Постанова

від 01.11.2018 по справі 815/337/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

01 листопада 2018 року

справа №815/337/18

адміністративне провадження №К/9901/62559/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

при секретарі судового засідання Гутніченко А.М.

за участю представників

позивача - Чорного О.В. за Ордером Серії ОД №306684 від 29 вересня 2018 року

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Перлина Агро на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року у складі судді Харченко Ю.В. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2018 року у складі суддів Єщенка О.В., Димерлія О.О., Шеметенко Л.П. у справі №815/337/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Перлина Агро до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

26 січня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Перлина Агро (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 16 січня 2018 року №0002641409, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за податковими зобов'язаннями 99000 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 24750 грн. та №0002661409, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями 416869 грн. 40 коп. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 104217 грн. 40 коп., з мотивів безпідставності їх прийняття.

18 травня 2018 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2018 року, позов Товариства задоволено частково, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 16 січня 2016 року №0002661409. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Впродовж судових розглядів суди попередніх інстанцій надаючи фактично оцінку спірним податковим повідомленням - рішенням від 16 січня 2018 року, як зазначено у позові, додатках до позову, податкових повідомленнях-рішеннях, як актах індивідуальної дії, у судових рішеннях зазначили дату спірних повідомлень - рішень 16 січня 2016 року, тим самим помилившись у правильності визначення року їх прийняття (том 1 арк. справи 93-94). Суд з огляду на те, що при розгляді справи оцінка надавалась саме актам індивідуальної дії від 16 січня 2018 року, спір по суті вирішений стосовно саме цих рішень суб'єкта владних повноважень, вважає за можливе здійснити касаційний перегляд у справі, предметом якого є правомірність відмови судами у позові Товариству в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 16 січня 2018 року №0002641409. Вбачається, що способом виправлення помилки в рішенні суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції є самостійне усунення судами допущених описок.

28 вересня 2018 року Товариством подано касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135, пункту 152.9 статті 152 Податкового кодексу України, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення від 16 січня 2018 року №0002641409 та ухвалити нове рішення, яким позов Товариства задовольнити у повному обсязі.

01 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребувано справу № 815/337/18 з Одеського окружного адміністративного суду.

17 жовтня 2018 року справа № 815/337/18 надійшла до Верховного Суду.

22 жовтня 2018 року податковим органом наданий відзив на касаційну скаргу Товариства до Верховного Суду, у якому відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог Товариства та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні касаційної скарги в повному обсязі, та у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 38477119, перебуває на податковому обліку з 19 грудня 2013 року, є платником податку на додану вартість.

Податковим органом у листопаді-грудні 2017 року проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства, зокрема з питань податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2017 року, результати якої викладені в акті перевірки від 22 грудня 2017 року №000837/15-32-14-09/38477119 (далі - акт перевірки), на підставі якого керівником податкового органу 16 січня 2018 року прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням - рішенням №0002641409, яке є предметом касаційного перегляду, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 99000 грн., за порушення пунктів 44.1,44.2 статті 44, підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 24750 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем, як позичальником 25 грудня 2014 року укладено договір з ФГ Любас , як позикодавцем про надання поворотної фінансової допомоги, на виконання умов якого ФГ Любас перераховано на користь Товариства грошові кошти в сумі 550 000 грн., з призначенням платежу - Поворотна фінансова допомога згідно договору №2251214 від 25 грудня 2014 року , повернення якої до 31 грудня 2014 року не відбулося.

Аналізуючи положення підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що поворотна фінансова допомога є різновидом фінансової допомоги, сумою коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

До складу інших доходів відповідно до підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відноситься суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Позивач звітував до податкового органу Податковою декларацією з податку на прибуток підприємства 28 серпня 2015 року в розділі дев'ятому Особливі відмітки якої зазначено про те, що це є податкова декларація платника податку на прибуток, основною діяльністю якого є виробництво сільськогосподарської продукції, яка надана за формою декларації затвердженою на виконання пункту 46.5 статті 46 Податкового кодексу України наказом Міністерства доходів і зборів України від 30 грудня 2013 року №872 (Зареєстровано Міністерством юстиції України 20 січня 2014 року за номером 103/24880), податковий орган здійснив перевірку саме даних цієї декларації та встановив порушення у формуванні доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (том 1 а.с.173-177).

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, а саме податкову декларацію з податку на прибуток, яка подана позивачем з урахуванням особливостей, встановлених підпунктом 152.9.1 пункту 152.9 статті 152 Податкового кодексу України для виробників сільськогосподарської продукції, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року. Крім того, судами попередніх інстанцій не встановлено факт повернення поворотної фінансової допомоги станом на 30 червня 2015 року (кінець звітного податкового періоду).

Натомість суди попередніх інстанцій помилково висновувалися на тому, що річний звітний податковий період узгоджується з приписами підпункту 152.9.1 пункту 152.9 статті 152 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановленими для подання декларації на загальних підставах.

З огляду на належність доказів судами помилково покладена інформація наведена довідкою Миколаївської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області №560/2.03.15, згідно якої Товариство у 2015 році є платником єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників, замість оцінки податкової декларації та наслідків обліку її даних у податковій звітності податкового органу, зокрема інтегровану картку платника податку.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушені норми процесуального права внаслідок не дослідження зібраних у справі доказів стосовно збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за податковим повідомленням-рішенням №0002641409 від 16 січня 2018 року, внаслідок чого касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення скасуванню в частині із направленням справи на новий розгляд у відповідній частині.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Перлина Агро задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2018 року у справі №815/337/18 скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002641409 від 16 січня 2018 року, та направити справу у цій частині на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2018 року у справі №815/337/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер