Ухвала

від 10.10.2018 по справі 694/1211/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

10 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 694/1211/16-ц

провадження № 61-19983св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Звенигородська місцева прокуратура Черкаської області,

відповідачі: Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Черкаській області, ОСОБА_3, Фермерське господарство Зернятко Плюс , Фермерське господарства Лащове , Сектор державної реєстрації Звенигородської районної державної адміністрації,

третя особа - Державна інспекція сільського господарства в Черкаській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 07 грудня 2016 року у складі суді Кравченко Т. М. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 09 лютого 2017 року в складі колегії суддів: Сіренка Ю. В., Пономаренко В. В., Ювшина В. І.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Звенигородська місцева прокуратура Черкаської областізвернулася до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Черкаській області, ОСОБА_3, Фермерського господарства Зернятко Плюс (далі - ФГ Зернятко Плюс ), Фермерського господарства Лащове (далі - ФГ Лащове ), Сектору державної реєстрації Звенигородської районної державної адміністрації (далі - сектор державної реєстрації Звенигородської РДА), третя особа - Державна інспекція сільського господарства в Черкаській області, про визнання незаконним і скасування рішень органу державної влади, визнання договорів оренди та суборенди недійсним.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що наказами Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 22 липня 2014 року ОСОБА_3 наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, площею 15,5769 га, розташованої в адміністративних межах Боровиківської сільської ради Звенигородського району, та земельної ділянки, площею 12,7313 га, розташованої в адміністративних межах Юрківської сільської ради Звенигородського району, для ведення фермерського господарства. Розроблена на замовлення ОСОБА_3 землевпорядна документація затверджена наказами Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 24 грудня 2014 року № 23-6387/14-14-СГ та від 26 лютого 2015 року № 23-1111/14-15-СГ. На підставі вищевказаних наказів між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_3 24 грудня 2014 року укладений договір оренди земельної ділянки площею 15,5769 га, розташованої в адміністративних межах Боровиківської сільської ради Звенигородського району, та 26 лютого 2015 року укладений договір оренди земельної ділянки площею 12,7313 га, розташованої в адміністративних межах Юрківської сільської ради Звенигородського району, що зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 12 березня 2015 року між ОСОБА_3 та ФГ Зернятко Плюс укладений договір суборенди земельної ділянки площею 15,5769 га, розташованої в адміністративних межах Боровиківської сільської ради Звенигородського району, та 24 березня 2015 року укладений договір суборенди земельної ділянки площею 12,7313 га, розташованої в адміністративних межах Юрківської сільської ради Звенигородського району.Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03 червня 2016 ФГ Зернятко Плюс зареєстроване 02 грудня 2013 року. Засновником фермерського господарства є ОСОБА_3Керівником юридичної особи з 22 грудня 2014 року також є ОСОБА_3 Таким чином, ОСОБА_3порушуючи вимоги статті 134 ЗК України , отримав земельні ділянки як громадянин для ведення фермерського господарства, будучи засновником і керівником раніше створеного ФГ Зернятко Плюс із метою уникнення проведення земельних торгів. Враховуючи те, що ОСОБА_3при укладанні спірних договорів оренди земельних ділянок мав намір додатково отримати землю в обхід встановленого земельним законодавством порядку щодо проведення конкурсних торгів, то договори оренди землі від 24 грудня 2014 року та 26 лютого 2015 року, а також укладені в подальшому договори суборенди підлягають визнанню недійсними. Крім того, земельні ділянки, надані ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства, розташовані не єдиним масивом, а у віддалених одне від одного місцях на відстані 17 км, та в адміністративних межах різних сільських рад Звенигородського району, не мають необхідної сукупності ознак для визнання їх єдиним масивом, та не могли бути надані фізичній особі в оренду без застосування земельних торгів відповідно до статті 7 Закону України Про фермерське господарство .

