Постанова

від 06.11.2018 по справі 826/11892/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2018 року

Київ

справа №826/11892/16

адміністративне провадження №К/9901/37558/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2016 року (Суддя: Федорчук А.Б.),

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 року (Судді: Ісаєнко Ю.А., Губська Л.В., Федотов І.В.),

у справі № 826/11892/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бранолі

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

02 серпня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Бранолі (далі - позивач, товариство, ТОВ Бранолі ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Голосіївському районі) з вимогами про: визнання протиправним і скасування рішення відповідача, оформлене листом від 20 липня 2015 року №12463/26-50-15-01 про неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2015 року від 17 липня 2015 року № 915482476 та Додаток 5 Розшифровка податкових зобов'язань податкового кредиту в розрізі контрагентів від 17 липня 2015 року за № 9150482822 як податкову звітність; зобов'язати відповідача прийняти декларацію ТОВ Бранолі з податку на додану вартість за звітний період червень 2015 року, яка була подана 17 липня 2015 року без застосування штрафних санкцій, та вважати податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2015 року та додаток 5 Розшифровка податкових зобов'язань податкового кредиту в розрізі контрагентів за № 9150482822 від 17 липня 2015 року такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (17 липня 2015 року) (арк. справи 5-11).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 року позов задоволений, визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві про невизнання податковою декларацією та неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року ТОВ Бранолі , оформлене листом від 20.07.2015 року № 12463/26-50-15-01; зобов'язано ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняти декларацію ТОВ Бранолі з податку на додану вартість за звітний період червень 2015 року, яка була подана 17 липня 2015 року, без застосування штрафних санкцій та вважати податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2015 року та додаток 5 Розшифровка податкових зобов'язань податкового кредиту в розрізі контрагентів за № 9150482822 від 17 липня 2015 року такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (17 липня 2015 року) (арк. справи 40-45, 109-110).

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні спірного питання, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначив на правомірній відмові в прийнятті надісланої позивачем на адресу відповідача декларації з ПДВ за червень 2015 року, оскільки р. 06 останньої (місцезнаходження/місце проживання платника) був заповнений з порушенням статей 46-48 Податкового кодексу України. Зокрема посилався на те, що в поданій декларації з ПДВ за червень 2015 року місцезнаходженням позивача зазначено: 03028, м. Київ, Проспект Науки, 42/1, а з відомостей з ЄРДСР вбачається, що місцезнаходженням позивача є: 03028, м. Київ, Голосіївський район, ПРОСПЕКТ НАУКИ, будинок 42/1.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 березня 2018 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Відповідно до ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З огляду на відсутність клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд касаційної інстанції з врахуванням вимог п.1 ч. 1 ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, позивачем 17 липня 2015 року засобами електронного зв'язку в електронній формі до контролюючого органу було надіслано декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року з додатком 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (арк. справи 12-15, 16-17).

Згідно квитанції № 2, вказана податкова декларація доставлена до районного рівня - ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві 17 липня 2015 року о 10 годині 40 хвилин та зареєстрована за номером 9150482476 (арк. справи 18).

Листом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 20.07.2015 року №12463/26-50-15-01 позивачу повідомлено про відмову у прийнятті податкової звітності, оскільки у декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року з порушеннями заповнено рядок 06 - місцезнаходження платника податку, з огляду на викладене останні вважаються не поданими (арк. справи 20).

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2015 року (з додатком) направлялась товариством до контролюючого органу неодноразово, а саме: 05.08.2015 року, 17.09.2015 року, 05.10.2015 року, проте прийнята не була з підстав, що визначені раніше (арк. справи 18-19, 20, 21-22, 23, 24-25)

21.10.2015 року позивач знов надіслав до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за червень 2015 року, про що свідчить квитанція № 2 від 21.10.2015 року за реєстраційним номером документу № 9217851230, яка наявна в матеріалах справи з відміткою про прийняття податкової декларації (арк. справи 19).

При цьому в касаційній скарзі відповідач зазначив, що в поданій декларації з ПДВ за червень 2015 року місцезнаходженням позивача зазначено: 03028, м. Київ, Проспект Науки, 42/1, а з відомостей з ЄРДСР вбачається, що місцезнаходженням позивача є: 03028, м. Київ, Голосіївський район, ПРОСПЕКТ НАУКИ, будинок 42/1.

Як встановлено судом, спірним питанням даної справи є тривале неприйняття відповідачем декларації позивача з податку на додану вартість за червень 2015 року від 17 липня 2015 року №915482476 та Додатку 5 Розшифровка податкових зобов'язань податкового кредиту в розрізі контрагентів від 17 липня 2015 року № 9150482822 як податкову звітність з посиланням на те, що р. 06 останньої (місцезнаходження/місце проживання платника) заповнений з порушенням статей 46-48 Податкового кодексу України.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про безпідставну відмову у визнанні податковою звітністю податкову декларацію з ПДВ за червень 2015 року та додаток до неї, оскільки податкова адреса позивача у декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року відповідає адресі позивача, вказаній в Єдиному державному реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суд погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.49.8 ст.49 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п.п.48.3 та 48.4 ст.48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно п.48.1 ст.48 Податкового кодексу України форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Як зазначено в п.48.3 ст.48 ПК України, податкова декларація повинна містити обов'язкові реквізити, а саме: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку-фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Згідно п.48.7 ст.48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п.46.4 статті 46 цього Кодексу.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року, в рядку 06 товариством зазначено податкову адресу: 03028, м. Київ, проспект Науки 42/1, яка відповідає зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (в електронному вигляді щодо товариства) адресі товариства.

Контролюючим органом жодним чином не вказано, в чому саме полягає порушення заповненого рядка в частині місцезнаходження адреси товариства , а посилання в касаційній скарзі зводиться лише до не зазначення позивачем району місцезнаходження товариства, що не може слугувати суттєвою помилкою в заповненні адреси підприємства.

Тобто місцезнаходження підприємства, зазначене в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року відповідає відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З огляду на викладене, посилання відповідача в касаційній скарзі, як на відмову в прийнятті декларації на зазначення позивачем адреси його місцезнаходження з порушенням статей 46-48 Податкового кодексу України є необґрунтованим та повністю спростовується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми матеріального та процесуального права при вирішенні спірного питання.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 року у справі № 826/11892/16, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко