Постанова

від 20.11.2018 по справі 813/3118/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/585/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Довгої О.І., Шавеля Р.М.

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

представника апелянта Кожан А.В.

представника відповідача Холявка І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Глянс на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року (ухвалене головуючим - суддею Кухар Н.А., об 11 год. 07 хв. у м. Луцьку, повний текст рішення складено 05 травня 2018 року) у справі № 813/3118/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Глянс до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що позивач посилається на безпідставність висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами ПП Інструм , ТзОВ Вест Трейдінг ЛТД , ПП Схід -інвест - сервіс , оскільки товари та послуги позивачем фактично отримані та оплачені, використані в господарській діяльності, під час перевірки надані всі документи, які підтверджують реальність здійснення вказаних операцій.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до перевірки не було надано належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують реальність проведення операції з ТОВ Вейсес , якими опосередковувався рух товару, а саме транспортування ТМЦ (з вказанням адреси завантаження та розвантаження) виконання вантажно - розвантажувальних робіт, зберігання ТМЦ, не надано сертифікатів походження товару.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що а акті перевірки не міститься висновків стосовно невідповідності наданих для перевірки бухгалтерських документів вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що в свою чергу вказує на те, що податкові накладні відповідають вимогам визначеним п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідачем на апеляційну скаргу подано відзив в якому покликається на те, що надані до перевірки акти виконаних робіт оформленні з порушенням вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , зокрема у таких актах не конкретизовано зміст послуг, не визначено обсяги наданих послуг, не вказано яким чином розраховувались їх вартість, не вказано якими ресурсами здійснювалась сушка деревини, в актах не міститься інформації про використання обладнання, акти не містять інформацію про фактично понесенні витрати, що не дає можливості підтвердити подальше використання даних послуг у межах господарської діяльності. Крім цього наголошують, що згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 07.11.2016 року, відібраного детективом Національного антикорупційного бюро України, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015000000001259 від 23.06.2015 визначено, що він підписував пакети документів, зокрема, від ТзОВ Діслав в суть яких не вникав, отримував документи по Новій пошті , підписувавши їх він відправляв знову таки по Новій пошті на адресу відправника, або ж забирав їх кур`єр. За оформлення на його ім`я, зокрема, ТзОВ Діслав , а також підписання документів ОСОБА_1 щомісячно отримував через кур`єра грошові кошти в розмірі 5000 грн., займатись підприємницькою діяльністю наміру не мав. У зв`язку з цим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення та надав пояснення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що Головним управлінням державної фіскальної служби у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ Глянс (код за ЄДРПОУ 38246585) з питань взаємовідносин із ПП Інструм код ЄДРПОУ 37963151, за серпень 2014 року, за січень 2015 року, ТзОВ Вест Трейдінг ЛТД (ЄДРПОУ -39419613) та ПП Схід -інвест - сервіс (ЄДРПОУ -39424125) за березень 2015 року, за липень 2015 року. За результатами перевірки складено акт від 13.07.2017 за № 999/13-01-14-12/38246585.

Проведеною перевіркою встановлено, порушення п. .134.1.1 п. 134.1 ст. 134; п. 138.1 ст. 138, пп. 138.2., п. 138.8, ст. 138, пп 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 002.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, п. 3 П(С) БО 1, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (далі - П (С) БО 15), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму - 144634, 20 грн., у тому числі за 2014 рік - 61440, 18 грн., у тому числі за 2015 рік - 83194, 02 грн.; п. 185.1, ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2455-VI із внесеними змінами і доповненнями, завищено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2015 року на суму 44715,47 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2455-VI із внесеними змінами і доповненнями, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за березень 2015 року на суму - 42920 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2455 - VІ із внесеними змінами і доповненнями, в результаті чого занижено по податку на додану вартість на загальну суму - 146283,54 грн., в т.ч.: за серпень 2014 року в сумі - 68266, 87 грн., за січень 2015 року - 14100 грн.; за липень 2015 року в сумі -63916, 67 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом складено податкове повідомлення - рішення форми Р № 0013631412 від 01.08.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 182854, 43 грн., у тому числі 146283, 54 за податковим зобов'язанням та 36570, 89 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та податкове повідомлення - рішення форми Р № 0013621412 від 01.08.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 159 994,25 грн., у тому числі 144 634, 20 грн., за податковим зобов'язанням та 15360, 05 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вважаючи такі податкові повідомлення - рішення протиправними позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи та законодавчі положення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилкове застосування норм матеріального права, неповного з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають його право на отримання такої вигоди.

