Ухвала

від 29.10.2018 по справі 522/18412/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

29.10.2018

Справа 522/18412/18

Провадження № 1-КС/522/19941/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2018 року Місто Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , представника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого з ОВС З ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №32018160020000011 від 31.07.2018 року про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий з ОВС З ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про накладення арешту на майно.

Як вбачається з клопотання слідчого, третім відділом розслідувань кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32018160020000011 від 31.07.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що на території міста Одеси невідомі особи організували незаконну діяльність автозаправних станцій, з яких здійснюється реалізація підакцизних товарів (нафтопродуктів) за готівковий розрахунок без подальшого відображення в бухгалтерському та податковому обліку.

Так, в ході виконання окремого доручення слідчого та проведення комплексу заходів, співробітниками ОУ ГУ ДФС в Одеській області отримана та перевірена інформація щодо місць, які використовуються для зберігання та незаконної реалізації нафтопродуктів.

Встановлено, що за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 24, розташовані автоцистерни з дизельним пальним з яких невстановленими особами здійснюється незаконна реалізація нафтопродуктів (дизельного палива), з порушенням вимог встановлених чинним законодавством.

Відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України «особа яка реалізує пальне, являється платником акцизного податку».

Відповідно до п. 2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 р. № 1442, роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, які призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів. Розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом із нафтопродуктами споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку». Слід також зазначити, що Державний реєстр РРО містить окремий пункт «Спеціалізовані електронно-касові апарати для автозаправних станцій».

Таким чином, для законної реалізації підакцизних товарів необхідно мати повний пакет документів для експлуатації АЗС, зареєструватись платником податку на додану вартість, сплачувати акцизний податок, зареєструвати касові апарати, а також мати копію документа про якість палива (паспорт якості) та копію декларації про їх відповідність.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;

одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Одним з доказів умисного ухилення від сплати податків являються первинні бухгалтерські, облікові та інші документи, чорнові записи, носії електронної інформації, які відображають об`єми, хронологію та інші дані про фактичні фінансово - господарські операції, що є об`єктами оподаткування.

З метою відшукання доказів, що вказують на факти умисного ухилення від сплати податків при реалізації підакцизних товарів (дизельного пального), на виконання ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси, 19.10.2018 проводився обшук за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 24, (згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності, майно належить ТОВ «Одеське Спеціалізоване Управління Механізації» (ЄДРПОУ 01272054)) за результатами проведення якого виявлено та вилучено:

рідину із характерним запахом палива у кількості 4 367 м. куб;

паливо - роздавальна колонка заводський номер 2046.

В ході обшуку будь - яких документів, в тому числі які підтверджують походження та якість пального (сертифікат відповідності, паспорт продукції та інші), які підтверджують придбання, транспортування та відвантаження пального та інших документів, касових апаратів не виявлено та надано не було.

Таким чином, виявлені та вилучені в ході обшуку по кримінальному провадженню товарно-матеріальні цінності, що були об`єктом кримінально протиправних дій, та інші речі згідно положень ст. ст. 98, 99 КПК України є речовими доказами, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлююється під час криміанльного провадження, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них.

Крім того, вилучені товарно-матеріальні цінності підпадають під критерії ч. 2 ст. 167 КПК України оскільки вилучені товарно-матеріальні-цінності є засобами та знаряддями за допомогою яких вчинено кримінальне правопорушення.

Так, відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.

Враховуючи викладене, у органів досудового розслідування є підстави та розумні підозри вважати, що вилучені у ході обшуку товарно-матеріальні цінності є доказом умисного ухилення від сплати податків, а саме були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, В свою чергу повернення, не заборона використання та розпорядження вилученими у ході проведення обшуку речами може призвести до їх зникнення, втрати або пошкодження, або настанню інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню і суттєво вплинути на його подальший хід.

Вказане в тому числі може призвести до втрати речових доказів у кримінальному провадженні.

Завданням та підставою для арешту майна є запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, оскільки не вжиття заходів щодо арешту цього майна може призвести до вказаних наслідків, зважаючи на зацікавленість невстановлених слідством осіб у тому, щоб вчинити вищевказані дії, що можуть перешкодити проведенню досудового розслідування.

Метою арешту вищевказаних речей та документів є забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Також, вилучені товарно-матеріальні цінності необхідні для подальшого проведення судових експертиз, оскільки можуть містити сліди вчинення кримінального правопорушення.

Посилаючись на вищевикладене, враховуючи, що вилучені у ході обшуку товарно-матеріальні цінності мають доказове значення по даному кримінальному провадженню і можуть бути використані як докази, а також те, що є достатні підстави вважати, що вищезазначені речі у разі не накладення арешту можуть бути приховані, змінені або знищенні, що може перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, слідчий просив накласти арешт на вилучені в ході проведеного обшуку за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 24, товарно-матеріальні цінності, а саме:

рідину із характерним запахом палива у кількості 4 367 м. куб;

паливо - роздавальна колонка заводський номер №2046.

У судовому засіданні слідчий підтримав клопотання про накладення арешту на вищезазначене майно та просив задовольнити в повному обсязі з наведених підстав.

Представник ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на відсутність підстав.

Власник майна ОСОБА_4 також заперечував проти задоволення клопотання й надав до суду копію договору оренди № 7-а від 02 травня 2018 року, згідно якого йому надано у тимчасове платне користування майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке він використовує для здійснення господарської діяльності.

Розглянувши клопотання слідчого, заслухавши учасників провадження, вивчивши надані до клопотання матеріали суд приходить до висновку про наступне:

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною 2ст.170 КПК Українивстановлено, що метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Відповідно дост. 13 Конституції України«держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності». Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).

Відповідно до ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Як вбачається із клопотання слідчого, на даний час, жодну особу не повідомлено про підозру.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні органу досудового розслідування в особі слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Як вже зазначалось, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Проте, жодних доказів щодо вчинення кримінального правопорушення яким було завдано шкоду, чи необхідності накладення арешту задля збереження речових доказів або запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження вказаних в клопотанні товарно-матеріальних цінностей матеріали клопотання не містить, а слідчим в судовому засіданні не представлено.

Як вказано у клопотанні слідчого, метою арешту є забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Проте, враховуючи особливості та встановлений законом порядок зберігання вказаних в клопотанні рідини та паливних приладь, накладення арешту, в даному випадку, навпаки може призвести до псування вищевказаних речей, а відтак й до подальшої втрати речових доказів.

А тому, необхідність, мета, завдання арешту на вищезазначене майно є не доведеними та не підтвердженими будь-якими документами (доказами).

Слідчий суддя вважає, що підстав для накладення арешту на даний час не вбачається.

За таких обставин, в результаті аналізу клопотання та наданих суду матеріалів, суд змушений прийти до висновку, що клопотання слідчого є не обґрунтованим, слідчим не доведені достатні підстави у зв`язку з якими потрібно накласти арешт, отже зазначене клопотання задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 132, 170, 171, 172, 173, 309, 372, 376 КПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання слідчого з ОВС З ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_3 про арешт майна - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: