Постанова

від 04.10.2019 по справі 2-3440/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2888/19 Справа № 2-3440/11 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

Головуючого - Куценко Т.Р.

суддів: Демченко Е.Л., Макаров М.О.

за участю секретаря - Синенка Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 ,

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про поділ майна набутого під час шлюбу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про поділ майна набутого під час шлюбу , -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна набутого під час шлюбу посилаючись на те, що з 06 березня 1982 року по 17 грудня 2010 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, за цей час вони придбали квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , нежитлову будівлю кафетерію № АДРЕСА_3 , а також земельну ділянку на якій розташована будівля.

Будівлю кафетерію та земельну ділянку відповідач без її згоди продав. Відповідач заперечує право позивачки на вказане майно, що стало підставою для її звернення до суду.

Після уточнення позовних вимог ОСОБА_2 просить визнати за нею та відповідачем право власності по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 та по 1/2 частині квартири АДРЕСА_2 ; зарахувати до загальної вартості майна, що підлягає виділенню ОСОБА_1 : вартість нежитлової будівлі (кафетерію) , в розмірі 102 364 грн., вартість земельної ділянки площею 0,0185 га, розташовану за адресою АДРЕСА_3 в сумі 158 107 грн. Стягнути компенсацію половини вартості будівлі кафетерію та земельної ділянки в сумі 130 235 грн. /т.1 а.с. 2-4, 156-159, т.2 а.с. 51-53, 182-186, т.4 а.с. 32-35/.

У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом та після уточнення позовних вимог просив виділити ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0, 195 га розташовану за адресою АДРЕСА_4 ; земельну ділянку площею 1,8945 га, розташовану Дніпропетровська область, Дніпропетровський район. Виділити ОСОБА_1 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 34,9 кв. метри; трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 60,8 кв. метри; АДРЕСА_3 та земельну ділянку площею 0,0185 га яка надана для обслуговування кафетерію. Стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля «Лексус - GХ470» в розмірі 573 375 грн. ; грошову компенсацію 1/2 частини боргу перед ОСОБА_3 в розмірі 280 973, 73 грн. та грошову компенсацію судових витрат за проведення судової експертизи в розмірі 4663, 78 грн. /т.1 а.с. 37-39, т.3 а.с. 77-83, т.4 а.с. 1-7/.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 09 червня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В.В., реєстровий № 5779.

Визнано за ОСОБА_2 ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , яка зареєстрована за нею на підставі договору купівлі-продажу від 16 липня 1997 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гудейчук В.А., реєстровий № 2014.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 09 червня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В.В., реєстровий № 5779.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , яка зареєстрована за нею на підставі договору купівлі-продажу від 16 липня 1997 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гудейчук В.А., реєстровий № 2014.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/2 частини спільного майна в сумі 130 235, 50 грн.

ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_2 про поділ майна набутого під час шлюбу - відмовлено /т.4 а.с. 201-204/.

ОСОБА_1 з рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що судом першої інстанції винесено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права /а.с. 208-215/.

ОСОБА_2 своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК України не скористувалась.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.03.1982 року між сторонами було укладено шлюб. Шлюб був зареєстрований Бабушкінським районним відділом запису актів громадянського стану м. Дніпропетровська (актовий запис № 260) (т. 1 а.с. 5).

17 грудня 2010 року рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська шлюб між сторонами було розірвано (т. 1 а.с. 6).

За час шлюбу сторони придбали таке майно: - квартиру АДРЕСА_2 , зареєстровану на ім`я ОСОБА_2 (договір купівлі-продажу квартири від 16.07.1997 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гудейчук В.А., зареєстрований у реєстрі за № 2014) (т. 1 а.с. 9); - квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровану на ім`я ОСОБА_1 (договір купівлі-продажу квартири від 09.06.2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В.В., зареєстрований у реєстрі за № 5779) (т. 1 а.с. 10, т. 2 а.с. 175); - нежитлову будівлю кафетерію № АДРЕСА_3 (договір купівлі-продажу від 05.06.2007 року, посвідчений державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Малашовою Г.В., зареєстрований у реєстрі за № 2107) (т. 1 а.с. 7, 119); - земельну ділянку площею 0,0185 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 (договір купівлі-продажу земельної ділянки від 05.06.2007 року, посвідчений державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Малашовою Г.В., зареєстрований у реєстрі за № 2108) (т. 1 а.с. 56).

Судом також встановлено, що 20.01.2007 року ОСОБА_2 на підставі рішення 6 сесії 5 скликання Волоської сільської ради від 27.12.2006 року у порядку приватизації набула право власності на земельну ділянку площею 0,195 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №254703, зареєстрований за №010712000115, кадастровий номер - 1221481500:02:014:0008) (т. 2 а.с. 1 - 3, т. 3 а.с. 9).

29 травня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за яким ОСОБА_1 позичив грошові кошти в сумі 40 000,00 грн. (т. 1 а.с. 252).

26 квітня 2009 року між ОСОБА_2 (комісіонер) та ОСОБА_4 (комітент) було укладено договір комісії на купівлю автомобіля марки Lexus GX 470 2008 року випуску (кузов № НОМЕР_1 ) за ціною не більше 600 000,00 грн. (або 75 000,00 доларів США). Комісіонер зобов`язалася за дорученням комітента за плату в 5 000,00 грн. придбати обраний останнім автомобіль протягом однієї доби від свого імені, але за рахунок комітента. Того ж дня ОСОБА_4 забезпечив ОСОБА_2 грошовими коштами для здійснення оплати автомобіля третій особі-продавцю, про що остання видала ОСОБА_4 розписку про отримання 70 000,00 доларів США. 27.04.2009 року придбаний автомобіль був зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 Автомобіль було знято з обліку 03.12.2010 року і на виконання договору комісії зареєстрований на ім`я ОСОБА_5 Викладене підтверджується рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ухваленими у цивільній справі № 203/4566/15-ц (т. 1 а.с. 142, 143, 183, 184, т. 2 а.с. 19, т. 3 а.с. 10 - 14, т. 4 а.с. 135 - 140).

24 листопада 2009 року ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 03.07.2009 року №2822-р у порядку приватизації набула право власності на земельну ділянку площею 1,8945 га, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, Волоська сільська рада (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №477413, зареєстрований за №010912006075, кадастровий номер - 1221481500:01:036:0301) (т. 2 а.с. 1, 2, 4, т. 3 а.с. 8).

08 грудня 2010 року ОСОБА_2 подарувала земельну ділянку площею 1,8945 га ОСОБА_6 , якій 06.07.2011 року видано державний акт на право власності на землю ЯЛ №895596 (т. 2 а.с. 1, 2, 5).

17 травня 2011 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська у цивільній справі №2-2223/2011 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики було ухвалене рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу за договором позики в сумі 317 756,00 грн., процентів у сумі 22 347,46 грн. (т. 3 а.с. 123).

24 квітня 2012 року ОСОБА_1 відчужив нежитлову будівлю кафетерію № АДРЕСА_3 . АДРЕСА_3 . АДРЕСА_4 Дніпропетровської області третій особі (т. 3 а.с. 146-звор.).

02 червня 2014 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська у цивільній справі № 203/374/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було ухвалене рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу за договором позики від 29.05.2007 року у вигляді пені та трьох відсотків річних в сумі 127 574,83 грн. При цьому, відмовляючи у позові в частині стягнення коштів з ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про те, що, укладаючи договір позики, ОСОБА_1 не діяв в інтересах сім`ї, попередньо не отримавши згоду на таке укладення дружини. Вказане рішення набрало законної сили 14.09.2014 року (т. 3 а.с. 129 - 138).

19 вересня 2014 року ОСОБА_1 фактично виконав рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у цивільній справі №2-2223/2011 (т. 3 а.с. 87).

07 листопада 2014 року Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз на підставі ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07.04.2014 року було складено висновок судової будівельно-технічної експертизи №1165/1166-14, згідно з яким ринкова вартість нежитлової будівлі кафетерію № АДРЕСА_3 . АДРЕСА_3 станом на 18.04.2012 року склала 102 364,00 грн., а земельної ділянки, на якій вона розташована, - 158 107,00 грн. (т. 3 а.с. 22 - 61).

Задовольняючи позовні вимоги первісного позову суд першої інстанції виходив з того, що спірні квартири є спільною сумісною вартістю сторін, а тому підлягає поділу між сторонами з визнанням за кожною стороною права особистої власності на 1/2 частину. Колегія суддів погоджується з даними висновками суду виходячи з наступного.

Основним завданням суду при вирішенні спорів про поділ майна подружжя є вирішення конфлікту між подружжям, тобто здійснення судом своєї базової функції - ухвалення обов`язково рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не виводить його на новий рівень для сторін, які в будь-якому випадку не можуть між собою домовитися.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до статті 4 Цивільного кодексу Української РСР цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з угод, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Аналогічні положення містила в собі стаття 16 Закону України від 07.02.1991 року № 697-ХІІ Про власність .

У відповідності з частиною 1 статті 60, статтею 63 Сімейного кодексу України (далі - СК) майно, придбане подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з подружжя не мав за поважною причиною самостійного заробітку (доходу). Подружжя мають рівні права на володіння, користування й розпорядження майном, яке належить їм на праві спільної сумісної власності.

Аналогічні положення містить у собі частина 3 статті 368 Цивільного кодексу України.

За правилами, встановленими частиною 1 статті 61 СК, об`єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, крім виключених з цивільного обігу.

Відповідно до п.п. 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21 грудня 2007 року №11, вирішуючи спір між подружжям про майно необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором або законом. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу й залишає майно у їх спільній частковій власності.

Частиною 1 статті 69, частиною 1 статті 70 СК визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом частини 1 статті 71 СК майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог первісного позову в частині стягнення компенсації половини вартості майна, яке також є спільною сумісною вартістю сторін у розмірі 130 235 грн. 50 коп., оскільки ОСОБА_1 під час розгляду справи судом першої інстанції вчинив дії з відчуження вказаного майна, а оскільки відчуження було вчинено без згоди ОСОБА_2 , тому спосіб захисту обраний нею є вірним.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відмову в їх задоволенні, оскільки обидві земельні ділянки в с. Волоському Дніпропетровського району Дніпропетровської області були одержані ОСОБА_2 із земель комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації саме у порядку приватизації, що, безумовно, виключає можливість віднесення цього майна до категорії спільного сумісного майна. Колегія суддів погоджується з даними висновками суду виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 57 СК земельна ділянка, набута за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України, є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

Також колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо критичного ставлення до посилань ОСОБА_1 на надання ним нотаріального дозволу на продаж ОСОБА_2 однієї з ділянок (т. 4 а.с. 59), оскільки факт складання такого документа жодним чином не спростовує висновок суду, що ґрунтується на правилах пункту 5 частини 1 статті 57 СК.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення первісних позовних вимог та про відмову у зустрічних позовних вимогах. Рішення суду першої інстанції винесено з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Доводи скарги відповідача фактично зводяться до незгоди заявника із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування а також переоцінки доказів, проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Тому, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2018 року підлягає залишенню без змін.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 01 листопада 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров