Постанова

від 27.02.2019 по справі 480/2672/16-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

27.02.19

22-ц/812/193/19

Провадження №22-ц/812/193/19

Категорія 47

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 лютого 2019 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Бондаренко Т.З.,

суддів: Крамаренко Т.В., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання: Лівшенком О.С.,

за участю: представника позивача Тетенькіної Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №480/2672/16-ц за апеляційною скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю Добробут

на рішення, яке постановлено Миколаївським районним судом Миколаївської області під головуванням судді Шаронової Н.О. у приміщенні цього суду 02 листопада 2018 року за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Добробут до ОСОБА_2, Миколаївської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області про визнання недійсним та скасування розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації та визнання недійсним і скасування державного акту на право власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Добробут звернулося з позовом до ОСОБА_2, Миколаївської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, про визнання недійсним та скасування розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації та визнання недійсним і скасування державного акту на право власності на земельну ділянку.

Позивач зазначав, що 25 травня 2012 року між ТОВ "Добробут" та Миколаївською райдержадміністрацією укладено договір оренди землі, відповідно до якого ТОВ "Добробут" була передана земельна ділянка загальною площею 3,2233 га під господарськими будівлями та дворами для обслуговування механізованого загону. Передача земельної ділянки здійснювалась із розробленням документації із землеустрою. Підставою розроблення документації є розпорядження Миколаївської райдержадміністрації від 17 травня 2011 № 206. ТОВ "Добробут" стало відомо, що спірна земельна ділянка була виділена на праві власності або праві користування ОСОБА_2. Крім того спірна земельна ділянка за цільовим призначенням знаходилася під господарчим двором, який був у користуванні ТОВ "Добробут" для обслуговування господарчої діяльності та будівель, розміщення відповідної виробничої інфраструктури. Таким чином відповідачі безпідставно змінили цільове використання земельної ділянки з господарчого двору у пасовище, що заборонено ст. ст. 20, 21 Земельного кодексу України. Відповідачі, в порушення ст. 34 ЗК України, надали та отримали у приватну власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення з порядком її використання під випасання худоби, яка знаходилася у державній власності.

Посилаючись на викладене та уточнюючи свої вимоги, позивачка просила визнати недійсним та скасувати розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації № 471-р від 07 жовтня 2011 року та державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 від 28 грудня 2011 загальною площею 0,7579 га, кадастровий номер: НОМЕР_2, виданий на ім'я ОСОБА_2.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 02 листопада 2018 року у задоволенні позовних вимог ТОВ Добробут відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження права користування чи права власності на спірну земельну ділянку.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його вимоги. Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що під час прийняття рішення про надання відповідачці спірної земельної ділянки ця ділянка знаходилася під господарським двором ТОВ Добробут , в зв'язку з чим цільове призначення вказаної земельної ділянки було безпідставно змінено на землі пасовища та не погоджено з позивачем межі виділеної земельної ділянки.

Своїм правом на подачу відзиву відповідачі не скористалися.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню .

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, а у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України).

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення районного суду зазначеним вимогам закону відповідає.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивачка просила визнати недійсним та скасувати правовстановчі документи, а саме відповідне розпорядження Миколаївської державної адміністраціі від 07 жовтня 2011 року та державний акт від 28 грудня 2011 року на земельну ділянку площею 0,7579 га видані на ім'я відповідачки ОСОБА_3, оскільки тим самим були порушені земельні права ТОВ Добробут .

Згідно з положеннями частини 1 статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними ав порядку , визначеному законом.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Так, з матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом першої інстанції, що 17 травня 2011 року розпорядженням Миколаївської районної державної адміністрації надано право на розробку технічної документації на земельну ділянку ТОВ Добробут

Розпорядженням Миколаївської районної державної адміністрації від 04 травня 2012 № 263-р затверджено технічну документацію із землеустрою щодо виготовлення документів, що посвідчують право оренди земельних ділянок загальною площею 17,2752 га, в тому числі 3,6849 га пасовищ та 13,5903 га під господарськими будівлями і дворами, терміном на 49 років, які передані ТОВ "Добробут" для іншого сільськогосподарського використання (обслуговування нежитлових об'єктів) в межах території Улянівської сільської ради; постановлено передати в оренду ТОВ "Добробут" вказані земельні ділянки терміном на 49 років для іншого сільськогосподарського використання (обслуговування нежитлових об'єктів) в межах території Улянівської сільської ради; рекомендовано ТОВ "Добробут" укласти договір оренди на земельні ділянки (а.с. 58).

25 травня 2012 року між Миколаївською райдержадміністрацією та ТОВ "Добробут" укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого Миколаївська райдержадміністрація передала, а ТОВ "Добробут" прийняло в строкове платне користування земельну ділянку для іншого сільськогосподарського використання (обслуговування механізованого загону), який розташований за адресою с. Улянівка, вул. Садова, 55, Улянівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, згідно з розпорядженням райдержадміністрації 04 травня 2012 № 263-р.

Згідно з умовами Договору оренди землі в оренду передана земельна ділянка загальною площею 3,2233 га під господарськими будівлями та дворами для обслуговування механізованого загону. Договір укладено на 49 років. Передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням документації із землеустрою. Підставою розроблення документації є розпорядження Миколаївської райдержадміністрації від 17 травня 2011 № 206-р (а.с 52-57).

Таким чином, у позивача ТОВ Добробут , поміж іншим, в установленому законом порядку виникло право користування на підставі договору оренди земельної ділянки в розмірі 3, 2233 га.

В позовній заяві ТОВ Добробут посилається саме на вказаний договір оренди, як на підтвердження наявності права на земельну ділянку та зазначає, що в порушення земельного законодавства з ТОВ Добробут не були погоджені межи суміжної земельної ділянки, яка належить відповідачці ОСОБА_2

В той же час, районним судом також встановлено, що ОСОБА_2 дозвіл розробити проекти землеустрою в межах територій Улянівської сільської ради щодо передачі у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства надано відповідним розпорядженням Миколаївської районної державної адміністрації від 31 березня 2011 № 137-р (а.с. 84).

На підставі розпорядження Миколаївської райдержадміністрації від 07 жовтня 2011 № 471-р ОСОБА_2 виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, який зареєстрований 28 листопада 2011 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 482420001000865, відповідно до якого ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,7579 га, розташованої Миколаївська область, Миколаївський район, Улянівська сільська рада, за межами населеного пункту, з цільовим призначенням земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_2 (а.с. 71).

Відповідно до плану спірної земельної ділянки площею 0,7579 га, яка належить відповідачці, суміжна межа від А до Б віднесена до земель державної власності, суміжних меж із землями, які перебувають в користуванні ТОВ Добробут не зазначено (а.с. 71 об.).

В той час, як із плану до договору оренди земельної ділянки ТОВ Добробут з опису меж вбачається, що по лінії від В до А земельна ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_2 (а.с.55-56).

Таким чином, враховуючи, що право власності на земельну ділянку площею 0, 7579 га у відповідачки ОСОБА_2 виникло раніше чим право користування у позивача ТОВ Добробут на земельну ділянку площею 3, 2233 га, не було підстав, для погодження меж земельної ділянки ОСОБА_2 із позивачем.

В судовому засіданні Тетенькіна Т.А. пояснювала, що фактично ТОВ Добробут в спірній частині території на якій розміщені належні товариству об'єкти нерухомого майна, користувалося земельною ділянкою більшого розміру, а саме 6,4 га, що підтверджується викопіюванням земельної ділянки на якій розміщені господарчі споруди ТОВ Добробут , яке (викопіювання) відповідно до п. 7 є додатком до заяви від 12 травня 2003 року про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна (а.с. 134, 145).

Проте, в оренду ТОВ Добробут було надано земельна ділянка площею не 6,4 а лише 3,2233 га. Договір оренди та акт приймання передачі вказаної земельної ділянки розміром 3, 2233 га підписано керівником ТОВ Добробут Тетенькіною Т.А. без зауважень (а.с. 57).

В матеріалах справи відсутні докази звернення ТОВ Добробут з заявою про надання в оренду додаткової земельної ділянки відповідно до викопіювання 2003 року та наявності відповідного рішення з цього питання Миколаївської райдержадміністрації. Так, як і відсутні докази виділення в користування спірної земельної ділянки ТОВ Добробут станом на 2003 рік і яка саме частина цієї земельної ділянки виділена відповідачці.

Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 77-80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частинами 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

В той час, як надання доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позовні вимоги, є обов'язком позивача.

За вказаних обставин, районний суд правильно встановив характер спірних правовідносин, доказам, які надані сторонами надав належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження того, які саме існування у позивача права користування або права власності щодо спірної земельної ділянки на момент прийняття Миколаївською районною державною адміністрацією спірного рішення та видачі ОСОБА_2 Державного акту на право власності на земельну ділянку.

Недоведеність порушеного права позивача, виключає можливість задоволення позовних вимог шляхом визнання державного акту на земельну ділянку, виданого на ім'я відповідачки.

Доводи апеляційної скарги фактично відтворюють зміст позовної заяви та не містять доказів на спростування наведених висновків суду.

Відповідно до положень ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Добробут залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 02 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту 4 березня 2019 року.

Судді: Т.З.Бондаренко

В.І.Темнікова

Т.В.Крамаренко