Рішення

від 09.11.2018 по справі 459/2776/16-ц

ЧЕРВОНОГРАДСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 459/2776/16-ц

Провадження № 2/459/37/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2018 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Новосада М.Д.

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Червонограді за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ Приватбанк , Приватного підприємства ОДА , з участю третіх осіб без самостійних вимог: приватного нотаріуса Червоноградського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору іпотеки недійсним ,

В С Т А Н О В И В :

07.10.2016 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому, враховуючи уточнення до позовних вимог від 21.10.2017 року, просить визнати недійсним договір іпотеки №E/V335 від 25.05.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу ОСОБА_5, який зареєстрований в реєстрі за №1227 та на підставі якого передано в іпотеку ПАТ КБ Приватбанк нежитлове приміщення загальною площею 224,8 кв.м., яке знаходиться в м.Червонограді по вул.Івасюка,20 та належить на праві власності ПП ОДА , ЄДРПОУ 22405565 відповідно до договору купівлі-продажу від 21.02.2001 року, посвідченого державним нотаріусом ОСОБА_7 та договір від 31.12.2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстрований в реєстрі за №3145 про внесення змін до вказаного договору іпотеки від 25.02.2007 року. Вимоги обґрунтовані тим, що 25 травня 2007 року між ТзОВ ОДА та відповідачем було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5, відповідно до умов якого, в іпотеку банку передано майно приватного підприємства ОДА , власником якого вона є. В подальшому, а саме 31.12.2009 року, ПП ОДА в особі директора ОСОБА_6 та ПАТ КБ Приватбанк уклали договір про внесення змін до договору іпотеки від 25 травня 2007 року щодо уточнення найменування та ідентифікаційного коду іпотекодавця - ПП ОДА , який посвідчено цим же нотаріусом. Вважає, що оспорювані іпотечні договори не відповідають вимогам ч.1 ст.18 Закону України Про іпотеку , ч.2 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України. Зокрема, в договорі іпотеки від 25.05.2007 року найменування, ідентифікаційний код в єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців іпотекодавця - майнового поручителя зазначені невірно. Окрім цього, у правочині іпотекодержателем значились ТзОВ ОДА та ТзОВ Силует , а не ПП ОДА , якому і належало право власності на приміщення, яке передавалося в іпотеку. Також зазначає, що ідентифікаційний код ТзОВ ОДА не відповідав ідентифікаційному коду ПП ОДА . Між цим акцентує увагу на тому, що директором підприємства ОДА ОСОБА_6 укладено оспорювані правочини без її попередньої згоди та поза межами повноважень, визначених установчими документами.

10.10.2016 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 20.10.2016 року задоволено заяву позивача та відповідача ПП ОДА про забезпечення позову.

24.10.2016 року надійшло пояснення на позов відповідача ПП ОДА , в якому останній зазначив, що позов визнає.

06.06.2017 року через канцелярію суду надійшло заперечення відносно позову представника відповідача ПАТ КБ Приватбанк (вхідний №8257 ), у якому останній пояснив, що установчими документами ПП ОДА на момент складення оспорюваного правочину не передбачалося будь яких обмежень повноважень директора підприємства щодо розпорядження майном. Пунктом и 11.2 статуту підприємства, на який зокрема і посилається позивач, передбачено, що до виключної компетенції власника підприємства належить затвердження договорів, а не проектів таких. Відтак у разі, коли б статут містив обов'язкову вимогу щодо затвердження власником підприємства проекту майбутнього договору, відсутність такого погодження виключало б право директора на укладення договору до затвердження такого власником підприємства. Тому, вважає, що позивач як власник підприємства та боржник банку в одній особі, не позбавлена права в будь-який момент затвердити уже укладений договір іпотеки. До того ж вказує, що обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи лише у тому випадку якщо ця третя особа при укладенні правочину знала чи за всіма обставинами не могла знати про такі обмеження. Однак зазначеної обставини позивач не довела. Також зазначає, що в силу приписів ч.3 ст.92 ЦК України право на звернення із вказаною вимогою належить виключно ПП ОДА . З огляду на наведене, вважає вимоги безпідставними. В той же час, звертає увагу на пропуск позивачем строку позовної давності, яка є самостійною підставою для відмови у позові.

Ухвалою судового засідання від 05.03.2018 року за клопотанням представника позивача по справі призначено почеркознавчу експертизу, у зв'язку із чим провадження по справі зупинено на час проведення такої.

Ухвалою від 18.06.2018 року поновлено провадження по справі та призначено дату судового розгляду.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з підстав, вказаних у ньому, просять такий задовольнити.

Представник відповідача ПП ОДА у судовому засіданні позов визнав.

Представник відповідача ПАТ КБ Приватбанк у судову засіданні позову не визнав, зіславшись на обставини викладені у запереченні.

Третя особа - приватний нотаріус Червоноградського міського нотаріального округу ОСОБА_5 у судовому засіданні позову не визнала, пояснила, що посвідчила договори про іпотеку у відповідності до вимог Закону. При підписанні правочинів вона перевірила повноваження представника ПП ОДА , які були підтверджені статутом підприємства та копією наказу про призначення її на посаду.

Третя особа ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила.

Вислухавши пояснення сторін, оцінивши наявні у справі письмові документи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 25.05.2007 р. закритим акціонерним товариством комерційний банк Приватбанк , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк (далі ПАТ КБ Притбанк ) та Товариством з обмеженою відповідальністю ОДА ЄДРПОУ 22405585) укладений договір іпотеки, відповідно до якого останній (іпотекодавець) передав ПАТ КБ Притбанк (іпотеко держателю) предмет іпотеки: нежитлове приміщення, загальною площею 224,8 кв.м., що знаходиться по вул.Івасюка,20, в м.Червонограді Львівської області. Нерухоме майно - предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 21.02.2001 року, посвідченого державним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу. Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 1227. Зазначене підтверджується цим договором (а.с.127-128).

Як вбачається із договору про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого 25 травня 2007 року приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстром 1227, 31 грудня 2009 року між приватним підприємством ОДА ЄДРПОУ 22405565 та ПАТ КБ Приватбанк укладено такий договір, згідно якого пункт 2 предмет договору замінено в наступній редакції: 2. За цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань іпотекодавця за кредитним договором №Є/V 335 від 24 травня 2007 року (далі - Кредитний договір),з: - повернення кредиту у сумі 120000,00 (сто двадцять тисяч) доларів США, що надається у формі кредитної угоди, на термін 144 (сто сорок чотири) місяці до 26 травня 2019 року; в Юридичні адреси та реквізити сторін внести зміни: ПП ОДА , Львівська область, м.Червоноград, вул.Івасюка,20, в особі директора ПП ОДА ; в тексті договору слова ТзОВ ОДА замінити на слова ПП ОДА ; інші умови договору залишаються незмінними і сторони підтверджують за ними в цілому разом з даним договором про внесення змін свої зобов'язання (а.с.129).

З договорів іпотеки вбачається, що приватне підприємство ОДА як іпотекодавець діяло в особі виконуючого обов'язки директора ОСОБА_6, який діє на підставі Статуту, зареєстрованого виконавчим комітетом Червоноградської міської ради розпорядженням міського голови №341 від 24 жовтня 1995 року.

Як свідчить матеріали справи, іпотечні договори від 25.05.2007 р. та 31.12.2009 року укладалися в забезпечення виконання зобов'язань за кредитною угодою № №Є/V 335 від 24 травня 2007 року, укладеною між ЗАТ КБ Приватбанк та фізичною особою ОСОБА_2 (а.с.163-165).

Із копії кредитної угоди № №Є/V 335 від 24 травня 2007 року видно, що виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_2 за цією угодою і договорами про видачу траншів забезпечується в тому числі договором іпотеки (заставодавець ПП ОДА ) (п.3.1.2).

Відповідно до змін до Статуту ПП ОДА , засновником та власником приватного підприємства ОДА є ОСОБА_2 (а.с.14).

Наказом №01-02/30 директором приватного підприємства ОДА ОСОБА_8, переведено ОСОБА_6 з посади бармена на посаду виконавчого директора з 01.10.2005 року (а.с.172).

Також із копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 10.03.2017 року видно, що керівником ПП ОДА ЄДРПОУ 22405565 та тимчасово виконуючим обов'язки директора підприємства є ОСОБА_2 (а.с.196).

Встановлено, що станом на момент укладання спірних іпотечних договорів директором ПП ОДА була ОСОБА_6

Як вбачається із матеріалів справи, а саме копії протоколу загальних зборів засновників ПП ОДА від 25.05.2007 року, засновник (власник) підприємства вирішила для забезпечення зобов'язань по кредиту ОСОБА_2 передати в іпотеку майно - нежитлове приміщення загальною площеюзагальною площею 224,8 кв.м., що знаходиться по вул.Івасюка,20, в м.Червонограді Львівської області.

Як визначено ч.1 ст.215 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього

Кодексу.

Статтею 203 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог статті 638 Цивільного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) , договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та

скріплюється печаткою.

За приписами ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, що діють відповідно до установчих документів та закону.

Як регламентовано ч. 3 ст. 96 Цивільного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків,

встановлених установчими документами та законом.

Юридична особа відповідає за зобов'язаннями її учасників (засновників), що пов'язані з її створенням, тільки у разі наступного схвалення їхніх дій відповідним органом юридичної особи (ч.4 ст.96 ЦК України).

У відповідності до ч. 3 ст. 92 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203 , 241 ЦК України ). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Разом із тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Про такий висновок зазначив Верховний Суд України у постановах від 27.04.2016 у справі № 6-62цс16, від 13.09.2017 у справах № 910/20080/14, № 910/20081/14.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що обов'язок доказування того, що ПАТ КБ Приватбанк було обізнане про неповноважність представника ПП ОДА на підписання спірних договорів, повинно бути покладено саме на позивача.

Як вбачається зі спірних договорів, такі були підписані з боку Підприємства "ОДА" директором ОСОБА_6, яка діяла на підставі Статуту.

Пунктом 11.3 Статуту встановлено, що виконавчим органом ПП є директор.

Пунктом 11.3 Статуту передбачено, що директор ПП має право: розпоряджатися майном в межах, що визначені власником ПП; без довіреності діяти від імені ПП, репрезентувати в усіх установах підприємствах і організаціях; без довіреності укладати будь-які угоди та інші юридичні акти, видавати довіреності, відкривати в банках розрахунковий та інші рахунки; здійснювати інші дії для досягнення цілей ПП в межах його компетенції (а.с.11-18).

В той же час, як обумовлено п.11.2 Статуту до компетенції власника належить в тому числі і затвердження договорів (п.п. и ).

Аналізуючи вищенаведене, суд вважає, що положеннями Статуту передбачено надання засновником згоди на укладення договору шляхом його затвердження. Тому рішенням засідання правління, оформленим протоколом загальних зборів фактично і затверджується укладення спірних правочинів. За таких обставин, суд вважає, що відповідач - ПАТ КБ Приватбанк знав та за всіма обставинами, проявивши розумну обачність не міг не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого директора ПП ОДА , так як вони встановлені безпосередньо установчими документами. При цьому суд також враховує пояснення приватного нотаріуса Червоноградського міського нотаріального округу ОСОБА_5, яка вказала, що на підтвердження повноважень представника ПП ОДА були надалі лише статут підприємства та копія наказу про призначення на посаду.

Разом із тим, матеріали справи містять копію рішення загальних зборів засновників ПП ОДА , оформлене протоколом від 25.05.2007 року, згідно якого засновник (власник) підприємства вирішила для забезпечення зобов'язань по кредиту ОСОБА_2 передати в іпотеку банку майно - нежитлове приміщення загальною площею 224,8 кв.м., що знаходиться по вул.Івасюка,20, в м.Червонограді Львівської області, що належить на праві приватної власності ПП ОДА .

Однак, як свідчить висновок експерта №1592 від 12.06.2018 року, підпис від імені ОСОБА_2, розташований в рядку Секретар зборів перед друкованим записом ОСОБА_2С. після основного тексту протоколу загальних зборів засновників приватного підприємства ОДА від 25 травня 2007 року виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням справжніх підписів ОСОБА_2

Таким чином, беручи до уваги те, що вказане протокольне рішення не може породжувати відповідних правових наслідків для сторін, суд прийшов до переконання, що ОСОБА_6 підписала оспорювані договори іпотеки за відсутності необхідного обсягу повноважень, тому такі правочини на підставі ч.1 ст.215 ЦК України повинні бути визнані недійсними.

Щодо підстави для визнання договорів іпотеки недійсними через невідповідність ст.18 Закону України Про іпотеку , слід зазначити наступне.

Згідно ст.18 Закону України Про іпотеку (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) іпотечний договір повинен містити такі

істотні умови: 1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб

відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та

ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та

фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, адресу постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України; 2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має

зазначатися її цільове призначення; 4) посилання на видачу заставної або її відсутність. У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду. Іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки,

відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як передбачено ч.1 ст.19 цього ж Закону зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню.

Оскільки зміни і доповнення до іпотечного договору від 25.05.2007 року були внесені відповідно до чинного законодавства, останній за змістом та формою відповідає нормам матеріального права, то підстав для визнання його недійсним на цій підставі суд не знаходить.

Відтак у задоволенні позову про визнання договорів іпотеки недійсними з підстав порушення сторонами вимог ст.18 Закону України Про іпотеку слід відмовити.

Щодо застосування інституту позовної давності слід зазначити таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

До позовних вимог про визнання недійсним іпотечного договору відповідно до статті 257 ЦК України встановлено позовну давність тривалістю у 3 роки.

Частинами четвертою та п'ятою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до статті 261 ЦК України.

У відповідності до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи те, що на час укладення спірних договорів та їх підписання позивач, як позичальник та власник (засновник) ПП ОДА в одній особі, поскільки у кредитній угоді зазначено інформацію про іпотекодавця ПП ОДА , повинна була знати про передачу директором цього підприємства в іпотеку нежитлового приміщення, належного ПП ОДА , тому суд вважає, що саме з цього моменту починається перебіг строку позовної давності.

Таким чином, оскільки позовні вимоги про визнання договорів іпотеки недійсними з підстав відсутності у представника необхідного обсягу повноважень є обґрунтованими, суд дійшов висновку про застосування до даних спірних правовідносин наслідки пропуску позивачем строку позовної давності та відмовити у задоволенні позову в цій частині саме з цих підстав.

Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 200, 206, 259, 263-265, 273 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ КБ Приватбанк , Приватного підприємства ОДА , з участю третіх осіб без самостійних вимог: приватного нотаріуса Червоноградського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору іпотеки від 25.05.2007 року та договору від 31.12.2009 року недійсним - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Червоноградський міський суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 19.11.2018 року.

Суддя: М. Д. Новосад