Рішення

від 24.10.2018 по справі 910/7046/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.10.2018Справа № 910/7046/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софа Лтд" (65013, Одеська обл., м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 141; ідентифікаційний код 39711838)

до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; ідентифікаційний код 14360570)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Яр-3" (61001, Харківська обл., м. Харків, пр.-т. Московський, буд. 115-Б; ідентифікаційний код 37464727)

про примусове виконання обов'язку в натурі

Представники сторін:

від позивача: Петраш С.А. - представник

від відповідача: Кочін Г.І. - представник

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Софа Лтд" з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про примусове виконання обов'язку в натурі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ЯР-3" за Кредитним договором № 4Я13815И від 17.12.2013 та за Кредитним договором № 4Я14351И від 09.12.2014, укладеними між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЯР-3", між позивачем та відповідачем було укладено Договір поруки № 4Я13815и/П від 25.10.2016.

26.10.2016 позивач як поручитель виконав обов'язок боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯР-3" перед кредитором (відповідачем) за вказаними кредитними договорами, а саме сплатив заборгованість у загальному розмірі 26 357 737 грн. 77 коп., у зв'язку з чим позивач вважає, що відповідач повинен передати позивачу документи, які підтверджують обов'язок боржника.

З огляду на наведене, позивач просить суд присудити до виконання відповідачу обов'язку в натурі, а саме передати позивачу оригінали Кредитного договору № 4Я13815И від 17.12.2013 та Кредитного договору № 4Я14351И від 09.12.2014 та всіх інших документів, що підтверджують перехід до позивача права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯР-3" за вказаними кредитними договорами (платіжні доручення, квитанції, тощо, всі інші документи, які свідчать про їх виконання, на підставі договору поруки).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2018 відкрито провадження у справі № 910/7046/18, підготовче засідання призначено на 04.07.2018.

Також суд у даній ухвалі зазначив, що питання щодо залучення третіх осіб - Національного банку України, Національного антикорупційного бюро України та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯР-3", а також клопотання про витребування доказів у порядку п. 4, 10 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України буде вирішуватись судом у підготовчому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2018 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Яр-3", підготовче засідання відкладено на 10.08.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2018 змінено найменування відповідача з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", задоволено клопотання позивача та витребувано в Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; ідентифікаційний код 14360570) документи.

З огляду на викладене вище, у порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України судом у підготовчому засідання 10.08.2018 було оголошено перерву до 12.09.2018 та продовжено строк розгляду справи у підготовчому провадженні на 30 днів за спільним клопотанням сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 повторно витребувано Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" документи.

З огляду на викладене вище, у порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України судом у підготовчому засідання 12.09.2018 було оголошено перерву до 28.09.2018.

14.09.2018 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

17.09.2018 до Господарського суду міста Києва на виконання вимог ухвал суду від 10.08.2018 та 12.09.2018 відповідачем надано витребувані судом документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.10.2018.

У судовому засіданні 24.10.2018 представник позивач підтримав позовні вимоги та просив суд про їх задоволення.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином ухвалою суду.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 24.10.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Софа Лтд" (поручитель) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" (кредитор) укладено договір поруки № 4Я13815И/П, умовами якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Яр-3" (боржник) своїх зобов'язань за кредитними договорами № 4Я13815И від 17.12.2013 та № 4Я14351И від 09.12.2014, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів (п. 1 договору).

Пунктом 2 даного договору передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений (п. 3 договору).

Згідно п. 4 договору у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

У випадку невиконання боржником пункту 1 договору поруки кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання (п. 5 договору).

Сторони дійшли згоди, що поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 договору поруки (п. 6 договору).

Відповідно до п. 7 договору вказано, що у випадку порушення поручителем зобов'язання, передбаченого пунктом 6 договору поруки, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "ПриватБанк". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору.

До поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору (ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання (п. 8 договору).

Пунктом 9 даного договору передбачено, що у випадку невиконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в пункті 5 договору поруки, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості, яка зазначена в зазначеній письмові вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов'язань за цим договором.

Згідно з п. 10 договору кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за цим договором (п. 11 договору).

Пунктом 17 передбачено, що цей договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого Центру Сертифікації Ключів Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа 03.06.2016, укладеної сторонами.

Як вказує позивач, ним були виконані зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Яр-3" за кредитними договорами № 4Я13815И від 17.12.2013 та № 4Я14351И від 09.12.2014, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 26 357 737, 77 грн.,

Позивач зазначає про те, що суттєвість положення договору поруки полягає саме в тому, що до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софа Лтд" мають перейти всі права, а для переходу саме всіх прав мають бути надані від Банку до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софа Лтд" належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки Боржника за кредитними договорами, які до теперішнього часу не надані.

В доповнення суттєвості правочину поручительства, та його спрямованості саме на отримання всіх вказаних в п. 8 прав, в укладеному між Банком та позивачем договорі поруки в п. 10 сторони прописали зобов'язання передати належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки Боржника за кредитними договорами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софа Лтд" впродовж 5 робочих днів Банку з моменту виконання зобов'язання за договором поруки.

Таким чином, у відповідача виник обов'язок передати позивачу: договір, на підставі якого виникло право первісного кредитора (відповідача); документи, що підтверджують виконання цього договору (касові документи, інші первісні бухгалтерські документи); документи, якими забезпечувались кредитні договори, тощо. Також відповідач повинен був надати позивачу важливу для здійснення його прав кредитора інформацію про боржника як такого, зміст переговорів, що велися з боржником тощо.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує, що невиконання Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" свого зобов'язання за договором поруки від № 4Я13815И/П від 25.10.2016 укладеним між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Софа Лтд", зокрема, щодо передачі документів останньому, порушує його законні права, які потребують судового захисту.

В той час із поданого відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимоги вказуючи про те, що позивач жодним чином не обґрунтовує, з посиланням на належні, допустимі та достатні докази дійсності юридичного факту виконання ним обов'язку боржника у обсязі, що мав би своїм наслідком припинення зобов'язання боржника перед відповідачем.

Також, відповідач вказує про те, що платіжні доручення, надані позивачем, не є належним доказом того, що ним виконано у повному обсязі всі обов'язки боржника за кредитними договорами.

За таких підстав, на переконання відповідача, вважати, що у Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" наявні будь які договірні зобов'язання перед позивачем, як поручителем, відсутні, як і відсутні підстави вважати, що відповідачем було здійснено порушення, невизнання або оспорювання будь яких прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Софа Лтд".

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відтак, передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права та захисту підлягає порушене право.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Як встановлено судом вище, з метою виконання зобов'язань за кредитними договорами № 4Я13815И від 17.12.2013 та № 4Я14351И від 09.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Софа Лтд" та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" був укладений 25.10.2016 договір поруки № 4Я13815И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Яр-3" (боржник) своїх зобов'язань за кредитними договорами № 4Я13815И від 17.12.2013 та № 4Я14351И від 09.12.2014, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів.

Разом з тим, ч. 1-2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Так, частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із ч. 1-2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1 та 2 ст. 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позаяк, умовами договору поруки визначено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Із наявних матеріалів справи вбачається, що 26.10.2016 позивачем було здійснено оплату згідно платіжних доручень № 369 та № 370 на загальну суму 26 357 737, 77 грн. з призначенням платежу - виконання обов'язків по кредитним договорам № 4Я13815И від 17.12.2013 та № 4Я14351И від 09.12.2014, згідно договору поруки № 4Я13815И/П від 25.10.2016.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено із наданого відповідачем станом на 17.01.2018 розрахунку заборгованості ТОВ "ЯР-3" за кредитним договором № 4Я13815И від 17.12.2013 та за кредитним договором № 4Я14351И від 09.12.2014 борг останього перед банком становить 941855,74грн. та 43285,43грн. відповідно.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом має довести обставини на які посилається у позові щодо виконання замість боржника зобов'язання за кредитним договором, погашення всієї заборгованості, зокрема, зі сплати кредиту та відсотків, за кредитним договором.

В той час, суд вказує про те, що в матеріалах справи не міститься доказів на підтвердження того, що 26.10.2016 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Яр-3" перед Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" за кредитними договорами погашено в повному обсязі.

За відсутності належних та допустимих доказів в підтвердження дійсного розміру заборгованості за кредитними договорами та того, що за рахунок коштів в розмірі 26 357 737, 77 грн. було в повному обсязі погашено заборгованість за боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Яр-3" за кредитними договорами, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем виконання зобов'язання боржника за вказаними кредитними договорами в повному обсязі.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що позивачем документально не підтверджено, яким чином Товариством з обмеженою відповідальністю "Софа Лтд" визначено, що саме така сума має бути сплачена за боржника.

Також, зі змісту договору поруки неможливо встановити суму заборгованість за кредитними договорами.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями відповідача, що позивачем не доведено дійсності юридичного факту виконання ним обов'язку боржника у обсязі, що мав би своїм наслідком припинення зобов'язання боржника перед відповідачем.

А отже, за таких умов, підстави вважати, що у відповідача наявні будь які договірні зобов'язання перед позивачем, як поручителем, відсутні, як і відсутні підстави вважати, що відповідачем було здійснено порушення, невизнання або оспорювання будь яких прав позивача.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що приписами ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України закріплено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора в цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Тобто, законом безпосередньо закріплено право поручителя вимагати від боржника відновлення свого майнового стану, який зазнав змін в результаті виконання ним обов'язку за боржника. Підтвердженням цього є також норма ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, якою встановлено вичерпний перелік підстав заміни кредитора у зобов'язанні, серед яких передбачено і виконання обов'язку боржника поручителем. Оскільки перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язанні після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки в законі, будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно. При цьому слід мати на увазі, що обсяг прав кредитора, які переходять до поручителя у такому випадку, повинен відповідати обсягу задоволених ним вимог кредитора за основним зобов'язанням.

Разом з тим, суд звертає увагу, що норми чинного законодавства не передбачають можливості виникнення обов'язку про передачу оригіналів будь яких документів, які можуть бути в розпорядженні відповідача, як суб'єкта господарювання та сторони кредитного зобов'язання позивачу, який фактично є третьою особою по відношенню до такого зобов'язання, що вказує на безпідставність вимог позивача та про обрання ним не передбаченого чинним законодавством матеріально-правового способу захисту.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини та наведенні норми та беручи до уваги, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Софа Лтд" (65013, Одеська обл., м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 141; ідентифікаційний код 39711838) до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; ідентифікаційний код 14360570), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Яр-3" (61001, Харківська обл., м. Харків, пр.-т. Московський, буд. 115-Б; ідентифікаційний код 37464727) про примусове виконання обов'язку в натурі - відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору позивачу не відшкодовуються.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 05.11.2018

Суддя Д.О. Баранов