Постанова

від 05.02.2019 по справі 910/7046/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "05" лютого 2019 р.                                     Справа№ 910/7046/18 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого:           Руденко  М.А. суддів:            Дідиченко  М.А.           Пономаренка  Є.Ю.   при секретарі:                               Ігнатюк Г.В. за участю представників сторін: від позивача:    Петраш С.А. (ордер №413997 від 21.01.19)   від відповідача:  не з'явився від третьої особи : не з'явився розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю “Софа ЛТД” на рішення господарського суду міста Києва  від 24.10.2018 р. у справі № 910/7046/18 (суддя – Баранов  Д.О.) за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД" до акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача  товариство з обмеженою відповідальністю "Яр-3" про присудження до виконання обов'язку в натурі, - В  С  Т  А  Н  О  В  И  В: У червні 2018 р. товариство з обмеженою відповідальністю “ Софа ЛТД” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” про присудження до виконання обов'язку в натурі. Рішенням господарського суду міста Києва від 24.10.2018 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено. Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність у нього порушеного суб'єктивного права з боку відповідача; законодавцем не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов'язок боржника, оскільки з огляду на ч.3 ст. 553 Цивільного кодексу України та ч.3 ст. 556 Цивільного кодексу України поручителем може бути кілька осіб і до кожного з них хто виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю “Софа ЛТД” - звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2018 у справі № 910/7046/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю “Софа ЛТД”, присудити до виконання акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк»  обов'язку в натурі, а саме: передати  ТОВ «Софа ЛТД» оригінали кредитних договорів № 4Я13815И від 17.12.2013, № 4Я14351И від 09.12.2014 та усіх інших документів, що підтверджують  перехід ТОВ «Софа ЛТД»  права вимоги до ТОВ «Яр-3» за вищезазначеними кредитними договорами. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного по суті заявлених вимог рішення. При винесенні рішення суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у відповідача  відсутній  обов'язок надати оригінали кредитних  договірів, чим неправильно застосував частину 1 ст. 556 ЦК України, яка передбачає обов'язок старого кредитора передати документи, які підтверджують обов'язок боржника.  Зазначив , також, що позивач виконав зобов'язання за договором поруки № 4Я13815И від 25.10.2016 року, а відповідач погодився та прийняв це виконання на загальну суму 26 257737, 77 грн. у зв'язку з чим до поручителя переходять всі права кредитора за кредитним договором. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Софа ЛТД” та призначено справу до розгляду. У судовому засіданні 05.02.2019 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.  Представники відповідача та  третьої особи у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином. (а.с. 136 -139). Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених  про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Пунктом 2 ч.3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає  справу за відсутності  такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка сторін обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності  представників відповідача та третьої особи за наявними у справі доказами. Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.     Відповідно до ст. 269 ГПК України   суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи,  25.10.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД" (далі - поручитель) та публічним акціонерним товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - кредитор) укладено договір поруки № 4Я13815И/П (далі - договір поруки).(а.с.28) Відповідно до п. 1 договору поруки предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Яр-3 (код за ЄДРПОУ 37464727) (далі - боржник) своїх зобов'язань за кредитним договором від 17.12.2013р. № 4Я13815И (далі - кредитний договір 1) та кредитним договором від 09.12.2014 року №4Я14351И (далі - кредитний договір 2) від, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.  Пунктом 4 договору поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.  За змістом  п. 5 договору поруки сторони погодили, що у випадку невиконання боржниками п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання.  Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору (п. 6 договору поруки).  Згідно з п. 8 договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржників за кредитними договорами, переходять всі права кредитора за Кредитними договорами і договору(ами) застави (іпотеки), укладеними в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржників перед кредитором за Кредитними договорами у частині виконаних зобов'язань.  У п. 10 договору поруки сторонами погоджено, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язків боржників за кредитними договорами передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржників за кредитними договорами. Відповідно до платіжного доручення № 369 від 26.10.2016р. на суму 14  632  616,86 грн., в графі "призначення платежу" якого зазначено: "виконання зобов'язань по кредитному договору №    4Я13815И  від 17.12.13 згідно договору поруки № 4Я13815И/П від 25.10.16"(а.с.29). Також, згідно платіжного доручення № 370 від 26.10.2016р. на суму 11  725  120,91грн., в графі "призначення платежу" якого зазначено: "виконання зобов'язань по кредитному договору №    4Я14351И  від 09.12.14 згідно договору поруки № 4Я13815И/П від 25.10.16"(а.с.30). Позивач вважає, що оскільки ним як поручителем, погашена кредитна заборгованість в розмірі 26  357  737,77 грн., відповідач згідно з умовами договору поруки та ст. 556 Цивільного кодексу України повинен надати позивачу оригінали документів, які підтверджують права позивача як нового кредитора. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність у нього порушеного суб'єктивного права з боку відповідача. Зазначив також, що ні умовами договору поруки, ні чинним законодавством України не передбачено обов'язку кредитора передати поручителю саме оригінали документів. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне. Вимогами ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Як уже зазначалося вище, предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про зобов'язання відповідача надати оригінали кредитних договорів №4Я13815И від 17.12.2013 та №4Я14351И від 09.12.2014 та усіх інших документів, що підтверджують перехід до ТОВ «СОФА  ЛТД» права вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю «Яр-3» за вищезазначеним кредитними договором (платіжні доручення, квитанції тощо та всі інші  документи, які свідчать про їх  виконання , на підставі договору поруки №4Я13815И/П від 25.10.2016 року) З цього приводу судом було з'ясовано, що відповідно до  ст. ст. 553, 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Як унормовано згідно вимогами ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Разом з тим, згідно з вимогами ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Тобто, укладаючи договір, сторони погодили всі його істотні умови, в тому числі й щодо обов'язку надання відповідачем, як кредитором, документів позивачу, як поручителю, у випадку виконання останнім обов'язку третьої особи, як боржника, за Кредитним договором, які підтверджують вказаний обов'язок боржника. Відповідно до положень ст. ст. 512, 556 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем). Після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Апелянт зазначає, що ним виконано у повному обсязі зобов'язання за кредитними договорами №4Я13815И від 17.12.2013 та №4Я14351И від 09.12.2014, колегія суддів дослідивши матеріали справи дійшла висновку, що в матеріалах справи відсутні докази виконання в повному обсязі зобов'язань,  ні в апеляційній скарзі, ні в договорі поруки не зазначено розмір зобов'язань боржника за кредитним договором та розмір його заборгованості перед кредитором. Тобто позивачем не визначено та не доведено який саме розмір зобов'язань виник у нього на підставі договору поруки. Долучені апелянтом до матеріалів копії платіжних доручень № 369 від 26.10.2016 на суму 14  632  616,86 грн. та №370 від 36.10.2016 року на суму 11  725  120,91 грн. правомірно не були прийняті судом першої інстанції   до уваги як докази повного виконання позивачем зобов'язань по кредитним договорам №4Я13815И від 17.12.2013 та №4Я14351И від 09.12.2014 згідно договору поруки № 4Я13815И/П від 25.10.2016, оскільки, як вже зазначалось, розмір зобов'язань боржника за кредитним договором, а відповідно і розмір зобов'язань позивача за договором поруки перед кредитором не був вказаний позивачем, а відповідач до нього з вимогою про виконання обов'язку зі сплати заборгованості боржника не звертався на підставі п. 5 договору поруки № 4Я13815И/П від 25.10.2016. Відповідачем, у відзиві на позову заяву, не заперечується та не спростовується та обставина, що між ним та відповідачем був укладений договір поруки № 4Я13815И/П від 25.10.2016 та, що позивачем були перераховані грошові кошти у розмірі 26  357  737,77 грн. Аналізуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що первинно у поручителя виникає обов'язок погасити заборгованість боржника, але лише у разі, якщо до нього звернувся кредитор з відповідною вимогою (ст. 555 ЦК України) натомість вторинно виникають права, передбачені ст. 556 ЦК України, в тому числі і на отримання документів на підтвердження зобов'язань боржника. Отже підставою для виникнення у поручителя прав та обов'язків є звернення до нього кредитора з вимогою виконати зобов'язання боржника за кредитним договором. Оскільки, відповідач, як кредитор не звертався до позивача як поручителя з вимогою про виконання зобов'язань третьої особи (боржника) за кредитним договором на підставі договору поруки № 4Я13815И/П від 25.10.2016 у позивача не виникло обов'язку з перерахування коштів відповідачу та не виникли права, обумовлені виконанням обов'язку. За умовами п.10 договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів Банку з моменту виконання обов'язку належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором. Тобто, в даному випадку умовами укладеного між сторонами договору поруки чітко встановлено обов'язок відповідача надати не оригінали, а саме копії документів, що підтверджують обов'язок третьої особи, як боржника. Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї; Чинним законодавством не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов'язок боржника, оскільки з огляду на ч.3 ст. 553 та ч. 3 ст. 556 Цивільного кодексу  України поручителем може бути кілька осіб і до кожного з них хто виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.  Згідно з ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Згідно зі  ст.1 Господарського процесуального кодексу України  підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Аналізуючи зазначене, колегія судів дійшла висновку, що    укладеним між сторонами договором поруки передбачено у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю саме належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, а не їх оригінали. Позивачем не наведено жодного акту чинного законодавства України, з якого б безпосередньо виникав обов'язок відповідача виконати дії, про зобов'язання вчинення яких просить позивач, а також не доведено існування будь-яких інших підстав виникнення у відповідача обов'язку передати позивачу оригінали відповідних документів (аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду  від 14.02.2018 у справі №910/14022/17, від 22.02.2018 у справі №910/14107/17, від 27.02.2018 у справі №910/14109/17, від 01.03.2018 у справі №910/14023/17, від 21.03.2018 у справі №910/15963/17, від 04.04.2018 у справі №910/14024/17). Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 24.10.2018 року у справі № 910/7046/18, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається. Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на  позивача (апелянта). Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282  Господарського процесуального кодексу України суд,– П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  В  : Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Софа ЛТД” на рішення    господарського суду міста Києва від 24.10.2018 року у справі № 910/7046/18 залишити без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2018 року у справі № 910/7046/18 залишити без змін. Матеріали справи № 910/7046/18  повернути до місцевого господарського суду . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складено    19.02.2019 р. Головуючий суддя                                                            М.А.  Руденко Судді                                                                                М.А.  Дідиченко                                                                                 Є.Ю.  Пономаренко