Постанова

від 24.01.2019 по справі 915/441/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 915/441/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія" в особі ліквідатора Козирицького Андрія Сергійовича

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "МІТ АГРО"

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія" в особі ліквідатора Козирицького Андрія Сергійовича

на постанову Одеського апеляційного господарського суду

від 13.09.2018

у складі колегії суддів: Таран С.В. (головуючий), Величко Т.А., Поліщук Л.В.

та ухвалу Господарського суду Миколаївської області

від 19.06.2018

у складі судді Ржепецького А.С.

у справі № 915/441/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія" в особі ліквідатора Козирицького Андрія Сергійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТ АГРО"

про витребування майна у добросовісного набувача та визнання відсутнім права вимоги

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 26.09.2018 поштовим відправленням, направленим на адресу Одеського апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія" в особі ліквідатора Козирицького Андрія Сергійовича звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2018 у справі №915/441/18 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №915/441/18 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2018.

3. Ухвалою Верховного Суду від 26.11.2018 відкрито касаційне провадження у справі №915/441/18 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія" в особі ліквідатора Козирицького Андрія Сергійовича на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2018 у справі №915/441/18 та ухвалено здійснити її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

4. Відзиву на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія" в особі ліквідатора Козирицького Андрія Сергійовича не надходило.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог та провадження в суді першої інстанції

5. 25.05.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія" в особі ліквідатора Козирицького Андрія Сергійовича (далі - позивач, ТОВ "Вознесенська продовольча компанія") звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою за вих. №02-20/75 від 23.05.2018 до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТ АГРО" (далі - відповідач, ТОВ "МІТ АГРО") про витребування у добросовісного набувача ТОВ "МІТ АГРО" майна , а саме: права вимоги до ТОВ "Черкаська продовольча компанія" в розмірі 3 653 965, 92 грн., яке виникло на підставі договору постачання м'яса та м'ясопродуктів №305 від 01.01.2008, укладеного між ТОВ "Черкаська продовольча компанія" та ТОВ "Вознесенська продовольча компанія", договору постачання м'яса та м'ясопродуктів №37 від 03.01.2011, укладеного між ТОВ "Черкаська продовольча компанія" та ТОВ "Вознесенська продовольча компанія", які визнані ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.02.2014 у справі №01/5026/1159/2011 про банкрутство ТОВ "Черкаська продовольча компанія", а також про визнання відсутнім у ТОВ "МІТ АГРО" права вимоги до ТОВ "Черкаська продовольча компанія" в розмірі 3 653 965, 92 грн., яке виникло на підставі договору постачання м'яса та м'ясопродуктів №305 від 01.01.2008, укладеного між ТОВ "Черкаська продовольча компанія" та ТОВ "Вознесенська продовольча компанія", договору постачання м'яса та м'ясопродуктів №37 від 03.01.2011, укладеного між ТОВ "Черкаська продовольча компанія" та ТОВ "Вознесенська продовольча компанія", які визнані ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.02.2014 у справі №01/5026/1159/2011 про банкрутство ТОВ "Черкаська продовольча компанія"; як підставу позову визначено положення статей 204, 215, 236, 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 41, 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 (далі - Закон про банкрутство); з посиланням на частину 4 статті 10 Закону про банкрутство та частину 6 статті 12 ГПК України ліквідатор Козирицький А.С. зазначив, що звертається з позовом в межах справи №5016/1029/2012(5/35) про банкрутство ТОВ "Вознесенська продовольча компанія" , яке є позивачем у даному спорі щодо витребування майна та визнання у відповідача відсутнім права вимоги до третьої особи (т. 1, а.с. 55-97).

6. 30.05.2018 ухвалою Господарського суду Миколаївської області (суддя Ржепецький В.О.) позовну заяву ТОВ "Вознесенська продовольча компанія" в особі ліквідатора Козирицького А.С. №02-20/75 від 23.05.2018 до ТОВ "МІТ АГРО" залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до господарського суду письмової заяви про усунення недоліків з дотриманням вимог, передбачених статтею 170 ГПК України. Зазначену ухвалу позивач одержав 04.06.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №5400133280274 (т. 1, а.с. 50-53, 107).

6.1. Надаючи оцінку позовній заяві з додатками на предмет дотримання позивачем вимог процесуального закону щодо її форми та змісту, місцевий суд, керуючись приписами статей 3, 4 Закону України "Про судовий збір" та статей 123, 162, 163, 164, 174 ГПК України, дійшов висновку, що звертаючись до господарського суду з позовними вимогами майнового (про витребування майна у відповідача як добросовісного набувача) та немайнового (про визнання у відповідача відсутнім права вимоги до третьої особи) характеру, позивачу належало сплатити судових збір в розмірі 56 571, 48 грн. (54 809, 48 грн. + 1 762 грн.). Однак, до позовної заяви ліквідатором позивача Козирицьким А.С. додано платіжний документ про сплату судового збору на суму 3 524 грн., тобто в меншому розмірі, ніж встановлений законом.

7. 14.06.2018 на виконання вимог ухвали місцевого суду від 30.05.2018 позивачем подано до суду заяву №02-20/79 від 12.06.2018 про усунення недоліків позовної заяви та зміну предмета позову, в якій заявник змінив прохальну частину позовної заяви та просив місцевий суд визнати відсутнім у ТОВ "МІТ АГРО" право вимоги до ТОВ "Черкаська продовольча компанія" в розмірі 3 653 965, 92 грн., яке виникло на підставі договору постачання м'яса та м'ясопродуктів №305 від 01.01.2008, укладеного між ТОВ "Черкаська продовольча компанія" та ТОВ "Вознесенська продовольча компанія", договору постачання м'яса та м'ясопродуктів №37 від 03.01.2011, укладеного між ТОВ "Черкаська продовольча компанія" та ТОВ "Вознесенська продовольча компанія", які визнано ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.02.2014 у справі №01/5026/1159/2011 про банкрутство ТОВ "Черкаська продовольча компанія"; повернути позивачу з Державного бюджету України 1 762 грн. надміру сплаченого судового збору за подання позову з первісними вимогами (т. 1, а.с. 131-150).

8. 19.06.2018 ухвалою Господарського суду Миколаївської області (суддя Ржепецький В.О.) позовну заяву ТОВ "Вознесенська продовольча компанія" в особі ліквідатора Козирицького А.С. №02-20/75 від 23.05.2018 до ТОВ "МІТ АГРО" повернено заявнику; повернено ТОВ "Вознесенська продовольча компанія" в особі ліквідатора Козирицького А.С. судовий збір на суму 3 524 грн., сплачений за квитанцією №2073-23-003/С від 23.05.2018 (т. 1, а.с. 151-153).

8.1. Місцевим судом встановлено, що звертаючись до суду першої інстанції із заявою №02-20/79 від 12.06.2018 про усунення недоліків ухвали Господарського суду Миколаївської області від 30.05.2018 у справі №915/441/18, позивач не зазначив ціни позову, не надав доказів сплати судового збору за подання позовної заяви з первісними вимогами у встановлених законом порядку та розмірі, тоді як фактично змінив предмет позову, пред'явивши до відповідача лише вимогу немайнового характеру про визнання відсутнім права вимоги до третьої особи, керуючись частиною 1 статті 42, частинами 1, 2 статті 45, частинами 3, 5 статті 46 ГПК України.

8.2. Суд першої інстанції, з посиланням на статті 46, 174 ГПК України, дійшов висновку, що відмова від позову (повністю або частково) не є заходом усунення виявлених судом недоліків позовної заяви, так як є правом позивача, що не є безумовним, оскільки така відмова може бути відхилена судом; відмова позивача від позовних вимог в частині витребування у відповідача спірного майна не свідчить про відсутність між сторонами спору майнового характеру та не звільняє позивача від обов'язку щодо виконання вимог місцевого суду відповідно до ухвали від 30.05.2018 у даній справі щодо надання належних доказів сплати судового збору за подання позову з первісними вимогами.

