Рішення

від 30.10.2018 по справі 925/626/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

---

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "30" жовтня 2018 р.м. Одеса   Справа № 925/626/18 Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В., секретар судового засідання Цісельський К.О., за участю представників учасників справи: від прокуратури: Коновал С.С., від позивача: не з'явився, від відповідача: Фірсов Д.О., розглянув у відкритому засіданні справу за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Тальнівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Інтелектуальні навігаційні системи” про стягнення 313051,99 грн. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18.06.2018 р. передано позовні матеріали № 925/626/18 за підсудністю до Господарського суду Одеської області. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.07.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 925/626/18, призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 30.07.2018 р. Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.07.2018 р. оголошено перерву у підготовчому засіданні до 20.08.2018 р. Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.08.2018 р. продовжено строк підготовчого провадження до 01.10.2018 р., відкладено підготовче засідання на 19.09.2018 р. Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.09.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 02.10.2018 р. Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.10.2018 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 30.10.2018 р. Згідно із приписами ст.ст.233,240 ГПК України в судовому засіданні 30.10.2018 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури (далі – Прокурор) в інтересах держави в особі Тальнівської міської ради (далі – Міськрада) звернувся до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Інтелектуальні навігаційні системи” (далі – ТОВ ,,Інтелектуальні навігаційні системи”) про стягнення 313051,99 грн доходу, отриманого від безпідставно набутого майна. Обґрунтовуючи позовну заяву, Прокурор посилається на приписи ст.ст.1212,1214 ЦК України та вказує, що: відповідач використовує земельну ділянку за відсутності будь-яких правовстановлюючих документів на неї; з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у ТОВ ,,Інтелектуальні навігаційні системи” існує обов'язок укласти договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,3264 га за адресою: Черкаська обл., м. Тальне, вул. Зої Космодемянської, 51а, кадастровий номер: 7124010100:02:001:2578; внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів відповідач в період з 01.06.2015 р. по 01.06.2018 р. отримав дохід шляхом нездійснення орендних платежів до бюджету в розмірі ціни позову. У відзиві на позовну заяву ТОВ ,,Інтелектуальні навігаційні системи” просить у задоволенні позову відмовити, оскільки з моменту набуття права власності на нерухоме майно до нього згідно ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України перейшло право користування земельною ділянкою, в зв'язку з чим не можна вважати, що відповідач без достатньої правової підстави використовує землю, а, відтак, положення ст.ст.1212,1214 ЦК України не підлягають застосуванню в даному випадку. Крім того, на думку ТОВ ,,Інтелектуальні навігаційні системи”, несплата орендної плати взагалі не є отриманим доходом. Також відповідач зазначає, що він не ухиляється від укладення договору оренди, проте вважає, що це питання має вирішуватись у справі за окремим позовом, а не у справі про стягнення з особи доходу за використання майна, яке було безпідставно набуте. Прокурор подав заперечення на відзив, в яких наполягає на тому, що ухилення від обов'язкового внесення орендних платежів за користування земельною ділянкою являється передумовою для застосування положень ст.ст.1212, 1214 ЦК України, про що свідчать висновки Верховного суду України, викладені у постановах по справам № 922/207/15, № 922/5468/14. Міськрада свою позицію з приводу спірних правовідносин не повідомила та жодного разу з невідомих причин не забезпечила явку в судове засідання свого представника. Розглянувши матеріали справи, перевіривши відповідність доводів учасників справи фактичним її обставинам та нормам українського законодавства, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з урахуванням наступного. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 16.05.2018 р. ТОВ ,,Інтелектуальні навігаційні системи” 20.03.2015 р. оформлено право власності на комплекс будівель, які належали ТОВ ,,Актів-Транском”, за адресою: Черкаська область, м. Тальне, вул. Космодем'янської Зої (вул. Чумацька), 51а. На теперішній час відповідач використовує земельну ділянку (площа: 1,3264 га, кадастровий номер: 7124010100:02:001:2578), на якій розташоване належне йому на праві власності нерухоме майно, без укладання договору оренди землі або іншого правовстановлюючого документу, що не заперечується учасниками справи. При зверненні з позовом Прокурор послався на норми ст.ст.1212, 1214 ЦК України як на правову підставу своїх вимог та зауважив, що заявлена до стягнення сума – це не сплачена відповідачем орендна плата за використання земельної ділянки комунальної власності, яка мала б надійти до бюджету в разі укладення договору оренди. Отже, ТОВ ,,Інтелектуальні навігаційні системи” отримало дохід від безпідставно набутого майна. Господарський суд вказує, що механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, викладено у ст.120 ЗК України, за змістом ч.2 якої, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Між тим, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, адже відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, з огляду на що новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства. Таким чином, з дня виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право на земельну ділянку, розташовану під нерухомістю. Одночасно господарський суд вказує, що вимога про стягнення несплачених коштів за використання земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, які б надійшли до бюджету у випадку укладення договору оренди, за своєю суттю є намаганням відшкодувати збитки у вигляді упущеної вигоди, тобто доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності. Відповідне право закріплено в ст.224 ГК України та ст.22 ЦК України. До спірних правовідносин положення ст.ст.1212, 1214 ЦК України не застосовуються. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 25.05.2018 р. по справі № 922/3413/17. На підставі ч.4 ст.236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Посилання Прокурора на постанови Верховного суду України по справам № 922/207/15, № 922/5468/14 суд не враховує, т.я. ці судові рішення суперечать практиці касаційної інстанції, сформованій пізніше. З огляду на викладене, те, що жодних доходів у зв'язку з нездійсненням платежів за користування землею ТОВ ,,Інтелектуальні навігаційні системи” не отримало, а також те, що з урахуванням приписів ст.120 ЗК України знаходження майна відповідача на земельній ділянці не можна вважати безпідставним, у задоволенні заявленого з посиланням на приписи ст.ст.1212,1214 ЦК України позову про стягнення 313051,99 грн як доходу, отриманого від безпідставно набутої землі, слід відмовити. Окремо господарський суд вважає за необхідне звернути увагу Прокурора та Міськради на те, що відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди є видом господарсько-правової відповідальності, передумови для притягнення порушника до якої встановлено в т.ч. ЗК України. Згідно ч.ч.1 та 2 ст.152 ЗК держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. За змістом п. ,,д” ч.1 ст.156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. В ч.ч.1 та 3 ст.157 ЗК України закріплено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284 (із змінами) затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, в якому передбачено, що: -          власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок (п.1 Порядку); -          розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться  земельні ділянки (п.2 Порядку); -          відшкодуванню підлягають:… інші збитки власників землі і землекористувачів, у т.ч. орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані (п.3 Порядку); -          збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у т.ч. орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше ніж протягом одного місяця після затвердження актів комісій (п.5 Порядку). Підсумовуючи наведене, господарський суд зазначає, що Прокурор та Міськрада в майбутньому вправі подати до господарського суду позов про відшкодування завданих власнику земельної ділянки збитків у вигляді упущеної вигоди, в якому слід довести наявність у діяннях ТОВ ,,Інтелектуальні навігаційні системи” складу господарського правопорушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді відшкодування збитків. При цьому зверненню до суду повинні передувати дії, названі в Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284 (із змінами). Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, – на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Витрати по сплаті судового збору за подання позову суд з урахуванням відмови у позові покладає на особу, яка їх понесла. Керуючись ст.ст.129,233,237,238,240,241 ГПК України, вирішив: У позові відмовити. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного його тексту і може бути оскаржено в апеляційному порядку. Повне рішення складено 01 листопада 2018 р. Суддя                                                                                   Л.В. Лічман