Ухвала

від 05.11.2018 по справі 915/441/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 915/441/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Катеринчук Л.Й.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія" в особі ліквідатора Козирицького Андрія Сергійовича

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "МІТ АГРО"

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія" в особі ліквідатора Козирицького Андрія Сергійовича

на постанову Одеського апеляційного господарського суду

від 13.09.2018

у складі колегії суддів: Таран С.В. (головуючий), Величко Т.А., Поліщук Л.В.

та ухвалу Господарського суду Миколаївської області

від 19.06.2018

у складі судді Ржепецького А.С.

у справі №915/441/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія" в особі ліквідатора Козирицького Андрія Сергійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТ АГРО"

про витребування майна у добросовісного набувача, визнання відсутності права вимоги

ВСТАНОВИВ:

26.09.2018 поштовим відправленням, направленим на адресу Одеського апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія" в особі ліквідатора Козирицького Андрія Сергійовича звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою за вих. №02-20/89 від 25.09.2018 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2018 у справі №915/441/18 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №915/441/18 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2018.

Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України, до скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Правові засади справляння судового збору, розміри ставок судового збору та порядок його сплати визначені Законом України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 становив 1 762 грн.

Відтак, за подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія" у вересні 2018 року касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2018, прийняту за результатом апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2018 про повернення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія" без розгляду у справі №915/441/18, скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 1 762 грн.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за певних умов. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При цьому, особа, яка заявляє клопотання про відстрочення, звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Отже, відстрочення або звільнення від сплати судового збору є правом суду, а відповідне клопотання сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до господарського суду, зокрема, із касаційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.

При цьому, "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду… Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Оскаржуючи в касаційному порядку постанову апеляційного суду від 13.09.2018 та ухвалу суду першої інстанції від 19.06.2018 про повернення позовної заяви без розгляду у справі №915/441/18, скаржником не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, при цьому, заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, обґрунтоване незадовільним майновим станом підприємства-скаржника, яке перебуває в процедурі банкрутства на стадії ліквідації, у зв'язку з чим підприємство-банкрут позбавлено можливості сплатити судовий збір при зверненні до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини перебування підприємства-скаржника в ліквідаційній процедурі та відсутність у заявника касаційної скарги коштів для сплати судового збору за її подання, не можуть вважатися безумовною підставою для відстрочення сплати судового збору при зверненні до суду касаційної інстанції.

Оцінивши доводи скаржника, наведені в обґрунтування наявності підстав для відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, Верховний Суд не знаходить підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія" в особі ліквідатора Козирицького А.С. про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2018 у справі №915/441/18, оскільки скаржником не надано доказів на підтвердження того, що його матеріальне становище покращиться протягом строку розгляду касаційної скарги та скаржник буде спроможний сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі за результатами розгляду касаційної скарги по суті.

Отже, подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія" в особі ліквідатора Козирицького А.С. касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 ГПК України щодо її форми.

Відповідно до частин 2, 5 статті 292 та статті 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

З огляду на таке, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія" в особі ліквідатора Козирицького Андрія Сергійовича на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2018 у справі №915/441/18 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги.

Згідно з частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 8 Закону України "Про судовий збір", статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія" в особі ліквідатора Козирицького Андрія Сергійовича у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2018 у справі №915/441/18.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія" в особі ліквідатора Козирицького Андрія Сергійовича на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2018 у справі №915/441/18 залишити без руху.

3. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія" в особі ліквідатора Козирицького Андрія Сергійовича строк на усунення недоліків касаційної скарги до 23 листопада 2018 року.

4. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія" в особі ліквідатора Козирицького Андрія Сергійовича, що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Верховного Суду Л.Й. Катеринчук