Постанова

від 22.01.2019 по справі 761/9118/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/9118/16-ц

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/1922/2019

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.

при секретарі Копійці В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства Україна Молода на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 грудня 2016 року (суддя Макаренко І.О.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Приватного підприємства Україна Молода про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,

встановила:

у березні 2018р. позивачі звернулися до суду з позовом та, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просили визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права та недоторканість честі, гідності та ділової репутації братів ОСОБА_3, ОСОБА_4, поширену на шпальтах щоденної інформаційно-політичної газети Україна Молода , власником газети Приватним підприємством Україна Молода , шляхом публікації у випуску номер НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_2 статті ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме наступну інформацію:

- назву статті ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- Про те, що на обкладинці їхньої книги чомусь стоїть прізвище видавців братів ОСОБА_4, журналістка, редактор відділу УМ ОСОБА_5 i фольклористка ОСОБА_6 дізналися вже після виходу видання у світ. Над унікальною енциклопедією для дітей ІНФОРМАЦІЯ_4 вони на замовлення видавництва ІНФОРМАЦІЯ_6 працювали понад два роки… Досі авторки ніколи не стикалися ні з чим подібним, що відбулося з їхнiм рукописом у видавництві братів ОСОБА_4. ;

- Брати ОСОБА_4 розповідають журналістам на презентаціях, що над виданням працював цілий колектив музикантів, дизайнерів, культурологів. Ідея i текст наші, але консультуємося ми з фахівцями , - запевняють вони. Утім дизайнер-верстальник у книжці один - дружина одного з братів. Музичний редактор також один - ОСОБА_4. Самі ж ноти, як з'ясувалося, взяті з сайта хору Гомін , про що у книзі не вказано ;

- Автори зберігають усі електронні варіанти тексту книги: первісні; далі - із вставками братів, потім - з авторськими правками вставок братів (узятих з сумнівних джерел, адже брати не є етнологами i власних текстів про народну культуру не мають)... Врешті, при звiрцi

текстів бачимо звичайне літ редагування.... ;

- Брати-видавці втрутилися в упорядницьку діяльність культурологів. Зокрема, не вмістили у книзі переліку літератури, яку використовували в роботі пані ОСОБА_6 i ОСОБА_5. А це ставить під сумнів правдивість книги i репутацію авторів. ;

- Для нас, як авторів, було важливо, щоб книга не поширювала псевдонаукових теорій серед молоді, - каже ОСОБА_5. - I щоб ілюстрації були естетичні й відповідні українській традиційній культурі. Однак маловідомі художники, найняті видавцями, нічого не знали про українську культуру. Натомість намагалися вставите щось російське - то дерев'яну часовню у стилі Кіжей, то сарафан. Шрифт так i залишився образно-російським, хоч ми домагалися використання нарбутівки. А в текстах - купа вставок, які на тлі нинішньої агресії сусідньої країни виглядають, м'яко кажучи, дивними ;

- За словами пані ОСОБА_5, характер вставок від братів ОСОБА_4 подвійний: з одного боку це псевдопатріотичні заявки, що Україна - найдревніша у світі та намагання змалювати нашу міфологію у вигляді грецької, з іншого боку - пропаганда московського православ'я. ;

- Автори звернулися до братів по роз'яснення. І тут почалися дивовижі. Коли ми хотіли забрати акти про виконану роботу, секретарка сказала, що документи з архіву кудись зникли разом із договором, який ми підписали 15 березня 2012 року. Мовляв, ОСОБА_4 узяв їх до свого кабінету, - розповіла ОСОБА_6. - Однак у нас примірники договору збереглися ;

- ОСОБА_4 дивувався: Не розумію, у чому проблема? . Авторки пояснили: Коли нам запропонували написати для видавництва ІНФОРМАЦІЯ_6 книгу про народні свята для дітей - ми погодилися. І працювали над книгою, як над своїм твором. Вклали в неї власні записи, тексти. Ми б цього не робили, якби знали, що пашемо на хазяїна . І що бачимо в результаті? Брати відпарирували: Ми дуже задоволені співпрацею з вами, ваші прізвища вказані на титульній сторінці, текст писали все-таки ми, звісно, за вашим упорядкуванням, наше прізвище вказано великими літерами тільки тому, що так книжка буде краще продаватися ;

- Утім, коли авторки запропонували видавцям позначити в примірнику верстки, де там власне капрановські тексти, відповідь була така: Можна написати, що ми створили літверсію, літредакцію - як завгодно. На нашу, як видавців, думку, робота укладача сама по собі більш цінна та важлива, ніж текстовика . Дивне визначення в галузі книговидавництва - текстовик , чи не так? Ця совкова практика означає, що хазяїн , бажаючи видати свою книгу, наймає для її написання текстовиків -рабів. А чому б і ні? Чим брати ОСОБА_4 гірші за ОСОБА_10 чи ОСОБА_11? Тим паче, коли ж їм писати, якщо постійно зайняті: то концерти, то презентації, то поїздки... ;

- Брутальне порушення права. Коли автори зрозуміли, що брати ОСОБА_4 фактично привласнили собі авторство на книгу (про це свідчать вихідні дані), то звернулися до адвоката ОСОБА_7, який спеціалізується на авторському праві. У березні 2012 року видавництво TOB Гамазин , що працює під торговельною маркою ІНФОРМАЦІЯ_6 , уклало з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 договір про створення на замовлення і використання книги під умовною назвою ІНФОРМАЦІЯ_5 . - пояснює адвокат ОСОБА_7. За умовами договору, рукопис мав бути наданий видавництву до кінця червня 2012 року, однак, враховуючи, що видавець висував усе нові вимоги до книги, робота над її написанням тривала понад два роки. У 2014 році книжка вийшла друком під назвою ІНФОРМАЦІЯ_4 . За цей час ніяких інших договорів автори з видавництвом ІНФОРМАЦІЯ_6 не підписували. Та коли адвокат направив ОСОБА_3, що є також директором ТOB Гамазин , претензію щодо порушення немайнових прав авторів, той запевнив: книжку ІНФОРМАЦІЯ_4 видано відповідно до договорів... на упорядкування та наукове редагування!

Мовляв, ці договори підписали ОСОБА_6 та ОСОБА_5 і зберігаються вони у видавництві. При цьому було додано копію останньої сторінки нібито підписаного договору . Автори впізнали в ній свої підписи, які ставили під… Актом про виконану роботу! Враховуючи, що автори книжки не підписували такі договори, в листопаді 2014 року вони написали окремі листи до TOB Гамазин із вимогою надати копію цього договору, пояснити, коли він із ними укладався, та повідомити час і місце, де вони можуть ознайомитися з оригіналом цього документа. Відповіді до цього часу так і не отримали... ;

- Таким чином, видання книжки ІНФОРМАЦІЯ_4 під іменем братів ОСОБА_3 - це брутальне порушення авторського права, яке переслідується законом. .

Позивачі просили зобов'язати Приватне підприємство Україна Молода спростувати вищезазначену інформацію шляхом публікації у інформаційно-політичній газеті Україна Молода , не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили, публікації наступного змісту: Спростування Щоденна інформаційно-політична газета Україна Молода повідомляє, що інформація, оприлюднена у Статті ІНФОРМАЦІЯ_3 на шпальтах щоденної інформаційно-політичної газети Україна Молода (випуск номер НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_2), яка стосується письменників Братів ОСОБА_3 (ОСОБА_4 та ОСОБА_3), є недостовірною, порушує права письменників Братів ОСОБА_3 на недоторканність честі, гідності та ділової репутації, а також не відповідає дійсності, в зв'язку з цим, спростовує інформацію, що була поширена шляхом публікації вищевказаної статті, а саме: допущені некоректні висловлювання, наклепи та образи на адресу Братів ОСОБА_3 ; стягнути з відповідача на користь кожного з позивачів по 50 000грн моральної шкоди та судові витрати.

Мотивуючи позовні вимоги, позивачі зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на шпальтах щоденної інформаційно-політичної газети Україна молода (випуск номер НОМЕР_2), засновником і видавцем якої є ПП Україна Молода , було опубліковано статтю під назвою ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивачі посилалися на те, що вони є письменниками, сумісно працюють над створенням творів та є авторами книг під псевдонімом Брати ОСОБА_3, який є загальновідомим серед громадськості і широкого загалу читачів. Опублікувавши вищезазначену статтю у газеті Україна молода та на інтернет-ресурсі газети, відповідач порушив їх конституційні права та законні інтереси, оскільки розповсюдив серед широкого загалу недостовірну і негативну інформацію, яка принижує їх честь, гідність і ділову репутацію.

Позивачі зазначали, що внаслідок поширення відповідачем недостовірної інформації вони зазнали душевних страждань, сильне емоційне потрясіння, нервовий стрес та перенапруження, змінився звичайний ритм їх життя, що негативним чином відобразилося на спілкуванні з оточуючими, тому вони просять відшкодувати моральну шкоду, розмір якої визначають у 50 000грн на кожного.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 28 грудня 2016 року позов задоволено частково. Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права та недоторканість честі, гідності та ділової репутації братів ОСОБА_3, ОСОБА_4, поширену на шпальтах щоденної інформаційно-політичної газети Україна Молода , власником газети Приватним підприємством Україна Молода шляхом публікації у випуску номер НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_2 статті ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме наступної інформації:

- назву статті ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- Про те, що на обкладинці їхньої книги чомусь стоїть прізвище видавців братів ОСОБА_4, журналістка, редактор відділу УМ ОСОБА_5 i фольклористка ОСОБА_6 дізналися вже після виходу видання у світ. Над унікальною енциклопедією для дітей ІНФОРМАЦІЯ_4 вони на замовлення видавництва ІНФОРМАЦІЯ_6 працювали понад два роки… Досі авторки ніколи не стикалися ні з чим подібним, що відбулося з їхнiм рукописом у видавництві братів ОСОБА_4. ;

- Брати ОСОБА_4 розповідають журналістам на презентаціях, що над виданням працював цілий колектив музикантів, дизайнерів, культурологів. Ідея i текст наші, але консультуємося ми з фахівцями , - запевняють вони. Утім дизайнер-верстальник у книжці один - дружина одного з братів. Музичний редактор також один - ОСОБА_4. Самі ж ноти, як з'ясувалося, взяті з сайта хору Гомін , про що у книзі не вказано. ;

- Автори зберігають усі електронні варіанти тексту книги: первісні; далі - із вставками братів, потім - з авторськими правками вставок братів (узятих з сумнівних джерел, адже брати не є етнологами i власних текстів про народну культуру не мають)... Врешті, при звiрцi текстів бачимо звичайне літ редагування.... ;

- Брати-видавці втрутилися в упорядницьку діяльність культурологів. Зокрема, не вмістили у книзі переліку літератури, яку використовували в роботі пані ОСОБА_6 i ОСОБА_5. А це ставить під сумнів правдивість книги i репутацію авторів. ;

- Для нас, як авторів, було важливо, щоб книга не поширювала псевдонаукових теорій серед молоді, - каже ОСОБА_5. - I щоб ілюстрації були естетичні й відповідні українській традиційній культурі. Однак маловідомі художники, найняті видавцями, нічого не знали про українську культуру. Натомість намагалися вставите щось російське - то дерев'яну часовню у стилі Кіжей, то сарафан. Шрифт так i залишився образно-російським, хоч ми домагалися використання нарбутівки. А в текстах - купа вставок, яка на тлі нинішньої агресії сусідньої країни виглядають, м'яко кажучи, дивними ;

- За словами пані ОСОБА_5, характер вставок від братів ОСОБА_4 подвійний: з одного боку це псевдопатріотичні заявки, що Україна - найдревніша у світі та намагання змалювати нашу міфологію у вигляді грецької, з іншого боку - пропаганда московського православ'я. ;

- Автори звернулися до братів по роз'яснення. І тут почалися дивовижі. Коли ми хотіли забрати акти про виконану роботу, секретарка сказала, що документи з архіву кудись зникли разом із договором, який ми підписали 15 березня 2012 року. Мовляв, ОСОБА_4 узяв їх до свого кабінету, - розповіла ОСОБА_6. - Однак у нас примірники договору збереглися ;

- ОСОБА_4 дивувався: Не розумію, у чому проблема? . Авторки пояснили: Коли нам запропонували написати для видавництва ІНФОРМАЦІЯ_6 книгу про народні свята для дітей - ми погодилися. І працювали над книгою, як над своїм твором. Вклали в неї власні записи, тексти. Ми б цього не робили, якби знали, що пашемо на хазяїна . І що бачимо в результаті? Брати відпарирували: Ми дуже задоволені співпрацею з вами, ваші прізвища вказані на титульній сторінці, текст писали все-таки ми, звісно, за вашим упорядкуванням, наше прізвище вказано великими літерами тільки тому, що так книжка буде краще продаватися ;

- Утім, коли авторки запропонували видавцям позначити в примірнику верстки, де там власне капрановські тексти, відповідь була така: Можна написати, що ми створили літверсію, літредакцію - як завгодно. На нашу, як видавців, думку, робота укладача сама по собі більш цінна та важлива, ніж текстовика . Дивне визначення в галузі книговидавництва - текстовик , чи не так? Ця совкова практика означає, що хазяїн , бажаючи видати свою книгу, наймає для її написання текстовиків -рабів. А чому б і ні? Чим брати ОСОБА_4

гірші за ОСОБА_10 чи ОСОБА_11? Тим паче, коли ж їм писати, якщо постійно зайняті: то концерти, то презентації, то поїздки... ;

- Брутальне порушення права. Коли автори зрозуміли, що брати ОСОБА_4 фактично привласнили собі авторство на книгу (про це свідчать вихідні дані), то звернулися до адвоката ОСОБА_7, який спеціалізується на авторському праві. У березні 2012 року видавництво TOB Гамазин , що працює під торговельною маркою ІНФОРМАЦІЯ_6 , уклало з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 договір про створення на замовлення і використання книги під умовною назвою ІНФОРМАЦІЯ_5 . - пояснює адвокат ОСОБА_7. За умовами договору, рукопис мав бути наданий видавництву до кінця червня 2012 року, однак, враховуючи, що видавець висував усе нові вимоги до книги, робота над її написанням тривала понад два роки. У 2014 році книжка вийшла друком під назвою ІНФОРМАЦІЯ_4 . За цей час ніяких інших договорів автори з видавництвом ІНФОРМАЦІЯ_6 не підписували. Та коли адвокат направив ОСОБА_3, що є також директором ТOB Гамазин , претензію щодо порушення немайнових прав авторів, той запевнив: книжку ІНФОРМАЦІЯ_4 видано відповідно до договорів... на упорядкування та наукове редагування! Мовляв, ці договори підписали ОСОБА_6 та ОСОБА_5 і зберігаються вони у видавництві. При цьому було додано копію останньої сторінки нібито підписаного договору . Автори впізнали в ній свої підписи, які ставили під… Актом про виконану роботу! Враховуючи, що автори книжки не підписували такі договори, в листопаді 2014 року вони написали окремі листи до TOB Гамазин із вимогою надати копію цього договору, пояснити, коли він із ними укладався, та повідомити час і місце, де вони можуть ознайомитися з оригіналом цього документа. Відповіді до цього часу так і не отримали... ;

- Таким чином, видання книжки ІНФОРМАЦІЯ_4 під іменем братів ОСОБА_3 - це брутальне порушення авторського права, яке переслідується законом. .

Зобов'язано ПП Україна Молода спростувати вищевказану інформацію шляхом розміщення у інформаційно-політичній газеті Україна Молода , не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили, резолютивної частини рішення суду.

Стягнуто з ПП Україна Молода на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 5 000грн на відшкодування завданої їм моральної шкоди та судові витрати у розмірі 3 858грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ПП Україна Молода просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач посилається на неправильне застосування норм матеріального права, а саме: ст. 277 ЦК України, ст. 30 Закону України Про інформацію , не врахування положень п. 3 ч. 1 ст. 42 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні , оскільки за своїм змістом стаття є оціночною та дає оцінку окремим частинам книги, відносинам між авторами та позивачами з точки зору авторів.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 42 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні не несе відповідальності за опублікування інформації, яка є прямою мовою адвоката авторів ОСОБА_7.

Заперечуючи проти стягнення моральної шкоди, відповідач зазначає, що позивачами не надано доказів, які б підтвердили факт заподіяння їм моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29 березня 2017 року апеляційну скаргу ПП Україна Молода відхилено, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 грудня 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року касаційну скаргу ПП Україна Молода задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 29 березня

2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія судів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення позивача ОСОБА_3, який просив залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у інформаційно-політичній газеті Україна молода (випуск номер НОМЕР_2), власником якої є ПП Україна Молода , було опубліковано статтю під назвою ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Аналогічна інформація була також поширена в мережі Інтернет на сайтах інформаційно-політичної газети Україна молода , видання Новини України .

Опублікована стаття містила інформацію, поширення якої просять спростувати позивачі.

Вказані обставини не заперечувалися відповідачем під час судового розгляду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відносно позивачів в друкованому засобі масової інформації, власником якого є відповідач, було поширено інформацію, що не відповідає дійсності, має яскраво виражений негативний характер та принижує честь, гідність і ділову репутацію позивачів, тому відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України ця інформація підлягає спростуванню з відшкодуванням завданої позивачам моральної шкоди.

Проте, погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна з таких підстав.

Застосовуючи до спірних правовідносин ч. 3 ст. 277 ЦК України, суд не врахував, що вказана норма була виключена з ЦК України Законом України від 27 березня 2014 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про інформацію" та Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Отже, застосування судом вказаної норми при вирішенні даного спору є неправомірним.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також право кожного на повагу до його гідності.

Разом з цим, Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (частина 1 статті 34 Конституції України).

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (частина 2 статті 34 Конституції України).

Статтею 34 Конституції України передбачено, що здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (частина перша статті 68 Конституції України).

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (частина четверта статті 32 Конституції України).

Стаття 9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на

обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною законодавства України.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

За змістом цієї норми утрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених ч. 2 ст. 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним у демократичному суспільстві.

Аналіз зазначеного національного законодавства та ст. 10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежить від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009р. Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи зазначено, що при розгляді даної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Статтею 30 Закону України Про інформацію встановлено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У п. 19 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України також роз'яснено, що відповідно до ст. 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лінгенс проти Австрії (1986

рік) зазначено, що свобода вираження поглядів, гарантованих пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 Конвенції, свобода вираження стосується не лише тієї інформації чи тих ідей , які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій.

Також суд зазначив про необхідність розрізняти факти та оціночні судження, оскільки наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень ні. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 42 Закону України Про друковані засоби масової інформації редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб'єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб.

Аналізуючи поширену інформацію, колегія суддів вважає, що назва статті ІНФОРМАЦІЯ_3 , не містить стверджувальних суджень, викладена у формі запитання та дає читачеві можливість самостійно зробити висновки і дати оцінку її змісту.