8.3. Повертаючи позовну заяву ТОВ "Вознесенська продовольча компанія" №02-20/75 від 23.05.2018 до ТОВ "МІТ АГРО" без розгляду, місцевий суд застосував до спірних правовідносин приписи частини 4 статті 174 ГПК України, якими визначено повернення позовної заяви без розгляду як наслідок неусунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений господарським судом строк.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови

9. 12.07.2018 поштовим відправленням позивач в особі ліквідатора Козирицького А.С. подав апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2018 у справі №915/441/18, в якій просив скасувати ухвалу місцевого суду про повернення позовної заяви як таку, що її прийнято з порушенням норм процесуального права (статей 45, 46, 174, 191 ГПК України) та неправильним застосуванням норм матеріального права (статей 15, 16 ЦК України, статей 2, 22 Закону України "Про судоустрій та статус суддів"), та направити справу до суду першої інстанції на стадію відкриття провадження у справі. Скаржник доводив, що позивачем реалізовано процесуальне право на зміну предмета позову після набуття статусу сторони у справі та до початку розгляду справи по суті, що узгоджується з приписами процесуального закону (частини 1 статті 42, частини 3 статті 46 ГПК України); однак, місцевим судом не враховано відмову позивача від позову в частині витребування майна у відповідача як добросовісного набувача, що мало наслідком зменшення суми судового збору, яка підлягала до сплати при зверненні з позовними вимогами, до ставки судового збору за подання позову немайнового характеру, - 1762 грн.; за твердженням позивача, місцевим судом помилково повернено ухвалою 19.06.2018 позовну заяву після зменшення позивачем відповідно до заяви від 12.06.2018 позовних вимог за умов сплати при поданні первісного позову судового збору на суму 3 524 грн.

10. 13.09.2018 постановою Одеського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Вознесенська продовольча компанія" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2018 у справі №915/441/18 залишено без змін.

10.1. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин приписів процесуального закону (статей 46, 163, 164, 174 ГПК України), Закону України "Про судовий збір" (статті 4, 6) та Закону про банкрутство (частина 4 статті 10) та не вбачав підстав для скасування прийнятої місцевим судом ухвали від 19.06.2018 про повернення позовної заяви ТОВ "Вознесенська продовольча компанія" №02-20/75 від 23.05.2018 до ТОВ "МІТ АГРО" як такої, що її було подано з недоліками щодо її форми (сплата судового збору у меншому розмірі, ніж встановлений законом), які позивач не усунув у встановлений ухвалою суду від 30.05.2018 строк.

10.2. Суд апеляційної інстанції, керуючись приписами статті 174 ГПК України, зазначив, що подана позивачем на виконання вимог ухвали місцевого суду від 30.05.2018 заява №02-20/79 від 12.06.2018, якою змінено предмет позову, не є за своєю суттю заявою про усунення недоліків позовної заяви, оскільки за змістом її вимог така заява фактично нівелює здійснену місцевим судом перевірку первісної позовної заяви на предмет її відповідності вимогам щодо змісту та форми позовної заяви на стадії вирішення питання про можливість відкриття провадження за такою позовною заявою та зумовлює обов'язок місцевого суду після зміни предмета позову здійснити повторну перевірку позовної заяви з урахуванням зменшення позовних вимог; при цьому, відмова від позову в частині вимог майнового характеру про віндикацію майна позивача, який перебуває в процедурі банкрутства, матиме наслідком зміну виключної підсудності спору у справі №915/441/18 Господарському суду Миколаївської області, яким розглядається справа про банкрутство позивача - ТОВ "Вознесенська продовольча компанія", що не відповідає вимогам частини 4 статті 10 Закону про банкрутство.

10.3. Надаючи оцінку проведеному місцевим судом розрахунку судового збору, що підлягав до сплати позивачем при зверненні у травні 2018 року з первісними вимогами, апеляційний суд погодився з правильністю застосування місцевим судом приписів статей 4, 6 Закону України "Про судовий збір" та зазначив, що з огляду на пред'явлення позивачем до відповідача двох позовних вимог - майнового (про витребування майна) та немайнового характеру (про визнання відсутнім права вимоги) до сплати підлягав судовий збір на загальну суму 56 571, 48 грн. (54 809, 48 грн. (1,5% вартості спірного майна) + 1 762 грн. (1 прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018)). Однак, до позовної заяви було долучено платіжний документ про сплату судового збору на суму 3 524 грн., тобто у меншому розмірі, ніж встановлений законом.

11. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач усунув недоліки позовної заяви, змінивши предмет позову та відмовившись від позовних вимог майнового характеру щодо віндикації майна, суд апеляційної інстанції спростував з посиланням на приписи статті 46 ГПК України, якими передбачено можливість реалізації позивачем права на зміну предмета позову лише після відкриття місцевим судом провадження за позовом.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (позивача у справі)

12. Скаржник доводив, що судами попередніх інстанцій в порушення приписів статей 42, 46 ГПК України при з'ясуванні виконання позивачем вимог ухвали місцевого суду від 30.05.2018 щодо усунення недоліків позовної заяви в частині сплати судового збору, не враховано заяву позивача про зміну предмета позову, за змістом якої позивач відмовився від вимог про віндикацію майна та заявив лише вимогу про визнання у відповідача відсутнім права вимоги до третьої особи, що є вимогою немайнового характеру, за розгляд якої господарським судом позивач сплатив судовий збір в розмірі 1 762 грн. при зверненні з первісними вимогами у травні 2018 року. Відтак, повернення ухвалою місцевого суду від 19.06.2018 позовної заяви з підстав неусунення позивачем у встановлений судом строк її недоліків (надання неналежних доказів сплати судового збору) є помилковим.

13. Скаржник зазначив, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про неможливість реалізації позивачем процесуального права на зміну предмета позову до моменту відкриття провадження за первісною позовною заявою не узгоджуються з приписами частини 5 статті 174 ГПК України, якими як підставу для повернення позовної заяви без розгляду визначено надходження від позивача заяви про врегулювання спору або заяви про відкликання позовної заяви до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі (пункт 3 частини 5 цієї статті).

14. Скаржник зауважив, що звертаючись до місцевого суду із заявою про зміну предмета позову на стадії вирішення питання про відкриття провадження за позовною заявою, позивач не заявляв вимог, які б виходили за межі спірних правовідносин, оскільки фактично зменшив заявлені позовні вимоги, виключивши вимогу майнового характеру про віндикацію майна, та не змінюючи при цьому підстав заявленого позову; отже, є помилковими висновки судів про відмову позивача від позову в цій частині.

15. Скаржник доводив, що зміна предмета позову не має наслідком зміни підсудності даного спору, оскільки позовні вимоги стосуються повернення майна позивача до ліквідаційної маси та підлягають розгляду Господарським судом Миколаївської області, яким здійснюється провадження у справі про банкрутство позивача, не зважаючи на те, що місцезнаходженням відповідача - ТОВ "МІТ АГРО" є місто Черкаси.

16. Скаржник зазначив про помилковість висновків судів про застосування до спірних правовідносин ставок судового збору, що підлягає до сплати за подання позовних заяв у спорах майнового та немайнового характеру відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", та визначення загальної суми судового збору, яку належало сплати позивачу при поданні позову з первісними вимогами, - 56 571, 48 грн. Позивач зауважив, що позовну заяву про витребування спірного майна та визнання у відповідача відсутнім права вимоги до третьої особи подано в межах справи про банкрутство ТОВ "Вознесенська продовольча компанія", у зв'язку з чим позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3 524 грн., що становить два прожиткові мінімуми для працездатних осіб станом на 2018 рік, що визначено як спеціальну ставку судового збору за подання заяв з майновими вимогами до боржника у 2018 році за приписами підпункту 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Доводи інших учасників справи

17. Відзиву на касаційну скаргу ТОВ "Вознесенська продовольча компанія" в особі ліквідатора Козирицького А.С. не надходило.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

18. Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017

Частина 1 статті 4 - право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Частина 2 статті 4 - юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

Частина 3 статті 4 - до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Стаття 14 - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частина 1 статі 42 - учасники справи мають право подавати заяви та клопотання (пункт 3 частини 1 цієї статті).

Частини 1, 2 статті 45 - сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Частина 3 статті 46 - до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Частини 1, 2 статті 161 - при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявою по суті справи є, зокрема, позовна заява.

Частина 1 статті 162 - у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Частина 1 статті 164 - до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (пункт 2 частини 1 цієї статті).

Частини 1, 2 статті 174 - суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Частина 4 статті 174 - якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Частини 5, 6 статті 174 - суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків, про що постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

Частина 1 статті 12 - господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження або позовного провадження (загального або спрощеного).

Частина 6 статті 12 - господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частина 1 статті 20 - господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України (пункт 8 частини 1 цієї статті).

Частина 9 статті 30 - справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.

Частина 2 статті 123 - розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

19. Закон України "Про судовий збір" в редакції, чинній станом на 25.05.2018 (дата звернення позивача з позовною заявою)

Частина 1 статті 4 - судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпункт 1 пункту 2 частини 2 статті 4 - за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпункт 2 пункту 2 частини 2 статті 4 - за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпункт 10 пункту 2 частини 2 статті 4 - за подання до господарського суду заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, або визнання її недійсною ставка судового збору складає 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

20. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011, чинній станом на 26.11.2014 (дата введення щодо позивача ліквідаційної процедури у справі №5016/1029/2012(5/35).

Частина 2 статті 41 - ліквідатор з дня свого призначення формує ліквідаційну масу, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

21. З огляду на повноваження суду касаційної інстанції при перегляді судових рішень в касаційному порядку відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів позивача про порушення судами попередніх інстанцій положень статей 42, 46, 174 ГПК України та статті 4 Закону України "Про судовий збір" при прийнятті рішення про повернення позовної заяви з підстав неусунення позивачем її недоліків у встановлений судом строк.

А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги та висновків суду апеляційної інстанції

22. За змістом статей 4, 14 ГПК України вбачається, що процесуальним законом гарантується право на звернення до господарського суду юридичним особам за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також особам, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Розгляд справ господарським судом здійснюється не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, що є реалізацією з боку суду принципу диспозитивності як однієї із засад господарського судочинства.

23. Аналіз частини 2 статті 41 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 дозволяє зробити висновок про те, що на ліквідатора суб'єкта господарювання-банкрута покладено обов'язок щодо формування ліквідаційної маси боржника, зокрема, через вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, шляхом звернення до суду з позовами про витребування майна у третіх осіб, про визнання відсутнім у третіх осіб права вимоги належних боржнику активів тощо.

24. За змістом статей 161, 162, 164 ГПК України вбачається, що при розгляді справ судом в порядку позовного провадження позивач викладає письмово вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування у позовній заяві, до якої додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.

25. Приписами статті 174 ГПК України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду. Разом з тим, частиною 4 статті 174 ГПК України визначено негативний наслідок для позивача у разі невиконання вимог суду щодо усунення недоліків позовної заяви у вигляді повернення позовної заяви без розгляду, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена до апеляційного суду, а разом із постановою апеляційного суду, прийнятою за результатами її апеляційного перегляду, - і до суду касаційної інстанції.

26. Відповідно до оскаржуваних в касаційному порядку постанови від 13.09.2018 та ухвали від 19.06.2018 місцевий та апеляційний суди повернули позовну заяву ТОВ "Вознесенська продовольча компанія" в особі ліквідатора Козирицького А.С. №02-20/75 від 23.05.2018 до ТОВ "МІТ АГРО" про витребування майна у добросовісного набувача та визнання відсутнім права вимоги, як таку, що подана за відсутності доказів сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі за умов невиконання позивачем вимог ухвали суду від 30.05.2018 щодо усунення недоліків позовної заяви.

27. Суди попередніх інстанцій, здійснюючи розрахунок судового збору, що підлягав до сплати за подання ліквідатором позивача позову з віндикаційними вимогами до відповідача про витребування майна та вимогами про визнання у відповідача відсутнім права вимоги до третьої особи, виходили з того, що в позовній заяві об'єднано дві вимоги - майнового та немайнового характеру, а тому судовий збір обчислено виходячи із ставок, визначених підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання позовів у справах позовного провадження.

28. Матеріалами справи підтверджується, що відносно позивача - ТОВ "Вознесенська продовольча компанія" Господарським судом Миколаївської області здійснюється провадження у справі про банкрутство №5016/1029/2012(5/35), яке перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою від 26.11.2014, що визначає спеціальний порядок розгляду спорів, стороною яких є позивач-боржник, та зумовлює їх концентрацію в межах справи про банкрутство, так як результат розгляду таких спорів може впливати на права та обов'язки боржника та його кредиторів (т. 1, а.с. 20-21).

29. Суди не звернули уваги на те, що в силу підпункту 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство визначено спеціальний розмір судового збору - ставка судового збору складає 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону про банкрутство, у разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника, на підставах передбачених частиною 1 цієї статті, кредитор зобов'язаній повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

Отже, звернення ліквідатора до особи, яка набула майно боржника за наслідком укладення недійсного правочину в процедурі банкрутства, що встановлено судовим рішенням у справі про банкрутство про повернення такого майна, є за своєю правовою природою правовим наслідком недійсності правочину та вимогою про спростування майнових дій боржника з передачі зазначеного майна іншій особі, заявленою в процедурі банкрутства. Тому така заява підлягає оплаті судовим збором згідно з підпунктом 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір". Об'єктом справляння судового збору є заява, як єдиний документ, поданий у справу про банкрутство з певними вимогами.

Як встановлено судами, звертаючись 25.05.2018 до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ "МІТ АГРО" про витребування майна (майнових прав) у добросовісного набувача за наслідком визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги від 10.06.2016 згідно постанови Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі №5016/1029/2012(5/35), яка є чинною, та визнання відсутнім у набувача прав вимоги за оспорюваним договором, ліквідатор позивача у позовній заяві №02-20/75 від 23.05.2018 зазначив про те, що позивач перебуває в процедурі банкрутства та з посиланням на приписи частини 6 статті 12 ГПК України та частини 4 статті 10 Закону про банкрутство аргументував, що даний спір підлягає розгляду в межах справи про банкрутство товариства-позивача.

Суди встановили, що при поданні єдиної позовної заяви ліквідатор ТОВ "Вознесенська продовольча компанія" Козирицький А.С. сплатив судовий збір в розмірі ставки, що підлягає до сплати за розгляд спорів з майновими вимогами у справі про банкрутство боржника (3 524 грн.) відповідно до підпункту 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір".

30. Отже, виходячи з підпункту 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", позивачем надано належні докази сплати судового збору за подання такої заяви, а подальша зміна вимог заявника з частковою відмовою від них не впливає на визначення розміру судового збору за подання такої заяви.

Суд вважає, що обґрунтованість часткової відмови заявника (ліквідатора боржника Козирицького А.С.) від заявлених ним вимог має вирішуватися відповідно до статті 46 ГПК України після її прийняття до розгляду та за будь-яких обставин вона не впливає на розмір судового збору, оскільки об'єктом справляння судового збору є саме заява, як форма процесуального звернення у справу про банкрутство, незалежно від кількості вимог, викладених у ній.

31. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, а у рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловив думку про те, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів…".

32. Частиною 6 статті 12 ГПК України передбачено, що справи про банкрутство розглядаються господарськими судами у порядку, передбаченому цим кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

33. Положеннями частини 4 статті 10 Закону про банкрутство до компетенції суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, віднесено вирішення усіх майнових спорів з вимогами до боржника.

34. Статтею 20 ГПК України передбачено, що розгляд спорів з майновими вимогами до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство, належить до предметної юрисдикції господарських судів, при цьому, перелік таких майнових вимог законодавцем не обмежено. Частиною 9 статті 30 ГПК України справи у майнових спорах до боржника віднесено до територіальної підсудності господарського суду за місцезнаходженням боржника, а, відтак, до юрисдикції місцевого суду, яким здійснюється провадження у справі про банкрутство боржника.

Отже, розгляд спорів з майновими вимогами до суб'єкта господарювання, який перебуває в процедурі банкрутства, та визначений позивачем в статусі відповідача у такому спорі, а також справ за позовами арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) при реалізації ними повноважень щодо повернення майна банкрута до ліквідаційної маси, законодавцем віднесено до підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, без порушення окремих справ позовного провадження.

35. Звертаючись з позовом до відповідача ліквідатор позивача Козирицький А.С. обрав спосіб захисту майнових прав та інтересів позивача-банкрута саме шляхом звернення у справу про банкрутство №5016/1029/2012(5/35), про що він зазначив у позовній заяві №02-20/75 від 23.05.2018, поданій до Господарського суду Миколаївської області 25.05.2018, аргументуючи тим, що спір про витребування майна та визнання відсутнім права вимоги є за своєю правовою природою майновим спором, що стосується формування активу позивача-боржника за рахунок отримання від третіх осіб його майна та можливостей погашення за рахунок таких активів вимог кредиторів у справі про банкрутство №5016/1029/2012(5/35) (т. 1, а.с. 55-61).

Однак, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду позовної заяви №02-20/75 від 23.05.2018 було сформовано справу за №915/441/18, тобто визначено її розгляд в окремому позовному провадженні поза межами справи №5016/1029/2012(5/35) про банкрутство ТОВ "Вознесенська продовольча компанія", щодо повернення майна якого до ліквідаційної маси виник спір (т. 1, а.с. 54).

Зазначене є порушенням місцевим та апеляційним судами принципу диспозитивності в господарському процесі відповідно до статті 14 ГПК України, що мало наслідком обмеження процесуального права позивача на звернення за захистом його майнових прав до господарського суду в межах провадження у справі про його банкрутство без порушення окремого позовного провадження та покладення судами на позивача-банкрута додаткових фінансових витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви, обчисленого судами за ставками у справах позовного провадження.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

36. Верховний Суд погоджується з доводами скаржника за змістом пункту 16 описової частини даної постанови про помилкове застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин приписів підпунктів 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" щодо ставок судового збору за подання позовних заяв з майновими та немайновими вимогами, за якими відкриваються справи окремого позовного провадження, так як ліквідатором позивача заявлено вимоги про повернення майна банкрута у ліквідаційну масу в межах справи про банкрутство позивача, що зумовлювало обов'язок судів здійснювати розрахунок судового збору за ставкою, визначеною підпунктом 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання заяв у майнових спорах, стороною яких є боржник. Зазначене свідчить про помилковість висновків місцевого суду згідно з ухвалою від 30.05.2018 у справі №915/441/18 про залишення без руху позовної заяви ТОВ "Вознесенська продовольча компанія" в особі ліквідатора Козирицького А.С. та її повернення без розгляду оскаржуваними ухвалою місцевого суду від 19.06.2018 та постановою апеляційного суду від 13.09.2018 в порядку частини 4 статті 174 ГПК України.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. Пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суду касаційної інстанції надано право за результатами розгляду касаційної скарги скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

З огляду на таке, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги позивача, скасування постанови апеляційного суду від 13.09.2018 та ухвал суду першої інстанції від 19.06.2018 та від 30.05.2018 у справі №915/441/18 та передання справи №915/441/18 для розгляду по суті в межах провадження у справі №5016/1029/2012(5/35) про банкрутство ТОВ "Вознесенська продовольча компанія".

38. При подальшому розгляді справи в межах провадження у справі про банкрутство судам належить врахувати викладене, витребувати в позивача оригінал позовної заяви №02-20/75 від 23.05.2018 з доданими до неї документами, в повному обсязі дослідити обставини справи на предмет обґрунтованості позовних вимог з урахуванням особливостей провадження у справі про банкрутство щодо формування ліквідаційної маси боржника, в тому числі за рахунок повернених ліквідатором активів банкрута шляхом їх витребування з володіння третіх осіб, та прийняти законне та обґрунтоване рішення по суті спору.

В. Судові витрати

39. У зв'язку із частковим задоволенням касаційної скарги позивача та скасуванням прийнятих у справі №915/441/18 судових рішень та переданням справи для розгляду в межах справи №5016/1029/2012(5/35) про банкрутство ТОВ "Вознесенська продовольча компанія", питання про розподіл судових витрат касаційним судом не вирішується, оскільки розгляду справи по суті не відбулося.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія" в особі ліквідатора Козирицького Андрія Сергійовича задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2018, ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2018 та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 30.05.2018 у справі №915/441/18 скасувати.

Справу №915/441/18 з позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія" в особі ліквідатора Козирицького Андрія Сергійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТ АГРО" про витребування майна у добросовісного набувача, визнання відсутнім права вимоги передати для розгляду в межах провадження у справі №5016/1029/2012(5/35) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія".

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк