Постанова

від 15.11.2018 по справі 817/712/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 року

Київ

справа №817/712/17

адміністративне провадження №К/9901/51322/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.08.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017 за позовом Товарної біржи Західна Рівненська товарна біржа до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

Товарна біржа Західна Рівненська товарна біржа подала до суду позов, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Рівненській області від 13.05.2017 № 0002731401 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 86 138,10 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на вимоги пунктів 2.11, 2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, підпункту 170.9.2 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України, підпункту 9.10.2 пункту 9.10 статті 9 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб , пункт 2 Порядку складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 23.12.2010 № 996. Позивач зазначає, що позивач не допустив порушень норм з регулювання обігу готівки. Наголошує на тому, що фізична особа повинна подавати звіт про використання коштів, наданих під звіт, лише за наявності існування факту завершення виконання окремої цивільно-правової дії, на проведення якої були видані їй грошові кошти. Окрім того, відповідно до пункту 2.12 зазначеного Положення кошти, що отримані фізичною особою - довіреною особою підприємства з карткового рахунку із застосуванням корпоративної платіжної картки, не підлягають оприбуткуванню в касі підприємства. Контролюючий орган застосував до позивача штраф з порушенням визначеного у статті 250 Господарського кодексу України річного строку.

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 14.08.2017 адміністративний позов задовольнив повністю. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Рівненській області від 13.05.2017 № 0002731401 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 86 138,10 грн. Присудив на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 1600 грн.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.12.2017 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.08.2017 залишив без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що контролюючий орган застосував до позивача штраф з порушенням визначеного у статті 250 Господарського кодексу України річного строку.

Головне управління ДФС в Рівненській області подало до суду касаційної інстанції касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що дія частини першої статті 250 Господарського кодексу України станом на час виникнення спірних правовідносин не поширюються на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначено Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.05.2018 відкрив касаційне провадження, ухвалою від 05.11.2018 призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 06.11.2018.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що за податковим повідомленням-рішенням від 13.05.2017 № 0002731401 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 86 138,10 грн на підставі ст. 1 Указу Президента України Про застосування за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995 № 436/95 у зв'язку з висновками, вкладеними в акті позапланової виїзної перевірки від 27.04.2017 № 210/17-00-14-01-09/39299166 за період з 14.07.2014 по 10.04.2017, про порушення вимог пунктів 2.6, 2.11 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320.

Визнаючи протиправним та скасовуючи зазначене податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що позивач у вересні 2014 року та січні 2015 року не оприбуткував готівку в касі підприємства в загальній сумі 13 755,62 грн, а у жовтні, листопаді 2014 року та січні 2015 року - видав готівкові кошти під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів в загальній сумі 69440,00 грн. Водночас суди дійшли висновків про протиправність податкового повідомлення-рішення, мотивуючи такі висновки тим, що застосовані до позивача штрафні санкції є адміністративно-господарськими санкціями, які можуть бути застосовані у межах визначених у статті 250 Господарського кодексу України строків. Суди зазначили, що контролюючий орган застосував такі санкції поза межами річного строку, перебіг якого розпочався з дня вчинення порушень.

Суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 250 Господарського кодексу України до спірних правовідносин.

Між Верховною Радою України та Президентом України 08.06.1995 був прийнятий Конституційний Договір № 1к/95-ВР про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України.

Відповідно до частини другої статті 25 цього Конституційного Договору Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

Президент України видав Указ від 12.06.1995 № 436/95, яким врегулював питання відповідальності суб'єктів господарювання за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Податковий кодексу України визначає вичерпний перелік порушень, за які передбачено штрафні санкції, серед яких відсутнє таке порушення як не оприбуткування готівки в касі підприємства та видача готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів та відсутня відповідальність за це.

Водночас зазначене питання прямо врегульоване в Указі № 436/95.

Окрім того, незважаючи на зміни, які в подальшому вносились до Указу № 436/95, правове регулювання відповідальності за вказані порушення не змінилося.

Таким чином, відносини стосовно відповідальності суб'єктів господарювання за такі порушення як неоприбуткування готівки в касі підприємства та видача готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів не врегульовані Податковим кодексом України, прийнятим у часі пізніше, ніж видано Указ № 436/95. На час виникнення спірних відносин не було прийнято й будь-яких інших законів, сфера дії яких би охоплювала такі відносини. Тому, до суб'єктів господарювання за порушення норм з регулювання обігу готівки на час виникнення спірних правовідносин контролюючі органи вправі застосувати відповідальність, встановлену в Указі № 436/95.

Наведена вище позиція суду касаційної інстанції відповідає позиції, викладеній Верховним Судом України, зокрема в постанові від 02.04.2013 у справі № 21-77а13.

У частині першій статті 250 Господарського кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2011) було установлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2756-VI (набрав чинності з 01.01.2011) доповнено статтю 250 Господарського кодексу України частиною другою, згідно з якою зі сфери її дії виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначаються Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Таким чином, з 01.01.2011 санкції за порушення законів, які не є законами з питань оподаткування, не належать до адміністративно-господарських санкцій, застосування яких було б можливим лише в межах строків, встановлених статтею 250 зазначеного Кодексу, тобто не пізніше шести місяців з дня виявлення порушення і не пізніше року з дня його вчинення. Це саме стосується і санкцій, які передбачені Указом № 436/95.

Суди попередніх інстанцій порушили зазначену норму матеріального права, оскільки безпідставно поширили на спірні правовідносини частини першу статті 250 Господарського кодексу України і не застосували частину другу цієї статті, в результаті чого дійшли помилкових висновків про те, що контролюючий орган не мав право застосувати до суб'єкта господарювання, який допустив порушення норм з регулювання обігу готівки у період, що перевірявся, штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки після спливу одного року з дня вчинення порушення.

Окрім того, висновки судів попередніх інстанцій про допущення позивачем порушення норм з регулювання обігу готівки є необґрунтованими, оскільки суди не повно та не всебічно з'ясували обставини у справі, що мають значення для правильно вирішення справи, зокрема не дослідили акт перевірки, в якому викладено суть порушення, не з'ясували, які дії/бездіяльність вчинив позивач, в чому полягає таке порушення за висновками контролюючого органу.

Так, з акта перевірки вбачається, що контролюючий орган в обґрунтування висновку про порушення позивачем вимог пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, посилався на те, що згідно з банківською випискою підзвітна особа отримала з карткового рахунку Товарної біржи Західна Рівненська товарна біржа за карткою Compass (еквайринг) кошти, при цьому в касу підприємства в цей же день згідно з прибутково-касовим ордером повернула частину отриманих коштів, а решту коштів повернула в інший день на такий картковий рахунок, про що отримала банківський документ, без оприбуткування коштів в касу підприємства. Таким чином позивач, який проводить готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами, не оприбуткував готівку в сумі 13 755,62 в касі підприємства, оскільки не здійснив облік готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Окрім того, штрафні санкції в розмірі 25 % від виданої під звіт суми застосовані до позивача за порушення вимог пункту 2.11 глави 2 зазначеного Положення, що полягало у видачі під звіт готівкових коштів без повного звітування у встановленому порядку за раніше отримані під звіт кошти. Контролюючий орган виходив з того, що підзвітна особа отримала з карткового рахунку Товарної біржи Західна Рівненська товарна біржа за карткою Compass (еквайринг) кошти, в цей же день ця особа повернула зазначені кошти в касу підприємства відповідно до прибутково-касового ордера без складення відповідного авансового звіту.

Таким чином, судам слід з'ясувати, чи є вчинені позивачем дії неоприбуткуванням готівки в касі підприємства та видачею під звіт готівкових коштів без повного звітування у встановленому порядку за раніше отримані під звіт кошти, чи поширюються на такі операції вимоги пункту 2.6 зазначеного Положення щодо оприбуткування готівки в касі підприємства, з урахуванням вимог пункту 2.12 цього Положення. Окрім того, суди повинні надати оцінку усім аргументам сторін, з урахуванням усіх норм матеріального права, на які посилалися сторони.

Ці всі обставини підлягають дослідженню та правовій оцінці на підставі норм матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини.

Зважаючи на те, що суди порушили норми процесуального права, не дослідили доказ - акт перевірки, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування судових рішень першої та апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.08.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду