Рішення

від 05.11.2018 по справі 390/2220/17

КІРОВОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 390/2220/17

Провадження № 2/390/152/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2018 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Терещенко Д.В.,

при секретарі - Головацькій А.Б., Магомедовій А.С., Бреус І.П.,

за участю представників позивачів за довіреністю - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача -ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа: приватний нотаріус Кіровоградського районного нотаріального округу ОСОБА_7, про встановлення правочину недійсним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просять застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що між ними та відповідачем укладені безоплатні договори міни, за умовами якого позивачами у власність відповідачу передані земельні ділянки різної площі, які надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, а відповідачем ОСОБА_6 у власність позивачів передані земельні ділянки площею 0,0100 га, які розташовані на території Полтавської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області. Зазначені договори позивачі вважають недійсними через їх нікчемність, оскільки відчуження земельних ділянок не відповідає вимогам закону. Просить застосувати наслідки недійсності правочину та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Зазначені договори позивачі вважають недійсним через їх нікчемність, оскільки відчуження земельних ділянок не відповідає вимогам закону.

Представники позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та надали пояснення по обставинах справи.

Представник відповідача - адвокат ОСОБА_3 в поданому відзиві на позов та в судовому засіданні позов заперечив, зазначив, що договір міни укладений відповідно до вимог чинного законодавства, а тому у межах заявлених позовних вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та наданих позивачем доказів, підстави для задоволення позову відсутні.

Третя особа - приватний нотаріус Кіровоградського районного нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилась, від неї до суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що договір міни (обміну) укладений між позивачем та відповідачем у відповідності до чинного законодавства України, не суперечить вимогам Земельного кодексу України та не може вважатись нікчемним.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

28.07.2015 року між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_6 було укладено договір міни (обміну), який було посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за номером 1359. Відповідно до умов Договору міни (обміну), позивачем було передано, а відповідачем прийнято у власність земельну ділянку, площею 4,9817 га, що розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3522580900:02:000:0443, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка до укладання договору міни (обміну), належала позивачу на праві приватної власності, яке було зареєстровано відповідно до свідоцтва про право на спадщину серія та номер: 1-208, видане 09.06.2015 року. В свою чергу, відповідно до умов Договору міни (обміну), відповідач передав, а позивач прийняв у власність земельну ділянку площею 0,0100 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, яка до укладання договору міни (обміну), належала відповідачу на праві приватної власності.

Згідно п. 2.1 Договору міни, обмін земельних ділянок здійснюється без доплати.

Право власності відповідача по справі - ОСОБА_6, на отриману земельну ділянку з кадастровим номером 3522580900:02:000:0448, зареєстровано в Державному реєстрі відповідно до Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23224549 від 28.07.2015 року.

26.08.2015 року між позивачем ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_6 було укладено аналогічний договір міни (обміну) земельних ділянок, який було посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за номером 1495. Відповідно до умов договору міни, позивачем було передано, а відповідачем прийнято у власність земельну ділянку, площею 4,893 га, що розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3522580900:02:000:0125. В свою чергу, відповідно до умов договору міни (обміну), відповідач передав, а позивач прийняв у власність земельну ділянку площею 0,0100 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, яка належала відповідачу на праві приватної власності.

Згідно п. 2.1 Договору міни, обмін земельних ділянок здійснюється без доплати.

Право власності відповідача по справі, ОСОБА_6, на отриману в наслідок обміну земельну ділянку з кадастровим номером 3522580900:02:000:0125, зареєстровано в Державному реєстрі відповідно до Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23931258 від 26.08.2015 року.

Згідно ч.1 ст.81 Земельного кодексу України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 ЗК України).

За приписами п.15 розділу Х Перехідних положень ЗК України (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, не допускається:

а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;

б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Відповідно до ст.ст.4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У п.4 та п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 судам роз'яснено, що відповідно до статті 215 ЦКнеобхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

В даному позові фактично оспорюються укладені між позивачами та відповідачем договори міни (обміну) земельних ділянок.

За своєю суттю ці договори є оспорюваними, а тому можуть бути визнані недійсними лише за рішенням суду.

У п.15 Х Перехідних положень ЗК України (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), зазначено, що Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Але ні за значеною нормою, ні чинним законодавством не визначено, що вчинені договори міни земельних ділянок та земельних часток (паїв), під час дії мораторію на їх відчуження, є нікчемними.

Оскільки позивачі у позові не ставлять вимогу визнати недійним укладені договіри міни (обміну) земельних ділянок, не можуть бути застосовані наслідки недійсності правочину та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються ст.ст.132, п.15 розділу Х Земельного кодексу, ст.ст.4, 10, 203, 204, 328, 373 Цивільного кодексу України, а також ст.14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , в редакції, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Керуючись ст.ст.4-5, 7, 10, 12-13, 77-81, 95, 141, 235, 258-259, 263- 265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В позовних вимогах ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа: приватний нотаріус Кіровоградського районного нотаріального округу ОСОБА_7, про встановлення правочину недійсним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів через Кіровоградський районний суд Кіровоградської області. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Суддя: /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_8