Ухвала

від 25.06.2019 по справі 911/1108/18

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/1108/18

Провадження № 12-86гс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Уркевича В. Ю.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В.,

Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С.,

Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Яновської О. Г.,

перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 911/1108/18 за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної фіскальної служби України до Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, Університету державної фіскальної служби України про визнання недійсним договору та стягнення 3 262 355,35 грн за касаційною скаргою Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20 березня 2019 року (головуючий суддя Дідиченко М. А., судді Пономаренко Є. Ю., Смірнова Л. Г.) й рішення Господарського суду Київської області від 01 жовтня 2018 року (суддя Конюх О. В.) та

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2018 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури (далі - заступник прокурора) в інтересах держави в особі Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Академія), Університету державної фіскальної служби України (далі - Університет) про визнання недійсним договору оренди № 1117194 від 07 березня 2011 року (далі - договір), укладеного між Університетом і Академією, та стягнення з Академії на користь Університету грошових коштів у сумі 3 262 355,35 грн., сплачених Університетом за договором.

Заступник прокурора в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що договір суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки спірний об`єкт оренди, будучи державною власністю, перебував на балансі Університету, належав до об`єктів освіти та використовувався для забезпечення діяльності закладу освіти в якості гуртожитку для проживання студентів. Університет, безпідставно зареєструвавши за собою право власності на реабілітаційно-оздоровчий комплекс Сосновий бір , незаконно здійснив відчуження вказаного майна Академії згідно договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна від 26 листопада 2007 року та після чого орендував зазначене майно для проживання та обслуговування студентів і співробітників Університету.

Крім того, заступник прокурора посилається на те, що проведеною ДФС ревізією фінансово-господарської діяльності Університету за період з 01 січня 2012 року по 01 березня 2015 року, за наслідками якої складено акт № 04-21/3 від 27 квітня

2015 року, встановлено, що за користування реабілітаційно-оздоровчим комплексом Сосновий бір у період з 2008 року по 2014 рік Університетом на користь Академії сплачено грошові кошти в розмірі 12 654 349,07 грн. У той же час, згідно договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна від 26 листопада

2007 року, вартість незаконно відчуженого Університетом реабілітаційно-оздоровчого комплексу Сосновий бір становила 3 142 235,00 грн. Тобто, сума орендної плати за вказаний період перевищила суму виручки від продажу об`єкта нерухомого майна.

Господарський суд Київської області рішенням від 01 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду

від 20 березня 2019 року, позовні вимоги задовольнив. Визнав недійсним договір та стягнув з Академії у дохід держави 3 262 355,35 грн, сплачених за цим договором.

Судові рішення обґрунтовані тим, що оскільки реабілітаційно-оздоровчий комплекс Сосновий бір , будучи державним майном, до незаконного його відчуження, перебував на балансі Університету, що обумовлювало безоплатне користування Університетом вказаним майном та з огляду на той факт, що після незаконного відчуження реабілітаційно-оздоровчого комплексу Університет на підставі оскаржуваного договору взяв зазначене майно в строкове платне користування, хоча до цього були всі підстави для користування вказаним нерухомим майном Університетом безоплатно, то протиправність укладення оскаржуваного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства є очевидною, про що сторони оскаржуваного договору усвідомлювали(повинні були усвідомлювати).

У квітні 2019 року Академія звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 20 березня 2019 року та рішення Господарського суду Київської області від 01 жовтня 2018 року у справі

№ 911/1108/18, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19 квітня 2019 року відкрив касаційне провадження та прийняв до розгляду касаційну скаргу Академії, відхилив клопотання скаржника про зупинення виконання рішення суду першої та апеляційної інстанцій у цій справі, витребував з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1108/18 та надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

19 червня 2019 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою передав цю справу разом із касаційною скаргою Академії на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України.

Мотивуючи своє рішення про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд касаційної інстанції вказав, що одним із доводів касаційної скарги є те, що правовідносини, які є предметом даної справи, носять публічно-правовий характер та судами не обґрунтована підсудність цієї справи.

Велика Палата Верховного Суду, перевіривши наявність підстав для передачі справи на її розгляд згідно із частиною шостою статті 302 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що підстави такої передачі відсутні, з огляду на таке.

Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що порушене скаржником у касаційній скарзі питання права стосується визначення предметної юрисдикції спору, оскільки однією з підстав оскарження постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції є порушення ними правил предметної юрисдикції.

Проте Велика Палата Верховного Суду не погоджується з цим висновком суду касаційної інстанції та зазначає, що відповідно до частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена частиною шостою статті 302 Господарського процесуального кодексу України, передбачає оскарження судового рішення з підстав порушення відповідним судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції. Тобто касаційна скарга має містити обґрунтовану вказівку на те, в чому саме особа, яка подала відповідну скаргу, вбачає порушення судом (судами) правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

Однак з касаційної скарги Академії вбачається, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 20 березня 2019 року тарішення Господарського суду Київської області від 01 жовтня 2018 року оскаржуються нею не з підстав порушення судами правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, а з підстави порушення судами норм матеріального права та процесуального права щодо правильності дослідження зібраних у справі доказів і встановлення обставин, що мають суттєве значення для справи.

При цьому скаржник, не вказує на те, що ця справа (або частина позовних вимог

у ній) відноситься до юрисдикції інших, ніж господарські, судів. Також у поданій касаційній скарзі не ставиться й питання про закриття провадження у цій справі

(в цілому чи в певній частині позовних вимог), адже Академія, не заперечуючи стосовно правильності розгляду цієї справи за правилами господарського судочинства, просить в результаті касаційного перегляду прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, на розгляд Великої Палати Верховного Суду у цій справі передані питання, які можуть бути вирішені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду як належним судом.

Відповідно до частини шостої статті 303 Господарського процесуального кодексу України, якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд.

Отже, справу № 911/1108/18 разом з касаційною скаргою Академії на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20 березня 2019 року та рішення Господарського суду Київської області від 01 жовтня 2018 року слід повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду відповідно до частини шостої статті 303 Господарського процесуального кодексу України.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Справу № 911/1108/18 за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної фіскальної служби України до Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, Університету державної фіскальної служби України про визнання недійсним договору та стягнення 3 262 355,35 грн. за касаційною скаргою Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20 березня 2019 року та рішення Господарського суду Київської області від 01 жовтня 2018 року в цій справі повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Ю. Уркевич Судді: Н. О. Антонюк О. Р. Кібенко Т. О. Анцупова В. С. Князєв С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко В. В. Британчук Н. П. Лященко Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко М. І. Гриців В. В. Пророк Д. А. Гудима Л. І. Рогач Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік О. С. Золотніков О. Г. Яновська