Рішення

від 12.11.2018 по справі 815/3147/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3147/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 року о 10 год. 33 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,

за участю

від позивача: Конев К.С.. - за довіреністю

від відповідача: Руденко О.М. - за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою приватного підприємства Євро пласт (код ЄДРПОУ 36249547, місцезнаходження: 67832, Одеська обл., Овідідопольський район, смт. Великодолинське, вул. Ентузіастів, буд. 7) до Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0011861402 від 30.05.2017 року, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі №815/3147/17 скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

До Одеського окружного адміністративного суду 27 червня 2018 року (вхід. 18432/18) надійшли матеріали позовної заяви приватного підприємства Євро пласт (код ЄДРПОУ 36249547, місцезнаходження: 67832, Одеська обл., Овідідопольський район, смт. Великодолинське, вул. Ентузіастів, буд. 7) до Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0011861402 від 30.05.2017 року.

Ухвалою від 02 липня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняте за наслідками перевірки податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Так, позивач зазначив, що ПП Євро пласт було укладено контракти з двома нерезидентами, а саме: контракт №ТR20150730 від 30.07.2015 року, укладений з компанією JIANGSU TURUI MACHINERY CO., LTD, Китай та в сумі 8200 дол. США та угода №б/н від 13.08.2015 року, укладена з компанією N.A. ROTO MACHINES Ц MOULDS INDIA, Індія, за якими постачання товарів здійснювалось у терміни, що не перевищують встановлені статтею 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (180 календарних днів), що підтверджуються наявним в матеріалах справи первинними документами.

Тому, позивач вважає, що платником податків дотримано строки, передбачені ч. 1 ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , а положення постанов Національного банку України № 354 від 03.06.2015 року та № 581 від 03.09.2015 року щодо зменшення строку до 90 днів не належать до застосування, а тому висновок контролюючого органу про порушення строків за контрактом №ТR20150730 від 30.07.2015 року та угодою №б/н від 13.08.2015 року є неправомірним, що зумовлює незаконність прийняття податкового повідомлення-рішення.

Також, позивач зазначив, що відповідачем порушено строки притягнення позивача до адміністративно-правової відповідальності, оскільки контролюючий орган застосував адміністративно-господарські санкції у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за межами строків давності, встановлених ст. 250 ГК України.

У встановлений судом строк, відповідач надав відзив на позовну заяву (вхід. №17240/18 від 19.06.2018р.).

Відповідно до відзиву на позовну заяву, відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову повністю, зазначивши, що за наслідками проведеної перевірки ПП Євро пласт встановлено, що підприємством порушено ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті в частині недотримання законодавчо встановлених термінів розрахунків в сумі 71522 доларів США по контракту №ТR20150730 від 30.07.2015 року, укладеного з компанією JIANGSU TURUI MACHINERY CO., LTD, Китай та в сумі 8200 дол. США по угоді №б/н від 13.08.2015 року, укладеного з компанією N.A. ROTO MACHINES Ц MOULDS INDIA, Індія.

Так, відповідач зазначив, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені ст. 1 та ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів, при цьому, відповідно до абз. 1 ст. 6 цього Закону, строки надходження валютної виручки чи товару по імпорту можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення відповідно до п.1 Постанови Правління Національного банку України від 20.08.2014 року №515; від 20.1.12014 року №734; від 01.12.2014 року №758; від 03.03.2015 року №160; від 03.06.2015 року №354; від 03.09.2015 року №581; від 04.12.2015 року №863 та від 03.03.2016 року №140 Про регулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України , вказані постанови правління НБУ діяли в період з травня 2014 року по березень 2016 року, тобто під час отримання товару позивачем від JIANGSU TURUI MACHINERY CO., LTD, Китай та по угоді №б/н від 13.08.2015 року, укладеній з компанією N.A. ROTO MACHINES & MOULDS INDIA, Індія.- 04.01.2016 року та 19.01.2016 року.

Позивач, в свою чергу, надав відповідь на відзив, відповідно до якої зазначив, що за відсутності доказів оприлюднення постанов НБУ у спосіб, який передбачений для оприлюднення законів, застосування суб'єктом ЗЕД положень частини 1 статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті , якою передбачено строк поставки товару після здійснення авансового внеску у 180 календарних днів є правомірною поведінкою позивача.

До суду 13 серпня 2018 року (вхід. №23441/18) від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначив, що ГУДФС в Одеський області правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а доводи позивача суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Також відповідачем надані додаткові письмові пояснення, в яких відповідач зазначив, що розрахунки в іноземній валюті не є порушенням господарської діяльності, а тому до спірних правовідносин не можуть застосуватись строки застосування цих санкцій, встановлені ст. 250 цього Кодексу.

Ухвалою від 27 серпня 2018 року продовжено строк підготовчого провадження на 30днів до 01 жовтня 2018 року.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання 28 вересня 2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 26 жовтня 2018 року. На відкритому судовому засіданні була оголошена перерва до 01 листопада 2018 року.

На відкритому судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

У вступному слові представник позивача звернув увагу суду на те, що п. 1 постанови НБУ від 03.06.2015 року № 354 не чітко прописаний, а отже, є непередбачуваним, тобто цей закон, виходячи з принципів, які застосовуються Європейським судом з прав людини є неякісним; вини позивача у пропуску строку здійснення розрахунку не має, строк виготовлення товару за договорами був порушений його контрагентами, а тому через відсутність вини, не має складу правопорушення, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові № 826/2113/17 від 18.04.2018 року; на думку позивача, ці санкції є адміністративно-господарськими та на них розповсюджується дія ст. 250 Господарського кодексу України; та моментом обчислення розрахунку є не дата перетину кордону, а дата набуття права власності на товар, в той час, як відповідно до умов договору право власності на товар переходить з моменту завантаження товару на борт судна, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.10.2018 року у справі № 808/71/15.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

У вступному слові представник відповідача звернув увагу, що на ці правовідносини не розповсюджується дія ст. 250 Господарського кодексу України, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.02.2018 року № К/9901/4134/17, ці правовідносини регулюються Законом Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті .

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши вступні слова пояснення представника позивача та представника відповідача, судом у справі встановлені такі факти та обставини.

Приватне підприємство Євро пласт зареєстровано 16.12.2008 року, номер запису до ЄДР 1 543 102 0000 002452 та основним видом діяльності є 22.2.3. - виробництво будівельних виробів із пластмас, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 10-12, т.).

Суд встановив, що Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі наказу від 13.04.2017 року № 1101 (а.с. 93, т.10), направлення від 24.04.2017 року № 1518/14-08 (а.с. 94, т.1) в період з 27.04.2017 року по 05.05.2017 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства Євро Пласт з питання дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за контрактом №ТR20150730 від 30.07.2015 року та угодою №б/н від 13.08.2015 року, за результатами якої складений акт перевірки №421/15-32-14-02/36249547 від 15.05.2017 року.

Проведенню перевірки передували листи банку, запити ГУ ДФС в Одеській області на адресу позивача та його відповідь на ці запити (а.с. 99-116 т.1).

За наслідками перевірки складено акт №421/15-32-14-02/36249547 від 15.05.2017 року, відповідно до висновків якого встановлено порушення ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті в частині недотримання законодавчо встановлених термінів розрахунків в сумі 71522 дол. США по контракту №ТR20150730 від 30.07.2015 року, укладеному з компанією JIANGSU TURUI MACHINERY CO., LTD, Китай та в сумі 8200 дол. США по угоді №б/н від 13.08.2015 року, укладеній з компанією N.A. ROTO MACHINES Ц MOULDS INDIA, Індія (аркуші справи 26-30, т.1).

Позивачем подано заперечення на акт перевірки до ГУ ДФС в Одеській області (а.с.31-37, т.1), однак, за результатами розгляду заперечень висновки акту перевірки залишені без змін, а заперечення без задоволення, про що повідомлено позивача листом від 25.05.2017 року № 4607/10/15-32-14-02-03 (а.с. 38-40, т.1).

Суд встановив, що на підставі акту перевірки ГУДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0011861402 від 30.05.2017 року, відповідно до якого до позивача застосовано суму штрафних фінансових санкцій у розмірі 245868,38 грн. (а.с.41, т.1).

Судом досліджені копія контракту №ТR20150730 від 30.07.2015 року, укладеного з компанією JIANGSU TURUI MACHINERY CO., LTD, Китай з додатковими угодами (а.с. 54-67, т. 1), інвойс (а.с. 68-69), копія угоди №б/н від 13.08.2015 року, укладеного з компанією N.A. ROTO MACHINES & MOULDS INDIA, Індія (а.с. 43-47, т.1), інвойс, (а.с.48-50, т.1), вантажно-митні декларації (а.с. 51-53, 70-78, т.1) та відповідь Одеської митниці на запит суду щодо дат перетину кордону за цими вантажно-митними деклараціями (а.с. 40, т.2).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши вступне слово представників сторін, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не належать задоволенню повністю, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 травня 2018 року в мотивувальній частині зазначив, що з врахуванням ч. 4 ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги постанов НБУ в частині строків розрахунків за операціями з імпорту товарів, передбачених Законом України Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті . При цьому у разі наявності перевищення такого граничного строку вимагається отримання резидентом висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Також у мотивувальній частині постанови Верховного Суду зазначено, що судами першої та апеляційної інстанції при розгляді даної справи не було враховано, що дотримання резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону в розрізі постанов НБУ включає в себе не тільки сплату авансового внеску, а й фактичне надходження товару у строк, протягом 90 календарних днів з моменту здійснення позивачем авансового внеску, з огляду на що, судами не надано належну оцінку наявним в матеріалах справи митним деклараціям, які підтверджують момент перетину товаром митного кордону України у строк, за недотримання якого, позивачу нарахована пеня.

Таким чином наведеним правовим висновком Верховного Суду встановлено, що в цих спірних правовідносинах відповідач правомірно застосував вимоги постанов НБУ в частині встановленого 90-денного строку розрахунків за операціями з імпорту товарів, передбачених Законом України Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті , що вже не належить доказуванню.

Відповідно до висновків викладених у постанові Верховного Суду у цій справі, при новому розгляді суду слід надати належну оцінку наявним в матеріалах справи митним деклараціям, які підтверджують момент перетину товаром митного кордону України у строк, за недотримання якого, позивачу нарахована пеня.

Враховуючи мотиви та висновки Верховного Суду у цій справі суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Так, за наслідками проведеною ГУДФС в Одеській області перевірки законодавчо встановлених термінів розрахунків у сфері ЗЕД ПП Євро пласт встановлено, що між ПП Євро Пласт та Компанією JIANGSU TURUI MACHINERY CO., LTD, Китай, 30.07.2015 року укладений контракт №ТR20150730, за яким JIANGSU TURUI MACHINERY CO., LTD, Китай, зобов'язалася виробити та продати обладнання для підготовки полімерних виробів на умовах FOB, Шанхай відповідно до Інкотермс 2010, а ПП Євро Пласт прийняти та оплатити поставлене обладнання по ціні та у строки, визначені контрактом.

В акті перевірки зазначено, що на виконання умов контракту ПП Євро пласт перераховано валютні кошти в сумі 95446,00 дол. США, а саме: платіжними дорученнями від 26.08.2015 року на суму 22548 доларів США, від 13.10.2015 року на суму 10000 доларів США, від 30.10.2015 року на суму 25000 доларів США, від 18.11.2015 року на суму 17610 доларів США, від 01.12.2015 року на суму 20288 доларів США.

Товар - промислове обладнання з електричним нагріванням отримано позивачем за митною декларацією від 04.01.2016 року №500040001/2016/000014, оформленою в режимі ІМ40 на суму 46472 доларів США, промислове обладнання для подрібнення полімерної сировини отримано позивачем за митною декларацією від 30.03.2016 року №500040001/2016/002256, оформленою в режимі ІМ40 на суму 48974 доларів США.

В акті перевірки перевіряючий орган дійшов висновку про порушення ПП Євро пласт вимог ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті в частині не дотримання термінів розрахунків, передбачених постановами Правління Національного банку України від 03.06.2015 року №354 та від 03.09.2015 року №581 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України при здійсненні розрахунків у сумі 71522 доларів США (обмеження термінів до 90 днів).

Також, суд встановив, що ПП Євро Пласт та Компанією N.A. ROTO MACHINES & MOULDS INDIA, Індія, 13.08.2015 року укладена угода №б/н, за якою N.A. ROTO MACHINES Ц MOULDS INDIA, Індія, зобов'язалася виготовити запасні частини для пульверизатора відповідно до рахунку-проформи №NAE/EXP-SP/EP-ER/15-16/00043 від 13.08.2015 року, а ПП Євро Пласт зобов'язалася купити цей товар.

На виконання умов цієї угоди, ПП Євро пласт перераховано платіжним дорученням від 22.09.2015 року на суму 8200 доларів США, чим підтверджується здійснення платежу за угодою №б/н від 13.08.2015 року, товар - обертовий диск отриманий позивачем за митною декларацією від 19.01.2016 року №500060703/2016/000502, оформленою в режимі ІМ40 на суму 8200 доларів США.

Відповідачем встановлено не дотримання термінів розрахунків передбачених постановою Правління Національного банку України від 03.09.2015 року №581 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України при здійсненні розрахунків у сумі 8200 доларів США (обмеження термінів до 90 днів).

Матеріалами справи підтверджено, що авансовий внесок за контрактом №ТR20150730 з Компанією JIANGSU TURUI MACHINERY CO., LTD, Китай від 30.07.2015 року здійснено згідно платіжних доручень від 26.08.2015 року на суму 22548 доларів США, від 13.10.2015 року на суму 10000 доларів США, від 30.10.2015 року на суму 25000 доларів США, від 18.11.2015 року на суму 17610 доларів США, від 01.12.2015 року на суму 20288 доларів США, в той час як товар надійшов 30.03.2016 року, тобто з пропуском 90-денного строку.

Стосовно угоди №б/н з Компанією N.A. ROTO MACHINES Ц MOULDS INDIA, Індія, 13.08.2015 року, авансові платежі здійснені платіжним дорученням від 22.09.2015 року на суму 8200 доларів США, в той час як товар надійшов 19.01.2016 року, тобто з пропуском 90-денного строку.

Так, до суду 25 вересня 2018 року (вхід. №38286/18) на запит суду від Одеської митниці ДФС України надійшла відповідь, відповідно до інформації, наявної в ПІК ЄІАС ДФС за митною декларацією типу від 30.03.2016 року №500040001/2016/002256, оформленою в режимі ІМ40 пропуск творів було здійснено також в зоні діяльності пункту пропуску Одеський морський торговельний порт 30.03.2016 року з попередньою митною декларацією від 28.03.2016 року №500000000/2016/902268 та датою перетину кордону товарів, оформлених за митною декларацією типу ІМ 40АА від 19.01.2016 року №500060703/2016/000502 є 19.01.2016 року. (Т.2, а.с.40).

Частиною 1 статті 2 Закону № 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно з частини четвертої статті 2 Закону №185/94-ВР, Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті (частина четверта цієї статті).

Пунктом 1 постанов Правління Національного банку України № 354 від 03.06.2015 (діяла з 04.06.2015 до 03.09.2015) та № 581 від 03.09.2015 (діяла з 04.09.2015 по 04.12.2015) Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно з ст. 56 Закону України "Про національний банк України", Постанови Правління НБУ не потребують реєстрації у Міністерстві юстиції України, а набирають чинності з моменту їх оприлюднення у центральних засобах масової інформації чи на першій сторінці офіційного Інтернет-представництва НБУ, тобто у спосіб, який значно обмеженіший ніж спосіб оприлюднення Законів України, який визначений Конституцією України.

Вказані постанови Правління Національного банку України діяли в період укладення позивачем контрактів та угоди, а також в період внесення авансового внеску за товар.

Отже, з врахуванням приписів ч. 4 статті 2 Закону №185/94-ВР, правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 року у цій справі, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги постанов НБУ в частині строків розрахунків за операціями з імпорту товарів, передбачених Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

При цьому, у разі наявності перевищення такого граничного строку вимагається отримання резидентом висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Положення абзаців 2-4 статті 4 Закону № 185/94 (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) визначають підстави поновлення та зупинення перебігу строків, передбачених статтею 2 цього Закону, а саме:

- у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

- у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

- у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Матеріалами справи підтверджено, що товар був отриманий позивачем з пропуском 90 денного строку з моменту здійснення авансового платежу.

Представник позивача пояснив суду, що підприємство позивача зверталось до відповідного центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку з проханням поновити цей строк, але йому було відмовлено.

Суду не надані докази щодо повторного звернення до відповідного центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку з таким питанням та оскарження рішення цього органу.

Тому, суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджено, що позивачем було допущено порушення ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

Стосовно посилань представника позивача на відсутність вини позивача у пропуску строку отримання товару після здійснення авансового платежу, суд вважає, що вони є непідтвердженими, оскільки суду не надано жодного доказу на підтвердження цих обставин. У свою чергу, суд зазначає, що правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду № 826/2113/17 від 18.04.2018 року стосуються інших обставин, які відмінні від обставин у цій справі.

Стосовно доводів представника позивача про те, що моментом обчислення розрахунку є не дата перетину кордону, а дата набуття права власності на товар, в той час, як відповідно до умов договору право власності на товар переходить з моменту завантаження товару на борт судна, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.10.2018 року у справі № 808/71/15, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність від 16 квітня 1991 р. № 959-XII (далі Закон № 959-XII), імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами;

Момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця відповідно до зазначеної статі.

Між тим, Закон України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті регулює питання щодо здійснення розрахунків в іноземній валюті і відповідно д ст. 2 цього Закону, передбачений цим Законом порядок розрахунку пов'язується саме з дією щодо поставки товару, а не набуття на нього права власності.

Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 810/2937/17 дійшов висновку про те, що моментом вчинення імпортної (експортної) операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для застосування Закону № 185/94-ВР у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, є момент фактичного перетину товаром митного кордону України.

Наступний день за відповідними граничними датами зарахування валютної виручки є першим днем (початком) перебігу строку нарахування пені, передбаченої Законом №185/94.

Тому, ці доводи представника не відповідають нормам матеріального права, що належать застосуванню у цій справі.

В той же час, суд зазначає, що ним враховані правові висновки Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.10.2018 року у справі № 808/71/15, але позивачем не надані інші докази на підтвердження інших фактів та дати фактичного перетину товарів через митний кордон, крім, як вантажно-митних декларацій.

Відповідно до частин першої, п'ятої статті 4 Закону №185/94-ВР, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Тобто порушення резидентами строків розрахунків, вчинених поза межами встановлених на виконання Закону України № 185/94-ВР постановами уповноважених банків України строків, тягнуть за собою відповідальність, передбачену ст. 4 Закону № 185/94-ВР.

Враховуючи те, що товар перетнув кордон згідно з відомостями наданими Одеською митницею 30.03.2016 року та 19.01.2016 відповідно, суд вважає, що позивачем з порушенням законодавчо встановлених термінів розрахунків проведено розрахунки по зовнішньоекономічним угодам, а тому висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог ст. 2 Закону Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті є правомірним.

Стосовно доводів представника позивача щодо застосування до цих правовідносин положень ст. 250 Господарського кодексу України, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 250 ГК України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 цієї статті кодексу, дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України , Законом України "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Стаття 4 Закону №185/94-ВР права на стягнення цієї пені покладає саме на органи доходів і зборів, якими зараз є органи фіскальної служби.

У постанові від 20.02.2018 року № К/9901/4134/17 Верховний суд дійшов правового висновку, що розрахунки в іноземній валюті не є порушенням господарської діяльності, внаслідок чого пеня застосована податковим органом спірним податковим повідомленням-рішенням не є адміністративно-господарською санкцією в розумінні статті 238 Господарського кодексу України , і як наслідок цього, до спірних правовідносин не можуть застосовуватись строки застосування цих санкцій, встановлені статтею 250 цього Кодексу .

Тому, наведені доводи представника позивача не відповідають приписам норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач правомірно виніс податкове повідомлення-рішення №0011861402 від 30.05.2017 року, яким застосовано до позивача пеня за порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті у розмірі 245 868, 38 грн., а тому відсутні правові підстави для визнання його протиправним та скасування у судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені у судовому засіданні факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову довів, з посиланням на відповідні докази правомірність свого рішення, а тому позовні вимоги не належать задоволенню в повному обсязі.

У зв'язку з тим, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено в повному обсязі, керуючись приписами ст. 139 КАС України, судовий збір не повертається позивачу, та за відсутності понесених судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з позивача на користь суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви приватного підприємства Євро пласт (код ЄДРПОУ 36249547, місцезнаходження: 67832, Одеська обл., Овідідопольський район, смт. Великодолинське, вул. Ентузіастів, буд. 7) до Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0011861402 від 30.05.2017 року, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 12 листопада 2018 року.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.