Постанова

від 18.04.2019 по справі 815/3147/17

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 815/3147/17 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря - Худика С.А.

за участю представника апелянта -ОСОБА_1

за участю представника відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства Євро пласт на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року по справі за позовом приватного підприємства Євро пласт до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Євро пласт ( надалі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області ( надалі - відповідач) з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30 травня 2017 року, яким до позивача застосовано суму штрафних фінансових санкцій у розмірі 245868,38 грн. за порушення ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті в частині недотримання законодавчо встановлених термінів розрахунків в іноземній валюті.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що платником податків дотримано строки, передбачені ч. 1 ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , а положення постанов Національного банку України № 354 від 03.06.2015 року та № 581 від 03.09.2015 року щодо зменшення строку до 90 днів не належать до застосування, а тому висновок контролюючого органу про порушення строків за контрактом №ТR20150730 від 30.07.2015 року та угодою №б/н від 13.08.2015 року є неправомірним, що зумовлює незаконність прийняття податкового повідомлення -рішення. Також, позивач зазначив, що відповідачем порушено строки притягнення його до адміністративно-правової відповідальності, оскільки контролюючий орган застосував адміністративно-господарські санкції у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за межами строків давності, встановлених ст. 250 ГК України.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року - в задоволенні позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: неповне встановлення обставин справи, просить рішення суду від 01.11.2018 року - скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що за відсутності доказів оприлюднення постанов НБУ у спосіб, який передбачений для оприлюднення законів, застосування суб'єктом ЗЕД положень частини 1 статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , якою передбачено строк для поставки товару після здійснення авансового внеску у 180 календарних днів, є правомірною поведінкою. Крім того, судом не застосовано висновки Верховного Суду, викладені в постановах з аналогічних правовідносин, не досліджено моменту фактичного перетину імпортованими товарами митного кордону України , а саме: ототожнення судом першої інстанції цього моменту з моментом оформлення ВМД, що суперечить висновкам Верховного Суду, в той час як в силу ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідач мав довести документально факт порушення позивачем строків за ст. 2 ЗУ Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач послався на те, що ГУДФС в Одеський області правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а доводи позивача суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне підприємство Євро пласт зареєстровано 16.12.2008 року, номер запису до ЄДР 1 543 102 0000 002452 та основним видом діяльності є 22.2.3. - виробництво будівельних виробів із пластмас, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 10-12, т.).

Суд встановив, що Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі наказу від 13.04.2017 року № 1101 (а.с. 93, т.10), направлення від 24.04.2017 року № 1518/14-08 (а.с. 94, т.1) в період з 27.04.2017 року по 05.05.2017 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства Євро Пласт з питання дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за контрактом №ТR20150730 від 30.07.2015 року та угодою №б/н від 13.08.2015 року, за результатами якої складений акт перевірки №421/15-32-14-02/36249547 від 15.05.2017 року.

Проведенню перевірки передували листи банку, запити ГУ ДФС в Одеській області на адресу позивача та його відповідь на ці запити (а.с. 99-116 т.1).

За наслідками перевірки складено акт №421/15-32-14-02/36249547 від 15.05.2017 року, відповідно до висновків якого встановлено порушення ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті в частині недотримання законодавчо встановлених термінів розрахунків в сумі 71522 дол. США по контракту №ТR20150730 від 30.07.2015 року, укладеному з компанією JIANGSU TURUI MACHINERY CO., LTD, ОСОБА_1 та в сумі 8200 дол. США по угоді №б/н від 13.08.2015 року, укладеній з компанією N.A. ROTO MACHINES & MOULDS INDIA, ОСОБА_4 (аркуші справи 26-30, т.1).

Судом також встановлено, що на підставі акту перевірки ГУДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0011861402 від 30.05.2017 року, відповідно до якого до позивача застосовано суму штрафних фінансових санкцій у розмірі 245868,38 грн. (а.с.41, т.1).

В матеріалах справи наявні копія контракту №ТR20150730 від 30.07.2015 року, укладеного з компанією JIANGSU TURUI MACHINERY CO., LTD, ОСОБА_1 з додатковими угодами (а.с. 54-67, т. 1), інвойс (а.с. 68-69), копія угоди №б/н від 13.08.2015 року, укладеного з компанією N.A. ROTO MACHINES & MOULDS INDIA, ОСОБА_4 (а.с. 43-47, т.1), інвойс, (а.с.48-50, т.1), вантажно-митні декларації (а.с. 51-53, 70-78, т.1) та відповідь Одеської митниці на запит суду щодо дат перетину кордону за цими вантажно-митними деклараціями (а.с. 40, т.2).

За наслідками проведеною ГУДФС в Одеській області перевірки законодавчо встановлених термінів розрахунків у сфері ЗЕД ПП Євро пласт встановлено, що між ПП Євро Пласт та Компанією JIANGSU TURUI MACHINERY CO., LTD, ОСОБА_1, 30.07.2015 року укладений контракт №ТR20150730, за яким JIANGSU TURUI MACHINERY CO., LTD, ОСОБА_1, зобов'язалася виробити та продати обладнання для підготовки полімерних виробів на умовах FOB, Шанхай відповідно до Інкотермс 2010, а ПП Євро Пласт прийняти та оплатити поставлене обладнання по ціні та у строки, визначені контрактом.

В акті перевірки зазначено, що на виконання умов контракту ПП Євро пласт перераховано валютні кошти в сумі 95446,00 дол. США, а саме: платіжними дорученнями від 26.08.2015 року на суму 22548 доларів США, від 13.10.2015 року на суму 10000 доларів США, від 30.10.2015 року на суму 25000 доларів США, від 18.11.2015 року на суму 17610 доларів США, від 01.12.2015 року на суму 20288 доларів США.

Товар - промислове обладнання з електричним нагріванням отримано позивачем за митною декларацією від 04.01.2016 року №500040001/2016/000014, оформленою в режимі ІМ40 на суму 46472 доларів США, промислове обладнання для подрібнення полімерної сировини отримано позивачем за митною декларацією від 30.03.2016 року №500040001/2016/002256, оформленою в режимі ІМ40 на суму 48974 доларів США.

В акті перевірки перевіряючий орган дійшов висновку про порушення ПП Євро пласт вимог ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті в частині не дотримання термінів розрахунків, передбачених постановами Правління Національного банку України від 03.06.2015 року №354 та від 03.09.2015 року №581 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України при здійсненні розрахунків у сумі 71522 доларів США (обмеження термінів до 90 днів).

Також, суд встановив, що ПП Євро Пласт та Компанією N.A. ROTO MACHINES & MOULDS INDIA, ОСОБА_4, 13.08.2015 року укладена угода №б/н, за якою N.A. ROTO MACHINES & MOULDS INDIA, ОСОБА_4, зобов'язалася виготовити запасні частини для пульверизатора відповідно до рахунку-проформи №NAE/EXP-SP/EP-ER/15-16/00043 від 13.08.2015 року, а ПП Євро Пласт зобов'язалася купити цей товар.

На виконання умов цієї угоди, ПП Євро пласт перераховано платіжним дорученням від 22.09.2015 року на суму 8200 доларів США, чим підтверджується здійснення платежу за угодою №б/н від 13.08.2015 року, товар - обертовий диск отриманий позивачем за митною декларацією від 19.01.2016 року №500060703/2016/000502, оформленою в режимі ІМ40 на суму 8200 доларів США.

Відповідачем встановлено не дотримання термінів розрахунків передбачених постановою Правління Національного банку України від 03.09.2015 року №581 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України при здійсненні розрахунків у сумі 8200 доларів США (обмеження термінів до 90 днів).

Матеріалами справи підтверджено, що авансовий внесок за контрактом №ТR20150730 з Компанією JIANGSU TURUI MACHINERY CO., LTD, ОСОБА_1 від 30.07.2015 року здійснено згідно платіжних доручень від 26.08.2015 року на суму 22548 доларів США, від 13.10.2015 року на суму 10000 доларів США, від 30.10.2015 року на суму 25000 доларів США, від 18.11.2015 року на суму 17610 доларів США, від 01.12.2015 року на суму 20288 доларів США, в той час як товар надійшов 30.03.2016 року, тобто з пропуском 90-денного строку.

Стосовно угоди №б/н з Компанією N.A. ROTO MACHINES & MOULDS INDIA, ОСОБА_4, 13.08.2015 року, авансові платежі здійснені платіжним дорученням від 22.09.2015 року на суму 8200 доларів США, в той час як товар надійшов 19.01.2016 року, тобто з пропуском 90-денного строку.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що до суду 25 вересня 2018 року (вхід. №38286/18) на запит суду від Одеської митниці ДФС України надійшла відповідь, відповідно до інформації, наявної в ПІК ЄІАС ДФС за митною декларацією типу від 30.03.2016 року №500040001/2016/002256, оформленою в режимі ІМ40 пропуск творів було здійснено також в зоні діяльності пункту пропуску Одеський морський торговельний порт 30.03.2016 року з попередньою митною декларацією від 28.03.2016 року №500000000/2016/902268 та датою перетину кордону товарів, оформлених за митною декларацією типу ІМ 40АА від 19.01.2016 року №500060703/2016/000502 є 19.01.2016 року. (Т.2, а.с.40).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивачем з порушенням законодавчо встановлених термінів розрахунків проведено розрахунки по зовнішньоекономічним угодам, а тому висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог ст. 2 Закону Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті є правомірним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних мотивів.

Частиною 1 статті 2 Закону № 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно з частини четвертої статті 2 Закону №185/94-ВР, Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті (частина четверта цієї статті).

