Рішення

від 31.10.2018 по справі 2140/1436/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/1436/18 16 год. 15 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Мельник О.О.,

за участю представників

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства " Бериславський машинобудівний завод" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАЛС ОСОБА_4", Приватне підприємство "Комерційна фірма "Агроресурс", Приватне підприємство "Буд-Опторг-Прайм", Приватне підприємство "Таурус-С", Приватне підприємство "Барс - Херсон" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій,

встановив:

20 липня 2018 р. приватне акціонерне товариство "Бериславський машинобудівний завод" ( далі - позивач, ПрАТ " Бериславський МБЗ") звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі ( далі - відповідач, ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі) яким просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 20.04.2018 р. № НОМЕР_1 в частині суми 9 913 923,00 грн., № НОМЕР_2 від 20.04.2018 р. в сумі 140 621,25 грн., № НОМЕР_3 в сумі 86 386,00 грн., № НОМЕР_4 частково, в сумі 2 364 328,50 грн., № НОМЕР_5 в частині суми 7 655,80 грн., № НОМЕР_6 від 20.04.2018 р. в частині суми 91 581,07 грн., вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0000781306 в сумі 578,65 грн., рішення про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску № НОМЕР_7 від 20.04.2018 р. в сумі 289,33 грн.

Ухвалою суду від 25.07.2018 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17 вересня 2018 р.

Ухвалою суду від 17.09.2018 р. залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАЛС ОСОБА_4" (01014, м. Київ, Печерський район, вул. Звіринецька, буд. 63, код ЄДРПОУ 38148454), Приватне підприємство "Комерційна фірма "Агроресурс" (73000, м. Херсон, вул. 9 Січня, буд. 32/30, кімната 04, код ЄДРПОУ 37353341), Приватне підприємство "Буд-Опторг-Прайм" (73000, м. Херсон, вул. Пилипа Орлика, буд. 15, кімната 15, код ЄДРПОУ 40848409), Приватне підприємство "Таурус-С" (01135, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 39266827), Приватне підприємство "Барс - Херсон" (73000, АДРЕСА_2/2, код ЄДРПОУ 22740401).

Протокольною ухвалою суду від 17.09.2018 р. оголошено перерву у підготовчому засіданні до 26.09.2018 р.

Ухвалою суду від 26.09.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 17.10.2018 р.

Протокольними ухвалами суду від 17.10.2018 р., 30.10.2018 р. оголошено перерви в судових засіданнях.

Відповідно до змісту позовної заяви та відповіді на відзив вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки акту документальної планової виїзної перевірки ПрАТ " Бериславський МБЗ" від 02.04.2018 р. № 65/21-22-14- 01/00211004, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не відповідають первинним документам, даним бухгалтерського та податкового обліку та суперечать нормам податкового законодавства. Зокрема, позивач не погоджується з висновком податкового органу щодо визнання нереальними наслідки господарських операций між ПрАТ "БМЗ" та його контрагентами ПП "Буд-опторг-прайм", ПП КФ "Агроресурс", ПП "Таурус-С" та ПП "Барс-Херсон" та ТОВ "Далс інтер групп", внаслідок чого позивачу неправомірно зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в сумі 9 913 923,00 грн., та від'ємне значення об'єкта оподаткування з ПДВ в сумі 2 070 011,00 грн., оскільки, на думку позивача, фактичне здійснення господарських операцій з поставки товару, використання його у господарській діяльності та здійснення розрахунків між сторонами підтверджується бухгалтерськими, складськими та податковими документами, проте, податковим органом не доказано недостовірність первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинам між ПрАТ "БМЗ" та вказаними контрагентами, а також не доведено відсутність господарських операцій та їх наслідків. Позивач також не погоджується з висновком відповідача про нарахування податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 16 772 ,00 грн. внаслідок встановлення начебто порушення пункту 198.5 ст. 198, пункту 201.1 ст. 201 ПКУ при реалізації стружки чавунної, оскільки вважає, що податковим органом не враховано положення п. 199.6 абзацу 2 ст. 199 ПКУ відносно не нарахування податкових зобов'язань з ПДВ у випадку поставки платником податків відходів і брухту чорних і кольорових металів, які утворилися в результаті переробки, обробки, плавки товарів (сировини, матеріалів, заготовок) на виробництві. При цьому, позивач зазначає, що донарахування ПДВ на стружку чавунну, яка утворилась внаслідок механічної обробки металу, фактично призведе до подвійного оподаткування ПДВ, оскільки вартість металу з урахуванням відходів, включена до вартості виготовлення готових деталей, які реалізовувались ПрАТ "БМЗ" з нарахуванням ПДВ. Крім того, позивач не погоджується з висновком відповідача про нарахування грошових зобов'язань з ПДФО на суму 44 328,78 грн. та військового збору в сумі 3 710,75 грн. внаслідок начебто отримання працівниками підприємства додаткового блага при використанні ними власних автомобілів у службових цілях, оскільки, в даному випадку, використання пального для заправки автомобілів при їх використані у службових цілях не є додатковим благом працівників у розумінні п.п. а), п.п. б) п. 164.2.17. ст. 164 ПК України і тому не є об'єктом оподаткування ПДФО та військовим збором. При цьому, позивач вказує, що заправлення автомобілів здійснювалось паливом, придбаним підприємством та оприбуткованим на баланс з подальшим його списанням на підставі підтверджуючих документів, а компенсація витрат працівникові за користування його автомобіля здійснювалось в межах сум фактичної амортизації, з яких утримувалось підприємством з працівників ПДФО і військовий збір. Щодо нарахованого головним державним ревізором-інспектором ОСОБА_5 по працівнику ОСОБА_6 доходу у сумі 2 630,24 грн. за начебто відпрацьований ним час та нарахованого ПДФО в сумі 473,44 грн., військового збору у сумі 39,45 грн. та ЄСВ у сумі 578,65 грн., то, на думку позивача, такі дії перевіряючої є перекрученням фактичної інформації наявної у табелі обліку робочого часу (типова форма № п-5) ОСОБА_6, оскільки з моменту прийняття з 07.09.2017 року по 30.09.2017 року він був відсутній на роботі з невідомих причин, а тому в даному випадку відсутня база оподаткування ПДФО, військовим збором та нарахування ЄСВ.

05 вересня 2018 року відповідач надав суду відзив на позов, відповідно до яких вказує, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки були прийняті за наслідками встановлених порушень податкового законодавства в ході проведення планової перевірки позивача. Зокрема, відповідач вказує, що на порушення п.44.1, пп.44.2, пп.44.3 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України підприємством занижено дохід по операціям з безоплатного отримання товарів за період з 01.01.2015 по 30.09.2017 на загальну суму 9 913 923 грн., а саме, стосовно задокументованого придбання палива пічного нафтового та масла від підприємств-постачальників: ПП "Буд-опторг-прайм", ПКФ "Агроресурс", ПП "Таурус-С" та ПП "Барс-Херсон" та ТОВ " Далс інтер групп" (комплектуючи деталі), за якими встановлено формування активу за рахунок надходження товарів з джерела невідомого походження. Вказане порушення є суміжним з ПДВ. Також, даною перевіркою визначено податкові зобов'язання з ПДВ за рахунок нарахування зобов'язань при реалізації стружки чавунної, яка утворилася внаслідок переробки на виробництві відповідно до реєстру складених податкових накладних ПрАТ "Бериславський МБЗ" на адресу ПП "Вторсировина-південь" та ПП "Херсон-Металл", оскільки в порушення підпункту "б" пункту 198.5 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України підприємство не нарахувало податкові зобов'язання при реалізації стружки чавунної та не склало і не зареєструвало в ЄРПН, зведені податкові накладні на загальну суму ПДВ 16 772 грн. Щодо встановлених під час проведення перевірки порушень в частині заниження ПрАТ "Бериславський МБЗ" спірних сум ПДФО, військового збору та єдиного соціального внеску, то на їх визначення вплинули встановлені порушення пп. "е" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164, з урахуванням вимог п. 164.5 ст. 164 ПК України в частині не включення до складу оподатковуваного доходу вартості паливно - мастильних матеріалів, що отримали працівники підприємства у вигляді заправки власних автомобілів за рахунок підприємства. Також, за результатами документальної перевірки правильності нарахування, повноти та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб у вигляді заробітної плати, встановлено порушення пп. 168.1.2 та пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України внаслідок чого ПрАТ "Бериславський МБЗ" занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб працівнику підприємства ОСОБА_6 на 473,44 грн. у вересні 2017 р., оскільки за період з 07.09.2017 року по 30.09.2017 року, згідно наданого табелю обліку робочого часу за табельним номером НОМЕР_8, вказаний працівник мав робочого часу 136 годин або 17 днів. Вказане порушення є суміжним при визначені правильності оподаткування доходів військовим збором, єдиним соціальним внеском. Отже, на думку відповідача, сукупність встановлених фактичних обставин підтверджують правомірність позиції контролюючого органу та висновків перевірки, а тому позовні вимоги ПрАТ "Бериславський МБЗ" не підлягають задоволенню.

