Рішення

від 19.11.2018 по справі 910/1625/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.11.2018Справа № 910/1625/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Юна-96

до Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Індустріальний будівельний холдинг

про стягнення 258 298,78 грн. збитків,

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники сторін:

від позивача: Фокін О.В., Гойжевський О.В.

від відповідача: Орлов О.О.

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду міста Києва перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Юна-96 до Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Індустріальний будівельний холдинг про стягнення 258 298,78 грн. шкоди.

За твердженням позивача, йому завдано збитків на суму 256 298,78 грн., у зв'язку з тим, що 17.04.2017р. стався прорив трубопроводу холодного водопостачання в підвалі житлового будинку № 30 по проспекту Перемоги, який знаходиться на балансі Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва . Зазначені обставини послугували підставою для звернення позивачем до суду із розглядуваним позовом.

Ухвалою від 01.08.2018р. справа №910/1625/18 була прийнята до свого провадження суддею Спичаком О.М. та призначена до розгляду на 29.08.2018р.

У зв'язку з перебуванням судді Спичака О.М. 29.08.2018р. на лікарняному, судове засідання не відбулось.

Ухвалою від 03.09.2018р. підготовче засідання було призначено на 17.09.2018р.

17.09.2018р. підготовче засідання було відкладено на 01.10.2018р.

01.10.2018р. підготовче засідання було відкладено на 22.10.2018р.

22.10.2018р. судом було відкладено підготовче засідання на 05.11.2018р.

У судовому засіданні 05.11.2018р. судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні раніше поданого відповідачем клопотання про призначення по справі судової експертизи. При цьому, суд виходив з наступного.

Статтею 1 Закону України Про судову експертизу визначено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Як зазначено в листі №01-8/2651 від 27.11.2006р. Вищого господарського суду України Про деякі питання призначення судових експертиз судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Однак, у даному випадку за висновками суду, для встановлення всіх обставин, які входять до предмету доказування у спорі, в матеріалах справи достатньо документів, а застосування спеціальних не є доцільним.

Крім того, суд звертає увагу на те, що судом по означеній справі вже призначалась експертиза для встановлення обставин, що входять до предмету доказування у спорах про відшкодування шкоди. Проте, відповідна ухвала суду була скасована судом апеляційної інстанції.

До того ж, суд звертає увагу відповідача на те, що у порядку реалізації принципу змагальності сторін та з метою доведення всіх обставин, які викладено в якості заперечень на позов, відповідач мав право та дійсну можливість замовити проведення експертизи та надати відповідний висновок суду у порядку ст.ст. 73, 80 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, з огляду на вищевикладене, клопотання відповідача про призначення судової експертизи було залишено судом без задоволення.

05.11.2018р. судом було закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.11.2018р.

Представником позивача у судовому засіданні 19.11.2018р. було надано усні пояснення по суті спору, згідно змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представником відповідача проти задоволення позовних вимог було надано заперечення.

Представник третьої особи у судове засідання 19.11.2018р. не з'явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 05.11.2018р. та розпискою про призначення судового з засідання з розгляду спору по суті.

Наразі, з огляду на неявку вказаного учасника судового процесу, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Наразі, суд зауважує, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Отже, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку, що неявка представника третьої особи не перешкоджає розгляду спору по суті у судовому засіданні 19.11.2018р.

В судовому засіданні 19.11.2018р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

09.11.2010р. Головним управлінням комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації) було видано Товариству з обмеженою відповідальністю ПРО-1 свідоцтво про право власності на нежилі приміщення з №1 по №5 загальною площею 142,4 кв.м, розташовані за адресою: м.Київ, проспект Перемоги, 30А.

16.11.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ПРО-1 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Юна-96 (орендар) було укладено договір оренди №1611П1, відповідно до п.1.1 якого орендодавець зобов'язується передати орендареві у строкове платне користування, а орендар зобов'язується прийняти строкове платне користування нежилі приміщення №№1, 2, 3, 4, 5 групи приміщень №1а, №№1, 2, 3, 4 групи приміщень 2а, розташовані за адресою: м.Київ, проспект Перемоги, 30 (літера А), та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

У п.4.1 вказаного правочину зазначено, що строк оренди складає два роки з моменту прийняття приміщення, що орендується за актом приймання-передачі.

16.11.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю ПРО-1 було передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Юна-96 прийнято об'єкт оренди за договором №1611П1 від 16.11.2016р., про що вказаними особами складено та підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення.

За поясненнями представника позивача, які з боку відповідача не заперечувались, 17.04.2017р. за адресою: м.Київ, проспект Перемоги, 30 (літера А) стався аварійний прорив трубопроводу на системі холодного водопостачання, у зв'язку з чим було затоплено приміщення, яке було орендовано Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Юна-96 згідно договору №1611П1 від 16.11.2016р.

18.04.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Юна-96 звернулось до Виробничо-обслуговуючого підрозділу Шулявка з вимогою про направлення комісії для складання акту про залиття, аварію, що трапилась на системі холодного водопостачання.

26.04.2017 комісія Виробничо-обслуговуючого підрозділу Шулявка Товариства з обмеженою відповідальністю Індустріальний будівельний холдинг у складі: інженера ОСОБА_6, майстра ремонтної дільниці ОСОБА_7, майстра технічної дільниці ОСОБА_8 провели обстеження приватизованого нежитлового приміщення за адресою б. 30 по пр. Перемоги на підставі звернення від 18.04.2017 вх. №Ю-96 та повторного звернення про повторне залиття від 21.04.2017 вх. №Ю-107 та склали Акт обстеження санітарно-технічного стану нежитлового приміщення будинку № 30 по пр. Перемоги.

Відповідно до вказаного акту, на час обстеження комісією було встановлено, нежитлове приміщення розташоване в повальному приміщенні житлового будинку №30 по пр. Перемоги, під'їзд №1, є приватною власністю Товариства з обмеженою відповідальністю ПРО-1 та орендоване Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія ЮНА-96 на підставі договору оренди №1611П1 від 16.11.2016 року й використовується в якості офісного приміщення та магазину з продажу дверей та фурнітури; загальна площа приміщення складає - 142,40 кв.м. Під час обстеження комісією було виявлено сліди залиття на стінах нежитлового приміщення на рівні 0.7 м від підлоги по всьому периметру приміщення; в результаті ліквідації наслідків аварії та встановлення місця аварії пошкоджений гіпсокартон на стінах 3 кв.м.

При цьому, причиною залиття визначено, що порив трубопроводу холодного водопостачання в підвалі житлового будинку № 30 по пр. Перемоги 17.04.2017 року, який знаходиться на балансі Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва .

Товариством з обмеженою відповідальністю ПРО-1 було складено зауваження до акту обстеження санітарно-технічного стану нежитлового приміщення будинку 30 по пр. Перемоги від 18.05.2017р., згідно з якими: під час обстеження комісією було виявлено сліди залиття на стінах нежитлового приміщення на рівні 0.7 м від підлоги по всьому периметру підвального приміщення; в результаті ліквідації наслідків аварії та встановлення місця аварії пошкоджений гіпсокартон на стінах де знаходяться комунікації - приблизно 3 кв.м; всі двері, які знаходились в приміщенні від намокання деформовано, підлога - плитка, стіни - гіпсокартон обклеєний вініловими шпалерами та пофарбований водоемульсійною фарбою, встановлено залиття електропроводки.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю ПРО-1 було складено та направлено до Виробничо-обслуговуючого підрозділу Шулявка Товариства з обмеженою відповідальністю Індустріальний будівельний холдинг скаргу, у якій зазначено, що комісією всупереч Правилам утримання жилих будинків та прибудинкових територій, умисно не внесено інформацію про перелік майна, яке знаходилося у приміщенні під час залиття.

У відповідь на вказану скаргу Виробничо-обслуговуючий підрозділ Шулявка Товариства з обмеженою відповідальністю Індустріальний будівельний холдинг у листі №10-28 від 13.06.2017 зазначив, що акт обстеження складений у відповідності до вимог Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій.

12.06.2017р. позивачем направлено відповідачу запрошення на експертизу, проведення якої було замовлено позивачем у експерта Желавської Ольги Олександрівни, яка за даними Реєстру атестованих судових експертів має свідоцтво №1834 від 29.10.2016р. за експертною спеціальністю Оцінка машин, обладнання, сировини та товарів народного споживання .

Згідно висновку №04/17 від 25.09.2017р., складеного експертом Желавською О.О., загальний розмір матеріальної шкоди, нанесеної Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Юна-96 внаслідок пошкодження рухомого майна від залиття приміщень становить 248 298,78 грн.

21.11.2017р. відповідачем було зареєстровано як вхідну кореспонденцію претензію №40 від 16.11.2017р. Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Юна-96 про відшкодування шкоди в розмірі 248 298,78 грн.

Листом №5797/3 від 05.12.2017р. відповідачем було відмовлено в задоволенні претензії позивача.

Наразі, за твердженнями позивача, внаслідок залиття наведеного вище приміщення через прорив трубопроводу холодного водопостачання, який знаходиться на балансі Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва , Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Юна-96 було завдано шкоди в розмірі 248 298,78 грн. При цьому, на підтвердження розміру завданої шкоди позивачем представлено до матеріалів справи інвентаризаційні відомості Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ЮНА-96 станом на 17.04.2017р., договір обслуговування комп'ютерної техніки, програмного забезпечення і технічної підтримки інформаційних систем, акт перевірки технічного стану комп'ютерного обладнання, акт списання матеріальних цінностей та висновок №04/17 від 25.09.2017р. за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження, складений експертом Желавською Ольгою Олександрівною. Означені обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на те, що трубопровід на системі холодного водопостачання, на якому стався прорив, не відноситься до балансової належності Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва , а отже, шкода позивачу завдана ніяким чином не з вини відповідача. До того ж, вказаним учасником судового процесу наголошено на необґрунтованості заявленого до стягнення розміру шкоди.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься відшкодування шкоди. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто, вина особи, яка заподіяла шкоду, презюмується та вважається встановленою, якщо такою особою не буде доведено інше.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ч.ч.1-3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно бути доведено, зокрема, протиправність поведінки відповідача; наявність заподіяної діями вказаного учасника судового процесу шкоди; причинний зв'язок між ними.

Одночасно, враховуючи, що ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію вини заподіювача шкоди, за змістом якої особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин), спростування наявності вини Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва покладається на відповідача.

Як вказувалось вище, за твердженнями позивача, внаслідок залиття 17.04.2017р. наведеного приміщення за адресою: м.Київ, проспект Перемоги, 30 (літера А), через прорив трубопроводу холодного водопостачання, який знаходиться на балансі Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва , Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Юна-96 було завдано шкоди в розмірі 248 298,78 грн.

Наразі, оцінюючи фактичні обставини справи та представлені суду документи, суд зазначає наступне.

Наказом №76 від 17.05.2005р. Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства, який за реєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р.

№927/11207, затверджено Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій.

Згідно вказаних Правил утримання будинків і прибудинкових територій - це господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

За приписами п.2.3 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій склад робіт з технічного обслуговування жилих будинків і терміни їх виконання відображаються в плані-графіку, що складається виконавцем послуг на тиждень, місяць і рік. Для централізованого управління і контролю за технічним станом жилого фонду створюються об'єднані диспетчерські служби (ОДС) або районні диспетчерські служби (РДС) на мікрорайони або групи будинків. Для кожної ОДС установлюється перелік об'єктів диспетчеризації і контрольованих параметрів інженерного обладнання. Заявки на несправність інженерного обладнання або конструкцій повинні розглядатися в день їх надходження. У тих випадках, коли для усунення несправностей необхідний тривалий час, потрібно письмово повідомити заявника про прийняті рішення із зазначенням строку виконання робіт. При цьому термін виконання робіт повторно не продовжується. Неусунення несправностей в установлений термін є невиконанням робіт. Заявки, пов'язані з забезпеченням безпеки проживання, усуваються в терміновому порядку. У разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (додаток 4).

Так, відповідно до акту про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання), що є додатком №4 до Правил, в акті повинно бути зазначено, зокрема, склад комісії; що трапилось і які наслідки (що залито, які обсяги робіт, які ушкодження, які речі ушкоджено); причини залиття; висновки і рекомендації комісії (надаються висновки про те, що необхідно зробити, хто заподіяв шкоду та ін.).

Як було встановлено судом вище, 26.04.2017р. комісія Виробничо-обслуговуючого підрозділу Шулявка Товариства з обмеженою відповідальністю Індустріальний будівельний холдинг у складі: інженера ОСОБА_6, майстра ремонтної дільниці ОСОБА_7, майстра технічної дільниці ОСОБА_8 провели обстеження нежитлового приміщення за адресою б. 30 по пр. Перемоги на підставі звернення від 18.04.17р. вх. №Ю-96 та повторного звернення про повторне залиття від 21.04.17 вх. №Ю-107 та склали акт обстеження санітарно-технічного стану нежитлового приміщення будинку № 30 по пр. Перемоги.

Відповідно до вказаного акту, на час обстеження комісією було встановлено, нежитлове приміщення розташоване в повальному приміщенні житлового будинку №30 по пр. Перемоги, під'їзд №1, є приватною власністю Товариства з обмеженою відповідальністю ПРО-1 та перебуває у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ЮНА-96 на підставі договору оренди № 1611П1 від 16.11.2016 року й використовується в якості офісного приміщення та магазину з продажу дверей та фурнітури; загальна площа приміщення складає - 142,40 кв.м. Під час обстеження комісією було виявлено сліди залиття на стінах нежитлового приміщення на рівні 0,7 м від підлоги по всьому периметру приміщення; в результаті ліквідації наслідків аварії та встановлення місця аварії пошкоджений гіпсокартон на стінах 3 кв.м.

При цьому, причиною залиття визначено, що порив трубопроводу холодного водопостачання в підвалі житлового будинку № 30 по пр. Перемоги 17.04.2017 року, який знаходиться на балансі Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва .

Оцінюючи акт обстеження санітарно-технічного стану нежитлового приміщення будинку № 30 по пр. Перемоги від 26.04.2017р., суд зазначає, що в ньому містяться відомості про склад комісії; тип аварії; причини залиття; висновки комісії щодо балансової належності трубопроводу, внаслідок прориву якого трапилось залиття нежитлового приміщення за адресою м.Київ, проспект Перемоги, 30.

До того ж, судом враховано, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/1626/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПРО-1 до Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва про відшкодування шкоди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.05.2018р. у справі №910/1626/18, яке залишено без змін постановою від 09.08.2018р. Київського апеляційного господарського суду, позовні вимоги задоволені: стягнуто з Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПРО-1 шкоду, завдану залиттям нежитлового приміщення, у розмірі 152 883,60 грн., витрати на проведення експертного дослідження матеріальних збитків у розмірі 6 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 293,25 грн.

Наразі, суд зазначає, що частиною 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах Христов проти України , no. 24465/04, від 19.02.2009р., Пономарьов проти України , no. 3236/03, від 03.04.2008р.).

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Отже, виходячи з вищевикладеного, судове рішення по справі №910/1626/18, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним обставини повторного доведення не потребують.

В судовому рішенні по справі №910/1626/18 судом було встановлено, що листом від 04.05.2017 №1922/7/36/08-17 Публічне акціонерне товариство Київводоканал повідомило, що під час першого виїзду аварійно-віновлювальної бригади виявлено пошкодження на водопровідній мережі Д=150 мм до будинку №30 на проспекті Перемоги, а саме на ділянці, що проходить у підвальному приміщенні вказаного будинку.

Також судом було встановлено, що листом №2233/3 від 05.05.2017 Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва повідомило, що 17.04.2017р. до диспетчерської служби району надійшло телефонне звернення стосовно залиття підвалу житлового будинку №30 по проспекту Перемоги; на місце аварії за фактом залиття підвалу житлового будинку №30 по проспекту Перемоги у м. Києві було направлено аварійну бригаду відповідача та встановлено, що залиття спричинено аварійним пошкодженням трубопроводу холодного водопостачання в підвалі житлового будинку; 19.04.2017 по завершенню робіт з ліквідації аварії трапилось повторне аварійне пошкодження трубопроводу на місці з'єднання.

Тобто, з наявних в матеріалах справи документів та обставин, встановлених у рішенні Господарського суду міста Києва від 02.05.2018р. у справі №910/1626/18, полягає що причиною залиття нежилого приміщення за адресою м. Київ, проспект Перемоги, 30 був прорив трубопроводу холодного водопостачання в підвалі житлового будинку № 30 по пр. Перемоги 17.04.2017 року.

Одночасно, судом також враховано, що у межах розгляду справи №910/1626/18 судом було встановлено, що будинок, розміщений за адресою: вул. пр. Перемоги, 30, м. Київ, знаходиться у Шевченківському районі міста Києва, належить до сфери управління Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва та перебуває на його балансі.

З урахуванням вищенаведеного слід зазначити, що за змістом ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Статтею 24 вказаного нормативно-правового акту унормовано, що балансоутримувач, зокрема, зобов'язаний забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Суд зауважує, що Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій встановлено, що балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (даті - балансоутримувач) це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Розділом 2 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій передбачено, що система технічного обслуговування жилих будинків повинна забезпечувати безпечне та безперебійне функціонування будинків, інженерних мереж та обладнання протягом установленого терміну служби будинку. Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо. Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків.

При цьому, відповідно до п. 1.6. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом № 190 від 27.06.2008р. Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, за стан водопровідних мереж, які проходять у технічних підвалах і до яких приєднані внутрішньобудинкові мережі, є відповідальними підприємства та організації, у яких вони перебувають на балансі.

Отже, з огляду на все вищевикладене у сукупності, виходячи з наведених вище приписів чинного законодавства, суд дійшов висновку, що особою, яка несе відповідальність за залиття в підвалі нежитлового приміщення, є балансоутримувач будинку, тобто у даному випадку Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва як балансоутримувач будинку за адресою: м.Київ, проспект Перемоги, 30.

До того ж, судом також враховано, що між Комунальним підприємством Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Індустріальний Будівельний Холдинг (підрядна організація) укладено договір №10 від 10.01.2017р., предметом якого є надання послуг з утримання будинків, споруд, об'єктів благоустрою, прибудинкових територій у житлових будинках комунальної власності неадміністративного мікрорайону Шулявка Шевченківського району міста Києва.

З умов вказаного правочину полягає, що будинок, розміщений за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 30 обслуговується Товариством з обмеженою відповідальністю Індустріальний Будівельний Холдинг , зокрема, третя особа надає послуги допоміжні комбіновані щодо різних об'єктів, комплексне обслуговування об'єктів: прибирання і утримання місць загального користування, сходових клітин, прибудинкової території, утримання і технічне обслуговування внутрішньо-будинкових інженерних та комунікаційних мереж (централізованого опалення, централізованого водопостачання та водовідведення, централізованого постачання гарячої води, електропостачання), утримання і дрібний поточний ремонт будинків, елементів благоустрою, прибудинкових територій та споруд по неадміністративному мікрорайону Шулявка Шевченківського району міста Києва, що включає утримання місць розташування та технічного обслуговування внутрішньо-будинкових інженерних мереж і комунікацій; з поточного утримання та прибирання прибудинкових територій, елементів благоустрою, дитячих та спортивних майданчиків, які розташовані на прибудинковій території; з прибирання і поточного утримання сходових клітин та інших місць загального користування житлових будинків комунальної власності, у тому числі дрібний поточний ремонт будинків, елементів благоустрою, прибудинкових територій та споруд, для забезпечення надання житлово-комунальних послуг.

Проте, слід зазначити, що умови даного договору, в тому числі, щодо відповідальності, стосуються виключно його сторін, тобто, відповідача та третьої особи, тоді-як балансоутримувач несе відповідальність за неналежне здійснення чи нездійснення контролю за станом водопровідних мереж (зокрема, перед власником приміщення у будинку), а отже, наявність означеного правочину ніяким чином не спростовує відповідальності відповідача за завдану позивачу внаслідок залиття приміщення шкоду.

Одночасно, з приводу розміру завданої внаслідок залиття приміщення матеріальної шкоди відповідачу, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Наразі, на підтвердження розміру завданої шкоди позивачем представлено до матеріалів справи інвентаризаційні відомості Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ЮНА-96 станом на 17.04.2017р., договір обслуговування комп'ютерної техніки, програмного забезпечення і технічної підтримки інформаційних систем, акт перевірки технічного стану комп'ютерного обладнання, акт списання матеріальних цінностей та висновок №04/17 від 25.09.2017р. за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження, складений експертом Желавською Ольгою Олександрівною.

Судом прийнято до уваги, що Желавська Ольга Олександрівна є атестованим судовим експертом та має свідоцтво №1834 від 29.10.2016р. за експертною спеціальністю Оцінка машин, обладнання, сировини та товарів народного споживання .

Згідно змісту вказаного висновку загальний розмір матеріальної шкоди, нанесеної Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Юна-96 внаслідок пошкодження рухомого майна від залиття приміщень становить 248 298,78 грн.

Наразі, суд приймає представлені позивачем до матеріалів справи документи в якості належних, достатніх та допустимих у розумінні ст.ст.76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України доказів розміру шкоди, який було завдано позивачу внаслідок залиття, відповідальним за яке є відповідач.

Одночасно, наявними в матеріалах справи документами також підтверджується причинно наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою, оскілки фактично матеріальні втрати позивача, які визначені як вартість пошкодженого майна, виникли саме внаслідок залиття такого майна.

Судом вказувалось, що відповідно до ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто, вина особи, яка заподіяла шкоду, презюмується та вважається встановленою, якщо такою особою не буде доведено інше.

Наразі, жодних належних, достатніх та допустимих у розумінні ст.ст.76,77,79 Господарського процесуального кодексу України доказів, які спростовували б вину Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва у спричиненні шкоди позивачу матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо належної доказової обґрунтованості позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Юна-96 до Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва про стягнення 258 298,78 грн. шкоди.

Одночасно, посилання позивача на приписи ст.22 Цивільного кодексу України та ст.224 Господарського кодексу України, згідно яких особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права, суд до уваги не приймає, з урахуванням наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Згідно позиції Президії Вищого господарського суду України, яку наведено у Роз'ясненнях №02-5/215 від 01.04.1994р. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди (в редакції рекомендації №04-5/239 від 29.12.2007р. Президії Вищого господарського суду України) вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України).

Зазначене розмежування підстав відповідальності потрібне також тому, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду відшкодовує особа, яка її завдала.

Проте, у даному випадку спірні правовідносин виникли з позадоговірної шкоди, а отже, посилання заявника на приписи ст.22 Цивільного кодексу України, ст.224 Господарського кодексу України в якості підстави для стягнення з грошових коштів є необґрунтованими.

Слід зауважити, що з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує при прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018р. Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Стосовно розподілу судових витрат за наслідками розгляду справи суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 127 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Наразі, на підтвердження розміру витрат на проведення експертизи позивачем було представлено до матеріалів справи договір №04/17 від 09.06.2017р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Юна-96 та Желавською О.О. та платіжне доручення №93 від 26.07.2017р.

Суд приймає представлені позивачем до матеріалів справи документи в якості належних та достатніх доказів понесення витрат на підготовку експертного висновку.

За таких обставин, керуючись приписами ст..129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку щодо покладення витрат позивача на підготовку експертного висновку, сплату судового збору за подачу позову та апеляційної скарги на ухвалу суду від 24.05.2018р. Господарського суду міста Києва.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва (04050, м.Київ, вул.Білоруська, будинок 1, ЄДРПОУ 34966254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Юна-96 (04210, м.Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 21/38, ЛІТ. А, ЄДРПОУ 40320836) шкоду в сумі 258 298,78 грн., витрати на проведення експертизи в сумі 10000 грн. та судовий збір в розмірі 3874,49 грн. за подачу позовної заяви, судовий збір в сумі 1762 грн. за подачу апеляційної скарги.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 27.11.2018р.

Суддя Спичак О.М.