Постанова

від 15.11.2018 по справі 820/3786/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3786/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Лях О.П.

суддів: Старосуда М.І. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Жданюк Г.О.,

за участю представника позивача Нівчик А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 року (повний текст складено 12.12.2017 року, головуючий суддя І інстанції Старосєльцева О.В., м.Харків) по справі № 820/3786/17 за позовом Головного управління ДФС у Волинській області до Приватного підприємства "Імпортавто" про стягнення податкового боргу ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Імпортавто" (далі - ПП "Імпортавто"), в якому просив стягнути із банківських рахунків відповідача податковий борг в сумі 722880,31 грн. (т.1 а.с.4-5)

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що платник податків у добровільному порядку не виконав обов'язку з оплати визначених контролюючим органом грошових зобов'язань. Застосовані контролюючим органом заходи державного примусу, як-то винесення податкової вимоги, не призвели до припинення податкового обов'язку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 року по справі № 820/3786/17 частково задоволено адміністративний позов: (т.1 а.с.160-167)

- стягнуто з ПП "Імпортавто" на користь Державного бюджету України кошти за податковим боргом по оплаті податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 21.10.2016 року №0004381406 по основному платежу - 2452,00 грн. (дві тисячі чотириста п'ятдесят дві грн. 00 коп.), по штрафу - 1226,00 грн. (одна тисяча двісті двадцять шість грн. 00 коп.), по пені - 626,05 грн. (шістсот двадцять шість грн. 05 коп.); по оплаті податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 21.10.2016 року №0004391406 по основному платежу - 5394,40 грн. (п'ять тисяч триста дев'яносто чотири грн. 40 коп.), по штрафу - 2637,84 грн. (дві тисячі шістсот тридцять сім грн. 84 коп.), по пені - 626,05грн. (шістсот двадцять шість грн. 05 коп.);

- у решті вимог позов залишено без задоволення.

Не погодившись із даним рішенням суду першої інстанції та вважаючи його незаконним і необгрунтованим, ГУ ДФС у Волинській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального, що призвели до неправильного вирішення справи, просило скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині постанову, якою задовольнити позовні вимоги. (т.1 а.с.240-242)

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представника позивача , дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з огляду на наступне.

Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Як свідчать матеріали справи, податковий борг ПП "Імпортавто" в розмірі 722880,31 грн., який просить стягнути ГУ ДФС у Волинській області, складається із заборгованості по:

- податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів - 696849,12 грн.;

- мита на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності - 26031,19 грн. (т.1 а.с.7, 49, 56, 83-84, 95-97, 187, 193, 204-206)

Позивачем на адресу відповідача (Волинська область, м.Луцьк, вул.Єршова, 11, офіс 408) було направлено податкову вимогу №774-17 від 30.09.2016 року на загальну суму 26626,32 грн. (т.1 а.с.21)

Проте, податковий борг відповідачем у повному обсязі погашено не було.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не надано доказів узгодження та вручення всіх податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виник податковий борг, а також не підтверджено правильність нарахування пені.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України, Кодекс).

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно із п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Положеннями п.54.5 ст.54 ПК України передбачено, що якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.56.17 ст.56 ПК України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Згідно із п.56.18 ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

В той же час, відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Згідно із п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

В свою чергу, відповідно до п.п.14.1.152, 14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Як свідчать матеріали справи, ПП "Імпортавто" зареєстроване 15.01.2014 року в якості юридичної особи з місцезнаходження м за адресою: 43025, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Коперника, 25. (т.1 а.с.6, 98-100, 144-148, 188-191)

В подальшому, 04.04.2016 року та 16.12.2016 року було змінено місцезнаходження юридичної особи.

Так, з 04.04.2016 року місцезнаходженням юридичної особи є адреса: 43000, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Єршова, 11, офіс 408.

З 16.12.2016 року місцезнаходженням юридичної особи є адреса: 61002, Харківська обл., м.Харків, вул.Іванова, 7/9.

Як зазначено позивачем, податковий борг по податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів виник на підставі:

- податкових повідомлень-рішень:

1) від 07.04.2016 №0001252206 у загальному розмірі 7913,52 грн., в тому числі: основний платіж - 5275,68 грн. та штраф - 2637,84 грн.; (т.1 а.с.20, т.2 а.с.73, 75)

2) від 23.12.2015 №0001462204 у загальному розмірі 7492,79 грн., в тому числі: основний платіж - 5994,23 грн. та штраф - 1498,56 грн.; (1 а.с.12, т.2 а.с.76-77)

3) від 20.12.2016 №0005401406 у загальному розмірі 10715,64 грн., в тому числі: основний платіж - 7143,76 грн. та штраф - 3571,88 грн.; (т.1 а.с.18, 226, т.2 а.с.82, 84-85)

4) від 21.10.2016 №0004391406 у загальному розмірі 8091,60 грн., в тому числі: основний платіж - 5394,40 грн. та штраф - 2697,84 грн.; (т.1 а.с.15, т.2 а.с.80-81)

5) від 16.02.2017 №0000771406 у загальному розмірі 501965,55 грн., в тому числі: основний платіж - 334643,70 грн. та штраф - 167321,85 грн.; (т.1 а.с.11, 227, т.2 а.с.69, 71-72)

6) від 21.03.2017 №0002101406 у загальному розмірі 20751,32 грн., в тому числі: основний платіж - 13834,21 грн. та штраф - 6917,11 грн.; (т.1 а.с.14, 228, т.2 а.с.65, 67-68)

- нарахованої податковим органом пені у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем податкових зобов'язань по вказаним податковим повідомленням-рішенням у загальному розмірі 158592,96 грн. (т.1 а.с.101, 103, 136, 137, 139-140, 142, 208, 209, 211, 212, 214, 216, 219)

При цьому, податковий орган вказав, що платником податків частково погашено податковий борг на суму 18674,26 грн.

Податковий борг з мита на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності, виник на підставі:

- податкових повідомлень-рішень:

1) від 07.04.2016 №0001262206 у загальному розмірі 3597,06 грн., в тому числі: основний платіж - 2398,04 грн. та штраф - 1199,02 грн.; (т.1 а.с.19, т.2 а.с.74-75)

2) від 23.12.2015 №0001472204 у загальному розмірі 3405,81 грн., в тому числі: основний платіж - 2724,65 грн. та штраф - 681,16 грн.; (т.1 а.с.12, т.2 а.с.76-77)

3) від 20.12.2016 №0005411406 у загальному розмірі 4870,74 грн., в тому числі: основний платіж - 3247,16 грн. та штраф - 1623,58 грн.; (т.1 а.с.17, 226, т.2 а.с.83-85)

4) від 21.10.2016 №0004381406 у загальному розмірі 3678,00 грн., в тому числі: основний платіж - 2452,00 грн. та штраф - 1226,00 грн.; (т.1 а.с.16, т.2 а.с.79, 81)

5) від 16.02.2017 №0000781406 у загальному розмірі 3367,16 грн., в тому числі: основний платіж - 2244,77 грн. та штраф - 1122,39 грн.; (т.1 а.с.10, 227, т.2 а.с.70-72)

6) від 21.03.2017 №0002111406 у загальному розмірі 9432,42 грн., в тому числі: основний платіж - 6288,28 грн. та штраф - 3144,14 грн. (т.1 а.с.13, 228, т.2 а.с.66-68)

- нарахованої податковим органом пені у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем податкових зобов'язань по вказаним податковим повідомленням-рішенням у загальному розмірі 6168,40 грн. (т.1 а.с.102, 104, 135, 138, 141, 143, 207, 210, 213, 215, 217, 218)

При цьому, податковий орган вказав, що платником податків частково погашено податковий борг на суму 8488,40 грн.

Відповідно до п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

При цьому, загальними положеннями ПК України щодо листування з платником податків передбачено наступне.

Так, відповідно до п.42.2 та 42.3 ст.42 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

Як свідчать матеріали справи, в податкових повідомленнях-рішеннях від 23.12.2015 №0001462204 та №0001472204 вказано адресу підприємства: Волинська обл., м.Луцьк, вул.Коперника, 25. Саме за цією адресою дані податкові повідомлення-рішення були направлені поштовим відправленням №4301033696994 та 28.12.2015 року були вручені 28.12.2015 року Дацюку В.М., який відповідно до довіреності від 11.01.2016 року уповноважений директором ПП Імпортавто на отримання подібних рішень податкових органів. (т.1 а.с.12, 82, 192, т.2 а.с.76-77)

Підприємством було оскаржено дані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Рішенням Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) від 26.01.2016 року №1377/6/99-99-10-01-06-25 вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін. (т.1 а.с.149-151, 181-182)

В подальшому, підприємством було оскаржено дані податкові повідомлення-рішення у судовому порядку і постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17.03.2016 року , залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016 року, по справі №803/203/16 (№876/2633/16) повністю відмовлено у задоволенні позову ПП Імпортавто . (т.1 а.с.116-134, 175-180)

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 23.12.2015 №0001462204 та №0001472204 є узгодженими з 07.09.2016 року.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 07.04.2016 №0001252206 та №0001262206 слід відмітити, що в них вказано адресою підприємства: Волинська обл., м.Луцьк, вул.Єршова, 11, офіс 408. Проте, позивачем надано копію зворотнього повідомлення поштового відправлення №4302511252653, із якого вбачається, що дані податкові повідомлення вручені 11.04.2016 за іншою адресою: Волинська обл., м.Луцьк, вул.Коперника, 25. При цьому, на зворотньому повідомленні стоїть підпис Дацюка В.М., який відповідно до довіреності від 11.01.2016 року уповноважений директором ПП Імпортавто на отримання подібних рішень податкових органів. (т.1 а.с.19, 20, 82, 192, т.2 а.с.73-75)

Підприємством було оскаржено дані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Рішенням ДФС України від 14.06.2016 року №13220/6/99-99-11-03-03-25 вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін. (т.1 а.с.152-155, 183-184)

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 07.04.2016 №0001252206 та №0001262206 є узгодженими.

В податкових повідомленнях-рішеннях від 21.10.2016 №0004381406 та №0004391406 вказано адресу підприємства: Волинська обл., м.Луцьк, вул.Єршова, 11, офіс 408. Проте, позивачем надано копію зворотнього повідомлення поштового відправлення №4301034420780, із якого вбачається, що дані податкові повідомлення вручені 27.10.2016 за іншою адресою: Волинська обл., м.Луцьк, вул.Коперника, 25, на зворотньому повідомленні стоїть підпис невідомої особи про отримання відповідного поштового відправлення. (т.1 а.с.15, 16, т.2 а.с.79-81)

В той же час, як свідчать матеріали справи, підприємством було оскаржено дані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Рішенням ДФС України від 22.12.2016 року №27687/6/99-99-11-03-03-25 вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін. (т.1 а.с.156-159, 185-186)

В подальшому, підприємством було оскаржено дані податкові повідомлення-рішення у судовому порядку і постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14.03.2017 року по справі №803/73/17 повністю відмовлено у задоволенні позову ПП Імпортавто , яка набрала законної сили 30.05.2017 року, оскільки ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2017 року було повернуто підприємству апеляційну скаргу. (т.1 а.с.105-115, 171-174)

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 21.10.2016 №0004381406 та №0004391406 є узгодженими з 30.05.2017 року.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 20.12.2016 №0005401406 та №0005411406 суд зазначає, що в них вказано адресою підприємства: м.Харків. вул.Іванова, 7/9. Саме за цією адресою дані податкові повідомлення-рішення були направлені поштовим відправленням №4301034581546, проте конверт із поштовим вкладенням повернувся із зазначенням причини: за не запитом . (т.1 а.с.17, 18, 226, т.2 а.с.82-85)

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 20.12.2016 №0005401406 та №0005411406 вважаються врученими платнику податків.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 16.02.2017 №0000771406 та №0000781406 слід зазначити, що в них вказано адресою підприємства: м.Харків. вул.Іванова, 7/9. Саме за цією адресою дані податкові повідомлення-рішення були направлені поштовим відправленням №4301034700081, проте конверт із поштовим вкладенням повернувся із зазначенням причини: через не запит . (т.1 а.с.10, 11, 227, т.2 а.с.69-72)

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 16.02.2017 №0000771406 та №0000781406 вважаються врученими платнику податків.

Також, в податкових повідомлень-рішень від 21.03.2017 №0002101406 та №0002111406 вказано адресою підприємства: м.Харків. вул.Іванова, 7/9. Саме за цією адресою дані податкові повідомлення-рішення були направлені поштовим відправленням №4301034737848, проте конверт із поштовим вкладенням повернувся із зазначенням причини: через не запит . (т.1 а.с.13, 14, 228, т.2 а.с.65-68)

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 21.03.2017 №0002101406 та №0002111406 вважаються врученими платнику податків.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем на підтвердження своїх доводів про наявність підстав для стягнення податкового боргу надано до матеріалів справи копії облікових карток відповідача-платника податків по наступним платежам: податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів (т.1 а.с.8-9, 194-198) та мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності (т.1 а.с.8, 85-94, 199-203).

Щодо податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів слід відмітити, що із облікової картки відповідача-платника податків вбачається повне погашення у жовтні 2016 року податкового боргу по податковим повідомленням-рішенням від 23.12.2015 № 0001462204 та від 07.04.2016 № 0001252206, а також часткове погашення відповідного розміру пені, нарахованої у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем податкових зобов'язань по даним податковим повідомленням-рішенням. Так, у жовтні 2016 року відповідачем по платежу податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів було сплачено 18674,26 грн.

При цьому, вказане не заперечується позивачем.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 23.12.2015 № 0001462204 та від 07.04.2016 № 0001252206 не можуть бути підставою для стягнення відповідного розміру податкового боргу.

Проте, залишилась непогашеною частина нарахованої за їх несвоєчасну сплату пені у розмірі 0,21 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, із облікової картки слідує, що позивачем спочатку було внесено інформацію про нарахування податкових зобов'язань по податковому повідомленню-рішенню від 21.10.2016 №0004391406, а потім, у зв'язку із оскарженням у судовому порядку відповідних сум донарахувань, було вилучено таку інформацію із облікової картки.

Як наслідок, по даному платежу станом на 31.10.2016 року, 30.11.2016 року та 31.12.2016 року значився податковий борг у розмірі 0,21 грн.

Також, контролюючим органом на підтвердження доводів щодо правильності нарахування пені надано відповідні розрахунки (т.1 а.с.101, 103, 136, 137, 139-140, 142, 208, 209, 211, 212, 214, 216, 219), які містять детальний розрахунок розміру нарахованої пені.

Отже, слід враховувати, що саме сума нарахованих податкових зобов'язань та штрафних санкцій по податковим повідомлення-рішенням 21.10.2016 №0004391406 (у загальному розмірі 8091,60 грн.), від 20.12.2016 №0005401406 (у загальному розмірі 10715,64 грн.), від 16.02.2017 №0000771406 (у загальному розмірі 501965,55 грн.), від 21.03.2017 №0002101406 (у загальному розмірі 20751,32 грн.), а також нарахованої пені у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань по вказаним податковим повідомленням-рішенням (у загальному розмірі 155325,01 грн.) становить 696849,12 грн. - суму, яку за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів податковий орган обгрунтовано просив стягнути із відповідача в якості податкового боргу.

Щодо мита на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності, колегія суддів зазначає, що із облікової картки відповідача-платника податків вбачається повне погашення у жовтні 2016 року податкового боргу по податковим повідомленням-рішенням від 23.12.2015 №0001472204 та від 07.04.2016 №0001262206, а також відповідного розміру пені, нарахованої у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем відповідних податкових зобов'язань. Так, у жовтні 2016 року відповідачем по платежу мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності було сплачено 8488,40 грн.

При цьому, вказане не заперечується позивачем.

Крім того, із облікової картки слідує, що позивачем спочатку було внесено інформацію про нарахування податкових зобов'язань по податковому повідомленню-рішенню від 21.10.2016 №0004381406, а потім, у зв'язку із оскарженням у судовому порядку відповідних сум донарахувань, було вилучено таку інформацію із облікової картки.

Як наслідок, по даному платежу станом на 31.12.2016 року значилася відсутність податкового боргу у відповідача.

Також, контролюючим органом на підтвердження доводів щодо правильності нарахування пені надано відповідні розрахунки (т.1 а.с.102, 104, 135, 138, 141, 143, 207, 210, 213, 215, 217, 218), які містять детальний розрахунок розміру нарахованої пені.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 23.12.2015 №0001472204 та від 07.04.2016 №0001262206 та нарахована за їх несвоєчасну сплату пеня не можуть бути підставою для стягнення відповідного розміру податкового боргу.

Однак, слід враховувати, що саме сума нарахованих податкових зобов'язань та штрафних санкцій по податковим повідомлення-рішенням від 21.10.2016 №0004381406 (у загальному розмірі 3678,00 грн.), від 20.12.2016 №0005411406 (у загальному розмірі 4870,74 грн.), від 16.02.2017 №0000781406 (у загальному розмірі 3367,16 грн.), від 21.03.2017 №0002111406 (у загальному розмірі 9432,42 грн.), а також нарахованої пені у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань по вказаним податковим повідомленням-рішенням (у загальному розмірі 4682,87 грн.) становить 26031,19 грн. - суму, яку за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності податковий орган правомірно просить стягнути із відповідача в якості податкового боргу.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги позивача про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині залишення без задоволення адміністративного про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України кошти по оплаті податкового боргу в загальному розмірі 711110 (сімсот одинадцять тисяч сто десять) грн. 71 коп., в тому числі з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів - 688757 (шістсот вісімдесят вісім тисяч сімсот п'ятдесят сім) грн. 52 коп., та з мита на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності - 22353 (двадцять дві тисячі триста п'ятдесят три) грн. 19 коп. з прийняттям постанови про задоволення адміністративного позову в цій частині вимог.

Керуючись ст.ст.2, 229, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 року по справі № 820/3786/17 в частині відмови у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Волинській області - скасувати та прийняти в цій частині постанову, якою задовольнити адміністративний позов Головного управління ДФС у Волинській області до Приватного підприємства "Імпортавто" про стягнення податкового боргу.

Стягнути з Приватного підприємства "Імпортавто" (ідентифікаційний код - 39053128; місцезнаходження - Харківська область, місто Харків, вул.Іванова, 7/9) на користь Державного бюджету України кошти по оплаті податкового боргу в загальному розмірі 711110 (сімсот одинадцять тисяч сто десять) грн. 71 коп., в тому числі з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів - 688757 (шістсот вісімдесят вісім тисяч сімсот п'ятдесят сім) грн. 52 коп., та з мита на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності - 22353 (двадцять дві тисячі триста п'ятдесят три) грн. 19 коп.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 року по справі № 820/3786/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 20 листопада 2018 року .

Головуючий суддя (підпис)О.П. Лях Судді (підпис) (підпис) М.І. Старосуд М.М. Яковенко