25.09.2018 р. ПП "Барс-Херсон" надало пояснення, відповідно до яких заперечує щодо висновків податкового органу про невизнання господарських операцій між ПрАТ "Бериславський МБЗ" та ПП "Барс-Херсон", оскільки в період з липня 2015 р. по вересень 2017 р. включно на підставі укладеного між сторонами договору поставки від 10 липня 2015 р., позивачем була придбана у ПП "Барс -Херсон" паливо пічне, масла, емульсол, солідол, а ПП "Барс -Херсон" своєчасно зареєстрував податкові накладні та надавав позивачу видаткові накладні, товаро- транспортні накладні, копії сертифікатів якості, а тому вказаний висновок податкового органу є незрозумілим.

26.09.2018 р. ТОВ " Далс ОСОБА_4" надало пояснення, якими підтверджує факт наявності господарських операцій між ТОВ "Далс ОСОБА_4" та ПрАТ "Бериславський МБЗ", які здійснювались в період з липня 2015 року по вересень 2017 року включно, та тривають по теперішній час відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № 12 від 06 липня 2015 р., за умовами якого ТОВ "Далс ОСОБА_4" здійснює постачання заготовки для деталей - комплектуючі деталі. Зі своєї сторони ТОВ "Далс ОСОБА_4", як постачальник своєчасно реєстрував податкові накладні та надавав позивачу видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, копії сертифікатів якості. Крім того, в судовому засіданні, яке відбулось 17 жовтня 2018 р., директор ТОВ "Далс ОСОБА_4" ОСОБА_7 надав пояснення, якими заперечив проти висновку податкового органу щодо отримання позивачем товару невідомого походження, адже фактичне отримання товару підтверджується наявними у ТОВ " Далс ОСОБА_4" та ПрАТ "Бериславський МБЗ" первинними документами та фактом використання отриманих від ТОВ " Далс ОСОБА_4" комплектуючі деталі при виготовленні готової продукції. При цьому, зауважив, що діюче законодавство не забороняє директору підприємства перевозити малогабаритний товар його власним транспортом без його обліку на підприємстві. Крім того, зауважив, що у товариства наявні усі первинні документи, які спростовують висновок податкового органу щодо невідомого походження товару. Проте, відповідач не здійснив зустрічну перевірку ТОВ " Далс ОСОБА_4" в межах проведення планової перевірки позивача.

Дослідивши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вказує про наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, згідно з даними ЄДР основним видом діяльності ПрАТ " Бериславський МБЗ" є виробництво двигунів і турбін, крім авіаційних, транспортних і мотоциклетних двигунів.

У квітні 2018 року фахівцями ГУ ДФС у Херсонській області відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за 2018 рік, на підставі наказу Головного управління ДФС у Херсонській області від 08.02.2018 №179 проведена планова виїзна документальна перевірка публічного акціонерного товариства "Бериславський машинобудівний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, за результатами якої складено акт від 02.04.2018 р. № 65/21-22-14-01/00211004 ( далі - акт перевірки).

Висновками даного акту перевірки, є порушення ПрАТ " Бериславський МБЗ" вимог податкового законодавства, а саме :

- п.44.1, пп.44.2, пп.44.3 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 " Зобов'язання ", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 та п.19.4,19.5 глави 19 "Зобов'язання" МСФЗ; п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 " Дохід ", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290 та п.22.1 глави 22 розділу 4 "Дохід" МСФЗ, п.6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N318, в результаті чого завищено об'єкт оподаткування (від'ємне значення) на загальну суму 9974078 грн.,у тому числі, 2015 рік - 2047074 грн., 2016 рік - 5112931 грн., 9 місяців 2017 року - 9974078 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198; підпункту "б" пункту 198.5 статті 198, пункту 201.1 та 201.10 статті 201;п.200.2 п.200.4 статті 200; п.200.7 статті 200, пп.200 1.3 статті 200 1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 №2755-VІ, чим занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1891490,0 грн., у т.ч. жовтень 2015 року - 234696 грн., квітень 2016 року - 35897 грн., жовтень2016 року - 72483 грн., липень2017 року -199734 грн., серпень 2017 року-1139037 грн., вересень 2017 року-209643 грн., завищено заявлене бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок на загальну суму 112 497,00 грн, у т.ч. за серпень 2016 року-112497,0 грн.; завищено від'ємне значення звітного (податкового) періоду, які зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду встановлено на загальну суму 82 830 грн., у т.ч. вересень 2017 року - 82 830,0 грн.

- пп. 164.2.11 та пп. "е" 164.2.17 пп. 164.2.17, та пп. 164.2.20 , п. 164.2 ст. 164 , пп. 168.1.2 та пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 з урахуванням вимог, передбачених п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями ) підприємством занижено податок з доходів фізичних осіб що підлягає сплаті в бюджет у перевіряємому періоді на суму 56 474,20 грн. ( у т.ч. у 2015 р. на суму 12042,61 грн., у 2016 р. на суму 26679,30 грн., у 2017 року на суму 18025,29 грн.).

- пп. 164.2.11 та пп. "е" 164.2.17 та пп. "г" пп. 164.2.17, та пп. 164.2.20 , п. 164.2 ст. 164 , пп. 168.1.2 та пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 та з урахуванням вимог п.16(прим. 1) Підрозділу 10. "ОСОБА_4 перехідні положення" Розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756 зі змінами та доповненнями підприємством занижено нарахування військового збору у перевіряємому періоді на суму 5 017,17 грн. ( у т.ч. у 2015 році на суму 1387,09 грн., у 2016 році на суму 2125,06 грн., за 9 місяців 2017 року на суму 1505,02 грн.)

- в порушення ч. 5 ст. 8 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" зі змінами та доповненнями підприємством занижено ЄСВ у вересні 2017 року на 578,65 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки та з урахуванням вимог податкового законодавства щодо визначення грошового зобов'язання та застосування штрафних санкцій в межах 1095 днів відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій, які є предметом оскарження у даній справі.

Оцінюючи правомірність прийняття рішень податкового органу в частині їх оскарження, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими, на момент виникнення спірних правовідносин, положеннями Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI ( далі - ПК України), Законом України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " від 16 липня 1999 року № 996-XIV, наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1300/27745 про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами ( далі - Порядок № 727), а також іншими нормативно-правовими актами, якими, зокрема, визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами.

Відповідно до п. 5 р. II Порядку № 727 факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Щодо правомірності податкового повідомлення - рішення від 20.04.2018 року за № НОМЕР_1 від 20.04.2018 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 9 913 923,00 грн., суд вказує про наступне.

Як вбачається з описової частини акту перевірки ( стор. 7-15 акту) та підтверджено представниками сторін в ході розгляду справи, що на зменшення спірної суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період 2015 р., 2016 р., 9 місяців 2017 р., вплинув висновок податкового органу щодо порушення позивачем п.44.1, пп.44.2, пп.44.3 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 " Зобов'язання ", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 та п.19.4,19.5 глави 19 "Зобов'язання" МСФЗ; п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 " Дохід ", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290 та п.22.1 глави 22 розділу 4 "Дохід" МСФЗ, п.6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318 внаслідок чого ПрАТ "Бериславський МБЗ" занижено дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначених за правилами бухгалтерського обліку по операціям з безоплатного отримання товарів за період з 01.01.2015 по 30.09.2017 на загальну суму 9 913 923,00 грн., крім того ПДВ 2 070 011 грн.

Вказаний висновок ґрунтується на результатах аналізу наданих до перевірки первинних документів, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інших документів, а також на підставі податкової інформації щодо підприємств-постачальників: ПП "Буд-опторг-прайм", ПП КФ "Агроресурс",ПП "Таурус-С" та ПП "Барс-Херсон", ТОВ "Далс інтер групп", відповідно до яких встановлено, що ПрАТ "Бериславський МБЗ" здійснив документування операцій з придбання палива пічного нафтового, масла від підприємств-постачальників: ПП "Буд-опторг-прайм", ПП КФ "Агроресурс",ПП "Таурус-С" та ПП "Барс-Херсон" та придбання комплектуючи деталі від підприємства-постачальника ТОВ "Далс інтер групп", сформувавши актив за рахунок надходження товарів з джерела невідомого походження. При цьому, зроблено висновок, що відсутність джерела походження у вказаних підприємств-постачальників товарно-матеріальних цінностей, які зазначені у видаткових та податкових накладних по постачанню ПрАТ "Бериславський МБЗ сировини для виготовлення готової продукції є доказом того, що складені видаткові та податкові накладні не мають сили первинного бухгалтерського документа.

Так, щодо контрагента - постачальника ПП " Таурус -С ", відповідачем встановлено наступне:

- між позивачем, як покупцем, та ПП "Таурус -С", як продавцем, укладено договір від 17.02.2015 р. №1/14 щодо передачі у власність покупця продукції згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору, проте до перевірки специфікацію не було надано;

- задокументовано поставку товарів в 2015 році на загальну суму 213355,0 грн., у т.ч. ПДВ 35559,18 грн. згідно переліку первинних документів наданих до перевірки та наведеного на стор. 8- 9 акту перевірки;

- ПП "Таурус -С" зареєстровано, як платник податків від 20.06.2014 р., місце реєстрації: АДРЕСА_3;

- звіт (форма 1-ДФ) підприємством не подається;

- за даними бази " Єдиний реєстр податкових накладних " ПП "Таурус-С" не орендуються площі для здійснення господарської діяльності та товарно-матеріальні цінності зазначені в первинних документах на адресу ПАТ "Бериславський МБЗ" не придбавались;

- ПП "Таурус -С" займається придбанням продуктів харчування, будівельними матеріалами;

- у перевірених ТТН в графі: пункт навантаження вказано м. Херсон, проте не зазначена обов'язкова інформація - фактичний адрес місця навантаження;

Щодо контрагента - постачальника ПП КФ "Агроресурс", то відповідач встановив наступне:

- між позивачем, як покупцем, та ПП КФ "Агроресурс" як продавцем, угоду на поставку паливо пічного нафтове не укладали;

- задокументовано поставку палива пічного 1000 л. на загальну суму 12 700,0 грн. згідно накладної від 23.03.2017 р. № 78;

- ПП КФ "Агроресурс" зареєстроване як платник податків від 28.10.2010 року. Місце реєстрації: АДРЕСА_4.

- за даними до бази "Єдиний реєстр податкових накладних" ПП КФ "Агроресурс" паливо пічне зазначене в первинних документах на адресу ПАТ "Бериславський машинобудівний завод" не придбавались.

- ПП КФ "Агроресурс" займається придбанням продуктів харчування;

- ПП КФ "Агроресурс" орендує площі у підприємства ТОВ " Херсонспецбуд" (код 33824295 вул.10 Східна,39), проте, відповідно до ТТН № 76 від 23.03.2017 р. реалізація палива пічного здійснюється з пункту навантаження: м. Херсон, вул. Некрасова, 2.

Щодо контрагента - постачальника ПП "Буд-Опторг-Прайм", то відповідач встановив наступне:

- між позивачем, як покупцем, та та ПП "Буд-Опторг-Прайм", як продавцем, укладено угоду поставки від 03.04.2017 р. № ДГ 0000101.

- задокументовано поставку товарів за 9 місяців 2017 року на загальну суму 34110 грн., у т.ч. ПДВ 5685,0 грн. згідно переліку первинних документів наданих до перевірки та наведеного на стор. 9 - 10 акту перевірки;

- за даними бази "Єдиний реєстр податкових накладних" ПП "Буд-Опторг-Прайм" не орендуються площі для здійснення господарської діяльності та товарно-матеріальні цінності зазначені в первинних документах на адресу ПАТ "Бериславський машинобудівний завод" не придбавались;

- підприємство займається придбанням продуктів харчування;

- перевірені ТТН в графі: пункт навантаження вказано м. Херсон, проте, не зазначена обов'язкова інформація - фактичний адрес місця навантаження;

Щодо контрагента - постачальника ПП "Барс -Херсон", то відповідач встановив наступне:

- між позивачем, як покупцем, та ПП "Барс -Херсон", як продавцем, укладено угоду поставки від 10.07.2015 р. №121 щодо передачі у власність покупця продукції згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, проте специфікація до перевірки не надана;

- задокументовано поставку товарів на загальну суму 1 000 738,03 грн., у т.ч. ПДВ166789,67грн. згідно переліку первинних документів, наведеного у додатку № 8 акту перевірки;

- відповідно до бази "Єдиний реєстр податкових накладних" ПП "Барс -Херсон" не придбавав товарно-матеріальні цінності зазначені в первинних документах на адресу ПАТ "Бериславський машинобудівний завод".

- ПП "Барс -Херсон" займається придбанням запасних частин для автотранспорту;

- перевірені ТТН в графі: пункт навантаження вказано м. Херсон (в деяких випадках зазначена адреса м.Херсон, вул. Некрасова,2 ( договір оренди з ТОВ "Барс-посуд" , код 39689024) та не зазначена обов'язкова інформація, а саме: фактичний адрес місця навантаження.

При цьому, податковий орган відмічає, що до перевірки по вищевказаним контрагентам ПП "Буд-опторг-прайм", ПП КФ "Агроресурс", ПП "Таурус-С" та ПП "Барс-Херсон" надані сертифікати якості та паспорта якості, в яких зазначені лабораторні показники паливо пічного та масел, але в наданих документах відсутня інформація щодо виробника даного товару.

Щодо контрагента - постачальника ТОВ "Далс інтер групп", то відповідач встановив наступне:

- між позивачем, як покупцем, та ТОВ " Далс інтер групп", як продавцем, укладено договір поставки від 06.07.2015 р. № 12, за умовами якого найменування, асортимент, кількість і ціна товару визначається сторонами при формуванні замовлення на кожну партію товару і вказується у рахунках - фактурах постачальника або специфікаціях до цього Договору.

- за період з 01.01.2015 по 30.09.2017 року по контрагенту ТОВ "Далс інтер групп" задокументовано поставку товарів на загальну суму 10 754 354,6 грн. згідно переліку первинних документів, наведеного у додатку № 9 акту перевірки;

Сальдо по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" станом на 30.09.2017 року кредитове на загальну суму 481 436,01 грн;

- до перевірки надані декларації про відповідність, яка не має інформацію, щодо виробника даних комплектуючих;

- відповідно до ТТН запасні частини в асортименті постачаються директором ТОВ "Далс інтер групп" ОСОБА_7 його власним автомобілем (Шевроле ВТ 2212 АТ). Даний автотранспортний засіб відповідно до поданого балансу підприємства не обліковується. Пунктом навантаження товару є: м. Н.Каховка, вул.Першотравнева,44 ( договір оренди складських приміщень ТОВ "АТФ ім..Солодухіна";

- згідно звіту "Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку" (форма 1-ДФ) на підприємстві одна особа-директор ОСОБА_7

- за даними бази "Єдиний реєстр податкових накладних" паливо-мастильні матеріали ТОВ "Далс інтер групп" не придбавались;

- за даними бази "Єдиний реєстр податкових накладних" ТОВ "Далс інтер групп " задокументовані запасні частини на адресу ПАТ " Бериславський машинобудівний завод" придбаваються у постачальників, які займаються виключно придбанням продуктів харчування, цигарки, іграшки, косметичні товари, белізна, газ та бензін, будівельні матеріали. Жодне підприємство не має складських приміщень, власних або орендуємих основних засобів, не подає Декларацію з податку на прибуток. Перелік постачальників - ТОВ " Далс інтер групп " наведено на стор. 12-13 акту перевірки.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам та висновку відповідача в межах даних спірних питань, суд враховує наступне.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суд повинен встановити з урахуванням специфіки таких операцій та договорів, що їх регламентують, наявність у підприємства належно оформлених первинних документів, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог частини 2 ст. 77 КАС України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, суду належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до приписів пунктів 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Отже, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами ПК України.

З 01.01.2015 року ПК України передбачено визначення фінансового результату до оподаткування у бік збільшення або зменшення відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ16), затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р . № 318.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п.11 П(С)БУ 16 до складу витрат відноситься собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), яка складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Згідно з п.12 П(С)БУ 16 до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виробленої продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у фінансовій звітності, складеній у відповідності до П(С)БО, відображається у Звіті про фінансові результати (форма №2) по коду рядка 2050.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення Звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що формування витрат обумовлено фактичним придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності, а обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Як судом встановлено та не заперечувалось сторонами у справі, що господарські правовідносини між позивачем та контрагентами - відбувались у межах укладених договорів поставки товарів та усних домовленостей, підтверджені первинним документами та пов'язані з його господарською діяльністю, тобто придбані у спірних контрагентів матеріали та комплектуючі використані у виробництві при виготовленні продукції ПрАТ "БМЗ".

Щодо висновку відповідача про заниження позивачем доходів від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначених за правилами бухгалтерського обліку по операціям з безоплатного отримання товарів від вказаних спірних контрагентів, суд вважає його таким, що не узгоджується з нижченаведеними нормами ПК України.

Операції з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг) для цілей оподаткування вважаються їх продажем, зокрема підпунктом 14.1.203 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Це означає, що платник податку, який безоплатно передає товари (роботи, послуги), зобов'язаний у звітному періоді такої передачі визнати дохід. Дохід визнається у розмірі, визначеному на рівні не нижче звичайної ціни, за датою передачі права власності на передані матеріальні цінності. Тобто якщо платник податку на прибуток безоплатно надає товари (роботи, послуги) незалежно від статусу отримувача, дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) визначається за звичайною ціною. При цьому платник має право включити до витрат собівартість таких товарів (робіт, послуг).

Висновок відповідача щодо оприбуткування позивачем товарів (палива пічного нафтового та масла та комплектуючи деталі), отриманих по операціям "невідомого походження", або "… формування позивачем активу за рахунок надходження активів - товару з джерела невідомого походження" прямо суперечить приписам пп.14.1.13 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, де зазначено: "… безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею; …", оскільки за актом перевірки ПрАТ " Бериславський ЗБМ" не встановлено жодної з перелічених операцій.

Так, підтверджувальними документами щодо походження товару можуть бути будь-які документи, які встановлюють (закріплюють) право власності на товар та/або особливості його обігу (угоди, договори, товарні квитанції, товарні чеки, акти прийому-передачі, товарно-транспортні накладні, свідоцтва про право власності, гарантійні талони та ін.), з яких повною мірою випливає зміст здійсненої угоди або господарської операції.

В межах даних господарських операцій підтверджуючими документами щодо походження товару, є податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки про перерахування грошових коштів, тобто всі первинні документи, що були надані для перевірки та описані в акті перевірки ПрАТ " Бериславський ЗБМ".

Суд зазначає, що у вказаному акті перевірки не викладено будь-яких зауважень до первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій. Не міститься посилання щодо порушення з боку позивача норм чинного законодавства України під час складання первинних документів. Дані обставини були підтверджені представником відповідача під час судового розгляду.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність правову оцінку податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками товарів (робіт, послуг), якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, та фактично придбав товари (послуги) у цих постачальників. Одне лише порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат чи податкового кредиту, якщо в судовому процесі не встановлено факту обізнаності чи-то сприяння покупцем постачальнику в ухиленні від оподаткування (факту участі у незаконній податковій мінімізації). За відсутності встановлення такого факту платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на валові витрати за неправомірну діяльність його контрагентів.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Разом з тим, акт документальної планової виїзної перевірки ПрАТ " Бериславський МБЗ" не містить вироку суду по кримінальній справі, що набрав законної сили, щодо посадових осіб спірних контрагентів позивача.

З огляду на викладене, обставини щодо реальності господарських операцій з придбання позивачем товару у спірних контрагентів суд встановлює відповідно до обставин, викладених податковим органом в акті перевірки ПрАТ " Бериславський МБЗ",а саме, відповідно до переліку первинних документів, наданих позивачем до перевірки ( договори, видаткові, податкові накладні, довіреності, ТТН, подорожні листи, рахунок-фактури, платіжні доручення). При цьому, податковим органом підтверджено факт наявність у позивача податкових накладних, виписаних контрагентами ПрАТ " Бериславський МБЗ", належне оформлення яких не заперечується; здійсненими позивачем розрахунками за придбаний товар шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунки контрагентів, що підтверджено банківськими виписками; придбаний у спірних контрагентів товар в подальшому був використаний у виробничій діяльності ПрАТ " Бериславський МБЗ", про що свідчать наявні в матеріалах справи копії документів щодо обліку придбаного товару на складі та його складського руху ( картки обліку № 3711, 631, картки складського обліку матеріалів, вимоги та лімітні картки, виписки по руху ТМЦ, номенклатура ТМЦ, отриманих від спірних постачальників, технологічні процеси виробництва продукції).

Щодо позиції відповідача про наявність таких ознак нереальності господарських операцій, як не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов'язань, окремі недоліки товарно-транспортних накладних, неподанням контрагентами позивача податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум отриманого з них податку (форма 1-ДФ) тощо, то суд вказує наступне.

По-перше, чинне податкове законодавство не ставить умовою для включення до складу витрат та податкового кредиту суми коштів, сплачених за товар, по якому наявні певні недоліки у транспортних документах, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. Отже, за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, певні недоліки товарно-транспортної накладної не може бути єдиною підставою для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Аналогічну позицію займає Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка висловлена у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 821/995/17, адміністративне провадження № К/9901/54216/18, відповідно до якої, " Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ймовірні порушення податкового законодавства контрагентами позивача, непідтверження операцій контрагентів за ланцюгом постачання, не є підставами для визнання операцій нереальними. Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг. Наявність дефектів, допущених при оформленні товарно-транспортної накладної, не може свідчити про нереальність господарської операції з придбання товару в цілому за умови підтвердження такої операції іншими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку …".

По-друге , суд не приймає до уваги посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, даних державних реєстрів щодо права власності на майно та майнові права, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів спірних контрагентів позивача та на результатах їх документальних перевірок, а тому не є належним доказом в розумінні норм процесуального законодавства.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання.

Формування платником показників звітності на підставі документів, що відображають операції (об'єкт оподаткування), є правомірним, якщо податковий орган не доведе неправдивість, неналежність, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Проте, доказів фізичної відсутності товарів внаслідок їх придбання позивачем у спірних контрагентів - постачальників у натурі, використання позивачем цих товарів не за призначенням, несумісності придбаних товарів з напрямом господарської діяльності відповідачем не надано.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що господарські операції позивача з його контрагентами, мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документам, а тому вважає, що податкове повідомлення - рішення від 20.04.2018 року за № НОМЕР_1 від 20.04.2018 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 9 913 923,00 грн. є неправомірним і підлягає скасуванню.

Щодо правомірності податкових повідомлень - рішень від 20.04.2018 р. за № НОМЕР_2 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 112 497,0 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 28 124,25 грн., за № НОМЕР_3 про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 82 830,0 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 3 556,0 грн., № НОМЕР_4 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 364 320,00 грн., у т.ч. за основним платежем в сумі 1 891 456,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 472 864,00 грн., суд вказує наступне.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та отриманих пояснень учасників справи в ході розгляду справи, на визначення спірних сум за даними оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями вплинули висновки відповідача про

- заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму ПДВ 16 772,00 грн. внаслідок не нарахування податкових зобов'язань при реалізації стружки чавуної та не складання та не реєстрації в ЄРПН зведених податкових накладних на вказану суму ПДВ, і як наслідок є порушенням підпункту "б" пункту 198.5 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України;

- завищення задекларованої суми податкового кредиту з ПДВ у розмірі 2 070 011,00 грн. наслідок неправомірного включення до складу податкового кредиту сум ПДВ згідно податкових накладних по операціям з контрагентами - постачальниками ПП "Буд-опторг-прайм", ПП КФ "Агроресурс",ПП "Таурус-С" та ПП "Барс-Херсон", ТОВ "Далс інтер групп", по яким встановлено нереальність здійснення господарських операцій.

Надаючи правову оцінку вищевказаним висновкам відповідача щодо кожного порушення окремо, суд враховує наступне.

Як вбачається з описової частини акту перевірки ( стор. 21-22) перевіркою встановлено заниження задекларованих підприємством показників у колонці Б рядка 1 Декларацій " Операцiї на митнiй територiї України, що оподатковуються за основною ставкою, крiм ввезення товарів на митну територію України" на загальну суму 16 772 грн., у т.ч., за червень 2017 на суму ПДВ 7 216 грн.; за серпень 2017 на суму ПДВ 3096 грн., вересень 2017 на суму ПДВ 6460 грн. внаслідок реалізації стружки чавунної та сталевої, які утворилися внаслідок переробки на виробництві, за ставкою ПДВ 0 % без нарахування податкових зобов'язань, підприємство не склало і не зареєструвало в ЄРПН, зведені податкові накладні на вказану суму ПДВ, що є порушенням підпункту "б" пункту 198.5 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України.

З огляду на викладене, спірність питання в межах даних правовідносин полягає в тому, що за правовою позицією податкового органу ПрАТ " Бериславський МБЗ" зобов'язаний за наслідками реалізації стружки чавунної та сталевої, які утворилися внаслідок переробки на виробництві, як в операціях, звільнених від оподаткування, нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, оскільки вказане є товаром, під час придбання якого відповідно до податкових накладних оподатковувався за ставкою ПДВ 20 %, які зареєстровані в ЄДРПН, а суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту, і використані в операціях, звільнених від оподаткування, зокрема, відповідно до підрозділу 2 розділу XX ПК України.

Суд не погоджується з вказаною позицією відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу "б" п. 198.5. ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу).

Відповідно пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 р. № 3609-VI) тимчасово до 01.01.2014 від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00). Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

В подальшому, до пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України були внесені зміни, згідно з якими пролонговано пільговий режим оподаткування податком на додану вартість, запроваджений щодо операцій з постачання окремих груп товарів, зокрема, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставок окремих податків" від 19.12.2013 № 713-VІІ, пролонговано пільговий режим оподаткування податком на додану вартість до 01.01.2015 р.; Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 р. № 71-VIII внесено зміни " в абзаці першому пункту 23 цифри "2015" замінити цифрами "2017"; Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII " Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" пролонговано пільговий режим оподаткування податком на додану вартість до 01.01.2019 р.

На виконання зазначених законодавчих вимог Кабінет Міністрів України 12.01.2011 р. прийняв постанову № 15, якою затвердив переліків відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2019 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість. ( назва постанови із змінами, внесеними згідно з постановами КМ № 43 від 05.02.2014, № 136 від 25.03.2015, № 172 від 22.03.2017).

Таким чином, станом на червень - вересень 2017 р. були чинними норми Податкового кодексу України, згідно з якими операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, звільнялись від оподаткування податком на додану вартість.

Статтею 189 ПК України, визначено, що особливості визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг в окремих випадках, а саме пункту 189.1. в якому зазначено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Операції щодо визнання металобрухту активом та в подальшому реалізація цих активів, а також формування фінансового результату (об'єкту оподаткування податком на прибуток) у бухгалтерському та податковому обліку, здійснювались згідно вимог Національних стандартів бухгалтерського обліку та Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 10 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за № 27/4248 ( надалі - П(С)БО № 16 " Витрати ") собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Пунктом 4 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246 від 20.10.99 р., ( надалі - П(С)БО № 9 " Запаси ") передбачено, що терміни, що наведені в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення:

запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством/установою;

чиста вартість реалізації запасів - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Ознаки запасів, які визнаються активами, відповідно до пункту 5 П(С)БО № 9 " Запаси " це: імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та можливість достовірно визначити їх вартість.

Запаси відображають у бухгалтерському обліку та звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації (п. 24 П(С)БО 9).

Відповідно до пункту 2.13. Методичних рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Мінфіну від 10.01.2007 р. № 2, первісна вартість запасів, що надійшли на склад від забракованих виробів та зворотних відходів виробництва, ліквідації основних засобів, визначається за чистою вартістю реалізації, якщо такі запаси призначені для реалізації, або в оцінці їх можливого використання.

Зворотні відходи виробництва - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних цінностей, що утворилися у процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового матеріалу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням. Прикладами відходів виробництва можуть бути стружка, обрубки металу, обрізки тканини тощо.

У п. 12 П(С)БО 16 уточнюється, що вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, оцінюють у порядку, викладеному в п. 11 цього П(С)БО.

Так, пунктом 11 П(С)БО 16 передбачено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються, зокрема, прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

З огляду на вказані норми Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 " Витрати" приходить до висновку, що виробнича собівартість продукції повинна зменшуватися на справедливу вартість відходів - металобрухту.

Отже, вартість відходів, отриманих у процесі виробництва, не враховується у складі прямих матеріальних витрат, і собівартістю отриманого металобрухту є справедлива вартість зворотних відходів.

Справедливою вартістю є сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов'язання за звичайних умов на певну дату (п. 4 П(С)БО 19).

Таким чином, чиста вартість реалізації металобрухту, який є відходами виробництва і призначений за рішенням керівника підприємства для продажу, це його справедлива вартість.

Як вбачається зі стор. 21 акту перевірки, то податковим органом визнано, що вартість відходів виробництва для оприбуткування на склад ПАТ "Бериславський машинобудівний завод" з 01.06.2017, затвердженої головою правління ПАТ "БМЗ" (в цінах чистої реалізації згідно п.10 наказу про облікову політику та п.328 р.4 Методичних рекомендацій по формуванню собівартості продукції в промисловості, затвердженої наказом Мінпромполізатіки України від 09.07.2007 р. №73 стружки чугунної по цене 0,90 грн. за кг., що є його справедливою ціною.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про металобрухт" металобрухт - це непридатні прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зношування і містять у собі чорні або кольорові метали або їхні сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їхніх сплавів.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач неправомірно застосував до спірних правовідносин вимоги підпункту "б" пункту 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки металобрухт, отриманий у процесі виробництва, є зворотними відходами, а тому не може вважатися продукцією, яка була придбана платником податків та в подальшому реалізована в операціях, звільнених від оподаткування, що є безумовною підставою для нарахування платником податків в таких випадках податкових зобов'язань з ПДВ.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для визнання неправомірним висновок відповідача про заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму ПДВ 16 772,00 грн.

Щодо висновку відповідача про завищення суми податкового кредиту у загальній сумі ПДВ 2 070 011 грн. згідно податкових накладних по операціям з документуванням товару по контрагентам - постачальникам ПП "Буд-опторг-прайм", ПП КФ "Агроресурс",ПП "Таурус-С" та ПП "Барс-Херсон", ТОВ "Далс інтер групп", з яким встановлено нереальність здійснення господарської операції, суд вказує наступне.

Як зазначено на стор. 26 акту перевірки, на порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість у загальній сумі ПДВ 2 070 011 грн. згідно податкових накладних по операціям з документуванням товару по контрагентам - постачальникам ПП "Буд-опторг-прайм", ПП КФ "Агроресурс", ПП "Таурус-С" та ПП "Барс-Херсон", ТОВ "Далс інтер групп", з яким встановлено нереальність здійснення господарської операції, детальний опис порушення наведено в п.2 розділу 3.1 "Дохід та фінансовий результат до оподаткування, визначені за правилами бухгалтерського обліку", перелік документів наведено в додатках № 8, 9 до акту перевірки, що свідчить суміжність даного порушення з податком на прибуток.

Враховуючи, що судом зроблено висновок про підтвердження позивачем належними первинними документами та іншими документами реальність господарських операцій між позивачем та його спірними контрагентами -постачальниками, а також суміжність порушення п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України при формуванні складу податкового кредиту з порушенням відповідних норм ПК України при формуванні валових витрат за наслідками таких операцій, тому суд вважає висновок відповідача про завищення підприємством суми податкового кредиту з ПДВ у розмірі 2 070 011,00 грн. протиправним.

З урахуванням зроблених судом висновків щодо кожного порушення, описаного відповідачем в акті перевірки за результатами перевірки повноти декларування податку на додану вартість, суд вважає, що податкові повідомлення - рішення від 20.04.2018 року за № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 є протиправними в частині їх оскарження.

Щодо правомірності податкового повідомлення - рішення ГУ ДФС у Херсонській області від 20.04.2018 року № НОМЕР_6 від 20.04.2018 р. в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 91 581,07 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 43 346,37 грн., за штрафними санкціями в сумі 32 293,73 грн., пені 15 940,97 грн., суд вказує наступне.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та отриманих пояснень учасників справи в ході розгляду справи, на визначення спірних сум за даним оскаржуваним рішенням вплинули висновки відповідача про

- заниження підприємством суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягають сплаті в бюджет у перевіряємому періоді на суму 42 872,90 грн. у зв'язку з не віднесенням підприємством до об'єкта оподаткування ПДФО (як додаткового блага працівника), а саме, вартість пального, яке придбавалось підприємством для експлуатації власного автомобіля працівника, з метою використання його у службових цілях, що є порушенням пп. " е " пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 , з урахуванням вимог п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України.

- заниження суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягають сплаті в бюджет у перевіряємому періоді на суму 473,44 грн. по працівнику підприємства ОСОБА_6, що є порушенням пп. 168.1.2 та пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України

Надаючи правову оцінку вищевказаним висновкам відповідача щодо кожного порушення окремо, суд враховує наступне.

Щодо висновку податкового органу, відображеного на стор. 53 акту перевірки, який полягає в порушені, зокрема, пп. " е " пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 , з урахуванням вимог п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України і як наслідок заниження підприємством податку на доходи фізичних осіб у перевіряємому періоді на суму 42 872,90 грн., то суд вказує наступне.

Як вбачається з описової частини акту перевірки, то вказаний висновок відповідача обґрунтований тим, що керівництвом ПАТ "Бериславський машинобудівний завод" прийнято рішення про укладення договорів компенсації вартості транспортних засобів, які належать працівникам підприємства і знаходяться у їх користуванні, зокрема,

договір № 175 від 12.07.2017 р. укладений з начальником ПДО заводу ОСОБА_8 про компенсацію експлуатації його автомобіля KIA RIO , легкового седану, реєстраційний номер НОМЕР_9;

договір № 195 від 02.08.2017 року укладений з виконавчим директором - заступником голови правління по виробництву заводу ОСОБА_9 про компенсацію експлуатації його автомобіля GEELY Emgrand-7, легкового седану, реєстраційний номер НОМЕР_10 .

договір № 130 від 16.11.2015 року укладений з начальником м/cб заводу ОСОБА_10 про компенсацію експлуатації його автомобіля FIAT SIENA, легкового седану, реєстраційний номер НОМЕР_11 .

договір № 5 від 04.01.2016 року укладений з начальником служби охорони заводу ОСОБА_11 про компенсацію експлуатації його автомобіля ДЕУ НЕксія, легкового седану, реєстраційний номер НОМЕР_12.

Проте, вказані договори нотаріально не посвідчені, надані до перевірки подорожні листи не місять показників спідометру в момент виїзду працівника з гаражу та у момент повернення працівника в гараж, що унеможливлює визначити фактичний пробіг автомобіля.

З огляду на вказані обставини, відповідачем зроблено висновок щодо не включення підприємством до бази оподаткування ПДФО вартість витраченого працівниками пального при заправці автомобіля згідно вказаним договорам, як отримане ними додаткове благо.

Суд не погоджується з вказаною позицією відповідача, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. "є" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий ним як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Додаткове благо - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). ( п. 14.1.47 ст. 47 ПК України).

Згідно із пп. 14.1.13. п. 14.1 ст.14 ПК України до безоплатно наданих товарів, робіт, послуг відносяться:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Ознайомившись зі змістом вказаних договорів компенсації вартості транспортних засобів, судом встановлено, що транспортні засоби працівників підприємства використовувались для службових поїздок персоналу підприємства, а також для перевезення дрібних речей, а працівники отримували компенсаційні виплати за експлуатацію автомобіля на підставі документів, що підтверджують 1) витрати, пов'язані з експлуатацією; 2) технічним обслуговуванням автомобіля в період їх експлуатації підприємством, але не більше 50,00 грн. в місяць з вирахуванням ПДФО". При цьому, пунктом 7.1 вказаних договорів передбачено обов'язки підприємства, зокрема, здійснювати за свій рахунок заправку автомобіля ГСМ в період експлуатації його за цим договором, але не більше ніж 5 літрів бензину в день.

Отже, посилання відповідача на отримання вказаними особами безоплатно наданих товарів, не узгоджується з вищевказаними приписами ПК України, оскільки послуги з використання власного транспорту працівників підприємства передбачають вимоги щодо компенсації їх вартості, що не заперечується відповідачем на стор. 52 акту перевірки, на якій вказано, що до перевірки надано також первинні документи, які підтверджують оподаткування компенсаційної грошової вартості за експлуатацію вказаних приватних автомобілів.

Крім того, з урахуванням наведених положень податкового законодавства, суд вважає, що до доходу платника податку, у т.ч. до додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку, та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі, що в даному випадку, унеможливлює визнати збільшення вказаними особами їх майнового стану через використання підприємством в господарській діяльності в вказаних транспортних засобів, зокрема, паливо для їх заправки шляхом його списання відповідно до облікової політики підприємства.

Крім того, відповідно до п. 3.22 розділу 3 " ОСОБА_4 виплати, що не належать до фонду оплати праці" Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за №114/8713, компенсації працівникам за використання для потреб виробництва власного інструменту та особистого транспорту не входять до структури заробітної плати.

Щодо доводу відповідача про відсутність нотаріального оформлення вказаних договорів, то суд вважає його необґрунтованим, оскільки в акті перевірки відсутня обставина, з якою посадова особа податкового органу пов'язує таке твердження.

При цьому, суд вказує, що домовленість між підприємством та працівником про використання автомобіля з компенсацією за це не підпадають під визначення жодного з видів договорів, передбачених цивільним законодавством України. Проте, частинами 1 -3 ст. 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право укладати договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Як встановлено судом, правовідносини щодо використання підприємством власного транспорту працівника у його службових цілях оформлені у письмовій формі, проте нотаріальна форма посвідчення такого виду договору чинним законодавством не передбачена.

Натомість суд відмічає, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. ( ч.1 ст. 209 ЦК України).

Щодо доводу відповідача про відсутність у подорожніх листах показників спідометру як момент виїзду працівника з гаражу так і в момент його повернення, що унеможливлює визначити фактичний пробіг автомобіля, то суд вважає його також необґрунтованим, оскільки, дійсно списання фактично використаних пально-мастильних матеріалів відбувається на підставі подорожнього листа, який містить дані про фактичний пробіг автомобіля, фактичні витрати пально-мастильних матеріалів, а також підтверджує виробничий характер маршруту прямування транспорту. При цьому, суд вказує, що норми податкового законодавства не передбачають обов'язок вести облік витрат на паливо на підставі лише подорожніх листів, а містять тільки вимогу щодо відображення витрат на паливо на підставі первинних документів.

Як встановлено судом зі змісту акту перевірки та наданих до матеріалів справи документів, позивачем до перевірки були надані угоди, укладені з постачальниками паливо-мастильних матеріалів (ПП "ОККО Бізнес Контракт"), касові чеки заправки автомобілів паливо-мастильними матеріалами та прибуткові ордери підприємства ПАТ "Бериславський машинобудівний завод", згідно яких підприємством було визначено кількість пального та вартість пального окремо по кожному працівнику та проведено безготівкову оплату постачальникам паливо-мастильних матеріалів, про що зазначено на стор. 52 акту перевірки.

Крім того, судом встановлено, що витрати пального, використані для заправки вказаних автомобілів, віднесено за період 2015 рік - 9 місяців 2017 року, на загальновиробничі витрати (рахунок 91), та списані на витрати виробництва та собівартість реалізованої відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, у промисловості, затверджених Наказом Міністерства промислової політики України 107.2007 року № 373, П(С)БУ 16 "Витрати" та наказу про облікову політику підприємства, пивні витрати (рахунок 92), з урахуванням знижок, наданих постачальником.

При цьому, суд зауважує, що відповідачем вказаний факт не заперечувався, оскільки будь-яких порушень щодо вказаного акт перевірки не містить.

Крім того, в ході розгляду справи відповідачем не спростований довід позивача, викладений у змісті позову, щодо включення до доходів з метою оподаткування ПДФО та військовим збором працівника ОСОБА_11, витрати пального, які не мають відношення до експлуатації вищезазначених транспортних засобів, а саме, витрати пального (бензин марки А-92) на мотоцикл Z-125-4B, державний номер НОМЕР_13 (інвентарний номер 9433) та мотоцикл ZS-125, державний номер НОМЕР_14 (інвентарний номер 9286), які обліковувались в складі основних засобів ПрАТ "БМЗ" за 2016 рік, в кількості - 277л, сума з ПДВ - 5 880,41 грн., фіскальні чеки згідно наведеного переліку.

При цьому, позивачем до матеріалів справи долучено документи, якими підтверджується зв'язок таких витрат із господарською діяльністю підприємства, трудові договори з начальником служби охорони заводу ОСОБА_11, начальником м/cб заводу ОСОБА_10, виконавчим директором - заступником голови правління по виробництву заводу ОСОБА_9, начальником ПДО заводу ОСОБА_8, копії чеків та прибуткових ордерів по придбанню бензину А-95, А-92, копії подорожніх листів, накази на відрядження, посвідчення на відрядження, акти здачі-прийняття робіт до мети відрядження, копія наказу " Про видачу палива по паливним карткам" № 148 від 09.07.2014 р., копія акту приймання передачі карток та акту звіряння, копія табелю обліку використання робочого часу.

З огляду на викладене, суд вважає неправомірним висновок про те, що кошти, витрачені підприємством для заправки транспортного засобу згідно договорів про компенсацію вартості експлуатації транспортних засобів, укладених з працівниками підприємства, підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу вказаних працівників позивача.

Щодо висновку податкового органу, відображеного на стор. 54 акту перевірки, який полягає в порушені, зокрема, пп. 168.1.2 та пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, у зв'язку з заниженням ПАТ "Бериславський МБЗ податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб по працівнику підприємства ОСОБА_6 на 473,44 грн у вересні 2017 р., то суд вказує наступне.

Як вбачається з описової частини акту перевірки, то вказаний висновок відповідача обґрунтований тим, що відповідно до наказу (розпорядження) від 06 вересня 2017 року № 247-п " Про прийняття на роботу" ОСОБА_6 прийнято з 07 вересня 2017 року до цеху дизельних агрегатів оператором верстатів з програмним керуванням 2 розряду за основним місцем роботи зі строком випробування 2 місяці , тривалістю робочого дня (тижня) 40 годин .

Наказом (розпорядження) від 10 жовтня 2017 року № 298-п "Про припинення трудового договору" ОСОБА_6 з 10 жовтня 2017 року звільнено з цеху дизельних агрегатів оператор верстатів з програмним керуванням 2 розряду за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням) на підставі особистої заяви" В наказі зазначено компенсація відпустки 2 календарні дні.

За період з 07.09.2017 року по 30.09.2017 року , згідно наданого табелю обліку робочого часу за табельним номером НОМЕР_8, працівник підприємства ОСОБА_6 мав робочого часу 136 годин або 17 днів.

Керуючись ст. 8 " Про державний бюджет України на 2017 рік" від 02.12.2017 року № 1801-19 зі змінами та доповненнями щодо встановлення у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - 3200,00 грн., у погодинному розмірі з 01 січня - 19,34 грн., державним ревізором-інспектором визначено базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб з 07.09.2017 року по 30.09.2017 року в сумі 2 630,24 грн. ( 19,34 * 136 = 2 630,24 грн.) та донараховано ПДФО в сумі 473,44 грн. ( стор. 54 акту перевірки).

В судовому засіданні державний ревізор-інспектор ОСОБА_5 пояснила, що наявність у підприємства наказів про прийняття на роботу ОСОБА_6 та його звільнення з роботи за власним бажанням, що підтверджується табелем обліку використання робочого часу щодо ОСОБА_6, зобов'язує позивача нарахувати, утримати та сплати податок на доходи фізичних осіб до бюджету відповідно до ст. 168 Податкового кодексу України.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти такого обов'язку у підприємства, оскільки відповідно до табеля обліку робочого часу (типова форма № п-5) ОСОБА_6 був відсутній на роботі з моменту прийняття з 07.09.2017 року по 30.09.2017 року, відмітка в табелі "нз" згідно наказу Держкомітету України № 489 від 05.12.2008 року, код "нз" означає неявку з нез'ясованих причин, а тому заробітна плата не нараховувалася в зв'язку з відсутністю працівника на роботі. При цьому, додатково вказали, що звільнення працівника за прогул є правом керівництва підприємства, а не його обов'язком. Однак, за позицією представників позивача, головним державним ревізором-інспектором ОСОБА_5 в акті перевірки вказано, що ОСОБА_6 фактично відпрацював 136 годин (17 днів) у вересні 2017 р., що не відповідає фактичним обставинам і є перекрученням інформації, вказаної в документах, наданих до перевірки.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам сторін, суд враховує наступне.

Відповідно до вимог пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, податковий агент.

Згідно вимог пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору (пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин)).

Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами (п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин)).

Порядок нарахування, утримання та сплати ( перерахування) податку до бюджету унормовані статтею 168 ПК України.

Так, за правилами п. 168.1 цієї статті оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

При цьому, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. ( п.п. 168.1.1., 168.1.2. ст. 168 ПК України).

Розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем, органами Пенсійного фонду України). ( п. 168.3. ст. 168 ПК України).

Згідно вимог ст. 171 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Відповідно до п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Аналіз наведених положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин свідчить, що обов'язковою умовою для визначення податкового порушення в частині обов'язку нарахувати та сплати податку з доходів фізичних осіб є встановлення обставин чи відбулася у спірному випадку виплата доходу, в які строки, оскільки сплата (перерахування) наведених податків до бюджету пов'язується саме з оподатковуваним доходом.

Проте, за змістом акту перевірки та за поясненнями в судовому засіданні головного державного ревізора-інспектора ОСОБА_5 встановлено, навпаки, не виплату ОСОБА_6 будь-якого доходу, що стало підставою для самостійного визначення такого доходу та відповідно нарахування спірної суми ПДФО.

Водночас, суд відмічає, що предметом перевірки позивача, серед іншого, є питання дотримання законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування, утримання та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів на користь платників податків фізичних осіб, що свідчить про відсутність у відповідача повноважень на перевірку питань дотримання вимог законодавства з оплати праці працівниками позивача. При цьому, суд відмічає, що норми діючого податкового законодавства не надають такого права податковому органу взагалі, оскільки перевірка вказаних питань віднесена до компетенції інших контролюючих органів.

На підставі наведеного у сукупності, суд вважає безпідставним нарахування відповідачем податкових зобов'язань з доходів фізичних осіб та наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Херсонській області від 20.04.2018 року № НОМЕР_6 в частині його оскарження.

Щодо правомірності податкового повідомлення - рішення ГУ ДФС у Херсонській області № НОМЕР_5 від 20.04.2018 р. в частині донарахування військового збору на загальну суму 7 655,80 грн., у т.ч. за основним платежем в сумі 3 604,15 грн., за штрафними санкціями в сумі 2 681,76 грн., пеня - 1 369,89 грн., то суд вказує наступне.

Відповідно до п.16-1 підрозділ 10 "ОСОБА_4 перехідні положення" ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної ОСОБА_9 України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Згідно п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Аналіз наведених положень Кодексу дає підстави для висновку, що податковий агент зобов'язаний перерахувати до бюджету утриманий податок на доходи фізичних осіб та військовий збір під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок та військовий збір підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Як вбачається з описової частини акту перевірки ( стор. 56-57 акту) -

- з урахуванням вимог, передбачених п.16(прим. 1) Підрозділу 10. "ОСОБА_4 перехідні положення" Розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756 зі змінами та доповненнями підприємством занижено військовий збір у перевіряємому періоді на суму 3 710,75 грн. у зв'язку з допущенням порушення пп." е " пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 , п. 164.5 ст. 164 ПК України в частині не включення до складу оподатковуваного доходу вартості паливно - мастильних матеріалів, що отримали працівники підприємства у вигляді вартості палива при заправці власних автомобілів за рахунок підприємства;

- у зв'язку з допущенням порушення 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України ПАТ "Бериславський машинобудівний завод" , в частині заниження бази оподаткування працівнику підприємства ОСОБА_6 та з урахуванням вимог, передбачених п.16 (прим. 1) Підрозділу 10. "ОСОБА_4 перехідні положення" Розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756 зі змінами та доповненнями підприємством занижено військовий збір у вересні 2017 року на 39,45 грн.. (2630,24 *1,5/100 = 39,45 грн.)

Отже, судом встановлено, що вказані порушення є суміжними з порушеннями, встановленими відповідачем при перевірці правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджетів податку з доходів фізичних осіб.

Враховуючи, що порядок утримання військового збору повністю ідентичний із порядком оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а також суміжність вказаних порушень, тому суд дійшов про неправомірність нарахування спірної суми грошового зобов'язання з військового збору, що є підставою для скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_5 від 20.04.2018 р. в частині його оскарження, як протиправного.

Щодо правомірності вимоги від 20.04.2018 р. № Ю-0000781306 про сплату боргу (недоїмки) на суму 578,65 грн. та рішення від 20.04.2018 р. № НОМЕР_7 про застосування штрафних санкцій на суму 289,33 грн., то суд вказує наступне.

Відповідності до положень ч.ч.1-4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

У частинах 2,3 ст.9 Закону № 2464-VI встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Наведені норми свідчать, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є похідними від податку на доходи фізичних осіб.

Як вбачається з описової частини акту перевірки ( стор. 58 акту), у зв'язку з допущенням порушення 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України ПАТ "Бериславський машинобудівний завод", в частині заниження бази оподаткування працівнику підприємства ОСОБА_6 та з урахуванням вимог, передбачених ч. 5 ст. 8 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" зі змінами та доповненнями підприємством занижено ЄСВ у вересні 2017 року на 578,65 грн.. (2630,24 *22/100 = 578,65 грн.).

Отже, враховуючи похідний характер визначення спірної суми ЄСВ та застосування штрафної санкції за оскаржуваними рішеннями від факту заниження позивачем бази оподаткування ПДФО по працівнику підприємства ОСОБА_6, яке встановлено судом як неправомірне, тому як наслідок вказані рішення відповідача також підлягають скасуванню, як протиправні.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх доказів на підтвердження правомірності своїх рішень, а тому позовні вимоги підлягає задоволенню.

Щодо вирішення питання судових витрат, то відповідно до ч. 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до положень частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв'язку з задоволенням позову ПрАТ " Бериславський машинобудівний завод" в повному обсязі, тому сплачений ним судовий збір в сумі 189 080,46 грн. (сто вісімдесят дев'ять тисяч вісімдесят грн. 46 коп.) згідно платіжного документа № 1950 від 19.07.2018 р. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 139, 241-246 КАС України, суд -

вирішив :

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Бериславський машинобудівний завод" (місцезнаходження 74300, Херсонська область, м. Берислав, вул. Введенська, 73, код ЄДРПОУ 00211004) до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (місцезнаходження 73026, пр. Ушакова, буд. 75, код ЄДРПОУ 39394259), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАЛС ОСОБА_4" (01014, м. Київ, Печерський район, вул. Звіринецька, буд. 63, код ЄДРПОУ 38148454), Приватне підприємство "Комерційна фірма "Агроресурс" (73000, м. Херсон, вул. 9 Січня, буд. 32/30, кімната 04, код ЄДРПОУ 37353341), Приватне підприємство "Буд-Опторг-Прайм" (73000, м. Херсон, вул. Пилипа Орлика, буд. 15, кімната 15, код ЄДРПОУ 40848409), Приватне підприємство "Таурус-С" (01135, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 39266827), Приватне підприємство "Барс - Херсон" (73000, м. Херсон, вул. Радянська, буд. 38, кв. 7/2, код ЄДРПОУ 22740401) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управлінням ДФС у Херсонській області № НОМЕР_1 від 20.04.2018 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 9 913 923,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управлінням ДФС у Херсонській області № НОМЕР_2 від 20.04.2018 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 112 497,0 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 28 124,25 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управлінням ДФС у Херсонській області № НОМЕР_3 від 20.04.2018 р. про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 82 830,0 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 3 556,0 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управлінням ДФС у Херсонській області № НОМЕР_4 від 20.04.2018 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 364 320,00 грн., у т.ч. за основним платежем в сумі 1 891 456,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 472 864,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управлінням ДФС у Херсонській області № НОМЕР_5 від 20.04.2018 р. в частині донарахування військового збору на загальну суму 7 655,80 грн., у т.ч. за основним платежем в сумі 3 604,15 грн., за штрафними санкціями в сумі 2 681,76 грн., пеня - 1 369,89 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управлінням ДФС у Херсонській області № НОМЕР_6 від 20.04.2018 р. в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 91 581,07 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 43 346,37 грн., за штрафними санкціями в сумі 32 293,73 грн., пені 15 940,97 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управлення ДФС у Херсонській області від 20.04.2018 р. № Ю-0000781306 про сплату боргу (недоїмки) на суму 578,65 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлення ДФС у Херсонській області від 20.04.2018 р. № НОМЕР_7 про застосування штрафних санкцій на суму 289,33 грн.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (місцезнаходження 73026, пр. Ушакова, буд. 75, код ЄДРПОУ 39394259) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства " Бериславський машинобудівний завод" (місцезнаходження 74300, Херсонська область, м. Берислав, вул. Введенська, 73, код ЄДРПОУ 00211004) судовий збір в сумі 189 080,46 грн. (сто вісімдесят дев'ять тисяч вісімдесят грн. 46 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 09 листопада 2018 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.3.1.