Рішення

від 08.11.2018 по справі 910/8937/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2018 Справа № 910/8937/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Сердюкова Юрія Олександровича

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Малі Будівельні Технології";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет Сістем"

про визнання договору поставки недійсним

за участю представників сторін:

від позивача: Склярова Р.В., довіреність № б/н від 02.10.18

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

До господарського суду м. Києва звернулась Фізична особа-підприємець Сердюков Юрій Олександрович (далі - ФОП Сердюков Ю.О., позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малі Будівельні Технології" (далі - ТОВ "Малі Будівельні Технології", відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет Сістем" (далі - ТОВ "Маркет Сістем", відповідач-2) про визнання недійсним договору поставки № 25/16 ДП від 25.01.2016 р., укладеного між відповідачами.

Свої позовні вимоги ФОП Сердюков Ю.О. обґрунтовує тим, що спірний договір поставки містить ознаки фіктивності, оскільки він підписаний сторонами без намірів на створення правових наслідків за ним; майно, яке поставлялось за договором, ніколи не належало відповідачу-2 та у власність відповідачу-1 не передавалось; господарська операція за вказаним договором не підтверджена первинними бухгалтерськими документами та не знайшла відображення у податковій звітності, а самі відповідачі є штучно створеними суб'єктами господарювання для прикриття незаконної діяльності, про що свідчать судові рішення, постановлені у господарських та кримінальних справах.

Посилаючись на ст.ст. 215, 234 ЦК України ФОП Сердюков Ю.О. просить суд визнати договір поставки № 25/16 ДП від 25.01.2016 р., укладений між ТОВ "Малі Будівельні Технології" та ТОВ "Маркет Сістем", недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.07.2018 р. вказану заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, сторонам надано можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.

У строк, встановлений законом, відповідачі-1, 2, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, своїх відзивів на позов не надали.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Отже, суд вважає за можливе розглянути позовні вимоги за наявними у матеріалах справи доказами.

У підготовчому засіданні представник позивача заявив клопотання про витребування від ТОВ "Малі Будівельні Технології", ТОВ "Маркет Сістем", Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в Оболонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області докази по справі.

За результатами розгляду вказаного клопотання суд відмовив у його задоволенні, керуючись нормами ч. 1-3 ст. 80 ГПК України, згідно з якими докази у справі до суду подають безпосередньо учасники справи. Так, позивач та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК України). Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, за змістом указаних приписів закону сторони мають право (і суд сприяє їм в цьому) реалізувати всі свої процесуальні права та добросовісно виконати свої обов'язки, передбачені законом з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи. Відтак, клопотання про витребування додаткових доказів, не підтверджене належними доказами щодо неможливості їх подання сторонами, задоволенню не підлягає.

Під час розгляду справи по суті представник позивача - ФОП Сердюкова Ю.О. підтримав та обґрунтував свої позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представники відповідачів-1, 2 - ТОВ "Малі Будівельні Технології" та ТОВ "Маркет Сістем" в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, належним чином були повідомлені про дату, час та місце усіх судових засідань. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд без їх участі до суду не подали. Позиція відповідачів-1, 2 щодо заявлених позовних вимог суду невідома

Суд, розглянувши заявлений позов по суті справи, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Установлено, що 25.01.2016 р. між ТОВ "Маркет Сістем" (постачальник) та ТОВ "Малі Будівельні Технології" (покупець) був укладений договір поставки № 25/16 ДП (далі - спірний договір), відповідно до якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність (поставити), а покупець прийняти та оплатити речі: одяг та взуття, що були у вжитку. Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру, загальна вартість, умови та строки поставки і оплати визначені сторонами у заявках, які є невід'ємними додатками цього договору (п. 1.1 договору).

Розрахунки за кожну партію товару, у тому числі і відшкодування вартості транспортних витрат постачальника, здійснюється у безготівковому порядку протягом 3-х банківських днів з дати фактичного отримання покупцем товару, якщо інше не передбачено заявками до даного договору (п. 3.1 договору). Строк поставки кожної окремої партії товару визначається в заявках на товар, але не повинен перевищувати 20 календарних днів з моменту підписання сторонами заявки на поставку партії товару, якщо інше не обумовлено в заявці (п. 4.6 договору).

Відповідно до п. 5.4 договору право власності на товар та всі ризики виникають у покупця в момент передачі товару покупцю, що фіксується накладною про приймання товару або актом приймання-передачі товару.

Договір поставки набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 01.07.2017 р., з подальшою його пролонгацією (п. 8.1).

Договір поставки підписаний з боку ТОВ "Маркет Сістем" - директором товариства ОСОБА_1, а від імені ТОВ "Малі Будівельні Технології" - директором Тавровським О.

До вказаного договору в матеріалах справи також міститься акт приймання-передачі майна № 1 від 01.03.2016 р., з якого вбачається, що ТОВ "Маркет Сістем" (постачальник) передало, а ТОВ "Малі Будівельні Технології" (покупець) отримало товар (одяг та взуття, що було у вжитку) кількістю 129 740 кг., загальною вартістю 4 805 700,00 грн.

Як пояснив позивач, про вказаний правочин він дізнався з матеріалів кримінального провадження № 12016040630001113 від 06.04.2016 р., відкритого за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами належним ФОП Сердюкову Ю.О. майном (товару), за ознаками правопорушень, передбачених ст. 2, ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, у якому ФОП Сердюков Ю.О. визнаний потерпілою особою.

Так, позивач стверджує, що спірний договір поставки № 25/16 ДП від 25.01.2016 р. є фіктивним, оскільки був укладений без наміру створення правових наслідків для його сторін, що зумовлювалися цим правочином, а з метою прикриття незаконного заволодіння майном позивача.

Перевіряючи такі доводи позивача та вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, тобто правомірність правочину презюмується. Проте, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 р. роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (ч. 5 п. 5 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р.).

Таким чином, позивачем у справі про визнання договору недійсним може бути не тільки сторона (учасник) спірного правочину, але й інша особа, яка повинна довести суду належними та допустимими доказами факт порушення оспорюваним правочином її прав та охоронюваних законом інтересів, а суд в такому випадку повинен перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення позову.

З урахуванням викладеного, в даному випадку саме на позивача, який не є стороною договору поставки № 25/16 ДП від 25.01.2016 р., покладається обов'язок доказування того, що цим (на його думку - фіктивним) договором порушені його законні права та інтереси.

Статтею 234 Цивільного кодексу України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася, та сторони прагнули або свідомо допускали ненастання правових наслідків, обумовлених договором.

Із положень чинного законодавства України слідує, що правовідносини за спірним правочином регулюються главою 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та главою 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

Згідно зі ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" у разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Із матеріалів справи вбачається, що за спірним договором поставки його сторонами був підписаний акт приймання-передачі майна № 1 від 01.03.2016 р., відповідно до якого ТОВ "Маркет Сістем" передало, а ТОВ "Малі Будівельні Технології" отримало товар (одяг та взуття, що було у вжитку) кількістю 129 740 кг., загальною вартістю 4 805 700,00 грн. При цьому за умовами договору поставки (п. 1.4) постачальник гарантував, що товар, який буде поставлятись покупцю належить йому на праві власності.

Проте, наявними у справі доказами спростовується факт належності відповідачу-2 (продавцю) товару, що є предметом спірного договору поставки, оскільки позивач надав суду первинні бухгалтерські документи, які свідчать, що власником цього товару є ФОП Сердюков Ю.О.

Так, на підтвердження вказаних обставин позивач надав суду договір поставки № 103 від 01.03.2016 р., укладений між ТОВ "Економ-Схід" (постачальник) та ФОП Сердюков Ю.О. (покупець), замовлення покупця на придбання товару № 531 від 24.03.2016 р., № 532 від 28.03.2016 р., № 533 від 31.03.2016 р.; видаткові накладні № 128 від 31.03.2016 р., № 276 від 28.03.2016 р., № 274 від 24.03.2016 р., № 320 від 31.03.2016 р.; товарно-транспортні накладні № 142 від 31.03.2016 р., № 143 від 31.03.2016 р., № 144 від 31.03.2016 р., № 145 від 31.03.2016 р., № Р274 від 24.03.2016 р., № Р276 від 28.03.2016 р., № Р320 від 31.03.2016 р.; митні декларації (Форма МД-2) 209140000/2016/009596, (Форма МД-3) 209140000/2016/009596, (Форма МД-2) 209140000/2016/009800, (Форма МД-3) 209140000/2016/009800, (Форма МД-2) 209140000/2016/010201, (Форма МД-3) 209140000/2016/010201. Вказані докази підтверджують факт купівлі-продажу, поставки та передачі товару від ТОВ "Економ-Схід" до ФОП Сердюкова О.П.

Крім того, позивачем був наданий суду сертифікат якості на одяг та взуття, які були у використанні, виданий Ebimex (Польша, Варшава), а також висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-03/19735 від 12.05.2015, в якому зазначено, що переданий ТОВ "Економ-Схід" товар (одяг, взуття, столова та постільна білизна, бувші у використанні) відповідає встановленим медичним критеріям безпеки/показникам про те, що вантаж пройшов дезінфекційну обробку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"). Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, надані позивачем первинні документи є належними та допустимими доказами у розумінні ст. 79 ГПК України, що узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами та встановленими у ній обставинами.

Також суд приймає до уваги у якості належних доказів додані представником позивача до матеріалів справи заяви свідків, а саме - ФОП Сердюкова Ю.О., директора ТОВ "Економ-Схід" Радченка В.В., головного бухгалтера ТОВ "Економ-Схід" Залогіної О.В., якими останні підтверджують факт того, що ФОП Сердюков Ю.О. є єдиним власником товару, що є предметом спірного договору поставки.

У той же час, у матеріалах справи відсутні, а відповідачем-2 не надані:

- первинні бухгалтерські документи на майно (товар), що підтверджують набуття права власності ТОВ "Маркет Сістем" (чи інше право) на товар, що є предметом договору поставки № 25/16 ДП від 25.01.2016 р., який у подальшому за цим договором був переданий ТОВ "Малі Будівельні Технології";

- докази, що підтверджують фактичну наявність у ТОВ "Маркет Сістем" майна на момент укладення спірного правочину із ТОВ "Малі Будівельні Технології";

- документи на переміщення (транспортування, перевезення, передачу товару) на склад чи до іншого приміщення ТОВ "Маркет Сістем" від особи, у якої це майно відповідач-2 придбав; - документи, які б підтверджували сплату грошових коштів за послуги перевезення товару, акти приймання-передачі таких послуг, документи по складському обліку, які можуть підтвердити факт набуття відповідачем-1 (ТОВ "Маркет Сістем") товару, правомірність розпорядження цим товаром і його подальшу реалізацію іншим особам.

Також матеріали справи не містять сертифікатів якості товару, виданих їх власнику - ТОВ "Маркет Сістем", гарантійних та інших товаросупровідних документів на товар, у той час, як за умовами спірного договору якість товару підтверджується сертифікатом (паспортом) відповідності (якості) підприємства-виготовлювача товару (п. 1.3).

Так само, відповідач-1 - ТОВ "Малі Будівельні Технології" не надав суду належних доказів переходу до нього права власності на товар від ТОВ "Маркет Сістем", зокрема, договору, специфікацій, рахунків-фактури, накладних, банківських документів та інших документів про поставку, оплату майна, походження товару, його зберігання.

Статтями 691, 692 ЦК України передбачений обов'язок покупця оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Також розділом 3 договору поставки встановлений порядок розрахунків сторін за кожну партію товару, а саме - оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі. Розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюється покупцем на підставі належним чином оформлених актів приймання-передачі товару та/або товарно-транспортних (видаткових) накладних (залежно від умов поставки товару) та рахунків-фактур постачальника.

Отже, зі свого боку, за умовами спірного договору ТОВ "Малі Будівельні Технології" зобов'язалось оплатити ТОВ "Маркет Сістем" товар на загальну суму 4 805 700,00 грн.

Однак, ТОВ "Малі будівельні технології" не надало належних доказів на підтвердження здійснення оплати поставленого товару. Натомість, у матеріалах справи міститься висновок судово-економічної експертизи № 128/18 від 26.04.2018 р., виконаний у кримінальному провадженні № 12016040630001113, у якому встановлено, що у період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. перерахування будь-яких коштів (за виписками банків) ТОВ "Малі будівельні технології" покупцю (ТОВ "Маркет Сістем"), а також формування податкових зобов'язань (реєстрації податкових накладних) за господарськими операціями між цими підприємствами, не підтверджено.

Також за інформацією, наданою податковими органами (листи Броварської ОДПІ ГУ ДФС в Київській області № 552/10/10-06-12-01-17/552 від 20.01.2017 р., Котовської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області № 64/15-06 від 27.01.2017 р.), наявною в матеріалах справи, за даними податкового обліку ТОВ "Малі Будівельні Технології" та ТОВ "Маркет Сістем" відсутня інформація щодо господарської операції, пов'язаної із товаром та його поставкою за спірним договором № 25/16 ДП від 25.01.2016 р.

За змістом статей 1 та 9 названого Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дія або подія, що викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, є господарською операцією, що фіксується первинними бухгалтерськими документами.

Отже, враховуючи, що ТОВ "Маркет Сістем" та ТОВ "Малі будівельні технології" не надали первинних документів на майно (товар), що є предметом спірного договору поставки № 25/16 ДП від 25.01.2016 р., та документів, які б свідчили про здійснення господарської операції, суд вважає, що за вказаним правочином правові наслідки відсутні.

Водночас, судом встановлено, що майно, яке є предметом договору поставки № 25/16 ДП від 25.01.2016 р. на суму 4 805 700,00 грн., було предметом договорів відповідального зберігання, укладених ТОВ "Малі будівельні технології" із третіми особами, а саме - договору № 03-03-16 від 03.03.2016 р. на суму 4 567 500,00 грн., укладеного із ФОП Юр'євою І.В.; договору № 19-04-16 від 19.04.2016 р. на суму 61 200,00 грн., укладеного із ФОП Сметаніною К.Л.; договору № 21-04-16/2 від 21.04.2016 р. на суму 55 000,00 грн., укладеного із ФОП Копач Л.Ю.; договору № 21-04-16 від 21.04.2016 р. на суму 59 000,00 грн., укладеного із ФОП Гончаровою К.Е.; договору № 26-04-16 від 26.04.2016 р. на суму 63 000,00 грн., укладеного із ФОП Ткачовою І.В.

Відповідно до п. 1.1 вказаних договорів (умови яких є ідентичними) ТОВ "Малі будівельні технології" передає, а виконавець (фізична особа-підприємець) приймає на відповідальне зберігання з правом користування та реалізації майно відповідно до переліку, що визначений в акті прийому-передачі.

З цього приводу суд зазначає, що згідно з наданими у Податковому кодексі України визначень "продаж (реалізація) товарів" та "постачання товарів" наявність права на користування майном у договорі відповідального зберігання вважається реалізацією (постачанням) товару, а отже, у власника така операція буде вважатися доходом, тому складається податкова накладна.

Однак, як свідчать наявні у справі матеріали податкових обліків та перевірок, у фінансовому звіті ТОВ "Малі Будівельні Технології" станом на 31.12.2015 р. та податковій декларації з податку на прибуток ТОВ "Малі Будівельні Технології" за 2015 рік відсутня інформація про основні засоби, об'єкти оподаткування, поряд з цим зазначено, що балансова вартість основних засобів підприємства становить 0 грн.

А згідно даних податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ "Малі Будівельні Технології" за січень, лютий, березень 2016 року у період з 01.01.2016 р. по 31.03.2016 р. останній, як платник податку на додану вартість, не відобразив податкового кредиту, що виник із господарської операції за актом приймання-передачі № 1 з придбання 01.03.2016 р. у ТОВ "Маркет Сістем" одягу та взуття, що були у вжитку, у кількості 129 740 кг, загальною вартістю 4 805 700,00 грн., у тому числі ПДВ.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише виходячи з юридичної форми. Тому будь-які документи (у т.ч. договори, акти тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення господарського, бухгалтерського і податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що акт приймання-передачі майна № 1 від 01.03.2016 р. та вищевказані угоди відповідального зберігання не є доказами вчинення господарської операції за спірним договором, а відтак - у господарської операції з поставки відповідачем-2 на користь відповідача-1 одягу та взуття, що були у вжитку (у кількості 129 740 кг, загальною вартістю 4 805 700,00 грн., у тому числі ПДВ), оформленої договором поставки № 25/16 ДП від 25.01.2016 р., відсутні такі обов'язкові ознаки, як реальність її виконання та внесення змін до майнового стану платників податків.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ "Малі будівельні технології" за вказаними договорами зберігання зверталось до третейського суду із позовами до третіх осіб (від ФОП Юр'євої І.В., ФОП Сметаніної К.Л., ФОП Копач Л.Ю., ФОП Гончарової К.Е., ФОП Ткачової І.В.) про витребування належного йому майна. За результатами розгляду цих справ рішеннями третейського суду від 16.06.2016 р. позови ТОВ "Малі будівельні технології" про витребування майна були задоволені частково:

- зобов'язано ФОП Юр'єву І.В. повернути ТОВ "Малі будівельні технології" майно на суму 4 567 500,00 грн., яке було передане їй за договором відповідального зберігання № 03-03-16 від 03.03.2016 р.;

- зобов'язано ФОП Сметаніну К.Л. повернути ТОВ "Малі будівельні технології" майно на суму 61 200,00 грн., яке було передане їй за договором відповідального зберігання № 19-04-16 від 19.04.2016 р.;

- зобов'язано ФОП Копач Л.Ю. повернути ТОВ "Малі будівельні технології" майно на суму 55 000,00 грн., яке було передане їй за договором відповідального зберігання № 21-04-16/2 від 21.04.2016 р.;

- зобов'язано ФОП Гончарову К.Е. повернути ТОВ "Малі будівельні технології" майно на суму 59 000,00 грн., яке було передане їй за договором відповідального зберігання № 21-04-16 від 21.04.2016 р.;

- зобов'язано ФОП Ткачову І.В. повернути ТОВ "Малі будівельні технології" майно на суму 63 000,00 грн., яке було передане їй за договором відповідального зберігання № 26-04-16 від 21.04.2016 р.

Проте, за заявами ФОП Сердюкова Ю.О. про скасування вищевказаних рішень третейського суду від 16.06.2016 р.:

- ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2016 р. у справі № 904/8306/16, залишеною без змін вищими судовими інстанціями, рішення третейського суду від 16.06.2016 р. про витребування майна від ФОП Юр'євої І.В. скасовано;

- постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 р. у справі № 904/9021/16, залишеною без змін касаційною інстанцією, рішення третейського суду від 16.06.2016 р. про витребування майна від ФОП Сметаніної К.Л. скасовано;

- ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2016 р. у справі № 904/9026/16, залишеною без змін вищими судовими інстанціями, рішення третейського суду від 16.06.2016 р. про витребування майна від ФОП Копач Л.Ю. скасовано;

- постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 р. у справі № 904/9025/16, залишеною без змін касаційною інстанцією, рішення третейського суду від 16.06.2016 р. про витребування майна від ФОП Гончарової К.Е. скасовано;

- ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016 р. у справі № 904/9022/16, залишеною без змін вищими судовими інстанціями, рішення третейського суду від 16.06.2016 р. про витребування майна від ФОП Ткачової І.В. скасовано.

При цьому, скасовуючи рішення третейського суду від 16.06.2016 р., державні суди зазначили, що такі рішення третейського суду не могли бути виконані сторонами реально, оскільки майно, яке було передане ТОВ "Малі будівельні технології" на зберігання третім особам на загальну суму 4 805 700,00 грн. за договорами № 03-03-16 від 03.03.2016 р., № 19-04-16 від 19.04.2016 р., № 21-04-16/2 від 21.04.2016 р., № 21-04-16 від 21.04.2016 р., № 26-04-16 від 26.04.2016 р. та у подальшому у них витребуване, насправді належить ФОП Сердюкову Ю.О., а ТОВ "Малі будівельні технології" не довело суду факту набуття цього майна від ТОВ "Маркет Сістем", у тому числі і за договором поставки № 25/16 ДП від 25.01.2016 р., фіктивність якого є предметом розгляду даної спарви.

Окрім вказаного, у матеріалах справи міститься рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2018 р. по справі № 904/3936/18 р., яке набрало законної сили, за позовом ФОП Сердюкова Ю.О. до ТОВ "Малі будівельні технології" та ФОП Сметаніної К.Л., яким визнано недійсним договір відповідального зберігання № 19-04-16 від 19.04.2016 р., укладений між ТОВ "Малі будівельні технології" та ФОП Сметаніною К.Л., з огляду на фіктивність його укладення. Вказаним рішенням було підтверджено приналежність майна, переданого на зберігання ФОП Сметаніній К.Л., саме ФОП Сердюкову Ю.О., як власнику цього майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, суд приймає до уваги вже встановлені у господарських справах № 904/8306/16, № 904/9021/16, № 904/9026/16, № 904/9025/16, № 904/9022/16, № 904/3936/18 обставини, що майно на загальну суму 4 805 700,00 грн., яке було предметом договорів зберігання № 03-03-16 від 03.03.2016 р., № 19-04-16 від 19.04.2016 р., № 21-04-16/2 від 21.04.2016 р., № 21-04-16 від 21.04.2016 р., № 26-04-16 від 26.04.2016 р., і є предметом спірного договору поставки № 25, ніколи не належало ТОВ "Малі будівельні технології", а власником цього майна є ФОП Сердюков Ю.О., відтак - вказані обставини повторному доказуванню не підлягають.

З огляду на викладене акт приймання-передачі № 1 від 01.03.2016 р. та зазначені договори відповідального зберігання, укладені ТОВ "Малі будівельні технології" із третіми особами, суд вважає нікчемними, оскільки вони суперечать засадам чинного цивільного законодавства.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини свідчать про те, що обидві сторони спірного правочину не мали на меті укладення договору поставки № 25/16 ДП від 25.01.2016 р. та не прагли досягти реальної поставки-передачі товару, тобто правових наслідків договору.

Як зазначив Вищий господарський суд України у постанові від 07.06.2017 р. по справі № 904/10083/15 фіктивний правочин існує лише на папері. Його основне завдання полягає в тому, щоб створити уявлення в оточуючих суб'єктів про наявність правового зв'язку між сторонами такого правочину.

Наведені висновки суду підтверджуються також тим, що у провадженні Слідчого відділення Соборного відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 12016040630001113, відкрите за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами належного ФОП Сердюкову Ю.О. майна (товару), за ознаками правопорушень, передбачених ст. 2, ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, у якому ФОП Сердюков Ю.О. визнаний потерпілим. У межах зазначеного кримінального провадження товар (майно), який є предметом спірного договору поставки, був вилучений в якості речових доказів згідно з протоколом обшуку від 28.04.2016 р., проте на підставі ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.05.2016 р. у справі № 202/2884/16-к був повернутий позивачу.

Зазначені обставини за висновком суду свідчать також про наявність умислу у сторін спірного договору на укладення саме фіктивного правочину.

Крім того, суд приймає до уваги той факт, що договір поставки був підписаний директором ТОВ "Маркет Сістем" ОСОБА_1, проте, з витягу з Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб та громадських формувань вбачається, що станом на дату підписання даного договору - 25.01.2016 р. директором ТОВ "Маркет Сістем" був Маланкевич Б.М., а ОСОБА_1 була призначена директором вказаного підприємства лише 19.04.2016 р., тобто пізніше, ніж був укладений спірний договір поставки.

При цьому встановлено, що дії з призначення директора ТОВ "Маркет Сістем" ОСОБА_1 та діяльність цього підприємства були предметом судового розгляду у кримінальному провадженні № 120160000000779 за ознаками ч. 1 ст. 205 КК України. За результатами судового розгляду вказаного кримінального провадження Оболонським районним судом міста Києва був постановлений вирок у справі № 756/14811/17 від 08.11.2017 р. про визнання ОСОБА_1 винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, у якому суд встановив, що на початку 2016 року ОСОБА_1, не маючи наміру здійснювати господарську діяльність підприємства - ТОВ "Маркет Сістем", зафіксовану у його статутних документах, усвідомлюючи протиправність таких дій, придбала юридичну особу - ТОВ "Маркет Сістем" з метою прикриття незаконної діяльності, а саме - здійснення неконтрольованих державою фінансових операцій. Також суд встановив, що фактично ОСОБА_1 ніколи не керувала товариством, грошовими коштами підприємства не розпоряджалась, а реєстраційні документи ТОВ "Маркет Сістем" (код ЄДРПОУ 39998998) були передані іншій невстановленій особі, для подальшого використання останньою у незаконній діяльності підприємства, зокрема, можливого укладення фіктивних господарських угод та складення фіктивних первинних документів. При цьому, у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016100000000779 була проведена почеркознавча експертиза, за результатами якої експертом було встановлено, що на документах, що стосуються діяльності ТОВ "Маркет Сістем" підписи від імені ОСОБА_1 виконувались іншою особою.

Статтею 92 ЦК України передбачено, що юридичні особи набувають цивільних прав та обов'язків і здійснюють їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

З огляду на викладене та враховуючи обставини, встановлені Оболонським районним судом міста Києва у кримінальному провадженні № 120160000000779, суд бере до уваги, що ОСОБА_1, яка значилась директором ТОВ "Маркет Сістем", фактично не здійснювала повноваження директора підприємства, не керувала ним, не давала нікому жодних розпоряджень, не розпоряджалась грошима підприємства; не видавала від свого імені жодних довіреностей, в тому числі, якими б передавала будь-кому право підпису та фактично не підписувала ніяких правочинів, у тому числі і оспорюваного договору поставки № 25/16 ДП від 25.01.2016 р.

За змістом ч. 6 ст. 75 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок (ухвала або постанова), лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Отже, господарський суд приймає до уваги, що укладення договору поставки № 25/16 ДП від 25.01.2016 р. було вчинене особою (ОСОБА_1), визнаною винною судом у скоєнні фіктивного підприємництва, яке здійснювалось на час вчинення договору.

Зазначені обставини за висновком суду підтверджують наявність умислу у обох сторін на вчинення фіктивного правочину, що виник у відповідачів до укладення цього правочину.

Крім того, про фіктивність діяльності ТОВ "Маркет Сістем" та ТОВ "Малі Будівельні Технології" також свідчить те, що дані підприємства ніколи не знаходились, в тому числі на час укладення спірного правочину, за адресами, зазначеними у реєстраційних справах та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як свідчать матеріали справи, позивачем були направлені запити з метою розшуку та виявлення місцезнаходження ТОВ "Маркет Сістем", яке у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань значиться за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 4. У відповідь на вказані запити були отримані листи від інших підприємств (осіб) (КП "Дитячий кінотеатр "Кадр", Інтернет-магазину "Електроінструмент", ФОП Абросов О.Ю.) про те, що ТОВ "Маркет Сістем" за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 4, ніколи не знаходилось.

Такі самі дії щодо виявлення місцезнаходження були вчинені і щодо відповідача-1, в результаті чого було встановлено, що ТОВ "Малі Будівельні Технології" за адресами, які вказувались у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ніколи не знаходилось.

Отже, на підставі усіх встановлених обставин у справі суд приходить до висновку, що на час укладення спірного договору внутрішня воля відповідачів не відповідала зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знали заздалегідь (ще до укладення договору), що цей договір не буде виконаний, і свідомо цього прагнули.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України у постанові № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" для визнання зобов'язання таким, що вчинено фіктивно, закон вимагає наявність наступних умов:

- вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору;

- такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору;

- метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених договором.

Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося фіктивно (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 909/330/16).

Зважаючи на все вищевикладене, встановивши обставини у справі і перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, щодо в діях відповідачів наявні усі ознаки вчинення фіктивного договору, що є підставою для визнання договору поставки № 25/16 ДП від 25.01.2016 р. недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.

За таких обставин позов ФОП Сердюкова Ю.О. підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Фізичної особи-підприємця Сердюкова Юрія Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малі Будівельні Технології", Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет Сістем" про визнання договору поставки недійсним задовольнити.

Визнати недійсним договір поставки № 25/16 ДП від 25.01.2016 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Малі Будівельні Технології" (66400, Одеська область, м. Ананьїв, вул. Ніщинського 7, оф. 1, ідентифікаційний код 38216873) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркет Сістем" (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 4, ідентифікаційний код 39998998).

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малі Будівельні Технології" (66400, Одеська область, м. Ананьїв, вул. Ніщинського 7, оф. 1, ідентифікаційний код 38216873) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет Сістем" (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 4, ідентифікаційний код 39998998) на користь Фізичної особи-підприємця Сердюкова Юрія Олександровича (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 8 листопада 2018 року.

Повний текст рішення складений 20 листопада 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.