Постанова

від 22.11.2018 по справі 474/990/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22.11.18

22-ц/4812/50/18

Провадження №22-ц/4812/50/18

Категорія 41

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2018 року м. Миколаїв

справа № 474/990/17

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Коломієць В.В.

суддів : Данилової О.О., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Гавор В.Б.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Редакція газети Вісник Врадіївщини , третя особа: Громадська організація Всеукраїнське об'єднання учасників бойових дій , про захист честі і гідності, стягнення моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Приватного підприємства Редакція газети Вісник Врадіївщини на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 23 травня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Фасій В.В. у приміщенні цього суду, повний текст якого складений 01 червня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПП Редакція газети Вісник Врадіївщини , Врадіївської філії ГО Всеукраїнське об'єднання учасників бойових дій про захист честі і гідності, стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в газеті Вісник Врадіївщини в номері НОМЕР_1 на сторінці № 1 була надрукована стаття ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій висвітлено інформацію стосовно неї, яка не підтверджена будь-якими доказами. Автором статті вказана Врадіївська філія ГО Всеукраїнське об'єднання учасників бойових дій ,

Так, автор статті зазначає наступне Що дуже цікаво: і в Миколаєві, і в Києві дивуються, що за весь час ОСОБА_2 не звернулася з проханням про допомогу для Врадіївського району , або хоча б для Доброжанівської сільської ради, не кажучи вже про допомогу для школи, в якій вона працює. Всі звернення в неї дуже вузького профілю це скарги і прохання когось покарати чи у когось щось забрати.

Дуже добре у ОСОБА_2 виходить зібрати мітинг та підбурювати людей проти когось. Будучи головою постійної депутатської комісії, вона має конкретні обов'язки: підготовка та проведення засідань комісії. Але і тут ОСОБА_2 робить по своєму. Засідання комісії вона може провести після закінчення робочого дня, не в повному складі, без кворуму, але при цьому рішення комісії підписує як законні.

Влаштувавши свого сина завідуючим сільським клубом у селі Новомиколаївське, фактично сама, по можливості відчиняє клуб.

Будучи вчителем молодших класів Доброжанівської ЗОШ регулярно пропускає уроки, мотивуючи це своєю депутатською діяльністю чи повісткою в суд і її зачасту немає на роботі, учні не отримують знань, передбачених навчальною програмою. Але ж вони не винні, що їм випала доля навчатися у ОСОБА_2. А вони мають право отримати повноцінну якісну освіту, як і всі інші учні, та це вчительку не дуже турбує.

Жодного прийому обласного керівництва не проходить без нашого активного депутата з безпідставними скаргами. Але ж потрібно задуматись ОСОБА_2, що депутатська діяльність це не лише скарги і наклепи; і щоб повчати когось, потрібно самій жити по закону і, нарешті, за весь час депутатської діяльності потрібно щось зробити і на користь громади. А в іншому разі навіщо нам такі депутати?... .

Позивач вказувала, що викладені в даній статті відомості, які стосуються безпосередньо неї, не відповідають дійсності та принижують її честь та гідність, адже знижують рівень довіри серед друзів, односельчан та виборців. Через надруковану статтю їй приходилось давати пояснення багатьом людям і знайомим, що це все замовний наклеп. Дана публікація знизила її професійний та громадський авторитет. Неправдивими є слова стосовно того, що вона як депутат нічого для району не зробила, що її звернення та скарги стосуються тільки того, щоб когось покарати чи у когось щось забрати , а також того, що комісія в районній раді працює не в повному складі, і вона підписує якісь незаконні рішення. Всі доводи, що клуб в селі Новомиколаївське працює по можливості , є неправдивими, тому що тільки у цьому році учасники з Новомиколаївського клубу займали призові місця на Всеукраїнських, регіональних та обласних конкурсах і ставали дипломантами таких конкурсів. Інформація про неї як про вчителя, який регулярно пропускає уроки та не виконує програму, взагалі є неперевіреною, недостовірною та такою, що ставить під сумнів всю її багаторічну педагогічну працю, як вчителя-методиста і роботу всіх атестаційних комісій та різних органів влади, які надавали їй педагогічне звання та відзначали її роботу нагородами. Вважає, що їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в 100000 грн., та яка полягає в зниженні її авторитету та ділової репутації як депутата, вчителя, а також як особистості.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила зобов'язати автора цієї статті - голову Врадіївської філії ГО Всеукраїнське об'єднання учасників бойових дій ОСОБА_3 спростувати інформацію щодо неї опубліковану у статті ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме Що дуже цікаво: і в Миколаєві, і в Києві дивуються, що за весь час ОСОБА_2 не звернулася з проханням про допомогу для Врадіївського району , або хоча б для Доброжанівської сільської ради, не кажучи вже про допомогу для школи , в якій вона працює. Всі звернення в неї дуже вузького профіля - це скарги і прохання когось покарати чи у когось щось забрати.

Дуже добре у ОСОБА_2 виходить зібрати мітинг та підбурювати людей проти когось. Будучи головою постійної депутатської комісії, вона має конкретні обов'язки: підготовка та проведення засідань комісії. Але і тут ОСОБА_2 робить по своєму. Засідання комісії вона може провести після закінчення робочого дня, не в повному складі, без кворуму, але при цьому рішення комісії підписує як законні.

Влаштувавши свого сина завідуючим сільським клубом у селі Новомиколаївське, фактично сама, по можливості відчиняє клуб.

Будучи вчителем молодших класів Доброжанівської ЗОШ регулярно пропускає уроки, мотивуючи це своєю депутатською діяльністю чи повісткою в суд і її зачасту немає на роботі, учні не отримують знань, передбачених навчальною програмою. Але ж вони не винні, що їм випала доля навчатися у ОСОБА_2. А вони мають право отримати повноцінну якісну освіту, як і всі інші учні, та це вчительку не дуже турбує.

Жодного прийому обласного керівництва не проходить без нашого активного депутата з безпідставними скаргами. Але ж потрібно задуматись ОСОБА_2, що депутатська діяльність це не лише скарги і наклепи; і щоб повчати когось, потрібно самій жити по закону і, нарешті, за весь час депутатської діяльності потрібно щось зробити і на користь громади. А в іншому разі навіщо нам такі депутати?... .

Також просила, зобов'язати Приватне підприємство Редакція газети Вісник Врадіївщини у найближчому номері газети надрукувати спростування цієї частини статті та вказати, що дана інформація є недостовірною, та за їх рахунок надати їй право на відповідь.

Крім того, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідачів в солідарному порядку 100000 грн. моральної шкоди

Згодом ОСОБА_1 відмовилась від позовних вимог заявлених до відповідача - Врадіївської філії ГО Всеукраїнське об'єднання учасників бойових дій .

Ухвалою суду від 25 січня 2018 року до участі у справі було залучено третю особу без самостійних вимог - Громадську організацію Всеукраїнське об'єднання учасників бойових дій .

Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 23 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано інформацію, викладену у статті Відкиньмо непорозуміння і суперечності , опубліковану у газеті Вісник Врадіївщини № НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_1 р., у реченні 4 абзацу 6 цієї статті: засідання комісії вона може провести після закінчення робочого дня, не в повному складі, без кворуму, але при цьому рішення комісії підписує як законні ; та у реченні 1 абзацу 8 цієї статті: Будучи вчителем молодших класів Доброжанівської ЗОШ регулярно пропускає уроки, мотивуючи це своєю депутатською діяльністю чи повісткою в суд і її зачасту немає на роботі - недостовірною, такою, що принижує честь та гідність ОСОБА_1

Зобов'язано ПП Редакція газети Вісник Врадіївщини у найближчому номері газети Вісник Врадіївщини спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_1, шляхом розміщення тим же шрифтом і поміщення під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_3 на тому ж місці шпальти де містилося повідомлення, яке спростовується, та вказати, що інформація засідання комісії вона може провести після закінчення робочого дня, не в повному складі, без кворуму, але при цьому рішення комісії підписує як законні ; будучи вчителем молодших класів Доброжанівської ЗОШ регулярно пропускає уроки, мотивуючи це своєю депутатською діяльністю чи повісткою в суд і її зачасту немає на роботі - є недостовірною.

Стягнуто з Приватного підприємства Редакція газети Вісник Врадіївщини на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Приватного підприємства Редакція газети Вісник Врадіївщини на користь ОСОБА_1 судовий збір за вимогу немайнового характеру в сумі 640 грн. 00 коп. та за вимогу про стягнення моральної шкоди у справах про захист честі та гідності особи в сумі 16 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі ПП Редакція газети Вісник Врадіївщини , посилаючись на помилковість висновків суду про наявність підстав для часткового задоволення позову, невідповідність висновків суду обставинам справи та вимогам Європейській Конвенції з прав людини та практиці Європейського суду із захисту прав людини, просило скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі просила скасувати рішення та ухвалити нове - про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на упередженість суду при ухваленні оскаржуваного рішення. Позивач зазначала про неврахування судом того, що нею доведена недостовірність всієї інформації, яка викладена у статті ІНФОРМАЦІЯ_2 в газеті Вісник Врадіївщини . Крім того, суд безпідставно позбавив її права на відповідь, не задовольнивши її вимогу про зобов'язання ПП Редакція газети Вісник Врадіївщини за їх рахунок надати їй таке право. Також суд не з'ясував, хто є засновником та редактором даного засобу масової інформації.

