Постанова

від 27.11.2018 по справі 2а-10437/11/1370

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року

Київ

справа №2а-10437/11/1370

адміністративне провадження №К/9901/31776/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сіріуспроект Львів на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сіріуспроект Львів до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Софегар-Україна , про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сіріуспроект Львів у вересні 2011 року звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.04.2011 № 0000472350 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 1 371 851,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що податковий кредит сформовано ним на підставі податкових накладних, виписаних за реальними господарськими операціями, підтвердженими достатніми первинними документами. Висновок контролюючого органу про допущені позивачем порушення є безпідставним.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 16.03.2012 адміністративний позов задовольнив повністю. Скасував податкове повідомлення-рішення від 22.04.2011 № 0000472350 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 1 371 851,00 грн.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.03.2013 залишив без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2012.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04.02.2016 скасував зазначені судові рішення та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 25.04.2016 адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 22.04.2011 № 0000472350, стягнув з відповідача на користь позивача 3,40 грн судового збору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з придбання підрядних робіт у ТОВ Софегар Україна (генеральний підрядник) є реальними, підтверджені первинними документами, поясненнями свідків, наданими в судовому засіданні. Податковий кредит з податку на додану вартість сформовано на підставі належних податкових накладних, які відповідають вимогам закону. При цьому суд першої інстанції не погодився з доводами контролюючого органу про нереальність господарських операцій, які обґрунтовувались контролюючим органом тільки посиланням на висновки, викладені в акті перевірки ТОВ Софегар Україна , про нікчемність правочинів між ТОВ Софегар Україна та його контрагентами (ТОВ Віктор Ко , ТОВ Іртас , ПП Універсалбуд , ТОВ Екопласт-Львів ) з ознаками фіктивності.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 01.06.2017 скасував постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.04.2016 та відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що господарські операції є нереальними, позичав був необачним, обираючи недобросовісного контрагента. Позивач не надав доказів тому, що він перевірив повноваження осіб, які діяли від імені контрагента, ідентифікував осіб, які підписували документи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Сіріуспроект Львів оскаржило постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 до Вищого адміністративного Суду України.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27.06.2017 відкрив касаційне провадження у справі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд не надав оцінку всім дослідженим судом першої інстанції доказам, залишив поза увагою доводи позивача про наявність акта перевірки щодо ТОВ Софегар Україна , в якому викладено висновки про правильність формування ТОВ Софегар Україна податкових зобов'язань за господарськими операціями з позивачем. Посилання суду апеляційної інстанції на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 у справі № 1-104/11 є безпідставною, оскільки в цій постанові встановлено факт фіктивності підприємств - ТОВ Віктор Ко , ТОВ Іртас , ПП Універсалбуд , ТОВ Екопласт-Львів , ПП Львівкомфортгруп К , які були контрагентами ТОВ Софегар Україна , при цьому не були контрагентами позивача. Окрім того, суд апеляційної інстанції відкрив апеляційне провадження у справі без вирішення питання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 2 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 Про визначення дня початку роботи Верховного Суду днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу до провадження, ухвалою від 05.11.2018 призначив попередній розгляд справи на 06.11.2018, ухвалою від 06.11.2018 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні з повідомленням сторін на 27.11.2018.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, проте в судове засідання представники сторін не з'явилися.

Враховуючи наведене, у відповідності до пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для зменшення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 22.04.2011 № 0000472350 від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 1 371 851,00 грн слугували висновки, викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо відносин з ТОВ Софегар-Україна за період з 01.01.2010 по 30.06.2010, про порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість за господарськими операціями з придбання у ТОВ Софегар-Україна будівельних робіт з будівництва торгово-розважального центра за адресою: с. Сокільники, вул. Стрийська, 30. Контролюючий орган вважав, що господарські операції є нереальними, оскільки акт перевірки ТОВ Софегар-Україна містить висновки про нікчемність правочинів цієї особи з її контрагентами - ТОВ Вікторі Ко, ТОВ Іртас , ПП Універсалбуд , ТОВ Екопласт-Львів .

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість на час виникнення спірних правовідносин визначався підпунктом 7.2.6 пункту 7.2, пунктами 7.4, 7.5 Закону України Про податок на додану вартість .

Аналіз вказаних норм законів свідчить, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податку на додану вартість в результаті придбання товарів/послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання товарів/послуг у постачальника повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.

До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Суд першої інстанцій не встановив жодного з порушень зазначених норм закону, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту. Суд дослідив первинні документи, складені щодо господарських операцій: довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних робіт, підсумкові відомості ресурсів, розрахунки загальновиробничих витрат до акта КБ-2, рахунки-фактури, податкові накладні, та за результатами їх оцінки дійшов висновків про відповідність їх вимогам закону та складення щодо реальних господарських операцій з будівельних робіт з будівництва торгового комплексу.

Суд першої інстанцій також дослідив пояснення свідків, надані в судовому засіданні, а саме: ОСОБА_4, який був директором ТОВ Софегар-Україна на момент вчинення господарських операцій; ОСОБА_5, яка перебувала на посаді перекладача на момент вчинення господарських операцій; ОСОБА_6, який працював на будівництві Кінг крос-Леополіс у м. Львові, де здійснював технічний нагляд за роботою підрядника - ТОВ Софегар Україна . Цими поясненнями зазначені особи підтвердили належну ділову репутацію ТОВ Софегар-Україна , наявність в нього трудових ресурсів для виконання будівельних робіт, неодноразове виконання цією особою певних робіт на користь інших підприємств та залучення нею субпідрядників.

Окрім того, суд першої інстанції дослідив документи, що містяться у кримінальній справі № 1319/5153/2012 про обвинувачення ОСОБА_4 (директора ТОВ Софегар-Україна ) за статтями 366 (службове підроблення), 367 (службова недбалість) Кримінального кодексу України: довідку Фонду соціального страхування про середньо облікову кількість працюючих; довідку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві про розмір фонду оплати праці та середньооблікову кількість працюючих та інш..; договори на виготовлення і монтаж продукції; договори оренди будівельного устаткування з актами приймання передачі в оренду; рахунки-фактури та МД на придбання в ТОВ Софегар Польш обладнання та матеріалів; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки з експертним висновком, і встановив, що ними підтверджено наявність у ТОВ Софегар Україна матеріально-технічних умов для фактичного виконання робіт, зокрема, необхідної кількості персоналу для виконання робіт, факт виплати заробітної плати працівникам.

Також суд першої інстанції дослідив наявний в матеріалах кримінальної справи акт від 13.04.2012 №300/23-209/36248695 виїзної позапланової перевірки ТзОВ Софегар Україна за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, який в тому числі охоплює період, щодо якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. В цьому акті перевірки контролюючий орган визнав правильною суму податкових зобов'язань ТзОВ Софегар Україна за період - 2010 рік, яка задекларована у зв'язку з виконанням будівельних робіт на користь позивача.

Таким чином, суд першої інстанції під час розгляду справи безпосередньо дослідив докази та поклав їх в основу справи, всебічно з'ясував обставини у справі та надав оцінку аргументам учасників справи.

Щодо висновку контролюючого органу про нереальне вчинення господарських операцій позивача з контрагентом, який обґрунтовується тільки інформацією акта перевірки контрагента щодо його господарських операцій зі своїми контрагентами, то такі обґрунтування є недостатніми за відсутності аналізу самих господарських операцій та первинних документів.

Суд касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми права до встановлених обставин та постановив законне і обґрунтоване рішення, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції.

Так, висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач був необачливим і мав господарські відносини з підприємством - ТзОВ Софегар Україна , яке має погану ділову репутацію, не перевірив повноваження осіб, що підписали документи від свого імені, є безпідставним з огляду на встановлені судом першої інстанції на підставі безпосередньо досліджених доказів обставини щодо фактичного вчинення господарських операцій зазначених контрагентом без ознак фіктивності.

Обставини у кримінальній справі № 1319/5153/2012 про обвинувачення ОСОБА_4 за частиною другою статті 367 (службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них), та частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України (складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів), не свідчать про нереальне вчинення господарських операцій з виконання будівельних робіт, про фіктивність ТзОВ Софегар Україна , зокрема, про підписання первинних документів щодо господарських операцій з позивачем від імені ТзОВ Софегар Україна особою, яка заперечує свою участь у творенні та діяльності підприємства, у підписанні первинних документів.

Тому, суд апеляційної інстанції безпідставно поклав в основу свого висновку про протиправність формування позивачем податкового кредиту, постанову Сихівського районного суду м. Львова від 09.04.2013 у зазначеній кримінальній справі № 1319/5153/2012, якою звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв'язку амністією.

Суд апеляційної інстанції також безпідставно врахував висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 05.03.2012 у справі № 21-421а11, які стосуються правовідносин, що не є подібними до правовідносин у справі № 2а-10437/11/1370, що розглядається. Так, Верховний Суд України у справі № 21-421а11 виклав висновок щодо безпідставності відображених сум податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема заперечують участь у підписанні первинних документів. Натомість, у справі № 2а-10437/11/1370, що розглядається, ОСОБА_4, який був директором ТОВ Софегар Україна на час вчинення господарських операцій, не заперечував свою причетність до діяльності підприємства та підписання первинних документів, виданих позивачу.

Окрім того, суд апеляційної інстанції безпідставно поклав в основу свого висновку про протиправність формування позивачем податкового кредиту постанову Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 у кримінальній справі № 1-104/11, в якій встановлено факт фіктивності ряду підприємств, які не були контрагентами позивача, а були контрагентами діючого ТзОВ Софегар Україна без ознак фіктивності.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, в результаті чого помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка відповідає закону. Касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції скасуванню із залишенням в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сіріуспроект Львів задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 скасувати та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.04.2016 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду