Постанова

від 08.05.2019 по справі 910/7046/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/7046/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Пількова К.М.,

за участю помічника судді Лазарєвої О.С. (за дорученням головуючого судді),

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД" - Петраш С.А. - адвокат (свідоцтво від 24.04.2012 №4947),

відповідача - акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" - Герасименко М.В . - адвокат (посвідчення від 26.12.2017 №226),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "ЯР-3" - не з`яв.,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД" (далі - Товариство)

на рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2018 (суддя Баранов Д.О.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 (головуючий суддя - Руденко М.А., судді Дідиченко М.А. і Пономаренко Є.Ю.)

зі справи №910/7046/18

за позовом Товариства

до акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - Банк)

про присудження до виконання обов`язку в натурі,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "ЯР-3" (далі - ТОВ "ЯР-3"),

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про примусове виконання обов`язку в натурі, а саме передання позивачу оригіналів кредитного договору від 17.12.2013 № 4Я13815И і кредитного договору від 09.12.2014 № 4Я14351И та всіх інших документів, що підтверджують перехід до позивача права вимоги до ТОВ "ЯР-3" за вказаними кредитними договорами (платіжні доручення, квитанції тощо, всі інші документи, які свідчать про їх виконання, на підставі договору поруки від 25.10.2016 № 4Я13815И/П; далі - Договір поруки).

2. Позов мотивовано тим, що Товариством виконано обов`язок боржника - ТОВ "ЯР-3" перед кредитором (відповідачем) за згаданими кредитними договорами, а саме сплачено заборгованість у загальному розмірі 26 357 737, 77 грн., у зв`язку з чим Товариство вважає, що Банк за умовами Договору поруки та відповідно до статті 556 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) повинен передати Товариству документи, які підтверджують обов`язок боржника.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 24.10.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019, у позові відмовлено.

4. Рішення та постанова мотивовані тим, що обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність у нього порушеного відповідачем суб`єктивного права; законодавцем не передбачено передачі кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов`язок боржника, оскільки з огляду на частину третю статті 553 ЦК України та частину третю статті 556 ЦК України поручителями можуть бути кілька осіб, і до кожного з них, хто виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов`язку, що виконана ними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі до Верховного Суду Товариство, посилаючись на: неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи; порушення названими судами норм матеріального та процесуального права, - просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Місцевим і апеляційним господарськими судами неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

7. Судами не враховано, що позивач виконав зобов`язання за Договором поруки і відповідач прийняв це виконання, а тому в силу статей 517, 556 ЦК України відповідач має передати позивачу відповідні документи.

8. Судами попередніх інстанцій порушено статтю 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), чим позбавлено позивача процесуальних прав, визначених частиною першою статті 2, частиною першою статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

9. Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки вимогам законодавства та умисності дій Банку щодо тривалого ухилення від виконання покладеного на нього законодавством та умовами Договору поруки обов`язку, щодо передачі документів, у зв`язку з чим прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню.

10. Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що у Банку відсутній обов`язок надати саме оригінали кредитних договорів, у зв`язку з чим названими судами неправильно застосовано частину першу статті 556 ЦК України, яка передбачає обов`язок попереднього кредитора передати документи, що підтверджують обов`язок боржника.

11. На порушення пункту 3 частини четвертої статті 238 ГПК України суди попередніх інстанцій не надали мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

12. Суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили повно та всебічно обставини справи, на які Позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень (підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні), не встановили характер спірних правовідносин та, як наслідок, невірно застосували норми матеріального права до відповідних правовідносин, а тому їх висновки про відмову у задоволенні позовних вимог є помилковими.

Доводи інших учасників справи

13. Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Відповідно до умов укладеного Товариством (поручитель) та Банком (кредитор) Договору поруки:

- предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "ЯР-3" (боржник) своїх зобов`язань за кредитним договором від 17.12.2013 № 4Я13815И (далі - Кредитний договір-1) та кредитним договором від 09.12.2014 №4Я14351И (далі - Кредитний договір-2), а саме з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до названих кредитних договорів (пункт 1);

- у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники в сумі заборгованості за кредитом та в сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору (пункт 2);

- у випадку невиконання боржниками пункту 1 цього договору кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання (пункт 5);

- поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної у пункті 5 цього договору (пункт 6);

- до поручителя, що виконав обов`язки боржників за кредитними договорами, переходять всі права кредитора за Кредитними договорами і договору(ами) застави (іпотеки), укладеними в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржників перед кредитором за Кредитними договорами у частині виконаних зобов`язань (пункт 8);

- кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язків боржників за кредитними договорами передати поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржників за кредитними договорами (пункт 10).

15. Платіжним дорученням від 26.10.2016 № 369 поручитель перерахував Банку кошти в сумі 14 632 616,86 грн., у графі "призначення платежу" якого зазначено: "виконання зобов`язань по кредитному договору №4Я13815И від 17.12.13 згідно договору поруки № 4Я13815И/П від 25.10.16".

Також платіжним дорученням від 26.10.2016 № 370 поручитель перерахував Банку кошти в сумі 11 725 120,91грн., у графі "призначення платежу" якого зазначено: "виконання зобов`язань по кредитному договору № 4Я14351И від 09.12.14 згідно договору поруки № 4Я13815И/П від 25.10.16".

16. На думку позивача, оскільки ним як поручителем погашена кредитна заборгованість у розмірі 26 357 737,77 грн., відповідач згідно з умовами Договору поруки та статті 556 ЦК України повинен надати позивачу оригінали документів, які підтверджують права позивача як нового кредитора.

17. У матеріалах справи відсутні докази виконання в повному обсязі зобов`язань за Кредитними договорами-1,2; у Договорі поруки не зазначено розмір зобов`язань боржника за названими кредитними договорами та розмір його заборгованості перед кредитором. Тобто позивачем не визначено та не доведено, в якому саме розмірі у нього виникли зобов`язання на підставі Договору поруки.

18. Копії платіжних доручень від 26.10.2016 № 369 на суму 14 632 616,86 грн. та від 36.10.2016 №370 на суму 11 725 120,91 грн. не приймаються як докази повного виконання позивачем зобов`язань за Кредитними договорами-1,2 згідно з Договором поруки, оскільки розмір зобов`язань боржника за названими кредитними договорами, а, відповідно, й розмір зобов`язань позивача за Договором поруки перед кредитором не був вказаний позивачем, а відповідач не звертався до нього з вимогою про виконання обов`язку зі сплати заборгованості боржника, як це передбачено пунктом 5 Договору поруки.

19. Банком не заперечується та обставина, що Товариством були перераховані грошові кошти в розмірі 26 357 737,77 грн.

20. Водночас у поручителя виникає обов`язок погасити заборгованість боржника лише у разі, якщо до нього звернувся кредитор з відповідною вимогою (стаття 555 ЦК України). Отже, підставою для виникнення у поручителя прав та обов`язків є звернення до нього кредитора з вимогою виконати зобов`язання боржника за кредитним договором.

Оскільки Банк як кредитор не звертався до Товариства як поручителя з вимогою про виконання зобов`язань боржника за Кредитними договорами-1,2 на підставі Договору поруки, то у Товариства не виникло обов`язку з перерахування коштів Банку.

21. Умовами укладеного сторонами Договору поруки (пункт 10) чітко встановлено обов`язок Банку надати не оригінали, а саме копії документів, що підтверджують обов`язок третьої особи як боржника.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

22. ЦК України:

- зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (стаття 509);

- договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частини перша та третя статті 626);

- відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627);

- договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629);

- за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (стаття 553);

- у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина перша і друга статті 554);

- кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем; пункт 3 частини першої статті 512);

- після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника; до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання (частини перша та друга статті 556);

- цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

23. Чинним законодавством не передбачено передачі кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов`язок боржника, оскільки, з огляду на частину третю статті 553 та частину третю статті 556 ЦК України, поручителями можуть бути кілька осіб, і до кожної з них, що виконала забезпечене порукою зобов`язання, переходять права кредитора у розмірі тієї частини обов`язку, яка виконана ним.

24. Врахувавши наведені законодавчі приписи, надавши оцінку обставинам даної справи та встановивши, що: укладеним сторонами Договором поруки передбачено обов`язок Банку у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за Кредитними договорами-1,2 передати поручителю належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором, а не їх оригінали; Товариством не наведено норм чинного законодавства, з яких безпосередньо виникав би обов`язок Банку виконати дії, про зобов`язання до вчинення яких просить позивач; Товариством не доведено існування будь-яких інших підстав виникнення у Банка обов`язку передати Товариству оригінали відповідних документів, - суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/14022/17, від 22.02.2018 у справі № 910/14107/17, від 27.02.2018 у справі № 910/14109/17, від 01.03.2018 у справі № 910/14023/17, від 21.03.2018 у справі № 910/15963/17, від 04.04.2018 у справі № 910/14024/17, від 09.04.2019 №910/7050/18, і підстави для відступу від такого правового висновку відсутні.

25. Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, та стосовно того, що названі суди дійшли помилкового висновку про відсутність у Банку обов`язку надати саме оригінали кредитних договорів, у зв`язку з чим неправильно застосували частину першу статті 556 ЦК України, що передбачає обов`язок попереднього кредитора передати документи, які підтверджують обов`язок боржника, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій.

26. Інші доводи касаційної скарги не приймаються судом касаційної інстанції, оскільки вони стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі і спростовуються наведеним в оскаржуваних судових рішеннях зі справи. Водночас касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

27. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

28. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

29. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів такого неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, яке тягло б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих судових рішень.

30 . За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення і постанову попередніх судових інстанцій - без змін за відсутності передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

Судові витрати

31. Понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у справі № 910/7046/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя К. Пільков