Пунктом 1 постанов Правління Національного банку України № 354 від 03.06.2015 (діяла з 04.06.2015 до 03.09.2015) та № 581 від 03.09.2015 (діяла з 04.09.2015 по 04.12.2015) Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно з ст. 56 Закону України "Про національний банк України", Постанови Правління НБУ не потребують реєстрації у Міністерстві юстиції України, а набирають чинності з моменту їх оприлюднення у центральних засобах масової інформації чи на першій сторінці офіційного Інтернет-представництва НБУ, тобто у спосіб, який значно обмеженіший ніж спосіб оприлюднення Законів України, який визначений Конституцією України.

Вказані постанови Правління Національного банку України діяли в період укладення позивачем контрактів та угоди, а також в період внесення авансового внеску за товар.

Отже, з врахуванням приписів ч. 4 статті 2 Закону №185/94-ВР, правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 року у цій справі, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги постанов НБУ в частині строків розрахунків за операціями з імпорту товарів, передбачених Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

При цьому, у разі наявності перевищення такого граничного строку вимагається отримання резидентом висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Положення абзаців 2-4 статті 4 Закону № 185/94 (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) визначають підстави поновлення та зупинення перебігу строків, передбачених статтею 2 цього Закону, а саме:

- у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

- у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

- у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено, що товар був отриманий позивачем з пропуском 90 денного строку з моменту здійснення авансового платежу.

Представник позивача пояснив суду, що підприємство позивача зверталось до відповідного центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку з проханням поновити цей строк, але йому було відмовлено.

Тому, суд дійшов вірного висновку, що матеріалами справи підтверджено, що позивачем було допущено порушення ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

Стосовно посилань апелянта на відсутність вини позивача у пропуску строку отримання товару після здійснення авансового платежу, то колегія суддів вважає, що вони є непідтвердженими, оскільки суду не надано жодного доказу на підтвердження цих обставин. У свою чергу, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду № 826/2113/17 від 18.04.2018 року стосуються інших обставин, які відмінні від обставин у цій справі.

Стосовно доводів представника апелянта про те, що моментом обчислення розрахунку є не дата перетину кордону, а дата набуття права власності на товар, в той час, як відповідно до умов договору право власності на товар переходить з моменту завантаження товару на борт судна, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.10.2018 року у справі № 808/71/15, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність від 16 квітня 1991 р. № 959-XII (далі Закон № 959-XII), імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами;

Момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця відповідно до зазначеної статі.

Між тим, Закон України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті регулює питання щодо здійснення розрахунків в іноземній валюті і відповідно д ст. 2 цього Закону, передбачений цим Законом порядок розрахунку пов'язується саме з дією щодо поставки товару, а не набуття на нього права власності.

Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 810/2937/17 дійшов висновку про те, що моментом вчинення імпортної (експортної) операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для застосування Закону № 185/94-ВР у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, є момент фактичного перетину товаром митного кордону України.

Наступний день за відповідними граничними датами зарахування валютної виручки є першим днем (початком) перебігу строку нарахування пені, передбаченої Законом №185/94.

Тому, ці доводи апелянта не відповідають нормам матеріального права, що належать застосуванню у цій справі.

Відповідно до частин першої, п'ятої статті 4 Закону №185/94-ВР, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Тобто порушення резидентами строків розрахунків, вчинених поза межами встановлених на виконання Закону України № 185/94-ВР постановами уповноважених банків України строків, тягнуть за собою відповідальність, передбачену ст. 4 Закону № 185/94-ВР.

Враховуючи те, що товар перетнув кордон згідно з відомостями наданими Одеською митницею 30.03.2016 року та 19.01.2016 відповідно, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позивачем з порушенням законодавчо встановлених термінів розрахунків проведено розрахунки по зовнішньоекономічним угодам, а тому висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог ст. 2 Закону Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті є правомірним.

Стосовно доводів представника апелянта щодо застосування до цих правовідносин положень ст. 250 Господарського кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 250 ГК України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 цієї статті кодексу, дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Стаття 4 Закону №185/94-ВР права на стягнення цієї пені покладає саме на органи доходів і зборів, якими зараз є органи фіскальної служби.

У постанові від 20.02.2018 року № К/9901/4134/17 Верховний суд дійшов правового висновку, що розрахунки в іноземній валюті не є порушенням господарської діяльності, внаслідок чого пеня застосована податковим органом спірним податковим повідомленням-рішенням не є адміністративно-господарською санкцією в розумінні статті 238 Господарського кодексу України, і як наслідок цього, до спірних правовідносин не можуть застосовуватись строки застосування цих санкцій, встановлені статтею 250 цього Кодексу.

Тому, наведені доводи апелянта є необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов правильного висновку, що відповідач правомірно виніс податкове повідомлення-рішення №0011861402 від 30.05.2017 року, яким застосовано до позивача пеня за порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті у розмірі 245 868, 38 грн., а тому відсутні правові підстави для визнання його протиправним та скасування у судовому порядку.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 242 КАС України КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись 308, 310, 315, 316, 321,322,325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу приватного підприємства Євро пласт - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року по справі за позовом приватного підприємства Євро пласт до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 18.04.2019р.

Головуючий суддя ОСОБА_5 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_6