Постанова

від 14.11.2018 по справі 761/9118/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 761/9118/16-ц

провадження № 61-24694св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 ,

представник ОСОБА_1 - ОСОБА_12,

відповідач - приватне підприємство Україна молода ,

представник відповідача - Дворак Михайло Євгенійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного підприємства Україна Молода на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 грудня 2016 року у складі судді Макаренко І. О. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2017 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Антоненко Н. О., Шкоріної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до приватного підприємства Україна Молода (далі - ПП Україна Молода ) про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у № НОМЕР_1 інформаційно-політичної газети Україна молода , власником якої є ПП Україна Молода , було опубліковано статтю під назвою ІНФОРМАЦІЯ_6

Вони є письменниками і сумісно працюють над створенням творів та є авторами книг під псевдонімом Брати ОСОБА_2, який є загальновідомим серед громадськості і широкого загалу читачів. Опублікувавши вищевказану статтю у газеті Україна молода , відповідач порушив їх конституційні права та законні інтереси, оскільки розповсюдив серед широкого загалу недостовірну і негативну інформацію, яка принижує їх честь, гідність і ділову репутацію.

На підставі вказаного, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просили суд: визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права на недоторканність честі, гідності та ділової репутації братів ОСОБА_2: ОСОБА_1 і ОСОБА_2, поширену на шпальтах щоденної інформаційно-політичної газети Україна Молода , власником якої є ПП Україна Молода , а саме наступну інформацію:

- назву Статті ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

- Про те, що на обкладинці їхньої книги чомусь стоїть прізвище видавців братів ОСОБА_2, журналістка. редактор відділу УМ ОСОБА_4 і фольклористка ОСОБА_5 зізналися вже після виходу видання у світ. Над унікальною енциклопедією для дітей ІНФОРМАЦІЯ_7 вони на замовлення видавництва Зелений Пес працювали понад два роки ... Досі авторки ніколи не стикалися ні з чим подібним, що відбулося з їхнім рукописом у видавництві братів ОСОБА_2. :

- Брати ОСОБА_2 розповідають журналістам на презентаціях, що над виданням працював цілий колектив музикантів, дизайнерів, культурологів. Ідея і текст наші, але консультуємося ми з фахівцями , - запевняють вони. Утім дизайнер-верстальник у книжці один - дружина одного з братів. Музичний редактор також один - ОСОБА_2. Самі ж ноти, як з'ясувалося, взяті з сайта ІНФОРМАЦІЯ_9, про що у книзі не вказано. ;

- Автори зберігають усі електронні варіанти тексту книги: первісні; далі - із вставками братів, потім - з авторськими правками вставок братів (узятих з сумнівних джерел, адже брати не є етнологами і власних текстів про народну культуру не мають)... Врешті, при звірці текстів бачимо звичайне літредагування... ;

- Брати-видавці втрутилися в упорядницьку діяльність культурологів. Зокрема, не вмістили у книзі переліку літератури, яку використовували в роботі пані ОСОБА_5 і ОСОБА_4. А це ставить під сумнів правдивість книги і репутацію авторів. ;

- Для нас, як авторів, було важливо, щоб книга не поширювала псевдонаукових теорій серед молоді, - каже ОСОБА_4. - І щоб ілюстрації були естетичні й відповідні українській традиційній культурі. Однак маловідомі художники, найняті видавцями, нічого не знали про українську культуру. Натомість намагалися вставити щось російське - то дерев'яну часовню у стилі Кіжей, то сарафан. Шрифт так і залишився образно-російським, хоч ми домагалися використання нарбутівки. А в текстах - купа вставок, які на тлі нинішньої агресії сусідньої країни виглядають, м'яко кажучи, дивними ;

- За словами пані ОСОБА_4, характер вставок від братів ОСОБА_2 подвійний: з одного боку це псевдопатріотичні заявки, що Україна - найдревніша у світі та намагання змалювати нашу міфологію у вигляді грецької, з іншого боку - пропаганда московського православ'я. ;

- Автори звернулися до братів по роз'яснення. І тут почалися дивовижі. (Коли ми хотіли забрати акти про виконану роботу, секретарка сказала, що документи з архіву кудись зникли разом із договором, який ми підписали 15 березня 2012 року. Мовляв, ОСОБА_2 узяв їх до свого кабінету, - розповіла ОСОБА_5. - Однак у нас примірники договору збереглися :

- ОСОБА_2 дивувався: Не розумію, у чому проблема? . Авторки пояснили: Коли нам запропонували написати для видавництва Зелений Пес книгу про народні свята для дітей - ми погодилися. І працювали над книгою, як над своїм твором. Вклали в неї власні записи, тексти. Ми б цього не робили, якби знали, що пашемо на хазяїна . І що бачимо в результаті? Брати відпарирували: Ми дуже задоволені співпрацею з вами, ваші прізвища вказані на титульній сторінці, текст писали все-таки ми, звісно, за вашим упорядкуванням, наше прізвище вказано великими літерами тільки тому, що так книжка буде краще продаватися ;

- Утім, коли авторки запропонували видавцям позначити в примірнику верстки, де там власне ОСОБА_2 тексти, відповідь була така: Можна написати, що ми створили літверсію, літредакцію - як завгодно. На нашу, як видавців, думку, робота укладача сама по собі більш цінна та важлива, ніж текстовика . Дивне визначення в галузі книговидавництва - текстовик , чи не так? Ця совкова практика означає, що хазяїн , бажаючи видати свою книгу, наймає для її написання текстовиків -рабів. А чому б і ні? Чим брати ОСОБА_2 гірші за ОСОБА_13 чи ОСОБА_14? Тим паче, коли ж їм писати, якщо постійно зайняті: то концерти, то презентації, то поїздки... ;

- Брутальне порушення права. Коли автори зрозуміли, що брати ОСОБА_2 фактично привласнили собі авторство на книгу (про це свідчать вихідні дані), то звернулися до адвоката ОСОБА_6, який спеціалізується на авторському праві. У березні 2012 року видавництво TOB Гамазин , що працює під торговельною маркою Зелений Пес , уклало з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 договір про створення на замовлення і використання книги під умовною назвою ІНФОРМАЦІЯ_8 . - пояснює адвокат ОСОБА_6. За умовами договору, рукопис мав бути наданий видавництву до кінця червня 2012 року, однак, враховуючи, що видавець висував усе нові вимоги до книги, робота над її написанням тривала понад два роки. У 2014 році книжка вийшла друком під назвою ІНФОРМАЦІЯ_7 . За цей час ніяких інших договорів автори з видавництвом Зелений Пес не підписували. Та коли адвокат направив ОСОБА_1, що є також директором ТOB Гамазин , претензію щодо порушення немайнових прав авторів, той запевнив: книжку ІНФОРМАЦІЯ_7 видано відповідно до договорів... на упорядкування та наукове редагування! Мовляв, ці договори підписали ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і зберігаються вони у видавництві. При цьому було додано копію останньої сторінки нібито підписаного договору . Автори впізнали в ній свої підписи, які ставили під… Актом про виконану роботу! Враховуючи, що автори книжки не підписували такі договори, в листопаді 2014 року вони написали окремі листи до TOB Гамазин із вимогою надати копію цього договору, пояснити, коли він із ними укладався, та повідомити час і місце, де вони можуть ознайомитися з оригіналом цього документа. Відповіді до цього часу так і не отримали... ;

- Таким чином, видання книжки ІНФОРМАЦІЯ_7 під іменем братів ОСОБА_1 - це брутальне порушення авторського права, яке переслідується законом. ; зобов'язати ПП Україна Молода спростувати вищевказану інформацію шляхом розміщення у інформанійно-політичній газеті Україна Молода повідомлення про спростування вищевказаної інформації.

Крім того, з урахуванням наявності факту приниження честі, гідності та ділової репутації, факту розповсюдження негативної інформації, яка є недостовірною, і необхідністю відновлення своїх прав, внаслідок поширення цієї інформації, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просили суд стягнути з ПП Україна молода на їх користь по 50 000,00 грн, кожному, на відшкодування завданої моральної шкоди.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права на недоторканність честі, гідності та ділової репутації братів ОСОБА_2: ОСОБА_1 і ОСОБА_2, поширену на шпальтах щоденної інформаційно-політичної газети Україна Молода власником газети ПП Україна Молода , шляхом публікації у випуску № НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 статті ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме наступної інформації:

- назву Статті ІНФОРМАЦІЯ_10 ;

- Про те, що на обкладинці їхньої книги чомусь стоїть прізвище видавців братів ОСОБА_2, журналістка. редактор відділу УМ ОСОБА_4 і фольклористка ОСОБА_5 зізналися вже після виходу видання у світ. Над унікальною енциклопедією для дітей ІНФОРМАЦІЯ_7 вони на замовлення видавництва Зелений Пес працювали понад два роки ... Досі авторки ніколи не стикалися ні з чим подібним, що відбулося з їхнім рукописом у видавництві братів ОСОБА_2. :

- Брати ОСОБА_2 розповідають журналістам на презентаціях, що над виданням працював цілий колектив музикантів, дизайнерів, культурологів. Ідея і текст наші, але консультуємося ми з фахівцями , - запевняють вони. Утім дизайнер-верстальник у книжці один - дружина одного з братів. Музичний редактор також один - ОСОБА_2. Самі ж ноти, як з'ясувалося, взяті з сайта ІНФОРМАЦІЯ_9, про що у книзі не вказано. ;

- Автори зберігають усі електронні варіанти тексту книги: первісні; далі - із вставками братів, потім - з авторськими правками вставок братів (узятих з сумнівних джерел, адже брати не є етнологами і власних текстів про народну культуру не мають)... Врешті, при звірці текстів бачимо звичайне літредагування... ;

- Брати-видавці втрутилися в упорядницьку діяльність культурологів. Зокрема, не вмістили у книзі переліку літератури, яку використовували в роботі пані ОСОБА_5 і ОСОБА_4. А це ставить під сумнів правдивість книги і репутацію авторів. ;

- Для нас, як авторів, було важливо, щоб книга не поширювала псевдонаукових теорій серед молоді, - каже ОСОБА_4. - І щоб ілюстрації були естетичні й відповідні українській традиційній культурі. Однак маловідомі художники, найняті видавцями, нічого не знали про українську культуру. Натомість намагалися вставити щось російське - то дерев'яну часовню у стилі Кіжей, то сарафан. Шрифт так і залишився образно-російським, хоч ми домагалися використання нарбутівки. А в текстах - купа вставок, які на тлі нинішньої агресії сусідньої країни виглядають, м'яко кажучи, дивними ;

- За словами пані ОСОБА_4, характер вставок від братів ОСОБА_2 подвійний: з одного боку це псевдопатріотичні заявки, що Україна - найдревніша у світі та намагання змалювати нашу міфологію у вигляді грецької, з іншого боку - пропаганда московського православ'я. ;

- Автори звернулися до братів по роз'яснення. І тут почалися дивовижі. (Коли ми хотіли забрати акти про виконану роботу, секретарка сказала, що документи з архіву кудись зникли разом із договором, який ми підписали 15 березня 2012 року. Мовляв, ОСОБА_2 узяв їх до свого кабінету, - розповіла ОСОБА_5. - Однак у нас примірники договору збереглися :

- ОСОБА_2 дивувався: Не розумію, у чому проблема? . Авторки пояснили: Коли нам запропонували написати для видавництва Зелений Пес книгу про народні свята для дітей - ми погодилися. І працювали над книгою, як над своїм твором. Вклали в неї власні записи, тексти. Ми б цього не робили, якби знали, що пашемо на хазяїна . І що бачимо в результаті? Брати відпарирували: Ми дуже задоволені співпрацею з вами, ваші прізвища вказані на титульній сторінці, текст писали все-таки ми, звісно, за вашим упорядкуванням, наше прізвище вказано великими літерами тільки тому, що так книжка буде краще продаватися ;

- Утім, коли авторки запропонували видавцям позначити в примірнику верстки, де там власне ОСОБА_2 тексти, відповідь була така: Можна написати, що ми створили літверсію, літредакцію - як завгодно. На нашу, як видавців, думку, робота укладача сама по собі більш цінна та важлива, ніж текстовика . Дивне визначення в галузі книговидавництва - текстовик , чи не так? Ця совкова практика означає, що хазяїн , бажаючи видати свою книгу, наймає для її написання текстовиків -рабів. А чому б і ні? Чим брати ОСОБА_2 гірші за ОСОБА_13 чи ОСОБА_14? Тим паче, коли ж їм писати, якщо постійно зайняті: то концерти, то презентації, то поїздки... ;

- Брутальне порушення права. Коли автори зрозуміли, що брати ОСОБА_2 фактично привласнили собі авторство на книгу (про це свідчать вихідні дані), то звернулися до адвоката ОСОБА_6, який спеціалізується на авторському праві. У березні 2012 року видавництво TOB Гамазин , що працює під торговельною маркою Зелений Пес , уклало з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 договір про створення на замовлення і використання книги під умовною назвою ІНФОРМАЦІЯ_8 . - пояснює адвокат ОСОБА_6. За умовами договору, рукопис мав бути наданий видавництву до кінця червня 2012 року, однак, враховуючи, що видавець висував усе нові вимоги до книги, робота над її написанням тривала понад два роки. У 2014 році книжка вийшла друком під назвою ІНФОРМАЦІЯ_7 . За цей час ніяких інших договорів автори з видавництвом Зелений Пес не підписували. Та коли адвокат направив ОСОБА_1, що є також директором ТOB Гамазин , претензію щодо порушення немайнових прав авторів, той запевнив: книжку ІНФОРМАЦІЯ_7 видано відповідно до договорів... на упорядкування та наукове редагування! Мовляв, ці договори підписали ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і зберігаються вони у видавництві. При цьому було додано копію останньої сторінки нібито підписаного договору . Автори впізнали в ній свої підписи, які ставили під… Актом про виконану роботу! Враховуючи, що автори книжки не підписували такі договори, в листопаді 2014 року вони написали окремі листи до TOB Гамазин із вимогою надати копію цього договору, пояснити, коли він із ними укладався, та повідомити час і місце, де вони можуть ознайомитися з оригіналом цього документа. Відповіді до цього часу так і не отримали... ;

- Таким чином, видання книжки ІНФОРМАЦІЯ_7 під іменем братів ОСОБА_1 - це брутальне порушення авторського права, яке переслідується законом. .

Зобов'язано ПП Україна Молода спростувати вищевказану інформацію шляхом розміщення у інформаційно-політичній газеті Україна Молода , не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили, резолютивної частини рішення суду.

Стягнуто з ПП Україна Молода на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнуто з ПП Україна Молода на користь ОСОБА_2 5 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнуто з ПП Україна Молода на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3 858,00 грн.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відносно позивачів в друкованому засобі масової інформації, власником якого є відповідач, було поширено інформацію, що не відповідає дійсності, має яскраво виражений негативний характер та принижує честь, гідність і ділову репутацію позивачів, тому ця інформація підлягає спростуванню. Встановивши факт порушення відповідачем особистих немайнових прав позивачів, яке полягає у поширенні щодо них недостовірної інформації, яка принижує їх честь, гідність і ділову репутацію та врахувавши характер протиправних дій відповідача, ступінь моральних страждань позивачів, суд частково задовольнив вимоги про відшкодування моральної шкоди, визначивши розмір відшкодування у 5 000,00 грн на користь кожного з позивачів.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2017 року апеляційну скаргу ПП Україна Молода відхилено.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 грудня 2016 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідно до частини третьої статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). При цьому поширена інформація не є оціночним судженням, а є твердженням про факти, які не доведено. У порушення вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що поширена інформація є достовірною. Отже, ця інформація є такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію позивачів, оскільки направлена на їхню дискредитацію, спотворення в суспільстві думки та уявлення щодо їх професійних і ділових якостей, наводить читачів на думку, що позивачі не дотримуються законів, принципів моралі та загальноприйнятих правил співжиття, що є підставою для задоволення їх вимог про спростування цієї інформації та відшкодування моральної шкоди, розмір якої судом визначено з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості .

У касаційній скарзі представник ПП Україна Молода - Дворак М. Є., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано роз'яснення, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , положення статті 277 ЦК України, статті 30 Закону України Про інформацію , статті 42 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні . Так, суди не дослідили кожне висловлювання, але у загальному контексті, про спростування якого просили позивачі, окремо, не визначили характер поширеної інформації, не з'ясували, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, стверджуючи, що стаття є оціночним судженням і містить інформацію про дії авторів ОСОБА_5 і ОСОБА_4, а не про позивачів. Крім того, було використане дослівне відтворення повідомлення представника авторів - адвоката ОСОБА_6, тому газета не несе за це цивільно-правову відповідальність.

У липні 2018 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подали відзиви на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі, були предметом перевірки апеляційним судом та були ним відхилені, крім того, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Інші доводи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У частині третій статті 400 ЦПК України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у номері НОМЕР_1 інформаційно-політичної газети Україна молода , власником якої є ПП Україна Молода , було опубліковано статтю під назвою ІНФОРМАЦІЯ_6 , в якій була викладена, зокрема, наступна інформація:

- назву Статті ІНФОРМАЦІЯ_10 ;

- Про те, що на обкладинці їхньої книги чомусь стоїть прізвище видавців братів ОСОБА_2, журналістка. редактор відділу УМ ОСОБА_4 і фольклористка ОСОБА_5 зізналися вже після виходу видання у світ. Над унікальною енциклопедією для дітей ІНФОРМАЦІЯ_7 вони на замовлення видавництва Зелений Пес працювали понад два роки ... Досі авторки ніколи не стикалися ні з чим подібним, що відбулося з їхнім рукописом у видавництві братів ОСОБА_2. :

- Брати ОСОБА_2 розповідають журналістам на презентаціях, що над виданням працював цілий колектив музикантів, дизайнерів, культурологів. Ідея і текст наші, але консультуємося ми з фахівцями , - запевняють вони. Утім дизайнер-верстальник у книжці один - дружина одного з братів. Музичний редактор також один - ОСОБА_2. Самі ж ноти, як з'ясувалося, взяті з сайта ІНФОРМАЦІЯ_9, про що у книзі не вказано. ;

- Автори зберігають усі електронні варіанти тексту книги: первісні; далі - із вставками братів, потім - з авторськими правками вставок братів (узятих з сумнівних джерел, адже брати не є етнологами і власних текстів про народну культуру не мають)... Врешті, при звірці текстів бачимо звичайне літредагування... ;

- Брати-видавці втрутилися в упорядницьку діяльність культурологів. Зокрема, не вмістили у книзі переліку літератури, яку використовували в роботі пані ОСОБА_5 і ОСОБА_4. А це ставить під сумнів правдивість книги і репутацію авторів. ;

- Для нас, як авторів, було важливо, щоб книга не поширювала псевдонаукових теорій серед молоді, - каже ОСОБА_4. - І щоб ілюстрації були естетичні й відповідні українській традиційній культурі. Однак маловідомі художники, найняті видавцями, нічого не знали про українську культуру. Натомість намагалися вставити щось російське - то дерев'яну часовню у стилі Кіжей, то сарафан. Шрифт так і залишився образно-російським, хоч ми домагалися використання нарбутівки. А в текстах - купа вставок, які на тлі нинішньої агресії сусідньої країни виглядають, м'яко кажучи, дивними ;

- За словами пані ОСОБА_4, характер вставок від братів ОСОБА_2 подвійний: з одного боку це псевдопатріотичні заявки, що Україна - найдревніша у світі та намагання змалювати нашу міфологію у вигляді грецької, з іншого боку - пропаганда московського православ'я. ;

- Автори звернулися до братів по роз'яснення. І тут почалися дивовижі. (Коли ми хотіли забрати акти про виконану роботу, секретарка сказала, що документи з архіву кудись зникли разом із договором, який ми підписали 15 березня 2012 року. Мовляв, ОСОБА_2 узяв їх до свого кабінету, - розповіла ОСОБА_5. - Однак у нас примірники договору збереглися :

- ОСОБА_2 дивувався: Не розумію, у чому проблема? . Авторки пояснили: Коли нам запропонували написати для видавництва Зелений Пес книгу про народні свята для дітей - ми погодилися. І працювали над книгою, як над своїм твором. Вклали в неї власні записи, тексти. Ми б цього не робили, якби знали, що пашемо на хазяїна . І що бачимо в результаті? Брати відпарирували: Ми дуже задоволені співпрацею з вами, ваші прізвища вказані на титульній сторінці, текст писали все-таки ми, звісно, за вашим упорядкуванням, наше прізвище вказано великими літерами тільки тому, що так книжка буде краще продаватися ;

- Утім, коли авторки запропонували видавцям позначити в примірнику верстки, де там власне ОСОБА_2 тексти, відповідь була така: Можна написати, що ми створили літверсію, літредакцію - як завгодно. На нашу, як видавців, думку, робота укладача сама по собі більш цінна та важлива, ніж текстовика . Дивне визначення в галузі книговидавництва - текстовик , чи не так? Ця совкова практика означає, що хазяїн , бажаючи видати свою книгу, наймає для її написання текстовиків -рабів. А чому б і ні? Чим брати ОСОБА_2 гірші за ОСОБА_13 чи ОСОБА_14? Тим паче, коли ж їм писати, якщо постійно зайняті: то концерти, то презентації, то поїздки... ;

- Брутальне порушення права. Коли автори зрозуміли, що брати ОСОБА_2 фактично привласнили собі авторство на книгу (про це свідчать вихідні дані), то звернулися до адвоката ОСОБА_6, який спеціалізується на авторському праві. У березні 2012 року видавництво TOB Гамазин , що працює під торговельною маркою Зелений Пес , уклало з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 договір про створення на замовлення і використання книги під умовною назвою ІНФОРМАЦІЯ_8 . - пояснює адвокат ОСОБА_6. За умовами договору, рукопис мав бути наданий видавництву до кінця червня 2012 року, однак, враховуючи, що видавець висував усе нові вимоги до книги, робота над її написанням тривала понад два роки. У 2014 році книжка вийшла друком під назвою ІНФОРМАЦІЯ_7 . За цей час ніяких інших договорів автори з видавництвом Зелений Пес не підписували. Та коли адвокат направив ОСОБА_1, що є також директором ТOB Гамазин , претензію щодо порушення немайнових прав авторів, той запевнив: книжку ІНФОРМАЦІЯ_7 видано відповідно до договорів... на упорядкування та наукове редагування! Мовляв, ці договори підписали ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і зберігаються вони у видавництві. При цьому було додано копію останньої сторінки нібито підписаного договору . Автори впізнали в ній свої підписи, які ставили під… Актом про виконану роботу! Враховуючи, що автори книжки не підписували такі договори, в листопаді 2014 року вони написали окремі листи до TOB Гамазин із вимогою надати копію цього договору, пояснити, коли він із ними укладався, та повідомити час і місце, де вони можуть ознайомитися з оригіналом цього документа. Відповіді до цього часу так і не отримали... ;

- Таким чином, видання книжки ІНФОРМАЦІЯ_7 під іменем братів ОСОБА_1 - це брутальне порушення авторського права, яке переслідується законом. .

Інформація аналогічного змісту була поширена також в мережі Інтернет на сайтах інформаційно-політичної газети Україна молода , видання Новини України , видання ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стверджуючи, що вищевказана інформація не відповідає дійсності та порушує право на недоторканість честі, гідності та ділової репутації, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом про захист своїх особистих немайнових прав.

Відхиляючи апеляційну скаргу ПП Україна молода та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що відповідач у порушення вимог частини третьої статті 277 ЦК України не довів достовірність поширеної ним інформації.

З таким висновком апеляційного суду повністю погодитися не можна.

Так, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України Про інформацію та Закону України Про доступ до публічної інформації , який набрав чинності 19 квітня 2014 року, частину третю статті 277 виключено з ЦК України. Отже, вказана норма закону до спірних правовідносин застосована апеляційним судом помилково.

У частині третій статті 10 та частині першій статті 60 ЦПК України 2004 року визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Кожен має право на свободу вираження поглядів в розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Згідно з частиною першою статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

У пунктах 1, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи судам роз'яснено, що беручи до уваги положення статей 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права в України, неодноразово наголошував, зокрема у рішенні від 28 березня 2013 року у справі Нова газета та Бородянський проти Росії , що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.

Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.

Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.

У частині другій статті 30 Закону України Про інформацію визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, згідно статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1986 року у справі Лінгенс проти Австрії ).

Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи судам роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Колегія судді вважає, що апеляційний суд у порушення вимог статей 213, 214, 303, 315 ЦПК України 2004 року не надав належної оцінки кожному висловлюванню окремо, про спростування яких просили позивачі, не визначив характер поширеної інформації, не з'ясував, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, помилково переклавши цей обов'язок на відповідача.

Так, у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі судам роз'яснено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року у справі Кузнєцов та інші проти Російської Федерації одним із завдань вмотивованого рішення єпродемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України , Проніна проти України ) і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Переглядаючи справу, апеляційний суд не навів мотивів відхилення доводів відповідача, не перевірив наявності або відсутності обставин, які відповідно до статті 42 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні звільняють редакцію, журналіста від відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян.

Не навів мотивів визнання недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права на недоторканість честі, гідності та ділової репутації, назву статті, розміщеної в інформаційно-політичній газеті Україна Молода , оскільки назва статті не містить стверджувальних суджень, а дає читачеві можливість самостійно зробити висновки і дати оцінку її змісту. Крім того, назва статті викладена у формі запитання, відповідь на яке повинна бути надана у самій статті.

Також суд не встановив, чи уся інформація, про спростування якої просили позивачі, не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, чи стосується вона позивачів, чи не містить вона оціночних суджень.

Отже, апеляційний суд самоусунувся від встановлення дійсних обставин справи, перевірки доводів сторін і доказів поданих на їх підтвердження, спір по суті не вирішив.

Ураховуючи, що фактичні обстави справи не встановлені, оцінка доказам не дана, суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень позбавлений можливості ухвалити рішення по суті.

Відповідно до пунктів 1, 2 і 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Оскільки апеляційний суд не встановив фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не перевірив доводи і надані сторонами докази, то ухвалене ним судове рішення відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства Україна Молода задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Є. В. Синельников С. Ф. Хопта Ю. В. Черняк