Ухвала

від 11.03.2019 по справі 915/441/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

11 березня 2019 року Справа № 915/441/18

№5016/1029/2012(5/35)

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участю секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

позовну заяву : Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ" (56500, Миколаївська область, м.Вознесенськ, вул.Жовтневої революції, 283, ідентифікаційний код 24781924) в особі ліквідатора ОСОБА_1 (29000, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 53 (4 поверх)),

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Міт Агро» (18002, м. Черкаси, вул. Небесної Сотні, 33, офіс №2, код ЄДРПОУ 38089415),

про: витребування майна у добросовісного набувача, визнання відсутності права вимоги,

у справі №5016/1029/2012 (5/35)

банкрут : Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ", 56500, Миколаївська область, м.Вознесенськ, вул.Жовтневої революції, 283, ідентифікаційний код 24781924,

кредитори:

1)товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс ЛВП", 54036, м.Миколаїв, вул.Кутузова, 48,

2)публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" НАК "Нафтогаз України", 54008, м.Миколаїв, вул.Погранична, 159,

3)товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційний центр "Агротехнології", 03022, м.Київ, вул.Трутенка, 8,

4)Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Миколаївській області , просп. Центральний, 93, м. Миколаїв, 54017,

5)товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", 54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1, поштова адреса: 54030, м.Миколаїв, вул. Фалеєвська, б. 9-Б,

6)Вознесенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області, 56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул.Одеська, 25,

7)Очаківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Миколаївській області (57508, миколаївська область, м. Очаків, вул. Старофортечна, б. 27, код ЄДРПОУ 39773215),

8)публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» , 01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12 в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Миколаїв» , 54013, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 4-А,

9)публічне акціонерне товариство «Новоград-Волинський мвЂ�ясокомбінат» , 11700, Житомирська область, м. Новоград-Волинськ, вул. Борисова, 4,

10)публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» , 01601, м. Київ, вул. Жилянська, 43 (представник кредитора: ОСОБА_2В.),

11)Компанія «Муано Трейдінг Лімітед» (« MUANO TRADING LIMITED» ), 03037, АДРЕСА_1,

12)товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн Нафтаенерго» , 20746, Черкаська область, Смілянський район, с. Березняки, вул. Куценка, 91,

13)акціонерне товариство «Миколаївобленерго» (вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 23399393),

ліквідатор: арбітражний керуючий ОСОБА_1 (29000, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 53 (4 поверх)

за участі представників учасників справи:

Від позивача: Ліквідатор ОСОБА_1

Від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

25.05.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ" в особі ліквідатора ОСОБА_1 (далі - позивач, ТОВ "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ") звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою за вих. №02-20/75 від 23.05.2018 до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТ АГРО" (далі - відповідач, ТОВ "МІТ АГРО") та просить суд:

1) витребувати у добросовісного набувача ТОВ "МІТ АГРО" майно, а саме: право вимоги до ТОВ «Черкаська продовольча компанія" в розмірі 3653965,62 грн., яке виникло на підставі договору постачання м'яса та м'ясопродуктів №305 від 01.01.2008, укладеного між ТОВ «Черкаська продовольча компанія" та ТОВ "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ", договору постачання м'яса та м'ясопродуктів №37 від 03.01.2011, укладеного між ТОВ «Черкаська продовольча компанія" та ТОВ "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ", які визнані ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.02.2014 у справі №01/5026/1159/2011 про банкрутство ТОВ «Черкаська продовольча компанія";

2) визнати відсутнім у ТОВ "МІТ АГРО" право вимоги до ТОВ «Черкаська продовольча компанія" в розмірі 3653965,62 грн., яке виникло на підставі договору постачання м'яса та м'ясопродуктів №305 від 01.01.2008, укладеного між ТОВ «Черкаська продовольча компанія" та ТОВ "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ", договору постачання м'яса та м'ясопродуктів №37 від 03.01.2011, укладеного між ТОВ «Черкаська продовольча компанія" та ТОВ "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ", які визнані ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.02.2014 у справі №01/5026/1159/2011 про банкрутство ТОВ «Черкаська продовольча компанія".

Позовні вимоги обгрунтовано положеннями статей 204, 215, 236, 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 41, 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 (далі - Закон про банкрутство); з посиланням на частину 4 статті 10 Закону про банкрутство та частину 6 статті 12 ГПК України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2018, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/441/18 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 30.05.2018 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

14.06.2018 ліквідатором подано до суду заяву за вих. №02-20/79 від 12.06.2019 про усунення недоліків позовної заяви.

Зазначеною ухвалою ліквідатор змінює предмет позову і просить суд викласти прохальну частину позовної заяви в наступній редакції:

1. Прийняти позовну заяву до провадження.

2.Визнати відсутнім у ТОВ "МІТ АГРО" право вимоги до ТОВ «Черкаська продовольча компанія" в розмірі 3653965,62 грн., яке виникло на підставі договору постачання м'яса та м'ясопродуктів №305 від 01.01.2008, укладеного між ТОВ «Черкаська продовольча компанія" та ТОВ "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ", договору постачання м'яса та м'ясопродуктів №37 від 03.01.2011, укладеного між ТОВ «Черкаська продовольча компанія" та ТОВ "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ", які визнані ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.02.2014 у справі №01/5026/1159/2011 про банкрутство ТОВ «Черкаська продовольча компанія".

3. Стягнути судові витрати з ТОВ Міт Агро на користь ТОВ "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ". .

Пунктом 3 прохальної частини заяви про усунення недоліків позовної заяви ліквідатор просить суд повернути із Державного бюджету України ТОВ "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ" 1762,00 грн. надміру сплаченого судового збору.

Ухвалою суду від 19.06.2018 позовну заяву ТОВ "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ" в особі ліквідатора ОСОБА_1 №02-20/75 від 23.05.2018 до ТОВ "МІТ АГРО" повернено заявнику.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 апеляційну скаргу ТОВ "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2018 у справі №915/441/18 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №915/441/18 частково задоволено касаційну скаргу ТОВ "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ" в особі ліквідатора ОСОБА_1, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2018, ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2018 та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 30.05.2018 у справі №915/441/18 скасовано. Справу №915/441/18 з позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ" в особі ліквідатора ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТ АГРО" про витребування майна у добросовісного набувача, визнання відсутнім права вимоги передано для розгляду в межах провадження у справі №5016/1029/2012(5/35) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія".

Касаційною інстанцією, зокрема, зазначено, що положеннями частини 4 статті 10 Закону про банкрутство до компетенції суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, віднесено вирішення усіх майнових спорів з вимогами до боржника.

Статтею 20 ГПК України передбачено, що розгляд спорів з майновими вимогами до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство, належить до предметної юрисдикції господарських судів, при цьому, перелік таких майнових вимог законодавцем не обмежено. Частиною 9 статті 30 ГПК України справи у майнових спорах до боржника віднесено до територіальної підсудності господарського суду за місцезнаходженням боржника, а, відтак, до юрисдикції місцевого суду, яким здійснюється провадження у справі про банкрутство боржника.

Отже, розгляд спорів з майновими вимогами до суб'єкта господарювання, який перебуває в процедурі банкрутства, та визначений позивачем в статусі відповідача у такому спорі, а також справ за позовами арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) при реалізації ними повноважень щодо повернення майна банкрута до ліквідаційної маси, законодавцем віднесено до підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, без порушення окремих справ позовного провадження.

Звертаючись з позовом до відповідача ліквідатор позивача ОСОБА_1 обрав спосіб захисту майнових прав та інтересів позивача-банкрута саме шляхом звернення у справу про банкрутство №5016/1029/2012(5/35), про що він зазначив у позовній заяві №02-20/75 від 23.05.2018, поданій до Господарського суду Миколаївської області 25.05.2018, аргументуючи тим, що спір про витребування майна та визнання відсутнім права вимоги є за своєю правовою природою майновим спором, що стосується формування активу позивача-боржника за рахунок отримання від третіх осіб його майна та можливостей погашення за рахунок таких активів вимог кредиторів у справі про банкрутство №5016/1029/2012(5/35) (т. 1, а.с. 55-61).

Однак, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду позовної заяви №02-20/75 від 23.05.2018 було сформовано справу за №915/441/18, тобто визначено її розгляд в окремому позовному провадженні поза межами справи №5016/1029/2012(5/35) про банкрутство ТОВ «Вознесенська продовольча компанія", щодо повернення майна якого до ліквідаційної маси виник спір (т. 1, а.с. 54).

Зазначене є порушенням місцевим та апеляційним судами принципу диспозитивності в господарському процесі відповідно до статті 14 ГПК України, що мало наслідком обмеження процесуального права позивача на звернення за захистом його майнових прав до господарського суду в межах провадження у справі про його банкрутство без порушення окремого позовного провадження та покладення судами на позивача-банкрута додаткових фінансових витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви, обчисленого судами за ставками у справах позовного провадження.

Касаційною інстанцією також зазначено, що при подальшому розгляді справи в межах провадження у справі про банкрутство судам належить врахувати викладене, витребувати в позивача оригінал позовної заяви №02-20/75 від 23.05.2018 з доданими до неї документами, в повному обсязі дослідити обставини справи на предмет обґрунтованості позовних вимог з урахуванням особливостей провадження у справі про банкрутство щодо формування ліквідаційної маси боржника, в тому числі за рахунок повернених ліквідатором активів банкрута шляхом їх витребування з володіння третіх осіб, та прийняти законне та обґрунтоване рішення по суті спору.

Ухвалою господарського суду від 14.02.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ" в особі ліквідатора ОСОБА_1 №02-20/75 від 23.05.2018 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міт Агро» прийнято для розгляду в межах провадження у справі №5016/1029/2012(5/35) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія", встановлено ТОВ "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ" в особі ліквідатора ОСОБА_1 5-денний строк з дня отримання цієї ухвали для надання суду оригіналу позовної заяви за вих. №02-20/75 від 23.05.2018 та доданих до неї документів, судове засідання у справі призначено на 11 березня 2019 року об 11 год. 30 хв., встановлено сторонам процесуальні строки для надання суду заяв по суті.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 25.02.2019 задоволено клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ" арбітражного керуючого ОСОБА_1 №02-20/101 від 20.02.2019 про проведення в режимі відеоконференції судового засідання у справі, доручено Господарському суду міста Києва забезпечити участь ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ" арбітражного керуючого ОСОБА_1 у судовому засіданні у справі №915/441/18, яке відбудеться 11 березня 2019 року об 11 год. 30 хв., у режимі відеоконференції.

22.02.2019 від ліквідатора ТОВ "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ" арбітражного керуючого ОСОБА_1, на виконання вимог ухвали суду від 14.02.2019, до господарського суду супровідним листом за вих. №02-20/100 від 20.02.2019 надійшов оригінал позовної заяви за вих. №02-20/75 від 23.05.2018.

07.03.2019 на адресу суду від ліквідатора ТОВ «Вознесенська продовольча компанія" ОСОБА_1 надійшло клопотання за вих. №02-20/101 від 05.03.2019 про залишення заяви №02-20/79 від 12.06.2018 в частині зміни предмета позову без розгляду.

У судовому засіданні ліквідатор ОСОБА_1 підтримав клопотання за вих. №02-20/101 від 05.03.2019, просить залишити без розгляду заяву №02-20/79 від 12.06.2018 в частині зміни предмета позову, просить суд позовні вимоги, викладені у заяві за вих. №02-20/75 від 23.05.2018 задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідно до ч. 3 ст. 169 ГПК України, заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Враховуючи те, що ліквідатор не підтримує свою заяву за вих. №02-20/79 від 12.06.2018 в частині зміни предмета позову, а також те, що обставини, пов'язані з усуненням недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду від 30.05.2018, вичерпали свою дію у зв'язку з її скасуванням та прийняттям позовної заяви в межах провадження у справі №5016/1029/2012(5/35) про банкрутство ТОВ "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ", у судовому засіданні судом постановлено ухвалу про залишення зазначеної заяви без розгляду.

Відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, відзиву щодо позовних вимог суду не надав.

Ухвалу суду від 14.02.2019 про призначення судового засідання відповідачеві надіслано за адресою: 18002, м. Черкаси, вул. Небесної Сотні, 33, оф. 2 та повернуто поштовим відділенням суду без вручення за закінчення терміну зберігання.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.03.2019 адреса місцезнаходження ТОВ Міт Агро : 18002, м. Черкаси, вул. Небесної Сотні, 33, оф. 2.

Отже, відповідач вважається таки, що належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України участь в судових засіданнях учасників справи - це право, а не обов'язок, якщо інше не визначено законом.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 11.03.2019, не визнавалась судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути справу, суду не повідомлялося.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

На підставі ст. 233 ГПК України, у судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

В провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває на розгляді справа №5016/1029/2012(5/35) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ .

Постановою господарського суду Миколаївської області від 16.04.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою суду від 11.12.2017 у справі №5016/1029/2012(5/35) про банкрутство ТОВ "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ" звільнено арбітражного керуючого ОСОБА_3 від виконання обов'язків ліквідатора банкрута та призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1 (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 49 від 01.02.2013.

Ліквідатор ОСОБА_1 25.05.2018 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою за вих. №02-20/75 від 23.05.2018 до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТ АГРО" (далі - відповідач, ТОВ "МІТ АГРО") з вимогами:

1) витребувати у добросовісного набувача ТОВ "МІТ АГРО" майно, а саме: право вимоги до ТОВ «Черкаська продовольча компанія" в розмірі 3653965,62 грн., яке виникло на підставі договору постачання м'яса та м'ясопродуктів №305 від 01.01.2008, укладеного між ТОВ «Черкаська продовольча компанія" та ТОВ "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ", договору постачання м'яса та м'ясопродуктів №37 від 03.01.2011, укладеного між ТОВ «Черкаська продовольча компанія" та ТОВ "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ", які визнані ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.02.2014 у справі №01/5026/1159/2011 про банкрутство ТОВ «Черкаська продовольча компанія";

2) визнати відсутнім у ТОВ "МІТ АГРО" право вимоги до ТОВ «Черкаська продовольча компанія" в розмірі 3653965,62 грн., яке виникло на підставі договору постачання м'яса та м'ясопродуктів №305 від 01.01.2008, укладеного між ТОВ «Черкаська продовольча компанія" та ТОВ "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ", договору постачання м'яса та м'ясопродуктів №37 від 03.01.2011, укладеного між ТОВ «Черкаська продовольча компанія" та ТОВ "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ", які визнані ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.02.2014 у справі №01/5026/1159/2011 про банкрутство ТОВ «Черкаська продовольча компанія".

Статтею 30 ГПК України встановлено правила виключної підсудності і, зокрема, визначено, що справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.

Відповідно до п.п. 8, 9 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство), суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Пунктом 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 №01-06/606/2013 «Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI)» , з наступними змінами та доповненнями, роз'яснено, що частина четверта статті 10 Закону відносить до підвідомчості господарських судів усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника. Винятком є спори, пов'язані із визначенням та сплатою (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. Дана норма кореспондується з положеннями пункту 7 частини першої статті 12 ГПК та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін.

Крім названих у зазначеній статті Закону справ у спорах, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, слід відносити також спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, спори, пов'язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника.

Справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина дев'ята статті 16 ГПК). Такі майнові спори, за винятком спорів боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника (абзац четвертий частини восьмої статті 23 Закону), розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК, з урахуванням особливостей, встановлених Законом, у межах провадження у справі про банкрутство без порушення нових справ. За наслідком розгляду зазначених майнових спорів по суті господарський суд виносить ухвалу (задоволення заяви, відмова у задоволенні заяви (повністю або частково).

При цьому, господарський суд зазначає, що зазначені положення Закону про банкрутство застосовуються при розгляді спорів з майновими вимогами до боржника, в тому числі спору про визнання недійсним будь-якого правочину, належать до виключної підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, незважаючи на факт порушення відповідної справи про банкрутство до 19.01.2013 (аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, в постановах у справі № 911/285/16 від 14 лютого 2017 року та у справі №925/1565/13 від 01 листопада 2016 року).

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Розглядаючи аналогічну справу, Верховний Суд України у постанові №16/047 від 13.04.2016 року у справі №908/4804/14, проаналізувавши зміни до статей 16 та 12 ГПК України в системному аналізі з положеннями Закону про банкрутство №2343-ХІІ (у редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року), зазначив про те, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення майнових спорів до боржника є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону №2343-ХІІ, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Отже, висловивши таку правову позицію про розгляд у межах провадження у справі про банкрутство майнових спорів боржника, Верховний Суд України змінив свою правову позицію зазначену у Постанові від 29.04.2015 року у справі №903/134/13-г про можливість розгляду окремих спорів (позовних вимог про витребування майна боржника до ліквідаційної маси за статтею 388 ЦК України) поза межами провадження у справі про банкрутство.

Встановивши виключну підсудність майнових спорів до боржника з 19.01.2013 року суду, який здійснює розгляд справи про банкрутство, законодавець тим самим розширив повноваження такого суду на предмет можливості визнання недійсними правочинів із цивільно-правових підстав та повернення майна боржнику в порядку статті 388 ЦК України, оскільки особи, права яких порушено такими правочинами, та власник, майно якого відчужено третім особам без його згоди, вже не може захистити свої права шляхом звернення з відповідними вимогами у позовному провадженні.

Особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна та коштів боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Відповідна правова позиція щодо підвідомчості спорів за участю боржника викладена у постановах Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 911/4212/14, від 13.04.2016 у справі №908/4804/14.

З матеріалів справи №5016/1029/2012(5/35) вбачається, що 30.05.2016 згідно протоколу №24781924/3/2/в про проведення аукціону з визначенням переможця, найвищу ціну за лотом №24781924/3/2 в розмірі 6000544,00 грн. було запропоновано ТОВ Черкасим'ясоагропромсервіс .

31.05.2016 на сайтах Вищого господарського суду України та Міністерства юстиції України було опубліковано повідомлення № 32056 про результати аукціону з продажу майна ТОВ Вознесенська продовольча компанія .

Згідно рішення Товарної біржі Титул № 04063 від 04.06.2016 результати аукціону з продажу права вимоги ТОВ Вознесенська продовольча компанія до ТОВ Черкаська продовольча компанія і відповідно, протокол № 24781924/3/2/в від 30.05.2016 про проведення аукціону з визначенням переможця було анульовано у зв'язку із відмовою переможця аукціону ТОВ Черкасим'ясоагропромсервіс від укладення договору купівлі-продажу.

06.06.2016 Публічне акціонерне товариство Альфа-Банк звернулося до суду із заявою від 06.06.2016 №03/06-16 про визнання недійсними результатів аукціону (лот № 24781924/3/2) з продажу майна ТОВ Вознесенська продовольча компанія , які оформлені протоколом № 24781924/3/2 від 30.05.2016 року про проведення аукціону з визначення переможця лоту № 24781924/3/2.

10.06.2016 року між ТОВ Вознесенська продовольча компанія та ТОВ Черкаська м'ясна компанія було укладено договір купівлі-продажу права вимоги ТОВ Вознесенська продовольча компанія по лоту № 24781924/3/2.

Предметом права вимоги зазначеного договору було, право вимоги на загальну суму 3653965 (три мільйони шістсот п'ятдесят три тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 62 коп. за:

1)договором постачання м'яса та м'ясопродуктів №0305 від 01 січня 2008 року, укладеним з ТОВ Черкаська продовольча компанія , ідентифікаційний код юридичної особи 24350064;

2)договором постачання м'яса та м'ясопродуктів №037 від 03 січня 2011 року, укладеним з ТОВ Черкаська продовольча компанія , ідентифікаційний код юридичної особи 24350064.

Дані вимоги визнані господарським судом Черкаської області, про що винесено ухвалу попереднього засідання у справі №001/5026/1159/2011 про банкрутство ТОВ Черкаська продовольча компанія від 13.02.2014 року.

Ухвалою суду від 27.07.2016 заяву Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк , з урахуванням уточнень в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.06.2016, укладеного між ТОВ "Черкаська м'ясна компанія" та ТОВ "Вознесенська продовольча компанія", було залишено без задоволення.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі № 5016/1029/2012 (5/35) ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 27 липня 2016 року в частині відмови у задоволенні заяви банку про визнання недійсним договору купівлі-продажу права вимоги від 10.06.2016 скасовано та в цій частині прийнято нове рішення, яким зазначений договір визнано недійсним. Постанову апеляційної інстанції залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2016 року.

Відповідно до приписів ст. 236 Цивільного кодексу України, моментом недійсності нікчемного правочину є момент його вчинення. Але якщо недійсним правочином права та обов'язки передбачалися на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Згідно зі ст. 216 Цивільного кодексу України нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, визначено підстави звільнення від доказування, в тому числі обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, враховуючи положення ст. 75 ГПК України, підстави недійсності договору купівлі-продажу права вимоги від 10.06.2016 року не підлягають повторному доказуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі - Закон про банкрутство) визначено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження, зокрема вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Згідно до ч.1 ст. 42 Закону про банкрутство, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, крім грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку умовного зберігання (ескроу) банкрута, об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

У відповідності з ч. 3 ст. 656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги , якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до змісту абз. 4 ст. 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги .

Таким чином, з урахуванням ст. 42 Закону про банкрутство, зазначене право вимоги є майновими правами банкрута, тому підлягають включенню до ліквідаційної маси.

Як зазначено вище, згідно Договору купівлі-продажу №64 від 16.06.2016 право вимоги ТОВ ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ до ТОВ Черкаська продовольча компанія було відчужено ТОВ Черкаська м'ясна компанія на користь ТОВ Міт Агро .

Відповідно до ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно положень п. 2.15. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного суду України, яку викладено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9, що наголошує на тому, що якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то необхідно визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший, оскільки усі похідні правочини є недійсними через невідповідність їх вимогам закону та не потребують визнання їх такими судом.

Отже, у разі, якщо відчуження майна мало місце два і більше разів після укладення правочину, який в подальшому визнано недійсним, таке майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину , як від добросовісного набувача, шляхом подання віндикаційного позову на підставі частини 1 ст. 388 ЦК України , а чинне законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами наявності у відчужувача за останнім договором у ряді цивільно-правових договорів, які укладалися щодо спірного майна, права на його відчуження; визнання результатів торгів (аукціону) недійсними є підставою для витребування власником майна від добросовісного набувача в порядку ст. 388 ЦК України.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 01.10.2016 у справі № Б-50/112-09 та від 12.12.2017 року у справі № 904/10544/16.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З системного аналізу наведених правових норм витікає, що віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. Під час розгляду вимог про витребування майна у його набувача мають бути враховані всі умови, передбачені ст. 388 ЦК (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 06 грудня 2010 р. у справі №3-1Згс10).

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не має на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Одним із випадків, коли майно можливо витребувати від добросовісного набувача, є вибуття такого майна поза волею власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України) (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду України у справі № 6-2776цс16 від 18.01.2017).

З матеріалів справи №5016/1029/2012(5/35) про банкрутство ТОВ ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ також вбачається, що заяву від 06.06.2016 №03/06-1606.06.2016 про визнання недійсним договору купівлі-продажу Публічним акціонерним товариством Альфа-Банк було направлено іншим учасникам провадження у справі про банкрутство, в тому числі ТОВ Черкаська м'ясна компанія та ТОВ Черкасим'ясоагропромсервіс .

10.06.2016 між ТОВ ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ та ТОВ Черкаська м'ясна компанія було укладено договір купівлі-продажу права вимоги ТОВ ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ по лоту № 24781924/3/2.

13.06.2016 ТОВ Черкаська м'ясна компанія сплатило за договором купівлі-продажу права вимоги від 10.06.2016 відповідну суму.

14.06.2016 ТОВ ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ та ТОВ Черкаська м'ясна компанія було підписано акт приймання передавання відповідно до договору від 10.06.2016.

16.06.2016 між ТОВ та ТОВ Міт Агро укладено договір купівлі-продажу №64 права вимоги до ТОВ Черкаська продовольча компанія .

16.06.2016 ТОВ Черкаська м'ясна компанія та ТОВ Міт Агро підписано акт приймання передавання відповідно до договору купівлі-продажу № 64 права вимоги.

01.07.2016 ТОВ Міт Агро сплачено відповідну суму за договором купівлі-продажу № 64.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ТОВ Черкаська м'ясна компанія (код ЄДРПОУ 21374213) засновником (учасником) даної юридичної особи є: ОСОБА_4 (18000, Черкаська обл., місто Черкаси, Соснівський район, вул. Франка, буд. 118, розмір внеску до статутного фонду - 34348.66 грн.; ОСОБА_5 (Дмитрівське шосе, 46, 1, 46, Москва, Російська Ферерація, розмір внеску до статутного фонду - 21959.34 грн.); кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - ОСОБА_4 (18000, Черкаська обл., місто Черкаси, Соснівський район, вул. Франка, буд. 118; кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - ОСОБА_5 (Дмитрівське шосе, 46, 1, 46, Москва, Російська Ферерація).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ТОВ Міт Агро (18002, Черкаська обл., місто Черкаси, вул. Небесної Сотні, буд. 33, офіс 2, код ЄДРПОУ 38089415) засновником (учасником) даної юридичної особи є: ОСОБА_4 (18000, Черкаська обл., місто Черкаси, Соснівський район, вул. Франка, буд. 118, розмір внеску до статутного фонду - 2076.00 грн.; ОСОБА_5 (Дмитрівське шосе, 46, 1, 46, Москва, Російська Ферерація, розмір внеску до статутного фонду - 2059.00 грн.; Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАН-ВОЛИНЬ", 45122, Волинська обл., Рожищенський район, село Немир, 32144810, розмір внеску до статутного фонду - 4118.00 грн.; кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - ОСОБА_4 (18000, Черкаська обл., місто Черкаси, Соснівський район, вул. Франка, буд. 118.

Крім того, з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ТОВ Міт Агро є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю Черкаська м'ясна компанія .

Таким чином, з наведено вище витікає, що засновниками ТОВ Черкаська м'ясна компанія та ТОВ Міт Агро є одні й ті ж самі засновники, ТОВ Міт Агро є правонаступником ТОВ Черкаська м'ясна компанія , що свідчить про те, що на момент укладення договору купівлі-продажу права вимоги №64 від 16.06.2016 ТОВ Міт Агро було відомо про оскарження аукціону та відповідного договору купівлі продажу.

Отже, спірне майно, а саме: право вимоги до ТОВ Черкаська продовольча компанія в розмірі 3653965,00 грн. вибуло з володіння власника (боржника) на підставі договору від 10.06.2016 року з порушенням вимог законодавства про банкрутство, за правочином, який було визнано недійсним, отже вибуло поза волею власника ТОВ Вознесенська продовольча компанія , не з його волі.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги ліквідатора ОСОБА_1 в частині витребування у добросовісного набувача ТОВ Міт Агро майна, а саме: права вимоги до ТОВ «Черкаська продовольча компанія" в розмірі 3653965,62 грн., обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про визнання відсутнім у ТОВ "Міт Агро" права вимоги до ТОВ "Черкаська продовольча компанія" в розмірі 3653965,62 грн., суд зазначає наступне.

Згідно приписів ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

У відповідності з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право, а також відновлення становища, яке існувало до порушення.

Під способами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.

В постанові від 21 серпня 2018 року у справі № 910/14144/17 Великою Палатою Верховного Суду висловлено позицію, що ухваленням рішення про визнання чи відсутність права повинен вирішуватися спір по суті.

Господарський суд, розглядаючи цей спір в межах провадження у справі про банкрутство, в якій триває процедура реалізації майна банкрута ТОВ "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ", враховуючи немайновий характер вимоги, ліквідатора, а саме: визнання відсутнім права вимоги до ТОВ "Черкаська продовольча компанія" в розмірі 3653965,62 грн., вважає, що обраний ліквідатором спосіб захисту може вважатись таким, що захищає права та законні інтереси банкрута у належний спосіб.

Оскільки дії, пов'язані з володінням та розпорядженням таким об'єктом цивільних правовідносин, як майнова вимога, які можуть бути вчинені із цим об'єктом відрізняються від тих, що передбачають фактичне володіння майном як фізичним об'єктом, необхідність встановлення в момент прийняття відповідного рішення судом про витребування цього майна, відсутності у її (вимоги) набувача права на їх вчинення, є, на думку суду, цілком обгрунтованою.

Таким чином, тільки задовольнивши позов ліквідатора в частині визнання у ТОВ "Міт Агро" відсутнім права вимоги до ТОВ "Черкаська продовольча компанія" в розмірі 3653965,62 грн., спір вирішується по суті у відповідності до завдань господарського судочинства, визначених ст. 2 ГПК України.

Враховуючи обставини справи, з метою припинення порушення прав ТОВ ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ та захисту прав потенційних покупців зазначених майнових прав банкрута, суд вважає вимоги ліквідатора про визнання відсутності у ТОВ Міт Агро права вимоги правомірними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, понесені заявником за подання даної позовної заяви до суду в сумі 3524,00 грн. слід покласти на відповідача.

Частиною 1 ст. 327 ГПК України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 387, 388, 656 Цивільного кодексу України, ст. 42 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , ст. ст. 12, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Витребувати у добросовісного набувача ТОВ Міт Агро (18002, м. Черкаси, вул. Небесної Сотні, 33, офіс №2, код ЄДРПОУ 38089415) майно, а саме: право вимоги до ТОВ Черкаська продовольча компанія (18008, вул. Смілянська, 122/1, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 24350064) в розмірі 3 653 965 грн. 62 коп., яке виникло на підставі договору постачання м'яса та м'ясопродуктів №305 від 01.01.2011, укладеним ТОВ Черкаська продовольча компанія і ТОВ Вознесенська продовольча компанія , договору постачання м'яса та м'ясопродуктів №37 від 03 січня 2011 року, укладеним ТОВ Черкаська продовольча компанія і ТОВ Вознесенська продовольча компанія , які визнані ухвалою господарського суду Черкаської області у справі №01/5026/1159/2011 про банкрутство ТОВ Черкаська продовольча компанія від 13.02.2014 року.

2. Визнати відсутнім у ТОВ Міт Агро (18002, м. Черкаси, вул. Небесної Сотні, 33, офіс №2, код ЄДРПОУ 38089415) права вимоги до ТОВ Черкаська продовольча компанія (18008, вул. Смілянська, 122/1, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 24350064) в розмірі 3 653 965 грн. 62 коп., яке виникло на підставі договору постачання м'яса та м'ясопродуктів №305 від 01.01.2011, укладеним ТОВ Черкаська продовольча компанія і ТОВ Вознесенська продовольча компанія , договору постачання м'яса та м'ясопродуктів №37 від 03 січня 2011 року, укладеним ТОВ Черкаська продовольча компанія і ТОВ Вознесенська продовольча компанія , які визнані ухвалою господарського суду Черкаської області у справі №01/5026/1159/2011 про банкрутство ТОВ Черкаська продовольча компанія від 13.02.2014 року.

3. Стягнути з ТОВ Міт Агро (18002, м. Черкаси, вул. Небесної Сотні, 33, офіс №2, код ЄДРПОУ 38089415) на користь ТОВ Вознесенська продовольча компанія (56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Жовтневої революції, 283, код ЄДРПОУ 24781924) 3524,00 грн.

4. Ухвалу направити учасникам справи.

5. Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена у порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено і підписано 14.03.2019.

Суддя В.О.Ржепецький