Рішення

від 26.10.2018 по справі 752/13994/16-ц

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/13994/16-ц

Провадження № 2/752/502/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.10.2018 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Павлюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації Фонд сприяння розвитку культури та мистецтва "Джерело надії" , третя особа - ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

в с т а н о в и в:

у вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом ппро звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 22 липня 2013 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір позики, який посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 1101 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І.А. В подальшому до вказаного договору позики було внесено відповідні зміни щодо збільшення суми позики та кінцевого строку (терміну) його виконання шляхом укладення договору про внесення змін № 1 від 21.08.2013 р. за реєстровим № 1292, договору про внесення змін № 2 від 19.11.2013 р. за реєстровим № 1705, договору про внесення змін № 3 від 19.02.2014 р. за реєстровим № 142. З урахуванням внесених змін ОСОБА_1 надано у позику ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 1 045 484 грн., що за офіційним курсом становило 130 800 доларів США на строк до 19 квітня 2014 року.

З метою забезпечення виконання зобов"язання, що виникло у ОСОБА_3 згідно договору позики, 22 липня 2013 року між ОСОБА_1 та Громадською організацією "Фонд сприяння розвитку культури та истецтва "Джерело надії" було укладено договір іпотеки (наступної черги) із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, який посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 1102 1101 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською І.А. В подальшому, до вказаного договору іпотеки було внесено відповідні зміни щодо збільшення розміру забезпечених зобов"язань та кінцевого строку (терміну) їх виконання, шляхом укладення договору про внесення змін № 1 від 21.08.2013 . за реєстровим № 1293, договору про внесення змін № 2 від 19.11.2013 р. за реєстровим № 1706. Відповідно до умов договору іпотеки ОСОБА_1 передано в іпотеку нерухоме майно, а саме нежитловий будинок "літ. Л", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 148,60 кв.метрів.

У зв"язку з невиконанням ОСОБА_3 умов договору позики ОСОБА_1 через свого представника звернувся до реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві із заявою про реєстрацію права власності на нежилий будинок, попередньо направивши поштою вимоги про усунення порушень від 02.06.2014 р. на адресу ОСОБА_3 та вручивши відповідачу під розписку від 07.06.2014 р. на звороті вимоги зі скріпленням підпису печаткою.

26 березня 2015 р. реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві прийнято рішення (індексний номер 20297389) про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на нежитловий будинок "літ. Л", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 148,60 кв.метрів. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року задоволено адміністративний позов Громадської організації Фонд сприяння розвитку культури та мистецтва "Джерело надії". Постановлено визнати протиправними та скасувати рішення державного реєсстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Сидорчука А.В. № 21726293 від 02 червня 2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Оскільки вимоги кредитора - ОСОБА_1 є невиконаними, грошові кошти ОСОБА_3 не повернуто, в рахунок погашення заборгованості останнього звернення стягнення на предмет іпотеки не здійснено, позиач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за договором позики від 22 липня 2013 року, який посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 1101 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І.А., в розмірі 3 328 006,92 грн. звернути стягнення на підставі договору іпотеки (наступної черги) із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, який посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 1102 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І.А., на нерухоме майно, яке належить Громадській організації Фонд сприяння розвитку культури та мистецтва "Джерело надії", а саме нежитловий будинок "літ. Л", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 148,60 кв.метрів, на користь ОСОБА_1 шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на вказаний нежитловий будинок, за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб"єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 07 вересня 2016 року відкрито провадження у даній справі. (а.с. 43 т.1)

В судове засідання представник позивача не з"явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. (а.с. 1 т.2)

Відповідач Громадська організація Фонд сприяння розвитку культури та мистецтва "Джерело надії" в судове засідання не забезпечила явку свого представника, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася.

Третя особа - ОСОБА_3 також в судове засідання не з"явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся судом.

Дослідивши матеріали справи, встановлено наступне.

22 липня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І.А. та зареєстровано в реєстрі за №1101. (а.с. 17 т.1)

До вказаного договору сторонами вносились зміни щодо суми позики та кінцевого строку його виконання.

Так, згідно умов договорів про внесення змін № 1 від 21 серпня 2013 року, № 2 від 19 листопада 2013 року та № 3 від 19 лютого 2014 року до договору позики, ОСОБА_1 надано ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 1 045 484, 40 грн. на строк до 19 лютого 2014 року. (а.с. 19 т.1)

З метою забезпечення виконання зобов'язання, що виникло у ОСОБА_3 згідно договору позики, 22 липня 2013 року між Громадською організацією Фонд сприяння розвитку культури та мистецтва "Джерело надії" та позивачем укладено договір іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І.А. та зареєстровано в реєстрі за № 1102. (а.с. 7 т.1)

Згідно договору іпотеки, ОСОБА_1 передано в іпотеку нерухоме майно, а саме нежилий будинок літ. А , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 148, 60 кв.м.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 умов договору позики, ОСОБА_1 через свого представника звернувся до реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві із заявою про реєстрацію права власності на нежилий будинок.

26 березня 2015 року Державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Сидорчуком А.В. прийнято спірне рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на нежилий будинок. (а.с. 33 т.1)

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року задоволено адміністративний позов Громадської організації Фонд сприяння розвитку культури та мистецтва "Джерело надії". Постановлено визнати протиправними та скасувати рішення державного реєсстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Сидорчука А.В. № 21726293 від 02 червня 2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. (а.с. 29 т.1)

У зв'язку з неналежним виконання умов договору за ОСОБА_3 утворилася заборгованість у розмірі 3 328 006,92 грн.

Тому ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на нежитловий будинок "літ. Л", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 148,60 кв.метрів, який переданий позивачу в іпотеку.

Суд при розгляді позовної заяви бере до уваги таке.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 5.2 договору іпотеки, укладеного 22 липня 2013 року між ОСОБА_1 та Громадською організацією Фонд сприяння розвитку культури та мистецтва "Джерело надії", в разі невиконня та/або неналежного виконання боржником в строк до 22 січня 2014 року зобов"язання за основним договором, сторони домовилися про те, що звернення стягнення на передане в іпотеку майно може бути здійснено шляхом, передбаченим Законом України "Про іпотеку", у тому числі й шляхом видачі виконавчого напису з покладення обов"язку оплати нотаріальних дій на іпотеку.

В іпотечному договорі міститься відповідне застереження, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в разі порушення кредитних зобов'язань.

Зокрема, у пункті 5.3 договору іпотеки зазначено, що іпотекодержатель на свій розсуд задовольняє свої вимоги одним із таких способів:

- набуває права власності на предмет іпотеки,

- на підставі договору та цього застереження іпотекодержатель звертає стягнення на предмет іпотеки на власний розсуд шляхом, зокрема продажу від власного ім"я предмету іпотеки будь-які особі в порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку",

- дає іпотекодержателю згоду на реалізацію предмета іпотеки третім особам (згідно ст. 55 Закону України "Про нотаріат") визначеними іпотекодержателем або погоджених з ним, від свого (іпотекодавця) імені, за умови, що кошти, виручені від реалізації, будуть направлені на задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому, сторони домовилися, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб"єктом оціночної діяльності, керуючись ст. 37 Закону України "Про іпотеку" або заявою іпотекодавця про неможливість виконати зобов"язання за основним договором.

Відповідно до п. 5.4 договору у випадку, коли виконання пункту 5.3 цього договору унеможливлюється діями або бездіяльністю іпотекодавця, іпотекодаржатель має право здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки іним способом, передбаченим чинним законодавством України, в тому числі звертатись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду.

Тобто сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору і не передбачили можливості звернення до суду іпотекодержателя з позовом про визнання за ним права власності на предмет іпотеки.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем суд зазначає таке.

У статті 12 Закону України Про іпотеку вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 33 цього Закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України Про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку ;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому необхідно врахувати, що стаття 37 Закону України Про іпотеку не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.

Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.

Можна констатувати, що чинним законодавством передбачене право оспорити в суді державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодавцем, набутого в позасудовому порядку.

Разом з тим у частині першій статті 38 згаданого Закону право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві може бути передбачено в рішенні суду або договорі про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідному застереженні в іпотечному договорі).

Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена у статті 3 Закону України від 07 липня 2004 року № 1953-ІV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у якій визначено, що загальними засадами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень(далі - державна реєстрація прав) є:

1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;

2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;

3) публічність державної реєстрації прав;

4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;

5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 18 вказаного Закону передбачений порядок проведення державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та процедура державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Згідно з пунктами 6, 9, 12, 18, 19, 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

Розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який установлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями.

За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя в разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови в державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Тобто для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 21 березня 2018 року по справі 760/14438/15-ц зроблено наступні висновки.

Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України Про іпотеку є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України Про іпотеку суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання право власності на нього за іпотекодержателем.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 6, 16, 204, 238, 335, 392, 509, 526, 575, 589, 626-629 ЦК України, статтями 13, 33, 36-38 Закону України Про іпотеку , статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Громадської організації Фонд сприяння розвитку культури та мистецтва "Джерело надії" , третя особа - ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: