Рішення

від 19.11.2018 по справі 910/8003/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" листопада 2018 р. Cправа № 910/8003/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", м. Київ

до: Приватного акціонерного товариства "УМТ", м. Вінниця

про стягнення 16 388 грн 51 коп.

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

позивача: Березюк Євгенія Олександрівна, довіреність № 232 від 01.02.2018 р. діє по 16.01.2021 р. включно; паспорт НОМЕР_3 виданий Міським відділом № 2 Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області 09.03.2001 р.

відповідача: Пустовойт Анатолій Федорович, паспорт НОМЕР_1 виданий Хмільницьким МРВ УМВС України у Вінницькій бласті 25.12.1997 р. ; керівник

Гайворонський Руслан Володимирович, довіреність №07-Д від 20.07.2018 р. терміном на один рік; паспорт НОМЕР_2 виданий Хмільницьким РС УДМС України у Вінницькій області 01.03.2013 р.

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 16.07.2018 р. за підсудністю з Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява з присвоєним номером справи № 910/8003/18/17 Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" до Приватного акціонерного товариства "УМТ" про стягнення 16 388 грн 51 коп. з яких: 13 156 грн 00 коп. прострочена комісія, 468 грн 23 коп. пеня, 2 242 грн 75 коп. інфляційні втрати та 521 грн 53 коп. - 3 % річних за договором банківського рахунку № 2017 від 10.06.2014 р.

16.07.2018 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області за результатами якого справу передано на розгляд судді Банаську О.О.

Ухвалою суду від 17.07.2018 р. відкрито провадження у справі № 910/8003/18 та призначено підготовче засідання на 01.08.2018 р. Судом вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.08.2018 р. відкладено підготовче судове засідання до 06.09.2018 р.

22.08.2018 р. до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву вих. № 180821 від 21.08.2018 р., в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" в повному обсязі.

05.09.2018 р. на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив вих. № 100.19-07/81424/2018-26/вих від 31.08.2018 р.

06.09.2018 р. представником відповідача до суду подано клопотання вих. № 06/09 від 06.09.2018 р. про долучення доказів до матеріалів справи.

В судому засіданні 06.09.2018 р. з метою подання сторонами додаткових доказів оголошено перерву до 10.10.2018 р. та продовжено строк підготовчого провадження передбачений ч. 3 ст. 177 ГПК України на 30 днів, про постановлено протокольну ухвалу.

27.09.2018 р. на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення вих. № 100.19-07/4896 від 20.09.2018 р. додатком до яких додано ряд документів.

10.10.2018 р. до суду від представника відповідача надійшла заява вих.№ 10/10-1 від 10.10.2018 р. про застосування строків позовної давності, в якій останній просить суд застосувати до заявлених позивачем вимог строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Крім того, 10.10.2018 р. представником відповідача подано додаток № 1 до відзиву від 21.08.2018 р. (вих. № 9/10-1 від 09.10.2018 р.), в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії- Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк".

За результатами підготовчого судового засідання суд з огляду на процесуальні позиції сторін, характер спірних правовідносин дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 10.10.2018 р. призначено у справі судове засідання для її розгляду по суті на 19.10.2018 р.

19.10.2018 р. на електронну адресу суду надійшли додаткові пояснення позивача на заяву про застосування строків позовної давності вих. № 100.19-07/5454 від 18.10.2018 р.

Крім того, 19.10.2018 р. представником відповідача до суду подано інформацію вих. № 19/10-1 від 19.10.2018 р. щодо застосування господарськими судами (апеляційної та касаційної інстанції) законодавства України та Європейського та судової практики при розгляді даного спору та застосування строку позовної давності.

09.11.2018 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 19.11.2018 р. про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

Також 09.11.2018 р. на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення на позовну заяву про застосування строків позовної давності вих. № 100.19-07/5454 від 18.10.2018 р.

Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення з відповідачем Договору банківського рахунку № 2017 від 10.06.2014 р. відповідно до якого Банком надано ПрАТ "УМТ" послуги з розрахунково-касового обслуговування.

Однак, за твердженням позивача, відповідачем всупереч умовам укладеного Договору не виконано належним чином взяті на себе зобов'язання щодо сплати комісії за щомісячне обслуговування тарифного пакету, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед Банком зі сплати комісії в сумі 13 156 грн 00 коп.

З огляду на вказане, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 13 156 грн 00 коп. комісії, 468 грн 23 коп. пені, 2 242 грн 75 коп. інфляційних втрат та 521 грн 53 коп. - 3 % річних.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву заявлені позивачем вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі зазначаючи, що у позивача виникає право на отримання оплати за Договором банківського рахунку, зокрема, у випадку переказу грошей з рахунку (на рахунок) клієнта; видачу грошей у готівковій формі; здійснення інших операцій передбачених Договором. Однак такі послуги відповідачу на протязі 2014-2018 р.р. не надавались.

Крім того, відповідач вказує про відсутність визначення в Договорі умов, якими встановлювалось зобов'язання ПАТ "УМТ" вносити щомісячну плату за користування цим рахунком. При цьому, як вказує відповідач, за весь час відкриття рахунку жодні операції по ньому не проводились.

Також у відзиві на позовну заяву та у подані до суду заяві відповідач просить суд застосувати до заявлених позивачем вимог строки позовної давності зазначаючи, що Договір між сторонами було укладено 10.06.2014 р., тоді як Банк звернувся з позовом до суду у 2018 р.

Між тим, відповідачем також долучено до матеріалів справи заяву адресовану начальнику філії - Головного управління по м. Києві та Київській області АТ "Ощадбанк" вих. № 29/12-1 від 29.12.2017 р. та керуючому ТВБВ № 10026/0123 філії - Головного управління по м. Києві та Київській області АТ "Ощадбанк" про закриття всіх відкритих рахунків ПрАТ "УМТ" та розірвання Договору № 2017 від 10.06.2017 р. з дня подачі цієї заяви.

У відповіді на відзив та додаткових поясненнях по справі позивач не погоджується із доводами відповідача викладеним у відзиві та заяві про застосування строків позовної давності, вказуючи, окрім іншого, наступне.

- сторонами досягнуто безумовної згоди щодо всіх істотних умов викладених у Договорі про що свідчать підписи сторін, зокрема відповідача, на кожному аркуші Договору. Свої зобов'язання за Договором Банку виконав повністю - відкрив клієнту рахунок та зобов'язався надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування;

- відповідачем не взято до уваги оплатного характеру даного Договору. Цивільний кодекс України передбачає обов'язок клієнта сплатити плату за виконання Банком операцій за його рахунком, якщо встановлено Договором. Договір банківського рахунку № 2017 від 10.06.2014 р. є консенсуальним, оплатним та багатостороннім;

- укладений Договір не закритий, не розірваний та не визнаний нікчемним або недійсним тому трирічний строк позовної давності повинен обраховуватись з моменту закінчення строку дії Договору, закриття рахунку, оскільки позичальник не позбавлений права на протязі строку дії Договору сплатити повністю заборгованість перед Банком.;

- заява відповідача про закриття рахунків оформлена неналежним чином та не відповідає вимогам Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Національного Банку України 12.11.2003 р. № 492, оскільки дана заява не містить номери рахунків, які клієнт бажав закрити.

Крім того, відповідно до п.п. 2.1.1.2. Додатку № 1 до Договору, за закриття рахунку (рахунків) в національній та іноземній валюті за заявою клієнта справляється вартість послуг у розмірі 100 грн 00 коп., що всупереч п. 4.3.10. Договору заявником також не було здійснено.

- закриття рахунків за ініціативою Банку є його правом, а не обов'язком;

- за результатом розгляду заяви відповідача від 29.12.2017 р. останньому направлялось Банком за адресою вказаною у Договорі відповідь рекомендованою кореспонденцією, однак поштове відправлення повернуто з відміткою "за закінченням строку зберігання";

- відповідач помилково ототожнює поняття процентів передбачене ст. 625 ЦК України із штрафними санкція. До вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат застосовується загальна позовна давність визначена ст. 257 ЦК України тривалістю у три роки. При цьому пеню банком нараховано за півроку.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 10.06.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області (Банк, Позивач) та Приватним акціонерним товариством "УМТ" (Клієнт, Відповідач) укладено Договір банківського рахунку № 2017 (Договір) відповідно до п. 1.1. якого банк зобов'язується надавати клієнту послуги з розрахунково-касового обслуговування, які пов'язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язується оплачувати вартість таких послуг та надає банку право користуватися тимчасово вільними коштами клієнта на власний розсуд (а.с. 32-35, т. 1).

Згідно із п. 2.1 Договору банк протягом трьох банківських днів після надання всіх необхідних документів зобов'язується відкрити клієнту поточний рахунок № 26003300637601 в гривні України, № 26003300637601 в Євро, № 26003300637601 в доларах США та надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування (послуги), відповідно до умов цього договору, чинного законодавства України, в т.ч. нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до п. 2.3. Договору оплата за послуги, надані банком клієнту відповідно до переліку операцій з розрахунково-касового обслуговування, здійснюється згідно з Тарифами за послуги філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" (Додаток № 1 до цього Договору, який є невід'ємною складовою частиною), які можуть бути змінені банком в порядку, визначеному умовами цього Договору) (Тарифи).

Згідно з п.п. 3.1., 3.2. Договору вартість послуг банку визначена в тарифах у вигляді суми тарифу-вартості послуги. При настанні термінів оплати вартості наданих банком послуг з розрахунково-касового обслуговування клієнт доручає банку здійснювати договірне списання коштів в передбаченому тарифами розмірі, що необхідний для оплати наданих банком послуг з рахунку (ів) клієнта, а також інших поточних рахунків клієнта, відкритих в АТ "Ощадбанк" або тих, що будуть відкриті протягом строку дії цього Договору. Сплата клієнтом коштів за надані банком послуги здійснюється не пізніше п'ятого числа місяця наступного за звітним відповідно до Додатку 1 до Договору.

Пунктами 4.1.11., 4.2.7. Договору визначено, що банк зобов'язується виконувати доручення клієнта на здійснення договірного списання коштів з його рахунку (ів) у відповідності до умов цього Договору. Банк має право: отримувати від клієнта оплату вартості за надані послуги відповідно до Тарифів.

За змістом п.п. 4.3.10., 4.3.11. Договору клієнт зобов'язується сплачувати вартість послуг банку згідно з тарифами в порядку визначеному розділом 3 цього Договору. Своєчасно поповнювати рахунок(ки) грошовими коштами у разі відсутності або недостатності коштів на рахунку(ах) з метою належного виконання своїх обов'язків за цим договором щодо сплати на користь банку вартості наданих ним послуг, в тому числі з метою забезпечення можливості здійснення банком права договірного списання коштів у сумі, необхідній для повної оплати послуг, а також в інших випадках, визначених цим договором, для реалізації банком права договірного списання коштів з рахунку(ів).

Договір набуває чинності з дати підписання та діє протягом одного календарного року. Дія договору автоматично продовжується на кожен наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна зі сторін не повідомить в письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не менше ніж за один місяць до закінчення строку дії Договору (п.9.1 Договору).

Згідно із п. 10.5. Договору невід'ємною частиною Договору є: Додаток № 1: Додаток № 1: Тарифи за послуги філії - Головного управління по м. Києву та Київській області.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем відкрито відповідачу поточні рахунки № 26003300637601 в гривні України, № 26003300637601 в Євро, № 26003300637601 в доларах США.

При цьому Додатком № 1 до Договору сторони узгодили найменування послуг та Тарифи за надані Банком послуги згідно Договору.

Зокрема, п. 2.1.2.1. Додатку № 1 до Договору сторонами погоджено, що вартість послуги "щомісячне обслуговування тарифного пакету" становить 299 грн 00 коп. та визначено, що для першого та останнього місяця обслуговування тарифного пакету нарахування комісії здійснюється за фактичний строк обслуговування (пропорційно фактичній кількості днів обслуговування у відповідному місяці ) (а.с. 35 зворот - 39, т. 1).

Однак, як слідує з матеріалів справи, відповідачем в порушення умов п. 3.2. Договору яким встановлено, що сплата клієнтом коштів за надані йому послуги здійснюється не пізніше п'ятого числа місяця наступного за звітним , у визначений строк не здійснено оплату послуги "щомісячне обслуговування тарифного пакету", в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість з оплати зазначеної послуги в сумі 13 156 грн 00 коп.

Докази на підтвердження оплати тарифної вартості щомісячного обслуговування тарифного пакету, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, в справі відсутні.

В свою чергу в справі міститься заява директора ПрАТ "УМТ" адресована начальнику філії - Головного управління по м. Києві та Київській області АТ "Ощадбанк" вих. № 29/12-1 від 29.12.2017 р. та керуючому ТВБВ № 10026/0123 філії - Головного управління по м. Києві та Київській області АТ "Ощадбанк" про закриття всіх відкритих рахунків ПрАТ "УМТ" та розірвання Договору № 2007 від 10.06.2017 р. з дня подачі цієї заяви (а.с. 122, 122 зворот, т. 1).

У відповідь на вказану заяву Приватного акціонерного товариства "УМТ" позивачем направлено на адресу останнього лист вих. № 100.19-07/7903/3029-26/вих від 22.02.2018 р. в якому, наряду з іншим, вказано, що ПрАТ "УМТ" встановлено тарифний пакет послуг "Бізнес+", а вартість обслуговування тарифного пакету встановлено в розмірі 299 грн 00 коп. Станом на 29.10.2018 р. встановлений ПрАТ "УМТ" тарифний план змінено не було і заборгованість за надані послуги за встановленим тарифом становить 11 960 грн 00 коп. Згідно умов Договору рахунок (ки) можуть бути закриті за заявою клієнта та за ініціативою банку, зокрема якщо протягом трьох років підряд з дня відкриття рахунку (ів) або з дати останньої операції не здійснюються операції по рахунку. Закриття рахунку за ініціативою банку відповідно до умов Договору є правом банку, а не його обов'язком. З огляду на вказане позивач просив в подальшому відповідача при виникненні питань з погашення заборгованості звертатись до Управління реструктуризації заборгованості та стягнення (а.с. 133, т. 1).

Непроведення відповідачем оплати вказаної послуги Банку стало підставою звернення ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" з відповідним позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором банківського рахунку, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 72 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно із ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 1068 ЦК України клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Частиною 1 ст. 1067 ЦК України визначено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Як вказувалось вище, 29.12.2017 р. директор Приватного акціонерного товариства "УМТ" звернувся до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" із заявою вих. № 29/12-1 від 29.12.2017 р. адресованою начальнику філії - Головного управління по м. Києві та Київській області АТ "Ощадбанк" та керуючому ТВБВ № 10026/0123 філії - Головного управління по м. Києві та Київській області АТ "Ощадбанк" про закриття всіх відкритих рахунків ПАТ "УМТ" та розірвання Договору № 2007 від 10.06.2017 р. з дня подачі цієї заяви .

Також у зазначеній заяві відповідач просив банк надати йому виписки, всі по відкритим рахункам за весь період, а також всі нарахування, які здійснював банк по Договору за весь період.

Надаючи оцінку вказаній заяві відповідача судом враховується наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно із п. 20.1. глави 20 Інструкції "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах", затвердженої постановою Національного Банку України від 12.11.2003 р. № 492 (Інструкція) поточні рахунки клієнтів банків закриваються, зокрема, на підставі заяви клієнта .

Аналогічне вказано у п. 8.1.1. Договору згідно із яким рахунок(и) може(уть) бути закритий (і) у таких випадках, зокрема, за заявою клієнта .

Відповідно до п. 20.5. глави 20 Інструкції закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку, складеної в довільній формі із зазначенням таких обов'язкових реквізитів: найменування банку; найменування (прізвища, ім'я, по батькові), коду за ЄДРПОУ [реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово "відмова")] власника рахунку; номера рахунку, який закривається; реквізити рахунку, на який перераховується залишок коштів на поточному рахунку клієнта, або вимога фізичної особи про видачу залишку коштів готівкою; дати складання заяви.

Заява про закриття поточного рахунку юридичної особи підписується керівником юридичної особи або іншою уповноваженою на це особою.

Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком робочий день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви (абз. 2 п. 20.6. глави 20 Інструкції).

З наведеного вище слідує, що чинною Інструкцією "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах" та умовами укладеного між сторонами Договору передбачено право клієнта в будь-який час звернутись із заявою до банку про закриття рахунку.

Вказане право клієнта позивача є абсолютним, тобто безумовним та жодним чином необмеженим, в тому числі й наявністю згоди банку на реалізацію клієнтом даного права, окрім необхідності дотримання клієнтом при зверненні з заявою про закриття рахунку п. 20.5. глави 20 Інструкції.

Дослідивши заяву відповідача про закриття рахунків та розірвання договору, суд встановив, що остання в цілому оформлена відповідно до п. 20.5. глави 20 Інструкції.

В свою чергу позивачем доказів неможливості виконати заяву відповідача про закриття рахунків позивачем суду не надано.

Посилання останнього в якості невиконання заяви про закриття рахунків на відсутність зазначення в заяві відповідача номерів рахунків, які закриваються є безпідставним, позаяк у даній заяві відповідач просить банк закрити всі рахунки ПрАТ "УМТ" за укладеним Договором № 2007 від 10.06.2014 р.

Разом з тим, матеріали справи не містять та позивачем не надано суду доказів наявності у відповідача інших відкритих рахунків у ПАТ "Державний ощадний банк України", що позбавляло б можливості останнього виконати вимоги заяви відповідача про закриття рахунків.

Зазначене також не встановлено зі змісту листа ПАТ "Державний ощадний банк України" вих. № 100.19-07/7903/3029-26/вих від 22.02.2018 р. надісланого у відповідь на заяву відповідача про закриття рахунку та розірвання договору банківського рахунку, яким, наряду з іншим, повідомлено ПрАТ "УМТ" про вартість обслуговування тарифного пакету та заборгованість за надані послуги в сумі 11 960 грн 00 коп. Крім того зазначено, що згідно умов Договору рахунок (ки) можуть бути закриті за заявою клієнта та за ініціативою банку, зокрема якщо протягом трьох років підряд з дня відкриття рахунку (ів) або з дати останньої операції не здійснюються операції по рахунку. Закриття рахунку за ініціативою банку відповідно до умов Договору є правом банку, а не його обов'язком.

При цьому, у даному листі банком не вказано про наявність недоліків заяви відповідача про закриття рахунків на яких наголошує позивач та її неузгодженість із Інструкцією "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах", зокрема не вказано про відсутність в заяві відповідача номерів рахунків, які закриваються, а також про необхідність сплати оплати послуг банку за закриття рахунку згідно заяви клієнта.

Щодо посилання позивача на не здійснення відповідачем 100 грн 00 коп. оплати послуг за закриття рахунку згідно заяви клієнта суд зазначає, що вказане не узгоджується із п.п. 20.5., 20.6. глави 20 Інструкції "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах", якими чітко визначено порядок закриття поточного рахунку банком за заявою клієнта.

До того ж, п. 9.4. Договору сторонами погоджено, що у випадку, якщо умови цього Договору суперечать нормам чинного законодавства України, застосовуються норми чинного законодавства України.

В даному випадку підлягають застосуванню положення п.п. 20.5., 20.6. глави 20 Інструкції, позаяк протилежне суперечитиме нормативно наданому праву клієнта на закриття рахунку за його ініціативою, яке, як вказувалось вище не обмежено жодним чином та як наслідок ставить останнього у непропорційне становище у порівняні з банком.

Вказане, як наслідок, не позбавляє права позивача (банк) по завершенню процедури закриття рахунку (ів) клієнта на стягнення у примусовому порядку погодженої в Тарифах (Додаток 1 до Договору) суми послуг банку.

Згідно зі ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке право повинно бути забезпечене справедливими судовими процедурами.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до розділу 4 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставини кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю досліджувати- змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Краска проти Швейцарії" зазначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

У своєму рішенні у справі "Хутман і Меус проти Бельгії" Європейський cуд з прав людини зазначив, що національні органи повинні тлумачити та застосовувати своє національне законодавство без зайвого формалізму .

Таким чином захист порушених прав особи, що звернулась до суду підлягає здійсненню у світлі дотримання принципів встановлених ст. 6 Конвенції, ключовим з яких принцип верховенства права, реалізація якого здійснюється судом із урахування сукупності встановлених обставин справи та норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами спору.

За вказаних обставин в своїй сукупності, враховуючи, що чинним законодавством врегульовано дії банку з закриття за заявою клієнта поточного рахунку, беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів неможливості виконання банком заяви відповідача про закриття рахунків, а також доказів наявності на поточних рахунках ПрАТ "УМТ" залишку коштів, датою закриття рахунків є день отримання банком цієї заяви , яким є згідно наявної на заяві відмітки - 29.12.2017 р.

Відтак нарахування позивачем після 29.12.2017 р. до сплати відповідачу послуг з щомісячного обслуговування тарифного пакету є безпідставним, в зв'язку з чим останні за період з січня 2018 р. - квітень 2018 р. в сумі 1 196 грн 00 коп. задоволенню судом не підлягають.

Решта заявленої позивачем до стягнення з відповідача послуг з щомісячного обслуговування тарифного пакету за період з серпня 2014 р. по грудень 2017 р. в сумі 11 940 грн 71 коп. є правомірними.

При цьому сума послуг щомісячного обслуговування тарифного пакету за грудень 2017 р. , враховуючи закриття рахунку згідно заяви клієнта від 29.12.2017 р., розраховується згідно із п. 2.1.2.1. Додатку № 1 до Договору за фактичний строк обслуговування (пропорційно фактичній кількості днів обслуговування у відповідному місяці ) відтак складає 279 грн 71 коп. (299,00/31*29).

Поряд з цим відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву та в подальшому у поданій до суду заяві просить суд застосувати строки позовної давності до вимог позивача про стягнення послуг з щомісячного обслуговування тарифного пакету, пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вказувалось вище, у п. 3.2 Договору сторони погодили, що сплата клієнтом коштів за надані банком послуги здійснюється не пізніше п'ятого числа місяця наступного за звітним відповідно до Додатку 1 до Договору.

При цьому у п. 2.1.2.1. Додатку № 1 до Договору сторони визначили, що вартість послуги "щомісячне обслуговування тарифного пакету" становить 299 грн 00 коп.

Таким чином, сторонами узгоджено строк оплати послуг за Договором, в тому числі послуги "щомісячне обслуговування тарифного пакету", у вигляді щомісячних платежів, які сплачуються клієнтом не пізніше п'ятого числа місяця наступного за звітним відповідно до Додатку 1 до Договору.

Відповідно до частини 3 статті 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно з статтею 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 Цивільного кодексу України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 Цивільного кодексу України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 Цивільного кодексу України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У пункті 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" вказано, що позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Таким чином, оскільки за умовами Договору оплата послуг клієнтом повинна здійснюватись не пізніше п'ятого числа місяця наступного за звітним, тобто щомісячно, то право Банку (позивача) вважається порушеним з моменту недотримання клієнтом (позивачем) строку оплати за кожен місяць надання послуг, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний чергову оплату послуг починається з моменту порушення строку їх сплати.

Як вбачається зі змісту позовної заяви вих. № 100.19-07/49099/2018-26/вих, остання датована 29.05.2018 р ., а позивачем здана до канцелярії суду 20.06.2018 р., що підтверджується відбитком штемпеля вхідної кореспонденції канцелярії Господарського суду м. Києва.

Положеннями пункту 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Відповідно до ч. 4 ст. 257 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки, вимоги про стягнення послуг з щомісячного обслуговування тарифного пакету за період з серпня 2014 р. по травень 2015 р. (включно) в сумі 2 990 грн 00 коп. заявлено після спливу трирічного строку позовної давності, тому вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Суд зважає на те, що нарахована за червень-липень 2014 року щомісячна плата в сумі 519 грн 32 коп. повністю сплачена відповідачем.

Решта заявлених позивачем оплати послуг щомісячного обслуговування тарифного пакету за період з червня 2015 р. по грудень 2017 р. (включно) в сумі 8 950 грн 71 коп . є обґрунтованими та такими, що підлягають до стягнення з відповідача.

При цьому судом враховано, що позивачем згідно долученого до матеріалів справи розрахунку за травень 2016 р. оплату послуг щомісячного обслуговування тарифного пакету в сумі 299 грн 00 коп. до стягнення з відповідача не заявлено, тоді як враховуючи характер послуги щомісячне обслуговування тарифного пакету остання нараховується щомісячно.

Однак враховуючи, що визначення ціни позову є правом та прерогативою позивача до стягнення підлягають заявлені щомісячного обслуговування тарифного пакету за період з червня 2015 р. по грудень 2017 р. (включно) без урахування травня 2016 р., що не позбавляє права банку стягнення з ПрАТ "УМТ" оплати послуг за травень 2016 р. в окремому судовому порядку.

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягають послуги щомісячного обслуговування тарифного пакету в сумі 8 950 грн 71 коп. , тоді як в задоволенні 4 205 грн 29 коп. (1 196 грн 00 коп. + 2 990 грн 00 коп. + 19 грн 29 коп. (часткова відмова у задоволені платежу за грудень 2017 р.)) послуг суд відмовляє.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 242 грн 75 коп. інфляційних втрат та 521 грн 53 коп. - 3 % річних за період з 01.05.2015 р. по 30.04.2018 р., за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, з огляду заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України.

Досліджуючи долучений позивачем до позовної заяви розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат судом встановлено наявність помилок у здійсненні їх обрахунку.

Зокрема, позивачем заявлено останні за період з 01.05.2015 р. по 30.04.2018 р., тоді як з урахуванням дати закриття рахунків 29.12.2017 р. останні мали розраховуватись після вказаної дати лише на суму заборгованості відповідача наявну в останнього станом на 29.12.2017 р., позаяк обслуговування рахунків банком після вказаної дати (зважаючи на закриття рахунків за заявою клієнта) мало б не здійснюватись.

Крім того, як вказувалось вище, вимоги про стягнення послуг з щомісячного обслуговування тарифного пакету за період з серпня 2014 р. по травень 2015 р. (включно) в сумі 2 990 грн 00 коп. заявлено після спливу трирічного строку позовної давності, в зв'язку з чим судом, враховуючи заявлене клопотання відповідача, відмовлено в задоволенні позову в цій частині вимог позивача.

Згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно, тощо).

Отже зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу) (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2018 р. у справі № 924/977/17 ).

Також при обрахунку інфляційних втрат, судом враховано лист Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" згідно із яким при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць . Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Таким чином, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується (постанова Вищого господарського суду України від 28.05.2014 у справі № 902/1651/13 ).

З огляду на вказане, позивач вправі нараховували 3 % річних та інфляційні втрати за надані ним послуги щомісячного обслуговування тарифного пакету у період червня 2015-грудня 2017 р.

При цьому, беручи до уваги те, що згідно з умовами п. 3.2. Договору сплата клієнтом коштів за надані банком послуги здійснюється не пізніше п'ятого числа місяця наступного за звітним, початком періоду нарахування 3 % річних та інфляційних втрат є 06.07.2015 р. (враховуючи, що послуги банку за червень 2015 р. мали бути оплачені клієнтом не пізніше 05.07.2015 р.), які нараховуються по 30.04.2018 р. (дата зазначена позивачем у розрахунку).

Враховуючи вказане, вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат нараховані на суму послуг включно з травня 2015 р. прострочення оплати яких розпочалось з 06.06.2015 р. та нараховувалось по 05.07.2015 р. заявлено після спливу встановленого законом строку позовної давності про застосування якої заявлено відповідачем, останні в цій частині задоволенню судом не підлягають ( 03 грн 88 коп. - 3 % річних та 15 грн 48 коп. інфляційних втрат).

В свою чергу заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат за період з 06.07.2015 р. по 30.04.2018 р. є обґрунтованими та такими, що заявлені в межах строків позовної давності.

При цьому судом встановлено, що розмір боргу визначений позивачем у своєму розрахунку є більшим від того, який взято за основу судом, позаяк розрахунок позивача розпочинається 01.05.2015 р. на суму боргу, яка зростає наростаючим підсумком, що є неправомірним, оскільки прострочений борг з 01.05.2015 р. по 19.06.2015 р. знаходиться за межами строку позовної давності.

Перевіркою розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат нарахованих за період з 06.07.2015 р. по 30.04.2018 р. судом визначено їх в наступному розмірі: 3 % річних в сумі 435 грн 78 коп . та інфляційні втрати - 1 848 грн 19 коп . , який є меншим ніж той, що заявлений позивачем у даний період: 3 % річних 517 грн 65 коп. та інфляційні втрати - 2 227 грн 27 коп. Вказані суми 3 % річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають до стягнення з відповідача.

Решта заявлених до стягнення 81 грн 87 коп. - 3 % річних та 379 грн 08 коп. інфляційних втрат є безпідставними, в зв'язку з чим задоволенню судом не підлягають.

З огляду на вказане у своїй сукупності, до стягнення з відповідача підлягають 3 % річних в сумі 435 грн 78 коп. та інфляційні втрати - 1 848 грн 19 коп ., тоді як в задоволенні 85 грн 75 коп. (03 грн 88 коп. + 81 грн 87 коп.) - 3 % річних та 394 грн 56 коп . (15 грн 48 коп. + 379 грн 08 коп.) інфляційних втрат суд відмовляє.

Щодо заявленої позивачем до стягнення 468 грн 23 коп. пені за період з 01.11.2017 р. по 30.04.2018 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У пункті п. 6.4. Договору сторони узгодили, що за несвоєчасне поповнення рахунку(ів) відповідно до умов підпункту 4.3.11. цього договору, що призвело до неможливості здійснити договірне списання грошових коштів за надані банком послуги, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,2 відсотка від належної до сплати суми за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний , тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (постанови Верховного Суду України від 24.10.2011 р. у справі № 3-114гс14, від 07.11.2011 р. у справі № 3-121гс11, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2018 р. у справі № 910/10224/14 ).

Водночас з нарахуванням позивачем пені у розмірі вказаному позивачем у розрахунку ( 0,2 відсотка від належної до сплати суми за кожний день прострочки) суд не погоджується, оскільки за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Зазначене також вказано у п. 6.4. Договору згідно якого клієнт сплачує пеню не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Крім того, при розрахунку пені судом враховано, що з урахуванням дати закриття рахунків 29.12.2017 р. остання мала розраховуватись після вказаної дати лише на суму заборгованості відповідача наявну в останнього станом на 29.12.2017 р., позаяк обслуговування рахунків банком після вказаної дати (зважаючи на закриття рахунків за заявою клієнта) мало б не здійснюватись.

При цьому, платіж за грудень 2017 р. розраховано у відповідності до п. 2.1.2.1. Додатку № 1 до Договору за фактичний строк обслуговування (пропорційно фактичній кількості днів обслуговування у відповідному місяці) та складає 279 грн 71 коп.

Окрім того, пеню на заборгованість за вересень 2017 р. позивач вправі був нараховувати зважаючи на приписи ч. 6 ст. 232 ГК України по 05.04.2018 р., в зв'язку з чим після вказаної дати пеня нараховується без урахування заборгованості за вересень 2017 р.

З урахуванням вказаного, пеня після 29.12.2017 р. (дата закриття рахунків) нараховується за період з 06.01.2018 р. по 05.04.2018 р. на суму заборгованості 1 176 грн 71 коп. та з 06.04.2018р. по 30.04.2018 р. на суму заборгованості 877 грн 71 коп.

Здійснивши обрахунок пені у зазначеному позивачем періоду з урахуванням вищевказаного за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора судом отримано її в розмірі 144 грн 65 коп. , який є меншим ніж той, що заявлений позивачем у вказаний період 468 грн 23 коп. Вказаний розмір пені є обґрунтованим та таким, що підлягає до стягнення з відповідача.

Решта пені в сумі 323 грн 58 коп. задоволенню судом не підлягає, так як є заявленою безпідставно.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За вказаних обставин, заявлений позов підлягає задоволенню судом частково.

Решта доводів учасників справи судом не оцінюються, оскільки вони не мають юридичного впливу на зміст спірних правовідносин.

При цьому судом враховано практику Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі ""Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) в якому Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (п.58 вказаного рішення).

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

19.11.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "УМТ", вул. Хмельницьке шосе, буд. 2, м. Вінниця, 21036, (ідентифікаційний код - 23718196) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", вул.Госпітальна, 12-Г, м. Київ, 01001 (ідентифікаційний код - 00032129) в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", вул.Володимирська, 27, м. Київ, 01001, (ідентифікаційний код - 09322277) - 9 269 грн послуг з щомісячного обслуговування тарифного пакету, 144 грн 65 коп. - пені, 435 грн 78 коп. - 3 % та 1 848 грн 19 коп інфляційних втрат та 1 223 грн 36 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. У стягненні 3 887 грн 00 коп. послуг з щомісячного обслуговування тарифного пакету, 323 грн 58 коп. - пені, 85 грн 75 коп. - 3 % річних та 394 грн 56 коп . - інфляційних втрат відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 23 листопада 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 6 прим.:

1 - до справи

2, 3 - позивачу - вул. Госпітальна, 12-Г. м. Київ, 01001; Головному управлінню по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" - вул. Володимирська, 27, м.Київ, 01001,

4, 5, 6 - відповідачу - вул. Хмельницьке Шосе, буд. 2, м. Вінниця, 21036; вул. Автозаводська, буд. 2, м.Київ, 04074; вул.Ризька, 8А, (Бізнес центр "Фагро", 6 поверх) м.Київ, 04112.