З наведеного слідує, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть враховуватися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

З положень даної норми вбачається те, що суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовленням товарів та послуг будуть відноситись до податкового кредиту саме в разі фактичного (реального) здійснення такої операції.

Як визначено у п. 198.2 цієї статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування ПДВ повинні бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Окрім цього, наявність укладеного із учасниками господарської операції цивільно-правового договору не свідчить про реальність вчинення відповідної операції, оскільки реалізація умов договору та його фактичне виконання для цілей ведення податкового обліку має бути підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий орган ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ПП Інструм (ПП Діслав), ТзОВ Вейснс ( Вест Трейдінг ЛТД ) та ПП Схід -інвест - сервіс .

Так 24.03.2015 між ТзОВ Глянс надалі (Покупець) та ТзОВ Вейсес (ТзОВ Вест-трейдінг ЛТД надалі (Продавець) укладено договір купівлі - продажу № 24/03/2015-2. Згідно умов договору продавець зобов'язується продати, а покупець належним чином прийняти і оплатити товар: пиломатеріали - в подальшому Товар - в кількості та асортименті, згідно товаросупроводжуючих документів, підписаних та завірених сторонами. Пунктом 2.1 даного договору вказано, що ціна на товар узгоджується при кожному окремому замовлені покупця і вказується в товарних накладних, підписаних та завірених сторонами. Поставка товару здійснюється на склад покупця, або іншу додаткову вказану адресу, транспортом покупця і за його кошт.

Позивачем, на підтвердження умов договору з ТзОВ Вейсес (ТзОВ Вест-трейдінг ЛТД долучено до матеріалів справи копії всіх первинних документів, які були підставою для відображення таких господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліках, а саме: оборотно - сальдову відомість по рахунку № 631, картку рахунк: 631 по контрагенту Вейсенс, платіжні доручення, видаткову накладну № РН-410 від 23.05.2015 , податкову накладну № 410 від 23.05.2015, видаткову накладну № РН-434/року від 20.07.2015, податкову накладну № 434 від 20.07.2015, товарно - транспортну накладну від 20.07.2015, видаткову накладну № РН-435 від 21.07.2015, податкову накладну № 435 від 21.07.2015, товарно - транспортну накладну від 21.07.2015, видаткову накладну № РН-436 від 23.07.2015, податкову накладну № 436 від 23.07.2015, товарно - транспортну накладну від 23.07.2015, видаткову накладну № РН-437 від 22.07.2015, податкову накладну № 437 від 22.07.2015, товарно - транспортну накладну від 22.07.2015, видаткову накладну № РН-438 від 29.07.2015, податкову накладну № 438 від 29.07.2015, товарно - транспортну накладну від 29.07.2015, видаткову накладну № РН-439 від 27.07.2015, податкову накладну № 439 від 27.07.2015, товарно - транспортну накладну від 27.07.2015, видаткову накладну № РН-283 від 25.03.2015, податкову накладну № 283 від 25.03.2015, товарно - транспортну накладну від 25.03.2015, видаткову накладну № РН-440 від 28.07.2015, податкову накладну № 440 від 28.07.2015 року, товарно - транспортну накладну від 28.07.2015 року, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг), податкову накладну № 282 від 24.03.2015, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг), податкову накладну № 284 від 26.03.2015, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг), податкову накладну № 285 від 27.03.2015, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг), податкову накладну № 286 від 29.03.2015, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг), податкову накладну № 287 від 30.03.2015, товарно - транспортну накладну від 30.03.2015 року, товарно - транспортну накладну від 29.03.2015, товарно - транспортну накладну від 27.03.2015, товарно - транспортну накладну від 26.03.2015, товарно - транспортну накладну від 24.03.2015, товарно - транспортну накладну від 11.03.2015, товарно - транспортну накладну від 09.03.2015, товарно - транспортну накладну від 05.03.2015, товарно - транспортну накладну від 04.03.2015, товарно - транспортну накладну від 02.03.2015. (а.с. 65-120)

02.07.2014 року між ТзОВ Глянс надалі (Замовник) та ПП Діслав надалі (Виконавець) укладено договір № 02/07/2014-1 про надання послуг по сушці пиломатеріалів. Предметом Договору є надання виконавцем послуг по сушці пиломатеріалів замовника. Згідно умов договору виконавець забезпечує сушку пиломатеріалів з дотриманням всіх стандартних технологічних вимог та особливих вимог замовника. Пунктом 2.6. Договору передбачено, що доставка пиломатеріалів до місця сушки і зворотнє їх вивезення здійснюється транспортом замовника та за його рахунок.

Позивачем, на підтвердження умов договору з ПП Інструм (ПП Діслав) долучено до матеріалів справи копії всіх первинних документів, які були підставою для відображення таких господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліках, а саме: договір № 1 про перевезення вантажів територією України від 02.01.2014, акт № ОУ-0000026 здачі - прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 10000 грн., картку рахунок: 631 по контрагенту Діслав, оборотно - сальдову відомість по рахунку № 631, платіжні доручення, акт № 1/08/2014 прийому - передачі пиломатеріалів на сушіння, видаткову накладну № РН-156 від 31.01.2015 на загальну суму 79400, 00 грн., акти здачі прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні № 233 від 26.08.2014, від 22.08.2014 № 232, № 231 від 21.08.2014, № 230 від 20.08.2014, № 229 від 19.08.2014, № 228 від 18.08.2014, № 227 від 06.08.2014, № 226 від 05.08.2014, № 225 від 04.08.2014, № 224 від 01.08.2014. (а.с. 125-158)

На підтвердження транспортних послуг з перевезення товарів придбаних у ПП Діслав надано товарно - транспортні накладні (а.с. 159 - 186).

Позивачем до матеріалів справи були долучені акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), які надавалися перевізником ОСОБА_2

Як згадувалось вище відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем до перевірки не було надано належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують реальність проведення операції з ТОВ Вейсес , якими опосередковувався рух товару, а саме транспортування ТМЦ (з вказанням адреси завантаження та розвантаження) виконання вантажно - розвантажувальних робіт, зберігання ТМЦ, не надано сертифікатів походження товару.

Так суд першої інстанції зазначив, що представник позивача в судовому засіданні не міг пояснити, яким чином здійснювалось транспортування придбаного товару, оскільки у товарно - транспортних накладних від 20.07.2015, 21.07.2015, 22.07.2015, 23.07.2015, транспортування товару здійснювалося автомобілем НОМЕР_1, який належить ФОП ОСОБА_2, водій Кремса, який здійснюючи транспортування товару з м. Києва до Великого Любіня, що знаходиться у Львівській області, в період з 20.07.2015 по 23.07.2015 та враховуючи відстань між містами та час для навантаження та розвантаження товару здійснював такі перевезення.

Згідно даних отриманих за допомогою інтернет ресурсів відстань між м. Києв та Великий Любінь становить приблизно 576 км.

Під час апеляційного розгляду справи представник апелянта пояснив, що завантаження та розвантаження товару відбувається за допомогою спеціального обладнання, що значно зменшує час на такі дії.

Відтак колегія суддів беручи до уваги відстань між містами та наявність у сторін договору необхідного обладнання для завантаження та розвантаження товару, вважає фізично можливою доставку товару в період з 20.07.2015 по 23.07.2015 та здійснення всіх необхідних дій, щодо його завантаження та розвантаження.

Щодо висновку суду першої інстанції про те, що товарно - транспортні накладні невідповідність вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , у зв'язку з відсутністю з огляду на відсутність прізвища, ім'я та по-батькові особи у графі Вантаж одержав колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з трактування положень наведеної вище норми обов'язковим реквізитом первинного документу є особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції . Тобто, в даному випадку, законодавцем визначено можливість наявності або особистого підпису або інших даних, які виступатимуть обов'язковими реквізитами первинного документу.

Як вбачається із матеріалів справи, товарно-транспортні накладні містять усі необхідні реквізити первинного документу, в тому числі і особисті підписи осіб, які брали участь у її здійсненні.

Вважаємо, що посилання суду на обов'язок сторін зазначати будь-які додаткові реквізити первинних документів, які, до того ж, покладені в основу оскаржуваного рішення, є такими, що не відповідають нормам діючого матеріального та процесуального права України.

Щодо доводів суду першої інстанції про не надання сетрифікатів походження товару то суд зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 43 Митного Кодексу України, сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Частиною 1 тієї ж статті визначено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Митного кодексу України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Як вбачається із наведеного вище, сертифікат про походження товару, є одним із документів, який підтверджує країну його походження і виданий компетентним органом та підтверджує такі факти при переміщенні товарів через митний кордон України.

Водночас, згідно з приписами Митного Кодексу України, такі документи можуть вимагатися та визнаватися як обов'язкові виключно у випадках, коли товари ввозяться або вивозяться за межі митної території України.

В даному ж випадку мало місце виключно внутрішнє переміщення товарів по території України, на підставі належним чином укладених господарських договорів між суб'єктами господарювання, які є резидентами.

З огляду на це та враховуючи пояснення представника апелянта, вважаємо, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, прийшов до хибних висновків стосовно обов'язку виготовлення позивачем сертифікатів про походження товару.

Відтак суд вважає, що позивачем документально підтверджено реальність характеру спірних операцій між позивачем та його контрагентом.

Стосовно долученого відповідачем протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 07.11.2016, відібраного детективом Національного антикорупційного бюро України, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000001259 від 23.06.2015, слід звернути увагу на те, що одним із основних принципів кримінально- процесуального законодавства України є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, закріплені Конституцією України, а також Кримінальним Процесуальним Кодексом України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 17 Кримінально-процесуального кодексу України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Таким чином, вказаний протокол, не може використовуватися як доказ в справі, оскільки станом на сьогодні відсутній обвинувальний вирок суду у вказаному кримінальному провадженні, яким би встановлювалася вина ОСОБА_1

Також під час судового засідання представник відповідача вказав, що згаданий протокол допиту отримано надіслано їм на електрону пошту від Національного антикорупційного бюро України. Однак на переконання суду цей протокол допиту не може бути належним та допустимим доказом у справі, оскільки не являється оригіналом, а долучена копія не є належним чином завірена.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлене колегія суддів вважає, що податковим органом не доведено правомірність винесення оскарженого податкових повідомлень - рішень, при цьому наявність у позивача документів підтверджує його добросовісність та підтверджує здійснення господарських операцій з контрагентом, а тому вважає за потрібне задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для

справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити і рішення суду першої інстанції - скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 6457 грн. 26 коп. (квитанція № 0968-8620-1692-9132 від 27.08.2017) та за подання апеляційної скарги 9685 грн. 89 коп. (платіжне доручення № 4 від 27.07.2018).

З урахуванням тієї обставини, що судом апеляційної інстанції було скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято постанову про задоволення адміністративного позову, колегія суддів дійшла висновку, що судові витрати необхідно присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, сплаченого за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 16143 грн. 15 коп.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Глянс задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 813/3118/17 - скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області № 0013621412 від 01 серпня 2018 року та № 0013631412 від 01 серпня 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (код ЄДРПОУ 39462700, місто Львів, вул. Стрийська, 35) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Глянс (код ЄДРПОУ 38246585, 81555, Львівська область, Городоцький район, смт. Великий Любінь, вул. Львівська, 192-Е) сплачений судовий збір у розмірі 16143 (шістнадцять тисяч сто сорок три) гривні 15 (п'ятнадцять) копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді О. І. Довга Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 27 листопада 2018 року