У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу ПП Редакція газети Вісник Врадіївщини зазначено про її незгоду з доводами цієї апеляційної скарги, в зв'язку з чим вона просила залишити скаргу Підприємства без задоволення.

ПП Редакція газети Вісник Врадіївщини у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу позивачки залишити без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 09 липня 2018 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 25 липня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

На виконання Указів Президента України від 29 грудня 2017 року №452/2017 Про ліквідацію апеляційних судів та утворення нових апеляційних судів в апеляційних округах та від 28 вересня 2018 року Про переведення суддів , ліквідовано Апеляційний суд Миколаївської області та утворено новий Миколаївський апеляційний суд. Суддів Апеляційного суду Миколаївської області переведено на роботу на посади суддів Миколаївського апеляційного суду.

03 жовтня 2018 року розпочав роботу Миколаївський апеляційний суд.

У зв'язку із ліквідацією Апеляційного суду Миколаївської області дана справа передана до новоствореного Миколаївського апеляційного суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 12 жовтня 2018 року визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач - Коломієць В.В., судді: Данилова О.О., Шаманська Н.О.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та представник ПП Редакція газети Вісник Врадіївщини - ОСОБА_5 підтримали свої апеляційні скарги.

Представник третьої особи - ГО Всеукраїнське об'єднання учасників бойових дій в судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга ПП Редакція газети Вісник Врадіївщини підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в номері НОМЕР_1 газети Вісник Врадіївщини опубліковано статтю під назвою Відкиньмо непорозуміння і суперечності , автором якої вказана Врадіївська філія ГО Всеукраїнське об'єднання учасників бойових дій (т. 1 а.с. 9-10).

Тема публікації торкається діяльності Врадіївської районної ради Миколаївської області, у тому числі, діяльності депутатів цього органу місцевого самоврядування, одним з яких є позивач ОСОБА_1

Вказана стаття була опублікована Редакцією газети безкоштовно та без укладення авторського договору на її публікацію, на підставі відповідного звернення голови Врадіївської філії ГО Всеукраїнське об'єднання учасників бойових дій ОСОБА_3, до якого була додана вищевказана стаття за його підписом, завіреною печаткою філії ГО (т. 1 а.с. 36-38).

З пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_6 випливає, що дана стаття була написана ними у співавторстві з ОСОБА_7, та метою цієї публікації було звернути увагу суспільства на те, що районна рада, на їх думку, не приділяє належної уваги проблемам учасників бойових дій.

Як зазначено у ч. 1 ст. 37 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.

Частина перша статті 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

За змістом частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені) (пункт 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи ).

Згідно із частинами першою та другою статті 30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Слід зазначити, що норма частини першої статті 30 Закону України Про інформацію , яка встановлює підстави для звільнення від відповідальності за порушення законодавства про інформацію, має оцінюватися в загальному контексті цього Закону, зокрема стаття 5, яка визначає право кожного на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в пунктах 15, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1від 27 лютого 2009 року Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи однією із складових правопорушення, наявність якої може бути підставою для задоволення позову, є поширення недостовірної інформації.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

При поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лінгенс проти Австрії суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст.10 Конвенції.

Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції правильно врахував, що ОСОБА_1 є депутатом Врадіївської районної ради Миколаївської області, вірно застосував положення статті 277 ЦК України, встановив фактичні обставини справи та прийшов до правильного висновку, що інформація, про спростування якої пред'явила вимоги позивач, не підлягає визнанню недостовірною, оскільки вона містить оціночні судження, така інформація стосується позивача, як публічної особи та її професійної діяльності на посаді депутата Врадіївської районної ради Миколаївської області, а тому вона повинна бути готовою до неї, оскільки межа допустимої критики щодо неї є значно ширшою.

Разом із тим, задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що речення оскаржуваної статті Засідання комісії вона може провести після закінчення робочого дня, не в повному складі, без кворуму, але при цьому рішення комісії підписує як законні та Будучи вчителем молодших класів Доброжанівської ЗОШ регулярно пропускає уроки, мотивуючи це своєю депутатською діяльністю чи повісткою в суд і її зачасту немає на роботі , не можуть вважатися оціночними судженнями, а є негативною інформацією, яка підлягає спростуванню як недостовірна. Також судом встановлено, що поширення такої інформації відповідачем завдало шкоди честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1, що є підставою для часткового задоволення її вимог про стягнення моральної шкоди.

Проте, з огляду на вищевикладені приписи статті 34 Конституції України, статті 10 Конвенції, практику Європейського Суду з прав людини, положення Закону України Про інформацію та роз'яснення, які містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Так, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що діяльність органів місцевої влади та самоврядування безумовно викликає інтерес громадськості.

Європейський Суд, аргументуючи свою позицію, неодноразово звертав увагу на те, що інтереси суспільства полягають у тому, аби мати якмога більше думок з приводу суспільно значимих тем.

Суд першої інстанції також не врахував висновків Європейського Суду з прав людини, викладених в рішенні у справі Українська Прес-Група проти України від 29 березня 2005 року, в якому суд визнав, що твердження журналіста, які містилися у статті, були оціночними судженнями, використаними в ході політичної риторики, і не підлягають доведенню. Публікації містили критику політиків, яка викладена жорсткою, полемічною, саркастичною мовою. Немає сумніву, що для позивачів вони були образливими і навіть шокуючими. Проте, обираючи свою професію, політики залишили себе відкритими для суворої критики і пильного нагляду; це той тягар, який політики мають прийняти в демократичному суспільстві.

До того ж, згідно інформації, яка міститься у довідці № 28 від 28.12.2017р. Доброжанівської загальноосвітньої школи, наданої на запит головного редактора ПП Редакція газети Вісник Врадіївщини , позивачем як вчителем Доброжанівської ЗОШ було пропущено за період з 07.09.2016р. по 19.10.2017р. (до опублікування спірної статті): 15 робочих днів в зв'язку з відпусткою за власний рахунок (у т.ч. і для участі в судовому засіданні) та 5 робочих днів в зв'язку із сесією Врадіївської районної ради (т. 1 а.с. 55).

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що викладена у публікації інформація щодо випадків відсутності ОСОБА_1 на роботі у Доброжанівській ЗОШ в зв'язку з її депутатською діяльністю чи участю в судовому засіданні, не можна вважати інформацією, яка підлягає спростуванню як недостовірна.

При цьому доводи позивача, з якими погодився суд першої інстанції, щодо поважності причин відсутності ОСОБА_1 на роботі, ніяким чином не впливають на достовірність викладеної у статті інформації, оскільки публікація не містить тверджень про скоєння позивачем прогулів.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд безпідставно позбавив її права на відповідь, не задовольнивши її вимогу про зобов'язання ПП Редакція газети Вісник Врадіївщини за їх рахунок надати їй таке право, - є необгрунтованими з огляду на таке.

Передбачений статтею 277 ЦК України спосіб захисту особистих немайнових прав - право на відповідь - є правом особи, стосовно якої були поширені відомості, на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права. Правом на відповідь як і правом на спростування наділені фізичні особи, стосовно яких поширені неправдива інформація, що порушує їх особисті немайнові права.

Отже, виходячи зі змісту ст. 277 ЦК України, суд має відмовити у задоволенні вимог позивача на покладення на відповідача обов'язку за власний рахунок опублікувати відповідь у разі, коли судом не встановлений факт вчинення відповідачем правопорушення, передбаченого даною правовою нормою.

Однак це не позбавляє ОСОБА_1 права самотужки донести до громади власну думку без підтримки з боку держави.

Відповідно до ч. 1ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, передбачених ч. 2 цієї статті.

За такого, оскільки колегією суддів не встановлено спричинення позивачу моральної шкоди неправомірними діями відповідача, то також не підлягають задоволенню і вимоги ОСОБА_1 про стягнення такої шкоди.

Отже, у задоволенні позову ОСОБА_1 про захист честі і гідності, стягнення моральної шкоди необхідно відмовити у повному обсязі.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на упередженість суду при ухваленні оскаржуваного рішення в зв'язку з неврахуванням того, що нею доведена недостовірність всієї інформації, яка викладена у статті ІНФОРМАЦІЯ_2 в газеті Вісник Врадіївщини , - не можуть бути прийняті до уваги.

Так, матеріали справи дійсно містять докази активної суспільної діяльності позивача та її професійних досягнень за місцем основної роботи, про що зазначено і у рішенні суду першої інстанції. Проте, такі обставини не можуть бути підставою заборони журналістам висловлювати свою оцінку діяльності публічних осіб, оскільки це буде втручанням у свободу вираження поглядів, гарантовану статтею 10 Європейської Конвенції з прав людини.

З огляду на вищевикладене, відповідно до приписів статті 376 ЦПК України рішення суду щодо задоволення позовних вимог та про розподіл судових витрат - підлягає скасуванню із постановленням в цій частині нового рішення - про відмову у задоволенні цих вимог. Рішення суду щодо відмови в задоволенні частини позовних вимог слід залишити без змін згідно приписів ст. 375 ЦПК України.

Таким чином, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, тоді як апеляційна скарга ПП Редакція газети Вісник Врадіївщини підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 367, 374 - 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Редакція газети Вісник Врадіївщини задовольнити.

Рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 23 травня 2018 року щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та про розподіл судових витрат - скасувати та постановити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства Редакція газети Вісник Врадіївщини про захист честі і гідності, стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні частини позовних вимог ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді О.О. Данилова

Н.О. Шаманська

Повний текст постанови складено 27 листопада 2018 року