Посилаючись на викладене, позивач, з урахуванням уточнених вимог, просив визнати незаконними і скасувати накази Головного управління Держземагентства у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду від 24 грудня 2014 року № 23-6387/14-14-СГ та від 26 лютого 2015 року № 23-1111/14-15-СГ; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 15,5769 га, розташованої в адміністративних межах Боровиківської сільської ради Звенигородської району, укладений 24 грудня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області і ОСОБА_3, та договір оренди земельної ділянки площею 12,7313 га, розташованої в адміністративних межах Юрківської сільської ради Звенигородської району, укладений 26 лютого 2015 року між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_3; визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки площею 15,5769 га, розташованої в адміністративних межах Боровиківської сільської ради Звенигородського району, укладений 05 серпня 2016 року між ФГ Лащове та ОСОБА_3, та договір суборенди земельної ділянки площею 12,7313 га, розташованої в адміністративних межах Юрківської сільської ради Звенигородського району, укладений 05 серпня 2016 року між ФГ Лащове та ОСОБА_3, скасувавши їх державну реєстрацію.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 07 грудня 2016 року позов Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області задоволено. Визнано незаконними та скасовано накази Головного управління Держземагентства у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду від 24 грудня 2014 року № 23-6387/14-14-СГ та від 26 лютого 2015 року № 23-1111/14-15-СГ. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 15,5769 га, розташованої в адміністративних межах Боровиківської сільської ради Звенигородської району, укладений 24 грудня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області і ОСОБА_3, та скасовано його державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 05 березня 2015 року за № 8952890. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 12,7313 га, розташованої в адміністративних межах Юрківської сільської ради Звенигородської району, укладений 26 лютого 2015 року між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області і ОСОБА_3 , та скасовано його державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 24 березня 2015 року за № 9152218. Визнано недійсним договір суборенди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 15,5769 га, розташованої в адміністративних межах Боровиковської сільської ради Звенигородського району, укладений 05 серпня 2016 року між ФГ Лащове та ОСОБА_3, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 11 серпня 2016 року за № 15937898. Визнано недійсним договір суборенди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 12,7313 га, розташованої в адміністративних межах Боровиковської сільської ради Звенигородського району, укладений 05 серпня 2016 року між ФГ Лащове та ОСОБА_3 , який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 11 серпня 2016 року за № 15937840. У задоволенні позову Звенигородської місцевої прокуратури до ФГ Зернятко Плюс та Сектору державної реєстрації Звенигородської районної державної адміністрації відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки на момент прийняття оскаржуваних наказів Головним управлінням Держземагентства в Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду від 24 грудня 2014 року та від 26 лютого 2015 року, а також на момент укладення договорів оренди земельних ділянок від 24 грудня 2014 року та від 26 лютого 2015 року ФГ Зернятко Плюс , засновником і керівником якого є ОСОБА_3, вже набуло статусу юридичної особи та мало у своїй власності земельну ділянку, то отримання у подальшому земельних ділянок площею 15,5769 га та 12,7313 га в оренду, яке відбулося без проведення земельних торгів, суперечить вимогам статей 124 , 134 ЗК України та є підставою для визнання наказів Головного управління Держземагентства у Черкаській області і договорів оренди недійсними.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 09 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що на момент прийняття оскаржуваних наказів та на момент укладення спірних договорів земельних ділянок ФГ Зернятко Плюс , засновником і керівником якого є ОСОБА_3, вже набуло статусу юридичної особи, так як засноване 02 грудня 2013 року, що підтверджується витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та мало в своїй власності земельну ділянку, а відтак подальше отримання таких земельних ділянок має відбуватися відповідно до вимог, передбаченими статтею 124 ЗК України , якою встановлено порядок такої передачі, а саме, передачі земельної ділянки має передувати проведення земельних торгів із подальшою реєстрацією фермерського господарства. При цьому твердження апелянта щодо відсутності підстав для звернення прокурора до суду із цим позовом на підставі статті 45 ЦК України є необґрунтованими, оскільки у такий спосіб прокурор реалізує свої представницькі повноваження у сфері охорони земель.

У березні 2017 року ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 07 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 09 лютого 2017 року, в якій просив скасувати вказані судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами першої й апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права. Вказує на те, що позивач не вказує юридичну особу, права якої порушено оскаржуваними рішеннями, а тому неможливо встановити, чи наділена така особа власними повноваженнями і чи може самостійно звернутися до суду за захистом своїх прав. Суд повинен був врахувати склад осіб, які мають брати участь у справі, вказати в рішенні особу, в інтересах якої прокурором заявлено позов, та зазначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, і наявність підстав для здійснення такого представництва. В матеріалах справи відсутні будь-які докази здійснення Держсільгоспінспекцією своїх повноважень щодо здійснення контролю (проведення перевірки, внесення приписів чи розпоряджень, подання матеріалів до правоохоронних органів для притягнення їх до відповідальності), з чого вбачається відсутність такого контролю з боку Держсільгоспінспекції, та, в зв'язку з відсутністю такого, відсутність порушених прав. Землі, які є предметом цього спору, були вільними, жодна особа не зверталася із заявою про отримання їх у користування, а тому передчасно стверджувати про порушення прав фізичних чи юридичних осіб при проведенні земельних торгів. Крім того, накази Головного управління Держземагентства у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду є ненормативними актами індивідуальної дії, що застосувались одноразово і які вичерпали свою дію шляхом виконання.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 березня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та надано строк на подання заперечення на касаційну скаргу.

У травні Звенигородська місцева прокуратура Черкаської області подала заперечення на касаційну скаргу, згідно з якими подання позовної заяви прокуратурою обумовлено необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні принципу законності при передачі земель державної власності у користування. ОСОБА_3 отримав земельні ділянки як громадянин для ведення фермерського господарства при цьому вже будучи засновником і керівником раніше створеного ФГ Зернятко Плюс з метою уникнення проведення земельних торгів.

Ухвалою від 09 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.

Станом на час розгляду справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із закриттям провадження у справі.

Судом установлено, що 14 липня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держземагентства у Черкаській області з клопотаннями про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 15,5769 га в адміністративних межах Боровиківської сільської ради та орієнтовною площею 12,0 га в адміністративних межах Юрківської сільської ради Звенигородського району для ведення фермерського господарства.

Згідно з наказами Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 22 липня 2014 року ОСОБА_3наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель державної власності в оренду, розташованих в адміністративних межах Боровиківської та Юрківської сільських рад Звенигородського району.

Висновками відділу Держземагентства у Звенигородському районі Черкаської області від 04 листопада 2014 року погоджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства - площею 12,7313 га в адміністративних межах Юрківської сільської ради Звенигородського району та площею 15,5769 га в адміністративних межах Боровиківської сільської ради Звенигородського району.

Наказом Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 24 грудня 2014 року № 23-6387/14-14-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_3земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності, площею 15,5769 га (кадастровий номер НОМЕР_3) в оренду терміном на 25 років, для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Боровиківської сільської ради Звенигородського району Черкаської області.

Наказом Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 26 лютого 2015 року № 23-1111/14-15-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_3земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності, площею 12,7313 га, (кадастровий номер НОМЕР_2) в оренду терміном на 25 років, для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Юрківської сільської ради Звенигородського району Черкаської області.

На підставі вищевказаних наказів між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_3 24 грудня 2014 року укладений договір оренди земельної ділянки площею 15,5769 га, розташованої в адміністративних межах Боровиківської сільської ради Звенигородського району, а 26 лютого 2015 року - договір оренди земельної ділянки площею 12,7313 га, розташованої в адміністративних межах Юрківської сільської ради Звенигородського району, що зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

12 березня 2015 року між ОСОБА_3 та ФГ Зернятко Плюс укладений договір суборенди земельної ділянки площею 15,5769 га, розташованої в адміністративних межах Боровиківської сільської ради Звенигородського району та 24 березня 2015 року укладений договір суборенди земельної ділянки площею 12,7313 га, розташованої в адміністративних межах Юрківської сільської ради Звенигородського району.

17 травня 2016 року вказані договори суборенди між ОСОБА_3 та ФГ Зернятко Плюс достроково розірвано. Договори про дострокове розірвання договорів суборенди зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08 червня 2016 року.

0 5 серпня 2016 року між ОСОБА_3 та ФГ Лащове укладені договори суборенди земельних ділянок - площею 15,5769 га, розташованої в адміністративних межах Боровиківської сільської ради Звенигородського району, та площею 12,7313 га, розташованої в адміністративних межах Юрківської сільської ради Звенигородського району. Вказані договори суборенди зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11 серпня 2016 року.

Задовольняючи позов Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_3, отримуючи в оренду земельні ділянки вже був головою ФГ Зернятко Плюс , а отже, отримання цих земельних ділянок здійснено з порушенням вимог ЗК України щодо проведення земельних торгів.

Перевіряючи законність та обґрунтованість постановлених у справі рішень, Верховний Суду приходить до наступного.

Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК ) України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).

Згідно з частинами першою та другою статті 1 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК ) України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України у вказаній редакції, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу (частини друга та третя статті 21 ГПК України ).

Отже, на момент звернення до суду у цій справі сторонами у господарському процесі за загальним правилом могли бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 12 ГПК України у зазначеній редакції господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Таким чином, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів відбувається залежно від їхнього предмета та суб'єктного складу їх учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним і скасувати накази про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки, визнати недійсним укладені відповідачами договори оренди та суборенди земельних ділянок, скасувати державну реєстрацію цих договорів. Позовні вимоги мотивував, зокрема, тим, що ОСОБА_3 на час отримання земельних ділянок вже був керівником ФГ Зернятко Плюс та займався фермерським господарством.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про фермерське господарство (далі також - Закон) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону у зазначеній редакції для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону у вказаній редакції).

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

Суди попередніх інстанцій встановили, що на момент укладенняміж Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_3 договорів оренди земельних ділянок ( 24 грудня 2014 року та 26 лютого 2015 року) останній вже був засновником ФГ Зернятко Плюс , що підтверджується протоколом № 2 загальних зборів членів ФГ Зернятко Плюс від 22 грудня 2014 року.

Перевіряючи дотримання судами норм процесуального права щодо суб'єктної юрисдикції, Верховний Суд звертає увагу на те, що надані ОСОБА_3 в оренду земельні ділянки фактично були передані ним у користування його ж ФГ Зернятко Плюс на підставі договорів суборенди, а потім шляхом дострокового розірвання цих договорів спірні земельні ділянки 05 серпня 2016 року передані в суборенду ФГ Лащове , керівником якого є ОСОБА_3 з 27 липня 2016 року, що підтверджується витягом із Єдиного державного реєстру юридичних ociб та фізичних осіб-підприємців.

Тобто, відбулася заміна орендаря земельної ділянки: права й обов'язки орендаря за договором оренди земельної ділянки перейшли до фермерського господарства, а тому сторонами спору є юридичні особи.

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов'язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

З огляду на це Верховний Суд дійшов висновку, що у цій справі спір є пов'язаним з наданням без проведення земельних торгів в оренду земельних ділянок існуючому фермерському господарству шляхом надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства його засновнику і подальшого передання цієї ділянки у користування ФГ Лащове .

Спори юридичних осіб, зокрема органів державної влади та місцевого самоврядування, із зареєстрованими в установленому порядку фермерськими господарствами мають розглядатися за правилами господарського судочинства.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц та від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу .

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього кодексу , є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Враховуючи те, що позовні вимоги мають розглядатися за правилами господарського, а не цивільного судочинства, Верховний Суд вважає, що рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 07 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 09 лютого 2017 року необхідно скасувати, а провадження у справі - закрити.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 255 , пунктом 5 частини першої статті 409 , частинами першою та другою статті 414 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 07 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 09 лютого 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Черкаській області, ОСОБА_3, Фермерського господарства Зернятко Плюс , Фермерського господарства Лащове , Сектору державної реєстрації Звенигородської районної державної адміністрації, третя особа - Державна інспекція сільського господарства в Черкаській області, про визнання незаконними та скасування рішень органу державної влади, визнання договорів оренди та суборенди недійсними закрити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

С.О. Погрібний

О.В. Ступак

Г. І.Усик