Рішення

від 01.11.2018 по справі 2-3440/11

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №2-3440/11

Провадження №2/0203/2/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2018 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

з участю:

-представниці позивачки ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про поділ майна, набутого під час шлюбу, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4, про поділ майна, набутого під час шлюбу,

у с т а н о в и в:

24 листопада 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про поділ майна, набутого під час шлюбу. Позов неодноразово уточнювався. Позовні вимоги в останній редакції обґрунтовано тим, що сторони перебували у шлюбі від 06.03.1982 року по 17.12.2010 року. За час шлюбу сторони придбали квартиру АДРЕСА_6 нежитлову будівлю кафетерію АДРЕСА_7 а також земельну ділянку, на якій ця будівля розташована. Будівлю кафетерію та земельну ділянку відповідач без згоди позивачки продав. Тепер відповідач заперечує право позивачки на вказане майно, що стало причиною її звернення до суду з позовом про його поділ, визнання за нею права власності на 1/2 частини квартир та стягнення компенсації половини вартості будівлі кафетерію та земельної ділянки в сумі 130 235,50 грн. (т. 1 а.с.а.с. 2 - 4, т. 2 а.с.а.с. 182 - 186, т. 4 а.с.а.с. 32 - 35 ).

08 лютого 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4, про поділ майна, набутого під час шлюбу. Позов також неодноразово уточнювався. Позовні вимоги в останній редакції обґрунтовано тим, що сторони перебували у шлюбі від 06.03.1982 року по 17.12.2010 року. За час шлюбу сторони придбали квартиру АДРЕСА_6 нежитлову будівлю кафетерію АДРЕСА_7 земельну ділянку, на якій ця будівля розташована, автомобіль марки Lexus (реєстраційний номер - НОМЕР_3), дві земельні ділянки, розташовані в с. Волоському Дніпропетровського району Дніпропетровської області. Крім того, під час шлюбу ОСОБА_3 в інтересах сім'ї уклав з третьою особою договір позики на суму 40 000,00 доларів США. Викладені обставини стали причиною звернення ОСОБА_3 до суду із зустрічним позовом про визнання за відповідачкою права власності на земельні ділянки в с. Волоському Дніпропетровського району Дніпропетровської області, визнання за собою права власності на квартири, будівлю кафетерію в м. Верхньодніпровську Дніпропетровської області та відповідну земельну ділянку, стягнення компенсації половини вартості спірного автомобіля в сумі 573 375,00 грн., а також боргу за договором позики в сумі 280 973,73 грн., відшкодування судових витрат (т. 1 а.с.а.с. 37 - 39, 156 - 159, т. 2 а.с.а.с. 51 - 53, т. 3 а.с.а.с. 77 - 83, т. 4 а.с.а.с. 1 - 7 ).

28 травня 2012 року суд своєю ухвалою забезпечив первісний позов, наклавши арешт на квартиру АДРЕСА_2 (т. 1 а.с.а.с. 21, 22 ).

20 червня 2013 року суд за заявою позивача за зустрічним позовом постановив ухвалу про забезпечення зустрічного позов, наклавши арешт та оголосивши заборону на відчуження, у тому числі, квартири АДРЕСА_8 нежитлової будівлі кафетерію АДРЕСА_7 земельної ділянки, на якій ця будівля розташована, автомобіль марки Lexus (реєстраційний номер - НОМЕР_3). Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області ухвалу від 20.06.2013 року в частині накладення арешту на автомобіль було скасовано (т. 1 а.с. 67 ).

13 грудня 2013 року судом за заявою позивача за зустрічним позовом було постановлено додаткову ухвалу про забезпечення зустрічного позов, накладення арешту на дві земельні ділянки ОСОБА_2, розташовані в с. Волоському Дніпропетровського району Дніпропетровської області, а також автомобіль марки Suzuki (реєстраційний номер - НОМЕР_4) (т. 2 а.с. 26 ).

У судових засіданнях представниця ОСОБА_2 підтримала первісний позов, заперечувала проти задоволення зустрічних позовних вимог, пояснивши, що майно, що підлягає поділу, складається з двох квартир, будівлі кафетерію та земельної ділянку під нею. Земельні ділянки у с. Волоському є її особистою власністю, оскільки були набуті у порядку приватизації. Борг перед третьою особою є особистим зобов'язанням ОСОБА_3, що встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили. Що стосується спірного автомобіля, то він придбавався після припинення шлюбних відносин і в інтересах іншої особи.

ОСОБА_3, його представниця у судових засіданнях заперечували проти первісного позову, підтримали зустрічні позовні вимоги, пояснивши, що земельні ділянки у с. Волоському за своєю вартістю є рівнозначними решті майнової маси, що підлягає поділу, тому решта майна має бути виділена саме йому.

У судове засіданні 01.11.2018 року ОСОБА_3, його представниця не з'явилися. 25.10.2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про відкладення розгляду справи, пославшись на його відсутність у країні у день засідання. При цьому жодних доказів на підтвердження причин неявки ОСОБА_3 суду не надав. Крім того, його представниця не повідомила суд про причини своєї неявки.

З огляду на викладене, зважаючи на тривалість розгляду справи (вісім років), те, що на 01.11.2018 року судом були заплановані судові дебати, і всі докази у справі були отримані та вивчені за безпосередньої участі сторін (їхніх представниць), а неявка ОСОБА_3 та його представника не є першою, керуючись приписами частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), суд дійшов висновку про можливість закінчення розгляду справи за відсутності останніх.

Третя особа до суду не з'явилася, повідомлялася належним чином. Раніше в судові засідання третя особа також неодноразово не з'являлася, про причини неявки суд жодного разу не повідомляла.

Суд, заслухавши пояснення представниць сторін, ОСОБА_3, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що первісний позов підлягає задоволенню, а у зустрічному позові необхідно відмовити, з таких підстав.

Судом було встановлено, що 06.03.1982 року між сторонами було укладено шлюб. Шлюб був зареєстрований Бабушкінським районним відділом запису актів громадянського стану м. Дніпропетровська (актовий запис №260) (т. 1 а.с. 5 ).

17 грудня 2010 року рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська шлюб між сторонами було розірвано (т. 1 а.с. 6 ).

За час шлюбу сторони придбали таке майно:

-квартиру АДРЕСА_9 у м. Дніпропетровську (тепер - Дніпро), зареєстровану на ім'я ОСОБА_2 (договір купівлі-продажу квартири від 16.07.1997 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гудейчук В.А., зареєстрований у реєстрі за №2014) (т. 1 а.с. 9 );

-квартиру АДРЕСА_10, зареєстровану на ім'я ОСОБА_3 (договір купівлі-продажу квартири від 09.06.2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В.В., зареєстрований у реєстрі за №5779) (т. 1 а.с. 10, т. 2 а.с. 175 );

-нежитлову будівлю кафетерію АДРЕСА_11 (договір купівлі-продажу від 05.06.2007 року, посвідчений державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Малашовою Г.В., зареєстрований у реєстрі за №2107) (т. 1 а.с.а.с. 7, 119 );

-земельну ділянку площею 0,0185 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_12 (договір купівлі-продажу земельної ділянки від 05.06.2007 року, посвідчений державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Малашовою Г.В., зареєстрований у реєстрі за №2108) (т. 1 а.с. 56 );

Судом також встановлено, що 20.01.2007 року ОСОБА_2 на підставі рішення 6 сесії 5 скликання Волоської сільської ради від 27.12.2006 року у порядку приватизації набула право власності на земельну ділянку площею 0,195 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_13 (державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 зареєстрований за №010712000115, кадастровий номер - НОМЕР_6) (т. 2 а.с.а.с. 1 - 3, т. 3 а.с. 9 ).

29 травня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір позики, за яким ОСОБА_3 позичив грошові кошти в сумі 40 000,00 грн. (т. 1 а.с. 252 ).

26 квітня 2009 року між ОСОБА_2 (комісіонер) та ОСОБА_9 (комітент) було укладено договір комісії на купівлю автомобіля марки Lexus GX 470 2008 року випуску (кузов НОМЕР_7) за ціною не більше 600 000,00 грн. (або 75 000,00 доларів США). Комісіонер зобов'язалася за дорученням комітента за плату в 5 000,00 грн. придбати обраний останнім автомобіль протягом однієї доби від свого імені, але за рахунок комітента. Того ж дня ОСОБА_9 забезпечив ОСОБА_2 грошовими коштами для здійснення оплати автомобіля третій особі-продавцю, про що остання видала ОСОБА_9 розписку про отримання 70 000,00 доларів США. 27.04.2009 року придбаний автомобіль був зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 Автомобіль було знято з обліку 03.12.2010 року і на виконання договору комісії зареєстрований на ім'я ОСОБА_10 Викладене підтверджується рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ухваленими у цивільній справі №203/4566/15-ц (т. 1 а.с.а.с. 142, 143, 183, 184, т. 2 а.с. 19, т. 3 а.с.а.с. 10 - 14, т. 4 а.с.а.с. 135 - 140 ).

24 листопада 2009 року ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 03.07.2009 року №2822-р у порядку приватизації набула право власності на земельну ділянку площею 1,8945 га, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, Волоська сільська рада (державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_9 зареєстрований за №010912006075, кадастровий номер - НОМЕР_8) (т. 2 а.с.а.с. 1, 2, 4, т. 3 а.с. 8 ).

08 грудня 2010 року ОСОБА_2 подарувала земельну ділянку площею 1,8945 га ОСОБА_11, якій 06.07.2011 року видано державний акт на право власності на землю НОМЕР_10 (т. 2 а.с.а.с. 1, 2, 5 ).

17 травня 2011 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська у цивільній справі №2-2223/2011 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики було ухвалене рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу за договором позики в сумі 317 756,00 грн., процентів у сумі 22 347,46 грн. (т. 3 а.с. 123 ).

24 квітня 2012 року ОСОБА_3 відчужив нежитлову будівлю кафетерію АДРЕСА_11 третій особі (т. 3 а.с. 146-звор. ).

02 червня 2014 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська у цивільній справі №203/374/14-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було ухвалене рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу за договором позики від 29.05.2007 року у вигляді пені та трьох відсотків річних в сумі 127 574,83 грн. При цьому, відмовляючи у позові в частині стягнення коштів з ОСОБА_2, суд дійшов висновку про те, що, укладаючи договір позики, ОСОБА_3 не діяв в інтересах сім'ї, попередньо не отримавши згоду на таке укладення дружини. Вказане рішення набрало законної сили 14.09.2014 року (т. 3 а.с.а.с. 129 - 138 ).

19 вересня 2014 року ОСОБА_3 фактично виконав рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у цивільній справі №2-2223/2011 (т. 3 а.с. 87 ).

07 листопада 2014 року Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз на підставі ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07.04.2014 року було складено висновок судової будівельно-технічної експертизи №1165/1166-14, згідно з яким ринкова вартість нежитлової будівлі кафетерію АДРЕСА_11 станом на 18.04.2012 року склала 102 364,00 грн., а земельної ділянки, на якій вона розташована, - 158 107,00 грн. (т. 3 а.с.а.с. 22 - 61 ).

Відповідно до статті 4 Цивільного кодексу Української РСР цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з угод, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Аналогічні положення містила в собі стаття 16 Закону України від 07.02.1991 року

№697-ХІІ Про власність .

Ураховуючи положення приведених норм, суд доходить висновку про те, що право спільної сумісної власності сторін, безумовно поширилося й на придбану квартиру №381 у будинку №11 (корпус №11) по вул. Мініна у м. Дніпропетровську. Вона була придбана під час шлюбу, не є річчю індивідуального користування, що є підставою для такого висновку суду. Цей факт визнано позивачем за зустрічним позовом в останній його редакції.

У відповідності з частиною 1 статті 60, статтею 63 Сімейного кодексу України (далі - СК) майно, придбане подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з подружжя не мав за поважною причиною самостійного заробітку (доходу). Подружжя мають рівні права на володіння, користування й розпорядження майном, яке належить їм на праві спільної сумісної власності.

Аналогічні положення містить у собі частина 3 статті 368 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

За правилами, встановленими частиною 1 статті 61 СК, об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, крім виключених з цивільного обігу.

З огляду на викладене суд доходить висновку про те, що право спільної сумісної власності сторін, також поширюється на спірні квартиру АДРЕСА_2, нежитлову будівлю кафетерію АДРЕСА_11 та земельну ділянку під нею. Вказане майно також було придбано під час шлюбу і не є речами індивідуального користування. Цей факт визнано позивачем за зустрічним позовом в останній його редакції.

Частиною 1 статті 69, частиною 1 статті 70 СК визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом частини 1 статті 71 СК майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Ураховуючи зміст приведених норм, суд доходить висновку про необхідність задоволення первісного позову шляхом поділу двох квартир між сторонами з визнанням за кожною стороною права особистої власності на 1/2 частину.

Розв'язуючи первісний позов у частині поділу нежитлової будівлі кафетерію АДРЕСА_11 та земельної ділянки під нею, суд насамперед виходить з того, що ОСОБА_3 під час розгляду справи судом вчинив дії з відчуження вказаного нерухомого майна, право власності на частину якого (нежитлову будівлю) тепер зареєстровано за іншою особою.

Таким чином, ураховуючи той факт, що вказане майно було відчужено без згоди ОСОБА_2, спосіб захисту порушеного права, обраний нею (стягнення компенсацію половини вартості), є цілком правильним.

Визначаючи розмір компенсації, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_2, суд виходить з висновку судової будівельно-технічної експертизи від 07.04.2014 року №1165/1166-14.

Відтак, сума, що має бути стягнута з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, дорівнює 130 235,50 грн. (260 471,00 ? 2), де 260 471,00 - це сукупна вартість нежитлової будівлі та земельної ділянки.

Розв'язуючи решту зустрічних позовних вимог (визнання за ОСОБА_2 права власності на земельні ділянки в с. Волоському Дніпропетровського району Дніпропетровської області, стягнення компенсації половини вартості автомобіля, а також боргу за договором позики), суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 57 СК земельна ділянка, набута за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України, є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

Судом встановлено, що обидві земельні ділянки в с. Волоському Дніпропетровського району Дніпропетровської області були одержані ОСОБА_2 із земель комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації саме у порядку приватизації, що, безумовно, виключає можливість віднесення цього майна до категорії спільного сумісного майна.

При цьому суд критично ставиться до посилань ОСОБА_3 на надання ним нотаріального дозволу на продаж ОСОБА_2 однієї з ділянок (т. 4 а.с. 59 ), оскільки факт складання такого документа жодним чином не спростовує висновок суду, що ґрунтується на правилах пункту 5 частини 1 статті 57 СК.

Оцінюючи доводи зустрічної позовної заяви з поділу автомобіля, суд зважає на висновки Кіровського районного суду м. Дніпропетровська та апеляційного суду Дніпропетровської області, викладені у рішеннях, ухвалених у цивільній справі №203/4566/15-ц, згідно з якими шлюбні відносини між сторонами було фактично припинено у січні 2009 року, а одержаний за комісійним договором автомобіль був використаний в інтересах іншої сім'ї (ОСОБА_11), що спростовує посилання ОСОБА_3 щодо придбання автомобіля за спільні кошти подружжям. У вказаній справі брали участь ті самі особи, щодо яких встановлено таку обставину, що дає підстави для застосування судом приписів частини 5 статті 82 ЦПК.

Аналогічну позицію суд займає і з приводу поділу зобов'язань, що виникли з договору позики від 29.05.2007 року, оскільки, укладаючи вказаний договір, ОСОБА_3 не діяв в інтересах сім'ї, попередньо не отримавши згоду дружини на таке укладення. Ця обставина була встановлена 17.05.2011 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська у цивільній справі №2-2223/2011, отже за правилами частини 5 статті 82 ЦПК також не потребує доведення.

У порядку статті 141 ЦПК з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню компенсація її судових витрат у сумі 4 178,90 грн.(т. 1 а.с.а.с. 1, 15, 30, 78, т. 2 а.с. 181 ).

Керуючись статтями 5, 7, 10 - 13, 19, 23, 76 - 81, 89, 133, 141, 209 - 211, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1; АДРЕСА_14 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_2; АДРЕСА_15 , третя особа - ОСОБА_4, про поділ майна, набутого під час шлюбу, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право особистої власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5, яка зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 09 червня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В.В. (реєстровий номер - 5779).

Визнати за ОСОБА_2 право особистої власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_16, яка зареєстрована за нею на підставі договору купівлі-продажу від 16 липня 1997 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гудейчук В.А. (реєстровий номер - 2014).

Визнати за ОСОБА_3 право особистої власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5, яка зареєстрована за ним на підставі договору купівлі-продажу від 09 червня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В.В. (реєстровий номер - 5779).

Визнати за ОСОБА_3 право особистої власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_16, яка зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 16 липня 1997 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гудейчук В.А. (реєстровий номер - 2014).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/2 частини спільного майна в сумі 130 235,50 грн., компенсацію судових витрат у сумі 4 178,90 грн., разом - 134 414,40 грн.

ОСОБА_3 у позові до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4, про поділ майна, набутого під час шлюбу, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 08 листопада 2018 року.

Суддя М.О. Католікян