_5 і ОСОБА_17 та землями міської ради, вільна від будівель і споруд (а.с. № 149, 150).

За результатами розгляду проекту землеустрою, Головним архітектурно-планувальним управлінням міської ради наданий містобудівний висновок від 14.05.2015р. № 10/661ПЗ (а.с. № 159, 160), яким установлено, що за матеріалами генерального плану розвитку м. Дніпропетровська зазначена земельна ділянка знаходиться на території існуючої садибної житлової забудови.

Розміщення жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на зазначеній території відповідає вимогам генерального плану розвитку міста Дніпропетровська.

За даними містобудівного кадастру на засіданні архітектурно-містобудівної ради при ГоловАПУ міської ради (протокол від 03.04.2015р. № 117) розглянуто передпроектну пропозицію Жилий будинок, господарські будівлі та споруди (присадибна ділянка) по туп. Червона балка у районі буд. №30 (Жовтневий район) (замовник: ОСОБА_2І.); схему червоних ліній вулиць в районі запитуваної ділянки рекомендовано до затвердження міською радою.

На момент розгляду матеріалів проекту землеустрою розроблені та затверджені відповідно до вимог Закону України Про регулювання містобудівної діяльності детальні плани території або план зонування, дія яких розповсюджується на запитувану територію, відсутні.

За результатами розгляду матеріалів управління погодило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000га ОСОБА_2 по вул. Червона Балка в районі буд. №30.

Управлінням Держземагенства у м. Дніпропетровську ОСОБА_2 надано висновок від 25.08.2015р. № 04-03/250615/1 (а.с. № 160, 161) про те, що за результатами проведення топографо-геодезичних робіт вирахувано площу земельної ділянки 0,1000 га, складено акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування.

За матеріалами генерального плану розвитку міста Дніпропетровські земельна ділянка розташована на території існуючої садибної забудови.

ГоловАПУ міської ради погодило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га ОСОБА_2 по вул. Червона балка у районі буд. №30 площею 0,1000 га, за рахунок земель, не наданих у власність або користування (рядок - 96, графа - 71), для індивідуального житлового будівництва УКЦВЗ 1.8.).

На підставі проекту 13.07.2015р. зареєстровано кадастровий номер земельної ділянки у Державному земельному кадастрі (1210100000:03:164:0044), що видно з відмітки на проекті (а.с. № 154).

10.02.2017р. на замовлення ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_18 виготовлено технічний паспорт на житловий будинок по вул. Червона балка у районі буд. № 30 (а.с. № 121 - 123), з якого видно, що земельна ділянка межує з одного боку з домоволодінням № 34, з іншого боку з домоволодінням № 30, а також складено акт від 10.02.2017р., що земельна ділянка по вул. Червона балка у районі буд. № 30 звільнена від забудови, об'єкти нерухомого майна на ній відсутні (а.с. № 123).

Вирішуючи спір про право на спірну земельну ділянку, суд виходить з такого.

Позивач ОСОБА_1 наполягає на тому, що він на підставі ст. 30 ЗК України у редакції 1990 року автоматично став користувачем земельної ділянки розміром 1100 кв.м під будинком по вул. Червона Балка (ОСОБА_3), № 32, а відповідачами порушується його право користування земельною ділянкою, оскільки рішенням ради затверджено проекту землеустрою ОСОБА_2 земельної ділянки, яка знаходиться під будинком. Натомість відповідач заперечує право позивача на землю під будинком, оскільки сам будинок фізично не існує.

Відповідно до п. 2.1., 2.2 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010р. № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2010р. за № 391/17686, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Разом із тим, вертаючись до суду із цим позовом, позивач не надав будь-якого документу (технічної документації із землеустрою, проекту, архітектурного плану, експертного висновку тощо), які б свідчили про те, що спірним рішенням про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки по вул. Червона балка в районі буд. № 30, зачіпається його право користування земельною ділянкою під будинком № 32. З наявних у справі матеріалів взагалі неможливо встановити, що земельні ділянки, про які виник спір (під будинком позивача і за проектом землеустрою відповідача) якимось чином перетинаються або накладаються. Клопотань про проведення експертизи з цього приводу сторонами не заявлялося.

Як визначено у ч. 7 ст. 188 нині діючого ЗК України підставою відмови у наданні дозволу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Під час розгляду справи з'ясовано, що за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, Головне архітектурно-планувальне управління міської ради наданий своїм містобудівним висновком від 14.05.2015р. № 10/661ПЗ (а.с. № 159, 160), а Управління Держземагенства у м. Дніпропетровську висновком від 25.08.2015р. № 04-03/250615/1 (а.с. № 160, 161) підтвердили, що проект землеустрою розроблені відповідно до вимог Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та інших нормативних актів у сфері землевпорядкування. Означеними висновками підтверджується, що порушень, які б перешкоджали у наданні дозволу дозвіл на розроблення проекту землеустрою (передбачених ч. 7 ст. 188 ЗК України) не було встановлено.

Статтею 12 ЗК України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин щодо розпорядження землями територіальних громад, передача їх у власність громадян.

Дніпровська міська рада, приймаючи рішення про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, діяла у порядку і у спосіб, передбачений чинним законодавством, а тому суд доходить висновку, що підстави для скасування рішення ради № 52/62 від 11.03.2015р. відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Суд встановив, що позивач, заявляючи вимоги про скасування рішення ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_2, посилався на те, що даними рішенням порушується його право на користування земельною ділянкою, яка на його думку знаходиться в межах земельної ділянки, на яку ОСОБА_1 має право користування.

Проте доказів на підтвердження його правомірного володіння чи користування даною ділянкою не надав. На момент розгляду цієї справи позивач не вжив заходів щодо оформлення в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку, межі земельної ділянки не визначено ані проектом, ані на місцевості, тому його висновок про порушення права на земельну ділянку є передчасним.

Відомості про те, що земельна ділянка має площу 1100 кв.м. узяті позивачем з експлікації, яка міститься у технічному паспорті на будинок. Сама по собі експлікація є лише поясненням до креслення, здійснюється за результатами розрахунку площ контурів. В експлікації вказують площу, яка зображена на кресленні контури, землекористувачів. Експлікація є частиною інвентаризаційної справи - сукупності матеріалів технічної інвентаризації, що характеризують об'єкт нерухомого майна і які є підставою для надання інформації про такий об'єкт. Це визначено Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24.05.2001р. № 127, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001р. за № 582/5773.

Отже, невірним є твердження позивача про те, що він автоматично набув на підставі ст. 30 ЗК України (у редакції 1992 року) право власності або користування земельною ділянкою, а таке автоматичне небуття зумовлює захист його права - шляхом скасування рішення ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі, якщо ним не доведено, що цим рішенням порушені його права. Як вже було зазначено судом, позивач не надав доказів того, що земельна ділянка за проектом землеустрою відповідача перетинається (накладається) на земельну ділянку під його будинком. У технічному паспорті на будинок № 32 межі земельної ділянки позначені схематично, розшифровані за допомогою експлікації, що не надає прив'язку до конкретної місцевості, оскілки не враховує вихідні дані кадастрового плану міста у відповідному масштабі, територію, визначену проектом формування території, земельні ділянки, які вже внесені до Державного земельного кадастру, обмеження (обтяження) у використанні земельних ділянок.

Вимоги позивача про визнання за ним права користування земельною ділянкою є передчасними, оскільки за правилами ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки, її цільове призначення, до клопотання додається перелік документів, що свідчать розташування та розмір земельної ділянки.

Позивач у позасудовому порядку не звертався із відповідним клопотанням до Дніпровської міської ради про надання у користування земельної ділянки під будинком, а остатньою не відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, тому на даному етапі між сторонами відсутній спір щодо права на земельну ділянку, який має розглядатися судом.

У зв'язку з викладеним, позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права користування земельною ділянкою, скасування рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, скасування державної реєстрації земельної ділянки не підлягають задоволенню.

Не можуть бути задоволені і зустрічні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку, адже ним обраний невірний спосіб захисту права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. За змістом частин 1, 2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. Зокрема, право на справедливий суд (стаття 6), право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла (стаття 8).

Статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам'яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника.

Згідно з положеннями ст. 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Аналіз зазначених норми дає підстави дійти висновку про те, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно вимог ст. 349 ЦК Украйни, є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру.

Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо.

Таких документів суду не представлено.

Як видно з матеріалів справи, інженером з інвентаризації нерухомого майна ФОП ОСОБА_18, складено акт обстеження від 10.02.2017р., яким зафіксовано, що земельна ділянка звільнена від забудови, об'єкти нерухомого майна відсутні (а.с. № 123).

Суд критично відноситься до цього акту і не може прийняти його у якості доказу знищення майна - домоволодіння № 32 по вул. Червона балка, оскільки цей акт складено ФОП ОСОБА_18 під час виготовлення технічного паспорта на замовлення відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_17 складений за результатами обстеження земельної ділянки в районі буд. № 30, а не домоволодіння № 32. Цими актом не установлений факт знищення домоволодіння № 32 (або його частини), не вказані причини знищення.

Акт обстеження від 10.02.2017р. складений без участі самого позивача ОСОБА_1 Так само і ОСОБА_17 обстеження земельної ділянки від 04.04.2018р. № 7/1-0418 (а.с. № 206) складений представником Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради без участі позивача ОСОБА_1 і відповідача ОСОБА_2 Цим актом обстежена земельна ділянка ОСОБА_2І площею 0,1000 га з кадастровим номером 12310100000:03:164:0044, а не домоволодіння № 32.

Самим позивачем не визнається факт знищення будинку, при тому що за загальним правилом ст. 323 ЦК України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом. З огляду на це всі негативні наслідки такого випадкового знищення (пошкодження) несе власник речі, інші особи зазвичай не відповідають за результати настання таких подій.

При цьому, як встановлено, із заявою про припинення власності в зв'язку із знищенням майна у встановленому законом порядку відповідно до положень статті 349 ЦК України позивач не звертався.

Згідно із статтею 387 ЦК України з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння, має право звернутися власник майна, який має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. За змістом статті 391 ЦК України суд має встановити наявність у позивача права власності та перешкоди у користуванні власником своєю власністю.

З наведених норм ЦК України слідує, що вирішення спору щодо припинення права власності на знищене майно за позовом третіх осіб відносно спірного майна крім власника не допускається. Треті особи мають право захисту лише у порядку ст.ст. 387, 391 ЦК України як власники, право яких порушується або оспорюється .

Варто відмітити, що нарахування і сплата ОСОБА_1 земельного податку не є належним підтвердженням права користування земельною ділянкою, оскільки правовідносини з фіскальним органом ґрунтуються на нормах податкового законодавства, тому виконання останніми своїх функцій не є належним і допустимим доказом права особи на землю.

Ураховуючи наведене, суд доходить висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту знищення спірного об'єкту нерухомості, відсутності звернення позивача із заявою щодо припинення права власності через знищення нерухомого майна, а також недопустимості спору стосовно припинення права власності на знищене майно за позовом особи, яка не є його власником.

Варто відмітити, що є помилковою позиція відповідача - Дніпровської міської ради про необхідність закриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у зв'язку з наступним.

Згідно із ч. 1 ст. 15, п. 10 ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки ОСОБА_3 або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Отже, не дивлячись на те, що однією з вимог є скасування рішення суб'єкта владних повноважень, в даному випадку має місце спір про право - право користування земельною ділянкою, право власності на будинок, тобто позов поданий з метою захисту цивільних прав, а тому спір належить до юрисдикції загальних судів.

Така позиція викладена у Постанові Верховного Суду по справі № 805/4506/16-а від 05.06.2018р., Постановах ОСОБА_8 Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі № 805/4506/16-а, від 27.06.2018р. у справі № 815/6945/16, які згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що у задоволенні позовних вимог обом сторонам відмовлено, судові витрати у вигляді сплаченого ними судового збору (позивачем в сумі 2114,40 грн. (а.с. № 1), відповідача в сумі 704,80 грн. (а.с. № 118)) не стягуються.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.ст. 16, 346, 349, 387, 391 ЦК України, ст.ст. 118, 123, 125, 188 Земельного кодексу України, Земельним кодексом УРСР від 18.02.1990 р., Земельним кодексом України в редакції Закону від 13.03.1992 р., Законами України Про Державний земельний кадастр , Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , правовими позиціями, викладеними у Постанові Верховного Суду по справі № 805/4506/16-а від 05.06.2018р., Постановах ОСОБА_8 Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі № 805/4506/16-а, від 27.06.2018р. у справі № 815/6945/16, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання права користування земельною ділянкою, скасування рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, скасування державної реєстрації земельної ділянки - відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на домоволодіння - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Суддя С.С. Федоріщев