Рішення

від 05.11.2018 по справі 194/1138/18

ТЕРНІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 194/1138/18

Номер провадження № 2/194/471/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді Корягіна В.О.,

з участю секретаря судового засідання Шеймухової А.В.,

представників позивача Лаєвської Л.М., Чепурної Т.А.,

відповідача ОСОБА_3,

третьої особи ОСОБА_4,

представника третьої особи ОСОБА_5,

єдиний унікальний номер справи 194/1138/18, номер провадження №2/194/471/18,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області в загальному провадженні цивільну справу за позовною заявою Комунального закладу Володимирівський психоневрологічний інтернат Дніпропетровської обласної ради до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_4, про визнання дій неправомірними і незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1.1 Представник позивача Чепурна Т.А. 31 липня 2018 року звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_4, про визнання дій неправомірними та незаконними, та зобов'язання вчинити певні дії.Просить суд визнати дії ОСОБА_3 неправомірними та незаконними, та ОСОБА_3 повернути ОСОБА_4 до КЗ Володимирівський психоневрологічний інтернат ДОР протягом 3 днів у разі задоволення позову.

1.2 В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що КЗ Володимирівський психоневрологічний інтернат ДОР є стаціонарною соціально-медичною установою, призначеною для постійного проживання громадян з психоневрологічними захворюваннями, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування. З 17 липня 2012 року в інтернаті була зареєстрована та проживала ОСОБА_4 на повному державному забезпеченні, отримує пенсію по інвалідності та державну соціальну допомогу. В 1978 році ОСОБА_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримала тяжку черепно-мозкову травму. Згідно довідки МСЕК Д-70 № 729230 від 31 березня 1981 року ОСОБА_4 було встановлено І групу інвалідності з дитинства безстроково та зазначено, що вона потребує догляду. Відповідно до акту №9 від 05 квітня 2012 року у ОСОБА_4 виявлено ознаки хронічного стійкого психічного захворювання у формі вираженого розладу особистості та поведінки внаслідок органічного захворювання головного мозку (наслідок важкої травми головного мозку, церебросклероз), також встановлено, що за своїм психічним станом на теперішній час остання не може розуміти значення своїх дій та керувати ними. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2012 року ОСОБА_4 визнано недієздатною та призначено їй опікуна її сестру ОСОБА_6 04 травня 2012 року лікарсько-консультативною комісією КЗ "Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня ДОР" було надано висновок №1464 відносно ОСОБА_4, в якому зазначено, що остання страждає на виражений розлад особистості та поведінки внаслідок органічного захворювання головного мозку внаслідок важкої травми головного мозку, церебросклероз. Соціальна дезадаптація внаслідок обмеження життєдіяльності. Потребує постійного стороннього догляду, побутового та медичного осблуговування. Рекомендоване подальше перебування в будинку-інтернаті для психохроніків. На підставі заяви опікуна ОСОБА_6 від 15 травня 2012 року, направлення УПСЗН в м. Тернівка Дніпропетровської області, Головним УПСЗН Дніпропетровської обласної державної адміністрації було видано путівку № 888 від 11 липня 2012 року про направлення ОСОБА_4 на державне забезпечення до КЗ Володимирівський психоневрологічний інтернат ДОР . Зазначає, що на підставі заяви ОСОБА_4 та її знайомої ОСОБА_3 від 10 лютого 2017 року ОСОБА_4 було надано відпустку терміном з 11 лютого 2017 року по 11 березня 2017 року з проживанням у ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1. З вказаної відпустки ОСОБА_3 не повернула ОСОБА_4 до інтернату. На неодноразові вимоги повернути підопічну до інтернату ОСОБА_3 відмовлялась, посилаючись на те, що ОСОБА_4 сама не хоче повертатися до інтернату. Ухвалою суду ОСОБА_4 було примусово направлено до клінічної психіатричної лікарні, вимоги суду не виконані. Інтернат неодноразово приїжджав до м. Тернівки, але ОСОБА_3 здійснювала супротив і заперечувала проти направлення ОСОБА_4 до експертної установи. До експертної установи неодноразово приїжджала сестра ОСОБА_4, яка занепокоєна здоров'ям сестри. За словами сестри стан здоров'я та зовнішній вигляд останньої погіршився. Також зазначає, що рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2018 року ОСОБА_4 визнано недієздатною та призначено опікуном її сестру ОСОБА_6

1.3 Представник позивача Лаєвська Л.М. в судовому засіданні позовну заяву підтримала та просила її задовольнити, а також суду пояснила, що ОСОБА_4 була поміщена до їх закладу на підставі путівки № 888 від 11 липня 2012 року, наданої Головним УПСЗН Дніпропетровської обласної державної адміністрації. На час, коли ОСОБА_4 писала заяву про надання їй відпустки, вона була дієздатною. ОСОБА_3 не повертає ОСОБА_4 до інтернату. Доказів того, що ОСОБА_4 не може себе забезпечувати, у неї не має.

Представник позивача Чепурна Т.А. в судовому засіданні позовну заяву підтримала та просила її задовольнити.

1.4 Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовну заяву не визнала, просила відмовити в її задоволенні, та пояснила, що ОСОБА_4 проти її волі помістили в психоневрологічний інтернат. 12 грудня 2016 року було скасовано рішення суду про визнання ОСОБА_4 недієздатною. ОСОБА_4 написала заяву про відпустку коли була дієздатною, та повертатися не бажає до інтернату. Представники інтернату зверталися до неї з вимогами про повернення ОСОБА_4 в інтернат. На сьогоднішній день не має жодного рішення, яке набрало законної сили, про визнання ОСОБА_4 недієздатною, а рішення суду про поміщення ОСОБА_4 до інтернату є незаконним. Між нею та ОСОБА_4 була угода про надання правової допомоги. Насильно вона ОСОБА_4 у себе не утримує та не має можливості повернути останню, оскільки вона є дієздатною та вільною людиною. Вона у своїй заяві не зобов'язувалась повернути ОСОБА_4 до інтернату, а зобов'язувалась сприяти у поверненні останньої до інтернату.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона не бажає повертатися до інтернату, дії її сестри ОСОБА_6 визнанні незаконними. Вона з 09 березня 2017 року проживає в АДРЕСА_2. З інтернату вона виїхала добровільно. На даний час є дієздатною та вільною людиною. Дійсно вона є інвалідом з дитинства, однак вона має ортопедичні захворювання, а не психічні захворювання.

Представник третьої особи ОСОБА_6 ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги просила суду задовольнити, та на їх підтвердження зазначила, що ОСОБА_4 була визнана недієздатною та є інвалідом з дитинства, тому не мала можливості обслуговувати себе, забувала вимкнути газ, отже їй була надана путівка до психоневрологічного інтернату на підставі заява її сестри ОСОБА_6 Окрім того, ОСОБА_3 у своїй заяві зобов'язалася повернути ОСОБА_4 до інтернату.

Заяви, клопотання.

2.1 Судом відмовлено в задоволенні клопотання представника третьої особи ОСОБА_6 про зупинення провадження у даній справі до вирішення справ по суті у суді касаційної інстанції № 203/1154/17.

2.2. Судом задоволено клопотання відповідача про залучення у справі третьої особи ОСОБА_4

Інші процесуальні дії у справі.

3.1 Ухвалою судді від 17 серпня 2018 року відкрито провадження у справі в порядку загального провадження та призначено підготовче провадження на 13.00 год. 07 вересня 2018 року.

3.2 Ухвалою суду від 07 вересня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено до розгляду на 11.00 год. 27 вересня 2018 року.

3.3 27 вересня 2018 року в судовому засіданні оголошена перерва на 15.00 год. 16 жовтня 2018 року.

3.4 16 жовтня 2018 року в судовому засіданні оголошена перерва до 13.00 год. 05 листопада 2018 року із-за неявки представників позивача та представника третьої особи ОСОБА_5

3.5 Ухвалою суду від 05 листопада 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання представника третьої особи ОСОБА_6 про зупинення провадження у даній справі до вирішення справ по суті у суді касаційної інстанції № 203/1154/17.

Фактичні обставини, встановлені судом.

4.1 Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обґрунтування позовних вимог та їх заперечення, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

4.2 В судовому засідання встановлено, що ОСОБА_4 є інвалідом першої групи з дитинства безстроково та потребує догляду.

Дані обставини підтверджуються копією довідки ВТЕК серії Д-70 №729230 (а.с.7).

