Рішення

від 01.10.2018 по справі 911/1108/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1108/18

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Бойко О.Ю., розглянувши справу

за позовом Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, с. Софіївська Борщагівка в інтересах держави в особі Державної фіскальної служби України, м. Київ,

до відповідачів 1) Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Ірпінь,

2) Університету Державної фіскальної служби України, м. Ірпінь,

про визнання недійсним договору та стягнення 3 262 355,35 грн.

за участю представників:

від прокуратури: ОСОБА_1, посвідчення від 02.02.2015 № 031869;

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 02.04.2018 № 99-99-10-17/18;

від відповідача 1: не з'явився ;

від відповідача 2: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, с. Софіївська Борщагівка (далі по тексту - прокурор) звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Державної фіскальної служби України, м. Київ (далі по тексту - ДФС України) з позовною заявою від 23.05.2018 №440вих-18 до відповідача - Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Ірпінь (далі по тексту ІФЮА у формі ТОВ) в якому просить суд:

- визнати недійсним договір оренди №1117194 від 07.03.2011, укладений між Національним університетом державної податкової (фіскальної) служби України та ІФЮА у формі ТОВ;

- стягнути з ІФЮА у формі ТОВ на користь Університету державної фіскальної служби України 3 262 355,35 грн., сплачені Університетом за договором від 07.03.2011 №1117194;

- покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 50 697,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір суперечить інтересам держави і суспільства, у зв'язку з чим такий правочин повинен бути визнаний судом недійсним, а сплачені на його підставі кошти підлягають поверненню.

Представництво інтересів держави у суді прокурор обґрунтовує неналежним виконанням своїх повноважень Державною фіскальною службою України.

Ухвалою суду від 31.05.2018 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1108/18, підготовче засідання у справі №911/1108/18 призначено на 04.07.2018.

18.06.2018 від ІФЮА у формі ТОВ до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки: по-перше, прокуратурою визначено неналежного позивача у цій справі, по-друге, Університет державної фіскальної служби України витрати на оплату послуг оренди майна здійснював зі спеціального фонду, який формувався за рахунок самостійно зароблених коштів, а згідно п.10.1.4 Університет самостійно розпоряджається такими коштами, по-третє, прокуратура просить стягнути з відповідача на користь Університету державної фіскальної служби України кошти у розмірі 3 262 355,35 грн., тобто на користь третьої особи, яка на даний момент взагалі не є стороною по справі.

Також, 18.06.2018 від Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі ТОВ до господарського суду надійшла заява про застосування строку позовної давності від 18.06.2018, в якій відповідач просить суд застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної фіскальної служби України.

02.07.2018 від ДФС України до господарського суду Київської області надійшли пояснення, в яких позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Позивач зазначив, що реабілітаційно-оздоровчий комплекс Сосновий бір вибув з державної власності шляхом укладення відповідачем 1 та відповідачем 2 договору купівлі-продажу на відкритих торгах (аукціоні) всупереч законодавству, що підтверджено судовим рішенням. Відносини, у які вступили сторони, уклавши договір оренди №1117194 від 07.03.2011, є наслідком вищезазначеного незаконного укладення договору купівлі-продажу, який прямо суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а тому вказаний договір оренди, на думку позивача, необхідно визнати недійсним в судовому порядку.

Позивач зазначив, що враховуючи аналогічні обставини, господарським судом Київської області у справі №911/1023/17 задоволено вимогу прокурора про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 13.02.2014 №1432112 та встановлено, що визнання недійсним договору оренди нерухомого майна з причин недодержання сторонами вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, є підставою для стягнення за рішенням суду в дохід держави всього одержаного за таким правочином.

04.07.2018 від Києво-Святошинської місцевої прокуратури до господарського суду Київської області надійшли письмові пояснення №639вих18 від 02.07.2018 з додатковим обґрунтуванням підстав представництва інтересів держави в суді в особі ДФС України.

Також, 04.07.2018 від Києво-Святошинської місцевої прокуратури до господарського суду Київської області надійшла заява №648вих18 від 02.07.2018 про залучення до участі у справі №911/1108/18 у якості співвідповідача Університету державної фіскальної служби України та заява №640вих18 від 02.07.2018, в якій прокуратура просить суд пункт 3 прохальної частини позовної заяви вважати вірною у наступній редакції: стягнути з ІФЮА у формі ТОВ у дохід держави грошові кошти у сумі 3 262 355,35 грн., сплачені Університетом за договором оренди нерухомого майна №1117194 від 07.03.2011.

04.07.2018 від Університету державної фіскальної служби України до господарського суду Київської області надійшла заява, в якій заявник просить суд залучити його до участі в розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

В судовому засіданні 04.07.2018 оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 09.07.2018.

09.07.2018 від Університету державної фіскальної служби України до господарського суду Київської області надійшли письмові пояснення №1755/91-91-01-23, в яких Університет зазначає, що Університет державної фіскальної служби України є правонаступником Національного університету державної податкової служби України. Вказує, що спірний договір порушує інтереси держави, а саме Університету державної фіскальної служби України у частині використання бюджетних коштів. Наголошує на тому, що витрати на оплату послуг оренди майна за спірним договором оренди здійснювалось зі спеціального фону, який формувався за рахунок самостійно зароблених університетом коштів. Таким чином, твердить, що кошти, сплачені Університетом за цим договором, мають бути стягнуті з Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі ТОВ на користь Університету державної фіскальної служби України.

Ухвалою суду від 09.07.2018 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Університет Державної фіскальної служби України, м. Ірпінь (далі по тексту - Університет ДФСУ), прийнято до розгляду заяву від 02.07.2018 №640вих18 Києво-Святошинської місцевої прокуратури про зміну предмету позову, оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 30.07.2018.

10.07.2018 від Києво-Святошинської місцевої прокуратури до господарського суду Київської області надійшла відповідь на відзив №659вих18 від 05.07.2018, в якій прокурор наголошує на тому, що підстави для звернення до суду з даним позовом у прокурора виникли у зв'язку з прийняттям судом рішення від 15.08.2016 у справі №911/1030/16, яким задоволено позов заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі уповноваженого органу: Державної фіскальної служби України та Регіонального відділення Фонду державного майна України в Київській області до Національного університету державної податкової служби України, Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області про визнання незаконним та скасування рішення та повернення майна у державну власність. Саме вказаним рішенням суду встановлені обставини незаконності вибуття з володіння держави належного їй майна та створено правову підставу для стягнення незаконно сплачених бюджетних коштів за користування вказаним майном.

12.07.2018 від Державної фіскальної служби України до господарського суду Київської області надійшла відповідь на відзив №200/99-99-10-03-16 від 10.07.2018, в якій позивач зазначає, що на виконання рішення господарського суду Київської області від 15.08.2016 у справі №911/1030/16 реабілітаційно-оздоровчий комплекс Сосновий бір витребувано з чужого незаконного володіння ІФЮА у формі ТОВ на користь держави в особі уповноваженого органу - Державної фіскальної служби України. Відомості про речові права на нерухоме майно (реабілітаційно-оздоровчий комплекс Сосновий бір ) 18.12.2017 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником якого є держава в особі Державної фіскальної служби України. Враховуючи наведене, Державна фіскальна служба України є єдиним правомірним набувачем об'єкту нерухомого майна реабілітаційно-оздоровчий комплекс Сосновий бір , що є об'єктом оренди, а отже є належним позивачем у справі.

30.07.2018 від Університету ДФСУ до господарського суду Київської області надійшов відзив на позов від 30.07.2018 №1931/9191-01-23, в якому відповідач 2 зазначає, що саме він має бути позивачем у даній справі, оскільки в аналогічній справі №911/1023/17 позов подавався в інтересах держави в особі Університету державної фіскальної служби України.

Ухвалою суду від 30.07.2018 клопотання відповідача 2 Університету ДФСУ про розгляд справи спочатку задоволено, підготовче засідання у справі №911/1108/18 відкладено на 20.08.2018.

02.08.2018 від ДФС України до господарського суду Київської області надійшла відповідь на відзив від 31.07.2018 №227/99-99-10-03-16, в якій позивач зазначає, що з урахуванням ч.3 ст.228 ЦК України та ст. 208 ГК України у разі визнання правочину недійсним в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане за таким правочином, відтак доводи відповідача 2 про те, що кошти, сплачені за спірним договором оренди, слід стягувати на користь Університету ДФС України, є безпідставними.

14.08.2018 від Києво-Святошинської місцевої прокуратури до господарського суду Київської області надійшла відповідь на відзив №761-18 від 10.08.2018, в якому прокурор зазначає, що позовна вимога про визнання недійсним договору №1117194 від 07.03.2011, укладеного між Національним університетом державної податкової (фіскальної) служби України (правонаступником якого є Університет ДФС України) та ТОВ Міжрегіональна фінансово-юридична академія (правонаступником якої є Ірпінська фінансово-юридична академія у формі ТОВ) пред'явлена до обох сторін оспорюваного правочину, у зв'язку з чим вказані установи являються співвідповідачами у справі.

Також, 14.08.2018 від Києво-Святошинської місцевої прокуратури до господарського суду Київської області надійшла відповідь на заяву про застосування строків давності від 10.08.2018 №767вих18, в якій прокурор зазначає, що якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу яка його порушила, довідався або мав довідатись саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватись перед судом як прокурором, так і позивачем у справі. Враховуючи викладене, підстави для звернення до суду з даним позовом у прокурора виникли у зв'язку з прийняттям судом рішення господарського суду Київської області від 15.08.2016 у справі №911/1030/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2017, яким задоволено позов заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради, а також про витребування з незаконного чужого володіння Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі ТОВ на користь держави в особі ДФС України реабілітаційно-оздоровчий комплекс Сосновий Бір , що розташований за адресою смт. Ворзель, вул. Кірова, 3.

Прокурор вказує, що саме цим рішенням встановлені обставини незаконності вибуття з володіння держави належного їй нерухомого майна та відповідно створено правову підставу для стягнення незаконно сплачених бюджетних коштів за користування вказаним майном, відтак суд може захистити порушене право держави щодо стягнення незаконно сплачених за оскаржуваним договором оренди бюджетних коштів, шляхом визнання причин пропуску позовної давності поважними та задоволення позовних вимог.

20.08.2018 від Києво-Святошинської місцевої прокуратури до господарського суду Київської області надійшло клопотання про долучення додаткових матеріалів до справи, в якому прокурор також наголосив на тому, що відповідно до договору купівлі-продажу від 26.11.2007 об'єкта нерухомого майна - реабілітаційно-оздоровчого комплексу Сосновий бір , що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Ворзель, по вул. Кірова, 3 вартість проданого об'єкту становить 3 142 235,00 грн. Таким чином, сума сплаченої орендної плати перевищила суму виручки від продажу об'єкта нерухомого майна.

20.08.2018 від Університету ДФС України до господарського суду Київської області надійшло клопотання про долучення додаткових матеріалів до матеріалів справи.

20.08.2018 від ІФЮА у формі ТОВ до господарського суду Київської області надійшло клопотання витребування доказів від 20.08.2018.

Ухвалою суду від 20.08.2018 оголошено перерву в судовому засіданні до 11.09.2018.

Ухвалою суду від 20.08.2018 виправлено допущену у вступній частині ухвали господарського суду Київської області від 30.07.2018 у справі №911/1108/18 описку, вступну частину ухвали господарського суду Київської області від 30.07.2018 у справі №911/1108/18 викладено вірно в новій редакції, в іншій частині ухвалу господарського суду Київської області від 30.07.2018 залишено без змін.

10.09.2018 від Києво-Святошинської місцевої прокуратури до господарського суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 11.09.2018 клопотання відповідача 1 ІФЮА у формі ТОВ про витребування доказів задоволено частково, витребувано ряд доказів від відповідача 2 Університету ДФСУ, підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 01.10.2018.

26.09.2018 від Києво-Святошинської місцевої прокуратури до господарського суду Київської області надійшов супровідний лист з додатками №867вих18 від 25.09.2018.

01.10.2018 від ІФЮА у формі ТОВ на електронну адресу господарського суду Київської області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від 01.10.2018.

01.10.2018 від Університету державної фіскальної служби України до на електронну адресу господарського суду Київської області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 01.10.2018 з'явився прокурор та позивач. Відповідач 1 та відповідач 2 в судове засідання 01.10.2018 не з'явились, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Згідно до частин 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, розглянувши клопотання відповідача 1 та відповідача 2 про відкладення розгляду справи відмовляє в їх задоволенні, з огляду на те, що відкладення судового засідання за клопотанням сторони є правом суду, а не обов'язком, а з огляду на те, що відповідачі були належним чином повідомлені про розгляд справи, їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що матеріалів справи достатньо для прийняття рішення, суд приходить до висновку про розгляд справи за відсутності відповідачів.

Розглянувши позов заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі Державної фіскальної служби України до відповідачів - Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Університету Державної фіскальної служби України про визнання недійсним договору та стягнення 3 262 355,35 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію:

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

(правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладена у постанові від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є зокрема порушення або загроза порушення інтересів держави.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій, чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

Прокурор звернення з позовною заявою у даній справі в інтересах держави в особі Державної фіскальної служби України обґрунтовує тим, що предметом договору про надання послуг оренди нерухомого майна №1117194 від 07.03.2011 - послуги із здавання в оренду приміщення майнового комплексу для проживання та обслуговування студентів і співробітників Національного університету ДПС України, що знаходиться за адресою смт. Ворзель Київської області по вул. Кірова, 3.

Разом з тим, вказаний майновий комплекс являється об'єктом нерухомого майна, який вибув з державної власності всупереч законодавству та волі держави. Статус майнового комплексу як об'єкту державної власності встановлено судовим рішенням у справі №911/1030/16.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про управління об'єктами державної власності управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

В силу положень ст. 4 Закону України Про управління об'єктами державної власності Державна фіскальна служба України, як центральний орган виконавчої влади (уповноважений орган управління) відноситься до суб'єктів управління об'єктами державної власності у зв'язку наявністю відповідних повноважень.

Відповідно до п.п. 11, 38 ч.1 ст.6 Закону України Про управління об'єктами державної власності Державна фіскальна служба України як уповноважений орган управління має повноваження щодо ведення обліку об'єктів державної власності, що перебувають в її управлінні, здійснення контролю за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів та виконання інших передбачених законодавством функцій з управління об'єктами державної власності.

Відповідно до підпунктів 83 та 85 п.4 Положення про Державну фіскальну службу України, затверджене постановою КМУ від 21.05.2014 №236, ДФС відповідно до покладених на неї завдань здійснює внутрішній аудит та контроль за дотриманням вимог законодавства і виконанням службових, посадових обов'язків у ДФС, її територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери її управління, та здійснює управління об'єктами державної власності.

Прокурор твердить, що з моменту укладення договору №1117194 від 07.03.2011 оренди нерухомого майна - майнового комплексу по вул. Кірова, 3 в смт. Ворзель, Київської області, Державною фіскальною службою України як органом, уповноваженим державою здійснювати управління та контроль за ефективним використанням об'єктів державної власності та виділених установам, засновником яких вона є, бюджетних коштів - належних заходів цивільно-правового характеру до усунення вказаних порушень не вжито.

Обґрунтовуючи позов нормами ч.1 ст. 203 ЦК України, ч.3 ст. 215 ЦК України та ч.3 ст.228 ЦК України прокурором зазначено, що дії щодо укладення оспорюваного договору оренди державного майна - реабілітаційно-оздоровчого комплексу Сосновий Бір, як зі сторони Університету, так і зі сторони Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі ТОВ, прокурор розцінює, як такі, що завідомо спрямовані на незаконне заволодіння державним майном та коштами Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, прокурор вказує, що укладений договір №1117194 від 07.03.2011 між Національним університетом державної податкової служби України та ТОВ Міжрегіональна фінансово-юридична академія (правонаступником якої є Ірпінська фінансово-юридична академія у формі ТОВ) порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням бюджетних коштів. З врахуванням вищезазначеного, у зв'язку із неналежним виконанням ДФС України визначених законодавством повноважень та невжиттям жодних заходів цивільно-правового характеру щодо відновлення порушених інтересів держави та усунення порушень у сфері використання бюджетних кошів, прокурор на підставі ч.3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру звертається із даним позовом в інтересах держави в особі Державної фіскальної служби України.

На підставі наведеного суд встановив, що прокурор належним чином обґрунтував наявність порушення інтересів держави та необхідність представництва таких інтересів в суді прокуратурою.

Рішенням суду від 15.08.2016 у справі №911/1030/16 за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної фіскальної служби України, Регіонального відділення Фонду державного майна України в Київської області до Національного університету державної податкової служби України, Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю, виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області про визнання незаконним та скасування рішення та повернення майна у державну власність позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради №143 від 31.07.2007 року Про оформлення правовстановлюючої документації на будівлі і споруди реабілітаційного оздоровчого комплексу Сосновий бір , розташованого в смт. Ворзель, вул. Кірова, 3 за Національним університетом ДПС України ; витребувано з незаконного чужого володіння Ірпінської фінансово-юридично академії у формі ТОВ на користь держави в особі уповноваженого органу - Державної фіскальної служби України об'єкт нерухомого майна - реабілітаційно-оздоровчий комплекс Сосновий бір , що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Ворзель, по вул. Кірова, 3, загальною вартістю 1 665 384,25 грн.; стягнуто з Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі ТОВ на користь прокуратури Київської області 8786,25 грн. судового збору; стягнуто з Національного університету державної податкової служби України на користь прокуратури Київської області 8 786,25 грн. судового збору; стягнуто з Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області на користь прокуратури Київської області 8 786,25 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 у справі №911/1030/16 апеляційну скаргу Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі ТОВ залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2016 у справі №911/1030/16 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2017 у справі №911/1110/18 касаційну скаргу Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі ТОВ залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 у справі № 911/1030/16 залишено без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою Совтрансавто-Холдинг проти України визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в закону силу, не може бути поставлено під сумнів.

Так, під час розгляду справи №911/1030/16 колегією суддів суду першої інстанції встановлено, що реабілітаційно-оздоровчий комплекс Сосновий бір , який розташований за адресою: Київська область, смт. Ворзель, по вулиці Кірова, 3, являючись об'єктом освіти та використовуючись для забезпечення діяльності закладу освіти в якості гуртожитку для проживання студентів університету, перебував у державній власності та рахувався на балансі Національного університету державної податкової служби України.

Не зважаючи на це, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Ірпінської міської ради 20.09.2007 згідно рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 143 від 31.07.2007, за Національним університетом державної податкової служби України Комунальним підприємством Київської обласної ради Ірпінське бюро технічної інвентаризації в книзі: 1-29, номер запису: 160, реєстраційний номер: 20350050 було зареєстровано право власності на нерухоме майно - Реабілітаційно-оздоровчий комплекс Сосновий бір , який розташований за адресою: Київська область, смт. Ворзель, по вулиці Кірова, 3.

В подальшому між Національним університетом державної податкової служби України та товариством з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна фінансово-юридична академія (правонаступником якого є Ірпінська фінансово-юридична академія у формі ТОВ) 26.11.2007 укладено договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна - реабілітаційно-оздоровчого комплексу Сосновий бір , що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Ворзель, по вулиці Кірова, 3. Продаж об'єкта нерухомості відбувся на відкритих торгах (аукціоні), що проводився Товарною біржею Центральна універсальна біржа 16.10.2007.

Разом з тим, вказаний договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна - реабілітаційно-оздоровчого комплексу Сосновий бір укладений всупереч вимогам ст. 5 Закону України Про приватизацію державного майна , яка встановлює мораторій на приватизацію (відчуження) об'єктів освіти та науки.

За вказаних обставин, вказане нерухоме майно вибуло з власності держави з порушенням вимог чинного законодавства шляхом укладення цивільно-правової угоди без дозволу уповноваженого державою органу управління державним майном.

Після проведення процедури відчуження, яка не відповідала вимогам законодавства України, вказаний об'єкт нерухомого майна перебував в оренді Університету для проживання та обслуговування студентів та співробітників вузу. Починаючи з 2008 року по 2014 рік між Університетом та Товариством укладались договори найму (оренди) нерухомого майна. За вказаний період Університетом на користь Товариства за договорами оренди було сплачено 13016083,20 грн.

Правовідносини, які були наслідком укладання зазначеного правочину купівлі-продажу прямо суперечать інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, оскільки призвели до втрат державного бюджету на суму 13016083,20 грн.

Також, встановлено, що після проведення процедури відчуження, яка не відповідала вимогам законодавства України, об'єкт нерухомого майна - Реабілітаційно-оздоровчий комплекс Сосновий бір , який розташований за адресою: Київська область, смт. Ворзель, по вул. Кірова, 3, перебував в оренді у Університету для проживання та обслуговування студентів та співробітників вузу.

Викладені вище обставини встановлені рішенням господарського суду Київської області від 15.08.2016 у справі № 911/1030/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2017.

07.03.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна фінансово-юридична академія та Національним університетом ДПС України укладено оспорюваний договір №1117194 про надання послуг оренди нерухомого майна, відповідно до умов якого:

- орендодавець зобов'язується передати орендарю в строкове платне користування приміщення майнового комплексу для проживання та обслуговування студентів і співробітників Національного університету ДПС України, що знаходиться за адресою: смт. Ворзель, Київської області по вул.. Кірова,3 площею 3461 кв.м., а орендар зобов'язується прийняти це майно та після припинення цього договору повернути майно орендодавцю в належному стані (пункт 1.1 договору);

- майно, що надається в користування, належить орендодавцю за правом власності на підставі договору купівлі-продажу від 26.11.2007 №4031 (приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_3В.), зареєстрованого в комунальному підприємстві Київської обласної ради Ірпніське міське державне бюро технічної інвентаризації 29.12.2007 за номером 17260560 (пункт 1.2 договору);

- орендодавець протягом тижня з дня набрання чинності цим договором передає, а орендар приймає у користування майно, що оформляється відповідним актом, який підписується сторонами (пункт 2.1 договору);

- орендар за користування орендованим майном сплачує орендну плату. Розмір орендної плати з урахуванням індексації становить: 288128,25 грн. за 1 місяць з урахуванням ПДВ. Загальна сума договору складає 28881282,50 грн. з урахуванням ПДВ (пункт 3.1 договору);

- цей договір вважається укладеним і набирає чинності з 07.03.2011 і діє до 31.12.2011 року (пункт 9.1 договору);

29.12.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна фінансово-юридична академія та Національним університетом ДПС України укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно до умов якої сторони погодили внести зміни в п.9.1 та викласти його в наступній редакції: цей договір вважається укладеним і набирає чинності з 07.03.2011 і діє до 29.02.2012.

06.02.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна фінансово-юридична академія та Національним університетом ДПС України укладено додаткову угоду №2, відповідно до умов якої сторони погодили внести зміни в п.3.1 та викласти його в наступній редакції: загальна сума договору складає 3262355,35 грн.

Судом встановлено, що в подальшому на виконання умов договору УДФС перераховано на рахунок Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі ТОВ грошові коти в загальній сумі 3 262 355,35 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи платіжними дорученнями: платіжне доручення №278 від 30.03.2011 на суму 288128,25 грн., платіжне доручення №381 від 28.04.2011 на суму 288 128,25 грн., платіжне доручення №662 від 09.08.2011 на суму 288 128,25 грн., платіжне доручення №664 від 11.08.2011 на суму 288 128,25 грн., платіжне доручення №713 від 01.09.2011 на суму 288 128,25 грн., платіжне доручення №671 від 17.08.2011 на суму 288 128,25 грн., платіжне доручення №879 від 27.10.2011 на суму 288 128,25 грн., платіжне доручення від 29.09.2011 на суму 288 128,25 грн., платіжне доручення №988 від 30.11.2011 на суму 288 128,25 грн., платіжне доручення №82 від 09.02.2012 на суму 92944,60 грн., платіжне доручення №1 від 13.01.2012 на суму 288128,25 грн., платіжне доручення №118 від 02.03.2012 на суму 288 128,25 грн.

Так, відповідно до ч.1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном .

Відповідно до ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Враховуючи те, що укладений між відповідачем 2 та відповідачем 1 договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна - реабілітаційно-оздоровчого комплексу Сосновий бір , визнано недійсним рішенням суду від 15.08.2016 у справі №911/1030/16 як такий, що суперечить інтересам держави і суспільства та посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, а в порядку ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, відповідач 2 не мав права надати в оренду відповідачу 1 вказаний вище комплекс, оскільки не являвся його законним власником або титульним володільцем.

Крім того, як укладення договору купівлі-продажу спірного об'єкта нерухомого майна, так і подальша передача його в тимчасове платне користування (оренду) Університету ДФС України (який до укладення вказаних договорів користувався зазначеним об'єктом безкоштовно як балансоутримувач), завідомо мало на меті неправомірне заволодіння об'єктом державної власності приватною особою з подальшим заволодінням коштами державної установи у вигляді орендних платежів.

Статтею 203 ЦК України визначено перелік загальних умов, необхідних для чинності правочину. Відповідно до частин 1, 2, 3, 4, 5 зазначеної статті, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства , особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності , волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч.3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

За таких обставин, суд вважає вимогу прокурора про визнання Договору оренди недійсним обґрунтованою, законною та такою, яку належить задовольнити. Суд визнає опорюваний Договір №1117194 про надання послуг оренди нерухомого майна від 07.03.2011 недійсним як такий, що укладений без наявності у орендодавця спеціальної правосуб'єктності завідомо з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ч.3 ст. 228 ЦК України якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Аналогічні положення викладені у частині 1 ст. 208 ГК України.

Судом встановлено, що договір №1117194 від 07.03.2011 про надання послуг оренди нерухомого майна, укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2, є таким, що укладений із метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, за наявності наміру обох сторін, оскільки як продаж спірного об'єкта нерухомого майна так і подальша передача його в оренду завідомо були спрямовані на неправомірне заволодіння державною власністю з подальшим заволодінням приватною юридичною особою коштами державної установи, про що сторона орендаря не могла не знати, оскільки укладаючи вищезазначені договори на основі вільного волевиявлення, відповідач 2 не мав наміру припиняти фактичне користування приміщеннями реабілітаційно-оздоровчого комплексу Сосновий бір для проживання та обслуговування студентів та співробітників. Укладення оспорюваного договору оренди мало своїм наслідком втрату державних коштів, які безпідставно сплачувались відповідачем 2 відповідачу 1 у вигляді орендних платежів за користування реабілітаційно-оздоровчим комплексом Сосновий Бір , яким Університет ДФС України мав право користуватись безоплатно як балансоутримувач.

Відтак вимога прокурора про стягнення з відповідача 1 в дохід держави грошових коштів у сумі 3 262 355,35 грн., отриманих від відповідача 2 в якості орендних платежів за оспорюваним договором, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо доводів Університету державної фіскальної служби України про те, що саме він є належним позивачем у справі, а не Державна фіскальна служба України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про управління об'єктами державної власності управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

В силу положень ст. 4 Закону України Про управління об'єктами державної власності Державна фіскальна служба України, як центральний орган виконавчої влади (уповноважений орган управління) відноситься до суб'єктів управління об'єктами державної власності у зв'язку наявністю відповідних повноважень.

Відповідно до п.п.11,38 ч.1 ст.6 Закону України Про управління об'єктами державної власності Державна фіскальна служба України як уповноважений орган управління має повноваження щодо ведення обліку об'єктів державної власності, що перебувають в її управлінні, здійснення контролю за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів та виконання інших передбачених законодавством функцій з управління об'єктами державної власності.

Відповідно до підпунктів 83 та 85 п.4 Положення про Державну фіскальну службу України, затверджене постановою КМУ від 21.05.2014 №236, ДФС відповідно до покладених на не завдань здійснює внутрішній аудит та контроль за дотриманням вимог законодавства і виконанням службових, посадових обов'язків у ДФС, її територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери її управління та здійснює управління об'єктами державної власності.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Університет Державної фіскальної служби України за організаційно-правовою формою являється державним закладом, засновником якого є Державна фіскальна служба України, що підтверджує факт наявності у Державної фіскальної служби України повноважень щодо здійснення контролю за ефективним використанням нерухомого майна - реабілітаційно-оздоровчого комплексу Сосновий Бір , що розташований за адресою: смт. Ворзель, вул. Кірова, 3 та перебуває на балансі Університету Державної фіскальної служби України.

Відтак, прокурором вірно визначено належного позивача у даній справі, а щодо залучення Університету державної фіскальної служби України в якості відповідача, то суд наголошує на тому, що прокурором заявлена вимога про визнання недійсним договору №1117194 від 07.03.2011 укладеного між Національним Університетом Державної податкової (фіскальної) служби України (правонаступником якого є Університет державної фіскальної служби України) та ТОВ Міжрегіональна фінансово-юридична академія (правонаступником якої є Ірпінська фінансово-юридична академія у формі ТОВ), відтак позов подано в інтересах власника нерухомого майна до обох сторін оспорюваного договору оренди.

Відповідач 2 Університет ДФС України твердить про те, що грошові кошти сплачені Університетом за договором №1117194 від 07.03.2011, мають бути стягнені з Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі ТОВ на користь Університету державної фіскальної служби України, який є державною установою.

Суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Відтак, позовна вимога про стягнення коштів в дохід держави заявлена не з підстав завдання збитків державній установі - орендарю, чи з підстав застосування реституції як наслідку визнання судом договору недійсним (частина 1 ст. 216 ЦК України, частина 2 ст. 208 ГК України). Зазначена позовна вимога обґрунтовано заявлена прокурором в інтересах держави як власника в особі органу, уповноваженого здійснювати контроль та управляти об'єктом нерухомого майна державної власності, як застосування наслідків укладення договору з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства , передбачених спеціальною нормою частини 3 ст. 228 ЦК України та частини 1 ст. 208 ГК України. При цьому суд вказує на те, що застосування такого наслідку, як стягнення усього одержаного за правочином в дохід держави, не залежить від джерел фінансування, тобто з якого саме фонду (загального чи спеціального) оплачувалась орендна плата.

Суд звертає увагу на те, що грошові кошти для оплати орендних платежів на виконання умов спірного договору не сплачувались би, якби Університет, який мав можливість безоплатного користування вказаним майном, неправомірно не укладав з відповідачем 1 договору купівлі-продажу поза волею власника та в подальшому не взяв його в платне користування (оренду), уклавши спірний договір оренди, який завідомо суперечив інтересам держави та суспільства. За вказаних обставин та беручи до уваги приписи ч.3 ст. 228 ЦК України та частини 1 ст. 208 ГК України, відсутні підстави щодо стягнення заявлених до стягнення коштів на користь університету.

Щодо заяви ІФЮА у формі ТОВ про застосування у справі наслідків спливу позовної давності суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

У ч. 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

"Позовна давність" - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення Європейський суд з прав людини від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

У ч. 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд враховує позицію пункту 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , відповідно до якої перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд зазначає, що позовні вимоги про визнання договору недійсним та стягнення кошів в дохід держави заявлено не у порядку частини 1 ст. 228 ЦК України (щодо нікчемності правочину, що порушує публічний порядок), а у порядку частини 3 ст. 228 ЦК України, відтак, до спірних відносин сторін не може бути застосована спеціальна норма частини 3 ст. 261 ЦК України, відповідно до якої перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, перебіг позовної давності починається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила (аналогічна правова позиція викладена у постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 367/2271/15-ц).

Отже, якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме цей орган (підприємство), а не прокурор (правова позиція ОСОБА_4 Верховного Суду, викладена у постанові від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц).

Судом враховано, що ухвалою суду від 11.09.2018 клопотання відповідача 1 ІФЮА у формі ТОВ про витребування доказів задоволено частково; витребувано від відповідача 2 - Університету Державної фіскальної служби України документи, що містять інформацію про затвердження кошторисів та витрачання коштів на оренду спірного об'єкту нерухомого майна за адресою смт. Ворзель, вул. Кірова, буд. 3, за договором про надання послуг оренди нерухомого майна від 07.03.2011 № 1117194, в тому числі (але не виключно):

- засвідчені витяги з Кошторису Національного університету ДПС України на 2011 рік, з розрахунками під кошторис по напрямках витрачання;

- засвідчені витяги з квартальних звітів Національного університету ДПС України (форма 2) звіти про надходження та використання коштів (загальний фонд) за 2011 рік, з пояснювальними записками, доданими до звітів;

- засвідчені витяги з квартальних звітів Національного університету ДПС України (форма 4-1) звіти про надходження та використання коштів, отриманих як плата за послуги (спеціальний фонд) за 2011 рік, з пояснювальними записками, доданими до звітів;

Разом з тим, відповідачі не подали витребуваних судом документів, враховуючи що строк для подання яких був встановлений судом достатнім (майже три тижні), а відтак в матеріалах справи відсутні докази того, що Державній фіскальній службі України було відомо про факт укладення оспорюваного договору раніше ніж у 2016.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що Державна фіскальна служба України довідалась про факт укладення оспорюваного договору оренди під час звернення у 2016 році заступником керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах державної фіскальної служби України до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення та повернення майна у державну власність (справа №911/1030/16), а відтак позовна давність позивачем не пропущена.

Крім того, суд зазначає, що за правовою конструкцією даний позов являє собою позов, заявлений на захист права власності в інтересах власника нерухомого майна (держави) в особі органу, уповноваженого управляти зазначеним майном (ДФС України) до сторін правочину, укладеного відносно цього майна із метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим правовий титул власника - держави в особі ДФС України, а відтак і можливість звернення до суду з даним позовом було відновлено прийняттям та набранням законної сили рішення господарського суду Київської області від 15.08.2016 у справі №911/1030/16.

Враховуючи викладене, повно та ґрунтовно дослідивши обставини справи, об'єктивно оцінивши доводи учасників справи та подані сторонами докази за власним переконанням в їх сукупності, суд задовольняє позов прокурора повністю та ухвалює рішення про визнання недійсним договору про надання послуг оренди нерухомого майна №1117194 від 07.03.2011 та про стягнення з Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю в дохід держави 3 262 355,35 грн.

Суд зазначає, що за звернення керівником Києво-Святошинської місцевої прокуратури до суду з даним позовом, прокуратурою сплачено всього 50 697,33 грн. судового збору:

1762,00 грн. за вимогу немайнового характеру про визнання недійсним договору оренди, яка заявлена до обох відповідачів як сторін договору, відтак суд покладає на відповідачів відшкодування прокуратурі судового збору за немайнову вимогу в рівних частинах по 881,00 грн.;

48 935,33 грн. за вимогу майнового характеру про стягнення 3 262 355,35 грн., яка заявлена до першого відповідача ІФЮА у формі ТОВ, відтак суд в цій частині покладає на відповідача 1 відшкодування прокуратурі судового збору за майнову вимогу в сумі 48 935,33 грн.

Враховуючи наведене вище, суд, керуючись ст.129 ГПК України судовий збір у розмірі (48 935,33 грн. + 881,00 грн.) = 49 816,33 грн. покладає на Ірпінську фінансово-юридичну академію у формі товариства з обмеженою відповідальністю та у розмірі 881,00 грн. на Університет державної фіскальної служби України.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір про надання послуг оренди нерухомого майна №1117194 від 07.03.2011, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна фінансово-юридична академія та Національним університетом ДПС України.

3. Стягнути з Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю (08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Тургенівська, буд. 50, код 32240252) в дохід держави

3 262 355,35грн. (три мільйони двісті шістдесят дві тисячі триста п'ятдесят п'ять гривень тридцять п'ять копійок).

4. Стягнути з Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю (08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Тургенівська, буд. 50, код 32240252)

на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 27/2, ідентифікаційний код 02909996)

49 816,33 грн. (сорок дев'ять тисяч вісімсот шістнадцять гривень тридцять три копійки) судового збору.

5. Стягнути з Університету Державної фіскальної служби України (08201, Київська область, м. Ірпінь, вул. Університетська, буд. 31, код 40233365)

на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 27/2, ідентифікаційний код 02909996)

881,00 грн. (вісімсот вісімдесят одна гривня нуль копійок) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст рішення підписано 05.11.2018.

Суддя О.В. Конюх