Постанова

від 07.11.2018 по справі 2а-1870/8515/12

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2018 року

Київ

справа №2а-1870/8515/12

адміністративне провадження №К/9901/663/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуШосткинської об'єднаної державної податкової інспекції у Сумській області на постановуХарківського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2013 року (колегія суддів: С.П. Жигилій, С.В. Дюкарєва, Т.С. Перцова) у справі№2а-1870/8515/12 за поданнямШосткинської об'єднаної державної податкової інспекції у Сумській області доТовариства з обмеженою відповідальністю Конвалія пропідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,

ВСТАНОВИВ:

Шосткинська об'єднана державна податкова інспекція у Сумській області (далі - ОДПІ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду із поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю Конвалія (далі - Товариство) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

В обґрунтування подання зазначено, що ОДПІ прийнято наказ про проведення документальної позапланової перевірки Товариства. Однак перевірка не була проведена у зв'язку із не допуском посадових осіб податкового органу, про що складено відповідний акт. Внаслідок чого, прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року подання задоволено у повному обсязі. Підтверджено обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Конвалія" (вул. Шевченка, буд. 45, м. Шостка, Сумська область, ідентифікаційний код 14024122).

Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що посадовими особами ОДПІ дотримано встановлений порядок проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а службова особа Товариства протиправно відмовила у допуску до проведення такої перевірки.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2013 року скасовано постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року та прийнято нову, якою у задоволенні подання відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні подання апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_2, яка за доводами податкового органу не допустила до проведення перевірки, з 05 жовтня 2012 року не є службовою особою Товариства, а отже арешт майна не може бути застосовано, оскільки платник податків не відмовився від проведення документальної перевірки та допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОДПІ подало касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Скарга мотивована тим, що за даними бази Бест Звіт щодо найманих працівників за 2 квартал 2012 року, найманими працівниками Товариства є ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Від Товариства на адресу Суду надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких підприємство заперечує проти доводів касаційної скарги, просило залишити її без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін. В обґрунтування зазначено, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року у справі №2а-1870/9614/12 за позовом Товариства до ОДПІ про визнання наказу №815 від 17 жовтня 2012 року про проведення документальної позапланової перевірки, на підставі якого приймалось рішення про застосування адміністративного арешту активів, визнаний протиправним та скасований.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що ОДПІ направлено до Товариства запит "Про надання документальних підтверджень та пояснень від 22 травня 2012 року за №4317/10/15-339, який отриманий Товариством від 28 травня 2012 року. На даний запит Товариством не надано до ОДПІ пояснень з документальними підтвердженнями поставлених у запиті питань.

У зв'язку з викладеним, ОДПІ прийнято наказ на проведення позапланової виїзної перевірки від 20 серпня 2012 року за № 625. Посадовими особами ОДПІ 20 серпня 2012 року здійснено вихід за місцем реєстрації підприємства для проведення позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 31 липня 2012 року. Уповноважені особи Товариства за місцем реєстрації підприємства були відсутні. У зв'язку з цим посадовими особами податкового органу було складено акт щодо не встановлення місцезнаходження платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) та неможливість вручення направлення та наказу на проведення позапланової виїзної перевірки Товариства № 58/22-005/14024122 від 20 серпня 2012 року.

Інспекторами податкової служби було направлено службову записку до відділу податкової міліції на встановлення місцезнаходження посадових осіб, у відповідь на яку 28 серпня 2012 року складено довідку про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків Товариства.

05 вересня 2012 року ОДПІ видано наказ за № 663 на проведення позапланової виїзної перевірки Товариства. Посадовими особами ОДПІ 05 вересня 2012 року здійснено вихід за місцем реєстрації підприємства для проведення позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 31 липня 2012 року. Уповноважені особи Товариства за місцем реєстрації підприємства були відсутні. У зв'язку з цим посадовими особами податкового органу було складено акт щодо не встановлення місцезнаходження платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) та неможливість вручення направлення та наказу на проведення позапланової виїзної перевірки Товариства № 70/22-005/14024122 від 05 вересня 2012 року.

Інспекторами податкової служби було направлено запит № 96 від 05 вересня 2012 року на встановлення місцезнаходження платника. Відділом податкової міліції видана довідка за № 214/07-0108 від 11 вересня 2012 року, в якій зазначається - підчас виїзду за адресою реєстрації Товариства директора та головного бухгалтера не встановлено.

17 вересня 2012 року ОДПІ видано наказ за № 712на проведення позапланової виїзної перевірки Товариства. Посадовими особами ОДПІ 17 вересня 2012 здійснено вихід за місцем реєстрації підприємства для проведення позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 31 липня 2012 року. Уповноважені особи Товариства за місцем реєстрації підприємства були відсутні. У зв'язку з цим посадовими особами податкового органу було складено акт щодо відсутності посадових (службових) осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників за юридичною адресою № 75/22-005/14024122 від 17 вересня 2012 року та акт щодо неможливості вручення направлення та наказу на проведення позапланової виїзної перевірки Товариства № 76/22- 005/14024122 від 17 вересня 2012 року.

Керуючись п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України ОДПІ 17 жовтня 2012 року видано наказ № 815 про проведення документальної позапланової перевірки Товариства. Відповідно до акта відмови від допуску до перевірки №92/22-005/14024122 від 17 жовтня 2012 року перевірку не було проведено у зв'язку з тим, що службова особа, секретар Шишиморова Л.М., після ознайомлення з наказом та направленнями №000275, №000276, №000273 від 17 жовтня 2012 на право проведення перевірки не підписала їх та відмовила у допуску до проведення позапланової виїзної перевірки.

У відповідності до п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України начальником ОДПІ прийнято рішення від 17 жовтня 2012 року про застосування адміністративного арешту майна платника Товариства.

Згідно п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до пп. 94.2.3. п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Приписами п.94.6. ст. 94 Податкового кодексу України передбачено, що керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Як встановлено п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Статтею 183-3 КАС України (в редакції на час прийняття рішень судом першої та апеляційної інстанції) передбачено право звернення органів доходів і зборів до суду із поданням щодо, зокрема, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно із п. 2 частини п'ятої статті 183-3 КАС України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право у контексті розглядуваної норми має місце у разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 КАС України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням контролюючого органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

Між тим, стаття 183-3 КАС України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди як підстави для висновку про існування спору про право. Отже, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу об'єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.

Судом апеляційної інстанції залишено поза увагою доводи апеляційної скарги Товариства щодо оскарження наказу №815 від 17 жовтня 2012 року про проведення документальної позапланової перевірки, на підставі якого прийняте спірне рішення про застосування адміністративного арешту платника податків.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанцій порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржуване судове рішення у справі підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції у Сумській області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

………………….

………………….

………………….

В.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник Судді Верховного Суду