Постанова

від 31.10.2018 по справі 910/23654/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/23654/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.

за участі секретаря судового засідання Корпусенка А.О.

за участю представників:

ТОВ "Ра Арго" - Гаврилюк М.Д. (довіреність № 1705/1-д від 17.05.2016),

ТОВ "Алего" - Горуз О.О. (директор)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ра Арго"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2018

(колегія суддів у складі: Пашкіна С.А. - головуючий, Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ра Арго"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛ-Груп"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Алего"

про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

1. В провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РА Арго" (далі в тексті - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛ-ГРУП" (далі в тексті - Відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕГО" (далі в тексті - Відповідач 2) про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Короткий зміст позовних вимог та оскаржуваних судових рішень

2. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що директором Позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю "РА Арго") укладено Договір купівлі-продажу рекламних засобів №2002/1 від 20 лютого 2015 року з перевищенням повноважень за відсутності рішення загальних зборів товариства, в зв'язку з чим даний договір має бути визнано недійсним, а відчужені рекламні засоби за договором купівлі-продажу рекламних засобів №2002/1 від 20 лютого 2015 року підлягають витребуванню з чужого незаконного володіння.

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 24.05.2018 у справі № 910/23654/17, позов вирішено задовольнити повністю; визнано недійсним Договір №2002/1 купівлі-продажу від 20 лютого 2015 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "РА АРГО" (03115, м.Київ, вул. Святошинська, 34, код ЄДРПОУ 32920270) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЛ-ГРУП" (03039, м.Київ, пр-т 40- річчя Жовтня, б.в„–7, кв.10 , код ЄДРПОУ 39013436); вирішено витребувати з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕГО" (03194, м.Київ, пр-т Леся Курбаса, 19/11, код ЄДРПОУ 37922548) та передати на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РА АРГО" (03115, м.Київ, вул. Святошинська, 34, код ЄДРПОУ 32920270) наступні рекламні засоби та дублікати Дозволів на них, розміщені за адресами в місті Києві: 1) пр-т Перемоги, 109 між підземними переходами, розміром 3x6 м., дозвіл №10479-05; 2) вул. Саксаганського, 73, розміром 2x4 м., дозвіл №10491-05; 3) пр-т Академіка Глушкова, 55, розміром 3x6 м., дозвіл №13246-06; 4) вул. Шолуденка, 5/25, розміром 3x6 м., дозвіл №13250-06; 5) вул. Академіка Заболотного, 1500 м. після повороту до музею народної архітектури, навпроти, розміром 3x6 м., дозвіл №13253-06; 6) вул. Академіка Заболотного, 1250 м. після повороту до музею народної архітектури, навпроти, розміром 3x6 м., дозвіл №13254-06; 7) вул. Жилянська, 55, розміром 2x4 м., дозвіл №13256-06; 8) пр-т Перемоги, 66, розміром 3x6 м., дозвіл №09879-05; 9) вул. Сирецька, 2, розміром 3x6 м., дозвіл №10129-05; 10) Вознесенський узвіз, 26 навпроти (пров. Вознесенський), розміром 3x6 м., дозвіл №13243-06; 11) вул. Ванди Василевської, 24, розміром 3x6 м., дозвіл №13244-06; 12) пр-т Повітрофлотський,/Ернста, розміром 3x6 м., дозвіл №13245- 06; 13) пр-т Повітрофлотський, 92, проти заводу 410, розміром 3x6 м., дозвіл №13249-06; 14) Вознесенський узвіз, 13, розміром 3x6 м., дозвіл №13251-06; 15) пр-т Повітрофлотський, проти будинку 55/8, розміром 3x6 м., дозвіл №13255-06; 16) вул. Солом'янська, 30, розміром 3x6 м., дозвіл №13258-06; 17) пр-т Червонозоряний, проти буд.94, розміром 3x6 м., дозвіл №12574-06; 18) вул. Борщагівська/проти Політехнічного пров., розміром 3x6 м., дозвіл №12575-06; 19) вул. Солом'янська, 19, розміром 3x6 м., дозвіл №10273-05; 20) пр-т Червонозоряний, 96, розміром 3x6 м., дозвіл №10609-05; 21) Кільцева дорога, поворот на дорогу до Повітрофлотського просп., розміром 3x6 м., дозвіл №13252-06.

4. Вказане рішення суду першої інстанції мотивоване наступним:

4.1. Суд першої інстанції встановив, що згідно з рішенням Загальних зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "РА АРГО" від 24 червня 2004 року (протокол №1 Загальних зборів учасників товариства від 24 червня 2004 року) створено Товариство з обмеженою відповідальністю "РА АРГО".

4.2. 20 лютого 2015 року між Позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "РА АРГО", в особі генерального директора ОСОБА_9 та Відповідачем 1, Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЛ-ГРУП" в особі директора Данилюка Василя Григоровича, укладено договір №2002/1 купівлі-продажу відповідно умов до якого продавець, Позивач у справі, зобов'язався передати у власність покупця, Відповідача 1 у справі, товар - об'єкти основних засобів - "рекламні засоби" продавця у кількості 21 одиниця з відповідними дозволами на їх розміщення, які розташовані у м.Києві, і перелічені в Додатку №1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною, а покупець, Відповідач 1 у справі, зобов'язався прийняти та оплатити отриманий товар в порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі.

4.3. Згідно акту приймання-передачі Товару від 20 лютого 2015 року, як встановлено в рішенні суду першої інстанції, за договором купівлі-продажу №2002/1 від 20 лютого 2015 року Позивачем було передано Відповідачу 1 "рекламні засоби" продавця у кількості 21 одиниця з відповідними дозволами на їх розміщення загальною вартістю 80 640 грн.

4.4. Відповідно до п.9.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "РА Арго", затвердженого рішенням загальних зборів учасників ТОВ "РА Арго" (протокол №3 від 24.11.2006) управління товариством здійснюють Вищий орган товариства - збори учасників товариства; виконавчий орган товариства - дирекція товариства; контролюючий орган - Ревізійна комісія товариства.

4.5. Суд першої інстанції в рішенні встановив, що згідно з п.9.3.8. Статуту до виключної компетенції зборів учасників належить прийняття рішення про продаж, передачу безоплатно, обмін, передачу в оренду й у заставу юридичним і фізичним особам належних товариству на праві власності засобів виробництва, будинків, споруд продукції власного виробництва, включаючи житло, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, використання і відчуження їх іншими способами, списання їх з балансу згідно чинному законодавству України, на суму 50 і більше відсотків.

4.6. Дослідивши умови п.9.3.8. Статуту Позивача суд першої інстанції дійшов до висновку, що даним статутом не передбачено визначення порядку застосування показника виходячи з суми, яка складає 50 і більше відсотків статутного капіталу товариства.

4.7. Вищевказаною нормою статуту Позивача, як зазначено в рішенні суду першої інстанції, визначено перелік майна належного Товариству на праві власності на відчуження якого будь-яким способом чи списання якого з балансу на суму 50 і більше відсотків необхідним є прийняття рішення зборами учасників товариства. В зв'язку з наведеним суд вважає, що грошовий показник з яким можна було б порівнювати ціну договору на предмет перевищення 50 відсотків такого показника підлягає визначенню шляхом складання сум вартості матеріальних активів Позивача перелік яких зазначено в п.9.3.8. Статуту ТОВ "РА АРГО", оскільки іншого порядку визначення такого показника статутом не передбачено, у вказаному пункті статуту йдеться про порядок прийняття рішень Товариства про продаж чи відчуження іншим чином перелічених в ньому матеріальних активів на суму 50 і більше відсотків саме їх сукупної вартості.

4.8. З огляду на те, що було здійснено відчуження за договором купівлі-продажу №2002/1 від 20 лютого 2015 року рекламних засобів у кількості 21 одиниця, що становить більшу кількість наявних у Позивача рекламних засобів, враховуючи те, що вартість відчужених рекламних засобів за спірним договором складає 80 640 грн., що становить більше 50 відсотків від балансової вартості основних засобів суд першої інстанції дійшов до висновку, що укладення спірного договору купівлі-продажу №2002/1 від 20 лютого 2015 року рекламних засобів потребувало наявності відповідного рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю РА Арго у відповідності до п.9.3.8. Статуту Позивача.

4.9. Суд першої інстанції встановив, що в матеріалах справи відсутні докази прийняття загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю РА Арго рішення про продаж за договором купівлі-продажу №2002/1 від 20 лютого 2015 року основних засобів - рекламні засоби , в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що директор товариства з обмеженою відповідальністю РА Арго ОСОБА_9, укладаючи спірний договір купівлі-продажу, діяв з перевищенням своїх повноважень, в зв'язку з чим в момент укладення спірного правочину не дотримано вимоги ст.203 ЦК України, у відповідності до якої особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, що є підставою для визнання спірного договору купівлі-продажу №2002/1 від 20 лютого 2015 року недійсним на підставі ст.215 ЦК України.

4.10. В рішенні суду першої інстанції встановлено, що згідно протоколу №13 Загальних зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "РА АРГО" від 06 листопада 2017 року було прийнято рішення про відмову у схваленні укладеного від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "РА АРГО" колишнім генеральним директором Товариства ОСОБА_9 з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЛ-ГРУП" правочинів - договору №2002/1 купівлі-продажу від 20 лютого 2015 року.

4.11. Згідно акту приймання-передачі товару від 06 травня 2015 року за договором купівлі-продажу №0605/1 від 06 травня 2015 року Відповідачем 1 було передано Відповідачу 2 рекламні засоби та дублікати дозволів на них. Передані Відповідачем-1 Відповідачу-2 за актом приймання-передачі товару від 06 травня 2015 року рекламні засоби були відчужені на користь Відповідача-1 Позивачем згідно спірного договору купівлі-продажу №0605/1 від 06 травня 2015 року.

4.12. Покупцем за вказаним правочином виступило Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕГО"- Відповідач 2, яке при вчиненні вказаних правочинів представляв в якості керівника цієї юридичної особи ОСОБА_9, який одночасно був генеральним директором Позивача. Умови вищевказаних договорів за якими здійснено відчуження вищевказаних рекламних засобів Відповідачем-1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕГО" відтворюють умови договорів за якими їх було придбано, за виключенням зміненого пункту 5.4 в якому значно збільшено відповідальність продавця, Відповідача 1, у вигляді штрафу за порушення строків передачі товару Покупцю з відповідними дозволами на їх розміщення, а також додано пункт 5.5. яким передбачено пеню, яку продавець сплачує покупцю, у разі не передачі товару з відповідними Дозволами на їх розміщення у передбачений договором строк по акту приймання-передачі у розмірі 1% від договірної вартості товару, що підлягає передачі, за кожен день такого прострочення. Вказані обставини, як зазначено в рішенні суду першої інстанції, свідчать про те, що залучення генеральним директором Позивача, ОСОБА_9, третьої особи - Відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю ВЛ- ГРУП до участі в укладенні договорів з Позивачем було формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕГО", єдиним засновником та керівником якої він же і являвся. Кінцевим вигодонабувачем внаслідок вчинення вищевказаних правочинів став керівник на той час двох товариств, і Позивача, і Відповідача 2 - ОСОБА_9.

4.13. Наведене стало підставою для висновку суду першої інстанції про те, що з матеріалів справи вбачається, що метою укладення спірного правочину була подальша передача рекламних засобів Відповідачу-2, засновником якого був колишній директор Позивача ОСОБА_9, який не міг не знати про встановлені п.9.3.8. Статуту обмеження його повноважень.

4.14. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до висновку, що Відповідач-1 повинен був знати про наявні обмеження повноважень директора, міг ознайомитися з умовами Статуту Позивача, в той же час, укладення спірного правочину та подальший продаж рекламних засобів через два місяця Відповідачу-2 за ціною та умовами, аналогічними спірному договору, а також встановлення значної відповідальності для Відповідача-1 за порушення умов договору про передачу рекламних засобів Відповідачу-2 свідчить про свідоме залучення Відповідача-1 для здійснення передачі у власність рекламних засобів Відповідачу-2.

5. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 скасовано рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2018 у справі № 910/23654/17 та відмовлено в позові.

6. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована наступним:

6.1. Суд апеляційної інстанції встановив, що господарським судом міста Києва при прийнятті рішення по справі №5011-14/16145-2012 від 09.01.2013 за позовом ТОВ "РА Арго" до ТОВ "Рекламне агенство "Краш" про визнання договору недійсним, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2013, зроблено висновок, що статутом Позивача чітко не визначено, відносно чого на суму 50 і більше відсотків належить до виключної компетенції зборів учасників, а тому наявність рішення загальних зборів учасників товариства Позивача при прийнятті рішення про продаж юридичним і фізичним особам належних товариству на праві власності засобів виробництва не є обов'язковим. Одночасно з цим, відмовляючи у визнанні договору недійсним суд зазначив про відсутність доказів того, що Відповідач у справі знав чи міг знати про наявні обмеження повноважень директора на укладення спірного правочину.

6.2. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 05.09.2016 у справі №910/9432/16 за позовом ТОВ РА Агро до ТОВ Алего про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину позовні вимоги задоволено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.04.2017, рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2016 у справі №910/9432/16 скасоване і прийнято нове, яким у позові відмовлено повністю.

6.3. Під час розгляду справи №910/9432/16 апеляційним господарським судом встановлено, що як Цивільний кодекс України, так і Закон України "Про господарські товариства" не відносять до виключної компетенції загальних зборів прийняття ними рішення про укладення угод на будь-яку суму, проте встановлюють можливість визначення у Статуті товариства додаткових питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів.

6.4. Аналізуючи викладене судова колегія суду касаційної інстанції в оскаржуваній постанові прийшла до висновку, що Статутом Позивача чітко не визначено, відносно чого на суму 50 і більше відсотків до виключної компетенції зборів учасників належить прийняття рішення про продаж юридичним і фізичним особам належних товариству на праві власності засобів виробництва, а відтак, обов'язкова необхідність рішення загальних зборів учасників Позивача для укладення договору є недоведеною, оскільки відсутній грошовий показник, з яким можна було б порівняти ціну Договору на предмет перевищення 50 відсотків розміру такого показника.

6.5. Таким чином, встановлені судом під час вирішення справ № 5011-14/16145-2012, №910/9432/16 факти зокрема, те, що Статутом позивача чітко не визначено, відносно чого на суму 50 і більше відсотків належить до виключної компетенції зборів учасників прийняття рішення про продаж юридичним і фізичним особам належних товариству на праві власності засобів виробництва, визнаються колегією суддів суду апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові такими, що не потребують доведення.

6.6. З урахуванням рішень по справах №5011-14/16145-2012 та №910/9432/16, які набрали законної сили, проаналізувавши матеріали справи, судова колегія суду апеляційної інстанції прийшла до висновку про відсутність правових підстав для визнання договору №2002/1 від 20.02.2015 недійсним з тих підстав, що його було укладено за відсутності рішення загальних зборів позивача на відчуження майна відповідно до п. 9.3.8 Статуту Позивача.

6.7. Оскільки як зазначено вище, правові підстави для визнання договору недійсним з тих підстав, що його було укладено за відсутності рішення загальних зборів Позивача на відчуження майна відповідно до п. 9.3.8 Статуту Позивача, відсутні, отже Відповідач 1, як зазначено в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції придбав рекламні засоби Позивача в кількості 21 одиниці на правовій підставі, а тому вправі був здійснити його подальше відчуження іншим особам, в даному випадку Відповідачу 2, яке є законним кінцевим набувачем майна.

7. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована положеннями ст. ст. 203, 215, 387, 388 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи яка подала касаційну скаргу

8. До Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ра Арго" надійшла касаційна скарга у якій Позивач просить суд постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2018 залишити в силі.

9. В обґрунтування підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції з залишенням в силі рішення суду першої інстанції Позивач у касаційній скарзі наводить наступні доводи:

9.1. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував ст. 75 ГПК України надаючи оцінку преюдиційним обставинам.

9.2. Суд апеляційної інстанції неправильно надав оцінку п. 9.3.8 Статуту Позивача.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

10. До Верховного Суду від ТОВ "Алегро" надійшов відзив на касаційну скаргу у якому Відповідач 2 просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

11. Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2017 відкрито касаційне провадження у справі № 910/23654/17 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ра Арго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 у вказаній справі; призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ра Арго" на 31 жовтня 2018 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.

12. 07.11.2018 заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, а також дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що слід частково задовольнити касаційну скаргу, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, а справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції, виходячи з наступного.

13. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

14. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Щодо доводів касаційної скарги, які викладені в підпунктах 9.1., 9.2. пункту 9 даної постанови, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає наступне.

16. Суд першої інстанції надаючи оцінку правомірності укладення договору №2002/1 купівлі-продажу від 20.02.2015 надав оцінку фінансовому звіту суб'єкта малого підприємництва станом на 31 березня 2013 року (Товариства з обмеженою відповідальністю РА Арго ) відповідно до якого вартість основних засобів складала 155 900 грн.

17. Необхідність надання оцінки вказаному звіту, в рішенні суду першої інстанції обумовлена тим, що дослідивши умови п.9.3.8. Статуту Позивача суд першої інстанції зазначив, що даним статутом не передбачено визначення порядку застосування показника виходячи з суми, яка складає 50 і більше відсотків статутного капіталу товариства. Вищевказаною нормою статуту Позивача визначено перелік майна належного Товариству на праві власності на відчуження якого будь-яким способом чи списання якого з балансу на суму 50 і більше відсотків необхідним є прийняття рішення зборами учасників товариства. В зв'язку з наведеним суд вважає, що грошовий показник з яким можна було б порівнювати ціну договору на предмет перевищення 50 відсотків такого показника підлягає визначенню шляхом складання сум вартості матеріальних активів Позивача перелік яких зазначено в п.9.3.8. Статуту ТОВ "РА АРГО", оскільки іншого порядку визначення такого показника статутом не передбачено, у вказаному пункті статуту йдеться про порядок прийняття рішень Товариства про продаж чи відчуження іншим чином перелічених в ньому матеріальних активів на суму 50 і більше відсотків саме їх сукупної вартості.

18. Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (редакція яка була чинна станом на 20.02.2015), фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

19. Згідно приписів ч. 1 ст. 13 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (редакція яка була чинна станом на 20.02.2015), звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).

20. Колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу, що ч. ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

21. Покладення в основу судового рішення відомостей фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва станом на 31 березня 2013 року для надання оцінки недійсності договору купівлі-продажу від 20.02.2015 з підстав того, що вказаний договір не відповідає приписам ч. 2 ст. 203 ЦК України, за умови, що звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність") є свідченням неповного дослідження зібраних доказів у справі з метою встановлення відповідних фактичних обставин справи для прийняття обґрунтованого судового рішення.

22. Також колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що суд апеляційної інстанції під час перегляду справи не усунув вищенаведений недолік, а обмежившись висновками господарських судів наданих у зв'язку з дослідженням зібраних доказів у справах № 5011-14/16145-2012, №910/9432/16, без надання власної оцінки зібраним у даній справі доказам, дійшов до передчасних висновків про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

23. Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

24. Згідно положень п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

25. Враховуючи те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, що зазначено в пунктах 21, 22 даної постанови, колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 308, п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, дійшла до висновку про необхідність скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 у справі № 910/23654/17, а справу відправити на новий розгляд до суду першої інстанції.

26. За таких обставин, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ра Арго" підлягає частковому задоволенню.

27. Оскільки за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції дійшов до висновку про необхідність скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги, у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, судом касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ра Арго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 у справі № 910/23654/17задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 та рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2018 у справі № 910/23654/17 скасувати.

3. Справу № 910/23654/17 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко