Рішення

від 13.11.2018 по справі 906/808/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2018 р. м. Житомир Справа № 906/808/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання: Гекалюк О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю №14 від 18.10.2018р,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віктрейдинг" (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Київєврокредит Буд" (м.Коростень, Житомирська область)

про стягнення 175409,26грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віктрейдинг" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Київєврокредит Буд" про стягнення 175409,26грн з яких: 142843,76грн основного боргу, 24378,50грн інфляційних втрат, 8187,00грн 3% річних та судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 24.09.2018р прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23.10.2018р.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.10.2018р було відкладено розгляд справи по суті на 13.11.2018р.

07.11.2018р на адресу господарського суду від позивача надійшло клопотання №17 від 07.11.2018р з доданими документами: копією рахунку №ВІК00000145 від 02.02.2017р та оригіналами виписок по рахунку позивача.

На адресу господарського суду Житомирської області 08.11.2018р повернулась не врученою копія ухвали від 23.10.2018р, яка направлялась Господарським судом Житомирської області рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адресу відповідача, з відміткою відділення зв'язку "за закінченням встановленого строку зберігання".

Представник позивача в судовому засіданні 13.11.2018р позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити.

Відповідач своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався.

13.11.2018р через канцелярію суду від представника відповідача ОСОБА_2 надійшла заява від 13.11.2018р про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю у іншому судовому засіданні у справі №906/696/18 та з метою надання можливості добровільно врегулювати спір.

Представник позивача категорично заперечив проти задоволення поданої представником відповідача заяви від 13.11.2018р про відкладення розгляду справи. Зазначив, що між відповідачем та адвокатським бюро "ОСОБА_2 та Партнери" було укладено договір про надання правничої допомоги ще 24.10.2018р, а тому відповідач міг завчасно направити на адресу суду свої заперечення проти заявленого позову. Також, зазначив, що інтереси ТОВ "БК Київєврокредит Буд" міг представляти директор товариства, оскільки дана справа не є складною. Вказав, що з матеріалами даної справи знайомився інший представник за довіреністю, виданою ТОВ "БК Київєврокредит Буд", тобто окрім адвоката ОСОБА_2, відповідач міг направити в дане судове засідання іншого представника. Крім того зазначив, що у заяві ОСОБА_2 від 13.11.2018р про відкладення розгляду справи вказано, що вона бере участь як представник в розгляді справи №906/696/18, яка також розглядається в Господарському суді Житомирської області, а тому даний представник могла просити суд оголосити перерву на нетривалий час у даній справі та бути присутньою при розгляді даної справи по суті. Щодо переговорів між сторонами стосовно мирного врегулювання даного спору, представник позивача вказав, що відповідач до позивача з такою пропозицією не звертався і питання щодо мирного врегулювання спору не виникало. Враховуючи вищезазначене представник позивача просив суд відмовити в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 від 13.11.2018р про відкладення розгляду справи та здійснювати розгляд справи по суті за відсутності представника відповідача.

Судом розглянуто заяву представника відповідача від 13.11.2018р про відкладення розгляду справи та відхилено з огляду на таке.

Метою судового представництва є необхідність забезпечення реалізації процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі. Про призначення справи до розгляду відповідач був повідомлений завчасно, тобто, мав час та можливість і для вибору представника своїх інтересів під час розгляду справи, і для реалізації своїх прав як відповідача по справі, зокрема, для ознайомлення з матеріалами справи, подачі доказів тощо.

Суд зауважує, що відповідач мав можливість здійснити повний та професійний судовий захист своїх інтересів не лише направивши представника - адвоката ОСОБА_2 в засідання суду для надання усних пояснень, а й підготувавши письмові пояснення по суті господарського спору та надавши (за наявності) відповідні письмові докази у спростування позовних вимог ТОВ "Віктрейдинг" про стягнення 175409,26грн.

Крім того, з доданої до заяви про відкладення розгляду справи копії договору вбачається, що договір №40 про надання правничої допомоги від 24.10.2018р укладено між відповідачем та Адвокатським Бюро "ОСОБА_2 та Партнери" на представництво інтересів відповідача по справі №906/647/18, а не у даній справі - №906/808/18.

Судом також враховується, що розгляд даної справи вже відкладався господарським судом, зважаючи на неявку відповідача та заявлене ним клопотання від 22.10.2018р про відкладення розгляду справи.

При цьому, суд також враховує, що відповідач не був позбавлений права направити в дане судове засідання ОСОБА_3, яка є представником відповідача відповідно до наявної в матеріалах справи довіреності від 09.10.2018р, або ж з'явитись безпосередньо керівнику товариства.

Відсутність представника відповідача, відповідно до ст.216 ГПК України, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість розгляду справи у відповідному судовому засіданні і, у даному випадку, таких обставин судом не встановлено. До того ж, ухвалою суду від 23.10.2018р явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Щодо посилань у заяві представника відповідача про можливість врегулювання спору у добровільному порядку, суд враховує, що для укладення мирової угоди необхідна згода обох сторін. Однак, присутній в судовому засіданні представник позивача заперечив той факт, що між сторонами ведуться переговори щодо укладення мирової угоди.

Принагідно суд роз'яснює, що відповідно до ст.330 ГПК України, мирова угода може бути укладена сторонами і в процесі виконання рішення.

За наведених обставин, заява представника відповідача від 13.11.2018р про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідачу було відомо про дату, час та місце розгляду справи, проте, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався; зважаючи на те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалася, господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 04.12.2014р між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віктрейдинг" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Київєврокредит Буд" (покупець/відповідач) укладено договір постачання товарів ВІК №5/14 (далі - договір) (а.с.13-15).

Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.1.1 договору, постачальник зобов'язується впродовж дії цього договору передавати у власність покупцю товари асортименті (надалі - товар), кількості та за ціною зазначеними в рахунках-фактурах постачальника, а покупець зобов'язується приймати та своєчасно здійснювати оплату отриманого товару на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору, асортимент, ціна та кількість товару узгоджується сторонами при складанні заявки і зазначається у рахунка - фактурах та видаткових накладних постачальника.

Загальна сума цього договору складається з вартості товару, що буде поставлений впродовж строку дії даного договору (пункт 1.3 договору).

Згідно п.3.2 договору, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару узгоджуються сторонами при його замовлені та зазначається у видаткових накладних постачальника та його рахунках - фактурах.

Оплата отриманого товару проводиться покупцем впродовж чотирнадцяти днів (я) з дати вказаної у видатковій накладній постачальника (пункт 3.3 договору).

Відповідно до п.5.1 договору, право власності на товар та усі ризики, щодо нього, переходять від постачальника до покупця у момент передачі товару та підписання сторонами (уповноваженими особами) товарних накладних.

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2018 року. Якщо за 15 календарних днів до закінчення строку даного договору від однієї із сторін не надійде письмове повідомлення про його розірвання, то договір вважаться автоматично продовженим на кожен наступний календарний рік на тих же умовах (пункт 8.3 договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками товариств.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору постачання товарів ВІК №5/14від 04.12.2014р, позивачем було виставлено рахунок на оплату №ВІК00000145 від 02.02.2017р на загальну суму 155030,00грн з ПДВ (а.с.21).

В подальшому, на виконання умов договору постачання товарів ВІК №5/14 від 04.12.2014р, позивачем було поставлено відповідачу товар - Теплоізоляцію Роклайт 1200*600*100мм на загальну суму - 265143,21грн, зокрема:

- за видатковою накладною №ВІК00123 від 03.02.2017р поставлено товар на суму 155030,00грн з ПДВ;

- за видатковою накладною №ВІК00135 від 06.02.2017р поставлено товар на суму 43743,60грн з ПДВ;

- за видатковою накладною №ВІК00295 від 06.03.2017р було поставлено товар на суму 66369,61грн з ПДВ (а.с.16-17,19).

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем частково повернуто позивачу товар за накладними на повернення від покупця №ВІК00000006 від 15.05.2017р на суму 34693,20грн та №ВІК00000007 від 15.05.2017р на суму 47598,41грн (а.с.18,20). Загальна сума повернутого товару становить 82291,61грн.

Як пояснив представник позивача під час судового засідання 13.11.2018р за накладною на повернення товару №ВІК00000006 від 15.05.2017р на суму 34693,20грн, відповідач повернув частину товару, яка поставлялась за видатковою накладною №ВІК00135 від 06.02.2017р, у зв'язку з чим за вказаною накладною залишилась непогашеною заборгованість в сумі 9050,40грн (43743,60-34693,20); за накладною на повернення товару №ВІК00000007 від 15.05.2017р на суму 47598,41грн, відповідач повернув частину товару, яка поставлялась за видатковою накладною №ВІК00295 від 06.03.2017р, у зв'язку з чим за вказаною накладною залишилась непогашеною заборгованість в сумі 18771,20грн (66369,61 - 47598,41).

З наданих позивачем документів також вбачається, що відповідачем частково проведено оплату товару на загальну суму 40000,00грн, зокрема ним було сплачено позивачу: 27.11.2017р - 15000,00грн, 11.12.2017р - 15000,00грн, 29.03.2018р - 5000,00грн, а також 24.05.2018р - 5000,00грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку позивача, в призначенні яких вказано: "за теплоізоляцію згідно рах.145 від 02.02.2017р".

Представник позивача в судових засіданнях пояснив, що проведені оплати відповідачем в загальній сумі 40000,00грн були зараховані в рахунок погашення заборгованості за видатковою накладною №ВІК00123 від 03.02.2017р; борг по вказаній накладній становить 115030,00грн. При цьому, представник позивача зазначив, що при підрахунку суми заборгованості ним допущено помилку в сумі боргу і фактично заборгованість становить 142851,60грн (265143,21 - 40000,00 - 82291,61), але позивач позовні вимоги не змінює і просить стягнути суму боргу яка зазначена у позові, а саме 142843,76грн.

Отже, враховуючи здійснену позивачем поставку товару на загальну суму 265143,21грн, повернення відповідачем частини товару позивачу на суму 82291,61грн, а також здійснені відповідачем проплати на загальну суму 40000,00грн, неоплаченим станом на час звернення з позовом у даній справі, залишився товар за вищевказаними накладними на суму 142851,60грн, отриманий відповідачем на виконання договору постачання товарів ВІК №5/14від 04.12.2014р.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до пункту 3.3 договору, оплата отриманого товару проводиться покупцем впродовж чотирнадцяти днів (я) з дати вказаної у видатковій накладній постачальника.

Згідно з ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, згідно погоджених сторонами строків проведення розрахунків, за отриманий товар відповідач зобов'язаний був провести оплату отриманого від позивача товару в такі строки:

- за видатковою накладною №ВІК00123 від 03.02.2017р - в строк до 17.02.2017р включно;

- за видатковою накладною №ВІК00135 від 06.02.2017р в строк до 20.02.2017р включно;

- за видатковою накладною №ВІК00295 від 06.03.2017р в строк до 20.03.2017р включно.

Проте, у зазначений строк відповідачем оплата в повному обсязі проведена не була. Непогашеною залишилась заборгованість відповідача в сумі 142851,60грн (265143,21 - 82291,61 - 40000,00 = 142851,60грн).

Відповідно до ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на те, що, як встановлено судом, непогашеною є заборгованість відповідача перед позивачем за вказаними вище накладними в сумі 142851,60грн, однак позивачем заявлено до стягнення з відповідача меншу суму заборгованості, а саме 142843,76грн, тому суд розглядає позовні вимоги в межах визначених позивачем позовних вимог щодо основного боргу - в сумі 142843,76грн.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На час розгляду справи, відповідач зобов'язання щодо проведення у повному обсязі розрахунків з позивачем за отриманий товар у встановлений строк не виконав, заборгованість в сумі 142843,76грн не погасив.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 142843,76грн основного боргу є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 8187,00грн 3% річних та 24378,50грн інфляційних втрат.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд враховує таке.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наведеної норми, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 24378,50грн, а також 3% річних у сумі 8187,00грн (розрахунки а.с.8-9).

Здійснивши перевірку проведених позивачем нарахувань 3% річних та інфляційних суд встановив, що позивачем невірно визначено строк оплати товару, оскільки по кожній видатковій накладній позивач починав обраховувати строк оплати товару включаючи день його поставки, тоді як відповідно до положень ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, з огляду на наведене та погоджені в п.3.3 договору №ВІК-5/14 від 04.12.2014р умови оплати, прострочка оплати товару починається:

- за товар, поставлений за видатковою накладною №ВІК00123 від 03.02.2017р - з 18.02.2017р;

- за товар, поставлений за видатковою накладною №ВІК00135 від 06.02.2017р - з 21.02.2017р;

- за товар, поставлений за видатковою накладною №ВІК00295 від 06.03.2017р - з 21.03.2017р.

Відповідно, з урахуванням викладеного, здійснивши перевірку проведених позивачем нарахувань 3% річних, суд встановив, що правомірним є нарахування 3% річних в сумі 8165,22грн, а саме:

1) за видатковою накладною №ВІК00123 від 03.02.2017р:

- на суму боргу 155030,00грн у період з 18.02.2017р по 26.11.2017р у розмірі 3593,30грн;

- на суму боргу 140030,00грн у період з 28.11.2017р по 10.12.2017р у розмірі 149,62грн;

- на суму боргу 125030,00грн у період з 12.12.2017р по 28.03.2018р у розмірі 1099,58грн;

- на суму боргу 120030,00грн у період з 30.03.2018р по 23.05.2018р у розмірі 542,60грн;

- на суму боргу 115030,00грн у період з 25.05.2018р по 14.09.2018р у розмірі 1068,36грн, що разом складає 6453,46грн;

2) за видатковою накладною №ВІК00135 від 06.02.2017р:

- на суму боргу 43743,60грн у період з 21.02.2017р по 14.05.2017р у розмірі 298,42грн;

- на суму боргу 9047,09грн у період з 16.05.2017р по 14.09.2018р у розмірі 362,13грн, що разом складає 660,55грн;

3) за видатковою накладною №ВІК00295 від 06.03.2017р:

- на суму боргу 66369,61грн у період з 21.03.2017р по 14.05.2017р у розмірі 300,03грн;

- на суму боргу 18766,67рн у період з 16.05.2017р по 14.09.2018р у розмірі 751,18грн, що разом складає 1051,21грн.

Отже, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 8165,22грн (6453,46грн+660,55грн+1051,21грн). В частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 21,78грн (8187,00грн - 8165,22грн = 21,78грн) вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.

Щодо нарахувань інфляційних втрат суд, перевіривши здійснені позивачем нарахування, з огляду на встановлені вище обставини щодо сплачених відповідачем сум, здійснених позивачем зарахувань часткового повернутого відповідачем товару, встановив правильність їх здійснення. Проте, при підсумковому підрахунку сум інфляційних втрат, нарахованих за кожен період, позивач допустив арифметичну помилку, внаслідок якої невірно підрахував загальну суму інфляційних. Судом здійснено підрахунок інфляційних втрат та визначено, що обґрунтованою за визначені позивачем періоди є нарахування інфляційних в сумі 24378,12грн.

Отже, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 24378,12грн (19623,64грн + 2149,12грн + 2605,36грн). В частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 0,38грн (24378,50грн - 24378,12грн = 0,38грн) вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 142843,76грн основного боргу, 8165,22грн 3% річних, 24378,12грн інфляційних втрат є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні позову в частині стягнення 21,78грн 3% річних та 0,38грн інфляційних втрат суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Київєврокредит Буд" (11500, Житомирська область, м.Коростень, вул.Шолом-Алейхема, буд.62; ідентифікаційний код 35905517)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віктрейдинг" (10003, Житомирська область, м.Житомир, вул.Покровська, буд.54; ідентифікаційний код 39460635):

- 142843,76грн основного боргу,

- 8165,22грн 3% річних,

- 24378,12грн інфляційних втрат,

- 2630,81грн судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 15.11.18

Суддя Кравець С.Г.

Друк. :

1 - до справи,

2,3 - сторонам (рек. з пов.).