Постанова

від 31.10.2018 по справі 363/2563/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/2282/2018

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 року м. Київ

Унікальний номер справи 363/2563/18

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: ШаховоїО.В.( суддя-доповідач), Вербової І.М., Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Дячук І.М.

учасникисправи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

треті особи: ОСОБА_6,

Приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Шостак Олександр Анатолійович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_5, подану її представником ОСОБА_8,

на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області, постановлену 16 липня 2018 року під головуванням судді Баличевої М.Б. в приміщенні суду,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2018 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Шостак О.А., ОСОБА_6, про визнання договору частково удаваним, переведення прав та обов'язків покупця і визнання права власності.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій остання просить накласти арешт на все майно відповідачки ОСОБА_5, та накласти заборону на проведення реєстраційний дій,а саме на: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; земельну ділянку, кадастровий номер: НОМЕР_6, площею 0,05 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2; земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_7, площею 0,10 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

12.07.2018 року представником ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_8 подано також заяву про застосування зустрічного забезпечення передбаченого ст. 154 ЦПК України про зобов'язання ОСОБА_4 внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в сумі рівній ціні позову.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 16 липня 2018 року заяву ОСОБА_4 задоволено. Забезпечено позов, шляхом накладення арешту на все (відоме) майно відповідача ОСОБА_5 із забороною на проведення реєстраційний дій, зокрема:

житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1;

земельну ділянку, кадастровий номер: НОМЕР_6, площею 0,05 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) яка розташована за адресою: АДРЕСА_2;

земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_7, площею 0,10 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1;

транспортний засіб УАЗ 3152, 1992 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_8;

транспортний засіб BMW 7351, 1998 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, № кузова НОМЕР_9.

У задоволенні заяви представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 про зустрічне забезпечення позову - відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_6, через свого представника ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу і посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову та про задоволення заяви про застосування зустрічного забезпечення.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що судом не враховано співмірність забезпечення позову заявленим позовним вимогам, оскільки накладаючи арешт на автотранспортні засоби, суд не врахував, що остання не просила забезпечити позов шляхом накладення арешту та оголошення заборони на проведення реєстраційних дій щодо транспортних засобів. Накладення арешту на все майно відповідачки, є не співмірним заявленим позовним вимогам, а необхідність застосування заходів забезпечення позову позивачкою жодним чином не обґрунтовано,а судом не встановлено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання в майбутньому рішення суду в разі задоволення позову.

Представник відповідачки вважає, що порушення судом першої інстанції процесуального права полягає також в тому, що не зважаючи на подане суду письмове клопотання про повідомлення її про час розгляду заяви про застосування зустрічного забезпечення, заяву розглянуто без повідомлення та без її участі, що призвело до порушення принципу гласності судового процесу та відкритості інформації щодо руху справи. У вступній частині ухвали суду зазначено, що справа розглядалася у відкритому судовому засіданні в залі суду, проте матеріали справи не містять протоколу судового засідання.

Окрім цього, на думку представника, ухвала суду про відмову в застосуванні зустрічного забезпечення не обґрунтована та не відповідає вимогам ст. 154 ЦПК України, яка покликана на захист прав відповідача від можливих збитків,яких він може зазнати у зв'язку з забезпеченням позову.

Позивач ОСОБА_4( через Апеляційний суд Київської області) подала відзив на апеляційну скаргу та посилаючись на те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням закону просила залишити її без змін,а апеляційну скаргу без задоволення.

В порядку п. 8 ч. 1 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно п. З Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII , апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Указом Президента України від 28.09.2018 №297/2018 переведено суддів Апеляційного суду міста Києва та суддів Апеляційного суду Київської області на роботу на посадах суддів Київського апеляційного суду.

Відповідно до ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів рішенням зборів суддів Київського апеляційного суду від 02.10.2018 №3 днем початку роботи Київського апеляційного суду визначено 03.10.2018.

Нерозглянуті апеляційні скарги, заяви, клопотання, подані до Апеляційного суду міста Києва та Апеляційного суду Київської області передано до новоутвореного Київського апеляційного суду.

У зв'язку із зазначеним вищевказана справа підлягає розгляду Київським апеляційним судом.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції, представник ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_8 підтримала апеляційну скаргу, з підстав, викладених в ній. Просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, задовольнити заяву про застосування зустрічного забезпечення в сумі визначеній судом.

Позивачка ОСОБА_4,її представник та приватний нотаріус Вишгородського нотаріального округу Шостак О. в судове засідання не з'явилися.

Про розгляд справи за законом повідомлені належно,причини неявки не повідомили. заяв про відкладення справи не подавали.

Приватний нотаріус подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено, зокрема: захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно роз'яснень, викладених в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 &q?му;Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову&q?он; зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції врахував дані про особу відповідачки,відповідність виду забезпечення позову заявленим вимогам,наявність спору щодо майна та існування реальної загрози ускладнення або унеможливлення можливого виконання рішення суду і наклав арешт на все майно, яке належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_5 з забороною на проведення реєстраційних дій,зокрема, відомого майна : житлового будинку, двох земельних ділянок, розташованих в с Лебедівка та автомобілів УАЗ3152 д.н.з НОМЕР_1 і БМВ 7351 д.н.з НОМЕР_10.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, апеляційний суд не може в повній мірі погодитись з таким висновком суду та вважає, що ухвала суду в частині забезпечення позову щодо транспортних засобів підлягає скасуванню, з огляду на таке.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову на все майно відповідачки , позивачка свої вимоги обгрунтовувала тим, що спір виник щодо права власності на земельні ділянки та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в с. Лебедівка, які придбавалися за її кошти під час перебування у шлюбі із сином відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6, проте це майно оформлено на відповідачку, оскільки вона (ОСОБА_4) не бажала оформлювати право власності на себе. Зазначала, що після того,як шлюб з ОСОБА_6 розпався, з Інтернет-ресурсів їй стало відомо про намір продажу земельних ділянок та будинку, тому,з урахуванням того, що відповідачка є непрацездатної особою, просила накласти арешт на все майно, що належить останній.

На підтвердження наявності іншого майна, крім житлового будинку та земельних ділянок, позивачка надала копію листа Територіального сервісного центру № 3245 Регіонального сервісного центру МВС в Київській області МВС України від 29.03.2018, з якого вбачається, що ОСОБА_5 на праві власності належать декілька автомобілів,в т.ч. автомобіль УАЗ 3152 д.н.з НОМЕР_1 та автомобіль БМВ 7351 д.н.з НОМЕР_10.

Проте, як вбачається зі змісту позовних вимог ОСОБА_4 її вимоги стосуються визнання договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельних ділянок удаваними та визнання її дійсним покупцем з переведенням на неї прав та обов'язків покупця.

Тобто, спір не є майновим та стосується лише законності укладених договорів купівлі-продажу, з огляду на що забезпечення судом першої інстанції позову на все відоме майно відповідачки суперечить вимогам закону, а саме ч.3 ст. 150 ЦПК України,згідно якої заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Окрім цього, з заяви позивачки про застосування заходів забезпечення позову не вбачається, що вона просила накласти арешт та заборону в тому числі і на автомобілі, з огляду на що у суду не було підстав забезпечувати позов в зазначений в ухвалі спосіб щодо транспортних засобів.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що суд першої інстанції вийшов за межі доводів викладених в заяві про забезпечення доказів та наклав арешт та заборону на все майно відповідача не можуть бути підставою для скасування ухвали районного суду в частині забезпечення заходів щодо житлового будинку та земельних ділянок, оскільки це майно є предметом договорів купівлі-продажу, які позивачкою оскаржуються і з ухвали суду не вбачається, що забезпечення позову за заявою ОСОБА_4 стосується ще якогось (іншого) майна ОСОБА_5 та якимось чином загрожує цьому майну.

Заходи забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, а отже, накладення арешту та заборона на проведення реєстраційних дій на житловий будинок та земельні ділянки,які належать відповідачці, не суперечить вимогам цивільного процесуального закону.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону щодо зустрічного забезпечення, слід зазначити, що відповідно частин 1-3 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 154 ЦПК України, розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи в задоволенні заяви представника ОСОБА_9 та ОСОБА_6 - ОСОБА_8 про зустрічне забезпечення, суд першої інстанції не вбачав підстав для її задоволення, оскільки були відсутні підстави відповідно до ч. 3 ст. 154 ЦПК України, для зустрічного забезпечення позову та зобов'язання позивача внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом.

Суд апеляційної інстанції вважає, що такий висновок суду відповідає нормам процесуального права, зокрема ст. 154 ЦПК України, а тому доводи апеляційної скарги, в цій частині підлягають відхиленню.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом норми процесуального права, що регламентують принципи гласності судового процесу та відкритості інформації щодо справи, оскільки у вступній частині ухвали суду вказано, що справа розглядалася у відкритому судовому засіданні в залі суду, проте жодних повідомлень про виклик до суду на її адресу не надходило, а матеріали справи не містять протоколу судового засідання, слід зазначити наступне.

Як вбачається зі змісту ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 16.07.2018, суд не вбачав виняткових підстав для розгляду заяв про забезпечення позову та про застосування зустрічного забезпечення з викликом осіб та проведенням судового засідання,а тому зазначене в апеляційний скарзі порушення можливо віднести до формального та такого, що не впливає на правильність висновків суду щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони на житловий будинок та земельні ділянки, а також вирішення заяви представника відповідачки щодо застосування зустрічного забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

На підставі викладено та керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, подану її представником ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області 16 липня 2018 року в частині заходів забезпечення позову ОСОБА_10 щодо транспортних засобів УАЗ 3152, 1992 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_8 та BMW 7351, 1998 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, № кузова НОМЕР_9 скасувати.

В решті ухвалу суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 2 листопада 2018 року.

Суддя-доповідач

Судді: