Рішення

від 27.09.2018 по справі 826/10855/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 вересня 2018 року № 826/10855/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М. при секретарі судового засідання Артеменко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за участі представників сторін:

від позивача - Борисов О.В.;

від відповідача - Кравченко Є.В.;

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЮТА ЛТД" доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень На підставі ч.1 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 вересня 2018 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч.3 ст.243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТА ЛТД" (далі - позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001951402, №0001961402 від 25.04.2016 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.08.2016 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.08.2016 року суддею Абловим Є.В. відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду на 11.10.2016 року.

Відповідно до Розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017 року №5162 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ" та згідно з п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року №30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02.04.2015 року №25), адміністративну справу №826/10855/16 повторно розподілено на суддю Власенкову О.О.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2017 року суддею Власенковою О.О. справу №826/10855/16 прийнято до свого провадження та призначено справу до судового розгляду на 28.03.2018 року.

Відповідно до Розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2018 року №919 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ" та згідно з п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року №30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02.04.2015 року №25), адміністративну справу №826/10855/16 повторно розподілено на суддю Клименчук Н.М.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2018 року суддею Клименчук Н.М. справу №826/10855/16 прийнято до свого провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 07.04.2016 року №145/26-15-14-02-03-14/21492026 є безпідставними та необґрунтованими, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримано у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи. Додатково пояснив, що, що перевірка проведена правомірно, виявлені перевіркою порушення податкового законодавства встановлені вірно, з урахуванням усіх обставин, податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку із чим, підстави для задоволення позову відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТА ЛТД" зареєстровано 06.07.1993 року Головним управлінням юстиції у місті Києві за №10741200000003912 за адресою: 04107, м. Київ, вул. Лукянівська,1-А. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 07.07.1993 року за №819.

ТОВ "ЮТА ЛТД" є юридичною особою, як платник податків перебуває на обліку у ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, видами діяльності товариства є: Код КВЕД 22.21 Виробництво плит, листів, труб і профілів з пластмаси; Код КВЕД 22.59 виробництво інших виробів із пластмас; Код КВЕД 33.19 ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування; Код КВЕД 33.20 установлення та монтаж машин і устаткування; Код КВЕД 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель; 42.21 будівництво трубопроводів; Код КВЕД (основний) 43.22 монтаж водопровідних мереж; Код КВЕД 43.29 інші будівельно-монтажні роботи.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі направлень від 25.02.2016 року №226/26-15-14-06-04, №830/26-15-13-04-06, №177/26-15-14-02-03, №175/26-15-14-02-03, №176/26-15-14-02-03, №488/26-15-13-03-03 виданих ГУ ДФС у м. Києві, відповідно до ст.ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України, наказу ГУ ДФС у м. Києві від 08.02.2016 року №449 та відповідно до плану - графіка ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "ЮТА ЛТД" (код ЄДРПОУ 21492026) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки складено акт №145/26-15-14-02-03-14/21492026 від 07.04.2016 року, в якому зафіксовано встановлені під час перевірки порушення позивача, а саме:

- п.п. 14.1.231, п.п.14.1.27 пункту 14.1 статті 14, п.138.4. ст.138 Податкового кодексу України ТОВ "ЮТА ЛТД" завищення від'ємного значення об'єкта з податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 на загальну суму 3 143 771 грн., у тому числі за 2014 рік, у сумі 3 143 771 грн.

- п. 198.3, п. 198.5, ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ "ЮТА ЛТД" в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 на загальну суму 628 754 грн., у тому числі за березень 2014 року у сумі 628 754 грн.

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнятті податкові повідомлення рішення:

- №0001961402 від 25.04.2016 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 3 143 771 грн.;

- №0001951402 від 25.04.2016 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 628 754 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 314 377 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач в порядку ст.56 Податкового кодексу України, подав скаргу від 12.05.2016 року №94 до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 24.05.2016 №11260/6/99-99-11-01-01-25 продовжено строк розгляду скарги до 10.07.2016 року включно.

За результатами розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 05.07.2016 року №14582/6/99-99-11-01-01-25, яким податкові повідомлення-рішення від 25.04.2016 року №000196140, №0001951402 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Вважаючи, що вказані рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених, на його думку, прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та7або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України зазначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються наданих бухгалтерського обліку.

Так, ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення: особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

За змістом п.135.2 ст.135, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат та отримання ним доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України (в чинній редакції на 24.10.2013 №657-VII, яка діяла по 31.12.2014 включно), дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отриманої в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів.

Згідно п.138.6 ст.136 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених; згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.4 ст.138 Податкового кодексу України до витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.10 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що до складу інших витрат включаються, зокрема, адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством; витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інші операційні витрати.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу.

Так, пунктом 188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, виїзного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), виключаючи податок на додану вартість, який зараховується до ціни товарів (послуг), згідно законам України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України визначено, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.5 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до ст.196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п 196.1.7 п. 196.1 ст.196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до ст.197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п 197.1.28 п.197.1 ст.197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до склад невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення з податку на прибуток стали висновки контролюючого органу про продаж продукції нижче собівартості не є господарською діяльністю, тому позивачем завищено витрати на суму збитків.

Однак, зазначений вище підхід посадових осіб податкового органу в застосуванні положень Податкового кодексу України є хибним, з огляду на наступне.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 25.04.2016 року №0001961402, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 3 143 771 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ЮТА ЛТД" з метою провадження виробничої діяльності у 2008 році створило відособлений підрозділ, Алуштинську філію (далі - АФ ТОВ "ЮТА ЛТД"), основними видами діяльності якої є виробництво засобів для краплинного зрошення для сільського господарства. Виробництво здійснювалось на орендованих приміщеннях за адресою: АР Крим, м. Алушта, селище Виноградний, 5 км Ялтинське шосе, буд. 3. За цією ж адресою знаходяться і орендовані складські приміщення товариства.

На підтвердження використання у своїй діяльності офісних та складських приміщень позивачем надано копії договорів оренди укладених з ТОВ "Аквавіта" від 29.07.2010 року №1-АФ разом з договорами про внесення змін та доповнень до нього з актами прийому -передачі, від 01.12.2011 року №2-АФ разом з договорами про внесення змін та доповнень до нього з актами прийому -передачі, від 01.06.2009 року №2-ОР разом з договорами про внесення змін та доповнень до нього з актами прийому -передачі, від 01.10.2008 року №08-ОР разом з договорами про внесення змін та доповнень до нього з актами прийому -передачі.

Позивач на підтвердження своїх позовних вимог надав до суду копії договорів: Договір від 11.03.2018 року №14/ОБ-14, Договори від 14.03.2014 року №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7 про внесення змін і доповнень до Договору №14/ОБ-14 від 11.03.2014 року, Договір від 26.03.2014 року №8 про внесення змін і доповнень до Договору №14/ОБ-14 від 11.03.2014 року, Договір від 31.03.2014 року №9, №10 про внесення змін і доповнень до Договору №14/ОБ-14 від 11.03.2014 року, Договір від 07.04.2014 року №11 про внесення змін і доповнень до Договору №14/ОБ-14 від 11.03.2014 року, Договір від 14.04.2014 року №12 про внесення змін і доповнень до Договору №14/ОБ-14 від 11.03.2014 року, Договір від 18.04.2014 року №13 про внесення змін і доповнень до Договору №14/ОБ-14 від 11.03.2014 року, Договір від 21.04.2014 року №14 про внесення змін і доповнень до Договору №14/ОБ-14 від 11.03.2014 року, Договір від 29.04.2014 року №15 про внесення змін і доповнень до Договору №14/ОБ-14 від 11.03.2014 року, Договір від 30.04.2014 року №16 про внесення змін і доповнень до Договору №14/ОБ-14 від 11.03.2014 року, Договір від 30.04.2014 року №17 про внесення змін і доповнень до Договору №14/ОБ-14 від 11.03.2014 року, Договір від 30.05.2014 року №18 про внесення змін і доповнень до Договору №14/ОБ-14 від 11.03.2014 року, Договір від 29.08.2014 року №19 про внесення змін і доповнень до Договору №14/ОБ-14 від 11.03.2014 року.

В перевіряємий період між ТОВ "ЮТА ЛТД" (продавець) укладено договір №14/ОБ-14 від 11.03.2014 року з ТОВ "Аквавіта" (покупець).

Відповідно до умов договору продавець продає покупцю товари (сировина, комплектуючі для системи краплинного зрошення, інше) та основні засоби (виробничі лінії, інструменти, інше).

Згідно умов даного договору "купля -продажа Товара по настоящему договору может осуществляться частями. Ассортимент, количество, стоимость каждой части Товара будут оговариваться Сторонами отдельно путем подписания дополнительных соглашений к настоящему Договору, которые будут являться неотъемлемой частью настоящего Договора.

Продавец гарантирует, что Товар, поставляемый по настоящему договору соответствует всем техническим нормам, стандартам и правилам, установленным для Товара данного вида.

Товар по количеству принимается на складе Покупателя в момент передачи его Продавцом по накладной - в АР Крым, г. Алушта с. Виноградное, 5-й км Ялтинского шоссе.

Риск случайной гибели Товара и право собственности на Товар переходят от Продавца к Покупателю в момент передачи Товара Покупателю по накладной.

Общая стоимость настоящего Договора составляет 8 368 689,03 грн.

Покупатель производит оплату общей стоимости Товара в гривнях в сумме 8 368 689,03 грн. в срок до 13 марта 2014 года.

Настоящий договор допускает осуществление оплаты другими формами расчета".

В подальшому відповідно до угоди про залік зустрічних однорідних вимог №1 від 31.03.2014 року між позивачем, АФ ТОВ "ЮТА ЛТД" та ТОВ "Аквавіта" заборгованість по поставленим товарам погашена.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючий орган вказує, що відповідно до даних бухгалтерського обліку по рахунку 28 "Товари" позивачем реалізовано товари нижче собівартості.

Позивачем надано копії первинних документів, а саме: видаткові накладні від 14.03.2014 року №155 на загальну суму 311 440,07 грн. у тому числі ПДВ, №156 на загальну суму 1 004 467,18 грн., у тому числі ПДВ, №159 на загальну суму 989 330,96 грн. у тому числі ПДВ, №160 на загальну суму 669 048,94 грн. у тому числі ПДВ, №161 на загальну суму 558 970,21 грн. у тому числі ПДВ, №162 на загальну суму 1 973 156,92 грн. у тому числі ПДВ, №163 на загальну суму 2 981 582,51 грн. у тому числі ПДВ, видаткові накладні від 31.03.2014 №165, від 30.04.2014 №246, від 30.05.2018 №283, від 01.09.2014 №27, №28, №29, №30, №31, №34, №35, №36, №37, №38. №39, №40 та надано копії довіреностей.

Також в матеріалах справи наявні копії Угоди №1 про залік зустрічних однорідних вимог від 31.03.2014 року та Акт №1 про залік зустрічних однорідних вимог від 31.03.2014 року, Угоди №2 про залік зустрічних однорідних вимог від 30.04.2014 року та Акт №2 про залік зустрічних однорідних вимог від 30.04.2014 року.

Суд вважає за необхідне зазначити, що продаж продукції ТОВ "ЮТА ЛТД" нижче собівартості викликаний об'єктивними причинами. Виходячи зі складної політичної ситуації в Автономній Республіці Крим, пов'язаної з анексією, засновниками ТОВ "ЮТА ЛТД" прийняте рішення про здійснення вивезення з території АР Крим на материкову частину України товарно-матеріальних цінностей, що є власністю ТОВ "ЮТА ЛТД" та Алуштинської філії ТОВ "ЮТА ЛТД". Товарно-матеріальні цінності, вивезення яких є неможливе або недоцільне, за рішенням засновників підприємства підлягали реалізації на території АР Крим.

Оскільки виконання зобов'язань за укладеними договорами Алуштинською філією в 1 кварталі 2014 року в умовах надзвичайно складних обставин вироблено, передано ТОВ "ЮТА ЛТД" і вивезено на материкову частину України для подальшої реалізації готової продукції собівартістю 8 910 127,50 грн., в тому числі в березні 2014 року - на 6 166 568,70 грн. Вартість реалізації цієї продукції в 1 кварталі 2014 року склала 13 750 372,85 грн. без ПЛВ (15 297 294,15 грн. з врахуванням ПДВ), в тому числі в березні 2014 року - 9 768 876,98 грн. без ПДВ (11 246 274,95 грн. з врахуванням ПДВ).

Таким чином, валовий прибуток від реалізації готової продукції, виробленої -Алуштинською філією, у 1 кварталі 2014 року склав 4 840 245,35 грн., в тому числу в березні 2014 року - 3 602 308,28 грн.

У зв'язку з необхідністю виконання зобов'язань ТОВ "ЮТА ЛТД' перед покупцями: згідно угодам на поставку обладнання, за якими отримана попередня оплата, ТОВ "ЮТА ЛТД" здійснила вивезення товарів на материкову частину України у березні-квітні 2014 років за собівартістю - на 3 951 324,74 грн. Вартість реалізації цих запасів склала - 120 046,73 грн. без ПДВ (4 944 056,08 грн. з врахуванням ПДВ).

Відповідно до рішення засновників №91 від 11.03.2014 залишки запасів на складах ТОВ "ЮТА ЛТД" та Алуштинської філії ТОВ "ЮТА ЛТД" - сировина і матеріали для виробництва, комплектуючі до систем краплинного зрошення та інші запаси господарського призначення, реалізовані ТОВ "Аквавіта", АР Крим за ціною можливої реалізації відповідно до договорів. Форми розрахунків за даними операціями проводяться за домовленістю сторін.

Також за рішенням засновників, залишки запасів на складі Алуштинської філії ТОВ "ЮТА ЛТД"- сировина і матеріали для виробництва, напівфабрикати, відходи поліетилену, комплектуючі до систем краплинного зрошення та інші запаси господарського призначення реалізовані ТОВ "Аквавіта" за Договором №3 від 11.03.2014 від 11.03.2014 року за ціною можливої реалізації.

За таких обставин, суд вважає, що діяльність позивача спрямована на отримання прибутку. Господарські операції з продажу запасів зі складів ТОВ "ЮТА ЛТД" в АР Крим за ціною нижчою за придбання на 1 659 100,77 грн. та зі складу Алуштинської філії ТОВ "ЮТА ЛТД" за ціною нижчою за собівартість на 1 484 670,08 грн., в результаті чого підприємство отримало консолідований збиток в сумі 3 143 770,85 грн., є виключно винятковою мірою, економічно обґрунтованою тим, що в умовах близьких до військового стану в АР Крим, можливість взагалі втратити всі товарно-матеріальні цінності, одночасно з тим, що на балансі позивача могла залишитись кредиторська заборгованість перед підприємством, яке залишалось на анексованій території.

Суд зауважує, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною першою статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Згідно статті 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Таким чином, підприємство самостійно вирішує як вести свою господарську діяльність, який товар, в який період, по яких цінах та кому реалізовувати, щоб не довелося нести значні витрати на його зберігання.

При цьому, неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції жодним чином не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

З аналізу норм чинного законодавства, які регулюють виникнення у платника податків права на податковий кредит вбачається, що підставою виникнення у платника такого права є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Беззаперечно мета отримання доходу, як одна з основних ознак господарської діяльності, кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності.

Стосовно наявності в діях ТОВ "ЮТА ЛТД" економічної причини (ділової мети) слід наголосити на тому, що враховуючи специфіку та умови господарської діяльності товариства, ряд факторів здійснення продажу продукції та закупівлі необхідних ресурсів в об'єктивно визначений час є необхідною умовою для можливості здійснення підприємством господарської діяльності в подальшому.

За вказаних обставин, суд вважає, що зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 143 771 грн. здійснено відповідачем неправомірно, що є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2016 року № 0001961402.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0001951402 від 25.04.2016 року позивачу донарахований податок на додану вартість у сумі 628 754 грн. та фінансові (штрафні) санкції у сумі 314 377 грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем не нараховано податкові зобов'язання з ПДВ у операціях, що не є господарською діяльністю.

Суд звертає увагу, як зазначалося раніше господарська операція, спрямована на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об'єктивним процесом здійснення господарської діяльності.

Водночас, правове регулювання даних правовідносин на рівні норм Податкового кодексу України має інший характер.

Так, відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Визначення контрольованої операції наведене в п.п.39.2.1 п.39.2 ст.39 Податкового кодексу України.

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості по даним бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

За таких обставин, у перевіряємому періоді Податковий кодекс України не містив норм, які б встановлювали взаємозв'язок визначення бази оподаткування ПДВ операцій з продажу товарів до звичайних цін на них, за винятком контрольованих операцій.

Відповідно, здійснюючи неконтрольовані операції, податкові зобов'язання платник визначає, виходячи з договірної ціни; звичайні ціни в таких випадках не застосовуються. Такі обмеження щодо визначення бази оподаткування не нижче ціни придбання або на рівні звичайних цін були встановлені в Податковому кодексі України вже в 2015 році.

Разом з тим, операції з продажу запасів за договорами, укладеними ТОВ "ЮТА ЛТД" і АФ ТОВ "ЮТА ЛТД" з ТОВ "Аквавіта" не підпадають під визначення контрольованих операцій, тому до них не застосовується законодавство про трансфертне ціноутворення, і відповідно до п.188.1. ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування цих операцій визначається виходячи з їх договірної вартості.

За вказаних обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення щодо донарахування ПДВ в сумі 628 754,00 грн. на суму збитків є неправомірним, оскільки не відповідає вимогам законодавства.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п.120, ECHR 2000, "Онерїлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 08.04.2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15.09.2009 року). Також, на державні органи покладено обовязок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що "принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії". З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТА ЛТД" задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0001951402, №0001961402 від 25 квітня 2016 року.

3. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТА ЛТД" судові витрати в розмірі 61 303,53 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Н.М. Клименчук