4.3 Згідно довідки № 1905 від 13 листопада 2009 року, наданої ЦМЛ м. Тернівка Дніпропетровської області, ОСОБА_4 перебуває на Д - обліку у лікаря невропатолога, перебуває на лікування у лікаря невропатолога та психіатра, самостійно не пересувається (а.с.8).

Відповідно до акту № 9 від 05 квітня 2011 року, наданого відділом судово-психіатричної експертизи КЗ Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня ДОР , у ОСОБА_4 наявні ознаки стійкого психічного розладу в формі вираженого розладу особистості та поведінки внаслідок органічного захворювання головного мозку (наслідки тяжкої травми головного мозку, церебросклероз), не може розуміти свої дії та керувати ними (а.с.9-11).

Відповідно до висновку КЗ Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня ДОР від 04 травня 2012 року № 1464 ОСОБА_4 рекомендовано подальше перебування в будинку-інтернаті для психохроніків (а.с.13).

Згідно путівки № 888 від 11 липня 2012 року, виданої Головним УПСЗН Дніпропетровської обласної державної адміністрації, ОСОБА_4 направлена на державне забезпечення до Володимирівського будинку-інтернату за адресою: Томаківський район с. Степанівка (а.с.14).

4.4 Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровскої області від 12 квітня 2012 року, яке набрало законної сили 23 квітня 2012 року, ОСОБА_4 визнано недієздатною, призначено ОСОБА_6 опікуном над ОСОБА_4

Однак, рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року скасовано рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2012 року та відмовлено ОСОБА_6 у задоволені заяви про визнання особи недієздатною та призначення опікуном.

Дані обставини підтверджуються копіями рішень Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року та Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2012 року (а.с. 12, 84-85).

4.4. Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2017 року скасовано та визнано неправомірним поміщення на утримання Авер`янової в КЗ Володимирського психоневрологічного інтернату Дніпропетровської обласної ради з 2012 року до 10 лютого 2017 року. Визнано відмову щодо відрахування Авер`янової із КЗ Володимирського психоневрологічного інтернату Дніпропетровської обласної ради неправомірною та зобов'язати КЗ Володимирського психоневрологічного інтернату Дніпропетровської обласної ради відрахувати ОСОБА_4 із інтернату.

Дані обставини підтверджуються копією рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2018 року (а.с.86-89).

4.5 ОСОБА_3 10 лютого 2017 року зверталася до директора КЗ Володимирівський психоневрологічний інтернат ДОР з заявою про надання відпустки ОСОБА_4 терміном з 11 лютого 2017 року по 11 березня 2017 року.

ОСОБА_4 10 лютого 2017 року зверталася до директора КЗ Володимирівський психоневрологічний інтернат ДОР з заявою про надання їй відпустки терміном з 11 лютого 2017 року по 11 березня 2017 року. На зазначеній заяві стоїть резолюція лікаря: за станом здоров'я може перебувати у відпустці .

Дані обставини підтверджуються копіями заяв від 10.02.2017 року (а.с.15,16).

4.6 Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2017 року було призначено примусову стаціонарну судово-психіатричну експертизу ОСОБА_4

Згідно акту від 04 липня 2017 року, складеного комісією в складі заступника директора КЗ Володимирівський психоневрологічний інтернат ДОР Лаєвської Л.М., ст. медичної сестри Чепурної Т.А., фельдшера ОСОБА_9, молодших санітарів ОСОБА_10, ОСОБА_11, та понятих ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ухвалу Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2017 року ОСОБА_3, яка брала у відпустку ОСОБА_4, категорично відмовилася виконувати (а.с.30).

Директор КЗ Володимирівський психоневрологічний інтернат ДОР неодноразово звертався до органів поліції з питанням щодо сприяння у виконанні ухвали Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2017 року та до самої ОСОБА_3 з проханням надати допомогу ОСОБА_4 прибути в установу (а.с.31-45).

4.7 Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 206 від 05 грудня 2017 року ОСОБА_4 виявляє ознаки органічного ураження головного мозку травматично-судинного ґенезу із психоорганічним синдромом ; наявний у ОСОБА_4 психічний розлад істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; в 2011, 2012, 2014 році у ОСОБА_4, згідно з аналізом наданої на дослідження медичної документації, були наявні ознаки хронічного стійкого психічного розладу; згідно з аналізом наданої на теперішнє дослідження медичної документації, виявлені психіатрами у ОСОБА_4 психічні розлади в 2011-2012 роках позбавляли її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а в 2014 році істотно впливали на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.22-29).

Мотивована оцінка кожних аргументів, наведених учасниками справи, порушення прав.

5.1 Отже, в судовому засіданні підтвердились обставини, на які посилається третя особа ОСОБА_4, що вона є дієздатною особою, оскільки рішення суду про визнання її недієздатною та призначення їй опікуна ОСОБА_6 скасовано, а тому вона має усі права та обов'язки, які передбачені чинним законодавством, за умови, що вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.

5.2 Посилання представників позивача на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2018 року, яким визнано ОСОБА_4 недієздатною, суд вважає недоречним, оскільки дане рішення не набрало законної сили, отже ОСОБА_4 є дієздатною особою.

5.3 Також, суд вважає недоречним посилання представників позивача та представника третьої особи про те, що ОСОБА_3 в своїй заяві зобов'язалась повернути ОСОБА_4 до інтернату, оскільки дані зобов'язання протиріччать викладеним нормам Закону.

5.4 Отже, з матеріалів справи вбачається, що як на час відпустки так і на час подачі позову Комунальним закладом Володимирівський психоневрологічний інтернат ДОР до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_4, про визнання дій неправомірними та незаконними, та зобов'язання вчинити певні дії до суду та на час розгляду зазначеної справи в суді, ОСОБА_4 не була визнана судом недієздатною, більш того, рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2012 року про визнання ОСОБА_4 недієздатною скасовано 22 грудня 2016 року. Також постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року скасовано рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2017 року, та визнано неправомірним поміщення та утримання ОСОБА_4 в КЗ Володимирівський психоневрологічний інтернат ДОР з 2012 року до 10 лютого 2017 року, яка набрала законної сили.

5.5 Суд приймає до уваги, те що зобов'язання ОСОБА_3 вчинити певні дії, щодо повернення ОСОБА_4 в КЗ Володимирівський психоневрологічний інтернат ДОР суперечить чинному законодавству України, оскільки на даний час ОСОБА_4 не є недієздатною, а отже є повнолітньою та дієздатною особою, а тому має право на свободу, у тому числі на вільний вибір місця проживання і свободу пересування і відносно останньої забороняються будь-які форми фізичного чи психічного тиску, має право на охорону її здоров'я, у тому числі має право відмовитися від лікування, про що остання особисто заявила в судовому засіданні, що не має бажання повертатися до КЗ Володимирівський психоневрологічний інтернат ДОР .

5.6 Також судом враховується ті факти, що позивач відповідно до ст. 12,13,76-81 ЦПК України, розглядаючи позовні вимоги в межах заявлених вимог, не довів обставини, які підтверджують незаконність та неправомірність дій ОСОБА_3 належними та допустимими доказами по справі.

5.7 Окрім того, судом приймається до уваги те, що дані обидві вимоги є спільними та спорідненими між собою.

5.8 Отже, суд вважає, що доводи відповідача ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_4 є дієздатною та вільною людиною, а тому вона не взмозі її примусово доставити до інтернату проти її волі, знайшли своє підтвердження.

Норми права, які застосував суд.

6.1 Згідно ст. 26 ЦК України, усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.

Частиною 1 статті 30 ЦК України передбачено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Відповідно до ч.1 ст. 39 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Частиною 1 ст. 40 ЦК України передбачено, що фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Отже, ОСОБА_4 є дієздатною особою, оскільки рішення суду про визнання її недієздатною та призначення їй опікуна ОСОБА_6 скасовано, а тому вона має усі права та обов'язки, які передбачені чинним законодавством, за умови, що вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.

6.2 Статтею 21 Конституції України передбачено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно з ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 23 Конституції України, кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Частиною 2 статті 28 Конституції України передбачено, що жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Згідно з ч.1 ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Отже, кожна людина є вільною і рівною у своїй гідності та правах, має право на вільний розвиток своєї особистості і без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

6.3 Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:

a) законне ув'язнення особи після засудження її компетентним судом;

b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;

c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;

d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу;

e) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг;

f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Отже, Європейський суд з прав людини визначив вимоги, яких необхідно дотримуватися під час законного затримання психічнохворих осіб відповідно до підпункту (е)пункту 1 статті 5 Конвенції, а саме: за винятком випадків крайньої необхідності, людина не має позбавлятися свободи до тих пір, поки не буде переконливо доведено, що вона дійсно є психічно хворою . Сама сутність того, в чому слід переконати компетентні державні органи - наявність психічного розладу, - вимагає об'єктивної медичної експертизи; психічний розлад має бути такого характеру або ступеня, які виправдовували б обов'язкове позбавлення свободи; обґрунтованість позбавлення свободи залежить від стійкості такого розладу (пункт 39 рішення у справі Вінтерверп проти Нідерландів від 24 жовтня 1979 року).

6.4 Статтею 283 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на охорону її здоров'я. Охорона здоров'я забезпечується системною діяльністю державних та інших організацій, передбаченою Конституцією України та законом.

Згідно з ч.3-6 ст. 284 ЦК України, надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою. Повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування. У невідкладних випадках, за наявності реальної загрози життю фізичної особи, медична допомога надається без згоди фізичної особи або її батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника. Надання фізичній особі психіатричної допомоги здійснюється відповідно до закону.

Отже, фізична особа має право на охорону її здоров'я, а повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування.

Відповідно до ст. 288 ЦК України, фізична особа має право на свободу. Забороняються будь-які форми фізичного чи психічного тиску на фізичну особу, втягування її до вживання спиртних напоїв, наркотичних та психотропних засобів, вчинення інших дій, що порушують право на свободу.

Статтею 310 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.313 ЦК України, фізична особа має право на свободу пересування.

Отже, фізична особа має право на свободу, у тому числі на вільний вибір місця проживання і свободу пересування та забороняються будь-які форми фізичного чи психічного тиску на фізичну особу.

6.5 У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом належними та допустимими доказами.

Висновок суду.

7.1 Таким чином, аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, та враховуючи, що позивач просить визнати дії ОСОБА_3 неправомірними та незаконними, та зобов'язати її вчинити певні дії, щодо повернення ОСОБА_4 в КЗ Володимирівський психоневрологічний інтернат ДОР , що суперечить чинному законодавству України, оскільки на даний час ОСОБА_4 не є недієздатною, а отже є повнолітньою та дієздатною особою, а тому має право на свободу, у тому числі на вільний вибір місця проживання і свободу пересування і відносно останньої забороняються будь-які форми фізичного чи психічного тиску, має право на охорону її здоров'я, у тому числі має право відмовитися від лікування, про що остання особисто заявила в судовому засіданні, що не має бажання повертатися до КЗ Володимирівський психоневрологічний інтернат ДОР , отже в задоволенні позову в частині позовних вимог щодо зобов'язання ОСОБА_3 повернути ОСОБА_4 в КЗ Володимирівський психоневрологічний інтернат ДОР слід відмовити.

7.2 З урахуванням відмови в задоволенні позову в частині зобов'язання ОСОБА_3 повернути ОСОБА_4 в КЗ Володимирівський психоневрологічний інтернат ДОР , суд також вважає відмовити і в задоволенні позову в частині позовних вимог щодо визнання дій ОСОБА_3 неправомірними та незаконними, оскільки дані вимоги є спільними та спорідненими, а також позивач не довів дані обставини належними та допустимими доказами по справі.

Судові витрати.

8.1 Про судові витрати сторонами суду не заявлено.

У зв`язку з відмовою КЗ Володимирівський психоневрологічний інтернат ДОР в задоволенні позовних вимог судовий збір відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12-13, 17, 18, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Комунального закладу Володимирівський психоневрологічний інтернат Дніпропетровської обласної ради до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_4, про визнання дій неправомірними і незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Сторони та інші учасники справи: позивач - Комунальний заклад Володимирівський психоневрологічний інтернат Дніпропетровської обласної ради (юридична адреса: 53550, Дніпропетровська область Томаківський район с. Степанівка, вул. Степова, буд.1, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 03188369); відповідач - ОСОБА_3 (місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1), третя особа - ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_3), третя особа - ОСОБА_6 (місце проживання: АДРЕСА_4), представник третьої особи ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 (адреса: АДРЕСА_5).

Повне рішення складено 09 листопада 2018 року.

Головуючий суддя: В.О. Корягін