Суд не звернув увагу на те, що інформація Про те, що на обкладинці їхньої книги чомусь стоїть прізвище видавців братів ОСОБА_3, журналістка, редактор відділу УМ ОСОБА_5 i фольклористка ОСОБА_6 дізналися вже після виходу видання у світ. Над унікальною енциклопедією для дітей ІНФОРМАЦІЯ_4 вони на замовлення видавництва ІНФОРМАЦІЯ_6 працювали понад два роки… Досі авторки ніколи не стикалися ні з чим подібним, що відбулося з їхнiм рукописом у видавництві братів ОСОБА_3. ;

- Брати ОСОБА_3 розповідають журналістам на презентаціях, що над виданням працював цілий колектив музикантів, дизайнерів, культурологів. Ідея i текст наші, але консультуємося ми з фахівцями , - запевняють вони. Утім дизайнер-верстальник у книжці один - дружина одного з братів. Музичний редактор також один - ОСОБА_4. Самі ж ноти, як з'ясувалося, взяті з сайта хору Гомін , про що у книзі не вказано. ;

- Автори зберігають усі електронні варіанти тексту книги: первісні; далі - із вставками братів, потім - з авторськими правками вставок братів (узятих з сумнівних джерел, адже брати не є етнологами i власних текстів про народну культуру не мають)... Врешті, при звiрцi текстів бачимо звичайне літ редагування.... ;

- Брати-видавці втрутилися в упорядницьку діяльність культурологів. Зокрема, не вмістили у книзі переліку літератури, яку використовували в роботі пані ОСОБА_6 i ОСОБА_5. А це ставить під сумнів правдивість книги i репутацію авторів не містить недостовірну інформацію про позивачів, а є викладенням подій, які відбувалися за участю ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які працювали над матеріалами книги.

Крім того, у вищевикладеній інформації не містяться відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Поширена інформація Для нас, як авторів, було важливо, щоб книга не поширювала псевдонаукових теорій серед молоді, - каже ОСОБА_5. - I щоб ілюстрації були естетичні й відповідні українській традиційній культурі. Однак маловідомі художники, найняті видавцями, нічого не знали про українську культуру. Натомість намагалися вставите щось російське - то дерев'яну часовню у стилі Кіжей, то сарафан. Шрифт так i залишився

образно-російським, хоч ми домагалися використання нарбутівки. А в текстах - купа вставок, яка на тлі нинішньої агресії сусідньої країни виглядають, м'яко кажучи, дивними ;

- За словами пані ОСОБА_5, характер вставок від братів ОСОБА_4 подвійний: з одного боку це псевдопатріотичні заявки, що Україна - найдревніша у світі та намагання змалювати нашу міфологію у вигляді грецької, з іншого боку - пропаганда московського православ'я. ;

- Автори звернулися до братів по роз'яснення. І тут почалися дивовижі. Коли ми хотіли забрати акти про виконану роботу, секретарка сказала, що документи з архіву кудись зникли разом із договором, який ми підписали 15 березня 2012 року. Мовляв, ОСОБА_4 узяв їх до свого кабінету, - розповіла ОСОБА_6. - Однак у нас примірники договору збереглися ;

- ОСОБА_4 дивувався: Не розумію, у чому проблема? . Авторки пояснили: Коли нам запропонували написати для видавництва ІНФОРМАЦІЯ_6 книгу про народні свята для дітей - ми погодилися. І працювали над книгою, як над своїм твором. Вклали в неї власні записи, тексти. Ми б цього не робили, якби знали, що пашемо на хазяїна . І що бачимо в результаті? Брати відпарирували: Ми дуже задоволені співпрацею з вами, ваші прізвища вказані на титульній сторінці, текст писали все-таки ми, звісно, за вашим упорядкуванням, наше прізвище вказано великими літерами тільки тому, що так книжка буде краще продаватися ;

- Утім, коли авторки запропонували видавцям позначити в примірнику верстки, де там власне капрановські тексти, відповідь була така: Можна написати, що ми створили літверсію, літредакцію - як завгодно. На нашу, як видавців, думку, робота укладача сама по собі більш цінна та важлива, ніж текстовика . Дивне визначення в галузі книговидавництва - текстовик , чи не так? Ця совкова практика означає, що хазяїн , бажаючи видати свою книгу, наймає для її написання текстовиків -рабів. А чому б і ні? Чим брати ОСОБА_4 гірші за ОСОБА_10 чи ОСОБА_11? Тим паче, коли ж їм писати, якщо постійно зайняті: то концерти, то презентації, то поїздки... ;

- Брутальне порушення права. Коли автори зрозуміли, що брати ОСОБА_4 фактично привласнили собі авторство на книгу (про це свідчать вихідні дані), то звернулися до адвоката ОСОБА_7, який спеціалізується на авторському праві. У березні 2012 року видавництво TOB Гамазин , що працює під торговельною маркою ІНФОРМАЦІЯ_6 , уклало з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 договір про створення на замовлення і використання книги під умовною назвою ІНФОРМАЦІЯ_5 . - пояснює адвокат ОСОБА_7. За умовами договору, рукопис мав бути наданий видавництву до кінця червня 2012 року, однак, враховуючи, що видавець висував усе нові вимоги до книги, робота над її написанням тривала понад два роки. У 2014 році книжка вийшла друком під назвою ІНФОРМАЦІЯ_4 . За цей час ніяких інших договорів автори з видавництвом ІНФОРМАЦІЯ_6 не підписували. Та коли адвокат направив ОСОБА_3, що є також директором ТOB Гамазин , претензію щодо порушення немайнових прав авторів, той запевнив: книжку ІНФОРМАЦІЯ_4 видано відповідно до договорів... на упорядкування та наукове редагування! Мовляв, ці договори підписали ОСОБА_6 та ОСОБА_5 і зберігаються вони у видавництві. При цьому було додано копію останньої сторінки нібито підписаного договору . Автори впізнали в ній свої підписи, які ставили під… Актом про виконану роботу! Враховуючи, що автори книжки не підписували такі договори, в листопаді 2014 року вони написали окремі листи до TOB Гамазин із вимогою надати копію цього договору, пояснити, коли він із ними укладався, та повідомити час і місце, де вони можуть ознайомитися з оригіналом цього документа. Відповіді до цього часу так і не отримали... ;

- Таким чином, видання книжки ІНФОРМАЦІЯ_4 під іменем братів ОСОБА_3 - це брутальне порушення авторського права, яке переслідується законом. є відтворенням

висловлювань ОСОБА_6 та ОСОБА_5, і їх адвоката ОСОБА_7, про що зазначено у спірній статті.

Крім того, вищезазначені висловлювання містять оціночні судження вказаних осіб стосовно книги, над якою працювали ОСОБА_6 та ОСОБА_5, їх відносинам з позивачами, та критика дій позивачів, що відповідно до вищенаведених норм матеріального права не підлягає спростуванню.

Згідно ч. 2 ст. 30 Закону України Про інформацію , якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

На вказані обставини та норми права не звернув увагу суд першої інстанції, не врахував суд і практику Європейського суду з прав людини та прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про захист честі, гідності та ділової репутації, які задоволенню не підлягають, а відтак не підлягають задоволенню і вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції не врахував обставин справи та норми міжнародного права, неправильно застосував норми матеріального права України, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, тому колегія суддів скасовує рішення суду та ухвалює нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, тому з позивачів на користь Приватного підприємства Україна Молода підлягає стягненню судовий збір, сплачений при подачі апеляційної скарги, у рівних частинах.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

апеляційну скаргу Приватного підприємства Україна Молода задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 грудня 2016 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Приватного підприємства Україна Молода про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, та ОСОБА_4, які проживають у АДРЕСА_1, на користь Приватного підприємства Україна Молода , ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 25593633, яке

знаходиться у м. Києві, проспект Перемоги, 50, судові витрати у розмірі по 4 441грн 93коп. з кожного.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 січня 2019 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.А. Семенюк