Постанова

від 27.11.2018 по справі 826/5011/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

27 листопада 2018 року

справа №826/5011/17

адміністративне провадження №К/9901/63732/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач)

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Піріт на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року у складі колегії суддів Кузьменка В. В., Василенка Я. М., Бабенка К. А. у справі № 826/5011/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Піріт до Державної фіскальної служби України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

10 квітня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Піріт (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - Служба, податковий орган, відповідач у справі), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Третя особа) про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо неприйняття Розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 29 березня 2013 року №1 від 19 жовтня 2016 року на суму 500 000 грн, в тому числі податок на додану вартість - 83 333 грн 33 коп., надісланого до ДФС України 26 жовтня 2016 року для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Розрахунок коригування);

- зобов'язання відповідача вважати прийнятим та зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних Розрахунку коригування, датою (операційним днем) та часом, коли цей розрахунок був направлений позивачем до ДФС України засобами електронного зв'язку для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме 26 жовтня 2016 року;

- зобов'язати відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення.

19 квітня 2018 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у складі колегії суддів Григоровича П. О., Вєкуа Н. Г., Смолія І. В. позов задоволено частково.

Суд першої інстанції визнав протиправними дії податкового органу щодо неприйняття Розрахунку коригування, надісланого Товариством з обмеженою відповідальністю Піріт до Державної фіскальної служби України 26 жовтня 2016 року для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, та зобов'язав Державну фіскальну службу України вважати прийнятим та зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних Розрахунок коригування датою (операційним днем) та часом, коли такий Розрахунок коригування був доставлений до Державної фіскальної служби України засобами електронного зв'язку для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме 26 жовтня 2016 року о 12:03:45.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції висновувався з протиправності застосування відповідачем строків, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, а відтак відсутності законодавчо визначених підстав для відмови Товариству у прийнятті до реєстрації Розрахунку коригування.

13 вересня 2018 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано та у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції висновувався з того, що реєстрація розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних можлива лише після реєстрації відповідних накладних, проте з урахуванням строків, установлених статтею 102 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у 1095 днів.

11 жовтня 2018 року позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду.

У касаційній скарзі платник податків посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та процесуального права, а саме вимог пункту 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 1246), статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач зауважує, що судом апеляційної інстанції безпідставно застосовано редакцію пункту 6 Порядку № 1246, яка вступила в силу лише 26 квітня 2017 року, тобто, після виникнення та реалізації спірних правовідносин. Посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію Верховного Суду, викладену у справі № 804/2033/16, на думку Товариства є безпідставними, оскільки предметом спору в ній є відмова у реєстрації розрахунків коригування до податкової накладної, виписаної до 01 лютого 2015 року, яка не була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У зв'язку із зазначеним позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі міститься також клопотання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

16 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 826/5011/17.

01 листопада 2018 року справа № 826/5011/17 надійшла до Верховного Суду.

Відзив податкового органу на касаційну скаргу позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство перебуває на обліку у Третьої особи та є платником податків на додану вартість.

04 березня 2013 року між позивачем у цій справі та Публічним акціонерним товариством ЦКБ Шхуна укладено договір про надання послуг №0403-13. На виконання умов цього договору Товариством з обмеженою відповідальністю Піріт отримано передоплату в сумі 500 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 29 березня 2013 року № 203.

29 березня 2013 року Товариством на адресу контрагента виписано податкову накладну № 1 на загальну суму 500 000 грн., в тому числі податок на додану вартість - 83 333 грн 33 коп., яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, а сума податку на додану вартість у розмірі 83 333 грн 33 коп. відображена позивачем в Додатку №5 до декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року у складі податкових зобов'язань.

19 жовтня 2016 року у зв'язку з невиконанням умов вказаного договору Товариство повернуло контрагенту - Публічному акціонерному товариству ЦКБ Шхуна передоплату в розмірі 500 000 грн платіжним дорученням № 725.

26 жовтня 2016 року позивачем засобами електронного зв'язку надіслано до ДФС України Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 19 жовтня 2016 №1 до податкової накладної від 29 березня 2013 року №1, яким позивач зменшив обсяг постачання (базу оподаткування) по договору від 04 березня 2013 року № 0403-13 на 416 666 грн 67 коп. без податку на додану вартість та зменшив розмір податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 83 333 грн 33 коп.

26 жовтня 2016 року електронною Квитанцією №1 позивача повідомлено про неприйняття документа - Розрахунку коригування з підстав порушення вимог підпункту другого пункту 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, та роз'яснено, що дата складання податкової накладної не може бути меншою ніж 1095 днів від дати складання розрахунку коригування.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з вимогами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Положення пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України встановлюють необхідність коригування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача шляхом складання розрахунку коригування до податкової накладної, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи, зокрема, повернення постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг. Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка видана їх отримувачу - платнику податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За змістом окремих абзаців пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України

На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 9 Порядку №1246 визначено перелік підстав, за наявності яких можлива відмова у прийнятті до реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної.

Підпункт другий пункту 9 Порядку № 1246, на який послався податковий орган в обґрунтування відмови прийняття розрахунку коригування, до причин такої відмови відносить відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується.

Питання щодо того, хто саме постачальник чи отримувач послуг мав зареєструвати відповідний Розрахунок коригування не є спірним у цій справі. Спірним у межах цього судового спору є саме наявність підстав для відмови у реєстрації Розрахунку коригування, поданого до податкової накладної, яка хоча і виписана у 2013 році, проте була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, продублював правову позицію Верховного Суду, висловлену у справі № 804/2033/16, в якій предметом спору є правомірність відмови у реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних, що виписані до 01 лютого 2015 року і не були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки не підлягали такій реєстрації, з підстав визначених пунктом 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Застосовуючи відповідну правову позицію, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на відмінність нормативного регулювання спірних правовідносин.

Пунктом 4 Порядку № 1246 (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) визначено, що Розрахунок коригування до податкової накладної, складеної до 1 лютого 2015 року та відомості якої не підлягали внесенню до Реєстру у зв'язку з недосягненням суми, визначеної пунктом 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, підлягає реєстрації після реєстрації такої накладної. Для цього постачальник (продавець) товарів (послуг) повинен протягом доби зареєструвати податкову накладну (незалежно від дати її складення з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 зазначеного Кодексу) та розрахунок коригування до неї.

Отже, з метою застосування строку, визначеного статтею 102 Податкового кодексу України, як підстави для відмови у реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної необхідна наявність сукупності обставин, а саме податкова накладна, до якої подається розрахунок коригування, повинна бути складена до 01 лютого 2015 року, ця податкова накладна не підлягала внесенню до Реєстру у зв'язку з недосягненням суми, визначеної пунктом 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, ця податкова накладна не зареєстрована у Реєстрі з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 зазначеного Кодексу, на момент подачі розрахунку коригування до неї.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку про обґрунтованість відмови податкового органу у здійсненні реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної та навів посилання на пункт 4 Порядку № 1246. Разом з тим положення пункту 4 Порядку № 1246 у цій справі не підлягали застосуванню, оскільки податкова накладна від 29 березня 2013 року № 1, хоча і виписана до 01 лютого 2015 року, проте зареєстрована у Реєстрі, що встановлено судами попередніх інстанцій.

Верховний Суд погоджується з доводом касаційної скарги позивача про безпідставність застосування судом апеляційної інстанції пункту 6 Порядку № 1246 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 341, оскільки відповідні зміни набули чинності з 20 травня 2017 року, тобто після реалізації спірних правовідносин.

Відтак, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності неприйняття податковим органом Розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 29 березня 2013 року №1 від 19 жовтня 2016 року для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав, визначених підпунктом другим пункту 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних.

Щодо клопотання про здійснення розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі, коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну з них.

Системний аналіз частини першої статті 6, частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6 400 грн згідно з платіжним дорученням від 09 жовтня 2018 року № 1096.

З огляду на положення частини четвертої статті 6 Закону України Про судовий збір , яким передбачено вирахування та сплата судового збору за подання скарги щодо перегляду судового рішення в частині суми, зокрема, щодо спірних відносин у стягненні якої відмовлено, Суд дійшов висновку про те, що за подання касаційної скарги позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 3 200 грн (1600 грн х 200%).

Відтак Верховний Суд вважає вимоги заявника щодо присудження йому сум судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 3 200 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної фіскальної служби України такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині сплачена позивачем сума судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 3 200 грн є переплатою (помилково сплаченою) та підлягає поверненню за клопотанням Товариства відповідно до пункту першого частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір .

Відповідно до частини першої статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Піріт задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року у справі № 826/5011/17 скасувати, залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Піріт (код ЄДРПОУ 31567441) суму судового збору в розмірі 3 200 гривень (три тисячі двісті гривень) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197)

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер