Рішення

від 06.11.2018 по справі 909/1189/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2018 р. Справа № 909/1189/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А., секретар судового засідання Кучма І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "Аска", вул.Перемоги,97-а, м. Запоріжжя, 69005

для листування : м.Київ, вул. А.Антонова,5 інд. 03186, ОСОБА_1,

до відповідача: Приватного підприємства "Прикарпатський експрес" вул.І.Майданського, 12, м.Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область,78200

для листування : м.Коломия, вул.І.Мазепи, 43/8 ОСОБА_2

ІІІ особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- Глембйовський В.П., м.Коломия.вул.Леонтовича, 23/42

про стягнення 782285,97грн. шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

за участю:

від позивача: не з"явився

від відповідача: ОСОБА_2-ордер, адвокат

третя особа: ОСОБА_3 (ордер Серія ІФ №025806), адвокат)

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія "Аска" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Прикарпатський експрес" про стягнення 782285,97грн. шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Ухвалою суду від 19.12.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено розгляд справи . У подальшому неодноразово відкладалися підготовчі засідання. За клопотанням відповідача, ухвалою суду від 01.03.2018 призначено у справі № 909/1189/17 автотоварознавчу експертизу, проведення якої було доручено Івано-Франківському НДЕКЦ МВС України (м.Івано-Франківськ, вул.Національної Гвардії,14.) Вказаною ухвалою від 01.03.2018 задоволено клопотання гр.ОСОБА_4П (вх.2962/18 від 28.02.2018) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору в порядку ст.50 ГПК України водія ОСОБА_4. 05.09.2018 до господарського суду Івано-Франківської області надійшов висновок автотоварознавчої експертизи та матеріали справи № 909/1189/17. Ухвалою суду від 25.09.2018 провадження у справі № 909/1189/17 поновлено та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 09.10.2018. Ухвалою суду від 18.10.2018 закрито підготовче провадження у справі № 909/1189/17 та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.11.2018

Представник позивачу судове засідання не з"явився, подав суду заяву (вх. 1716/18 від 05.11.2018), у якій просить суд провести судове засідання без присутності представника позивача, зазначає, що позовні вимоги пітримує, у повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, оскільки водій ОСОБА_4 керував транспортним засобом неправомірно, а тому відсутні правові підставі для стягнення збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, з відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

15.03.2016року ПрАТ "УАСК АСКА" було укладено договір №3357515 про страхування транспортного засобу з ОСОБА_5

Застрахованим майном за вказаним Договором є - автомобіль НОМЕР_1, а страховим випадком, крім інших, вважаються також збитки: пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу або його частин в результаті ДТП та ін.

Відповідно до постанови Коломийського міськрайонного суду від 08.12.2016 р., 9.10.2016 р. в м. Львів, на перехресті вул. Кульпарківська - Окружна, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох автомобілів, а саме - Mercedes державний номер НОМЕР_2 та Neoplan державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6 .

Вказана ДТП трапилась внаслідок допущеного порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_6П

Постановою Коломийського міськрайонного суду від 08.12.16 року у справі № 346/6131/16-п ( провадження № 3/346/1469/16) ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно умов договору №3357515 від 15.03.16р., а саме п. 4.3. Повною конструктивною загибеллю вважається пошкодження транспортного засобу внаслідок якого його відновлення технічно неможливо або сума розрахованого матеріального збитку перевищує 70% дійсної вартості транспортного засобу на момент настання страхового випадку. Рішення про повну конструктивну загибель ТЗ приймається Страховиком на підставі результатів висновку експерта- автотоварознавця .

Згідно до Звіту № 15/11/16 від 18.11.2016року про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ , Mercedes-Benz С -300 державний номерний знак НОМЕР_2 розмір матеріального збитку становить 958630,61 грн.

При повній конструктивній загибелі застрахованого транспортного засобу величина

матеріального збитку розраховується як вартість транспортного засобу, зменшена на вартість залишків транспортного засобу, в тому числі придатних для подальшого використання, на момент настання страхового випадку, але не більше суми матеріального збитку розрахованого на підставі висновку експерта-автотоварознавця.

Розмір страхового відшкодування визначається як вартість транспортного засобу на момент настання страхового випадку, зменшена на вартість залишків транспортного засобу , за вирахуванням величини франшизи.

Вартість залишків транспортного засобу визначається Страховиком на підставі вивчення попиту та пропозиції на ринку таких залишків: онлайн аукціон з продажу автомобілів - ТОВ Україно-Польське підприємство Автоонлайн-Україна.

Згідно звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ № 15/11/16 від 18.11.16 року сталася конструктивна загибель автомобіля НОМЕР_4, у зв'язку з тим, що розмір матеріального збитку транспортного засобу перевищує 70% дійсної вартості транспортного засобу на момент настання страхового випадку, оскільки матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля НОМЕР_4 складає 958 630,61 грн., а ринкова вартість транспортного засобу на момент ДТП складає 1 208 655,97 грн.

Згідно порталу АВТО онлайн була встановлена залишкова вартість пошкодженого транспортного засобу, яка становить 326 880,00 грн.

Отже, матеріальний збиток заподіяний транспортному засобу за розрахунком позивача становить:1 208 655,97 грн. (ринкова вартість автомобіля на момент страхової події) - 326 880,00 грн. (залишкова вартість пошкодженого транспортного засобу) = 881 775,97 грн.

ПрАТ "УАСК АСКА" на виконання умов договору страхування транспортного засобу № 3357515 від 15.03.2016 року, на підставі страхового акту № 2762/10 від 28.11.2016 року відшкодував своєму Страхувальнику суму у розмірі 881 775.97 грн. шляхом перерахування вищевказаної суми на рахунок страхувальника, що підтверджується платіжними дорученнями.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Неоплан" державник номер НОМЕР_3, згідно відомостей про обставини дорожньо-транспортної І пригоди, застрахована в АТ"СГ"ТАС" (поліс АЕ/8980357).

Відповідно до витягу з централізованої бази даних МТСБУ ліміт за шкоду майну за полісом АЕ/8980357 складає 100 000,00 грн, а франшиза - 510,00 грн.

АТ"СГ"ТАС" було відшкодовано ПрАТ УАСК АСКА суму страхового відшкодування в межах ліміту передбаченого полісом, а саме 99 490,00 грн.

ОСОБА_6 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди працював водієм у ПП "Прикарпатський експрес", що підтверджується постановою суду у праві про адміністративне правопорушення та витягу полісу АЕ/8980357 з електроної бази МТСБУ, за яким ПП "Прикарпатський експрес" виступає страхувальником транспортного засобу марки "Неоплан" державний номер НОМЕР_3.

Тоже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 881775,97грн. ( загальна сума відшкодування за договором страхування транспортного засобу, яку

відшкодовано ПрАТ УАСК АСКА своєму страхувальнику) - 99 490,00 грн. і сума, відшкодована АТ "СГ "ТАС") - 782 285.97 грн.

18.08.2017 року за вих. № 165-15/2 на адресу ПП "Прикарпатський експрес" була направлена претензія з пропозицією сплатити суму заборгованості у добровільному порядку, яка залишена відповідачем без відповіді.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Ст. 9 вказаного Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.

Як встановлено судом, ПрАТ УАСК АСКА на виконання умов договору страхування, було відшкодовано власнику автомобіля Mercedes-Benz суми у розмірі 881 775,97 грн. Одночасно ПрАТ АСКА , договір з якою було укладено приватним підприємством Прикарпатський експрес було також відшкодовано суму 99 490,00 грн. в межах ліміту визначного полісом.

Таким чином, позивач, посилаючись на те, що винуватець ДТП - ОСОБА_6 на момент настання страхового випадку перебував у трудових відносинах з Прикарпатський експрес , та здійснював рух на належному підприємству транспортному засобі, відповідно до ст.1172 ЦПК України та ст. 1166 ЦК України, просить суд стягнути з ПП Прикарпатський експрес на користь ПрАТ АСКА суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 782 285,97 грн.

Як передбачено частинами 1 та 3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Предметом розгляду є стягнення страхового відшкодування на користь позивача з відповідача. Тобто, в даному випадку, підставами позову, які були предметом розгляду у суді при розгляді вказаного позову є саме стягнення відшкодування.

Основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов'язання, яке виникло із заподіяння шкоди і у зв'язку з яким було виплачене страхове відшкодування, й зміна в ньому кредитора.

- Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого від 05.04.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/3165/17.

- У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а також статтею 38 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України Про страхування встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні, то з урахуванням положення статті 515 ЦК України суброгація застосовується лише до майнового страхування (28 березня 2018 Верховний Суд у справі № 183/791/16-ц та від 28 лютого 2018 року у справі № 521/16989/13-ц.

Натомість регрес - право відповідальної особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким відповідальна особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв'язку з чим і виникло нове - пов'язане саме з регресною вимогою.

У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. При регресі одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. Ці інститути мають різний режим правового регулювання. Регрес регулюється загальними нормами цивільного права, а для суброгації відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України встановлений особливий правовий режим. Регрес у страхуванні виникає стосовно вузького кола осіб, тоді як суброгація застосовуються щодо будь-якої особи, відповідальної за настання страхового випадку. У порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатить страхувальнику (30 січня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/12500/17.

Завдання майнової шкоди страхувальнику слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором майнового страхування, в якому кредитором є страхувальник, а боржником - страховик.

Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, підставою виникнення якого є завдання шкоди. Одержання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, яка їх завдала, припиняє деліктне зобов'язання, що тягне за собою припинення обов'язку страховика здійснити страхову виплату (п. 4 ч. 1 ст. 991 ЦК України), але не навпаки.

Виплата страховиком страхувальнику страхового відшкодування є обов'язком страховика за договором (ст. 988 ЦК України). Така виплата не припиняє деліктного зобов'язання і не може вважатися відшкодуванням шкоди потерпілому в цьому зобов'язанні, оскільки страховик у правовідносинах добровільного майнового страхування не є боржником у деліктному зобов'язанні. Тобто заподіювач шкоди залишається зобов'язаним відшкодувати завдану ним шкоду незалежно від того, чи звертався до нього з відповідною вимогою сам потерпілий, чи страховик після виплати потерпілому відшкодування за договором майнового страхування.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі є суброгацією.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 Закону України "Про страхування" до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування.

Статтею 990 Цивільного кодексу України та частиною 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, автомобіль Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_5 29.10.2016 потрапив у ДТП, тому відповідно до умов договору настав страховий випадок, страхувальник - ПАТ "Україхнська акціонерна страхова компанія "Аска" звернувся до ПП "Прикарпатський експрес" із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України). У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні, регулюються Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Частинами 1 та 6 ст. 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення."

Оцінка вартості відновлювального ремонту та оцінка працездатних складових частин автомобіля Mercedes-Benz, держномер Вс 1771 ЕА здійснювалась СПД ОСОБА_7 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 16632/14 від 20.06.2014 Фонду державного майна України). СПД ОСОБА_7 здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 3852 від 16.08.2005р.

Зазначені оцінки була проведена на підставі Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440 (далі - Національний стандарт), Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 (далі - Методика), комп'ютерної програми "Каталог двигунів" Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз, інформаційно- обчислюваний центр Союзу експертив України, комп"ютерної програми " AUTO -VIN науково-дослідне бюро судових експертиз "Сантадор", довідника "Бюлетень автотоварознавця", випуск №91, 2015 рік.

Відповідно, Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Як вбачається з п. 1.3 Методики, вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.

Методика застосовується, зокрема, з метою, визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ (п.п. "е" п. 1.4 Методики).

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики).Відповідно до п. 2.3, 2.4 Методики вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ. Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Згідно з п. 7.20, 7.21 Методики вартість технічно справних складників визначається на підставі результатів їх діагностування на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві автосервісу, а у разі необхідності - дефектування. Вартість технічно справних складників визначається відповідно до вимог пункту 7.36 та підпунктів 8.5.10 - 8.5.12 пункту 8.5 цієї Методики з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та з відніманням вартості робіт з їх демонтажу, діагностування, дефектування, витрат, пов'язаних з їх продажем у регіоні (складські, транспортні, торговельні витрати та інше), суми податків, зборів, інших обов'язкових платежів та прибутку, що очікується від реалізації складників на вторинному ринку. Зазначені витрати, окрім вартості робіт з демонтажу, діагностування, дефектування складників, мають бути задані як вихідні дані замовника оцінки або визначені залученими до оцінки фахівцями у галузі економіки. Відповідно до п. 8.1 Методики для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Відповідно до п. 8.6 Методики величина ВТВ характеризує фізичний знос, який виникає у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду, а також унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті. Величина ВТВ нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ (п. 8.6.1 Методики). Величина ВТВ КТЗ не нараховується, якщо строк експлуатації легкових автомобілів перевищує 5 років для КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших КТЗ (п. 8.6.2 Методики).

Таким чином, величина втрати товарної вартості при визначенні вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mercedes-Benz С300 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_6, не нараховувалась, оскільки, строк експлуатації його не перевищує семи років.

Отже, для визначення вартості матеріального збитку, що підлягає відшкодуванню власнику автомобіля Mercedes-Benz С300 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_6, проводилась ідентифікація КТЗ, визначались обсяг і номенклатура робіт з відновлювального ремонту КТЗ, перелік необхідних складових та матеріалів, ринкова вартість КТЗ за формулою, визначеною у п. 7.3 Методики, коефіцієнт фізичного зносу складових КТЗ за формулою, визначеною у п. 7.37 Методики.

Жодних обґрунтувань неправомірності проведення Звіту від 15/11/16 від 18.11.2016 відповідач не надав.

Слід зазначити, що за клопотанням відповідача судом ( ухвала від 01.03.18) призначено автотоварпознавчу експертиз, експерту поставили наступні запитання:

-Яка ринкова вартість автомобіля марки "Меrsedes-Benz" C 300" Hybrid державним номером ВС 1771 ЕА, із врахуванням зносу станом на 29.10.2016 р (момент настання ДТП)?

-Яка вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "Меrsedes-Benz C 300" Hybrid з державним номером ВС 1771 ЕА, пошкодженого в результаті ДТП, що мало місце 29.10.206 р. о 17-15 год. в м. Львів?

- Яка вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки

"Меrsedes-Benz" C 300" Hybrid , з державним номером ВС 1771 ЕА пошкодженого в результаті ДТП?

-Який відсоток матеріального збитку автомобіля марки "Меrsedes-Benz" C 300" Hybrid державним номером ВС 1771 ЕА, по відношенню до його ринкової вартості із врахуванням зносу? Листом від 15.05.2018 суд зазначив, що автотоварознавчу експертизу слід здійснити по матеріалах справи № 909/1189/17.

05.09.2018 суд отримав висновок експерта № 4.5.-25/18 від 31.08.2018 відповідно до якого :

- Встановити ринкову вартість автомобіля НОМЕР_7 станом на 29.10.2016 експертним шляхом не представляється можливим із причини вказаних у дослідницькій частині даного висновку.

- Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля НОМЕР_8 виходячи із наданих експерту матеріалів станом на 29.10.2016 р могла становити 806544,7 (вісімсот шість тисяч пятсот сорок чотири) грн. 70 коп.

- Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля НОМЕР_8 виходячи із наданих експерту матеріалів станом на 30.08.2018 р могла становити 1000274,9 (один мільйон двісті сімдесят чотири) грн. 90 коп. - Оскільки встановити ринкову вартість автомобіля НОМЕР_7 станом на 29.10.2016р в ході проведення даної експертизи експертним шляхом не представлялося можливим із причин викладених у пункті 1 даного висновку, встановити вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля НОМЕР_7 експертним шляхом не представлялося можливим.

- Питання Який відсоток матеріального збитку автомобіля НОМЕР_9, по відношенню до його ринкової вартості із врахуванням зносу? - виходить за межі компетенції експерта автотоварознавця.

Враховуючи, що даний висновок містить припущення щодо вартості відновлюваного ремонту, суд не бере його до уваги.

Судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством Українська акціонерна страхова компанія "Аска" (позивач) на виконання своїх зобов'язань за договором страхування, на підставі заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування, виплатив страхове відшкодування на загальну суму 881775,97грн., що підтверджують платіжні доручення № 16707 від 06.12.2016, № 16691 від 05.12.2016, № 17074 від 08.12.2016, № 17038 від 07.12.2016, № 17131 від 12.12.2016, № 17108. від 09.12.2016, № 16349 від 22.11.2016, № 16365 від 23.11.2016, № 16522 від 30.11.2016, № 16459 від 28.11.2016, № 16605 від 01.12.2016, № 16658 від 02.12.2016, № 16493 від 29.11.2016р.

Розмір матеріального збитку встановлено згідно до Звіту №15/11/16 від 18.11.2016року про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ, Mercedes-Benz С -300 державний номерний знак НОМЕР_2 розмір матеріального збитку становить 958630,61 грн.

Враховуючи п.4.3 Договору № 3357515 від 15.03.2016 пошкодження транспортного засобу вважається повною конструктивною загибеллю, залишкова вартість пошкодженого майна становить 326880,00грн.

Приватне підприємство "Прикарпатський експрес" позовні вимоги не визнало, посилаючись на те, що воно не є особою, відповідальною за страховий випадок та спричинення шкоди, оскільки водій ОСОБА_8 самовільно розпорядився транспортним засобом та використав його не у зв'язку з виконанням трудових обов'язків, а в особистих цілях.

Як встановлено, ОСОБА_8 на момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем та виконував трудові обов'язки, а тому саме відповідач повинен відшкодувати шкоду, завдану його працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

ДТП відбулася 29.10.2016 о 17:15, водночас враховуючи правила внутрішнього трудового розпорядку відповідача, робота в підприємстві, а саме час почату роботи для водіїв, які не залучені до виконання маршрутів та для інших категорій працівників встановлюються з 09 год. 00 хв., до 18-00.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про страхування" передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим випадком згідно з статтею 8 Закону України "Про страхування" є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 Закону України "Про страхування" до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування.

Статтею 9 Закону України "Про страхування", зокрема, передбачено, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За частиною першою статті 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

Згідно із статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто ДТП, внаслідок якої відбулося пошкодження майна, із володінням та користуванням яким пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом майнового страхування за укладеним із страховиком договором.

За таких обставин у момент виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до ПП "Прикарпатський експрес".

За змістом частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі (стаття 1192 Цивільного кодексу України). Розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За приписами частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, а на підставі статті 1172 Цивільного кодексу України саме юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, заподіяну її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну особу або громадянина, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного відання або з інших підстав (договір оренди, довіреність тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин із володільцем цього джерела.

Покласти відповідальність на особу, яка заподіяла шкоду внаслідок користування джерелом підвищеної небезпеки підприємства, з яким перебувала у трудових відносинах на підставі трудового договору (договору підряду), можливо лише в тому разі, якщо буде доведено, що ця особа заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя та четверта статті 1187 Цивільного кодексу України).

Суд встановили, що ПП "Прикарпратський експрес" не спростувало той факт, що його працівник ОСОБА_9 є винним у ДТП та завдав майнової шкоди страхувальнику позивача, у зв"язку з чим дійшов висновку, що саме ПП "Прикарпатський експрес" є особою, відповідальною за заподіяну шкоду, як роботодавець ОСОБА_10 та як власник джерела підвищеної небезпеки, яка була виплачена позивачем за умовами договору добровільного страхування транспортного засобу.

Посилання відповідача на те, що ОСОБА_11 під час ДТП не виконував свої трудові та службові обов'язки не приймається судом , оскільки підприємством не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про проведення службового розслідування за фактом заволодіння ОСОБА_12 службовим автомобілем, притягнення ОСОБА_10 до дисциплінарної чи іншої відповідальності за самовільне, за доводами відповідача, використання транспортного засобу, порушення питання про відшкодування ОСОБА_13 матеріальної шкоди, заподіяної ДТП тощо.

На користь таких висновків свідчить і те, що згідно з підпунктом 5 пункту 15 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1232, який визначає процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах обставинами, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов'язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, є, зокрема, проїзд на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підприємству, або іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем відповідно до укладеного договору.

Транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_10 під керуванням ОСОБА_14 сталася 29.10.2016 о 17-15, даний автомобіль орендований Приватним підприємством "Прикарпатський експрес", доказів того, що цей день для ОСОБА_14 був неробочим, і виїзд на автомобілі не пов"язаний з виконанням останнім трудових обов"язків , відповідачем не надано.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи нормативну та доказову обґрунтованість обставин настання 29.10.2016 ДТП саме у зв'язку з виконанням працівником відповідача трудових обов'язків, наявність яких породжує для відповідача, як роботодавця, передбачені ст. 1172 ЦК України правові наслідки, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 782285,97 грн відшкодування.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, відповідно ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 979, 993, 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст. ст. 16, 27 Закону України "Про страхування", суд

вирішив

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "Аска" до Приватного підприємства "Прикарпатський експрес" про стягнення 782285,97грн. шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.

Стягнути з "Приватного підприємства "Прикарпатський експрес" вул.І.Майданського, 12, м.Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область ( код ЄДРПОУ 35901313) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "Аска", м.Запоріжжя вул.Перемоги, 97-а ( код ЄДРПОУ 13490997) - 782 285,97грн. заборгованості та 11 734,24грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13.11.18

Суддя Шкіндер П. А.