Рішення

від 07.11.2018 по справі 480/2672/16-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/2672/16-ц

Провадження № 2/480/70/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2018 року

Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Шаронової Н.О., за участю: секретаря судового засідання Довженко О.А.; представника позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Добробут» - ОСОБА_2; відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Добробут» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 районної державної адміністрації, ОСОБА_5 управління Держгеокадастру в Миколаївській області, про визнання недійсним та скасування розпорядження ОСОБА_4 районної державної адміністрації та про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку , -

встановив:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Добробут» звернулося до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_4 районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про визнання недійсним та скасування правовстановлюючого документа, виданого на ім'я ОСОБА_6 на земельну ділянку суміжною земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні ТОВ «Добробут» на підставі Договору оренди землі від 25.05.2012, укладеного між ТОВ «Добробут» та ОСОБА_4 райдержадміністрацією, зареєстрований у Відділі Держкомзему у ОСОБА_4 районі, про що у Державному реєстрі вчинено запис від 22.06.2012 за № 482420004001427.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ «Добробут» посилається на те, що 25.05.2012 між ТОВ «Добробут» та ОСОБА_4 райдержадміністрацією укладено договір оренди землі, відповідно до якого ТОВ «Добробут» була передана земельна ділянка загальною площею 3,2233 га під господарськими будівлями та дворами для обслуговування механізованого загону.

Передача земельної ділянки здійснювалась із розробленням документації із землеустрою.

Підставою розроблення документації є розпорядження ОСОБА_4 райдержадміністрації від 17.05.2011 № 206.

ТОВ «Добробут» стало відомо, що суміжна земельна ділянка була виділена на праві власності або праві користування земельними ділянками ОСОБА_6.

До подання вказаного вище позову до суду ТОВ «Добробут» звернулося до суду із заявою про забезпечення доказів. Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 24.11.2016 заяву ТОВ «Добробут» про забезпечення доказів задоволено, витребувано від ОСОБА_4 районної державної адміністрації Миколаївської області та ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Миколаївській області низку документів.

У судовому засіданні 25.04.2017 позивач подав уточнення та доповнення підстав позову, в яких посилався на те, що з викопіювання земельної ділянки в межах території Улянівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області спірна земельна ділянка за цільовим призначенням знаходилася під господарчим двором, який був у користуванні ТОВ «Добробут» для обслуговування господарчої діяльності та будівель, розміщення відповідної виробничої інфраструктури. Таким чином відповідачі безпідставно змінили цільове використання земельної ділянки з господарчого двору у пасовище, що заборонено ст. ст. 20, 21 Земельного кодексу України.

Крім цього, позивач зазначає, що спірна ділянка, яка увесь час з моменту державної реєстрації, як підприємства знаходилась під господарчим двором ТОВ «Добробут» , перетворилася з невідомих причин на пасовище.

Отже, відповідачі, в порушення ст. 34 ЗК України, надали та отримали у приватну власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення з порядком її використання під випасання худоби, яка знаходилася у державній власності.

Як вбачається з матеріалів справи. Спірна ділянка зазначена як пасовище, на яку відповідач отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 815052 від 28.12.2011, загальною площею 0,7579 га, яка призначена для пасовища.

Таким чином, технічна документація про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, має інше цільове призначення, а саме для сінокосіння і випасання худоби, тому ОСОБА_4 районна державна адміністрація не мала права надати ОСОБА_6 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою з відмінним цільовим призначенням земельної ділянки, оскільки таке рішення порушило права інших людей, які проживають на території Улянівської сільської ради, у зв'язку із нецільовим використанням зазначеної земельної ділянки відведеної первинно для господарчого двору та обслуговування сільськогосподарської інфраструктури ТОВ «Добробут» та суспільних потреб тобто пасовища, які згідно з положеннями ст. 34 ЗК України заборонено передавати у приватну власність.

Посилаючись на викладені вище обставини, позивач просить суд визнати недійсним та скасувати розпорядження ОСОБА_4 районної державної адміністрації № 471-р від 07.10.2011 та державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 815052 від 28.12.2011 загальною площею 0,7579 га, кадастровий номер: 4824284600:08:000:0059, виданий на ім'я ОСОБА_6.

Відповідно до свідоцтва про шлюб Серії 1-ФП № 133685 ОСОБА_7 та ОСОБА_6 16 січня 2013 року зареєстрували шлюб, про що 16 січня 2013 року складено відповідний актовий запис № 01. Прізвище після державної реєстрацію шлюбу дружини - ОСОБА_7.

Відповідач ОСОБА_3 у запереченнях на позовну заяву та в судових засіданнях проти позову заперечувала, посилаючись на таке. Розпорядженням ОСОБА_4 районної державної адміністрації Миколаївської області № 137-р від 31 березня 2011 року їй надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності і видано завдання на виконання робіт. Виконана проектна документація, спеціалістом-землевпорядником відповідно до збірного плану виконано встановлення в натурі меж земельної ділянки, загальною площею 0,8332 га для ведення особистого селянського господарства в межах території Улянівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області. Поворотні точки межі земельної ділянки закріплені в натурі межовими знаками довгострокового зберігання, що підтверджується актом про передачу і прийом межових знаків. На підставі розпорядження ОСОБА_4 районної державної адміністрації від 7 жовтня 2011 року № 471-р ОСОБА_6 був виданий державний акт ЯК № 815053 на право власності на земельну ділянку площею 0,8332 кв.м. і державний акт ЯК № 815052 на право власності на земельну ділянку площею 0,7579 кв.м. Відповідач ОСОБА_3 вважає, що земля була виділена їй на законних підставах, у зв'язку з цим позов не визнає і заперечує проти задоволення позову.

У судове засідання 02.11.2018 представник відповідача ОСОБА_5 Управління Держгеокадастру у Миколаївській області, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання, не з'явився, причини неявки суду не повідомив. При цьому раніше відповідач ОСОБА_8 управління Держгеокадастру у Миколаївській області також представив до суду заперечення проти позову, а представник у судових засіданнях заперечував проти позову, з таких підстав. Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 815052, який позивач просить визнати недійсним, виданий ОСОБА_6 на підставі розпорядження ОСОБА_4 райдержадміністрації від 07.10.2011 № 471-р. Акт зареєстрований 28.11.2011 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 482420001000865.

Як вбачається із позовної зави, договір оренди землі, відповідно до якого позивачу була передана земельна ділянка загальною площею 3,2233 га під господарськими будівлями та дворами для обслуговування механізованого загону, було укладено між ОСОБА_4 райдержадміністрацією та позивачем 25.05.2012, тобто майже через шість місяців після реєстрації права власності ОСОБА_6 Відповідач ОСОБА_8 Управління Держгеокадастру у Миколаївській області зазначає, що обставини справи не підтверджують вимоги позивача, а спростовують їх, оскільки станом на час укладення договору між ОСОБА_4 райдержадміністрацією та позивачем суміжна земельна ділянка перебувала в приватній власності, що свідчить про обов'язок саме позивача погоджувати межі земельної ділянки із суміжним землевласником (ОСОБА_6М.) при розробленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування. Відповідач зазначає, що позивачем не наведеного жодного факту, який свідчить про порушення його прав, свобод чи інтересів, у зв'язку з прийняттям ОСОБА_4 районною державною адміністрацією оскаржуваного розпорядження. Також відповідач посилається на те, що право на судовий захист пов'язане виключно з порушенням суб'єктивного права позивача. Отже, суд може захистити лише порушене право позивача. Інше б суперечило основному завданню цивільного судочинства, - захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів. Позивач посилається на порушення з боку відповідачів вимог ст. ст. 20, 21, 34 Земельного кодексу України, не вказуючи при цьому, як ці начебто порушення пов'язані з його суб'єктивними правами. Крім цього відповідач ОСОБА_8 Управління Держгеокадастру у Миколаївській області вказує на те, що його необґрунтовано залучено до участі у справі, як відповідача, оскільки будь-які дії, пов'язані з передачею земельної ділянки ОСОБА_6 ОСОБА_8 управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області не вчинялись, дії щодо скасування Державного акта на право власності на земельну ділянку не належать до його повноважень. Предмет та підстави позову виключають наявність спільних прав та обов'язків відповідачів.

У судове засідання представник відповідача ОСОБА_4 районної державної адміністрації Миколаївської області, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання, не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Відповідачем ОСОБА_4 районною державною адміністрацією Миколаївської області відзив не подано.

Заслухавши відповідача ОСОБА_6 та представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов такого.

Розпорядженням ОСОБА_4 районної державної адміністрації від 04.05.2012 № 263-р затверджено Технічну документацію із землеустрою щодо виготовлення документів, що посвідчують право оренди земельних ділянок загальною площею 17,2752 га, в тому числі 3,6849 га пасовищ та 13,5903 га під господарськими будівлями і дворами, терміном на 49 років, які передані ТОВ «Добробут» для іншого сільськогосподарського використання (обслуговування нежитлових об'єктів) в межах території Улянівської сільської ради; передано в оренду ТОВ «Добробут» вказані земельні ділянки терміном на 49 років для іншого сільськогосподарського використання (обслуговування нежитлових об'єктів) в межах території Улянівської сільської ради; рекомендовано ТОВ «Добробут» укласти договір оренди на земельні ділянки (а.с. 58).

25.05.2012 між ОСОБА_4 райдержадміністрацією та ТОВ «Добробут» укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_4 райдержадміністрація передала, а ТОВ «Добробут» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку для іншого сільськогосподарського використання (обслуговування механізованого загону), який розташований за адресою с. Улянівка, вул. Садова, 55, Улянівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, згідно з розпорядженням райдержадміністрації 04.05.2012 № 263-р. Згідно з умовами Договору оренди землі в оренду передана земельна ділянка загальною площею 3,2233 га під господарськими будівлями та дворами для обслуговування механізованого загону. Договір укладено на 49 років. Передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням документації із землеустрою. Підставою розроблення документації є розпорядження ОСОБА_4 райдержадміністрації від 17.05.2011 № 206-р (а.с 52-57).

Розпорядженням ОСОБА_4 районної державної адміністрації від 31.03.2011 № 137-р «Про надання дозволу проектній організації розробити проекти землеустрою в межах територій Безводненської, Криничанської, Кривобалківської, Ковалівської, Нечаянської, Петрівської та Улянівської сільських рад» надано дозвіл проектній організації розробити проекти землеустрою щодо відведення громадянам України у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в межах територій Безводненської, Криничанської, Кривобалківської, Ковалівської, Нечаянської, Петрівської та Улянівської сільських рад (список додається); рекомендовано проектній організації розроблені документації із землеустрою представити на розгляд райдержадміністрації. До списку громадян, яким надано дозвіл звернутись в проектну організацію для розробки проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в межах територій Безводненської, Криничанської, Кривобалківської, Ковалівської, Нечаянської, Петрівської та Улянівської сільських рад, включено ОСОБА_6 (Улянівська сільська рада) (а.с. 84).

На підставі розпорядження ОСОБА_4 райдержадміністрації від 07.10.2011 № 471-р ОСОБА_6 виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 815052, який зареєстрований 28.11.2011 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 482420001000865, відповідно до якого ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0,7579 га, розташованої Миколаївська область, Миколаївський район, Улянівська сільська рада, за межами населеного пункту, з цільовим призначенням земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки - 4824284600:08:000:0059 (а.с. 71).

Вказані розпорядження та акт позивач просить визнати недійсними та скасувати.

Відповідно до положень статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з положеннями частини 1 статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України , цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з частиною 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частинами 1 та 2 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Отже, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Як слідує з матеріалів справи, договір оренди землі, відповідно до якого позивачу була передана земельна ділянка загальною площею 3,2233 га під господарськими будівлями та дворами для обслуговування механізованого загону, було укладено між ОСОБА_4 райдержадміністрацією та позивачем 25.05.2012, а підставою розроблення позивачем документації є розпорядження ОСОБА_4 райдержадміністрації від 17.05.2011 № 206-р.

При цьому, на підставі розпорядження ОСОБА_4 райдержадміністрації від 07.10.2011 № 471-р ОСОБА_6 виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 815052, який зареєстрований 28.11.2011 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 482420001000865. Розпорядженням ОСОБА_4 районної державної адміністрації від 31.03.2011 № 137-р надано дозвіл проектній організації розробити проекти землеустрою щодо відведення ОСОБА_6 у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах території Улянівської сільської ради.

Отже на час укладення договору між ОСОБА_4 райдержадміністрацією та позивачем ТОВ «Добробут» суміжна земельна ділянка перебувала в приватній власності відповідача ОСОБА_6.

Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з приписами статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наявні в матеріалах справи документи, представлені позивачем, зокрема, рішення № 10 від 20.03.2003 Улянівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області «Про розмежування земель права державної і комунальної власності» , рішення № 22/3 від 10.06.2003 Виконавчого комітету Улянівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області «Про затвердження права власності на об'єкти нерухомого майна за юридичною особою» , рішення № 22 від 10.06.2003 «Про затвердження права власності на об'єкти нерухомого майна за юридичною особою» , заява про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, виписка з протоколу № 3 зборів акціонерів, акти від 15.05.2000, накладні від 15.04.2000 та 31.05.2000, бухгалтерська довідка від 15.03.2003, акт передачі майна на підставі договору купівлі - продажу від 02.11.2001, накладні від 31.05.2000 та 02.11.2001, копія викопіювання земельної ділянки, свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитловий об'єкт (мехзагін), витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитловий об'єкт (мехзагін), витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності нежитловий об'єкт (мехзагін), копія викопіювання земельної ділянки, технічний паспорт на виробничий будинок (а.с. 129-152) не підтверджують існування у позивача права власності або права користування спірною земельною ділянкою.

Отже, підсумовуючи викладене вище, суд вважає, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами існування у позивача права користування або права власності щодо спірної земельної ділянки на момент прийняття ОСОБА_4 районною державною адміністрацією спірного рішення та видачі ОСОБА_6 Державного акту на право власності на земельну ділянку. Оскільки питання щодо недійсності рішення відповідача та Державного акту на право власності на земельну ділянку є похідним від встановлення факту порушення права власності або права користування позивача щодо земельної ділянки, то суд вважає, що у позивача такі права відсутні, а відтак не могли бути порушені відповідачами.

Також позивач посилається на порушення з боку відповідачів вимог ст. ст. 20, 21, 34 ЗК України, не вказуючи при цьому, як це пов'язано з його суб'єктивними правами.

За таких обставин суд вважає позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 141, ст. ст. 258, 259, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Добробут» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 районної державної адміністрації, ОСОБА_5 управління Держгеокадастру в Миколаївській області, про визнання недійсним та скасування розпорядження ОСОБА_4 районної державної адміністрації та про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку , - відмовити.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя Н. О. Шаронова

Повне судове рішення складено 7 листопада 2018 року

07.11.2018