Постанова

від 13.02.2019 по справі 910/8003/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року Справа №910/8003/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Дужич С.П.,

суддя Демидюк О.О.

суддя Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Левчук І.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" на рішення господарського суду Вінницької області від 19 листопада 2018 року, суддя Банасько О.О., м. Вінниця, повний текст складено 23 листопада 2018 року у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк"

до Приватного акціонерного товариство "УМТ"

про стягнення 16 388,51 грн.

Клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не надходило, заяв про відвід суддів не заявлялось.

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2019 року, ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - ГУ по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" звернулось до Господарського суду м. Києва із позовною заявою до ПрАТ "УМТ" про стягнення 16 388,51 грн., з яких: 13 156,00 грн. - прострочена комісія, 468,23 грн. - пеня, 2 242,75 грн. - інфляційні втрат та 521,53 грн. - 3% річних за Договором банківського рахунку №2007 від 10 червня 2014 року, яка була скерована за підсудністю до господарського суду Вінницької області.

19 листопада 2018 року, рішенням господарського суду Вінницької області (з урахуванням ухвали господарського суду Вінницької області від 23 листопада 2018 року) даний позов було частково задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 8 950,71 грн. - послуг з щомісячного обслуговування тарифного пакету, 144,65 грн. - пені, 435,78 грн. - 3% річних, 1 848,19 грн. - інфляційних втрат та 1 223,36 грн. - судового збору, у стягненні 4 205,29 грн. - послуг з щомісячного обслуговування тарифного пакету, 323,58 грн. - пені, 85,75 грн. - 3% річних та 394,56 грн. - інфляційних втрат відмовлено.

ПАТ "Державний ощадний банк України" у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення в частині відмови у стягнення з відповідача 1215,30 грн. заборгованості по сплаті послуг щомісячного обслуговування тарифного пакету за період з 30 грудня 2017 року по квітень 2018 року та 48,34 грн. - пені і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задоволити та стягнути з відповідача на їх користь 10 166,01 грн. заборгованості по сплаті послуг щомісячного обслуговування тарифного пакету, 192,99 грн. - пені, 435,78 грн. - 3% річних та 1 848,19 грн. інфляційних втрат з урахуванням вищевикладеного, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального і процесуального права, оскільки відповідачем всупереч умовам укладеного Договору №2007 не виконано належним чином взяті на себе зобов'язання щодо сплати комісії за щомісячне обслуговування тарифного пакету, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за період існування договірних відносин.

Вважає, що на даний момент Договір №2007 продовжує свою дію, оскільки заява відповідача про закриття рахунків оформлена неналежним чином та не відповідає вимогам Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою НБУ №492 від 12 листопада 2003 року, оскільки дана заява не містить номерів рахунків, які клієнт бажав закрити, а тому вважає безпідставним висновок суду, що нарахування комісії слід завершити в день подання заяви - 29 грудня 2017 року.

Більше того, відповідно до п.п.2.1.1.2. Додатку №1 до Договору, за закриття рахунку (рахунків) в національній та іноземній валюті за заявою клієнта справляється вартість послуг у розмірі 100,00 грн., що всупереч п.4.3 жовтня Договору заявником також не було здійснено.

Зазначає, що за результатом розгляду вищезазначеної заяви, відповідачу направлялось відповідь рекомендованою кореспонденцією, однак поштове відправлення повернуто з відміткою "за закінченням строку зберігання".

ПрАТ "УМТ" не скористалося своїм правом відзиву на апеляційну скаргу, проте його відсутність, відповідно ст. 165 ГПК України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

08 і 28 січня 2019 року, ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду було відкрито апеляційне провадження за скаргою ПАТ "Державний ощадний банк України" та призначено її до розгляду на 13 лютого 2019 року.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, хоча і були завчасно повідомлені про час і місце судового розгляду, на що вказують повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи вимоги ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що учасники по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності учасників справи, які не забезпечили явку повноважних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

10 червня 2014 року, між ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - ГУ по м. Києву та Київській області, як банком, та ПрАТ "УМТ", як клієнтом було укладено Договір банківського рахунку №2007, відповідно до умов якого банк зобов'язується надавати клієнту послуги з розрахунково-касового обслуговування, які пов'язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язується оплачувати вартість таких послуг та надає банку право користуватися тимчасово вільними коштами клієнта на власний розсуд. (а.с.32-35)

Згідно п.2.1 Договору №2007, банк протягом 3 банківських днів після надання всіх необхідних документів зобов'язується відкрити клієнту поточний рахунок №26003300637601 в гривні України, №26003300637601 в Євро, №26003300637601 в доларах США та надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування (послуги), відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

Відповідно до п.2.3. Договору №2007, оплата за послуги, надані банком клієнту відповідно до переліку операцій з розрахунково-касового обслуговування, здійснюється згідно з Тарифами за послуги філії - ГУ по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" (Додаток №1 до цього Договору, який є невід'ємною складовою частиною), які можуть бути змінені банком в порядку, визначеному умовами цього Договору) (Тарифи).

Згідно з п.п.3.1., 3.2. Договору №2007, вартість послуг банку визначена в тарифах у вигляді суми тарифу-вартості послуги. При настанні термінів оплати вартості наданих банком послуг з розрахунково-касового обслуговування клієнт доручає банку здійснювати договірне списання коштів в передбаченому тарифами розмірі, що необхідний для оплати наданих банком послуг з рахунку(ів) клієнта, а також інших поточних рахунків клієнта, відкритих в АТ "Ощадбанк" або тих, що будуть відкриті протягом строку дії цього Договору. Сплата клієнтом коштів за надані банком послуги здійснюється не пізніше п'ятого числа місяця наступного за звітним відповідно до Додатку 1 до Договору.

Пунктами 4.1.11., 4.2.7. Договору №2007 визначено, що банк зобов'язується виконувати доручення клієнта на здійснення договірного списання коштів з його рахунку (ів) у відповідності до умов цього Договору. Банк має право: отримувати від клієнта оплату вартості за надані послуги відповідно до Тарифів.

За змістом п.п.4.3.10., 4.3.11. Договору №2007, клієнт зобов'язується сплачувати вартість послуг банку згідно з тарифами в порядку визначеному розділом 3 цього Договору. Своєчасно поповнювати рахунок(ки) грошовими коштами у разі відсутності або недостатності коштів на рахунку(ах) з метою належного виконання своїх обов'язків за цим договором щодо сплати на користь банку вартості наданих ним послуг, в т.ч. з метою забезпечення можливості здійснення банком права договірного списання коштів у сумі, необхідній для повної оплати послуг, а також в інших випадках, визначених цим договором, для реалізації банком права договірного списання коштів з рахунку(ів)

Договір набуває чинності з дати підписання та діє протягом 1 календарного року. Дія договору автоматично продовжується на кожен наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна зі сторін не повідомить в письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не менше ніж за один місяць до закінчення строку дії Договору (п.9.1 Договору)

Згідно із п.10.5. Договору №2007, невід'ємною частиною Договору є: Додаток №1: Тарифи за послуги філії - ГУ по м. Києву та Київській області.

На виконання умов Договору №2007, банком було відкрито відповідачу поточні рахунки №26003300637601 в гривні України, №26003300637601 в Євро, №26003300637601 в доларах США.

При цьому Додатком №1 до Договору сторони узгодили найменування послуг та Тарифи за надані Банком послуги згідно Договору.

Зокрема, п.2.1.2.1. Додатку №1 до Договору сторонами погоджено, що вартість послуги "щомісячне обслуговування тарифного пакету" становить 299,00 грн. та визначено, що для першого та останнього місяця обслуговування тарифного пакету нарахування комісії здійснюється за фактичний строк обслуговування (пропорційно фактичній кількості днів обслуговування у відповідному місяці) (а.с.35 зворот - 39)

Однак, як слідує з матеріалів справи, відповідачем в порушення умов п.3.2. Договору, у визначений строк не здійснено оплату послуги "щомісячне обслуговування тарифного пакету", в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість з оплати зазначеної послуги в сумі 13 156,00 грн.

Докази на підтвердження оплати тарифної вартості щомісячного обслуговування тарифного пакету у справі відсутні.

29 грудня 2017 року, ПрАТ "УМТ" звернулося до начальника філії - ГУ по м. Києві та Київській області АТ "Ощадбанк" та керуючого ТВБВ №10026/0123 філії - ГУ по м. Києві та Київській області АТ "Ощадбанк" про закриття всіх відкритих рахунків ПрАТ "УМТ" та розірвання Договору №2007 від 10 червня 2017 року з дня подачі цієї заяви. (а.с.122, 122 зворот)

22 лютого 2018 року, ГУ по м. Києві та Київській області АТ "Ощадбанк" у відповідь на вказану заяву, направило ПрАТ "УМТ" лист №100.19-07/7903/2018-26/вих, в якому зазначило, що товариству встановлено тарифний пакет послуг "Бізнес+", а вартість обслуговування тарифного пакету встановлено в розмірі 299,00 грн. Станом на 29 жовтня 2018 року встановлений ПрАТ "УМТ" тарифний план змінено не було і заборгованість за надані послуги за встановленим тарифом становить 11 960,00 грн. Згідно умов Договору рахунок(ки) можуть бути закриті за заявою клієнта та за ініціативою банку, зокрема якщо протягом трьох років підряд з дня відкриття рахунку (ів) або з дати останньої операції не здійснюються операції по рахунку. Закриття рахунку за ініціативою банку відповідно до умов Договору є правом банку, а не його обов'язком. З огляду на вказане, позивач просив в подальшому відповідача при виникненні питань з погашення заборгованості звертатись до Управління реструктуризації заборгованості та стягнення. (а.с.133)

29 травня 2018 року, у зв'язку непроведенням відповідачем оплати вказаної послуги, ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - ГУ по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до ПрАТ "УМТ" про стягнення 16 388,51 грн., з яких: 13 156,00 грн. - прострочена комісія, 468,23 грн. - пеня, 2 242,75 грн. - інфляційні втрат та 521,53 грн. - 3% річних за Договором банківського рахунку №2007 від 10 червня 2014 року, яка була скерована за підсудністю до Господарського суду Вінницької області. (а.с.4-8)

10 жовтня 2018 року, ПрАТ "УМТ" звернулось до суду із заявою про застосування строку позовної давності, який, на думку товариства сплив 10 червня 2017 року - через 3 роки після укладення між сторонами Договору №2007. (а.с.146)

19 листопада 2018 року, рішенням господарського суду Вінницької області (з урахуванням ухвали господарського суду Вінницької області від 23 листопада 2018 року) даний позов було частково задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 8 950,71 грн. - послуг з щомісячного обслуговування тарифного пакету, 144,65 грн. - пені, 435,78 грн. - 3% річних, 1 848,19 грн. - інфляційних втрат та 1 223,36 грн. - судового збору, у стягненні 4 205,29 грн. - послуг з щомісячного обслуговування тарифного пакету, 323,58 грн. - пені, 85,75 грн. - 3% річних та 394,56 грн. - інфляційних втрат відмовлено. (а.с.188-195)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання

Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ч.4 ст. 1068 ЦК України клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Частиною 1 ст. 1067 ЦК України визначено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч.7 ст. 193 ГК України)

Як встановлено з матеріалів справи, 10 червня 2014 року, між ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - ГУ по м. Києву та Київській області, як банком, та ПрАТ "УМТ", як клієнтом було укладено Договір банківського рахунку №2007, відповідно до умов якого банк зобов'язується надавати клієнту послуги з розрахунково-касового обслуговування, які пов'язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язується оплачувати вартість таких послуг та надає банку право користуватися тимчасово вільними коштами клієнта на власний розсуд.

Пунктом 2.1.2.1. Додатку №1 до Договору сторони визначили, що вартість послуги "щомісячне обслуговування тарифного пакету" становить 299,00 грн.

29 грудня 2017 року, ПрАТ "УМТ" звернулося до ПАТ "Державний ощадний банк України" з заявою про закриття всіх відкритих рахунків ПАТ "УМТ" та розірвання Договору №2007 від 10 червня 2017 року з дня подачі цієї заяви, а також надати йому виписки, всі по відкритим рахункам за весь період, а також всі нарахування, які здійснював банк по Договору за весь період.

Відповідно до ч.1 ст. 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно п.20.1. глави 20 Інструкції "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах", затвердженої постановою НБУ №492 від 12 листопада 2003 року, поточні рахунки клієнтів банків закриваються, зокрема, на підставі заяви клієнта.

Аналогічне вказано у п.8.1.1. Договору №2007 згідно із яким рахунок(и) може(уть) бути закритий(і) у таких випадках, зокрема, за заявою клієнта.

Відповідно до п.20.5. глави 20 Інструкції обов'язковими реквізитами заяви про закриття поточного рахунку є: найменування банку; найменування (прізвища, ім'я, по батькові), коду за ЄДРПОУ [реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово "відмова")] власника рахунку; номера рахунку, який закривається; реквізити рахунку, на який перераховується залишок коштів на поточному рахунку клієнта, або вимога фізичної особи про видачу залишку коштів готівкою; дати складання заяви.

Заява про закриття поточного рахунку юридичної особи підписується керівником юридичної особи або іншою уповноваженою на це особою.

Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком робочий день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви (абз.2 п.20.6. глави 20 Інструкції)

З наведеного вище слідує, що чинною Інструкцією "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах" та умовами укладеного між сторонами Договору передбачено право клієнта в будь-який час звернутись із заявою до банку про закриття рахунку.

Вказане право клієнта позивача є абсолютним, тобто безумовним та жодним чином необмеженим, в тому числі наявністю згоди банку на реалізацію клієнтом даного права, окрім необхідності дотримання клієнтом при зверненні з заявою про закриття рахунку п.20.5. глави 20 Інструкції.

Посилання апелянта на те, що рахунки відповідача не були закриті та продовжувалось подальше нарахування клієнту абонентської плати, залишаючи його заяву без задоволення, судова колегія оцінює критично і відхиляє як безпідставні, оскільки товариство у своїй заяві повідомило банк про бажання закрити всі рахунки за укладеним Договором №2007 від 10 червня 2014 року.

Проте, банк не тільки не виконав дану заяву, але навіть не оповістив відповідача про результати розгляду даної заяви та про її недоліки і лише через майже два місяці у своєму листі №100.19-07/7903/3029-26/вих від 22 лютого 2018 року повідомив про заборгованість за надані послуги у розмірі 11 960,00 грн. та зазначив про можливість закриття рахунків як за заявою клієнта так і за ініціативою банку.

За вказаних обставин, враховуючи, що чинним законодавством врегульовано дії банку щодо закриття за заявою клієнта поточного рахунку та беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів неможливості виконання банком заяви відповідача про закриття рахунків, а також доказів наявності на поточних рахунках ПрАТ "УМТ" залишку коштів, місцевим господарським судом вірно зазначено, що датою закриття рахунків відповідача є 29 грудня 2017 року, день отримання банком даної заяви, а тому нарахування позивачем після цієї дати послуг з щомісячного обслуговування тарифного пакету є безпідставним і позовні вимоги щодо стягнення з відповідача цих нарахувань за період з січня по квітень 2018 року в сумі 1 196,00 грн. не можуть бути задоволені.

Решта заявленої позивачем до стягнення з відповідача послуг з щомісячного обслуговування тарифного пакету за період з серпня 2014 року по грудень 2017 року в сумі 11 940,71 грн. є правомірними тому, що сума послуг щомісячного обслуговування тарифного пакету за грудень 2017 року, враховуючи закриття рахунку 29 грудня 2017 року, розрахована пропорційно фактичній кількості днів обслуговування у відповідному місяці і складає 279,71 грн.

Щодо обґрунтованості позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача щомісячного обслуговування тарифного пакету за період з серпня 2014 року по грудень 2017 року в сумі 11 940,71 грн., суд першої інстанції застосував сплив строку позовної давності на частину вищевказаної заборгованості, а саме на заборгованість за період з серпня 2014 року по травень 2015 року (включно) в розмірі 2 990,00 грн., оскільки він заявлений після спливу трирічного строку позовної давності і визнав, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

У зв'язку з чим, судова колегія відмічає, що рішення в частині відмови у стягненні 2 990,00 грн., які заявлені після спливу три річного строку позовної давності, банком визнається і не оспорюється в апеляційному порядку.

Решта заявлених позивачем вимог щодо оплати послуг щомісячного обслуговування тарифного пакету за період з червня 2015 року по грудень 2017 року (включно) в сумі 8 950,71 грн. правомірно господарським судом визнано обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення і стягненню з відповідача, також судом враховано, що позивач, згідно долученого до матеріалів справи розрахунку, не заявив до стягнення оплату послуг щомісячного обслуговування тарифного пакету в сумі 299,00 грн. за травень 2016.

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягають послуги щомісячного обслуговування тарифного пакету в сумі 8 950,71 грн., а в задоволенні 4 205,29 грн. (1 196,00 грн. + 2 990,00 грн. + 19,29 грн. (часткова відмова у задоволені платежу за 30-31 грудня 2017 року)) послуг суд відмовив правомірно.

Щодо посилання позивача на непроведення відповідачем оплати послуг за закриття рахунку згідно заяви клієнта в сумі 100,00 грн., то судова колегія, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вказана вимога не відповідає із п.п.20.5., 20.6. глави 20 Інструкції "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах", якими чітко визначено порядок закриття поточного рахунку банком за заявою клієнта.

Більше того, сторони при укладанні Договору №2007 (п.9.4.) визначили, що у випадку, якщо умови цього Договору суперечать нормам чинного законодавства України, застосовуються норми чинного законодавства України.

Тому, підлягають застосуванню саме положення п.п.20.5., 20.6. глави 20 Інструкції, які повністю відповідають договірними відносинами, що склались між сторонами, а протилежне суперечитиме праву клієнта на закриття рахунку за його ініціативою.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 2 242,75 грн. - інфляційних втрат та 521,53 грн. - 3% річних за період з 01 травня 2015 року по 30 квітня 2018 року.

Згідно із ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що датою закриття рахунків є 29 грудня 2017 року, то 3% річних та інфляційні втрати слід розраховувати на суму заборгованості наявну станом на цю дату та заявлену без порушення строку позовної давності, оскільки згідно ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно, тощо).

Тому, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму послуг включно з травня 2015 року, прострочення оплати яких розпочалось з 06 червня 2015 року та нараховувалось по 05 липня 2015 року заявлено після спливу встановленого законом строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, останні в цій частині задоволенню судом не підлягають (3,88 грн. - 3% річних та 15,48 грн. інфляційних втрат).

В свою чергу заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за період з 06 липня 2015 року по 30 квітня 2018 року є обґрунтованими та такими, що заявлені в межах строків позовної давності.

Здійснивши перевірку нарахованих судом першої інстанції 3% річних та інфляційних втрат за період з 06 липня 2015 року по 30 квітня 2018 року, судова колегія дійшла висновку про арифметичну вірність та правомірність заявлених до стягнення за цей період 435,78 грн. - 3% річних та 1 848,19 грн. - інфляційних втрат, а в стягненні 81,87 грн. - 3% річних та 379,08 грн. - інфляційних втрат слід відмовити.

Щодо заявленої позивачем до стягнення 468,23 грн. - пені за період з 01 листопада 2017 року по 30 квітня 2018 року, суд зазначає наступне.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України)

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У п.п.6.4. Договору №2007 сторони узгодили, що за несвоєчасне поповнення рахунку(ів) відповідно до умов пп.4.3.11. цього договору, що призвело до неможливості здійснити договірне списання грошових коштів за надані банком послуги, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,2% від належної до сплати суми за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки НБУ (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №910/10224/14)

Також, при розрахунку пеню слід розраховувати після дати закриття рахунків 29 грудня 2017 року виходячи з суми заборгованості станом на цю дату.

Окрім того, пеню на заборгованість за вересень 2017 року позивач вправі був нараховувати зважаючи на приписи ч.6 ст. 232 ГК України.

Здійснивши перевірку строку та суми стягнутої судом першої інстанції пені, суд вважає її розрахунок вірним та зазначає, що пеня після 29 грудня 2017 року (дата закриття рахунків) нараховується за період з 06 січня 2018 року по 05 квітня 2018 року на суму заборгованості 1 176,71 грн. та з 06 квітня по 30 квітня 2018 року на суму заборгованості 877,71 грн. та становить 144,65 грн., а решта пені в сумі 323,58 грн. до стягненню не підлягає.

Інші заперечення, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 238 ГПК України з всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 129, 282 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269-276, 281-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 19 листопада 2018 року у справі №910/8003/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №910/8003/18 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Огороднік К.М.